Вже шостий рік поспіль приїжджає до Тернополя Тарас Малюжинський, який на волонтерських засадах вчить тернополян англійської. Цього літа пан Тарас упродовж двох тижнів проводив безкоштовні курси для дітей і дорослих у обласній бібліотеці для молоді у Тернополі. Після цього ще два тижні працював у благодійній школі у Заздрості для дітей із родин учасників АТО, переселенців, дітей-сиріт і семінаристів вищих духовних семінарій зі всієї України.
Курси у Тернополі та Заздрості тривали упродовж липня і пан Тарас вже вирушає додому у місто Вінніпег у Канаді. Проте вже невдовзі обіцяє повернутися знову. Зауважимо, Тарас Малюжинський має українське коріння, любить подорожувати і як вчитель з досвідом вирішив зробити щось добре для своєї Батьківщини.
– Попит на мої курси дуже великий, до 30 квітня ми збирали заявки в інтернеті, – зголосилося 96 дорослих і 60 дітей, – каже пан Тарас. – Це дуже велика кількість, з них я відібрав 40 дорослих і 30 дітей. Я бачу, що є великий прогрес, всі більше людей знають англійську і хочуть її вивчати. Після школи вже мають хорошу базу – середній рівень. Але часто нарікають на мовний бар’єр, – можуть читати, розуміють, але не мають практики говорити з носієм мови. І вони дуже радіють, коли є можливість поспілкуватися з кимось з Канади, хто володіє англійською та ще й до того має досвід учителя. Я стараюся унікально викладати, я не читаю лекцій, на моїх заняттях завжди цікаво, я додаю історію, географію, новини зі світу, ми співаємо. Стараюся багато спілкуватися з учнями, дізнаємось одне про одного – хобі, інтереси, заняття. На цій базі можемо працювати. Вчитель не має боятися розповідати своїм учням про себе, він має показати, що він також людина.
Рідні та колеги підтримують пана Тараса у його благодійній місії в Україні. Але з іншого боку мало хто готовий присвятити свій час і приїхати сюди як волонтер, зауважує чоловік. Його дружина немає нічого проти таких подорожей в Україну.
– Вона б хотіла зі мною поїхати, але в неї є старенька мама і вона мусить бути поряд з нею – моїй тещі 93 роки, – каже пан Тарас.
Вчитель має для тернополян добрі новини.
– З 1 липня я вже на пенсії, буду частіше і надовше приїжджати в Україну – восени і влітку, – каже він – Тут мені добре, умови досконалі – є хороші учні, гарне приміщення для проведення курсів, смачна кухня, добра компанія, я тут можу відпочивати і також робити добру справу. Наступного разу приїду до Тернополя у жовтні. Вже маю плани. Тиждень працюватиму у Тернополі з вчителями англійської мови, хочу передати їм свої матеріали, стратегії, щоб продовжили мою справу. Також два тижні вчитиму англійської дітей і дорослих у Івано-Франківську і на тиждень поїду до Канева, куди мене запросили бути перекладачем для іноземних гостей.
Тарас Малюжинський каже, що за всі роки своїх візитів до Тернополя він знайшов тут багато друзів, часто його зустрічають на вулицях його учні, вітаються, тиснуть руку, кажуть, що він робить добру справу. Чоловік багато подорожує Тернопільщиною та сусідніми областями. Цього року відвідав Дубно, Золочів, Зарваницю, минулого року побував у Карпатах.
– Я тут почуваюсь як вдома, це мій другий дім, – каже пан Тарас про Тернопіль. – Після завершення курсів у благодійній школі у Заздрості діти склали маленьку книжечку і написали, що їм дуже подобалися уроки зі мною, що я креативний учитель і вони ніколи не забудуть той час, що ми провели разом. Мені це дуже приємно.
