Нещодавно двоє студентів відвідали Тернопільський будинок дитини «Малятко». Перший з них, зараз, намагатиметься вам розповісти про своє перебування там (вибачте будь ласка, якщо занадто особисто і емоційно, по-іншому писати не хочеться). Звичайна будівля, ще радянської зовнішності на вул. Сахарова, 2, гарно заховалася за висаджені перед нею сосни й ялинки. Вона б так і залишилась для нас непримітною, якби ми не знали, що саме сюди нам потрібно передати невеличкий пакуночок для дітей від імені коледжу: гофрований папір, термоклеєвий пістолет, двохсторонній скотч і якусь іншу дрібну канцелярію.
Пакуночок передавали ми вдвох педагогу-педіатру Ларисі Борисівні. Запитали чи можна поспілкуватися з дітьми, нам сказали що ні, бо зараз вирує епідемія кору і такі візити не бажані. Ми вийшли з будинку… На вулиці я вирішив, що хочу повернутися назад, щоб поспілкуватися, якщо не з дітьми, то з педагогом. Навіть не знаю, радіти чи заздрити Ромі, який в цей час залишився мене чекати на дворі. З Ларисою Борисівною ми проговорили хвилин 20. І хоча їй далеко не вперше приходилось відповідати на питання схожі на мої, «чайникові», сльози жінка стримати так і не змогла… Ніби і я зараз не можу, 2-га година ночі, сиджу на кухні, згадую прожитий день і “в захльоб ридаю”. Це неможливо… Просто неможливо на таке дивитися і розуміти, що це реальність, а не страшний сон. С*ка, чого все так не справедливо?
Найголовніше з того, що розповіла вихователька:
– заклад існує вже 38 років;
– швидше, в 90-ті, на початку 2000-х, в будинку перебували або діти сироти, або діти з інвалідністю (без ручок, без ніжок). Зараз, тут знаходиться 47 діток, віком до 6-ти років. Всі вони розподілені на групи: перша — 1-місячні немовлятка діти до 1,5 рочку; друга — від 1,5 до 3-х років; третя — від 3-х до 6-ти. За кожною групою закріплений педагог-вихователь також в будинку працюють головний лікар, логопед, психолог і кухарі. Серед дітей є лише одна кругла сирота, всі інші — або діти, які через певні обставини позбавлені батьківського піклування, або ті, яких сюди віддає соціальна служба, яка перед цим відбирає їх у батьків, даючи шанс виправитися: викарабкатися з скрутного матеріального становища, вилікуватися від алкогольної чи наркотичної залежності і так далі (рідко в кого виходить, в одиниць вийшло), або діти, чиї батьки невиліковно «кончені» і не заслуговують права на життя.
– майже всі діти в будинку з серйозним рівнем затримки в розвитку. Вони починають сидіти, ходити, говорити на 4-5 місяців пізніше норм. Є дитина, якій зараз чотири рочки і яка ще толком не говорить. Є дівчинка, в якої мама алкозалежна шльондра, яка брала з собою дитину на виклики до 6-ти років, бідолашне вже стільки життя побачило, що ворогу не побажаєш. Є тут діти, яких соцслужби забрали з наркопритонів, в яких підлоги не було видно, все тонуло під товстим шаром шприців і різної «дурі».
– єдина підтримка притулку — прості люди і волонтери, які втім справляються з цим завданням і діти забезпечені всім необхідним: теплом, світлом, гарячою водою, канцелярією. Іграшок каже стільки, «що діти вже не знають чим гратися». Малеча забезпечена всім крім сім’ї.
– влада в нашій країні абсолютно безсовісна і безсердечна. Навідується сюди хтось з чиновників лише перед Різдвом, Паскою і Новим Роком і звісно… виборами. Перед минулими виборами завітав в будинок, якийсь депутат. Діти старалися, готували якісь виступи. Він сидів з кам’яним обличчям, дивився на годинник, думав чи довго ще до кінця, потім зняв абсолютно душерозривний сюжет, в якому виставив себе неймовірним героєм і поїхав. Через деякий час в закладі зламалося два тени в бойлерах, які нагрівають воду. Грошей на той момент не було, головний лікар насмілилася подзвонити до цього самого депутата і попросити 500грн на два отих тени і працівник, який встановив би їх (бо в колективі працюють одні жінки, ніхто цього робити не вміє), депутат сказав, що вони розглянуть це питання. І пройшло, с*ка, 5 років, питання досі розглядається.
Як так можна? Мені в голові не вкладається. Як? Йдучи сюди я налаштовував себе, що буде важко, дуже важко, але не уявляв наскільки… З перших секунд, з перших кроків і подихів в середині закладу, зрозумів, що це місце не для таких сентиментальних пацанів, як я. Ні гарний ремонт, ні стильні картини, ні навіть безмежна любов вихователів, яким в ноги вклонитися хочеться за те, що вони роблять, тай не тільки їм — всім людям які небайдужі до чужої біди і проблеми, але, нажаль, не можуть приховати ту атмосферу, яка тут панує. Атмосферу покинутості і самотності.
Людині, яка тьфу-тьфу, ніколи з таким не зустрічалася, складно там перебувати, складно, повірте. Але ще складніше їй зустрітися з оцими маленькими дітиськами, які ні в чому не винні, але чомусь, через щось, знаходяться в місці, яке не повинно існувати. Жодна дитина в світі не заслуговує на такий початок свого життя. І коли до тебе, підбігає маленький, 5-річний хлопачка, а разом з ним така ж сама, малесенька 5-річна леді і обидва в один голос кричать, запитують, – «Тату, тату, ти до нас? Ти прийшов нас додому забрати?», в тебе світ перед очима падає. В той момент жити з одного боку не хочеться, а з іншого — хочеться, як ніколи. З одного боку ти нічого не відчуваєш, стоїш не дихаєш, а з іншого — всередині вирує і любов і дика ненависть, і серце з грудей вилітає і слова сказати не можеш. Придумуєш на ходу тупу відмазку, дякуєш Ларисі Борисівні, що все таки дозволила тобі на дві секунди завітати до дітей і йдеш німий на вихід. Зустрічає тебе Рома, питає що і як, а ти далі йдеш, не говориш. Приходиш додому і не знаєш куди емоції, куди злість подіти, чи піти на турнік, на холод їх повиганяти, чи забухати на два дні, а в результаті – сидиш зараз на кухні… Вже в 3-й годині ночі, додруковуєш цей текст, думаєш, варто вибачитися за те, що він занадто якийсь … вийшов, вибачаєшся (отам вверху, на початку), закриваєш ноутбук і далі “в захльоб” ревеш і … не спиш до ранку. Думаєш, дякуєш, думаєш…
Автор – Андрій Гнатюк
Думка автора може не співпадати з думкою редакції.
About the author
Відпочинок на природі: як посмажити шашлики і не порушити закон
Літо — час відпочинку та пікніків на природі. Але перш ніж розпалити багаття, переконайтеся, що це не заборонено. Де це робити можна, а де ні і яка відповідальність чекає на порушників — розповідають юристи системи надання безоплатної правничої допомоги (БПД). Де заборонено розводити багаття у лісі під час пожежонебезпечного періоду — поза спеціальними місцями у заповідниках ближче ніж за 30 м до будівель і споруд у дворах, парках, скверах — без спеціально обладнаних місць в інших заборонених законом зонах. Відповідальність за порушення вимог пожежної безпеки Адміністративна: - за порушення в лісі — штраф від 1530 до 4590 грн - у населеному пункті— від 340 до 1360 грн. Кримінальна: якщо сталося займання з майновою шкодою у великому розмірі чи шкодою здоров’ю — штраф від 17 000 до 68 340 грн, або виправні роботи на строк до двох років або до 3 […]
Замку на Тернопільщині передали скіфські наконечники та монети XVII ст
Київська митниця віддала до музеїв нову партію історичних артефактів. Серед них - скіфські наконечники стріл, які датуються V-IV століттями до нашої ери, та старовинні монети XVII століття. Скіфські наконечники передали до Бережанського краєзнавчого музею, повідомляє Київська митниця. Монети - драйпелькери та півтораки XVII століття - поповнили колекцію Державного історико-архітектурного заповідника "Межибіж". Відвідувачі зможуть побачити ці унікальні речі у замковому ансамблі XIV-XVI століття на Хмельниччині та у замку Синявських на Тернопільщині. Всі артефакти повернули у власність держави за рішенням суду. Розподіл культурних цінностей до музеїв відбувається за рішенням Експертно-фондової ради при Міністерстві культури України. Після офіційної передачі музейники відвідали внутрішню лабораторію Київської митниці. Митниця планує створити електронну бібліотеку оцифрованих культурних цінностей, які врятували від вивезення з України. Серед уже збережених артефактів - старовинні ікони, стародруки, фосилії, монети, трипільський посуд, давня зброя, амоніти та прикраси.
Віддали мамі дітей з Копичинців, які отруїлись грибами
Суд постановив повернути багатодітній матері з Копичинців шістьох дітей, які понад пів року перебували у закладах соціального захисту. Рішення стосується п'яти дітей, що вижили після отруєння дикорослими грибами, та немовляти, яке грибів не вживало. Як повідомляє видання "20 хвилин", судові дебати щодо долі дітей тривали понад пів року. Весь цей час шість дітей віком від одного до 17 років проживали у спеціалізованих закладах. Трагедія у жовтні 2024 року Багатодітна родина отруїлася дикорослими грибами у жовтні 2024 року. За інформацією Копичинецької міськради, жінка має вісьмох дітей віком від 1 до 17 років. Семеро дітей із родини, співмешканець жінки та малолітня родичка співмешканця вживали гриби 27 жовтня. Увечері того дня їхнє самопочуття погіршилося, проте до медиків вони звернулися лише 30 жовтня. Мати та немовля грибів не вживали. Четверо загиблих За життя родини боролися медики Тернопільської обласної лікарні, Національної дитячої спеціалізованої лікарні "Охматдит" […]
У ДТП трагічно загинула лікарка з Тернополя
У жахливій дорожньо-транспортній пригоді 10 липня трагічно загинула лікарка-інтерн Іванна Кліценко з Тернополя. Дівчина щойно повернулася з подорожі до Парижа, про яку так довго мріяла. Про смерть молодої лікарки повідомила клініка професора Стефана Хміля у Тернополі, де працювала Іванна. Колектив медичного центру глибоко шокований цією втратою. Іванна Кліценко проходила стажування в клініці та мріяла стати акушер-гінекологом. Колеги описують її як працьовиту, відповідальну та натхненну людину, яка вкладала душу в роботу. "Усміхнена, мила, спокійна, працьовита, вродлива, лагідна і завжди привітна. Її щиро любили і поважали всі — студенти, пацієнти, колеги", - йдеться в повідомленні клініки. Молода лікарка недавно здійснила свою мрію - побувала в Парижі. Фото та відео з подорожі надихали її колег та друзів. Дівчина була щасливою та закоханою. "Вона була світлом у нашому колективі. Її доброта, щирість, товариськість і завжди тепла усмішка — залишаться в пам'яті кожного з нас", […]
У начальника Тернопільської ОВА з’явився новий радник з питань безпеки
У начальника ОВА Тернопільської області з'явився новий радник з питань безпеки та підготовки населення до національного спротиву. Цю посаду на громадських засадах очолив Вадим Ластовицький - полковник та начальник професійного коледжу з військовою підготовкою. Вадим Ластовицький керує Тернопільським професійним коледжем з посиленою військовою та фізичною підготовкою, який розташований у Збаражі. Про призначення розповів В'ячеслав Негода. Основні завдання нового радника стосуються організації роботи обласного центру підготовки населення до національного спротиву. Він займатиметься розробкою та впровадженням заходів з оборонної підготовки жителів області. Під час зустрічі обговорили питання співпраці з комунальною установою Тернопільської обласної ради "Тернопільський обласний центр підготовки населення до національного спротиву". Важливим напрямком роботи стане виконання програми заходів з територіальної оборони. План дій включає проведення навчань, тренувань та вишколів для цивільного населення. Такі заходи мають підвищити готовність жителів області до можливих загроз та навчити основам самозахисту. Призначення нового радника має посилити […]
Помер колишній начальник Кременецького районного відділу Пенсійного фонду України Костянтин Макаренко
Відійшов до вічності колишній начальник Кременецького районного відділу Пенсійного фонду України в Тернопільській області Костянтин Макаренко. Про це повідомили на сторінці установи у фейсбуці. "Колектив працівників Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області з великим жалем і смутком висловлює щирі співчуття рідним та близьким з приводу смерті – МАКАРЕНКА КОСТЯНТИНА ПЕТРОВИЧА, начальника Кременецького районного відділу Пенсійного фонду України в Тернопільській області (1994-1997) Вічна та світла пам’ять про Костянтина Макаренка назавжди залишиться в серцях його рідних, близьких, друзів та колег," - йдеться у повідомленні. Раніше "Терміново" також повідомляло, що помер працівник ТНПУ Михайло Петрович Непийвода.
