Іноді людина, здається, має усе для повного щастя. Але чогось бракує. Тоді ми невпинно шукаємо себе у житті. І добре, коли вдається віднайти – себе і своє призначення. У кожного це по-різному. Який шлях пройшов від успішного керівника, кандидата наук до священника, “Терміново” розповів настоятель храму Воздвиження Чесного Хреста у Кременці о. Роман Іваницький.
З о. Романом ми знайомі давно, ще за довго до того, як він одягнув священницькі ризи. У Кременці більшість людей знають його як працівника лісового господарства, викладача лісотехнічного коледжу, директора ботанічного саду. Проте, свого часу, уже в свідомому віці, він відмовився від усього цього заради служіння Богові. І відверто зізнається, що ні про що не шкодує.
- О. Романе, як і коли вперше прийшла думка настільки кардинально змінити своє життя?
- Духовне мене цікавило з дитинства. Але студентське життя, бурхлива молодість, розвиток кар’єри дещо відволікли від цього. Поринув з головою у роботу, тож часу на осмислення високого було небагато. Майже 10 років працював лісничим Суразького лісництва (Шумський район – авт.). У цей період почав частіше розмірковувати над вічним, над духовністю, своєю місією в житті. Частіше заходив до церкви, молився, почав себе у чомусь обмежувати. Проте тоді мій піст більше нагадував дієту, повного осягнення його суті на той момент ще не було.
- У Вашому житті, мабуть, мала статися якась подія, яка підштовхнула до цього доленосного рішення – стати священником?
- Справді, дещо таки було… Якось напередодні Великодня мені наснився сон: моя старша сестра (в Романа Іваницького дві сестри – Олександра та Світлана – авт.) сказала мені, що я повинен іти навчатися в духовну семінарію. Спочатку я не надав цьому значення. Та рівно через рік, знову перед Великоднем мені наснився той же сон. Я й тоді нічого не зробив у цьому напрямку. Але певні думки уже з’являлися. Якось вкотре ми зустрілися з настоятелем собору Преображення Господнього, моїм хорошим другом, Володимиром Буграком. Розповів йому про сон, який весь час повторювався. Він порадив мені не нехтувати таким знаком. Так я вступив у Волинську духовну семінарію у Луцьку.
Думка про священництво прийшла уві сні
- Проте священником Ви стали не відразу?
- Коли поступав у семінарію (2012-2015 роки навчання – авт.), рішення ще не прийняв. Просто було бажання вчитися. На врученні дипломів, митрополит Михаїл запитав: що маю намір робити. Я відверто сказав, що не знаю. На той час вже був кандидатом сільськогосподарських наук та працював директором Кременецького ботанічного саду. На це митрополит мені відповів, що, коли я вже потрапив у семінарію і довчився, то все ж стану священником.
9 січня виповнився рік, як я в священничому сані, а 12 лютого буде рік, відколи я священник. Служив дияконом у соборі Преображення. Потім запропонували очолити парафії невеликі у Матвіївцях та Гринківцях Шумського благочиння.
- Чи маєте зараз дотичність до своєї попередньої діяльності?
- Так, я допомагаю товаришу, який займається матеріалами для садівництва, розмноженням декоративних рослин. Це більше навіть хобі ще зі студентських років.
- Ви стали священником у досить свідомому віці. Що відчуває дорослий чоловік, у якого за плечима уже певний життєвий досвід, коли вперше одягає священниче облачення?
- Відчуття міняється одразу. Це навіть важко описати словами. Раніше такого не відчував і не знаєш з чим це можна порівняти. Коли служиш чи співслужиш у храмі – це ще по-іншому: і піднесення, і відповідальність. Складні і сильні відчуття.
Служіння – це сильне відчуття відповідальності та піднесення
- До Вашого служіння у теперішній парафії привела трагічна подія, там помер священник. Як саме Ви стали настоятелем Чеснохрестської церкви?
- Останній раз я співслужив з о. Василем у його парафії на храмове свято, в кінці вересня минулого року. Зустрічалися й в інших церквах, ми дружили з покійним. Після його смерті, на прохання благочинного о. Володимира Буграка і за підтримки громади мене призначили настоятелем храму.
- Ви як кременчанин, звісно, знайомі з історією цього храму, яка місцями досить трагічна.
- Так, як і багатьох церков у певний історичний період. У радянський час, в роки занепаду релігії, у Чеснохрестській церкві був склад тодішнього будинку культури. Відновили призначення цієї історичної споруди у 1990-их роках. Тоді до становлення храму доклалися і парафіяни, і настоятель. Там зроблено колосальну роботу. Останні 20 років, коли настоятелем був о. Василь, у храмі і навколо нього весь час щось робили, ремонтували. Це єдина у Кременці дерев’яна церква, збудована у волинському єпархіальному стилі.
- До речі, як ставитеся до використання новітніх технологій для служіння та донесення слова Божого, наприклад, через соцмережі?
- До суспільства потрібно звертатися зрозумілою йому мовою. На сьогодні друковане слово майже віджило, усе це перейшло у мережу. Якщо люди хочуть чути проповідь й через соцмережі, то потрібно відкривати ці можливості. Звісно, спілкування з Богом у храмі це не замінить, але людям потрібно іти назустріч. Багато моїх колег-священників так і роблять. Наша парафія теж має сторінку у Фейсбуку та чат у Вайбері.
Людям потрібно іти на зустріч, й через соцмережі також
- А як ставитеся до вимог одягу для жінок, у якому потрібно відвідувати храм? Адже у ПЦУ пояснюють, що хустка на голові не є ознакою побожності людини.
- Пріоритетно, звісно, духовний настрій людини, коли вона заходить до храму, а не зовнішній вигляд. Одяг не повинен бути спокусливим, таким, що відволікає. Про вимоги до одягу є звернення у старому завіті. Єдина засторога, що жінка не може одягати чоловічий одяг, а чоловік жіночий. Поряд з цим маємо приклад святої Ксенії, яка після смерті свого чоловіка носила його одяг. Це не завадило їй стати святою.
- Ви стали священником, коли Вам було уже за 40. До того у вас було звичайне мирське життя, грішили, мабуть, як усі люди. Зараз Ваша доля кардинально змінилася, знайшли своє призначення. Чи стало Вам краще, спокійніше на душі?
- Набагато. Які посади я не обіймав, які проекти не робив, усюди відчував, що це тимчасово. Зараз відчуваю спокій, що займаюся тим, чим повинен. Господь для кожного має свій індивідуальний план спасіння.
About the author
Діти – 8 грн, пенсіонери -10, решта -15: у Кременці знову підняли тариф на проїзд
Раніше "Терміново" повідомляло, що у Кременці планували підвищити тариф на проїзд у громадському транспорті. Розмови про це велися давно - перевізники вимагали збільшення від 12 до 17 грн. Їхню вимогу задовольнили частково - з наступного понеділка, 3 лютого, вартість проїзду в маршрутках знову зросте. Це уже вдруге за час війни. Разом з тим будуть й інші зміни у міських перевезеннях. Учора, 30 січня, на виконавчому комітеті Кременецької міської ради прийняли рішення "Про схвалення проєкту автоматизованої системи обліку оплати проїзду у міському та приміському пасажирському автомобільному транспорті". Проте фактично ця система запрацює не раніше травня, - повідомив міський голова Кременця Андрій Смаглюк. На тому ж засіданні виконавчого комітету погодили й новий тариф на проїзд у громадському транспорті - 15 грн (перевізники вимагали 17 грн), учні - 8 грн. Кременецька міська рада провела обстеження пасажиропотоку у місті та зробила висновок, що клопотання […]
“Передумали за одну ніч”: чому представники Почаївської лаври блокують інвентаризацію майна
Уже деякий час братія Почаївської лаври перешкоджає роботі комісії Міністерство культури та стратегічних комунікацій України на території обителі. Директор Кременецько-Почаївського ДІАЗу - голова комісії Василь Ільчишин - замість того, аби з колегами займатися інвентаризацією майна, веде листування з представниками лаври та вкотре змушений доводити правомірність своєї роботи. Як і коли за таких умов продовжуватимуть інвентаризацію та чим усе може завершитися для незговірливих орендарів, "Терміново" розповів голова комісії. За останні кілька днів настоятель лаври разом з адвокатами оприлюднили декілька відео на YouTube, у яких всіляко заперечують правомірність дій комісії Міністерства. Усі наявні документи та закони, які регулюють роботу комісії, братія разом зі своїми захисниками трактують на власний розсуд. Лавра вимагала визнати доручення Міністерства "нікчемним" Одна з претензій представників лаври до підстави, на основі якої розпочали перевірку, - це доручення Державного секретаря МКСК. Цей документ через суд вимагали визнати "нікчемним". Проте, Ухвалою […]
Понад 100 питань – міський голова Кременця прозвітував про дороги, тарифи та премії працівників
Раніше "Терміново" повідомляло, що звіт міського голови Кременця відбувся ще 3 січня. Проте на зустріч прийшли небагато мешканців міста, не усі встигли поставити питання, що турбують громаду, адже тоді почалася повітряна тривога. Тому Андрій Смаглюк вирішив відзвітувати ще раз - онлайн. В ефір голова громади вийшов о 20.00 годині зі свого робочого кабінету, спілкувався з кременчанами понад 2 години. Близько години він розповідав про роботу міської ради та її структурних підрозділів за 2024 рік. За решту часу містяни поставили керівнику понад сотню питань. На більшість з них очільник відповів. Дороги, тарифи, автобуси Здебільшого кременчан цікавить стан доріг, тарифи на воду та на проїзд у громадському транспорті, стан автобусів. Також людей турбує проблема лікарні, яка досі без директора. Запитували й про дозвілля дітей та підлітків. Стосовно проїзду у маршрутках міський голова повідомив, що тариф однозначно зросте. Разом з тим зазначив, що […]
“Два тижні тому забрали працівники ТЦК”: родичі розшукують 30-річного чоловіка з Кременеччини
Уже майже два тижні родина шукає 30-річного Володимира Гасса, мешканця с. Іванківці, Лановецької громади, що на Кременеччині. Чоловік вийшов у домашньому одязі, без документів та грошей, при собі мав лише мобільний телефон. Рідні стверджують, що його забрали працівники Лановецького ТЦК і з того часу Володимира не бачили. Про зникнення чоловіка повідомили й місцеву поліцію. Проте, результату пошуку й досі немає. Журналісти "Терміново" поспілкувалися з мамою Володимира та сестрою. Реалії сьогодення такі, що хтось собі може дозволити викрасти людину і їм нічого за це не буде, а поліція, як виявилося, удає, що нічого не може зробити. Мій брат Володимир Гасса вийшов з дому 6.11.2024 і більше не повернувся до цього часу. Як стало відомо згодом, це було РТЦК м. Ланівці, яке спочатку сказало, що це не вони, та після заяви в поліції про викрадення та розшук повідомили, що його "запросили" у […]
Бігав голий по селу: біля Кременця вночі 44-річний зборівчанин вчинив акт вандалізму над могилами українських військових. Відео
Шокуюча подія трапилася у ніч на 27 вересня у с. Великі Млинівці, що біля Кременця. На ранок на кладовищі, де поховано багато українських захисників, виявили розкидані фото військових та квіти, порвані прапори. Поліція одразу взялася за пошуки зловмисників. Вранці родичі Героїв, які віддали життя за нас і країну, застали жахливу картину. Щоранку приїжджаємо відвідати наших рідних і побачили таке, - каже удова загиблого полковника Сергія Лі Людмила. Дуже прикро і боляче, що у когось підіймається рука на святе. В українців завжди було святим місцем могили рідних. Поламані хрести, порвані державні прапори, понищені фото наших Героїв - це для мене щось неймовірно шокуюче. Але я вдячний правоохоронцям, які так швидко зреагували і уже працюють на місці злочину, - каже настоятель Преображенського собору у Кременці о. Володимир Буграк. - Впевнений, що винуватці понесуть покарання. Очевидець, який зупинив вандала, розповів, що чоловік був […]
Право на обшуки та носіння зброї: міфи та реальність щодо повноважень шкільних офіцерів безпеки
Ще на початку квітня начальник ГУ Нацполіції Тернопільщини Сергій Зюбаненко анонсував появу освітніх офіцерів у кожній школі Тернопільщини. Перші офіцери безпеки з'явилися в українських школах ще наприкінці січня. На Тернопільщині вони узялися до роботи на початку вересня. Проєкт “Офіцер безпеки” реалізує Національна поліція спільно з Міністерством освіти і науки та має підвищити безпеку в школах. Тим часом як дехто з батьків вважає наявність таких фахівців у навчальних закладах виправданим, інші переконані, що це даремна трата грошей. Та, як одні, так і другі, цікавляться, якими законами регулюється робота офіцерів безпеки — про поліцію, охоронну діяльність чи ювенальну превенцію, чи може офіцер обшукати школяра, чи відвідувача і, чи носитиме у школі зброю? На усі ці питання відповів для "Терміново" старший лейтенант поліції, начальник сектору організації служби освітньої безпеки Головного управління Національної поліції в Тернопільській області Максим Гуменюк. На початок навчального року на […]
