Нещодавно двоє студентів відвідали Тернопільський будинок дитини «Малятко». Перший з них, зараз, намагатиметься вам розповісти про своє перебування там (вибачте будь ласка, якщо занадто особисто і емоційно, по-іншому писати не хочеться). Звичайна будівля, ще радянської зовнішності на вул. Сахарова, 2, гарно заховалася за висаджені перед нею сосни й ялинки. Вона б так і залишилась для нас непримітною, якби ми не знали, що саме сюди нам потрібно передати невеличкий пакуночок для дітей від імені коледжу: гофрований папір, термоклеєвий пістолет, двохсторонній скотч і якусь іншу дрібну канцелярію.
Пакуночок передавали ми вдвох педагогу-педіатру Ларисі Борисівні. Запитали чи можна поспілкуватися з дітьми, нам сказали що ні, бо зараз вирує епідемія кору і такі візити не бажані. Ми вийшли з будинку… На вулиці я вирішив, що хочу повернутися назад, щоб поспілкуватися, якщо не з дітьми, то з педагогом. Навіть не знаю, радіти чи заздрити Ромі, який в цей час залишився мене чекати на дворі. З Ларисою Борисівною ми проговорили хвилин 20. І хоча їй далеко не вперше приходилось відповідати на питання схожі на мої, «чайникові», сльози жінка стримати так і не змогла… Ніби і я зараз не можу, 2-га година ночі, сиджу на кухні, згадую прожитий день і “в захльоб ридаю”. Це неможливо… Просто неможливо на таке дивитися і розуміти, що це реальність, а не страшний сон. С*ка, чого все так не справедливо?
Найголовніше з того, що розповіла вихователька:
– заклад існує вже 38 років;
– швидше, в 90-ті, на початку 2000-х, в будинку перебували або діти сироти, або діти з інвалідністю (без ручок, без ніжок). Зараз, тут знаходиться 47 діток, віком до 6-ти років. Всі вони розподілені на групи: перша — 1-місячні немовлятка діти до 1,5 рочку; друга — від 1,5 до 3-х років; третя — від 3-х до 6-ти. За кожною групою закріплений педагог-вихователь також в будинку працюють головний лікар, логопед, психолог і кухарі. Серед дітей є лише одна кругла сирота, всі інші — або діти, які через певні обставини позбавлені батьківського піклування, або ті, яких сюди віддає соціальна служба, яка перед цим відбирає їх у батьків, даючи шанс виправитися: викарабкатися з скрутного матеріального становища, вилікуватися від алкогольної чи наркотичної залежності і так далі (рідко в кого виходить, в одиниць вийшло), або діти, чиї батьки невиліковно «кончені» і не заслуговують права на життя.
– майже всі діти в будинку з серйозним рівнем затримки в розвитку. Вони починають сидіти, ходити, говорити на 4-5 місяців пізніше норм. Є дитина, якій зараз чотири рочки і яка ще толком не говорить. Є дівчинка, в якої мама алкозалежна шльондра, яка брала з собою дитину на виклики до 6-ти років, бідолашне вже стільки життя побачило, що ворогу не побажаєш. Є тут діти, яких соцслужби забрали з наркопритонів, в яких підлоги не було видно, все тонуло під товстим шаром шприців і різної «дурі».
– єдина підтримка притулку — прості люди і волонтери, які втім справляються з цим завданням і діти забезпечені всім необхідним: теплом, світлом, гарячою водою, канцелярією. Іграшок каже стільки, «що діти вже не знають чим гратися». Малеча забезпечена всім крім сім’ї.
– влада в нашій країні абсолютно безсовісна і безсердечна. Навідується сюди хтось з чиновників лише перед Різдвом, Паскою і Новим Роком і звісно… виборами. Перед минулими виборами завітав в будинок, якийсь депутат. Діти старалися, готували якісь виступи. Він сидів з кам’яним обличчям, дивився на годинник, думав чи довго ще до кінця, потім зняв абсолютно душерозривний сюжет, в якому виставив себе неймовірним героєм і поїхав. Через деякий час в закладі зламалося два тени в бойлерах, які нагрівають воду. Грошей на той момент не було, головний лікар насмілилася подзвонити до цього самого депутата і попросити 500грн на два отих тени і працівник, який встановив би їх (бо в колективі працюють одні жінки, ніхто цього робити не вміє), депутат сказав, що вони розглянуть це питання. І пройшло, с*ка, 5 років, питання досі розглядається.
Як так можна? Мені в голові не вкладається. Як? Йдучи сюди я налаштовував себе, що буде важко, дуже важко, але не уявляв наскільки… З перших секунд, з перших кроків і подихів в середині закладу, зрозумів, що це місце не для таких сентиментальних пацанів, як я. Ні гарний ремонт, ні стильні картини, ні навіть безмежна любов вихователів, яким в ноги вклонитися хочеться за те, що вони роблять, тай не тільки їм — всім людям які небайдужі до чужої біди і проблеми, але, нажаль, не можуть приховати ту атмосферу, яка тут панує. Атмосферу покинутості і самотності.
Людині, яка тьфу-тьфу, ніколи з таким не зустрічалася, складно там перебувати, складно, повірте. Але ще складніше їй зустрітися з оцими маленькими дітиськами, які ні в чому не винні, але чомусь, через щось, знаходяться в місці, яке не повинно існувати. Жодна дитина в світі не заслуговує на такий початок свого життя. І коли до тебе, підбігає маленький, 5-річний хлопачка, а разом з ним така ж сама, малесенька 5-річна леді і обидва в один голос кричать, запитують, – «Тату, тату, ти до нас? Ти прийшов нас додому забрати?», в тебе світ перед очима падає. В той момент жити з одного боку не хочеться, а з іншого — хочеться, як ніколи. З одного боку ти нічого не відчуваєш, стоїш не дихаєш, а з іншого — всередині вирує і любов і дика ненависть, і серце з грудей вилітає і слова сказати не можеш. Придумуєш на ходу тупу відмазку, дякуєш Ларисі Борисівні, що все таки дозволила тобі на дві секунди завітати до дітей і йдеш німий на вихід. Зустрічає тебе Рома, питає що і як, а ти далі йдеш, не говориш. Приходиш додому і не знаєш куди емоції, куди злість подіти, чи піти на турнік, на холод їх повиганяти, чи забухати на два дні, а в результаті – сидиш зараз на кухні… Вже в 3-й годині ночі, додруковуєш цей текст, думаєш, варто вибачитися за те, що він занадто якийсь … вийшов, вибачаєшся (отам вверху, на початку), закриваєш ноутбук і далі “в захльоб” ревеш і … не спиш до ранку. Думаєш, дякуєш, думаєш…
Автор – Андрій Гнатюк
Думка автора може не співпадати з думкою редакції.
About the author
Затримання на Новому світі: у чоловіка виявили предмет, схожий на зброю
На Новому світі відбулося затримання. На місці працюють правоохоронці. Інформацію, яка була поширена у соцмережах, підтвердили журналістам у патрульній поліції. "У чоловіка виявили предмет, схожий на зброю", - повідомляють у пресслужбі патрульної поліції Тернопільщини. Деталі згодом.
Стрілянина під Тернополем: нападники на ветерана отримали суворі терміни
Двоє жителів Тернопільського району напали на свого односельця-ветерана, побили його і вкрали карабін. Тернопільський суд засудив їх до 8 і 10 років ув'язнення. Про це повідомили у Тернопільській обласній прокуратурі. Як усе сталося 17 серпня 2025 року двоє мешканців Настасова приїхали до будинку свого односельця - 33-річного ветерана. Нібито для того, щоб продовжити якусь давню розмову. Вони без дозволу зайшли на подвір'я і напали на господаря. Чоловік отримав важке поранення на фронті і не міг захищатися. Його просто повалили і почали бити ногами. Після цього відібрали карабін DB-15, заряджений 24 набоями. Стріляли поряд із пораненим Зброя пішла в хід одразу. Один із нападників зробив кілька пострілів - поряд з тим місцем, де лежав побитий ветеран, і по його автомобілю. Напад стався на очах у дружини та сина одного зі злочинців. Після всього вони втекли на машині. Того ж дня бійці […]
Небезпечні «солодощі»: у центрі Тернополя працював наркомагазин U420 із мільйонним обігом
У Тернополі магазин торгував психотропами під виглядом солодощів і БАДів. Продавчиня - 19-річна місцева жителька - може отримати кримінальне обвинувачення. Як повідомляє прокуратура Тернопільської області, заклад був частиною мережі магазинів, що діяла по всій Україні. Як видно на фото поліції Тернопільської області, магазин належав до мережі U420. Днями масштабну схему з продажу наркотиків накрили по всій Україні. Що продавали в магазині Під виглядом звичайних товарів там реалізовували продукцію з вмістом ТГК - психоактивної речовини канабісу. Заборонені речовини маскували під: БАДи солодощі курильні суміші сувеніри Показово, що покупців попереджали про вплив товару: вагітним і водіям вживати не рекомендували. Під час обшуків правоохоронці знайшли понад 100 найменувань продукції, ваги, банківські картки та документацію. Попередня вартість вилученого - понад 1 мільйон гривень. Що загрожує продавчині Вирішується питання про повідомлення підозри 19-річній працівниці магазину за частиною 2 статті 307 Кримінального кодексу України - […]
У центрі Тернополя розквітла найчарівніша весняна локація (фото)
У центрі Тернополя розквітла одна з найкрасивіших весняних локацій для фото. Про це повідомляє Тернопільська міська рада. "За драмтеатром у Тернополі розквітли дерева, створивши справжню фотозону міста - квітучі дерева створюють особливу весняну атмосферу та ідеальний фон для світлин", - йдеться у повідомленні. Нагадаємо, на руїнах 500-річного замку на Тернопільщині створять нову локацію для фото. Кожен охочий зможе зробити кілька світлин на фоні історичних пам’яток.
Ціни на світло для бізнесу знову піднімуть: як це вдарить по гаманцях українців
Національний регулятор готується підняти граничну ціну на електрику для бізнесу - з 15 000 до 17 000 гривень за МВт-год. Промисловість б'є на сполох: це вдарить по підприємствах, товарах і зрештою - по кишені кожного українця. Про це повідомляє "Терміново" з посиланням на блог керуючого партнера Національної антикризової групи Тараса Загороднього для Цензор.НЕТ. НКРЕКП ще 7 квітня схвалила відповідний проєкт постанови. Найдорожча електрика в Європі Україна вже зараз займає перше місце на континенті за вартістю електроенергії для промисловості. Цифри цієї зими: грудень 2025 - 135 євро/МВт-год січень 2026 - 164 євро/МВт-год лютий 2026 - 192 євро/МВт-год Для порівняння: у Португалії в лютому ціна становила лише 12 євро - у 16 разів менше. Хто насправді виграє від підняття цін Регулятор пояснює рішення коливаннями цін на європейських ринках і погрожує зупинкою імпорту електроенергії. Але є нюанс. Фактичними вигодонабувачами від підняття так званих […]
Помер шанований викладач з Кременеччини Юрій Цимбалюк
У Кременці помер старший викладач академії Юрій Цимбалюк - педагог і майстер художнього ковальства, який понад 30 років готував учителів трудового навчання. Як повідомляють у Кременецькій обласній гуманітарно-педагогічній академії ім. Тараса Шевченка, викладач пішов з життя 22 квітня 2026 року. Хто такий Юрій Цимбалюк Юрій Григорович Цимбалюк народився 26 листопада 1963 року в селі Старий Вишнівець на Тернопільщині. У 1990 році закінчив Тернопільський державний педагогічний інститут за спеціальністю "Загальнотехнічні дисципліни і праця". З 1991 року викладав у Кременецькому педагогічному коледжі ім. Т. Г. Шевченка. У 1999-2001 роках очолював відділ образотворчого мистецтва. З 2003 року - асистент, а згодом старший викладач Кременецького обласного гуманітарно-педагогічного інституту, нині - Академії. Читайте також: “Серце і душу віддавав дітям”: помер шанований вчитель з Тернопільщини Внесок у науку і освіту Цимбалюк був співавтором навчальних посібників "Зварювання" та "Лабораторні роботи із зварювання". Його праця суттєво вплинула на […]
