Нещодавно двоє студентів відвідали Тернопільський будинок дитини «Малятко». Перший з них, зараз, намагатиметься вам розповісти про своє перебування там (вибачте будь ласка, якщо занадто особисто і емоційно, по-іншому писати не хочеться). Звичайна будівля, ще радянської зовнішності на вул. Сахарова, 2, гарно заховалася за висаджені перед нею сосни й ялинки. Вона б так і залишилась для нас непримітною, якби ми не знали, що саме сюди нам потрібно передати невеличкий пакуночок для дітей від імені коледжу: гофрований папір, термоклеєвий пістолет, двохсторонній скотч і якусь іншу дрібну канцелярію.
Пакуночок передавали ми вдвох педагогу-педіатру Ларисі Борисівні. Запитали чи можна поспілкуватися з дітьми, нам сказали що ні, бо зараз вирує епідемія кору і такі візити не бажані. Ми вийшли з будинку… На вулиці я вирішив, що хочу повернутися назад, щоб поспілкуватися, якщо не з дітьми, то з педагогом. Навіть не знаю, радіти чи заздрити Ромі, який в цей час залишився мене чекати на дворі. З Ларисою Борисівною ми проговорили хвилин 20. І хоча їй далеко не вперше приходилось відповідати на питання схожі на мої, «чайникові», сльози жінка стримати так і не змогла… Ніби і я зараз не можу, 2-га година ночі, сиджу на кухні, згадую прожитий день і “в захльоб ридаю”. Це неможливо… Просто неможливо на таке дивитися і розуміти, що це реальність, а не страшний сон. С*ка, чого все так не справедливо?
Найголовніше з того, що розповіла вихователька:
– заклад існує вже 38 років;
– швидше, в 90-ті, на початку 2000-х, в будинку перебували або діти сироти, або діти з інвалідністю (без ручок, без ніжок). Зараз, тут знаходиться 47 діток, віком до 6-ти років. Всі вони розподілені на групи: перша — 1-місячні немовлятка діти до 1,5 рочку; друга — від 1,5 до 3-х років; третя — від 3-х до 6-ти. За кожною групою закріплений педагог-вихователь також в будинку працюють головний лікар, логопед, психолог і кухарі. Серед дітей є лише одна кругла сирота, всі інші — або діти, які через певні обставини позбавлені батьківського піклування, або ті, яких сюди віддає соціальна служба, яка перед цим відбирає їх у батьків, даючи шанс виправитися: викарабкатися з скрутного матеріального становища, вилікуватися від алкогольної чи наркотичної залежності і так далі (рідко в кого виходить, в одиниць вийшло), або діти, чиї батьки невиліковно «кончені» і не заслуговують права на життя.
– майже всі діти в будинку з серйозним рівнем затримки в розвитку. Вони починають сидіти, ходити, говорити на 4-5 місяців пізніше норм. Є дитина, якій зараз чотири рочки і яка ще толком не говорить. Є дівчинка, в якої мама алкозалежна шльондра, яка брала з собою дитину на виклики до 6-ти років, бідолашне вже стільки життя побачило, що ворогу не побажаєш. Є тут діти, яких соцслужби забрали з наркопритонів, в яких підлоги не було видно, все тонуло під товстим шаром шприців і різної «дурі».
– єдина підтримка притулку — прості люди і волонтери, які втім справляються з цим завданням і діти забезпечені всім необхідним: теплом, світлом, гарячою водою, канцелярією. Іграшок каже стільки, «що діти вже не знають чим гратися». Малеча забезпечена всім крім сім’ї.
– влада в нашій країні абсолютно безсовісна і безсердечна. Навідується сюди хтось з чиновників лише перед Різдвом, Паскою і Новим Роком і звісно… виборами. Перед минулими виборами завітав в будинок, якийсь депутат. Діти старалися, готували якісь виступи. Він сидів з кам’яним обличчям, дивився на годинник, думав чи довго ще до кінця, потім зняв абсолютно душерозривний сюжет, в якому виставив себе неймовірним героєм і поїхав. Через деякий час в закладі зламалося два тени в бойлерах, які нагрівають воду. Грошей на той момент не було, головний лікар насмілилася подзвонити до цього самого депутата і попросити 500грн на два отих тени і працівник, який встановив би їх (бо в колективі працюють одні жінки, ніхто цього робити не вміє), депутат сказав, що вони розглянуть це питання. І пройшло, с*ка, 5 років, питання досі розглядається.
Як так можна? Мені в голові не вкладається. Як? Йдучи сюди я налаштовував себе, що буде важко, дуже важко, але не уявляв наскільки… З перших секунд, з перших кроків і подихів в середині закладу, зрозумів, що це місце не для таких сентиментальних пацанів, як я. Ні гарний ремонт, ні стильні картини, ні навіть безмежна любов вихователів, яким в ноги вклонитися хочеться за те, що вони роблять, тай не тільки їм — всім людям які небайдужі до чужої біди і проблеми, але, нажаль, не можуть приховати ту атмосферу, яка тут панує. Атмосферу покинутості і самотності.
Людині, яка тьфу-тьфу, ніколи з таким не зустрічалася, складно там перебувати, складно, повірте. Але ще складніше їй зустрітися з оцими маленькими дітиськами, які ні в чому не винні, але чомусь, через щось, знаходяться в місці, яке не повинно існувати. Жодна дитина в світі не заслуговує на такий початок свого життя. І коли до тебе, підбігає маленький, 5-річний хлопачка, а разом з ним така ж сама, малесенька 5-річна леді і обидва в один голос кричать, запитують, – «Тату, тату, ти до нас? Ти прийшов нас додому забрати?», в тебе світ перед очима падає. В той момент жити з одного боку не хочеться, а з іншого — хочеться, як ніколи. З одного боку ти нічого не відчуваєш, стоїш не дихаєш, а з іншого — всередині вирує і любов і дика ненависть, і серце з грудей вилітає і слова сказати не можеш. Придумуєш на ходу тупу відмазку, дякуєш Ларисі Борисівні, що все таки дозволила тобі на дві секунди завітати до дітей і йдеш німий на вихід. Зустрічає тебе Рома, питає що і як, а ти далі йдеш, не говориш. Приходиш додому і не знаєш куди емоції, куди злість подіти, чи піти на турнік, на холод їх повиганяти, чи забухати на два дні, а в результаті – сидиш зараз на кухні… Вже в 3-й годині ночі, додруковуєш цей текст, думаєш, варто вибачитися за те, що він занадто якийсь … вийшов, вибачаєшся (отам вверху, на початку), закриваєш ноутбук і далі “в захльоб” ревеш і … не спиш до ранку. Думаєш, дякуєш, думаєш…
Автор – Андрій Гнатюк
Думка автора може не співпадати з думкою редакції.
About the author
У Копичинцях жінка загинула у власному домі
У місті Копичинці Тернопільської області сталася трагедія — 62-річна місцева жителька загинула внаслідок отруєння чадним газом. Тіло жінки виявили рятувальники після того, як занепокоєні сусіди повідомили про відсутність зв'язку з нею. Як пише ZAXID.NET, сусіди забили на сполох, коли жінка перестала відповідати на дзвінки та не виходила з дому. Вони звернулися до поліції та рятувальників, які прибули на місце події. Працівники ДСНС, потрапивши до оселі загиблої, виявили її без ознак життя. Попередньою причиною смерті називають отруєння чадним газом, який утворився через несправність опалювального обладнання. Правоохоронці наразі встановлюють усі обставини події. Фахівці ДСНС нагадують про важливість дотримання правил безпеки при користуванні газовими приладами, особливо в холодну пору року.
Пройшов кілометр на одній нозі: ветеран війни Руслан Пелехатий після протезування працює у поліції
Бойовий шлях, відновлення після важкого поранення та створення ветеранського простору – історія Руслана, захисника України, який після ампутації ноги продовжує служити в лавах Національної поліції. Перший бій та випробування війною "Перший вихід, перший бій, я думаю, пам'ятає дуже чітко кожен боєць", – розпочинає свою розповідь Руслан. Влітку 2023 року він у складі полку "Сафарі" бригади "Лють" вирушив на південь Бахмута для участі в контрнаступальних операціях, повідомляє Національна поліція. Підрозділ здійснював штурмові дії в напрямку населених пунктів Кліщіївка, Андріївка, Курдюмівка. Під час бойових зіткнень противник застосовував майже весь доступний арсенал: важкі кулемети "Утьос", реактивні системи залпового вогню "Град", міномети різних калібрів, танки, та навіть некеровані ракети з гелікоптерів. "По наших позиціях прилетіло в загальній кількості близько 180 снарядів", – згадує ветеран. Під час одного з бойових виходів у жовтні 2023 року після двох діб на позиціях та відбиття двох ворожих штурмів, […]
Підтвердили загибель молодого воїна з Чортківщини, який вважався зниклим безвісти від серпня
Сумна звістка надійшла з фронту: підтверджено загибель Володимира Фурмана, 29-річного захисника з села Гадинківці. Військовослужбовець, який вважався зниклим безвісти, загинув ще в серпні 2024 року під час бойового завдання в районі Очаківської територіальної громади Миколаївської області. Володимир Фурман, 1995 року народження, добровільно став на захист України з початком повномасштабного вторгнення. За словами побратимів, він був високо мотивованим воїном та проходив службу на найгарячіших ділянках фронту. Про втрату розповіли у Копичинецькій міській раді. Прощання з загиблим Героєм відбудеться у четвер, 3 квітня 2025 року. Зустріч тіла очікується орієнтовно о 12:30-13:00, а похоронна церемонія розпочнеться о 14:00 в селі Гадинківці. У Копичинецькій громаді оголошено дні жалоби з 2 по 3 квітня. Влада закликає місцевих жителів з гідністю та шаною зустріти полеглого захисника. Інформацію про рух похоронного кортежу територією громади буде повідомлено додатково. Читайте також: Був миротворцем ООН і мав багато нагород від […]
Облила хімікатом свою суперницю: у Бережанах ревнива жінка наробила біди
У Бережанах на Тернопільщині жінка облила свою суперницю невідомою хімічною речовиною. Очевидці одразу викликали правоохоронців на місце події, повідомивши про ситуацію на лінію 102. Потерпілу терміново доправили до лікарні для надання медичної допомоги. За попередніми даними поліції, причиною нападу стали ревнощі між жінками. Підозрювана діяла цілеспрямовано - вона наперед підготувалася до зустрічі, принісши із собою ємність із хімічною речовиною у сумці. Про це повідомляють у ГУНП у Тернопільській області. Наразі триває досудове розслідування. Правоохоронці очікують результатів експертизи, яка встановить тип хімічної речовини та ступінь тяжкості тілесних ушкоджень потерпілої. Відомості про цей випадок внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за частиною 1 статті 125 Кримінального кодексу України.
У поліції розповіли деталі смертельної ДТП біля Тернополя за участі 3 вантажних авто (відео)
У поліції Тернопільщини розповіли деталі ДТП, яка трапилась у середу, 2 квітня, на у Тернопільському районі в селі Цебрів. Як з'ясував слідчий, унаслідок зіткнення 2 вантажівок та буса є загиблий. "За попередньою інформацією, автомобіль марки DAF, який рухався з причепом, допустив зіткнення із зустрічною вантажівкою Mercedes. Після удару у DAF врізався ще бус марки Renault, який їхав позаду. У результаті аварії загинув водій із Mercedes. Його тіло рятувальники вивільняли із металевої пастки", - йдеться у повідомленні ГУНП у Тернопільській області.
Масштабна аварія вантажівок біля Тернополя: на місці багато швидких і поліція (відео)
У селі Цебрів, що поблизу Озерної на під'їзді до Тернополя, сталася масштабна ДТП за участі вантажівок. Відповідні відео розповсюджують соцмережами. Як видно на роликах, на місці працюють медики швидкої допомоги та поліція. Рух повністю перекрито, з'являється великий затор. Інформацію про ДТП підтвердили у патрульній поліції області. "На автодорозі М-09 поблизу села Цебрів (на 11 км автодороги) ДТП з травмованими. Рух перекритий. Обставини встановлює слідчий", - сказала старша інспекторка патрульної Віталія Щупляк. Дізнаємось також деталі від ГУНП у Тернопільській області, інформація буде оновлюватись. Оновлено. У поліції розповіли деталі ДТП за участі 3 вантажних авто. На жаль, є загиблий.
