Минає третій рік повномасштабної війни росії проти України. За даними Уповноваженого з питань зниклих безвісти за особливих обставин Артура Добросердова – нині в розшуку є майже 63 тисячі людей. Це цивільні і військові, які зникли внаслідок війни або окупації. Але ці цифри не остаточні, точної статистики в України поки що немає. Втім за кожним, хто загинув, потрапив у полон чи вважається безвісти зниклим, криються особисті болючі історії родин, які чекають на своїх близьких чи переживають трагічну втрату. У них ця війна відібрала сенс життя та роками продовжує тримати у стані невизначеності.
Катерина Єфіменкова — цивільна дружина військового з бригади НГУ “Азов”. Востаннє Катя бачилася зі своїм нареченим Богданом 21-го лютого 2022 року, на його 27-й день народження. “Це для мене прекрасний і жахливий день водночас, бо вже свій третій день народження він зустрічатиме в полоні”.
Пара родом з Маріуполя. Познайомилися ще у школі, але згодом тривалий час спілкувалися лише телефоном. І якось, коли чоловік вже був на військовій службі, вони таки домовилися побачитися вперше за довгий час, пригадує дівчина: “Я написала Богдану, зустріньмося зараз. Він відповів, що якраз у Маріуполі і має 10 хвилин перед від’їздом на базу в Урзуф. Я пам’ятала Богдана ще школярем, а тут виходить з таксі такий красень з бородою у тактичній кепці”.
За 4 місяці стосунків Богдан освідчився, закохані почали готуватися до весілля. Катерина каже, що в якийсь момент зрозуміла, що не хоче пишних святкувань — їй достатньо знати, що кохана людина поруч. У цивільному шлюбі вони прожили 6 років.
За тиждень до початку великої війни Богдан попросив наречену покинути Маріуполь. Він сказав, якщо росіяни зайдуть в місто, то зрівняють його з землею. Катерина до останнього не вірила в такий страшний сценарій.
“Ми з батьками виїжджали 24 лютого під вибухи. Як тільки машина зупинялася — в мене починалася паніка, мені здавалося, що зараз у нас влучить снаряд і ми всі загинемо. Думка про те що, якщо я зупинюсь, я помру, — переслідувала мене всю дорогу”, — пригадує Катерина день евакуації.
Дорогою дівчина отримувала повідомлення від нареченого — Богдан наполегливо просив виїжджати за кордон. Але Катерина з батьками зупинилися на Закарпатті. Про те, що відбувалося в Маріуполі, Богдан нічого не розповідав. На зв’язок виходив дуже рідко, адже в місті вже точилися важкі бої. “Усе, що він встиг мені написати, це те, що у них не вистачає їжі, він дуже схуд і через важкі контузії не може спати. Потім у коротких повідомленнях він просив прислати фото їжі, аби хоч подивитися на неї, а вже потім прощався зі мною. Я не знала, що відповідати… Мені було дуже важко”, — розповідає Катерина. Дівчина розуміла, що там пекло, і шанси в ньому вижити мізерні. Вона постійно шукала зв’язку з нареченим через його побратимів і готувалася до найгіршого.
У травні 2022 року, коли стало відомо про вихід оборонців Азовсталі та полон, доля Богдана була невідома. “Я дуже нервувала, бо дівчата одна за одною почали писати, що їхні чоловіки виходять на зв’язок, а мій досі ні. Тоді я звернулась із запитом до однієї служби, де дізналася, що Богдан вважається безвісти зниклим. Мій світ рухнув. Я сиділа в кутку кімнати десь на Закарпатті та просто ридала”, — пригадує Катерина.
Пізніше інформація про чоловіка була спростована. Богдан разом з усім гарнізоном виходив з оточення в “почесний полон”.
Полон
26 травня 2022 року Богдан вперше за довгий час подзвонив Катерині. Розмова була коротка. Він сказав, що дуже скучив і важить зараз лише 53 кг при зрості 180 см. Катя знала, що у Богдана були важкі контузії. Побратими розповідали, що поряд з ним впав снаряд, і всі думали, що він загинув. Але він встав і пішов. “Про його важкий стан я здогадалася навіть з його повідомлень, які він писав ще з Маріуполя, — вони були нерозбірливими, з одруківками”, — пригадує Катерина. Це було востаннє, коли дівчина розмовляла з коханим.
Про нелюдські катування Богдана в російському полоні наречена вперше дізналась у 2023 році від колишніх військових бранців, яким вдалося повернутися додому. “Таких тортур, як у фільмах жахів, я навіть уявити не могла. Полонених принижують усіма можливим методами”, — розповідає наречена Богдана.
Історія Богдана увійшла до “Московських конвенцій” — збірки статей, написаних на основі реальних свідчень колишніх військовополонених, їхніх близьких і товаришів по службі. У книзі описується полон та поводження російської сторони з українськими військовополоненими.
Проєкт було створено Асоціацією родин захисників “Азовсталі” за підтримки Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими при ГУР МО, Офісу Омбудсмена та Міністерства закордонних справ України.
Крім розповідей очевидців про полон, Катерина Єфіменкова не отримувала жодної звістки від свого нареченого азовця понад 2,5 роки.
Дівчину дуже пригнічує те, що чоловік перебуває у повній інформаційній ізоляції: листи йому не доходять, він навіть не знає, що на нього чекають вдома! “Я роками не знаю, де він знаходиться. У жовтні 2024 року я знайшла військового з обмінів, який був з Богданом в одній камері. Той сказав, що до літа вони перебували у в’язниці в Таганрозі, а потім їх вивезли. Відтоді Богдан просто зник, я не можу знайти ніякої інформації з того часу. І це дуже лякає”.
Катерину також засмучує бездіяльність міжнародних організацій, які мали б контролювати, як росія поводиться із полоненими українськими військовими. Дівчина неодноразово зверталася до Червоного Хреста, передавала їм факти катування — в офіційних листах, через форму на сайті, навіть дзвонила у Женевський офіс. Але все що вони зробили — це передавали запити на розгляд. Навіть посилка та лист, які Катерина відправляла через Червоний Хрест, Богдану не дійшли.
Понад 2,5 роки життя в страху та очікуванні привели Катерину до повного виснаження. “У мене був такий жахливий стан, що я навіть з ліжка не могла встати. Два тижні я не виходила з дому, навіть на акції на підтримку військовополонених не ходила. У мене просто опустилися руки, бо, щоб я не робила, — це не допомагало”, — пригадує дівчина. Продовжувати боротьбу за чоловіка Катерині допомогла робота з психологом на безоплатному проєкті GIDNA від фонду Future for Ukraine.
“Зараз я достатньо активна і навіть переїхала в нове житло. Повернулася до своєї соціальної роботи і про себе не забуваю. Дякую моїй психологині Ользі Корбут”.
За минулий рік проєкт допоміг відновити емоційний стан 28 жінкам, чиї рідні перебувають у полоні або безвісти зникли, зокрема 14 жінкам з Асоціації родин захисників “Азовсталі”.
На фото ми приховуємо обличчя Богдана навмисно задля безпеки захисника, який й досі перебуває в російському полоні.
Матеріал написаний на основі інтерв’ю з Катериною Єфіменковою, до дня народження її нареченого — захисника, військовослужбовця бригади НГУ “Азов”, якому 21 лютого виповнюється 30 років. Укотре наголошуємо, що важливо нагадувати світу про українців, яких росія незаконно утримує в жорстоких умовах. Кожна хвилина полону — це ризик не повернутися. Що довше наші захисники там, то ближче вони до смерті.
About the author
Графік освячення пасок на Великдень у храмах Тернополя
На Великдень щороку тисячі тернополян збираються біля храмів міста, щоб освятити великодні кошики з пасками та іншими традиційними стравами. У різних церквах час початку освячення відрізняється. У цьому матеріалі ми зібрали повну інформацію про час та місце проведення освячення пасок у різних храмах міста. Церква святого апостола і євангеліста Івана Богослова (Локація – проспект Злуки, 14) Субота - освячення пасок з 14:00. 20:00 Надгробне, Божественна Літургія Неділя - з 6:00 - Пасхальна Утреня Церква Воздвиження Чесного Хреста (Надставна церква) (Локація – вулиця Над Ставом, 16) Субота - Посвята пасок весь день Неділя - Святкова служба з 07:00. Церква Положення Чесної Ризи Пресвятої Богородиці (Локація – вулиця Текстильна, 2) Читайте також: Віряни церкви у Тернополі за один день зібрали 147 тисяч на авто для ЗСУ Кафедральний Собор Святих Рівноапостольних Костянтина та Єлени (перехрестя вулиць Київська і Тарнавського) Церква Святого Духа УГКЦ (вулиця […]
У Великодню суботу на Тернопільщині прощатимуться з 42-річним Героєм
У Великоберезовицькій громаді Тернопільщини у Великодню суботу попрощаються з захисником України Ігорем Колясою, який загинув під час військової служби. 17 квітня 2025 року пішов з життя 42-річний військовослужбовець, житель села Буцнів. Ігор Євгенович Коляса народився 22 січня 1983 року в селі Буцнів. Здобув освіту в місцевій школі, певний час мешкав у Тернополі. На військову службу його призвали у червні 2023 року. Захисник обіймав посаду гранатометника 2-го стрілецького відділення 1-го стрілецького взводу 2-ї стрілецької роти 2-го стрілецького батальйону військової частини А7028, повідомляє Великоберезовицька селищна рада. Вдома на загиблого воїна чекали дружина Оксана та доньки Яна й Анастасія. Також у нього залишились батьки Олена та Євген, брат Богдан і три сестри — Лілія, Марія та Олеся. Кортеж із тілом захисника прибуде до Буцнева 18 квітня 2025 року о 13:00. Панахида відбудеться того ж дня о 20:00. Похорон призначено на суботу, 19 квітня, […]
Ні грошей, ні пам’ятника: фірму з Тернопільщини звинувачують у шахрайстві на сотні тисяч
Втрата близької людини — це біль, який неможливо передати словами. Для родичів померлих важливо гідно вшанувати пам'ять покійного, облаштувати місце на цвинтарі, куди можна прийти, посидіти в тиші, згадати дорогу людину та відчути духовний зв'язок, навіть після її відходу. Але не завжди це вдається - іноді навіть після витрачених сотень тисяч гривень на встановлення пам'ятника померлому люди залишаються і без грошей, і без самого пам'ятника. До редакції "Терміново" звернулися родичі померлого з проханням розголосити їхню історію, оскільки справа, на їхню думку, не зрушує з мертвої точки. Замовили пам'ятник, а потім сума змінилась 26 квітня 2023 року пані К. уклала договір підряду з ТзОВ "Кам'яні справи" на виготовлення пам'ятника для могили її сина. Вартість робіт за договором складала 266 тисяч гривень, з яких 102,5 тисячі гривень були сплачені як аванс. За словами сестри померлого, під час укладення договору сторони домовилися про […]
Навчання тут зараз неможливе. Хто і коли відновить Козівський ліцей і як він виглядає після пожежі
У ніч на 17 квітня 2025 року в Козівському ліцеї імені В. Герети сталася пожежа. Вогонь охопив приміщення двох класів, пошкодивши площу близько 120 квадратних метрів навчального закладу. За інформацією ГУДСНС України у Тернопільській області, загоряння почалося приблизно о 4 годині ранку. На місце події оперативно прибули рятувальники — було залучено 3 одиниці техніки та 12 бійців особового складу, які швидко локалізували пожежу. Козівська селищна рада повідомила, що завдяки злагодженій роботі працівників ДСНС пожежу вдалося ліквідувати. Наразі причини виникнення займання з'ясовуються. Дирекція ліцею спільно з учасниками освітнього процесу зараз визначає форму навчання до кінця поточного навчального року. Навчання в приміщенні закладу наразі неможливе. Адміністрація Козівської селищної ради повідомила про подальші кроки з відновлення закладу: проведення експертизи технічного стану будівлі; встановлення масштабів пошкоджень; розробка проєктно-кошторисної документації для ремонтних робіт. Незважаючи на те, що ліцей порівняно молодий (йому лише 33 роки), за […]
У селі під Тернополем відреставрували пам’ятник Дмитру Лучаківському
У селі Довжанка відновили могилу та відреставрували пам'ятник священнику УГКЦ Дмитру Лучаківському. Роботи виконало комунальне підприємство "Підгороднянське". Про це повідомляє Підгороднянська об'єднана територіальна громада. Дмитро Лучаківський — батько першого українського бургомістра Тернополя Володимира Лучаківського та дідусь Софії Окуневської, першої жінки-лікарки в Австро-Угорщині. Священник народився 1813 року на Львівщині. З січня 1837 року був парохом у Козлові, після чого переїхав із родиною до Довжанки. Там він служив понад 40 років. Помер у 72-річному віці та був похований біля церкви. Оскільки родичів, які могли б доглядати за могилою, вже немає, реставрація вимагала значних зусиль. Пам'ятний знак відновив Мирон Білоус, старший брат церкви святого апостола Івана Богослова села Довжанка. Техніку для робіт надали місцеві підприємці Ігор Олійник та Михайло Нацюк.
Виставлення Плащаниці. Розклад богослужінь у храмах Тернополя
Напередодні найбільшого християнського свята — Воскресіння Христового — у храмах Тернополя відбудеться виставлення Плащаниці, що є одним із найбільш зворушливих та важливих моментів пасхальних богослужінь. Ця священна традиція символізує покладення тіла Ісуса Христа до гробу після Його розп'яття. Віряни різних конфесій матимуть можливість долучитися до урочистих богослужінь, поклонитися Плащаниці та приготуватися духовно до святкування Великодня. Нижче подаємо детальний розклад богослужінь у храмах міста Тернополя у п'ятницю, 18 квітня, щоб кожен охочий міг обрати зручний для себе час та місце для молитви. Церква святого апостола і євангеліста Івана Богослова (проспект Злуки, 14) 08.15 - Великі і Царські часи Вечірня з виставленням Плащаниці 18:00 Єрусалимська утреня Церква Воздвиження Чесного Хреста (Надставна церква) (Над Ставом, 16) 09:00 - Свята літургія 10:00 - Винесення Плащаниці Церква Положення Чесної Ризи Пресвятої Богородиці (вулиця Текстильна, 2) 10:00 - Царські часи 11:00 - Вечірня із виставленням Плащаниці […]
