Нещодавно двоє студентів відвідали Тернопільський будинок дитини «Малятко». Перший з них, зараз, намагатиметься вам розповісти про своє перебування там (вибачте будь ласка, якщо занадто особисто і емоційно, по-іншому писати не хочеться). Звичайна будівля, ще радянської зовнішності на вул. Сахарова, 2, гарно заховалася за висаджені перед нею сосни й ялинки. Вона б так і залишилась для нас непримітною, якби ми не знали, що саме сюди нам потрібно передати невеличкий пакуночок для дітей від імені коледжу: гофрований папір, термоклеєвий пістолет, двохсторонній скотч і якусь іншу дрібну канцелярію.
Пакуночок передавали ми вдвох педагогу-педіатру Ларисі Борисівні. Запитали чи можна поспілкуватися з дітьми, нам сказали що ні, бо зараз вирує епідемія кору і такі візити не бажані. Ми вийшли з будинку… На вулиці я вирішив, що хочу повернутися назад, щоб поспілкуватися, якщо не з дітьми, то з педагогом. Навіть не знаю, радіти чи заздрити Ромі, який в цей час залишився мене чекати на дворі. З Ларисою Борисівною ми проговорили хвилин 20. І хоча їй далеко не вперше приходилось відповідати на питання схожі на мої, «чайникові», сльози жінка стримати так і не змогла… Ніби і я зараз не можу, 2-га година ночі, сиджу на кухні, згадую прожитий день і “в захльоб ридаю”. Це неможливо… Просто неможливо на таке дивитися і розуміти, що це реальність, а не страшний сон. С*ка, чого все так не справедливо?
Найголовніше з того, що розповіла вихователька:
– заклад існує вже 38 років;
– швидше, в 90-ті, на початку 2000-х, в будинку перебували або діти сироти, або діти з інвалідністю (без ручок, без ніжок). Зараз, тут знаходиться 47 діток, віком до 6-ти років. Всі вони розподілені на групи: перша — 1-місячні немовлятка діти до 1,5 рочку; друга — від 1,5 до 3-х років; третя — від 3-х до 6-ти. За кожною групою закріплений педагог-вихователь також в будинку працюють головний лікар, логопед, психолог і кухарі. Серед дітей є лише одна кругла сирота, всі інші — або діти, які через певні обставини позбавлені батьківського піклування, або ті, яких сюди віддає соціальна служба, яка перед цим відбирає їх у батьків, даючи шанс виправитися: викарабкатися з скрутного матеріального становища, вилікуватися від алкогольної чи наркотичної залежності і так далі (рідко в кого виходить, в одиниць вийшло), або діти, чиї батьки невиліковно «кончені» і не заслуговують права на життя.
– майже всі діти в будинку з серйозним рівнем затримки в розвитку. Вони починають сидіти, ходити, говорити на 4-5 місяців пізніше норм. Є дитина, якій зараз чотири рочки і яка ще толком не говорить. Є дівчинка, в якої мама алкозалежна шльондра, яка брала з собою дитину на виклики до 6-ти років, бідолашне вже стільки життя побачило, що ворогу не побажаєш. Є тут діти, яких соцслужби забрали з наркопритонів, в яких підлоги не було видно, все тонуло під товстим шаром шприців і різної «дурі».
– єдина підтримка притулку — прості люди і волонтери, які втім справляються з цим завданням і діти забезпечені всім необхідним: теплом, світлом, гарячою водою, канцелярією. Іграшок каже стільки, «що діти вже не знають чим гратися». Малеча забезпечена всім крім сім’ї.
– влада в нашій країні абсолютно безсовісна і безсердечна. Навідується сюди хтось з чиновників лише перед Різдвом, Паскою і Новим Роком і звісно… виборами. Перед минулими виборами завітав в будинок, якийсь депутат. Діти старалися, готували якісь виступи. Він сидів з кам’яним обличчям, дивився на годинник, думав чи довго ще до кінця, потім зняв абсолютно душерозривний сюжет, в якому виставив себе неймовірним героєм і поїхав. Через деякий час в закладі зламалося два тени в бойлерах, які нагрівають воду. Грошей на той момент не було, головний лікар насмілилася подзвонити до цього самого депутата і попросити 500грн на два отих тени і працівник, який встановив би їх (бо в колективі працюють одні жінки, ніхто цього робити не вміє), депутат сказав, що вони розглянуть це питання. І пройшло, с*ка, 5 років, питання досі розглядається.
Як так можна? Мені в голові не вкладається. Як? Йдучи сюди я налаштовував себе, що буде важко, дуже важко, але не уявляв наскільки… З перших секунд, з перших кроків і подихів в середині закладу, зрозумів, що це місце не для таких сентиментальних пацанів, як я. Ні гарний ремонт, ні стильні картини, ні навіть безмежна любов вихователів, яким в ноги вклонитися хочеться за те, що вони роблять, тай не тільки їм — всім людям які небайдужі до чужої біди і проблеми, але, нажаль, не можуть приховати ту атмосферу, яка тут панує. Атмосферу покинутості і самотності.
Людині, яка тьфу-тьфу, ніколи з таким не зустрічалася, складно там перебувати, складно, повірте. Але ще складніше їй зустрітися з оцими маленькими дітиськами, які ні в чому не винні, але чомусь, через щось, знаходяться в місці, яке не повинно існувати. Жодна дитина в світі не заслуговує на такий початок свого життя. І коли до тебе, підбігає маленький, 5-річний хлопачка, а разом з ним така ж сама, малесенька 5-річна леді і обидва в один голос кричать, запитують, – «Тату, тату, ти до нас? Ти прийшов нас додому забрати?», в тебе світ перед очима падає. В той момент жити з одного боку не хочеться, а з іншого — хочеться, як ніколи. З одного боку ти нічого не відчуваєш, стоїш не дихаєш, а з іншого — всередині вирує і любов і дика ненависть, і серце з грудей вилітає і слова сказати не можеш. Придумуєш на ходу тупу відмазку, дякуєш Ларисі Борисівні, що все таки дозволила тобі на дві секунди завітати до дітей і йдеш німий на вихід. Зустрічає тебе Рома, питає що і як, а ти далі йдеш, не говориш. Приходиш додому і не знаєш куди емоції, куди злість подіти, чи піти на турнік, на холод їх повиганяти, чи забухати на два дні, а в результаті – сидиш зараз на кухні… Вже в 3-й годині ночі, додруковуєш цей текст, думаєш, варто вибачитися за те, що він занадто якийсь … вийшов, вибачаєшся (отам вверху, на початку), закриваєш ноутбук і далі “в захльоб” ревеш і … не спиш до ранку. Думаєш, дякуєш, думаєш…
Автор – Андрій Гнатюк
Думка автора може не співпадати з думкою редакції.
About the author
На Тернопільщині жінка отримала опіки під час спалювання трави
На Тернопільщині під час спалювання трави травмувалась жінка. Про це розповіли у ДСНС України у Тернопільській області. "Ще одна подія сталася о 13:47 у селі Долина Теребовлянської громади. Під час пожежі сухої трави на площі 0,03 га травмувалась жінка 1945 року народження. З опіками її госпіталізували до лікувального закладу", - йдеться у повідомленні. Найбільша пожежа трави сталася у селі Варваринці Микулинецької громади, де вогонь охопив близько 3 га території, розповідають рятувальники.
Тепло і сонячно, але не без сюрпризів: якою буде погода у найближчі дні
Синоптики оприлюднили прогноз погоди на найближчі три дні. Регіон чекає тепла та ясна погода, однак оголошено жовтий рівень небезпечності через посилення вітру. Про це повідомляє Тернопільський обласний центр з гідрометрології. 14 березня видасться сонячним, проте вітряним. Південно-східний вітер сягатиме 7–12 м/с, а вдень місцями очікуються пориви до 15–20 м/с. Вночі по області температура коливатиметься від -1° до +4°, у Тернополі — 0…+2°. Вдень потеплішає до +12…+17°. У зв'язку з поривами вітру синоптики оголосили жовтий рівень небезпечності (НМЯ І) — як для області, так і для обласного центру. Мешканцям рекомендується бути обережними та уникати перебування поруч із нестійкими конструкціями й деревами. 15 березня також очікується ясним. Вітер південно-східний, 9–14 м/с. Вночі від -1° до +4°, вдень +11…+16°. 16 березня ясно, вітер дещо вщухне — 7–12 м/с. Температура вночі від -2° до +3°, вдень +11…+16°. Загалом на Тернопільщині встановлюється справді весняна погода […]
Сотні тернополян без води через аварію – адреси
Сотні тернополян залишились без холодного водопостачання через аварію на вулиці Назарія Яремчука. Про це попереджає КП "Тернопільводоканал". "До уваги тернополян! Сьогодні, 13 березня, працівники «Тернопільводоканалу» ліквідовують аварію на вул. Назарія Яремчука. Орієнтовно до 14.00 без води вул. Назарія Яремчука 1- 21, вул. Гетьмана Івана Виговського, 1 — 6, вул. Дружби, 5", - йдеться у повідомленні.
Досвідчений політик іде з облради: що відомо
Депутат Тернопільської обласної ради від фракції «Батьківщина» Василь Деревляний достроково припинив свої повноваження. Відповідне рішення підтримала більшість депутатів на п'ятому пленарному засіданні восьмої сесії облради сьомого скликання, що відбулося 11 березня. За словами самого Деревляного, заяву про складення мандата він подав ще в жовтні — виключно за власним бажанням. Своє місце у раді він залишає без вакансії: оскільки депутат проходив за списком, його замінить наступний кандидат від партії. Про це повідомляє "Суспільне Тернопіль". Василь Деревляний — досвідчений політик. Він тричі обирався народним депутатом України (5, 6 і 7 скликань), був першим заступником голови Тернопільської облради, а також очолює обласну організацію «Батьківщини» з 2002 року. Також на цій сесії депутати присвоїли звання «Почесний громадянин Тернопільської області» посмертно 79 військовим та оголосили 2026 рік на Тернопільщині роком Івана Франка, Івана Гавдиди, Богдана Гаврилишина, Іванни Блажкевич і роком українського кіно.
Ручка для письма: як обрати якісний інструмент для роботи та подарунка
Сучасна ручка для письма залишається незамінним інструментом навіть у цифрову епоху. Попри активне використання гаджетів, саме письмо від руки допомагає структурувати думки, фіксувати ідеї та підписувати важливі документи. Якісний письмовий інструмент здатен впливати не лише на зручність, а й на враження, яке людина залишає після себе. Від ділової зустрічі до особистих нотаток у щоденнику – правильно підібрана ручка відіграє значно більшу роль, ніж може здатися на перший погляд. Інтерес до письмових аксесуарів не зникає, адже вони поєднують функціональність, естетику та індивідуальність. Для когось це робочий інструмент, для когось – елемент стилю, а для інших – символ статусу. Саме тому питання вибору якісної ручки актуальне як для особистого користування, так і для подарунка. Основні види ручок для письма Щоб обрати відповідний варіант, варто розуміти різницю між основними типами ручок. Кожен із них має свої переваги та особливості використання. Найпоширенішими є: кулькові ручки; гелеві […]
Не стало легенди футболу Тернопільщини
Помер легенда футболу Тернопільщини Михайло Шлапко. Про це повідомили в Асоціації футболу Тернопільської області. "Сьогодні, 11 березня, вночі перестало битися серце легенди монастириського футболу Михайла Івановича Шлапка – футболіста, тренера та керівника спортивної галузі. Внесок Михайла Івановича у розвиток спорту Монастирищини важко переоцінити. Його професіоналізм, відданість справі та життєва мудрість назавжди залишаться прикладом для майбутніх поколінь. Михайло Іванович в 1976 році в складі монастириського «Будівельника» став бронзовим призером чемпіонату УРСР Центральної ради ДСТ «Колос», того ж року з командою виборов звання чемпіона Тернопільської області з футболу. Як тренер –привів монастириський «Колос» до перемог у чемпіонаті Тернопільської області 1992 та 1993 роках. Також його добре знають, як багаторічного керівника спортивної галузі Монастирищини та історика місцевого футболу", - йдеться у повідомленні. Висловлюємо щирі співчуття рідним, близьким та усім, хто знав та шанував Михайла Івановича Шлапка. Вічна пам’ять і шана…
