Тернополянка Олена Єднак 12 років тому втратила зір, проте це не заважає їй займатись кондитерською стравою. Жінка захопилася випічкою і нині впевнено готує пироги, кекси, чізкейки, печиво і навіть торти. Мріє своє захоплення перетворити у справу життя.
Як вдалося побороти темряву та опанувати кондитерську справу, Олена Єднак розповіла виданню Терміново.
– Я б не ризикнула братися за це, якби не знала, що моя випічка смакує людям, – говорить Олена. – А моїм друзям та рідним все дуже подобається. Вони мене заохотили пекти на продаж і я вирішила спробувати.
Нещодавно Олена закликала купувати її солодощі у соцмережі Фейсбук. Зауважила, що не в змозі прикрасити свої вироби, але смак і якість гарантує. Зворушливе повідомлення отримало сотні коментарів та поширень.
“Друзі,вітаю! Я Лєна, і я незряча. Хочу поділитись своїм маленьким захопленням – я печу на замовлення. Моє хобі приносить більше моральне, ніж матеріальне задоволення. Через випічку я дарую людям частинку себе і своєї любові. Мрію перетворити хобі на справу життя і потребую вашої допомоги в цьому. Буду вдячна, якщо ви порекомендуєте мене і мою випічку, або самі скуштуєте мої смаколики. Випікаю кекси, пироги та різноманітне печиво. Все тільки натуральне, в разі потреби виконую вегетаріанські замовлення. Будь ласка, звертайтесь!!! Тел. 097-443-40-80”, – написала тернополянка.
Вчилася на юристку, та не судилося…
Жінка планувала стати нотаріускою, здобувала юридичну освіту, паралельно працювала консультанткою у нотаріальній конторі. Але не судилося… Одного дня перестала бачити світ і її життя змінилося назавжди.
Олена з дитинства хворіє цукровим діабетом, внаслідок чого втратила зір. Вже 12 років вона не бачить повністю.
“В один день я прокинулася і відчула, що не бачу на одне око. Стався обширний крововилив на очне дно. Увечері я засинала зрячою, а зранку – вже не бачила”
Що вона не робила з тим оком: їздила в Одесу, робила операції. Але результату це не дало. Діабет всерівно забрав своє. Їй ставало гірше і гірше. Потім перестала бачити на друге око і втратила зір взагалі…
Після цього Олені довелося пристосовуватися до нових реалій і вчитися робити все навпомацки. Це було нелегко. Вони з чоловіком живуть окремо від батьків, допомогти нікому.
– Поки чоловік був на роботі, я бралася за хатні справи, – прибирання, прання. І так потроху вчилася робити все сама, – каже тернополянка.
Жінка хотіла знайти для себе якесь заняття, але пошуки зайняли тривалий час. Олена довго сиділа без роботи. Адже вибір видів діяльності для незрячих не такий вже великий – в основному вони роблять масажі, хтось плете прикраси з бісера.
Одного разу Олена поїхала до Львова у реабілітаційний центр, де вивчилася на оператора комп’ютерного набору для незрячих, освоїла озвучені програми при роботі з комп’ютером. У неї з’явився мобільний телефон з озвученням та виходом в інтернет.
– У школі я любила літературу. Думала, що після того як опаную комп’ютер, зможу щось писати – оповіді, повісті, – розповідає жінка. – Почала це робити, а виявилося не так це цікаво, воно мене не притягувало. Я мала більше очікувань, ніж сам процес давав радості. Доводилося себе заставляти. А з випічкою таких відчуттів у мене немає.
На випічку надихув чоловік
Зайнятися кондитеркою Олену надихнув чоловік, який любить щось солоденьке до кави.
– То ж я вирішила пекти, бо раніше ми все купували. Починала з простенького – медівнички, кекси. А потім для різноманіття почали шукати інші рецепти, на щастя в Ютубі цього багато, – зауважує співрозмовниця. – Знаходжу щось, що мені подобається, дивлюся по інгредієнтах, підбираю, пробую, експериментую. Якщо виходить, то беру до уваги.
Кондитерською справою Олена займається вже понад два роки. Спершу користувалася рецептами, які підказувала свекруха, а потім почала шукати сама.
– Печу усіляке печиво, кекси, мафіни, шарлотки, чізкейки з ягодами, пироги з капустою, грибами, – описує свої вироби жінка. – Останнім часом і тортами почала займатись. Кілька рецептів вже освоїла і планую це робити і надалі, бо рецептів є багато і звучать вони дуже смачно.
У своїй випічці жінка використовує тільки натуральні інгредієнти без трансжирів.
Бо насправді люди не уявляють, яку шкоду це все приносить, – зазначає кондитерка. – Якщо взяти до уваги, що температура плавлення трансжирів понад 40 градусів, а температура тіла 36,6, то це все не виводиться з організму, а залишається на стінках судин. Коли ми йдемо в гості і несемо щось смачненьке діткам, то віддаємо перевагу власним солодощам, бо знаємо що там у складі все натуральне – масло, сметана, цільнозернове борошно.
Купувати продукти для випічки Олені допомагає чоловік або брат, який живе недалеко, іноді вона просить подруг.
– Рідко хто мені відмовляє у допомозі, – зазначає жінка.
Іноді треба зробити до чотирьох спроб
Вчитися пекти солодощі непросто, зауважує Олена Єднак. Труднощі є, але з ними вдається боротися, коли є допомога та підтримка.
– Коли маленька дитина вчиться ходити, вона теж падає, але ж ходити хочеться. Вона встає, робить наступний крок і йде далі, – говорить з оптимізмом кондитерка. – А якщо є поруч підтримка та допомога, то все повинно вдатися. Мене чоловік в цьому плані дуже підтримує, підбадьорює, якщо щось не вийшло, каже, спробувати ще раз. І я сама стараюсь проаналізувати, подумати, що зробила не так, спробувати зробити по-іншому. Іноді півдня може збігти в таких міркуваннях, але це дає результат. А буває, що з трьох-чотирьох спроб щось не вдається. Звісно шкода, коли продукти переводяться, але інакше не навчишся.
Раніше у Олени була стара газова духовка, то ж вона сама не ризикувала її запалювати. Але коли придбала нову електродуховку з різними режимами, працювати стало легше.
– Там, де температурні показники, мені чоловік наклеїв лейкопластирем позначки на кожних 10 градусах, щоб я розрізняла, де 170, де 180. Так я регулюю температуру. Також духовка має таймер, – розповідає тернополянка.
Контейнери підписує шрифтом Брайля
Взагалі Олена вже добре пристосувалася і відпрацювала всі моменти, які стосуються процесу випікання. І хоч важко уявити, як вона вмикає духовку, користується міксером чи приміром, знаходить, де лежить борошно, цукор та спеції, у неї з цим проблем не виникає.
– Контейнери з різними видами борошна я позначаю пластирами або підписую шрифтом Брайля. Спеції розрізняю на смак або на запах, якщо не можу розрізнити – підписую. Якщо за рецептом потрібна точна кількість чогось, для цього у мене є голосові ваги, мірні стакани та ложки.
З міксером також проблем немає, додає кондитерка. Вона сама підбирає насадки, все складає, розбирає, миє.
– Коли купуємо техніку, мені читають інструкцію, я запам’ятовую. Якщо знаю, що можу щось забути, також роблю позначки, – розповідає Олена.
Під час роботи з духовкую іноді бувають опіки, як і в багатьох господинь, але не критичні.
– У мене завжди під рукою є аптечка з засобами від опіків. Але я стараюсь робити все швидко, акуратно, щоб не попектися, – зазначає жінка. – Треба пробувати щось робити, якщо не виходити придумати шлях, щоб вдалося. Бо якщо не пробувати, то й не вийде нічого.
Найскладніше у процесі роботи – надати форму та вигляд виробу.
– Бо якщо тісто для печива напівгусте, його можна викладати ложкою і воно потім саме сформується, – описує труднощі господиня. – А є такі рецепти, що треба накручувати з тіста кульки приблизно з волоський горіх. І потрібно, щоб вони були однаково форми. Це – складно. Непросто також, якщо треба рівно розрізати корж чи зняти верхівку, щоб тільки лишилася основа. Але я дуже стараюся, щоб все виходило добре.
Люди хочуть підтримати
Олена каже, що після того як написала оголошення у соцмережі, до неї за випічкою почали звертатися набагато більше.
– Хтось просто хоче підтримати мене, комусь цікаво спробувати. Люди дивуються як я це роблю, їм цікаво порівняти, чим моя випічка відрізняється від інших. Бо випічки на замовлення різної є багато, це нині не проблема, – зауважує кондитерка. – Нещодавно один дідусь прочитав про мене в газеті і стало йому шкода мене. Попросив дочку зателефонувати і щось придбати, щоб мене підтримати. Я спекла для нього кекса, потім ще його дочка попросила спекти торта. Є такі люди, які співчувають і хочуть допомогти, чим можуть. Єдине, що до мене потрібно приїхати, а багато кому зручніше піти у магазин через дорогу.
Кондитерська справа Олені вдається і дуже подобається. Вона щаслива, коли її солодощі смакують іншим.
“Під час того як готую, я собі уявляю, хто це буде їсти і так хочеться, щоб сподобалося, щоб засмакувало. Дуже приємно, коли хвалять випічку, особливо діти. Цю непідкупну дитячу щирість ні з чим не порівняти. Це дуже тішить моє серце”
Мріє про власну кондитерську
Під час випікання Олені іноді доводиться експериментувати чи вдосконалювати рецепти.
– Спробувавши готову випічку, розумієш, що тут чогось бракує. Відтак олію можна змінити на вершкове масло, додати спецій і цей смаколик стане особливим, – ділиться секретами кондитерка. – Буває щось не вдасться і треба переробити. Був такий випадок, коли я робила тісто для коржів на “Наполеон” і забула здавалось би таку дрібницю – додати столову ложку оцту. А потім коржі не розкатуються, а просто розмазуються. Довелося все просто переробити. І час витрачений і продукти зіпсовані….Тому дуже важливо зосередитися, не поспішати, все добре зважити, для цього в мене є ваги з озвученням, і тоді починати процес.
Олена Єднак не зупиняється на досягнутому і планує далі вчитися кондитерській справі, а також мріє відкрити маленьку кав’ярню чи кондитерську.
– Хочу знати, як все має бути правильно, бо рецепти на Ютубі – це одне, а зовсім інша справа, коли є відповідна освіта, – каже тернополянка. – Тому що я розумію, що це дуже важливо і є купа деталей, які можуть вдосконалити мою роботу.