Нещодавно двоє студентів відвідали Тернопільський будинок дитини «Малятко». Перший з них, зараз, намагатиметься вам розповісти про своє перебування там (вибачте будь ласка, якщо занадто особисто і емоційно, по-іншому писати не хочеться). Звичайна будівля, ще радянської зовнішності на вул. Сахарова, 2, гарно заховалася за висаджені перед нею сосни й ялинки. Вона б так і залишилась для нас непримітною, якби ми не знали, що саме сюди нам потрібно передати невеличкий пакуночок для дітей від імені коледжу: гофрований папір, термоклеєвий пістолет, двохсторонній скотч і якусь іншу дрібну канцелярію.
Пакуночок передавали ми вдвох педагогу-педіатру Ларисі Борисівні. Запитали чи можна поспілкуватися з дітьми, нам сказали що ні, бо зараз вирує епідемія кору і такі візити не бажані. Ми вийшли з будинку… На вулиці я вирішив, що хочу повернутися назад, щоб поспілкуватися, якщо не з дітьми, то з педагогом. Навіть не знаю, радіти чи заздрити Ромі, який в цей час залишився мене чекати на дворі. З Ларисою Борисівною ми проговорили хвилин 20. І хоча їй далеко не вперше приходилось відповідати на питання схожі на мої, «чайникові», сльози жінка стримати так і не змогла… Ніби і я зараз не можу, 2-га година ночі, сиджу на кухні, згадую прожитий день і “в захльоб ридаю”. Це неможливо… Просто неможливо на таке дивитися і розуміти, що це реальність, а не страшний сон. С*ка, чого все так не справедливо?
Найголовніше з того, що розповіла вихователька:
– заклад існує вже 38 років;
– швидше, в 90-ті, на початку 2000-х, в будинку перебували або діти сироти, або діти з інвалідністю (без ручок, без ніжок). Зараз, тут знаходиться 47 діток, віком до 6-ти років. Всі вони розподілені на групи: перша — 1-місячні немовлятка діти до 1,5 рочку; друга — від 1,5 до 3-х років; третя — від 3-х до 6-ти. За кожною групою закріплений педагог-вихователь також в будинку працюють головний лікар, логопед, психолог і кухарі. Серед дітей є лише одна кругла сирота, всі інші — або діти, які через певні обставини позбавлені батьківського піклування, або ті, яких сюди віддає соціальна служба, яка перед цим відбирає їх у батьків, даючи шанс виправитися: викарабкатися з скрутного матеріального становища, вилікуватися від алкогольної чи наркотичної залежності і так далі (рідко в кого виходить, в одиниць вийшло), або діти, чиї батьки невиліковно «кончені» і не заслуговують права на життя.
– майже всі діти в будинку з серйозним рівнем затримки в розвитку. Вони починають сидіти, ходити, говорити на 4-5 місяців пізніше норм. Є дитина, якій зараз чотири рочки і яка ще толком не говорить. Є дівчинка, в якої мама алкозалежна шльондра, яка брала з собою дитину на виклики до 6-ти років, бідолашне вже стільки життя побачило, що ворогу не побажаєш. Є тут діти, яких соцслужби забрали з наркопритонів, в яких підлоги не було видно, все тонуло під товстим шаром шприців і різної «дурі».
– єдина підтримка притулку — прості люди і волонтери, які втім справляються з цим завданням і діти забезпечені всім необхідним: теплом, світлом, гарячою водою, канцелярією. Іграшок каже стільки, «що діти вже не знають чим гратися». Малеча забезпечена всім крім сім’ї.
– влада в нашій країні абсолютно безсовісна і безсердечна. Навідується сюди хтось з чиновників лише перед Різдвом, Паскою і Новим Роком і звісно… виборами. Перед минулими виборами завітав в будинок, якийсь депутат. Діти старалися, готували якісь виступи. Він сидів з кам’яним обличчям, дивився на годинник, думав чи довго ще до кінця, потім зняв абсолютно душерозривний сюжет, в якому виставив себе неймовірним героєм і поїхав. Через деякий час в закладі зламалося два тени в бойлерах, які нагрівають воду. Грошей на той момент не було, головний лікар насмілилася подзвонити до цього самого депутата і попросити 500грн на два отих тени і працівник, який встановив би їх (бо в колективі працюють одні жінки, ніхто цього робити не вміє), депутат сказав, що вони розглянуть це питання. І пройшло, с*ка, 5 років, питання досі розглядається.
Як так можна? Мені в голові не вкладається. Як? Йдучи сюди я налаштовував себе, що буде важко, дуже важко, але не уявляв наскільки… З перших секунд, з перших кроків і подихів в середині закладу, зрозумів, що це місце не для таких сентиментальних пацанів, як я. Ні гарний ремонт, ні стильні картини, ні навіть безмежна любов вихователів, яким в ноги вклонитися хочеться за те, що вони роблять, тай не тільки їм — всім людям які небайдужі до чужої біди і проблеми, але, нажаль, не можуть приховати ту атмосферу, яка тут панує. Атмосферу покинутості і самотності.
Людині, яка тьфу-тьфу, ніколи з таким не зустрічалася, складно там перебувати, складно, повірте. Але ще складніше їй зустрітися з оцими маленькими дітиськами, які ні в чому не винні, але чомусь, через щось, знаходяться в місці, яке не повинно існувати. Жодна дитина в світі не заслуговує на такий початок свого життя. І коли до тебе, підбігає маленький, 5-річний хлопачка, а разом з ним така ж сама, малесенька 5-річна леді і обидва в один голос кричать, запитують, – «Тату, тату, ти до нас? Ти прийшов нас додому забрати?», в тебе світ перед очима падає. В той момент жити з одного боку не хочеться, а з іншого — хочеться, як ніколи. З одного боку ти нічого не відчуваєш, стоїш не дихаєш, а з іншого — всередині вирує і любов і дика ненависть, і серце з грудей вилітає і слова сказати не можеш. Придумуєш на ходу тупу відмазку, дякуєш Ларисі Борисівні, що все таки дозволила тобі на дві секунди завітати до дітей і йдеш німий на вихід. Зустрічає тебе Рома, питає що і як, а ти далі йдеш, не говориш. Приходиш додому і не знаєш куди емоції, куди злість подіти, чи піти на турнік, на холод їх повиганяти, чи забухати на два дні, а в результаті – сидиш зараз на кухні… Вже в 3-й годині ночі, додруковуєш цей текст, думаєш, варто вибачитися за те, що він занадто якийсь … вийшов, вибачаєшся (отам вверху, на початку), закриваєш ноутбук і далі “в захльоб” ревеш і … не спиш до ранку. Думаєш, дякуєш, думаєш…
Автор – Андрій Гнатюк
Думка автора може не співпадати з думкою редакції.
About the author
Тунелі заввишки у людський зріст і триповерхові льохи: які таємниці приховує одна з найдавніших вулиць Тернополя (фото)
Під ногами тернополян на вулиці Старий Ринок ховається ціле середньовічне місто. Асфальт тут провалюється регулярно. Георадари підтвердили: під цією вулицею - мережа тунелів шириною від 2,5 до 4,5 метра, де людина могла йти у повний зріст. Як найдавніша вулиця Тернополя пережила 480 років історії, чому під нею досі ховаються оборонні ходи і торгові льохи, розповідає "Терміново". Торговий майдан, який пам'ятає заснування міста: як Старий Ринок став серцем Тернополя Вулиця Старий Ринок - це корінь Тернополя у буквальному сенсі. Коли Ян Тарновський у 1540 році заклав перший камінь міста, саме тут виросла перша ринкова площа. Купці розкладали товари, ремісники стукали молотками у своїх ятках, а над усім цим піднімався Старий замок - головна оборонна споруда. Зараз на його місці стоїть готель "Тернопіль". Назва вулиці не бреше: це справді був перший торговий майдан міста. Сюди з'їжджалися купці з далеких країв, тут кипіло […]
Сусід забив на сполох: у Тернополі виявили тіло жінки
У Тернополі правоохоронці з’ясовують обставини смерті 74-річної мешканки багатоквартирного будинку. Тіло жінки виявили у її власній квартирі після звернення сусіда. Повідомлення до поліції надійшло 17 лютого. Місцевий житель розповів, що кілька днів не може додзвонитися та потрапити до сусідки, яка проживала одна на вулиці Тарнавського, повідомляють у пресслужбі поліції Тернопільської області. Чоловік зазначив, що жінка була подругою його матері. Він час від часу приносив їй продукти та допомагав з домашніми справами. Коли протягом кількох днів ніхто не відчиняв двері, хоча у квартирі горіло світло, він вирішив звернутися до поліції. Після відкриття помешкання правоохоронці знайшли в одній з кімнат бездиханне тіло власниці житла. За попередніми даними, видимих тілесних ушкоджень або слідів насильства на тілі жінки не виявили. Фахівці припускають, що смерть настала кілька днів тому. Точну причину загибелі встановлять після проведення судово-медичної експертизи. За цим фактом слідчі відкрили кримінальне провадження за […]
Висип, свербіж, плями та випадіння волосся: коли потрібна консультація дерматолога
Шкіра – це орган, насичений нервовими закінченнями, залозами, волосяними фолікулами. Крім того, вона є індикатором певних системних захворювань. Будь-які проблеми зі шкірою, нігтями і слизовими оболонками супроводжуються неприємними симптомами, в тяжких випадках пацієнти страждають на депресію. Лікарі мережі клінік Люменіс у Києві розповіли, у яких випадках треба обов’язково дерматолог консультація. Висип на шкірі: причини, симптоми та коли звертатися до лікаря Висип на шкірі може сигналізувати про проблеми від банальної алергії до серйозних системних захворювань. Він проявляється у вигляді плям, папул (невеликі підвищення), пустул (гнійні прищі), вузликів (щільні утворення) або пухирців, що наповнені рідиною. Висип рідко буває ізольованим – він відображає реакцію імунної системи на певний подразник. Симптоми варіюються: від легкого почервоніння до набряку, лихоманки чи набряку Квінке. Коли треба негайно звернутися до лікаря якщо: висип не зникає протягом 7–10 днів; є свербіж, біль або печіння; швидко поширюється або змінює вигляд; […]
Відремонтують старовинну дорогу у центрі міста на Тернопільщині
На Тернопільщині відремонтують частину траси М-19, яка розташована у центрі Теребовлі. Проце керівник ТОДА Тарас Пастух розповів журналістам на брифінгу 17 лютого, де перебувала журналістка "Терміново". "Ми сьогодні з очевидно з ними (іноземними партнерами - Ред. ) працюємо по напрямках відбудови наших доріг. І одним з проєктів, які ми зараз найближчим часом будем реалізовувати, я думаю, більшості з вас відома частина дороги через центр Теребовлі, ...де важко проїхати по тій бруківці. Ми плануємо найближчим часом підписати угоду і отримати фінансування для повністю перекладання цієї частини дороги, для того щоб вона була не тільки для мешканців міста зручною, а це є транзит з Тернополя на Чернівці, відповідно, це є міжнародна траса", - сказав Пастух. Центральна дорога (вулиця Князя Василька) у місті Теребовля (Тернопільська область, Україна) із кам’яною бруківкою має історичне походження, пов’язане з початком XX століття: 🔹 Бруківку на центральній вулиці […]
Чи відбудують санну трасу у Кременці – начальник ОВА Тарас Пастух пояснив
Тернопільська обласна адміністрація не має грошей на ремонт єдиної в Україні дерев'яної санної траси у Кременці. Про це заявив голова ТОДА Тарас Пастух на прес-конференції. "Насправді виклик є тільки один на всю цю історію - це кошти. Сказати, що сьогодні цих коштів є достатньо в обласному бюджеті - ні, я цього сказати не можу - їх немає. Ми не можемо її самостійно поремонтувати. І так я буду говорити про це відверто і щиро. Але є партнери, з якими ми маємо домовленості, підписуємо договори, так ми зараз будемо старатися максимально залучити ресурси. На даний час такого ресурсу в області немає. Це тільки спільна робота має бути", - наголосив Тарас Пастух. Чиновник також додав, що знайомий із ситуацією на трасі, зокрема зі страшними нещасними випадками, які там траплялися. За його словами, попри все трасу варто зберегти. У травні 2023 року на ній […]
До 550 грн за тариф: 18 лютого один з мобільних операторів суттєво підвищує ціни на послуги
До 550 грн за тариф: з 18 лютого lifecell підвищує ціни на популярні тарифи lifecell підвищує з 18 лютого ціни на популярні тарифи — але не для всіх — оператор змінює умови тарифних пакетів «Максі» та «Мега». Про це йдеться на сайті мобільного оператора. Ціни для тарифу "Максі": ▪️270 грн — для номерів, перенесених до lifecell; ▪️350 грн — для ідентифікованих або персоніфікованих номерів; ▪️400 грн — стандартна вартість для всіх інших номерів. Ціни для тарифу "Мега": ▪️550 грн — стандартна вартість для нових абонентів. ▪️При цьому для номерів, перенесених до lifecell або персоніфікованих — 450 та 350 грн відповідно, без змін. Нові умови тарифів «Максі» та «Мега» діятимуть лише для нових абонентів lifecell. Для тих, хто користується ними до 17 лютого 2026 року, ціна не зміниться.
