На рідній Тернопільщині його називають красенем і супергероєм. Попри свій молодий вік він уже став живою легендою. Йому не лише пощастило вижити у складному бою, а й самотужки знищити 11 окупантів та спалити ворожу БМД. Хоча це історія швидше не про везіння, а про професіоналізм у військовій справі, неймовірну мужність, любов та відданість своїй країні.
Про майже фантастичний бій та те, за що уродженцю Борщева Ігорю Дикуну присвоїли звання Героя України розповіло видання “Армія Inform”.
22 березня підрозділ Ігоря зайшов до міста Ірпінь. Згідно з поставленим завданням бійці силами до 2 посилених взводів зайняли рубіж оборони. Позиція була літерою «Г», фронтом праворуч. Місце було не дуже вдалим — посеред приватного сектору з побитими одно- та двоповерховими будинками.
Всі розуміли — здавати рубіж ніяк не можна, бо це передмістя Києва
Як розповідає сам Ігор, коли займали оборону, то всі розуміли — здавати рубіж ніяк не можна, бо це передмістя Києва.
Попри очікування, перший день пройшов більш-менш спокійно. Ранком 23 березня почались артобстріли. Час від часу серед зруйнованих будинків з’являлись БМД та БМП-3 з піхотою — рашисти промацували оборону з усіх боків, проводили розвідку боєм.
— Тактика була доволі простою — бойові машини, під’їжджаючи, відпрацьовували в напрямку позицій нашого підрозділу, намагаючись знайти слабкі місця, виявити наші вогневі точки. Але вогонь у відповідь бійці вели з тих місць, де позицій не було. 24 березня зранку по тих місцях, звідки рашисти отримали відсіч, вони почали вести масований вогонь. Працювали 120-мм міномети, артилерія 122 і 152 мм. Обстріл то вщухав, то починався знов. Після артобстрілу близько 2-3 годин дня противник почав наступати по всій нашій лінії оборони, — пригадує Ігор.
Основний удар прийшовся на стик позицій, у верхівку літери «Г».
Йшли вони після тривалої артпідготовки впевнено: БМП і БМД, за ними — піхота і десантники.
Але першу хвилю нападників зустріли жорстко і, втративши частину особового складу, рашисти відійшли. Ігор розумів, що це тільки початок. Так і вийшло — невдовзі 2 БМД і одна «беха» з піхотою почали обходити позицію з правого флангу.
Командир роти, капітан «Кайман», ухвалив рішення зібрати ударну групу і вийти з нею на той фланг, де була загроза прориву.
Ігор з капітаном Кисловим і десятьма бійцями, взявши протитанкові гранатомети і запас гранат до них, рвонули на загрозливу ділянку. Прийшли вчасно — 2 БМД вже йшли вулицею, заходячи в тил нашим позиціям.
Третя машина — БМП-3, трималась трохи позаду, за нею купчилися декілька рашистів — неповне відділення.
Ігор зрозумів — якщо не підбити цю БМП, то вона не дасть нічого зробити. Взявши у бійця РПГ, ховаючись за руїнами, наблизився до ворожої «бехи».
— Прицілився в борт під башту, але вона піддала газу, тому влучив у кормову частину, — розповідає військовий. Постріл був вдалим — БМП задиміла, потім порачкувала кудись вліво, піхота під вогнем наших бійців намагалася втекти, але марно — втекли одиниці.
— Так їх! — захоплено вигукнув один з бійців, але Ігор його оптимізму не поділяв — спалити вщент цю наволоч не вдалося, а попереду між будинками рухались ще дві машини.
Залишивши на перехресті декілька бійців і віддавши їм наказ закріпитись й жодну паскуду не пропустити, Ігор з чотирма бійцями рвонули за тими двома машинками, що вже прорвали оборону і намагалися вийти в тил і взяти наших у кільце.
Від кулі та ймовірної смерті Ігоря врятував польський однострій
Ігор вирішив рухатись не вулицею, а дворами. Перестрибнувши черговий паркан, чоловік помітив ліворуч буквально за 10-15 метрів від себе кулеметника. Той озирнувся, але побачивши Ігоря, заспокоївся. Річ у тім, що на нашому герої був не український, а польській однострій, чимось схожий на рашистську форму, а синій скотч на правому рукаві ворог не помітив і знов почав дивитися в пролом у паркані. Ігор, не вагаючись, дав коротку чергу, але тільки поранив кулеметника.
Той вигукнув: «Брат, я свій, зі 141-го полку!!!» «Кадирівець» — зрозумів Ігор й жбурнув в нього гранату — «Тримай, брат»…
Сам же наздогнав російську БМДшку і побачив ворогів дуже близько. Їх було двоє — один із кулеметом, другий з автоматом. Першою вдалою чергою Ігор зняв кулеметника, другою — ще одного стрільця, що прикривали наступ. Озирнувся. Боєць з РПГ був поряд. Важко дихаючи, простягнув Ігорю готовий до пострілу гранатомет.
Ігор визирнув з-за кута напіврозбитого будинку. До ворожої БМД було буквально 25-30 метрів. Поряд з нею була піхота.
Затримавши подих, Ігор вистрелив. Бахнуло так, що заклало вуха. Коли хмара диму розвіялась, на місті БМД палало вогнище, башту відкинуло, шестеро московитів розкидало, немов ляльок.
Відчув удари в плече і в ногу, висадив по ворогу пів магазина, і зрозумів, що «пливе»
Ігор рвонув вперед, але один із рашистів виявився живим і встиг натиснути на гачок. Боєць відчув удари в плече і в ногу, висадив по ворогу пів магазина, і зрозумів, що «пливе». До нього підбігали свої, хтось накладав турнікет, але бій ще не скінчився.
Пересилюючи біль, Ігор керував вогнем. Українські військові знищували залишки ударної групи рашистів, і тільки коли ворог відступив і загрозу прориву було ліквідовано, дозволив евакуювати себе в тил.
Завдяки його мужності й грамотним діям ворог був знищений.
Вже у шпиталі, після того, як стало відомо, що він отримав звання Героя України, воїн дуже стисло розповів про себе.
— Народився я у місті Борщів, на Тернопільщині. Родина звичайна, нікого не було військових. У школі займався спортом. Любив футбол, потім більше почав працювати із залізом. Пауерліфтингом займався, непогано виступав, в 2012-2013 роках брав перші місця в регіональних змаганнях. Серед шкільних предметів любив історію, особливо історію козаччини. Досі не розумію, чому Сагайдачний не спалив Москву. Але тепер у нас є шанс розв’язати цю проблему з Московією. Як вони кажуть — «остаточно», бо ми занадто їм поперек горлянки з нашим духом волелюбності, — розповідає Ігор.
Саме тому він у 2014 році, коли був студентом Львівської «юрки», як звуть між собою Львівський державний університет внутрішніх справ, взяв академвідпустку і пішов на фронт.
У складі окремої механізованої бригади імені короля Данила воював на різних ділянках фронту, за ті бої був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Під Ямполем дістав неважке поранення, але на деякий час вибув зі строю. На питання, чому вирішив стати військовим, відповідає не вагаючись, як про давно і не раз осмислене.
Військову академію Ігор Дикун закінчив із відзнакою, отримавши офіцерське звання «молодший лейтенант»
— Бажання стати офіцером з’явилося 2018 року, коли прийшов у бригаду Валерій Федорович Гудзь. Старався брати приклад саме з нього й тому намагався в бою бути попереду бійців, а не позаду. Знаю, як загинув Валерій Федорович, сам приймаючи бій. Скільки роботи було зроблено під його началом: 2018-й рік під Горлівкою, 2019-й — Мар’янка, 2020-й Світлодарська дуга. Велика людина, з великої літери… Саме завдяки його впливу вирішив вступити до Львівської Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного у 2020-му після того, як здобув юридичну освіту. Академію закінчив із відзнакою, отримавши офіцерське звання «молодший лейтенант», — розповів Ігор.
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність Військовій присязі молодшому лейтенанту Ігорю Дикуну присвоєно звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка».
About the author
“Прикро та соромно”: у Ланівцях невідомі потрощили крісла
У Ланівцях невідомі поламали крісла на міському стадіоні. Відео з доказами злочину шириться соціальними мережами. "Стадіон так стадіон". Так хотів написати про хороше на вихідні, але не склалося. Впевнений, що цей допис потрапить в огляд "головним героям і авторам" виконаної "майстерності". Прикро та соромно за ваші дії. P.s: зупинити руйнування трендовіше ніж його допустити0", - повідомив у соціальних мережах голова Лановецької міської ради Роман Казновецький. Читайте також: У Чорткові вандали покрали квіти з клумб
Держава просила допомагати армії, але сама про це й забула: через що волонтерів-зброярів все ще можуть судити в Україні
Допомога військовим у налаштуванні зброї може обернутися кримінальною справою навіть для патріотів України. Історія волонтера-зброяра Святослава Звіра доводить, що навіть благородна мета не завжди рятує від претензій правоохоронців. Пан Святослав працює зі зброєю вже кілька десятиліть. Його досвід почався з модернізації старої мисливської гвинтівки Мосіна, для якої він самостійно виготовив деталі. З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну його вміння стали затребуваними серед військових. Чому таких унікальних людей як Святослав Звір, все ще можуть судити в Україні, дізнавався УНІАН. "Знаєте, як воно буває: хтось мене знає, мобілізувався, й прийшов до мене, а далі - комусь розповів, і знову до мене за допомогою прийшли… Спочатку попросили поставити звичайну оптику, виставити (відкалібрувати) її, пристріляти. Потім так само прийшли вже з нічними прицілами", — розповідає пан Святослав. Його послугами користувалися бійці ССО ЗСУ, КОРДу, СБУ, військовослужбовці Нацполіції та сил ППО. Зброяр не лише […]
Авто в’їхало в огорожу. Біля Тернополя трапилась серйозна ДТП
Біля Тернополя трапилась серйозна аварія. Водій не впорався з керуванням і врізався в огорожу. ДТП сталась 16 травня на виїзді з Байківців у напрямку 2 лікарні. За попередньою інформацією, водій авто не впорався із кермуванням і в'їхав в огорожу. На місці ДТП працювали медики. Оновлено. Правоохоронці з'ясували, що 16 травня приблизно об 11:40 перед перехрестям вулиць Бандери та Соборна в селі Байківці водійка Chevrolet Laceti виїхала за межі проїзної частини дороги, де врізалася в металеву огорожу. Внаслідок ДТП жінку із травмами та переломом доставили до медзакладу. "У водійки взяли зразки крові для перевірки на вміст алкоголю. Триває слідство", - повідомляють поліцейські Тернопільської області. Читайте також: Юнак на величезній швидкості злетів з мотоцикла: серйозна аварія на Тернопільщині
Подвійна трагедія у сім’ї на Чортківщині: війна забрала життя старшого брата, доля молодшого – невідома
Чортківська громада у жалобі, адже втратила свого захисника Петра Каськіва із села Скородинці. Про це повідомили у Чортківській міській раді. Солдат Петро Каськів (1973 р.н.), стрілець військової частини А4856, віддано боронив Україну з квітня 2024 року. На жаль, тяжка хвороба – пневмонія – підірвала його здоров'я. Попри зусилля медиків, 12 травня серце захисника перестало битися у військовому шпиталі Харкова. "Трагедія сім’ї Каськів – подвійна. Брат загиблого – КАСЬКІВ Володимир Іванович (1974 р.н.) також боронив Україну. З 1 серпня 2024 року вважається зниклим безвісти поблизу населеного пункту Синьківка Куп’янського району Харківської області. Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким. Інформацію про дату та час зустрічі тіла Героя буде повідомлено додатково", - йдеться у повідомленні. Тіло Героя зустрічатимуть 17 травня у Чорткові в соборі верховних апостолів Петра і Павла. Читайте також: ДНК-тест підтвердив загибель воїна з Тернопільщини, який вважався зниклим безвісти понад рік
Тернополянин впав з високого поверху багатоповерхівки
У Тернополі чоловік випав із високого поверху новобудови. Шансів вижити у загиблого не було. Про це повідомили у пресслужбі поліції Тернопільської області. До правоохоронців надійшло звернення на 102. Очевидці повідомили, що на будівництві на вулиці Смакули з висоти впав невідомий чоловік. Поліцейським вдалося встановити особу загиблого. Ним виявився 50-річний житель обласного центру. Обставини, які призвели до трагедії, з'ясовують правоохоронці. "Відомості за даним фактом внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за частиною 1 статті 115 Кримінального кодексу України", - йдеться у повідомленні. Читайте також: У Тернополі мама втопила маленьку донечку, а сама вистрибнула з вікна
Правоохоронець на Тернопільщині заробляв шалені гроші на ухилянтах: що відомо
На Тернопільщині правоохоронець "продавав" документи, які дозволяли виїхати за кордон під час воєнного стану. Чоловік свою роботу оцінював у 17500 доларів США. Про це повідомили в пресслужбі Тернопільської обласної прокуратури. Правоохоронці з'ясували, що до підозрюваного звернувся військовозобов'язаний з проханням допомогти законно виїхати з України під час воєнного стану. Поліцейський, який раніше працював у військкоматі, пообіцяв за хабар у 16 тисяч доларів (згодом сума зросла до 17,5 тисяч) використати свої зв'язки для оформлення довідки про тимчасову непридатність до служби, що дозволило б чоловіку перетнути кордон. "Правоохоронці затримали поліцейського під час передачі йому 17,5 тис доларів США. Йому обрано запобіжний захід – тримання під вартою з визначенням розміру застави в понад 200 тис грн. Розслідування здійснювали слідчі ТУ ДБР, розташованого у місті Львові", - йдеться у повідомленні. Читайте також: Затримали поліцейського на величезному хабарі. Він шантажував військовозобов’язаного “швидкою мобілізацією”
