Нещодавно двоє студентів відвідали Тернопільський будинок дитини «Малятко». Перший з них, зараз, намагатиметься вам розповісти про своє перебування там (вибачте будь ласка, якщо занадто особисто і емоційно, по-іншому писати не хочеться). Звичайна будівля, ще радянської зовнішності на вул. Сахарова, 2, гарно заховалася за висаджені перед нею сосни й ялинки. Вона б так і залишилась для нас непримітною, якби ми не знали, що саме сюди нам потрібно передати невеличкий пакуночок для дітей від імені коледжу: гофрований папір, термоклеєвий пістолет, двохсторонній скотч і якусь іншу дрібну канцелярію.
Пакуночок передавали ми вдвох педагогу-педіатру Ларисі Борисівні. Запитали чи можна поспілкуватися з дітьми, нам сказали що ні, бо зараз вирує епідемія кору і такі візити не бажані. Ми вийшли з будинку… На вулиці я вирішив, що хочу повернутися назад, щоб поспілкуватися, якщо не з дітьми, то з педагогом. Навіть не знаю, радіти чи заздрити Ромі, який в цей час залишився мене чекати на дворі. З Ларисою Борисівною ми проговорили хвилин 20. І хоча їй далеко не вперше приходилось відповідати на питання схожі на мої, «чайникові», сльози жінка стримати так і не змогла… Ніби і я зараз не можу, 2-га година ночі, сиджу на кухні, згадую прожитий день і “в захльоб ридаю”. Це неможливо… Просто неможливо на таке дивитися і розуміти, що це реальність, а не страшний сон. С*ка, чого все так не справедливо?
Найголовніше з того, що розповіла вихователька:
– заклад існує вже 38 років;
– швидше, в 90-ті, на початку 2000-х, в будинку перебували або діти сироти, або діти з інвалідністю (без ручок, без ніжок). Зараз, тут знаходиться 47 діток, віком до 6-ти років. Всі вони розподілені на групи: перша — 1-місячні немовлятка діти до 1,5 рочку; друга — від 1,5 до 3-х років; третя — від 3-х до 6-ти. За кожною групою закріплений педагог-вихователь також в будинку працюють головний лікар, логопед, психолог і кухарі. Серед дітей є лише одна кругла сирота, всі інші — або діти, які через певні обставини позбавлені батьківського піклування, або ті, яких сюди віддає соціальна служба, яка перед цим відбирає їх у батьків, даючи шанс виправитися: викарабкатися з скрутного матеріального становища, вилікуватися від алкогольної чи наркотичної залежності і так далі (рідко в кого виходить, в одиниць вийшло), або діти, чиї батьки невиліковно «кончені» і не заслуговують права на життя.
– майже всі діти в будинку з серйозним рівнем затримки в розвитку. Вони починають сидіти, ходити, говорити на 4-5 місяців пізніше норм. Є дитина, якій зараз чотири рочки і яка ще толком не говорить. Є дівчинка, в якої мама алкозалежна шльондра, яка брала з собою дитину на виклики до 6-ти років, бідолашне вже стільки життя побачило, що ворогу не побажаєш. Є тут діти, яких соцслужби забрали з наркопритонів, в яких підлоги не було видно, все тонуло під товстим шаром шприців і різної «дурі».
– єдина підтримка притулку — прості люди і волонтери, які втім справляються з цим завданням і діти забезпечені всім необхідним: теплом, світлом, гарячою водою, канцелярією. Іграшок каже стільки, «що діти вже не знають чим гратися». Малеча забезпечена всім крім сім’ї.
– влада в нашій країні абсолютно безсовісна і безсердечна. Навідується сюди хтось з чиновників лише перед Різдвом, Паскою і Новим Роком і звісно… виборами. Перед минулими виборами завітав в будинок, якийсь депутат. Діти старалися, готували якісь виступи. Він сидів з кам’яним обличчям, дивився на годинник, думав чи довго ще до кінця, потім зняв абсолютно душерозривний сюжет, в якому виставив себе неймовірним героєм і поїхав. Через деякий час в закладі зламалося два тени в бойлерах, які нагрівають воду. Грошей на той момент не було, головний лікар насмілилася подзвонити до цього самого депутата і попросити 500грн на два отих тени і працівник, який встановив би їх (бо в колективі працюють одні жінки, ніхто цього робити не вміє), депутат сказав, що вони розглянуть це питання. І пройшло, с*ка, 5 років, питання досі розглядається.
Як так можна? Мені в голові не вкладається. Як? Йдучи сюди я налаштовував себе, що буде важко, дуже важко, але не уявляв наскільки… З перших секунд, з перших кроків і подихів в середині закладу, зрозумів, що це місце не для таких сентиментальних пацанів, як я. Ні гарний ремонт, ні стильні картини, ні навіть безмежна любов вихователів, яким в ноги вклонитися хочеться за те, що вони роблять, тай не тільки їм — всім людям які небайдужі до чужої біди і проблеми, але, нажаль, не можуть приховати ту атмосферу, яка тут панує. Атмосферу покинутості і самотності.
Людині, яка тьфу-тьфу, ніколи з таким не зустрічалася, складно там перебувати, складно, повірте. Але ще складніше їй зустрітися з оцими маленькими дітиськами, які ні в чому не винні, але чомусь, через щось, знаходяться в місці, яке не повинно існувати. Жодна дитина в світі не заслуговує на такий початок свого життя. І коли до тебе, підбігає маленький, 5-річний хлопачка, а разом з ним така ж сама, малесенька 5-річна леді і обидва в один голос кричать, запитують, – «Тату, тату, ти до нас? Ти прийшов нас додому забрати?», в тебе світ перед очима падає. В той момент жити з одного боку не хочеться, а з іншого — хочеться, як ніколи. З одного боку ти нічого не відчуваєш, стоїш не дихаєш, а з іншого — всередині вирує і любов і дика ненависть, і серце з грудей вилітає і слова сказати не можеш. Придумуєш на ходу тупу відмазку, дякуєш Ларисі Борисівні, що все таки дозволила тобі на дві секунди завітати до дітей і йдеш німий на вихід. Зустрічає тебе Рома, питає що і як, а ти далі йдеш, не говориш. Приходиш додому і не знаєш куди емоції, куди злість подіти, чи піти на турнік, на холод їх повиганяти, чи забухати на два дні, а в результаті – сидиш зараз на кухні… Вже в 3-й годині ночі, додруковуєш цей текст, думаєш, варто вибачитися за те, що він занадто якийсь … вийшов, вибачаєшся (отам вверху, на початку), закриваєш ноутбук і далі “в захльоб” ревеш і … не спиш до ранку. Думаєш, дякуєш, думаєш…
Автор – Андрій Гнатюк
Думка автора може не співпадати з думкою редакції.
About the author
Жалоба на Кременеччині: загинув снайпер
На Кременеччині оголосили жалобу через загибель воїна на фронті Сергія Теренюка. Про це повідомили на сторінці Кременецької громади. "Повідомляємо вам, що в нашу громаду надійшла трагічна звістка про те, що 17 квітня 2025 року поблизу н. п. Успенівка, Покровського району, Донецької області, загинув житель с.Рудка, Дунаївського старостинського округу, стрілець - снайпер 1 механізованого відділення 3 механізованого взводу механізованої роти, молодший сержант ТЕРЕНЮК Сергій Петрович, 1994 року народження", - йдеться у повідомленні. Завтра, 27 вересня, біля Трьох Валетів відбудеться зустріч тіла загиблого Героя о 13:30. Прощання на Майдані Волі відбудеться о 14:00. Після того домовила з тілом Сергія прибуде до рідного села - похорон відбудеться у селі Рудка. 27 вересня у громаді оголосили Днем жалоби.
Біда в Копичинцях: пожежа пошкодила дім родинi, триває терміновий збір
У Копичинцях пожежа пошкодила житловий будинок родини Маркович. Внаслідок займання сім’я опинилася у скрутному становищі та потребує фінансової допомоги на ремонт. Про це повідомили на офіційній сторінці Копичинецької міської ради у соцмережах. Що сталося Вогонь завдав значної шкоди приватному будинку, де мешкає родина Маркович. Через масштаб руйнувань сім’ї важко самотужно впоратися з наслідками надзвичайної події. Власникам помешкання потрібні значні кошти для проведення відновлювальних робіт. Місцева влада закликає жителів громади та всіх небайдужих долучитися до збору коштів. “Дорога громадо, до нас звернулася сім’я Маркович. У них сталася біда - пожежа завдала значної шкоди будинку, і тепер родина опинилася перед непростим випробуванням”, - зазначили в міській раді. Як допомогти родині Підтримати сім’ю Маркович можна фінансово або поширенням інформації про збір. Реквізити для переказу коштів: Картка ПриватБанк: 5168 7451 4305 0042 Картка Ощадбанк: 5167 8033 2230 9688 Отримувач: Маркович Любов Андріївна.
На війні загинув колишній футболіст ФК “Тернопіль”
На війні загинув тернопільський військовий та колишній футболіст Остап Курпіта. Понад три роки воїна вважали зниклим безвісти, але нещодавно його смерть підтвердили офіційно. Про це повідомили в Асоціації футболу Тернопільщини. Остап Курпіта пішов захищати Україну в січні 2023 року. Вже 13 травня того ж року він зник безвісти під час боїв біля Бахмута на Донеччині. Рідні три роки сподівалися знайти воїна живим. Проте згодом його офіційно визнали загиблим. Захисникові було 40 років. Що відомо про Остапа Курпіту Чоловік народився у Тернополі та з дитинства займався спортом: грав у юнацькій команді тернопільської ДЮСШ «Нива» у 2000 році виступав у фіналі юнацької першості проти «Динамо» та «Шахтаря» того ж року підписав контракт із ФК «Тернопіль» та зіграв матч у Кубку України у цивільному житті працював на залізниці Колишні партнери по футбольній команді згадують чоловіка з теплом. “Остап Курпіта довго тренувався у Петра […]
Пункти пропуску на заході України можуть перенести на території інших держав, – ЗМІ
Україна розпочала переговори із сусідніми державами про переміщення пунктів пропуску на їхню територію. Це необхідно для захисту кордону від російських обстрілів та збереження логістики. Про це повідомило видання «Інтерфакс-Україна». Українська сторона опрацьовує варіант створення спільних КПП із кожною суміжною країною. Нові локації розміщуватимуть на іноземній території як безпечну альтернативу. Що кажуть у профільному міністерстві Урядовці зазначають, що це дозволить кордону працювати без збоїв. «Ми працюємо зараз з іншими країнами, з нашими сусідами, для того, щоб мати можливість, це ми говоримо про альтернативу, перенести пункти пропуску на іншу територію іншої країни», - сказав перший заступник міністра з відновлення, інфраструктури та транспорту України Сергій Деркач. Подібний формат спільного контролю вже діє на кількох ділянках: у Польщі вже функціонує декілька спільних пунктів пропуску; аналогічні механізми зараз відпрацьовують із Молдовою. Перенесення КПП має суттєво пришвидшити перевірку вантажів і пасажирів. Прикордонні та митні процедури відбуватимуться […]
У Чорткові для дітей безкоштовно відкрили гурток спелеології та туризму
На базі Чортківського Палацу дітей та юнацтва знову працюватиме спелеологічний гурток. На безкоштовні заняття запрошують дітлахів віком від 8 до 14 років. Про відновлення роботи гуртка повідомили на офіційній сторінці Чортківської міської ради у Facebook. Що чекає на учасників Юні дослідники зможуть вивчати унікальні гіпсові печери регіону під наглядом досвідчених фахівців. Програма занять охоплює кілька напрямків: виходи під землю та дослідження печери «Млинки» спільно зі спелеоклубом «Кристал»; туристичні походи, проходження маршрутів та вивчення околиць Чорткова; навчання роботи зі спелеологічним і туристичним спорядженням; розробка навичок орієнтування на місцевості та робота в команді. Цінність для регіону Гіпсові печери Тернопільщини вважають унікальним природним явищем світового значення. Відтепер місцеві школярі матимуть змогу досліджувати їх наживо та здобувати практичний туристичний досвід. Кількість місць у групах обмежена, хоча самі навчання повністю безкоштовні. Записатися та дізнатися деталі можна за телефонами: 068-633-62-23 або 066-000-35-59.
Масований удар дронами по заходу України: що відомо станом на ранок 24 вересня
Росія всю ніч завдавала масованого удару безпілотниками по заходу України. "Терміново" зібрало всю інформацію, що відома станом на ранок по наслідках удару. Цієї ночі ворог запустив майже 300 дронів по Україні, а також балістичні і протикорабельні ракети. Основний напрям удару балістикою - Київ. У столиці унаслідок атаки загинуло 2 людей, поранених щонайменше восьмеро. Дрони ж в основному летіли на захід України, Київщину та Одещину. Масована атака "Шахедів" на захід продовжується і вранці - у багатьох областях регіону вкотре було оголошено повітряну тривогу. Вибухи чули на Хмельниччині та Вінниччині, там є збиття, повідомив мер Хмельницького Олександр Симчишин. У Хмельницькому дрон влучив у багатоповерхівку. Видно вибиті вікна. На щастя, ніхто не постраждав. Ударні БПЛА також фіксувались на Тернопільщині. За даними Повітряних сил, ворожа ціль близько шостої ранку рухалась поблизу Ланівців. Після того "Шахед" фіксували поблизу Кременця, а також на кордоні Тернопільської та […]
