Дитячий зразковий театр «Дивосвіт» у Козові народився з мрії Людмили Кульки. Майже сорок років тому вона після закінчення Івано-Франківського педагогічного інституту почала викладати в місцевій загальноосвітній школі. У виші Людмила була активною учасницею молодіжного театру. Їй настільки полюбився цей вид мистецтва, що наважилася створити колектив у школі райцентру.
На її здивування, дитячий театр швидко здобув популярність і через деякий час переїхав у Козівський районний будинок культури. Відтоді засновниця і незмінна режисерка «Дивосвіту» вважає театр своєю третьою дитиною.
“Навіть у відпустці весь час провела з акторами”
«Тепер такі назви для театрів немодні, — зітхає Людмила Кулька. — Мабуть, зараз я б назвала свій колектив якось по-іншому, не так банально. Але тоді мені дуже хотілося саме дивувати людей, глядачів і дітей: сценічним дійством, талантами. Про це свідчить і наше творче кредо: «Через здивування — до істини».
За кілька десятиліть у «Дивосвіті» виросло багато дітей. Режисерка зізнається: хоч і влаштовувала конкурсний відбір у групи, та не могла відмовити тим, хто гаряче прагнув долучитися до гри у виставах. Нерідко заспокоювала схвильовану дитину: «Якщо тобі дуже хочеться, будь ласка, приходи до театру». Інколи «Дивосвіт» був переповненим, кожну групу відвідували понад 30 дітей. Праця зі стількома юними підопічними була нелегкою.
«Тепер я трохи вчена режисерка, знаю, що оптимальна група повинна налічувати 12-15 учнів», — каже засновниця дитячого театру.
Зараз Людмила Кулька опікується двома групами «Дивосвіту» — старшою і молодшою, клубом «Силоам». Віднедавна замислилася над створенням інклюзивного театру. Виникла така ідея випадково.
«На пошту я отримала повідомлення про навчання для режисерів. Не придивилася, що йдеться про інклюзивні театри, заповнила анкету і стала учасницею курсу. Пізніше організаторка мене запевнила, що попри відсутність інклюзивного театру можу долучитися до практичних занять в Zoom, — пригадує режисерка. — Згодом я вирішила набрати групу дітей з інвалідністю. Пробуємо працювати. Маю шестеро учнів, серед них діти з синдромом Дауна та аутизмом. Мені дуже непросто, але з часом я їх хочу долучити до своїх дивосвітівців. Щоправда, зараз на заваді моїм планам карантинні обмеження».
Опіка над «Дивосвітом» вимагає від пані Людмили чимало сил ще й тому, що вона в театрі — людина-оркестр. На її плечах — сценографія, репетиції, доопрацювання зі сценаріями, питання з костюмами. Їй допомагають батьки і дуже підтримують діти. Але клопотів все одно вистачає. Наприклад, щоб створити неординарні сценічні образи Людмила Кулька підшукує цікавий одяг і тканини у секонд-хендах. Завдяки наполегливості керівниці дивосвітівці дожилися до власного костюмерного цеху. Також режисерка самотужки пише тексти до пісень у виставах.
Зрештою, життєвій енергії Людмили Кульки можуть позаздрити деякі її ровесники. До оголошення пандемії вона з дітьми ніколи не сиділа на місці. “Дивосвітівці” об’їхали всю Тернопільщину, гастролювали Україною. Виробили традицію щороку показувати виставу в рамках Форуму видавців у місті Лева. Побували в Німеччині та Польщі. Окрім цього, Людмила Кулька щораз вишукує можливості відвідувати мистецькі фестивалі, охоче подає заявки на курси сценічного мистецтва, тренінги для режисерів. «Мені вже 63 роки, але зараз у мене новий творчий виток», — зізнається пані Людмила.
У відповідь на запитання, як їй вдається все встигати, режисерка «Дивосвіту» щиро сміється.
«Я дуже мало сплю, не є великою господинею, не шию, не плету. Можу забути, що туфлі потребують ремонту, постригтися на місяць пізніше, ніж планувала. Моє життя присвячене театрові. Чоловік мусить мене терпіти. Як там у Джеймса Джойса? «Любиш мене, люби й мою парасольку», — усміхається Людмила Кулька. — Навіть у відпустці я ціле літо просиділа на стадіоні з дітьми. Дотримуючись карантинних обмежень, зробили виставу «Сонечко рятує світ». А зараз готуємо «Крило метелика» Дмитра Тернового. Сильна вистава, піднімає проблему моральності, ставлення до природи. Я дуже переймаюся екологією, серце болить за безпритульних тварин».
До слова, всі вистави Людмила Кулька вибирає лише спільно з вихованцями. Вона шукає саме такі, які б сподобалися дітям, пройняли їхні душі. Благо, зараз є доступ до творів сучасної української драматургії. Затверджують найкращі всі разом. В репертуарі театру — «Усмішка», «Чорна квітка», «Кривенька качечка», «Стриборів ліс», «Лускунчик», «Равлик і Кит» та багато інших.
Товаришувати з друзями, а не телефоном
Одним із найголовніших завдань «Дивосвіту» Людмила Кулька вважає здружити дітей. Каже, що за її спостереженнями, нове покоління втрачає цю здатність. Адже якщо раніше хлопці і дівчата виходили на вулицю, об’єднувалися в групи хоча б задля бешкету, то тепер більшість часу проводять у телефонах. Діти не вміють спілкуватися, знайомитися. Цього їх також навчає «Дивосвіт».
«Несміливі в діти приходять в театр і знаходять друзів. Повірте, це соціальна проблема серед підлітків. Мої підопічні вчаться протистояти булінгу, підтримувати один одного. Діти знаходять в театрі себе, — зазначає Людмила Кулька. — Я дуже хочу, щоб дивосвітівці відчули себе особистостями, могли в житті чогось досягнути. Досягнути в тому світі, де так багато ворожнечі, неприязні, депресій. Мені важливо, щоб діти зрозуміли, що на Землю вони прийшли недаремно».
Про позитивні зміни в характері та світогляді заявляють і випускники дитячого театру.
Яна Личак пригадує, що на перших заняттях у «Дивосвіті» була дуже закритою в собі, боялася публіки, хоч ходила на танці. Вже за кілька років дівчина блискуче грала головну роль Гадюки у виставі «Стриборів ліс». У Козові Яна виборола титул «Найталановитіша дитина року». Її також помітили на фестивалі у Львові і визнали «Найкращою актрисою 2017 року».
Багато теплих спогадів залишив театр у пам’яті сестер-близнючок Олі і Юлі Михайлюк. Дівчата — майбутні музикантки. Свого часу вони допомагали з музичним супроводом вистав. Тепер згадують численні поїздки з «Дивосвітом», найчастіше — мандрівку до Польщі. Там «Дивосвіт» демонстрував іноземцям «Кривеньку качечку».
Тадей Улішак також з усмішкою розповідає про мандрівки «Дивосвіту». Каже, весь колектив почувався, як одна сім’я.
«Пам’ятаю, як ми їздили на Львівський фестиваль «Казка в гаю». У виставі я грав двох другорядних персонажів. Мені треба було швидко переодягнутися. Не встиг я потрапити за лаштунки, як до мене підбігли 6-7 дивосвітівців і допомогли змінити образ. За кілька секунд знову був на сцені, а на мене ошелешено дивилися члени журі. Мабуть, були шоковані тим, як блискавично я перевтілився в іншого персонажа», — пригадує Тадей.
У захваті від «Дивосвіту» і теперішні його учасники, тринадцятирічні юні актори Юля Чикота, Назар Мацишин, Аня Кутнів. Зауважують, що за роки занять в дитячому театрі стали сміливішими, впевненішими в собі, позбулися комплексів, розвинули гарну дикцію та власні таланти. Підлітки розповідають про подорожі і вже забутий страх перед публікою, мрії. Так, якось усім колективом задумали поїхати на фестиваль до далекої Японії, але так і не змогли отримати дозвіл на інсценізацію твору від родичів письменниці Джулії Дональдсон. Писали іноземцям листи англійською, але марно. Проте підлітки вірять, що найзахопливіші театральні перемоги попереду.
Театр «Дивосвіт» відвідують і двоє дітей Лесі Мартинюк.
«Софії 10 років, у «Дивосвіті» вона вже половину свого життя. Заради театру донька покинула танцювальні заняття. Дитина живе Людмилою Василівною. Раніше Софійка була дуже скромною, а тепер вміє себе подати, є авторитетом для друзів, виробила гарну дикцію. За сестрою тягнеться і молодший Назар. Навіть зараз на карантині вдвох ставлять виставу, бо Софія вже визначилася з майбутньою професією: хоче стати режисеркою», — каже Леся Мартинюк. — Крім того, мої діти знайшли в колективі багато друзів. Людмила Василівна навчає їх взаємодопомозі, старші учасники опікуються меншими дітьми. Тому мені, як мамі не страшно відпускати Софію і Назара у поїздки, я знаю, що малі будуть під наглядом, їх ніхто не образить»…
Мар’яна БОБРІВЕЦЬ.
Фото з архіву «Дивосвіту»
About the author
“Прикро та соромно”: у Ланівцях невідомі потрощили крісла
У Ланівцях невідомі поламали крісла на міському стадіоні. Відео з доказами злочину шириться соціальними мережами. "Стадіон так стадіон". Так хотів написати про хороше на вихідні, але не склалося. Впевнений, що цей допис потрапить в огляд "головним героям і авторам" виконаної "майстерності". Прикро та соромно за ваші дії. P.s: зупинити руйнування трендовіше ніж його допустити0", - повідомив у соціальних мережах голова Лановецької міської ради Роман Казновецький. Читайте також: У Чорткові вандали покрали квіти з клумб
Держава просила допомагати армії, але сама про це й забула: через що волонтерів-зброярів все ще можуть судити в Україні
Допомога військовим у налаштуванні зброї може обернутися кримінальною справою навіть для патріотів України. Історія волонтера-зброяра Святослава Звіра доводить, що навіть благородна мета не завжди рятує від претензій правоохоронців. Пан Святослав працює зі зброєю вже кілька десятиліть. Його досвід почався з модернізації старої мисливської гвинтівки Мосіна, для якої він самостійно виготовив деталі. З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну його вміння стали затребуваними серед військових. Чому таких унікальних людей як Святослав Звір, все ще можуть судити в Україні, дізнавався УНІАН. "Знаєте, як воно буває: хтось мене знає, мобілізувався, й прийшов до мене, а далі - комусь розповів, і знову до мене за допомогою прийшли… Спочатку попросили поставити звичайну оптику, виставити (відкалібрувати) її, пристріляти. Потім так само прийшли вже з нічними прицілами", — розповідає пан Святослав. Його послугами користувалися бійці ССО ЗСУ, КОРДу, СБУ, військовослужбовці Нацполіції та сил ППО. Зброяр не лише […]
Авто в’їхало в огорожу. Біля Тернополя трапилась серйозна ДТП
Біля Тернополя трапилась серйозна аварія. Водій не впорався з керуванням і врізався в огорожу. ДТП сталась 16 травня на виїзді з Байківців у напрямку 2 лікарні. За попередньою інформацією, водій авто не впорався із кермуванням і в'їхав в огорожу. На місці ДТП працювали медики. Оновлено. Правоохоронці з'ясували, що 16 травня приблизно об 11:40 перед перехрестям вулиць Бандери та Соборна в селі Байківці водійка Chevrolet Laceti виїхала за межі проїзної частини дороги, де врізалася в металеву огорожу. Внаслідок ДТП жінку із травмами та переломом доставили до медзакладу. "У водійки взяли зразки крові для перевірки на вміст алкоголю. Триває слідство", - повідомляють поліцейські Тернопільської області. Читайте також: Юнак на величезній швидкості злетів з мотоцикла: серйозна аварія на Тернопільщині
Подвійна трагедія у сім’ї на Чортківщині: війна забрала життя старшого брата, доля молодшого – невідома
Чортківська громада у жалобі, адже втратила свого захисника Петра Каськіва із села Скородинці. Про це повідомили у Чортківській міській раді. Солдат Петро Каськів (1973 р.н.), стрілець військової частини А4856, віддано боронив Україну з квітня 2024 року. На жаль, тяжка хвороба – пневмонія – підірвала його здоров'я. Попри зусилля медиків, 12 травня серце захисника перестало битися у військовому шпиталі Харкова. "Трагедія сім’ї Каськів – подвійна. Брат загиблого – КАСЬКІВ Володимир Іванович (1974 р.н.) також боронив Україну. З 1 серпня 2024 року вважається зниклим безвісти поблизу населеного пункту Синьківка Куп’янського району Харківської області. Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким. Інформацію про дату та час зустрічі тіла Героя буде повідомлено додатково", - йдеться у повідомленні. Тіло Героя зустрічатимуть 17 травня у Чорткові в соборі верховних апостолів Петра і Павла. Читайте також: ДНК-тест підтвердив загибель воїна з Тернопільщини, який вважався зниклим безвісти понад рік
Тернополянин впав з високого поверху багатоповерхівки
У Тернополі чоловік випав із високого поверху новобудови. Шансів вижити у загиблого не було. Про це повідомили у пресслужбі поліції Тернопільської області. До правоохоронців надійшло звернення на 102. Очевидці повідомили, що на будівництві на вулиці Смакули з висоти впав невідомий чоловік. Поліцейським вдалося встановити особу загиблого. Ним виявився 50-річний житель обласного центру. Обставини, які призвели до трагедії, з'ясовують правоохоронці. "Відомості за даним фактом внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за частиною 1 статті 115 Кримінального кодексу України", - йдеться у повідомленні. Читайте також: У Тернополі мама втопила маленьку донечку, а сама вистрибнула з вікна
Правоохоронець на Тернопільщині заробляв шалені гроші на ухилянтах: що відомо
На Тернопільщині правоохоронець "продавав" документи, які дозволяли виїхати за кордон під час воєнного стану. Чоловік свою роботу оцінював у 17500 доларів США. Про це повідомили в пресслужбі Тернопільської обласної прокуратури. Правоохоронці з'ясували, що до підозрюваного звернувся військовозобов'язаний з проханням допомогти законно виїхати з України під час воєнного стану. Поліцейський, який раніше працював у військкоматі, пообіцяв за хабар у 16 тисяч доларів (згодом сума зросла до 17,5 тисяч) використати свої зв'язки для оформлення довідки про тимчасову непридатність до служби, що дозволило б чоловіку перетнути кордон. "Правоохоронці затримали поліцейського під час передачі йому 17,5 тис доларів США. Йому обрано запобіжний захід – тримання під вартою з визначенням розміру застави в понад 200 тис грн. Розслідування здійснювали слідчі ТУ ДБР, розташованого у місті Львові", - йдеться у повідомленні. Читайте також: Затримали поліцейського на величезному хабарі. Він шантажував військовозобов’язаного “швидкою мобілізацією”
