Нещодавно двоє студентів відвідали Тернопільський будинок дитини «Малятко». Перший з них, зараз, намагатиметься вам розповісти про своє перебування там (вибачте будь ласка, якщо занадто особисто і емоційно, по-іншому писати не хочеться). Звичайна будівля, ще радянської зовнішності на вул. Сахарова, 2, гарно заховалася за висаджені перед нею сосни й ялинки. Вона б так і залишилась для нас непримітною, якби ми не знали, що саме сюди нам потрібно передати невеличкий пакуночок для дітей від імені коледжу: гофрований папір, термоклеєвий пістолет, двохсторонній скотч і якусь іншу дрібну канцелярію.
Пакуночок передавали ми вдвох педагогу-педіатру Ларисі Борисівні. Запитали чи можна поспілкуватися з дітьми, нам сказали що ні, бо зараз вирує епідемія кору і такі візити не бажані. Ми вийшли з будинку… На вулиці я вирішив, що хочу повернутися назад, щоб поспілкуватися, якщо не з дітьми, то з педагогом. Навіть не знаю, радіти чи заздрити Ромі, який в цей час залишився мене чекати на дворі. З Ларисою Борисівною ми проговорили хвилин 20. І хоча їй далеко не вперше приходилось відповідати на питання схожі на мої, «чайникові», сльози жінка стримати так і не змогла… Ніби і я зараз не можу, 2-га година ночі, сиджу на кухні, згадую прожитий день і “в захльоб ридаю”. Це неможливо… Просто неможливо на таке дивитися і розуміти, що це реальність, а не страшний сон. С*ка, чого все так не справедливо?
Найголовніше з того, що розповіла вихователька:
– заклад існує вже 38 років;
– швидше, в 90-ті, на початку 2000-х, в будинку перебували або діти сироти, або діти з інвалідністю (без ручок, без ніжок). Зараз, тут знаходиться 47 діток, віком до 6-ти років. Всі вони розподілені на групи: перша — 1-місячні немовлятка діти до 1,5 рочку; друга — від 1,5 до 3-х років; третя — від 3-х до 6-ти. За кожною групою закріплений педагог-вихователь також в будинку працюють головний лікар, логопед, психолог і кухарі. Серед дітей є лише одна кругла сирота, всі інші — або діти, які через певні обставини позбавлені батьківського піклування, або ті, яких сюди віддає соціальна служба, яка перед цим відбирає їх у батьків, даючи шанс виправитися: викарабкатися з скрутного матеріального становища, вилікуватися від алкогольної чи наркотичної залежності і так далі (рідко в кого виходить, в одиниць вийшло), або діти, чиї батьки невиліковно «кончені» і не заслуговують права на життя.
– майже всі діти в будинку з серйозним рівнем затримки в розвитку. Вони починають сидіти, ходити, говорити на 4-5 місяців пізніше норм. Є дитина, якій зараз чотири рочки і яка ще толком не говорить. Є дівчинка, в якої мама алкозалежна шльондра, яка брала з собою дитину на виклики до 6-ти років, бідолашне вже стільки життя побачило, що ворогу не побажаєш. Є тут діти, яких соцслужби забрали з наркопритонів, в яких підлоги не було видно, все тонуло під товстим шаром шприців і різної «дурі».
– єдина підтримка притулку — прості люди і волонтери, які втім справляються з цим завданням і діти забезпечені всім необхідним: теплом, світлом, гарячою водою, канцелярією. Іграшок каже стільки, «що діти вже не знають чим гратися». Малеча забезпечена всім крім сім’ї.
– влада в нашій країні абсолютно безсовісна і безсердечна. Навідується сюди хтось з чиновників лише перед Різдвом, Паскою і Новим Роком і звісно… виборами. Перед минулими виборами завітав в будинок, якийсь депутат. Діти старалися, готували якісь виступи. Він сидів з кам’яним обличчям, дивився на годинник, думав чи довго ще до кінця, потім зняв абсолютно душерозривний сюжет, в якому виставив себе неймовірним героєм і поїхав. Через деякий час в закладі зламалося два тени в бойлерах, які нагрівають воду. Грошей на той момент не було, головний лікар насмілилася подзвонити до цього самого депутата і попросити 500грн на два отих тени і працівник, який встановив би їх (бо в колективі працюють одні жінки, ніхто цього робити не вміє), депутат сказав, що вони розглянуть це питання. І пройшло, с*ка, 5 років, питання досі розглядається.
Як так можна? Мені в голові не вкладається. Як? Йдучи сюди я налаштовував себе, що буде важко, дуже важко, але не уявляв наскільки… З перших секунд, з перших кроків і подихів в середині закладу, зрозумів, що це місце не для таких сентиментальних пацанів, як я. Ні гарний ремонт, ні стильні картини, ні навіть безмежна любов вихователів, яким в ноги вклонитися хочеться за те, що вони роблять, тай не тільки їм — всім людям які небайдужі до чужої біди і проблеми, але, нажаль, не можуть приховати ту атмосферу, яка тут панує. Атмосферу покинутості і самотності.
Людині, яка тьфу-тьфу, ніколи з таким не зустрічалася, складно там перебувати, складно, повірте. Але ще складніше їй зустрітися з оцими маленькими дітиськами, які ні в чому не винні, але чомусь, через щось, знаходяться в місці, яке не повинно існувати. Жодна дитина в світі не заслуговує на такий початок свого життя. І коли до тебе, підбігає маленький, 5-річний хлопачка, а разом з ним така ж сама, малесенька 5-річна леді і обидва в один голос кричать, запитують, – «Тату, тату, ти до нас? Ти прийшов нас додому забрати?», в тебе світ перед очима падає. В той момент жити з одного боку не хочеться, а з іншого — хочеться, як ніколи. З одного боку ти нічого не відчуваєш, стоїш не дихаєш, а з іншого — всередині вирує і любов і дика ненависть, і серце з грудей вилітає і слова сказати не можеш. Придумуєш на ходу тупу відмазку, дякуєш Ларисі Борисівні, що все таки дозволила тобі на дві секунди завітати до дітей і йдеш німий на вихід. Зустрічає тебе Рома, питає що і як, а ти далі йдеш, не говориш. Приходиш додому і не знаєш куди емоції, куди злість подіти, чи піти на турнік, на холод їх повиганяти, чи забухати на два дні, а в результаті – сидиш зараз на кухні… Вже в 3-й годині ночі, додруковуєш цей текст, думаєш, варто вибачитися за те, що він занадто якийсь … вийшов, вибачаєшся (отам вверху, на початку), закриваєш ноутбук і далі “в захльоб” ревеш і … не спиш до ранку. Думаєш, дякуєш, думаєш…
Автор – Андрій Гнатюк
Думка автора може не співпадати з думкою редакції.
About the author
Власник Domino Шухнін Антон і Раміна Есхакзай: стиль без компромісів у проєкті DOMINO Style&Friends
«Майже ідеально» — це не про неї. Раміна Есхакзай, нова героїня спецпроєкту DOMINO Style & Friends, обирає речі так, як ювелір обирає камені: прискіпливо, повільно, з увагою до кожної грані. У проєкті мережа Антона Шухніна разом із друзями бренду відкриває світ культових марок через образи тих, хто надихає, формує тенденції та переосмислює сучасну елегантність. Історія Раміни — про стиль, у якому немає місця компромісам. Раміна Есхакзай у проєкті DOMINO Style & Friends Чорний трикотаж, рельєфне золото, маленька сумка-скринька в руках і спокійний упевнений погляд. Позаду — мармурова статуя, що століттями зберігає свою красу незмінною. Саме таку довговічність Раміна шукає в одязі: речі, які не втратять форми після першого сезону, а залишаться з тобою надовго. Що означає «без компромісів» Компроміс у гардеробі звучить безневинно. Купити сукню, яка «майже сідає». Обрати сумку, яка «майже подобається». Погодитися на тканину, що «майже не мнеться». […]
У Тернополі сталася велика пожежа на СТО – рятувальники показали відео
У Тернополі на вулиці Морозенка сталася велика пожежа. По обіді біля "Подолян" спалахнуло СТО. Про це повідомили у ГУ ДСНС України у Тернопільській області. "9 листопада о 12:11 рятувальники отримали повідомлення про пожежу на вулиці Морозенка у Тернополі. Вогонь виник у приміщенні станції технічного обслуговування. Площа пожежі становила 50 м²", - йдеться у заяві. "На місце події оперативно прибули вогнеборці. Для недопущення поширення полум’я залучили додаткові сили та техніку. Завдяки злагодженим діям рятувальників о 12:34 пожежу локалізували. До гасіння залучили 5 одиниць техніки та 14 рятувальників", - йдеться у заяві рятувальників.
На Чортківщині у пожежі загинула людина
На Чортківщині сталася трагедія - у пожежі загинула людина. Про це повідомляє ГУ ДСНС України у Тернопільській області. "Село Осівці Бучацької громади — о 11:20 виникла пожежа господарської будівлі на площі 40 м². Вогонь знищив підлогу, побутову техніку та речі домашнього вжитку. Врятовано 3 будівлі. На жаль, загинув 67-річний власник будівлі", - йдеться у повідомленні. https://terminovo.te.ua/news/146757/
На Чортківщині 35-річний водій отримав важкі травми: його авто злетіло в кювет
На Тернопільщині сталася серйозна аварія - автомобіль злетів у кювет і перекинувся. Про це повідомили у ГУНП у Тернопільській області. "У неділю, 8 листопада, близько 12:30 між селами Дністрове та Дзвинячка Чортківського району водій автомобіля ВАЗ-2109 не впорався з керуванням та допустив з’їзд у кювет, де транспортний засіб перекинувся. У результаті аварії численні травми голови отримав водій – 35-річний житель Чортківського району. Його доправили до лікарні", - йдеться у повідомленні.
На Кременеччині попрощаються з лікарем-офтальмологом
На Кременеччині помер лікар-офтальмолог місцевої лікарні Севастьян Мартинчук. Про це повідомили у Кременецькій лікарні. Лікар відійшов до вічності 7 листопада. "Севастьян Андрійович був висококваліфікованим лікарем, відданим своїй професії та медицині. Його професійність, людяність, доброзичливість і багаторічна праця назавжди залишаться у пам’яті колег, пацієнтів та всіх, хто його знав. Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким покійного. Світла пам’ять про Севастьяна Андрійовича назавжди залишиться у наших серцях", - йдеться у заяві.
Туалетний папір в офіс: як розрахувати запас
Туалетний папір, здавалося б, дрібниця, але саме через неї може зупинитися весь робочий день. Туалетний папір в офісі закінчується завжди невчасно: в п'ятницю ввечері, перед довгими вихідними або в розпал ділових переговорів. Office Better розібрався, як правильно підрахувати потребу і більше не стикатися з цією проблемою. Скільки рулонів витрачає один офіс Середньостатистична людина використовує від 50 до 100 аркушів туалетного паперу на день. У перерахунку на стандартний рулон із 150–200 аркушів це приблизно один рулон на 2–3 дні при щоденному відвідуванні вбиральні. В офісному середовищі картина дещо інша. Один співробітник у середньому витрачає 1–2 рулони на тиждень, залежно від режиму роботи та кількості відвідувань санвузла протягом дня. Якщо офіс приймає клієнтів або відвідувачів, витрата зростає пропорційно їхньому потоку. Ці цифри варто брати за базу, але не за абсолютну норму. Тип паперу, кількість шарів і щільність аркуша суттєво впливають на фактичну […]
