Блоги

Школу руйнували давно і послідовно: спочатку ліквідували усні екзамени для учнів проміжних класів, потім - і для учнів випускних класів. Завели тестування не лише на етапі ЗНО (виправданий спосіб подолати корупцію при вступі), але тестували вже малят молодшої школи. Результат- учні навчилися ставити " пташки" і " хрестики", перетворюючись у " нулики". Діти перестали читати, шукати інформацію, бо зникла потреба самим висловлюватись, формулювати думку. Досить лише поставити " пташку". Потім почали інтегрувати предмети до невпізнаваності. А ще трохи згодом зрівняли всі школи під один гребінець, ліквідувавши елітарні ліцеї та гімназії. Престиж освіти зруйновано, зрубано під корінь! Запровадили НУШ, наклеївши по крихітних класах наліпки осередків, накидавши вчителеві купу невиправданих англізмів, переконавши батьків, що навчання- це продовження безтурботної гри. Вчителів поступово перетворили в аніматорів, а на офіційному рівні їх зрівняно з обслугою. Тепер це надавачі освітніх послуг, тобто обслуговуючий персонал для дітей. […]

Коли мої доньки обурюються і не хочуть мити посуд, я розповідаю їм про часи, коли посуд мився в холодній жирній воді в тазику, ганчіркою з чиїхось трусів або майки з додаванням соди. І кажу – у вас все чудово. Коли мій 4-х річний син не хоче сам одягати кросівки на наліпках, фиркаючи мені, як це складно йому зробити, я розповідаю йому про дубові черевики на шнурках, та про те, що зав'язувати шнурки “бантіком” ми вже в 3 роки вміли. Коли мої діти обурюються, що в холодильнику залишився тільки полуничний йогурт, а вони хочуть персик-маракуйя, я їм розповідаю про магазини, де крім кефіру із зеленою кришкою і молока в трикутному пакеті не було нічого, а у них все чудово. Коли мої малі б'ються за 101-й кубик Lego, стверджуючи, що 3 повних коробки занадто мало для їх польоту фантазії на трьох, я […]

... Треба писати те, про що не ризикнуть відкрито сказати чиновники Тернопільського "білого дому". І особливо те, про що не можна замовчувати. У Тернополі приземлився черговий "парашутист". Столична влада вчергове показала тернополянам: ви для нас ніхто, і звати вас ніяк... Саме сьогодні, вже офіційно, заступником начальника Тернопільської обласної військової адміністрації (ОВА) став Володимир Василенко. Розпорядження про призначення підписав керівник ОВА В'ячеслав Негода. Зрештою, жодного іншого вибору у Негоди й не було. Кандидатуру Василенка погодив Кабінет Міністрів України, і наш губернатор просто виконав технічну процедуру. Колись над таким ситуаціями підсміховувались так: "партія сказала "нада", камсамол атвєтіл "єсть"... Чому "парашутист"? Бо не має Володимир Василенко стосунку до Тернопільщини. Він не "наш". У лютому 2025-го його було призначено заступником міністра соціальної політики України, працював він також заступником начальника Полтавської ОВА. Точної почерговості у цих посадах не знаю, поки що є певна плутанина. Але […]

Сьогодні зізнаюсь в любові. До Лановець. Місту,в якому живу. Маленьке містечко. Моє. Наше. Тут усі всіх знають. Не з чужих слів, не з новин — з життя. В аптеці навіть не питають, що потрібно. Знають. Просто простягають через віконце звичну коробочку і додають: "Якщо нові — то, певно, до дітей зібралися?" І це болить. І гріє водночас. У продуктовому не питають: "Скільки?", питають: "Цілий батон чи половинку, як завжди?" Бо знають, що у тебе вдома зранку ще пахне кавою, а ввечері хлібом. І, може, трохи тишею. На вулиці зупиняють не для пліток, а щоб просто сказати: "Бачили твоє відео… Дякуємо. Цікаво." Бо тут живуть не підписники — а серця. А ще -тут сусідка Женя приносить тобі смачний домашній торт просто тому, що ти щиро привітала її чоловіка з Днем ангела.Дякую Женя Прокоп'юк . І це не про обов’язок — це […]

Привіт, діду! Кожного року в цей день якось по-особливому згадую тебе, може й правду казали завжди про те, що ми з тобою дуже схожі… У нас все так же, діду. Вони все так же лізуть, ми все так же огризаємось і даєм їм по зубам. Так, втрачаємо людей, зброю, техніку…але ти б знав скільки орків вкладаємо в грунт. Хоча про що я, ти й сам прекрасно це знаєш, хоч ніколи й не розповідав. Вберігав мене, пацана голопузого, від військових історій та спогадів. Тепер розумію чому. І точно своїм онукам не розповідатиму те що бачив і бачу, в поважному віці буду робити як і ти - тихенько випивати чарочку «з нагоди», крадькома витирати сльозу і казати дітлахам - «хоч би ви ніколи не бачили війни…» А поки хникати не на часі. Поки треба воювати. Гризти, ричати, передбачати і реагувати на те, […]

Колись я думала, що ми останнє покоління, яке бачить живих ветеранів війни. З кожним наступним Днем Перемоги на параді біля пам'ятника в центрі нашого села їх було все менше і менше. Дев'ятого травня в школі не вчилися, вихідний. Проте кожен в Білозірці знав на котру годину парад, одне слово, але так багато означало для жителів нашого села. Святково зібрані учні з великими букетами нарцисів, тюльпанів, ранніх півоній і розбитого серця поспішали до школи, звідки велелюдною ходою рушали в центр села до пам'ятника, попереду всіх йшли одинадцятикласники, вони несли велику гірлянду з ялинки і квітів, яку мали покласти на меморіал, де закарбовані імена тих односельчан, які загинули на війні. Назустріч шкільній рушала така ж хода, тільки з церкви, її очолював священник, хористи та чоловіки з форенґлями (в нас так кажуть). В самому ж центрі, на площі вже чекали люди, всі магазини […]

10 причин, чому Владика Микола Бичок — гідний кандидат для нового обличчя Католицької Церкви. 1. Жива віра, а не тільки титули Микола Бичок — не просто священнослужитель, а людина справжньої живої віри. Він зберіг монаший дух скромності, молитви й жертовності в часи, коли це стало винятком. 2. Східна душа в серці Вселенської Церкви Як представник Української Греко-Католицької Церкви, він міг би символічно поєднати Захід і Схід у єдності віри, яку сьогодні світ так потребує. 3. Досвід місійної праці в складних умовах Під час служіння в Росії Владика Бичок розвивав структури УГКЦ у надважких обставинах, де потрібно було щодня боротися не за комфорт — а за саме право молитися. 4. Справжній українець із відкритим серцем для світу Родом із Тернополя, але його місійний шлях проліг через багато країн і культур. Він вміє розуміти різних людей — без зверхності й упереджень. 5. […]

Легалізований вбивця. Черговий. Діти та підлітки п’ють те, що може зупинити їхнє серце. Будь-якої миті. Але ніхто нікого не зупиняє. — Ти знову це купив? — Та мам, їх всі п’ють! Що тут такого? Це ж просто енергетик! Здається, батьки зараз дуже не встигають за трендами. Зовсім. Поки деякі розмірковують, з якого віку дозволяти пити каву, їх діти вже розбираються в різновидах та смаках Red Bull, Monster, Hell, Burn, Non Stop краще, ніж у предметах у школі. Популярні мемчики, футболки, наліпки. Яскраві банки як з відеоігор. Естетика "нескінченної енергії" стала модною. Це нова молодіжна культура, і вона вже не просто поруч, вона вже тут. Вони п’ють їх перед школою. На перервах. Після тренування. Під час прогулянки. Вдома під час гри за компом. Вперше – у 9-10 років. У 12 – вже знають у яких саме магазинах дешевше купити. А в […]

Друзі, через тиждень Великдень. Більшість українців будуть його відзначати. В цей момент, будь ласка - не забудьте про наших захисників. Тим більше, події в Сумах, Кривому Розі, запеклі бої на всіх напрямках, не дають можливості почуватися безпечно. Єдині, хто можуть захистити цивільне населення - це українські воїни. Що мають зробити ті, хто не воює: малі, молоді, старі - неважливо. - Підтримати фінансово наших воїнів!!! Зараз дуже потрібні дрони на фронті, особливо розвідувальні, типу Mavic. Не вистачає генераторів, еко-фло, шин для автомобілів, я вже не кажу про fpv-дрони. Кожен день мої побратими шукають все це. Якщо знаєте волонтерів, які збирають кошти на вище згадані речі, обов'язково підтримайте!! Можливо на фронті воює ваш сусід, однокласник, знайомий, односельчанин - обов'язково запитайте, що йому потрібно на фронті. Кожен клас, кожна школа, кожен вищий навчальний заклад - підтримайте ваших колишніх учнів, студентів, вчителів, викладачів. Організуйте […]

Дорогі у Христі брати і сестри! Щороку перед святами ми поспішаємо на цвинтар, щоб згадати наших рідних і близьких, які вже відійшли у вічність. Несемо на могили свічки, квіти, інколи — цілі кошики зі штучними прикрасами… Бо хочеться зробити щось добре, гарне, щоб показати свою любов і пам’ять. Це природно і зрозуміло. Але дозвольте звернутись до кожного з вас з щирим проханням: не приносьте на могили штучних квітів. Чому? Бо не цього потребують душі наших померлих. Їм не потрібна пластикова краса, яка з часом перетворюється на сміття. Штучні квіти не мають запаху, не в’януть, не розквітають — як і не мають молитви в собі. Вони не гріють душу, не зцілюють, не несуть вічності. Вони шкодять природі, яку створив Бог, і засмічують святу землю, де покояться наші дорогі. А що ж їм справді потрібно? Їм потрібно, щоб ми були живими у […]