Нещодавно двоє студентів відвідали Тернопільський будинок дитини «Малятко». Перший з них, зараз, намагатиметься вам розповісти про своє перебування там (вибачте будь ласка, якщо занадто особисто і емоційно, по-іншому писати не хочеться). Звичайна будівля, ще радянської зовнішності на вул. Сахарова, 2, гарно заховалася за висаджені перед нею сосни й ялинки. Вона б так і залишилась для нас непримітною, якби ми не знали, що саме сюди нам потрібно передати невеличкий пакуночок для дітей від імені коледжу: гофрований папір, термоклеєвий пістолет, двохсторонній скотч і якусь іншу дрібну канцелярію.
Пакуночок передавали ми вдвох педагогу-педіатру Ларисі Борисівні. Запитали чи можна поспілкуватися з дітьми, нам сказали що ні, бо зараз вирує епідемія кору і такі візити не бажані. Ми вийшли з будинку… На вулиці я вирішив, що хочу повернутися назад, щоб поспілкуватися, якщо не з дітьми, то з педагогом. Навіть не знаю, радіти чи заздрити Ромі, який в цей час залишився мене чекати на дворі. З Ларисою Борисівною ми проговорили хвилин 20. І хоча їй далеко не вперше приходилось відповідати на питання схожі на мої, «чайникові», сльози жінка стримати так і не змогла… Ніби і я зараз не можу, 2-га година ночі, сиджу на кухні, згадую прожитий день і “в захльоб ридаю”. Це неможливо… Просто неможливо на таке дивитися і розуміти, що це реальність, а не страшний сон. С*ка, чого все так не справедливо?
Найголовніше з того, що розповіла вихователька:
– заклад існує вже 38 років;
– швидше, в 90-ті, на початку 2000-х, в будинку перебували або діти сироти, або діти з інвалідністю (без ручок, без ніжок). Зараз, тут знаходиться 47 діток, віком до 6-ти років. Всі вони розподілені на групи: перша — 1-місячні немовлятка діти до 1,5 рочку; друга — від 1,5 до 3-х років; третя — від 3-х до 6-ти. За кожною групою закріплений педагог-вихователь також в будинку працюють головний лікар, логопед, психолог і кухарі. Серед дітей є лише одна кругла сирота, всі інші — або діти, які через певні обставини позбавлені батьківського піклування, або ті, яких сюди віддає соціальна служба, яка перед цим відбирає їх у батьків, даючи шанс виправитися: викарабкатися з скрутного матеріального становища, вилікуватися від алкогольної чи наркотичної залежності і так далі (рідко в кого виходить, в одиниць вийшло), або діти, чиї батьки невиліковно «кончені» і не заслуговують права на життя.
– майже всі діти в будинку з серйозним рівнем затримки в розвитку. Вони починають сидіти, ходити, говорити на 4-5 місяців пізніше норм. Є дитина, якій зараз чотири рочки і яка ще толком не говорить. Є дівчинка, в якої мама алкозалежна шльондра, яка брала з собою дитину на виклики до 6-ти років, бідолашне вже стільки життя побачило, що ворогу не побажаєш. Є тут діти, яких соцслужби забрали з наркопритонів, в яких підлоги не було видно, все тонуло під товстим шаром шприців і різної «дурі».
– єдина підтримка притулку — прості люди і волонтери, які втім справляються з цим завданням і діти забезпечені всім необхідним: теплом, світлом, гарячою водою, канцелярією. Іграшок каже стільки, «що діти вже не знають чим гратися». Малеча забезпечена всім крім сім’ї.
– влада в нашій країні абсолютно безсовісна і безсердечна. Навідується сюди хтось з чиновників лише перед Різдвом, Паскою і Новим Роком і звісно… виборами. Перед минулими виборами завітав в будинок, якийсь депутат. Діти старалися, готували якісь виступи. Він сидів з кам’яним обличчям, дивився на годинник, думав чи довго ще до кінця, потім зняв абсолютно душерозривний сюжет, в якому виставив себе неймовірним героєм і поїхав. Через деякий час в закладі зламалося два тени в бойлерах, які нагрівають воду. Грошей на той момент не було, головний лікар насмілилася подзвонити до цього самого депутата і попросити 500грн на два отих тени і працівник, який встановив би їх (бо в колективі працюють одні жінки, ніхто цього робити не вміє), депутат сказав, що вони розглянуть це питання. І пройшло, с*ка, 5 років, питання досі розглядається.
Як так можна? Мені в голові не вкладається. Як? Йдучи сюди я налаштовував себе, що буде важко, дуже важко, але не уявляв наскільки… З перших секунд, з перших кроків і подихів в середині закладу, зрозумів, що це місце не для таких сентиментальних пацанів, як я. Ні гарний ремонт, ні стильні картини, ні навіть безмежна любов вихователів, яким в ноги вклонитися хочеться за те, що вони роблять, тай не тільки їм — всім людям які небайдужі до чужої біди і проблеми, але, нажаль, не можуть приховати ту атмосферу, яка тут панує. Атмосферу покинутості і самотності.
Людині, яка тьфу-тьфу, ніколи з таким не зустрічалася, складно там перебувати, складно, повірте. Але ще складніше їй зустрітися з оцими маленькими дітиськами, які ні в чому не винні, але чомусь, через щось, знаходяться в місці, яке не повинно існувати. Жодна дитина в світі не заслуговує на такий початок свого життя. І коли до тебе, підбігає маленький, 5-річний хлопачка, а разом з ним така ж сама, малесенька 5-річна леді і обидва в один голос кричать, запитують, – «Тату, тату, ти до нас? Ти прийшов нас додому забрати?», в тебе світ перед очима падає. В той момент жити з одного боку не хочеться, а з іншого — хочеться, як ніколи. З одного боку ти нічого не відчуваєш, стоїш не дихаєш, а з іншого — всередині вирує і любов і дика ненависть, і серце з грудей вилітає і слова сказати не можеш. Придумуєш на ходу тупу відмазку, дякуєш Ларисі Борисівні, що все таки дозволила тобі на дві секунди завітати до дітей і йдеш німий на вихід. Зустрічає тебе Рома, питає що і як, а ти далі йдеш, не говориш. Приходиш додому і не знаєш куди емоції, куди злість подіти, чи піти на турнік, на холод їх повиганяти, чи забухати на два дні, а в результаті – сидиш зараз на кухні… Вже в 3-й годині ночі, додруковуєш цей текст, думаєш, варто вибачитися за те, що він занадто якийсь … вийшов, вибачаєшся (отам вверху, на початку), закриваєш ноутбук і далі “в захльоб” ревеш і … не спиш до ранку. Думаєш, дякуєш, думаєш…
Автор – Андрій Гнатюк
Думка автора може не співпадати з думкою редакції.
About the author
Смертельна ДТП на Чортківщині: загинув 21-річний хлопець
У середу, 21 жовтня, на Чортківщині сталася смертельна ДТП, в якій загинула людина. Про це повідомили у ГУ НП у Тернопільській області. · "Дорожньо-транспортна пригода, у якій загинув 21-річний чоловік, трапилася у середу, 21 жовтня, близько 13:40 на автодорозі в селі Свидова Чортківського району. За попередніми даними, водій автомобіля Peugeot не обрав безпечної швидкості, не впорався з керуванням, виїхав на смугу зустрічного руху, а далі - на узбіччя, де зіткнувся з припаркованим автомобілем Volkswagen Golf", - йдеться у повідомленні. У результаті 21-річний пасажир з Peugeot загинув одразу, ще одна пасажирка, 19-річна дівчина, отримаала травми. "Правоохоронці затримали водія Peugeot відповідно до ст. 208 КПК. На місці події працюють слідчі поліції, які встановлюють обставини аварії. Відомості за даним фактом внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч. 2 ст. 286 (порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними […]
Під час атаки на Чортків постраждали троє людей, серед них діти
Під час атаки на Чортків постраждали троє людей. Про це розповіли у ГУ ДСНС України у Тернопільській області. "21 жовтня внаслідок російської атаки БпЛА по місту Чортків постраждали 3 людей, серед них 2 дітей, 2010 року народження. Пошкоджена господарська будівля, виникла пожежа. До ліквідації наслідків атаки залучені пожежно-рятувальні та піротехнічні підрозділи ДСНС, поліцейських і представників інших служб", - йдеться у повідомленні.
Поблизу Чорткова збили російський безпілотник: пошкоджені будинки
Уночі сил оборони збили російський дрон біля Чорткова. На щастя, люди не постраждали, але вибух пошкодив два будинки в селі Біла. Про це повідомили під час засідання комісії з питань ТЕБ та НС при Чортківській міській раді, яке провела перша заступниця міського голови Наталія Войцеховська. Уранці в селі Біла рятувальники знайшли залишки збитого безпілотника «Герань-4». На місці працюють підрозділи ДСНС та поліція. Далі територію обстежать піротехніки, щоб переконатися у безпеці. Вибухова хвиля пошкодила у двох домогосподарствах вікна, двері та дахи. “Власникам пошкодженого майна повідомили про можливість подати інформаційне повідомлення через застосунок «Дія» в межах державної програми «єВідновлення» для подальшого отримання компенсації відповідно до її умов”, - зазначили у міській раді. Із постраждалими мешканцями вже зв’язалися представники благодійних фондів «Право на захист» та «Рокада». Вони готові надати необхідну допомогу з ліквідацією наслідків атаки.
Під завалами каплиці Бережанського замку знайшли втрачені роботи Йогана Пфістера (фото)
Під завалами замкової каплиці в Бережанах на Тернопільщині знайшли роботи відомого скульптора, які вважали втраченими. Одна з них так і лишилася незавершеною. Про це повідомляє Укрінформ з посиланням на слова директорки Державного історико-архітектурного заповідника у Бережанах Ірини Мигович. "Йоган Пфістер - один з найвідоміших скульпторів кінця 16 - першої половини 17 століття. Бережани стали одним із найважливіших осередків творчості Пфістера. Саме завдяки його роботам наше місто посіло особливе місце в історії української та європейської скульптури першої половини XVII століття. Він працював над оздобленням Бережанського замку та замкової каплиці у 1615-1642 роках. Саме у нашому місті завершився довгий шлях творчого становлення скульптора та викристалізувався його унікальний стиль", - зазначила Мигович. Від Бережанського замку збереглися лише руїни, тому багато цінних скульптурних елементів пошкодили або втратили. Команда заповідника відновлює пам'ятку й хоче зробити з неї сучасний артпростір, туристичний центр і майданчик для соціальної […]
Яка ситуація з електропостачанням на Кременеччині станом на 21 жовтня
Тернопільщина продовжує оговтуватись від наслідків ворожих атак. Станом на ранок 21 жовтня частина споживачів на Кременеччині все ще без електропостачання. Про це повідомили у Тернопільській обласній військовій адміністрації. "За інформацією АТ “Тернопільобленерго” станом на 06:00 21 жовтня 2026 без електропостачання в Кременецькому районі залишається 21 населений пункт (7 з них частково), всього 7949 абонентів", - йдеться у повідомленні. https://terminovo.te.ua/news/145981/
На фронті загинув 29-річний Василь Левенець з Тернопільщини
На війні загинув захисник із села Буданів Василь Левенець. Його вважали безвісти зниклим майже півтора року. Про це повідомила Білобожницька сільська рада. Василь Левенець народився 6 серпня 1995 року. На фронті він служив стрільцем-санітаром стрілецького відділення. Захисник зник безвісти 30 травня 2025 року під час виконання бойового завдання. Це сталося біля населеного пункту Богатир Волноваського району Донецької області. Захисник вважався зниклим безвісти півтора року. За результатами ДНК-експертизи підтвердили, що він загинув у день зникнення. У загиблого воїна залишилися цивільна дружина, донька, син і сестри з сім’ями. Про дату зустрічі кортежу та чин похорону Василя Левенця у громаді повідомлять додатково.
