Нещодавно двоє студентів відвідали Тернопільський будинок дитини «Малятко». Перший з них, зараз, намагатиметься вам розповісти про своє перебування там (вибачте будь ласка, якщо занадто особисто і емоційно, по-іншому писати не хочеться). Звичайна будівля, ще радянської зовнішності на вул. Сахарова, 2, гарно заховалася за висаджені перед нею сосни й ялинки. Вона б так і залишилась для нас непримітною, якби ми не знали, що саме сюди нам потрібно передати невеличкий пакуночок для дітей від імені коледжу: гофрований папір, термоклеєвий пістолет, двохсторонній скотч і якусь іншу дрібну канцелярію.
Пакуночок передавали ми вдвох педагогу-педіатру Ларисі Борисівні. Запитали чи можна поспілкуватися з дітьми, нам сказали що ні, бо зараз вирує епідемія кору і такі візити не бажані. Ми вийшли з будинку… На вулиці я вирішив, що хочу повернутися назад, щоб поспілкуватися, якщо не з дітьми, то з педагогом. Навіть не знаю, радіти чи заздрити Ромі, який в цей час залишився мене чекати на дворі. З Ларисою Борисівною ми проговорили хвилин 20. І хоча їй далеко не вперше приходилось відповідати на питання схожі на мої, «чайникові», сльози жінка стримати так і не змогла… Ніби і я зараз не можу, 2-га година ночі, сиджу на кухні, згадую прожитий день і “в захльоб ридаю”. Це неможливо… Просто неможливо на таке дивитися і розуміти, що це реальність, а не страшний сон. С*ка, чого все так не справедливо?
Найголовніше з того, що розповіла вихователька:
– заклад існує вже 38 років;
– швидше, в 90-ті, на початку 2000-х, в будинку перебували або діти сироти, або діти з інвалідністю (без ручок, без ніжок). Зараз, тут знаходиться 47 діток, віком до 6-ти років. Всі вони розподілені на групи: перша — 1-місячні немовлятка діти до 1,5 рочку; друга — від 1,5 до 3-х років; третя — від 3-х до 6-ти. За кожною групою закріплений педагог-вихователь також в будинку працюють головний лікар, логопед, психолог і кухарі. Серед дітей є лише одна кругла сирота, всі інші — або діти, які через певні обставини позбавлені батьківського піклування, або ті, яких сюди віддає соціальна служба, яка перед цим відбирає їх у батьків, даючи шанс виправитися: викарабкатися з скрутного матеріального становища, вилікуватися від алкогольної чи наркотичної залежності і так далі (рідко в кого виходить, в одиниць вийшло), або діти, чиї батьки невиліковно «кончені» і не заслуговують права на життя.
– майже всі діти в будинку з серйозним рівнем затримки в розвитку. Вони починають сидіти, ходити, говорити на 4-5 місяців пізніше норм. Є дитина, якій зараз чотири рочки і яка ще толком не говорить. Є дівчинка, в якої мама алкозалежна шльондра, яка брала з собою дитину на виклики до 6-ти років, бідолашне вже стільки життя побачило, що ворогу не побажаєш. Є тут діти, яких соцслужби забрали з наркопритонів, в яких підлоги не було видно, все тонуло під товстим шаром шприців і різної «дурі».
– єдина підтримка притулку — прості люди і волонтери, які втім справляються з цим завданням і діти забезпечені всім необхідним: теплом, світлом, гарячою водою, канцелярією. Іграшок каже стільки, «що діти вже не знають чим гратися». Малеча забезпечена всім крім сім’ї.
– влада в нашій країні абсолютно безсовісна і безсердечна. Навідується сюди хтось з чиновників лише перед Різдвом, Паскою і Новим Роком і звісно… виборами. Перед минулими виборами завітав в будинок, якийсь депутат. Діти старалися, готували якісь виступи. Він сидів з кам’яним обличчям, дивився на годинник, думав чи довго ще до кінця, потім зняв абсолютно душерозривний сюжет, в якому виставив себе неймовірним героєм і поїхав. Через деякий час в закладі зламалося два тени в бойлерах, які нагрівають воду. Грошей на той момент не було, головний лікар насмілилася подзвонити до цього самого депутата і попросити 500грн на два отих тени і працівник, який встановив би їх (бо в колективі працюють одні жінки, ніхто цього робити не вміє), депутат сказав, що вони розглянуть це питання. І пройшло, с*ка, 5 років, питання досі розглядається.
Як так можна? Мені в голові не вкладається. Як? Йдучи сюди я налаштовував себе, що буде важко, дуже важко, але не уявляв наскільки… З перших секунд, з перших кроків і подихів в середині закладу, зрозумів, що це місце не для таких сентиментальних пацанів, як я. Ні гарний ремонт, ні стильні картини, ні навіть безмежна любов вихователів, яким в ноги вклонитися хочеться за те, що вони роблять, тай не тільки їм — всім людям які небайдужі до чужої біди і проблеми, але, нажаль, не можуть приховати ту атмосферу, яка тут панує. Атмосферу покинутості і самотності.
Людині, яка тьфу-тьфу, ніколи з таким не зустрічалася, складно там перебувати, складно, повірте. Але ще складніше їй зустрітися з оцими маленькими дітиськами, які ні в чому не винні, але чомусь, через щось, знаходяться в місці, яке не повинно існувати. Жодна дитина в світі не заслуговує на такий початок свого життя. І коли до тебе, підбігає маленький, 5-річний хлопачка, а разом з ним така ж сама, малесенька 5-річна леді і обидва в один голос кричать, запитують, – «Тату, тату, ти до нас? Ти прийшов нас додому забрати?», в тебе світ перед очима падає. В той момент жити з одного боку не хочеться, а з іншого — хочеться, як ніколи. З одного боку ти нічого не відчуваєш, стоїш не дихаєш, а з іншого — всередині вирує і любов і дика ненависть, і серце з грудей вилітає і слова сказати не можеш. Придумуєш на ходу тупу відмазку, дякуєш Ларисі Борисівні, що все таки дозволила тобі на дві секунди завітати до дітей і йдеш німий на вихід. Зустрічає тебе Рома, питає що і як, а ти далі йдеш, не говориш. Приходиш додому і не знаєш куди емоції, куди злість подіти, чи піти на турнік, на холод їх повиганяти, чи забухати на два дні, а в результаті – сидиш зараз на кухні… Вже в 3-й годині ночі, додруковуєш цей текст, думаєш, варто вибачитися за те, що він занадто якийсь … вийшов, вибачаєшся (отам вверху, на початку), закриваєш ноутбук і далі “в захльоб” ревеш і … не спиш до ранку. Думаєш, дякуєш, думаєш…
Автор – Андрій Гнатюк
Думка автора може не співпадати з думкою редакції.
About the author
На яких маршрутах у Тернополі їздитимуть нові тролейбуси “Електрон”
У Тернополі вже курсують новенькі тролейбуси "Електрон". Про це повідомив міський голова Тернополя Сергій Надал. "Сьогодні на маршрути виїхали 5 нових тролейбусів «Електрон». Чотири – на 10-й маршрут. Один – на 2-й маршрут Це частина масштабного оновлення громадського транспорту. 5 тролейбусів – уже тут. 17 – до кінця цього року. 44 – за два роки. Усі низькопідлогові, пандусами і місцями для маломобільних пасажирів. Щоб у міський транспорт міг зайти кожен", - йдеться у повідомленні. Нагадуємо, проєкт реалізується за підтримки ЄБРР та гранту від уряду Канади на загальну суму понад 14 млн євро.
Сімейний погром у Тернополі: на приборкання молодика викликали спецпризначенців
У Тернополі правоохоронці вгамували агресивного чоловіка, який вчинив домашнє насильство Про це повідомляють у пресслужбі поліції Тернопільської області. Сьогодні, 22 червня, у Тернополі поліцейські оперативно відреагували на виклик щодо сімейного конфлікту. Місцевий житель повідомив на лінію «102», що його син влаштував сварку, штовхає його та трощить майно в оселі. За словами родичів, дебошир, імовірно, перебував під дією наркотиків. Також відомо, що він перебуває на обліку в спецзакладі й потребує медичної допомоги. На місце події прибули бійці роти поліції особливого призначення та працівники сектору протидії домашньому насильству. Правоохоронці припинили протиправні дії та ізолювали агресора. Згодом на виклик приїхала бригада екстреної медичної допомоги. Лікарі оглянули чоловіка та прийняли рішення про його госпіталізацію до спеціалізованої медустанови. Наразі поліція встановлює всі обставини інциденту, триває перевірка.
На Тернопільщині стартували пошукові роботи у селі Пужники
На Тернопільщині тривають пошуки жертв "Волинської трагедії". Сьогодні в Пужниках стартував другий етап робіт з виявлення останків місцевих жителів, убитих 1945 року. Про це повідомляє "Суспільне Тернопіль". Спочатку фахівці ДСНС обстежать територію колишнього села, після чого до справи долучаться українські та польські науковці й експерти. За словами археологині установи «Волинські старожитності» Аліни Харламової, команда сподівається знайти ще одне місце поховання. Торік, у вересні 2025-го, після першого етапу ексгумації тут урочисто перепоховали останки 42 людей — усі вони загинули в перші повоєнні місяці за радянської влади.
На Тернопільщині 8-річний хлопчик упав зі скутера та отримав тяжкі травми
На Тернопільщині в ДТП постраждав 8-річний хлопчик. Він узяв скутер, поки батько не бачив, і втрапив у аварію. Про це повідомляють у пресслужбі ГУНП у Тернопільській області. "Цього ж дня близько 10:00 у Заліщиках внаслідок падіння з електричного триколісного скутера численні травми отримав хлопчик 2018 року народження. За попередніми даними, дитина самовільно сіла на скутер, коли його батько ненадовго відійшов. Неповнолітній не впорався з керуванням та в’їхав у металеву огорожу. Дитину з тяжкими тілесними ушкодженнями госпіталізували до лікарні", - йдеться у повідомленні.
На Тернопільщині заборонили рух вантажівок: що сталося
На Тернопільщині тимчасово обмежують рух вантажівок. Про це повідомляє Патрульна поліція Тернопільської області. Сьогодні о 13:00 на Тернопільщині запроваджують тепловий режим - важкі вантажівки не зможуть їздити дорогами, поки спека не спаде. Заборона стосується транспорту вагою понад 24 тонни та навантаженням на вісь понад 7 тонн. Підстава - захист дорожнього покриття від руйнування через високі температури (понад +28°С). Перечекати можна на стоянках у смугах відведення доріг або біля об'єктів дорожнього сервісу. За дотриманням обмежень стежить патрульна поліція.
“На Щиті Тернопільщина” став найкращим волонтерським проєктом року
Тернопільський волонтерський проєкт «На Щиті Тернопільщина» здобув звання найкращого волонтерського проєкту року на конкурсі «Золотий Фліпчарт». Експертне журі виокремило цей проєкт серед усіх учасників. Про це повідомляється на сторінці проєкту. «Золотий Фліпчарт» Цього року «На Щиті Тернопільщина» вперше взяв участь у конкурсі «Золотий Фліпчарт», який організовує Освітньо-аналітичний центр розвитку громад. За підсумками онлайн-голосування проєкт посів друге місце, однак експертне журі визнало його найкращим волонтерським проєктом року. Команда «На Щиті Тернопільщина» понад три роки займається супроводом військових — зустрічає та проводжає бійців. У проєкті задіяні волонтери, водії та координатори. Нагорода, за словами учасників, стала підтвердженням важливості цієї щоденної праці. На церемонії були присутні представники благодійних фондів, громадських ініціатив і проєктів Тернопільщини, які також увійшли до числа номінантів та переможців конкурсу.
