Багато людей виїжджають в США в пошуках кращого життя, і це ні для кого не секрет. Вони хочуть комфортніше жити, більше собі дозволяти, мріють про краще майбутнє для своїх дітей. Словом, щоб дізнатися, що таке “американська мрія” не з чужих уст. Ми поспілкувалися з людиною, яка перевірила це на собі.
Коли з’явилася можливість, сім’я Ірини Радчук вирішила її не втратити. За декілька місяців вони зібрали документи, продали автомобіль та виїхали в США. Оселилися в штаті Вашингтон, поблизу Сіетла. Обрали це місце не лише через вдале розташування, але і через багаточисленну українську діаспору. Адже спочатку дуже важко призвичаїтись до іншої країни, інших традицій та правил. Тому легше, коли хтось, хто говорить рідною мовою, допоможе.
Довідка. Сіетл – один з багатьох американських мегаполісів. Знаходиться поблизу кордону з Канадою і вважається одним із найзеленіших в США. Тут дійсно дуже красиво – гори, океан. Клімат в Сіетлі середземноморський – опади випадають найчастіше лише взимку. Зима тут м’яка та ніжна, а влітку не буває дуже сильної спеки, як-от у Флориді.
- Іра, що тебе найбільше вразило по прибутті в США?
Якщо чесно, то найбільше вразило ставлення сусідів. Коли ми тільки приїхали і заселились в наш орендований будиночок, то були досить схвильованими. Я, як мама, відразу думала, як я маю нагодувати дітей, як піти в магазин (автомобіля в нас не було, а без нього тут не обійдешся). Проте саме сусіди дуже допомогли нам. Я відкрила холодильник, а він був заповнений продуктами.
Ми були приємно шоковані, адже абсолютно незнайомі люди допомогли нам майже з усіма речами першої необхідності – від матраців і до обідніх ложок.
Також один із сусідів подарував нам відразу 2 велосипеди, тому що побачив, що ми тільки заселилися, а його діти вже виросли. Такі от щедрі українці в США.
Все, що розповідають про американців в інтернеті та по телебаченню – це правда. Вони справді ходять в магазин в піжамах, зовсім не дбають про свій зовнішній вигляд. Вони не купують дорогий, вишуканий одяг, усі ходять в розтягнутих спортивних штанах та кросівках, бо це зручно. Можливо, в Сіетлі не так, але на околицях точно так само.
Щодо американців, то вони теж людяні, завжди хочуть допомогти. Одного разу я поїхала в магазин за ліками для дитини і забула вдома телефон. І не змогла їх знайти на полицях величезного гіпермаркету. Пояснити не вмію, що мені потрібно (мови ще на достатньому для цього рівні не знаю). Вирішила попросити американку допомогти мені, пояснювала жестами, що мені потрібно. Дівчина з радістю допомогла і показала, де лежить потрібний препарат.
- Чи важко було дітям адаптуватися до іншої мови та культури?
Дітям було значно легше, ніж нам, хоча ми в США лише декілька місяців і ще не все знаємо. Ми з чоловіком відразу вирішили віддати нашу молодшу дочку в американський дитячий садочок, щоб вона змогла вивчити мову. Зараз вона ходить до нього на чотири години в день. При чому графік можна вибрати – з 8.00 до 12.00 чи з 12.00 до 16.00.
Старшу дочку (8 років) віддали в українську школу, де вона буде вчитися приблизно рік, поки не вивчить мову. Ось так виглядає молодша школа:
Окремо хочу розповісти про безпеку, з якою в США не жартують. Щоб відправити дитину до школи і забрати її, потрібно показувати документи мами чи тата (ID-картку). Без них дитину ніхто не пустить в шкільний автобус і не випустить з нього по прибуттю додому.
Також не можна випускати дітей самих гуляти, навіть просто по вулиці, біля будинку. Якщо якась американка побачить це, відразу викличе поліцію і до вас ще довго будуть навідуватись соцслужби, перевіряючи, чи ви добре виховуєте своїх дітей. З одного боку, це дуже добре, але з іншого – трішки незручно, тому що не можеш випустити дітей погуляти біля будинку, коли робиш щось вдома.
- Що ви зробили першим перш за все, коли приїхали?
Після того, як виспалися, приготували обід, пішли знайомитися з сусідами. Як я вже говорила, нас зустріли дуже тепло.
Чоловік майже відразу (за допомогою тих самих сусідів) почав шукати роботу. Він трохи розуміється в техніці, то спочатку ходив на різні виклики неподалік. Комусь потрібно було перевстановити операційку в комп’ютері, комусь – скласти меблі чи щось таке. Потім уже влаштувався на постійну роботу.
Також обов’язково було потрібно здати на права і купити машину. Навіть не одну, а дві. Без автомобіля тут не те, що важко, а неможливо. Спочатку ми бігали туди-сюди по селі, намотуючи кілометри. Спочатку старшу дочку потрібно відправити до школи, на шкільний автобус. Він зупиняється десь за 1,5 км від будинку. Відправила – біжиш назад, тягнучи за собою молодшу дитину, адже вдома залишати її одну не можна навіть на 5 хв.
Далі одягаєш молодшу, відправляєш її на автобус до садочка. І знову 1,5 км туди і назад. Через три години все повторюється, коли дітей потрібно забрати. А потрапити в магазин без автівки – то взагалі місія нездійсненна.
Тому машина тут – не більше як необхідність. Ми відразу придбали 2 стареньких, недорогих авто.
- Чим ти була приємно вражена, коли освоїлась у вашому містечку? Чим займаєтесь у вільний від роботи та навчання час?
Коли я вже отримала права і машину, ми почали потроху їздити, обдивлятися околиці. Знайшли декілька дитячих майданчиків та розважальних місць, де можна провести вільний час. Діти були в захваті.
На фото – маленький майданчик неподалік нашого дому.
Коли хороша погода, гуляємо селом. Якщо випадає сніг – усі дуже радіють. Миттю беруть санки – і на гірку.
- Розкажи ще про ціни. На продукти, послуги, тощо.
Ціни на продукти тут приблизно такі самі, як і в Тернополі. Проте на свою зарплату ти можеш собі значно більше дозволити. Можеш їсти морепродукти майже щодня, тому що вартість дозволяє.
Також тут є така цікава особливість, чого в Україні не зустрінеш. Це так звані “фудбанки” (food – їжа, bank – банк), де кожен охочий може безкоштовно отримати їжу. Для цього лише потрібно показати документи, що проживаєш в цьому окрузі. Цією послугою користуються усі – і бідніші, і багатші. Часто приїжджають на зовсім дорогих авто (сміється, – ред.)
Тут можна взяти м’ясо, рибу, овочі, фрукти, яйця тощо.
Довідка. Фудбанк – це благодійна акція, яка була впроваджена під час пандемії. В її рамках виробники їжі, термін якої закінчується, передають її благодійникам безкоштовно. Однією з причин є намагання дбати про екологію – менше викидати. При цьому якість продуктів жорстко контролюється.
До речі, коли ми лише приїхали, то були трішки шоковані смаком продуктів. Американці споживають ну дуже багато цукру. Деколи здається, що тут навіть звичайна вода солодка, і м’ясо також. В Україні ми притримувались принципів здорового харчування, але тут це дуже важко. Звісно, стараємось все парити-варити.
Одяг тут значно дешевший. За 100 доларів можеш одягнутися з голови до п’ят, і навіть більше.
Заправити машину дешево – цей пункт американці взагалі не вважають статтею витрат. Та і купити її, хоч не нову, але може кожен.
Що дорого – то це оренда житла. За свій маленький скромний будиночок з однією спальнею ми платимо 1500 доларів. І взагалі – з житлом тут непросто. Щоб знайти хороші апартаменти, можна витратити декілька місяців, тому що на них стоїть черга.
Щодо послуг, нічого ще не можу сказати, тому що ми ще нічого не знаємо. Тут у кожному містечку є такі зони відпочинку, їх звуть place. У цих “плейсах” є дитячі майданчики, тенісні корти, басейни, ігрові кімнати тощо. Вартість залежить від ваших доходів. Та ми ще туди не ходили, і поки не спішимо, тому що у штаті зараз багато хворих на коронавірус людей.
І взагалі, тут дуже мало вакцинованих. Вашингтон – демократичний штат, тут багато що дозволяється, і змусити когось щось робити проти його волі дуже важко. Саме тому мало хто вакцинується, особливо релігійні люди (біля нас живе багато баптистів, п`ятидесятників тощо). І деякі, коли ти їм говориш, що маєш щеплення, здивовано викочують очі , ніби ти з іншої планети.
- Подумуєш над тим, щоб повернутись?
Звісно, дуже сумую за рідними, домом, роботою. Проте і тут є деякі очікування та мрії. Одне ще скажу – тут кожен може жити в достатку і отримувати все, що хочеться, – проте для цього потрібно працювати. Багато працювати. Ніхто нікому і нічого на тарілочці готовеньке не принесе.
А якщо не вийде – завжди можна повернутись. Головне, щоб у здоров’ї, та щоб хтось чекав вдома.
- Дякую за розмову і бажаю, щоб усі мрії втілились у життя.
About the author
Після спеки знову прийдуть дощі та похолодання. Коли на Тернопільщині зміниться погода
Температура повітря на Тернопільщині сягає літніх позначок, попри те що зараз лише кінець квітня. Однак уже найближчими днями синоптики прогнозують різку зміну погодних умов у регіоні. Тернопільський обласний центр з гідрометрології повідомляє, що 23 квітня в області очікується переважно тепла погода. На території Тернопільщини прогнозується мінлива хмарність, у другій половині дня можливі короткочасні дощі та грози. Температура повітря 23 квітня по області вночі становитиме 8-13 градусів тепла, вдень підніметься до 21-26 градусів вище нуля. У місті Тернопіль синоптики прогнозують нічну температуру 8-10 градусів тепла, денну — 24-26 градусів тепла. Вітер південний, 5-10 метрів на секунду. Відома українська синоптикиня Наталка Діденко підтверджує, що завтра, 23 квітня, Україна буде однією з найтепліших країн Європи. "Максимальна температура повітря у більшості областей становитиме протягом дня середи +20+26 градусів. Дощі, ймовірно з грозами, пройдуть у західних областях, окрім Тернопільщини та Хмельниччини", — зазначає експертка. За […]
Чорного лісоруба не знайшли, то покарали лісників: Кременецький лісгосп заплатить селищній раді кругленьку суму
На Тернопільщині лісове господарство заплатить понад 120 тисяч гривень за недогляд. Чорних лісорубів не знайшли, тому відповідальність поклали на постійного лісокористувача. За рішенням Господарського суду Тернопільської області задоволено позов Бережанської окружної прокуратури до ДСГП «Ліси України» в особі філії - Кременецьке лісове господарство. Про це повідомляє пресслужба Тернопільської обласної прокуратури. Судом встановлено, що філія не забезпечила належну охорону лісів на підвідомчій території у кварталі 15 виділі 2 Мшанецького лісництва. Через це лісовому фонду України завдано матеріальної шкоди. Оскільки під час розслідування кримінального провадження не вдалося встановити осіб, які здійснили незаконну вирубку дерев, Кременецьке лісове господарство має відшкодувати збитки в розмірі 122 888 гривень на користь Залозецької селищної ради. Суд підтвердив, що лісове господарство як постійний користувач несе відповідальність за збереження лісових насаджень на закріпленій території.
Серйозна ДТП біля Кременця: порушник покинув травмованого пасажира і втік
Водій скутера спричинив серйозну ДТП у селі Білокриниця та втік з місця події, залишивши травмованого пасажира. Постраждалого з переломами доправили до лікарні. За інформацією пресслужби поліції Тернопільської області, інцидент стався 21 квітня близько 17:50. Як встановили правоохоронці Кременецького райвідділу поліції, водій скутера не впорався з керуванням та виїхав на смугу зустрічного руху, де зіткнувся з автомобілем Volvo V90. Після аварії кермувальник мототранспорту залишив свого травмованого пасажира і зник у невідомому напрямку. Слідчим вдалося встановити особу порушника – ним виявився 25-річний місцевий житель села Білокриниця. Наразі поліція проводить пошукові заходи для встановлення місцезнаходження втікача.
Став на захист України з перших днів війни: Тернопільщина втратила молодого Героя
Тернопільщина знову зазнала важкої втрати. Олександр Олександрович Чорпіта з селища Скала-Подільська загинув 12 квітня 2025 року під час виконання бойового завдання. За інформацією Другого відділу Чортківського РТЦК та СП, трагедія сталася поблизу населеного пункту Преображенка на Донеччині. Олександр став на захист Батьківщини з перших днів повномасштабного вторгнення і віддав життя за незалежність України. Загиблому воїну було 42 роки. Він був не лише відданим захисником, але й сином, братом, чоловіком та батьком. Його мужність та відданість військовій присязі залишаться в пам'яті усіх, хто знав Олександра. У цей час, коли в тилу українці святкують Великдень, родини захисників продовжують отримувати трагічні звістки. Пам'ять про Олександра Чорпіту житиме в серцях рідних, друзів та бойових побратимів. Редакція "Терміново" висловлює щирі співчуття рідним загиблого Героя.
На Малашівському сміттєзвалищі масштабна пожежа: гасити допомагала техніка молокозаводу
На Тернопільщині спалахнуло сміттєзвалище. Загоряння сталося у Малашівцях, кажуть у ДСНС. "21 квітня о 08:08 на номер екстреного виклику "101" надійшло повідомлення про пожежу сміття на території сміттєзвалища у селі Малашівці Тернопільської територіальної громади. Загоряння виникло двома осередками та охопило площу близько 150 м². Пожежу ліквідовано черговим караулом 1-ї державної пожежно-рятувальної частини 1-го державного пожежно-рятувального загону у складі двох відділень. До гасіння також залучено грейдер ТОВ «ЕКО-ЛІДЕР Т» та техніку ПрАТ «Тернопільський молокозавод» для підвозу води", - йдеться у повідомленні. У ДСНС кажуть, що причини виникнення пожежі і розмір матеріальних збитків встановлюються. Рятувальники закликають не спалювати сміття та не розводити багаття поблизу сміттєзвалищ.
На Тернопільщині 3-річна дитина подолала 10 км лісом і вийшла в іншій області: її розшукували всім світом
Учора, 21 квітня, у селі Будки Почаївської громади Кременецького району зникла трирічна дитина. Дівчинка 2022 року народження самостійно пішла в напрямку лісу близько 13:20. До пошуків дитини одразу долучилися працівники поліції Кременецького району, рятувальники та місцеві мешканці із села Будки й сусідніх населених пунктів. Про це повідомили у 5 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Тернопільській області. Завдяки спільним зусиллям усіх учасників пошукової операції малечу знайшли живою о 18:35. Дитина перебувала між селами Круки та Копані, що вже на території Рівненської області. За інформацією рятувальників, життю та здоров'ю дівчинки нічого не загрожує. Попри свій малий вік, дитина самостійно подолала майже 10 кілометрів лісовими дорогами. Рятувальники висловили подяку всім, хто брав участь у пошуках зниклої дитини.
