
У пам’ять про Романа Шухевича (Тараса Чупринки).
До 75-річчя від дня героїчної смерті командувача
Української Повстанської Армії (УПА)
П’ятого березня 1950 року героїчно завершив своє недовге земне життя (всього 43 роки) командувач Української Повстанської Армії Роман Шухевич (Тарас Чупринка). Він, не бажаючи здаватися радянським окупантам, загинув у криївці в с. Білогорща (на околиці Львова). Але ці роки життя героя, національного та військового діяча, були активними, насиченими й цілеспрямованими. Воно – життя – мало мету.

Народився Роман Шухевич у Львові 30 червня 1907 року. Батько працював повітовим суддею. А дід – Володимир Шухевич – відомий етнограф, дослідник Гуцульщини (автор шеститомника «Гуцульщина», універсального за змістом видання, яке до сьогодення не втратило своєї наукової та пізнавальної актуальності).
Майбутній головнокомандувач Української Повстанської армії (УПА) навчався в Академічній гімназії, Львівському політехнічному інституті (а заочно – ще й в музичному інституті по класу фортепіано!!!). Був добрим спортсменом. Пізніше Роман Шухевич – навіть підприємець-рекламіст. Але, попри все, з юнацьких років – це була національно-свідома людина, особистість із задатками національного лідера, яким він і став; і яким залишиться в уяві кожного українця.
Організаційний талант й командирський авторитет Романа Шухевича був настільки великим, що його смерть була безумовною причиною спаду активності збройного спротиву УПА на західноукраїнських землях. Навіть «головний терорист» МДБ СРСР генерал П. Судоплатов (народився в Україні, знав українську мову, вбивця полковника Євгена Коновальця в Роттердамі, організатор знищення лідера Організації Українських Націоналістів Степана Бандери та й, власне, Р. Шухевича) визнавав, що останній був людиною незвичайної хоробрості, мав досвід конспіративної діяльності, зумів впродовж семи років «займатися активною підривною діяльністю».
Героїчна смерть Романа Шухевича (Тараса Чупринки) виклика широкий резонанс і співчуття серед різних національних антирадянських організацій. Слова співчуття відобразилися в різноманітних посланнях, одне з яких – від Об’єднаного Національного Туркестанського Комітету (за підписом його голови Каюм-Хана) – ми процитуємо:
«Дозвольте скласти Вам від Об’єднаного Національного Туркестанського Комітету наше глибоке співчуття з приводу героїчної смерті Головнокомандувача УПА, генерал-хорунжого Тараса Чупринки. Через смерть цього активіста і борця за волю український нарід потерпів незаступну втрату. Об’єднаний Національний Туркестанський Комітет, що стоїть разом з українськими революціонерами в боротьбі за волю народів і людини, відчуває цю втрату як свою власну.

Ми впевнені, що ці великі жертви для свободи наших народів недаремні, , що вони спричинять остаточну перемогу нашої справи».
Як вшанування пам’яті про Романа Шухевича (Тараса Чупринку) у Бережанському краєзнавчому музеї зберігається та експонується тематична збірка, приурочена цій визначній історичній особистості (що, загалом, складається із книг, документів, творів живопису, зразків філателії, філокартії, фалеристики). А також – збірка портретів національного героя України та почесного громадянина м. Бережани («посмертно»). Це живописні роботи місцевого художника із с. Жуків (Бережанщина) Василя Недільського (1992 р., рис. 1), а також творіння відомих українських художників з Австралії: Володимира Савчака (уродженця Бережан, рис. 2) і Петра Кравченка (родом із Києва, рис. 3).
Загалом – життя та діяльність Романа Шухевича (чи вже й Тараса Чупринки) в переддень, під час й після Другої світової війни заслуговує не згадок, а масштабного розкриття, вивчення, аналізу, безумовно – популяризації (як національного героя, політичного лідера, військового та партизанського зверхника).
Особлива потреба в цьому сьогодні, коли війна вже перетворилася на реальність для всієї України. Війна з тим самим ворогом, з яким воювала Українська Повстанська Армія, очолювана Романом Шухевичем (Тарасом Чупринкою). Тільки з ворогом не «радянським» (нібито міжнаціональним), а вже виключно російським (але з такими ж маніакальними імперськими амбіціями).