Дитячий зразковий театр «Дивосвіт» у Козові народився з мрії Людмили Кульки. Майже сорок років тому вона після закінчення Івано-Франківського педагогічного інституту почала викладати в місцевій загальноосвітній школі. У виші Людмила була активною учасницею молодіжного театру. Їй настільки полюбився цей вид мистецтва, що наважилася створити колектив у школі райцентру.
На її здивування, дитячий театр швидко здобув популярність і через деякий час переїхав у Козівський районний будинок культури. Відтоді засновниця і незмінна режисерка «Дивосвіту» вважає театр своєю третьою дитиною.
“Навіть у відпустці весь час провела з акторами”
«Тепер такі назви для театрів немодні, — зітхає Людмила Кулька. — Мабуть, зараз я б назвала свій колектив якось по-іншому, не так банально. Але тоді мені дуже хотілося саме дивувати людей, глядачів і дітей: сценічним дійством, талантами. Про це свідчить і наше творче кредо: «Через здивування — до істини».
За кілька десятиліть у «Дивосвіті» виросло багато дітей. Режисерка зізнається: хоч і влаштовувала конкурсний відбір у групи, та не могла відмовити тим, хто гаряче прагнув долучитися до гри у виставах. Нерідко заспокоювала схвильовану дитину: «Якщо тобі дуже хочеться, будь ласка, приходи до театру». Інколи «Дивосвіт» був переповненим, кожну групу відвідували понад 30 дітей. Праця зі стількома юними підопічними була нелегкою.
«Тепер я трохи вчена режисерка, знаю, що оптимальна група повинна налічувати 12-15 учнів», — каже засновниця дитячого театру.
Зараз Людмила Кулька опікується двома групами «Дивосвіту» — старшою і молодшою, клубом «Силоам». Віднедавна замислилася над створенням інклюзивного театру. Виникла така ідея випадково.
«На пошту я отримала повідомлення про навчання для режисерів. Не придивилася, що йдеться про інклюзивні театри, заповнила анкету і стала учасницею курсу. Пізніше організаторка мене запевнила, що попри відсутність інклюзивного театру можу долучитися до практичних занять в Zoom, — пригадує режисерка. — Згодом я вирішила набрати групу дітей з інвалідністю. Пробуємо працювати. Маю шестеро учнів, серед них діти з синдромом Дауна та аутизмом. Мені дуже непросто, але з часом я їх хочу долучити до своїх дивосвітівців. Щоправда, зараз на заваді моїм планам карантинні обмеження».
Опіка над «Дивосвітом» вимагає від пані Людмили чимало сил ще й тому, що вона в театрі — людина-оркестр. На її плечах — сценографія, репетиції, доопрацювання зі сценаріями, питання з костюмами. Їй допомагають батьки і дуже підтримують діти. Але клопотів все одно вистачає. Наприклад, щоб створити неординарні сценічні образи Людмила Кулька підшукує цікавий одяг і тканини у секонд-хендах. Завдяки наполегливості керівниці дивосвітівці дожилися до власного костюмерного цеху. Також режисерка самотужки пише тексти до пісень у виставах.
Зрештою, життєвій енергії Людмили Кульки можуть позаздрити деякі її ровесники. До оголошення пандемії вона з дітьми ніколи не сиділа на місці. “Дивосвітівці” об’їхали всю Тернопільщину, гастролювали Україною. Виробили традицію щороку показувати виставу в рамках Форуму видавців у місті Лева. Побували в Німеччині та Польщі. Окрім цього, Людмила Кулька щораз вишукує можливості відвідувати мистецькі фестивалі, охоче подає заявки на курси сценічного мистецтва, тренінги для режисерів. «Мені вже 63 роки, але зараз у мене новий творчий виток», — зізнається пані Людмила.
У відповідь на запитання, як їй вдається все встигати, режисерка «Дивосвіту» щиро сміється.
«Я дуже мало сплю, не є великою господинею, не шию, не плету. Можу забути, що туфлі потребують ремонту, постригтися на місяць пізніше, ніж планувала. Моє життя присвячене театрові. Чоловік мусить мене терпіти. Як там у Джеймса Джойса? «Любиш мене, люби й мою парасольку», — усміхається Людмила Кулька. — Навіть у відпустці я ціле літо просиділа на стадіоні з дітьми. Дотримуючись карантинних обмежень, зробили виставу «Сонечко рятує світ». А зараз готуємо «Крило метелика» Дмитра Тернового. Сильна вистава, піднімає проблему моральності, ставлення до природи. Я дуже переймаюся екологією, серце болить за безпритульних тварин».
До слова, всі вистави Людмила Кулька вибирає лише спільно з вихованцями. Вона шукає саме такі, які б сподобалися дітям, пройняли їхні душі. Благо, зараз є доступ до творів сучасної української драматургії. Затверджують найкращі всі разом. В репертуарі театру — «Усмішка», «Чорна квітка», «Кривенька качечка», «Стриборів ліс», «Лускунчик», «Равлик і Кит» та багато інших.
Товаришувати з друзями, а не телефоном
Одним із найголовніших завдань «Дивосвіту» Людмила Кулька вважає здружити дітей. Каже, що за її спостереженнями, нове покоління втрачає цю здатність. Адже якщо раніше хлопці і дівчата виходили на вулицю, об’єднувалися в групи хоча б задля бешкету, то тепер більшість часу проводять у телефонах. Діти не вміють спілкуватися, знайомитися. Цього їх також навчає «Дивосвіт».
«Несміливі в діти приходять в театр і знаходять друзів. Повірте, це соціальна проблема серед підлітків. Мої підопічні вчаться протистояти булінгу, підтримувати один одного. Діти знаходять в театрі себе, — зазначає Людмила Кулька. — Я дуже хочу, щоб дивосвітівці відчули себе особистостями, могли в житті чогось досягнути. Досягнути в тому світі, де так багато ворожнечі, неприязні, депресій. Мені важливо, щоб діти зрозуміли, що на Землю вони прийшли недаремно».
Про позитивні зміни в характері та світогляді заявляють і випускники дитячого театру.
Яна Личак пригадує, що на перших заняттях у «Дивосвіті» була дуже закритою в собі, боялася публіки, хоч ходила на танці. Вже за кілька років дівчина блискуче грала головну роль Гадюки у виставі «Стриборів ліс». У Козові Яна виборола титул «Найталановитіша дитина року». Її також помітили на фестивалі у Львові і визнали «Найкращою актрисою 2017 року».
Багато теплих спогадів залишив театр у пам’яті сестер-близнючок Олі і Юлі Михайлюк. Дівчата — майбутні музикантки. Свого часу вони допомагали з музичним супроводом вистав. Тепер згадують численні поїздки з «Дивосвітом», найчастіше — мандрівку до Польщі. Там «Дивосвіт» демонстрував іноземцям «Кривеньку качечку».
Тадей Улішак також з усмішкою розповідає про мандрівки «Дивосвіту». Каже, весь колектив почувався, як одна сім’я.
«Пам’ятаю, як ми їздили на Львівський фестиваль «Казка в гаю». У виставі я грав двох другорядних персонажів. Мені треба було швидко переодягнутися. Не встиг я потрапити за лаштунки, як до мене підбігли 6-7 дивосвітівців і допомогли змінити образ. За кілька секунд знову був на сцені, а на мене ошелешено дивилися члени журі. Мабуть, були шоковані тим, як блискавично я перевтілився в іншого персонажа», — пригадує Тадей.
У захваті від «Дивосвіту» і теперішні його учасники, тринадцятирічні юні актори Юля Чикота, Назар Мацишин, Аня Кутнів. Зауважують, що за роки занять в дитячому театрі стали сміливішими, впевненішими в собі, позбулися комплексів, розвинули гарну дикцію та власні таланти. Підлітки розповідають про подорожі і вже забутий страх перед публікою, мрії. Так, якось усім колективом задумали поїхати на фестиваль до далекої Японії, але так і не змогли отримати дозвіл на інсценізацію твору від родичів письменниці Джулії Дональдсон. Писали іноземцям листи англійською, але марно. Проте підлітки вірять, що найзахопливіші театральні перемоги попереду.
Театр «Дивосвіт» відвідують і двоє дітей Лесі Мартинюк.
«Софії 10 років, у «Дивосвіті» вона вже половину свого життя. Заради театру донька покинула танцювальні заняття. Дитина живе Людмилою Василівною. Раніше Софійка була дуже скромною, а тепер вміє себе подати, є авторитетом для друзів, виробила гарну дикцію. За сестрою тягнеться і молодший Назар. Навіть зараз на карантині вдвох ставлять виставу, бо Софія вже визначилася з майбутньою професією: хоче стати режисеркою», — каже Леся Мартинюк. — Крім того, мої діти знайшли в колективі багато друзів. Людмила Василівна навчає їх взаємодопомозі, старші учасники опікуються меншими дітьми. Тому мені, як мамі не страшно відпускати Софію і Назара у поїздки, я знаю, що малі будуть під наглядом, їх ніхто не образить»…
Мар’яна БОБРІВЕЦЬ.
Фото з архіву «Дивосвіту»
About the author
Майже рік вважався зниклим безвісти: на Тернопільщині прощатимуться з Володимиром Басарабою
У Скалу-Подільську селищну громаду прийшла трагічна звістка. За майже рік підтвердилась загибель захисника Володимира Басараба. 6 травня 2024 року, захищаючи Україну в районі Новопокровського Донецької області, загинув солдат Володимир Романович Басараба, 1987 року народження, з села Гуштинка. Він віддав своє життя, виконуючи бойове завдання, і тривалий час вважався зниклим безвісти. Про це повідомили на сайті Скали-Подільської селищної громади. "Депутатський корпус селищної ради, члени виконавчого комітету, працівники апарату та я особисто висловлюємо слова щирого співчуття рідним та близьким Володимира Романовича БАСАРАБИ. Розділяємо біль вашої непоправної втрати та схиляємо голови у глибокій скорботі. Дорогі рідні, усвідомлюємо вашу безмірну втрату. Володимир був справжнім чоловіком, патріотом, воїном. Просимо Господа прийняти душу Героя до Царства Небесного", - повідомив селищний голова Скали-Подільської селищної громади Ігор Лобода. Читайте також: Понад 2 роки невідомості: на щиті повертається Герой з Кременця.
Капітальний ремонт медзакладів і не тільки: на Чортківщині реалізують три важливі проєкти
На Тернопільщині реалізують три важливі проєкти. На них виділили 47,3 мільйона гривень. Планується будівництво очисних споруд продуктивністю 200 м³/добу у м. Копичинці, капітальний ремонт із впровадженням заходів з енергозбереження будівель поліклініки та лікарні, а також капітальний ремонт приймально-діагностичного відділення та відділення анестезіології та інтенсивної терапії Чортківської центральної міської лікарні. Про це повідомили на сторінці у соціальних мережах Тернопільської обласної державної адміністрації. Зокрема, забезпечує виконання цих проєктів "Програми відновлення України III". Рішення про що було прийнято на засіданні Експертної робочої групи при Міністерстві розвитку громад та територій України. Читайте також: Нагодувати бідних та прикрасити місто – найцікавіші проекти Громадського бюджету Кременецької громади.
Від +15 до снігу і морозу. На Тернопільщину повернеться зимова погода (прогноз)
На Тернопільщині у найближчі дні синоптики прогнозують різке коливання температур. Після помірного весняного тепла варто очікувати на суттєве зниження температури, аж до мінусових. Також сніг вкотре нагадає про себе. Згідно з прогнозом синоптиків, 3 квітня 2025 року у Тернопільській області очікується хмарна погода з невеликими дощами. Вітер північно-східний, зі швидкістю 7-12 м/с. Температура повітря по області вночі становитиме 2-7° тепла, а вдень підніметься до 10-15° тепла. У Тернополі вночі очікується 4-6° тепла, а вдень – 13-15° тепла. Про це повідомили у Тернопільському обласному центрі з гідрометеорології. За інформацією сайту Ventusky, плюсова температура триматиметься ще 4 квітня. Вдень небо буде ясне, температура повітря +8 - +16, а вночі - +13 - +9. Похолодання та сніг прийдуть вже з 5 квітня. Починаючи з самого ранку й до пізнього вечора, небо у Тернополі буде вкрите хмарами. Удень розпочнеться дощ, а ввечері йому на […]
Аварія у Тернополі: збили людину (відео)
Серйозна аварія сталась у Тернополі на вулиці Степана Будного. Є постраждалі. За попередньою інформацією, збили жінку. Відповідне відео з'явилося у місцевих телеграм-каналах. Інформацію про аварію підтвердили у патрульній поліції. "ДТП з травмованими. Обставини встановлює слідчий", - прокоментувала старша інспекторка управління патрульної поліції у Тернопільській області Віталія Щупляк. Інформація оновлюється. Читайте також: Масштабна аварія на трасі «Тернопіль-Львів-Рава-Руська»: серед постраждалих дитина (фото).
У Кременці почали квітнути перші магнолії (фотофакт)
Природа Тернопільщини прокидається після зими та починає розпускати свої пелюстки. У Кременецькому ботанічному саду розпочинає квітнути магнолія. Світлинами цього прекрасного моменту зародження краси поділились на сторінці у соціальних мережах Кременецького ботанічного саду. "Це листяне дерево, яке цвіте на початку весни до того, як розпуститься листя, саме тому його називають «Квітка надії на весну». Магнолія Біонді - представник родини Magnoliaceae, широко поширена в центральному Китаї. На колекційно-експозиційній ділянці «Сад магнолій», у Кременецькому ботанічному саду її було висаджено у 2014 році (саджанці отримано з ботанічного саду ім. академіка Фоміна)", - розповідають у дописі. Читайте також: у заповіднику на Тернопільщині зацвів червонокнижний шафран.
Був миротворцем ООН і мав багато нагород від держави: на фронті загинув військовий з Кременеччини
У Вишнівецькій громаді оголосили День жалоби. Всі розважальні заходи, які були заплановані - скасують. Місцевих просять вшанувати пам'ять Героя. Громада віддаватиме останню шану воїну Байдецькому Петру, який загинув боронячи Україну. Кортеж Героя рухатиметься трасою М-19 1 квітня о 12 -12:30. Вишнівчан просять гідно зустріти воїна та вийти до Вишнівецького перехрестя, щоб віддати останню шану. Про це повідомили на сторінці у соціальних мережах громади. "Далі супроводжуватимемо тіло ГЕРОЯ до храму Святої Покрови Божої Матері у с.Гнидава, де відслужиться чин похорону. Висловлюємо щирі співчуття батькам, дружині, доньці, усім рідним та близьким Захисника. Нехай Господь додасть мужності та сил пережити це велике горе втрати дорогої людини. Вічна пам'ять і слава Герою", - йдеться у повідомленні. Байдецький Петро Ігорович (02.08.1972 року) родом із села Гнидава загинув 29 березня. Петро навчався у місцевій школі, потім продовжив навчання у Збаразькому ПТУ. Після строкової служби вирішив присвятити […]
