Нещодавно двоє студентів відвідали Тернопільський будинок дитини «Малятко». Перший з них, зараз, намагатиметься вам розповісти про своє перебування там (вибачте будь ласка, якщо занадто особисто і емоційно, по-іншому писати не хочеться). Звичайна будівля, ще радянської зовнішності на вул. Сахарова, 2, гарно заховалася за висаджені перед нею сосни й ялинки. Вона б так і залишилась для нас непримітною, якби ми не знали, що саме сюди нам потрібно передати невеличкий пакуночок для дітей від імені коледжу: гофрований папір, термоклеєвий пістолет, двохсторонній скотч і якусь іншу дрібну канцелярію.
Пакуночок передавали ми вдвох педагогу-педіатру Ларисі Борисівні. Запитали чи можна поспілкуватися з дітьми, нам сказали що ні, бо зараз вирує епідемія кору і такі візити не бажані. Ми вийшли з будинку… На вулиці я вирішив, що хочу повернутися назад, щоб поспілкуватися, якщо не з дітьми, то з педагогом. Навіть не знаю, радіти чи заздрити Ромі, який в цей час залишився мене чекати на дворі. З Ларисою Борисівною ми проговорили хвилин 20. І хоча їй далеко не вперше приходилось відповідати на питання схожі на мої, «чайникові», сльози жінка стримати так і не змогла… Ніби і я зараз не можу, 2-га година ночі, сиджу на кухні, згадую прожитий день і “в захльоб ридаю”. Це неможливо… Просто неможливо на таке дивитися і розуміти, що це реальність, а не страшний сон. С*ка, чого все так не справедливо?
Найголовніше з того, що розповіла вихователька:
– заклад існує вже 38 років;
– швидше, в 90-ті, на початку 2000-х, в будинку перебували або діти сироти, або діти з інвалідністю (без ручок, без ніжок). Зараз, тут знаходиться 47 діток, віком до 6-ти років. Всі вони розподілені на групи: перша — 1-місячні немовлятка діти до 1,5 рочку; друга — від 1,5 до 3-х років; третя — від 3-х до 6-ти. За кожною групою закріплений педагог-вихователь також в будинку працюють головний лікар, логопед, психолог і кухарі. Серед дітей є лише одна кругла сирота, всі інші — або діти, які через певні обставини позбавлені батьківського піклування, або ті, яких сюди віддає соціальна служба, яка перед цим відбирає їх у батьків, даючи шанс виправитися: викарабкатися з скрутного матеріального становища, вилікуватися від алкогольної чи наркотичної залежності і так далі (рідко в кого виходить, в одиниць вийшло), або діти, чиї батьки невиліковно «кончені» і не заслуговують права на життя.
– майже всі діти в будинку з серйозним рівнем затримки в розвитку. Вони починають сидіти, ходити, говорити на 4-5 місяців пізніше норм. Є дитина, якій зараз чотири рочки і яка ще толком не говорить. Є дівчинка, в якої мама алкозалежна шльондра, яка брала з собою дитину на виклики до 6-ти років, бідолашне вже стільки життя побачило, що ворогу не побажаєш. Є тут діти, яких соцслужби забрали з наркопритонів, в яких підлоги не було видно, все тонуло під товстим шаром шприців і різної «дурі».
– єдина підтримка притулку — прості люди і волонтери, які втім справляються з цим завданням і діти забезпечені всім необхідним: теплом, світлом, гарячою водою, канцелярією. Іграшок каже стільки, «що діти вже не знають чим гратися». Малеча забезпечена всім крім сім’ї.
– влада в нашій країні абсолютно безсовісна і безсердечна. Навідується сюди хтось з чиновників лише перед Різдвом, Паскою і Новим Роком і звісно… виборами. Перед минулими виборами завітав в будинок, якийсь депутат. Діти старалися, готували якісь виступи. Він сидів з кам’яним обличчям, дивився на годинник, думав чи довго ще до кінця, потім зняв абсолютно душерозривний сюжет, в якому виставив себе неймовірним героєм і поїхав. Через деякий час в закладі зламалося два тени в бойлерах, які нагрівають воду. Грошей на той момент не було, головний лікар насмілилася подзвонити до цього самого депутата і попросити 500грн на два отих тени і працівник, який встановив би їх (бо в колективі працюють одні жінки, ніхто цього робити не вміє), депутат сказав, що вони розглянуть це питання. І пройшло, с*ка, 5 років, питання досі розглядається.
Як так можна? Мені в голові не вкладається. Як? Йдучи сюди я налаштовував себе, що буде важко, дуже важко, але не уявляв наскільки… З перших секунд, з перших кроків і подихів в середині закладу, зрозумів, що це місце не для таких сентиментальних пацанів, як я. Ні гарний ремонт, ні стильні картини, ні навіть безмежна любов вихователів, яким в ноги вклонитися хочеться за те, що вони роблять, тай не тільки їм — всім людям які небайдужі до чужої біди і проблеми, але, нажаль, не можуть приховати ту атмосферу, яка тут панує. Атмосферу покинутості і самотності.
Людині, яка тьфу-тьфу, ніколи з таким не зустрічалася, складно там перебувати, складно, повірте. Але ще складніше їй зустрітися з оцими маленькими дітиськами, які ні в чому не винні, але чомусь, через щось, знаходяться в місці, яке не повинно існувати. Жодна дитина в світі не заслуговує на такий початок свого життя. І коли до тебе, підбігає маленький, 5-річний хлопачка, а разом з ним така ж сама, малесенька 5-річна леді і обидва в один голос кричать, запитують, – «Тату, тату, ти до нас? Ти прийшов нас додому забрати?», в тебе світ перед очима падає. В той момент жити з одного боку не хочеться, а з іншого — хочеться, як ніколи. З одного боку ти нічого не відчуваєш, стоїш не дихаєш, а з іншого — всередині вирує і любов і дика ненависть, і серце з грудей вилітає і слова сказати не можеш. Придумуєш на ходу тупу відмазку, дякуєш Ларисі Борисівні, що все таки дозволила тобі на дві секунди завітати до дітей і йдеш німий на вихід. Зустрічає тебе Рома, питає що і як, а ти далі йдеш, не говориш. Приходиш додому і не знаєш куди емоції, куди злість подіти, чи піти на турнік, на холод їх повиганяти, чи забухати на два дні, а в результаті – сидиш зараз на кухні… Вже в 3-й годині ночі, додруковуєш цей текст, думаєш, варто вибачитися за те, що він занадто якийсь … вийшов, вибачаєшся (отам вверху, на початку), закриваєш ноутбук і далі “в захльоб” ревеш і … не спиш до ранку. Думаєш, дякуєш, думаєш…
Автор – Андрій Гнатюк
Думка автора може не співпадати з думкою редакції.
About the author
У центрі Тернополя сталася бійка зі стріляниною
У Тернополі правоохоронці з'ясовують обставини конфлікту, який стався ввечері 19 червня на вулиці Коперника. Як повідомили в поліції, близько 23:00 надійшло повідомлення про бійку між кількома особами. На місце події оперативно прибули поліцейські, які припинили конфлікт та встановили його учасників. Попередньо відомо, що суперечка виникла між компанією 19-річних тернополян та трьома іноземцями. Словесний конфлікт переріс у бійку, під час якої один із чоловіків дістав предмет, схожий на пістолет, і здійснив постріл у повітря. У результаті інциденту ніхто не постраждав. Правоохоронці вилучили зброю та з'ясували, що це був пневматичний пістолет. Наразі поліцейські встановлюють усі деталі події та вирішують питання щодо правової кваліфікації дій учасників конфлікту.
Відома мережа косметики йде з України: чи зачинять магазин у Тернополі
ТОВ «НУМІС», яке розвиває одну з найбільших в Україні мереж магазинів краси та догляду PROSTOR, оголосило про припинення операційної діяльності компанії. Як повідомили у компанії, з 1 липня 2026 року розпочнеться поетапне закриття торгових точок мережі. У зверненні до партнерів та клієнтів це рішення назвали складним і висловили жаль через неможливість повідомити про нього раніше ,передає All Retail. «Ми глибоко цінуємо той шлях, який пройшли разом із вами, і прагнемо завершити всі поточні процеси максимально коректно та прозоро», — зазначили в компанії. Причини припинення діяльності у PROSTOR наразі не розголошують. Водночас у компанії запевнили, що виконають усі фінансові зобов’язання перед партнерами у повному обсязі. Після завершення співпраці планується оформлення необхідної документації, зокрема додаткових угод про припинення дії договорів та актів звіряння. Мережа PROSTOR працювала на українському ринку понад два десятиліття. За 21 рік діяльності компанія створила одну з найбільших дрогері-мереж […]
У Тернополі бабуся залишила бабуся 2-річного онука в під’їзді
У Тернополі правоохоронці оперативно встановили особу малолітнього хлопчика, якого виявили без супроводу дорослих в одному з під’їздів багатоквартирного будинку, та розшукали його батьків. Про це повідомили у пресслужбі ГУНП у Тернопільській області. Повідомлення про дитину надійшло до поліції від небайдужих громадян. На місце події виїхали співробітники ювенальної превенції та інших служб, які подбали про безпеку хлопчика та розпочали пошуки його рідних. У результаті проведених заходів поліцейські швидко встановили місце проживання дитини та розшукали батьків. На щастя, жодних протиправних дій щодо хлопчика вчинено не було, його життю та здоров’ю нічого не загрожує. "У ході проведення пошукових заходів правоохоронці встановили батьків малолітнього. Як з’ясувалося, мати ще 12 червня відвезла сина до бабусі у Вінницьку область. За словами жінки, вона не підтримувала зв’язок із матір’ю та не змогла пояснити причини її вчинку. Переглянувши записи з камер відеоспостереження, поліцейські встановили, що ввечері бабуся привезла […]
Виховала кілька поколінь українців: тернополянка Тетяна Слюсаренко відсвяткувала 100 років
Сьогодні свій 100-й день народження відзначила жителька Тернополя Тетяна Максимівна Слюсаренко. Із поважною датою ювілярку привітав міський голова Сергій Надал, йдеться у повідомленні на його сторінці. Тетяна Максимівна народилася у 1926 році на Харківщині. Її дитинство припало на трагічні роки Голодомору. Після закінчення семирічної школи здобула освіту в педагогічному училищі та за направленням розпочала вчительську діяльність у селі на Чортківщині. У 1946 році переїхала до Тернополя, який став для неї рідним містом на все життя. Тут вона створила сім’ю, виховала двох доньок — Ольгу та Марію. Багато років працювала вихователькою у дитячому садку, присвятивши себе вихованню дітей. Завдяки її праці та турботі виросло не одне покоління маленьких тернополян. Сьогодні поруч із Тетяною Максимівною — велика та дружна родина: дві доньки, троє онуків і троє правнуків. «Ціле століття, віддане дітям і родині. Зичу Вам, Тетяно Максимівно, міцного здоров’я, добробуту та ще […]
Чи дійде європейська екстремальна спека до +40 до України: відповідь синоптикині
В Іспанії та Франції термометри показуватимуть +40. Синоптик пояснила, чи загрожує така аномальна спека Україні. Про це повідомляє синоптикиня Наталка Діденко. Спека в Європі і що з Україною Наступного тижня в Іспанії, Португалії та Франції температура сягне і навіть перевищить +40 градусів. Це аномальна спека для Західної Європи. Але до України вона не дістанеться. Як пояснила синоптикиня, клімат в Україні дозволяє уникнути такого пекла. "Благословенний клімат України дасть змогу уникнути цієї нестерпної спеки із заходу континенту, у нас справді температура повітря підвищується, але до прийнятних літніх значень, хай побудуть собі й +30 з хвостиком, але до +40 не дійде", - написала Діденко. Температура на вихідних 20-21 червня в Україні очікується тепла літня погода. Прогноз по регіонах: більшість областей: +25+29 градусів захід та південний захід: +27+32 градуси У Києві обидва дні - сонячно, без дощів, вдень до +26 градусів. Де будуть […]
У ДТП в Почаєві загинула 16-річна Софія Мельничук
У жахливій ДТП загинула 16-річна випускниця Дунаївської школи Софія Мельничук. "З глибоким сумом сприйняли звістку про трагічну загибель нашої випускниці Мельничук Софії внаслідок автокатастрофи. Це непоправна втрата для родини, друзів, однокласників, учителів та всіх, хто знав Софію. Світла, щира, добра і сповнена мрій, вона назавжди залишиться у наших серцях та пам'яті. Важко знайти слова, які могли б втамувати біль цієї втрати. Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким Софії. Розділяємо ваш біль і схиляємо голови у глибокій скорботі", - йдеться у повідомленні навчального закладу. Нагадуємо, вчора ввечері її з 17-річним водієм мотоцикла, в якому Софія була пасажиркою, збив п'яний водій на легковому авто. Про ДТП за участі п'яного водія ми писали тут: У Почаєві п’яний водій збив двох дітей: загинула 16-річна дівчина
