
У мережі з’явилися унікальні кадри ексгумації тіл представників інтелігенції міста Кременець, розстріляних під Хрестовою Горою у Пісковому Яру. Відео зйомок, зроблених у липні 1944 року, опублікували у місцевій групі “Kremenicer Łeben”.
Згідно з опублікованими матеріалами, розслідувальна комісія ЦДАЖР СРСР працювала на місці масових розстрілів у Кременці з 1 по 5 липня 1944 року. До місця ексгумації сходилися місцеві жителі, деякі з яких могли впізнати жертв, незважаючи на сильний трупний запах, що перешкоджав наближатися до місця розкопок.
Серед ідентифікованих жертв — викладач Мончак, скаут-інструкторка Гелена Паливодянка та викладачка й скаут-інструкторка Яніна Понятовська.
Оригінал фільму – без звуку. Наразі ці кадри аналізує проєкт “Візуальна історія Голокосту”, що координується Інститутом цифрової історії Людвіга Больцмана у Відні. Проєкт створив спеціальну платформу для доступу дослідників до цих архівних матеріалів.
Докладний аналіз відеоматеріалів провела французька дослідниця Марі Мутьє-Бітан, докторка сучасної історії, яка спеціалізується на вивченні Голокосту на окупованих радянських територіях. Її дослідження “Роздуми про географію Голокосту на основі радянських кіноматеріалів: Справи Кременця і Вишнівця (липень 1944 р.)” опубліковано 14 лютого 2025 року в рецензованому онлайн-журналі “Дослідження кіно та історії” Бременського університету.
Марі Мутьє-Бітан є авторкою дисертації про початок Голокосту у Східній Галичині (червень-липень 1941 р.), опублікованої 2023 року під назвою “Le Pacte antisémite”. Після отримання докторського ступеня вона стала стипендіаткою програми Saul Kagan Fellowship від Claims Conference для поглиблених досліджень Шоа, а зараз очолює кафедру “Дослідження Голокосту та геноциду” в Університеті Кан (Франція).
Місцеві жителі в коментарях до публікації діляться своїми спогадами. Зокрема, одна з кременчанок, Наталя Петраніч, згадує, що близько 1966 року під час будівництва дороги до трампліна випадково розкопали одне з поховань, де можна було побачити людські кістки та рештки шкіряного взуття з поржавілими цвяхами.
Kremenicer Łeben (Ірина Данилюк) пише, що вона давно знала про існування фільму, але не мала до нього доступу, оскільки перегляд був дозволений лише науковим співробітникам. “Аж днями новина! Моє ім’я згадано у проєкті за підтримки Bundesministerium für Bildung und Forschung та Universität Bremen”, — поділилася вона.
Ці архівні матеріали є важливим документальним свідченням трагічних подій, що відбувалися на території України під час Другої світової війни, та нагадуванням про необхідність збереження історичної пам’яті.