У Верховній Раді затвердили відзначення на державному рівні 75-х роковин початку депортації автохтонних українців. Проте місцева організація партії «Свобода» у своїх агітаційних матеріалах вказала це своїм власним здобутком, що обурило жителів Монастирищини.
Чималими дискусіями та активним обговоренням в соціальних мережах закінчилось прийняття Постанови Верховної Ради України “Про відзначення на державному рівні 75-х роковин початку депортації автохтонних українців з Лемківщини, Надсяння, Холмщини, Підляшшя, Любачівщини, Західної Бойківщини у 1944 – 1951 рр.»,
Чи не найбільша увага до прийняття Постанови була збоку жителів Монастирищини, адже як відомо, саме в цьому районі Тернопільщини зосереджена найбільша кількість представників лемківської культури, відтак – це регіон України, який намагається активно зберігати, популяризувати та відтворювати культуру й самобутність лемків.
За словами місцевих жителів, даний документ був ініційований Світовою організацією українських лемківських об’єднань і поданий на розгляд 93 депутатами Верховної Ради. Проте затвердження Постанови голосуванням депутатів лише відкрило нове поле для дискусій.
Як стало зрозуміло з чималої кількості дописів активістів Монастириського регіону, політична партія «Свобода» в своїх агітаційних газетах, які активно ширяться районом, зазначає прийняття Постанови, як виключно свій, партійний, здобуток. З даним твердженням категорично не згідні небайдужі жителі, які й розмістили відповідні дописи у себе на сторінках.
«Звертаюсь до нашої лемківської родини прочитати даний текст від представника політичної партії «Свобода» і поки що діючого мера нашого м. Монастириська Тернопільської обл. 23 грудня у нас вибори в ОТГ і по наших селах вже почалася агітаційна компанія. Ми все можемо зрозуміти, але такої брехні, цинізму, популізму та чергової зневаги ми не очікували» – зазначає в своєму дописі громадська активістка Монастирищини, Ірина Ванат.
Аналогічні слова обурення публікуютьй інші активісти району, під кожним із яких уже налічується значна кількість коментарів.
Для того аби розібратись хто ж насправді був ініціатором даних урочистостей, а відтак – чи може окрема політична сила вважати себе здобувачами цієї перемоги, журналісти видання «Терміново» поспілкувались із членом парті Всеукраїнського об’єднання «Свобода», Олегом Сиротюком:
«Ми, як один із суб’єктів політичного процесу в Тернопільській обласній раді, зареєстрували цей проект рішення і він був проголосований. Тому ми говоримо тільки про ті речі, які відбувались на території Тернопільської області і в межах компетенції обласної ради. Так, ми цей проект рішення реєстрували, я його візував як один з депутатів, які його ініціювали. Свобода є ініціатором на рівні області, і в той же час, має моральне право відзначати це в своїх агітаційних матеріалах» – прокоментував ситуацію депутат.
Цікаво, що дане рішення, за словами Олега Сиротюка, Тернопільська обласна рада прийняла 6 листопада, тоді як голосування Верховної Ради відбулось 8 листопада. «Постанову ми прийняли раніше, аніж народні депутати, ще 6 листопада» – зазначив пан Олег.
Почувши, що незважаючи на те, що голосування ВР відбулось після засідання обласної ради, проект був поданий на розгляд ще 13 липня, Олег Сиротюк відповів: «Чудово, значить ці заходи будуть відзначатись ще й на Всеукраїнському рівні».
Водночас, звіривши проекти Верховної та Тернопільської обласної рад, помітно їх ідентичність, що наштовхує на думку про те, що місцеві «ініціатори» від партії «Свобода» вирішили переписати уже готовий проект та проштовхнути його як свій власний на місцевому рівні.
Жителі Монастирищини, схильні вважати, що таке «присвоєння» Постанови зумовлене тим, що зовсім скоро в районі відбудуться вибори до ОТГ, тому таким способом політична сила намагається здобути собі більшу прихильність та реабілітуватись в очах жителів.
На завершення зазначимо, що у тексті постанови вказано: «протягом багатьох століть автохтонні українці на цих територіях зазнавали постійних утисків та переслідувань від колонізаторів за свою віру, мову, землю, численних людських жертв, духовних й матеріальних втрат, неодноразових примусових виселень…», тому, ймовірно, видається не зовсім «доречним» здобувати політичну прихильність в такий спосіб…
