
У центрі — Богородиця з рушником, довкола — архітектура Тернополя та історичні постаті. Саме таким постає місто на великому панно, яке створили студентки Галицького фахового коледжу в межах свого дипломного проєкту.
Розписували панно дві студентки — Марія Кирик та Ольга Романів. Вони мали спільну тему дипломної роботи, тож поєднали ідеї, таланти й навички. “Терміново” поспілкувалось з авторками аби дізнатися більше про те, як втілювався проєкт: від задуму до фінального мазка.

Як розповідає Марія, ідея передати зв’язок міста з духовністю та його історичним минулим була їхнім спільним задумом, а викладачі запропонували зобразити у центрі композиції Богородицю як захисницю Тернополя.
— Як виникла ідея створення такого панно?
— Панно було частиною мого дипломного проєкту для коледжу. Хотілось передати ідею, що Богородиця оберігає Тернопіль, тому вона в центрі — з рушником. Довкола ми зобразили історичних постатей і архітектуру Тернополя. Це була спільна тема дипломної — я робила проєкт разом зі своєю одногрупницею Олею Романів. Ідея була сумішшю наших задумів і пропозицій викладачів. Ми хотіли, щоб це щось поєднувало з Тернополем і відображало визначні місця, а викладачі підказали варіант з Богородицею.

— Хто ще був залучений до роботи і скільки часу вона тривала?
— Робили панно приблизно 8 місяців. Основну роботу виконували я і Оля. Але нам допомагали два викладачі й одна студентка — разом малювали деталі та декоративні елементи. Основа панно — дошки фанери, акрилові фарби, поталь, художній золотий контур. Було дуже багато дрібної роботи, особливо при малюванні облич та складок одягу.
— Як ви з Олею розподілили між собою обов’язки?
— Ми орієнтувалися, кому що краще вдавалося. Наприклад, я малювала обличчя, а вона — одяг. Але загалом у нас було порівну роботи.
— Який момент в роботі був найскладнішим?
— Найважче було деталізувати одяг і обличчя. Було багато дрібної і дуже точної роботи — складки на одязі, портрети, пропорції. Враховуючи, що це була моя перша настільки масштабна робота, я дізналась дуже багато нового. Особливо стосовно іконописного стилю — це завдяки викладачам, які нам допомагали. І ще я тепер маю багато практики в малюванні картин такого розміру.
— Плануєш у майбутньому продовжувати працювати в такому стилі?
— Наразі не планую, але Оля хотіла б надалі працювати в такому стилі, бо її тато якраз працює в церкві.
— Де зараз можна побачити панно?
— Панно зараз знаходиться в лекційній аудиторії другого корпусу Галицького фахового коледжу. А сам захід проходив в актовій залі цього ж корпусу.

Ольга також поділилася з нами своїми враженнями від роботи над панно. Для неї це був перший досвід створення ікон та роботи у такому масштабі.
— Раніше в мене не було такого досвіду — ані зі створення ікон, ані з настільки масштабними роботами. Це наш перший подібний проєкт, і саме його розмір став для нас найбільшим викликом.
— Які були ваші загальні враження від роботи над панно?
— Загалом усе було дуже цікаво й незвично, бо формат величезний і для нас абсолютно новий. Ми постійно відкривали щось свіже у техніці та підходах.
— Як ви сприйняли ідею створити саме таке панно для дипломної роботи?
— Мені сподобалося, що концепція водночас поєднує духовний мотив і конкретні міські образи. З самого початку здавалося, що це буде складно, але ми хотіли спробувати щось справді значуще для Тернополя.
— Що в процесі було найцікавішим, а що — найскладнішим?
— Найцікавіше, мабуть, було малювати одяг: у кожної постаті є свої особливі складки, декоративні деталі. Найскладнішими виявилися обличчя й руки — ними більше займалась Марія, бо вони вимагають особливої точності.
— Які емоції ви відчули, коли побачили фінальний результат?
— Наприкінці ми були просто в захваті — навіть трохи в шоці, що «це справді зробили ми». Особливо сильне враження панно справило, коли ми нанесли золотий контур на одязі: відразу заграло новими барвами й стало ще більш ефектним.