Нещодавно двоє студентів відвідали Тернопільський будинок дитини «Малятко». Перший з них, зараз, намагатиметься вам розповісти про своє перебування там (вибачте будь ласка, якщо занадто особисто і емоційно, по-іншому писати не хочеться). Звичайна будівля, ще радянської зовнішності на вул. Сахарова, 2, гарно заховалася за висаджені перед нею сосни й ялинки. Вона б так і залишилась для нас непримітною, якби ми не знали, що саме сюди нам потрібно передати невеличкий пакуночок для дітей від імені коледжу: гофрований папір, термоклеєвий пістолет, двохсторонній скотч і якусь іншу дрібну канцелярію.
Пакуночок передавали ми вдвох педагогу-педіатру Ларисі Борисівні. Запитали чи можна поспілкуватися з дітьми, нам сказали що ні, бо зараз вирує епідемія кору і такі візити не бажані. Ми вийшли з будинку… На вулиці я вирішив, що хочу повернутися назад, щоб поспілкуватися, якщо не з дітьми, то з педагогом. Навіть не знаю, радіти чи заздрити Ромі, який в цей час залишився мене чекати на дворі. З Ларисою Борисівною ми проговорили хвилин 20. І хоча їй далеко не вперше приходилось відповідати на питання схожі на мої, «чайникові», сльози жінка стримати так і не змогла… Ніби і я зараз не можу, 2-га година ночі, сиджу на кухні, згадую прожитий день і “в захльоб ридаю”. Це неможливо… Просто неможливо на таке дивитися і розуміти, що це реальність, а не страшний сон. С*ка, чого все так не справедливо?
Найголовніше з того, що розповіла вихователька:
– заклад існує вже 38 років;
– швидше, в 90-ті, на початку 2000-х, в будинку перебували або діти сироти, або діти з інвалідністю (без ручок, без ніжок). Зараз, тут знаходиться 47 діток, віком до 6-ти років. Всі вони розподілені на групи: перша — 1-місячні немовлятка діти до 1,5 рочку; друга — від 1,5 до 3-х років; третя — від 3-х до 6-ти. За кожною групою закріплений педагог-вихователь також в будинку працюють головний лікар, логопед, психолог і кухарі. Серед дітей є лише одна кругла сирота, всі інші — або діти, які через певні обставини позбавлені батьківського піклування, або ті, яких сюди віддає соціальна служба, яка перед цим відбирає їх у батьків, даючи шанс виправитися: викарабкатися з скрутного матеріального становища, вилікуватися від алкогольної чи наркотичної залежності і так далі (рідко в кого виходить, в одиниць вийшло), або діти, чиї батьки невиліковно «кончені» і не заслуговують права на життя.
– майже всі діти в будинку з серйозним рівнем затримки в розвитку. Вони починають сидіти, ходити, говорити на 4-5 місяців пізніше норм. Є дитина, якій зараз чотири рочки і яка ще толком не говорить. Є дівчинка, в якої мама алкозалежна шльондра, яка брала з собою дитину на виклики до 6-ти років, бідолашне вже стільки життя побачило, що ворогу не побажаєш. Є тут діти, яких соцслужби забрали з наркопритонів, в яких підлоги не було видно, все тонуло під товстим шаром шприців і різної «дурі».
– єдина підтримка притулку — прості люди і волонтери, які втім справляються з цим завданням і діти забезпечені всім необхідним: теплом, світлом, гарячою водою, канцелярією. Іграшок каже стільки, «що діти вже не знають чим гратися». Малеча забезпечена всім крім сім’ї.
– влада в нашій країні абсолютно безсовісна і безсердечна. Навідується сюди хтось з чиновників лише перед Різдвом, Паскою і Новим Роком і звісно… виборами. Перед минулими виборами завітав в будинок, якийсь депутат. Діти старалися, готували якісь виступи. Він сидів з кам’яним обличчям, дивився на годинник, думав чи довго ще до кінця, потім зняв абсолютно душерозривний сюжет, в якому виставив себе неймовірним героєм і поїхав. Через деякий час в закладі зламалося два тени в бойлерах, які нагрівають воду. Грошей на той момент не було, головний лікар насмілилася подзвонити до цього самого депутата і попросити 500грн на два отих тени і працівник, який встановив би їх (бо в колективі працюють одні жінки, ніхто цього робити не вміє), депутат сказав, що вони розглянуть це питання. І пройшло, с*ка, 5 років, питання досі розглядається.
Як так можна? Мені в голові не вкладається. Як? Йдучи сюди я налаштовував себе, що буде важко, дуже важко, але не уявляв наскільки… З перших секунд, з перших кроків і подихів в середині закладу, зрозумів, що це місце не для таких сентиментальних пацанів, як я. Ні гарний ремонт, ні стильні картини, ні навіть безмежна любов вихователів, яким в ноги вклонитися хочеться за те, що вони роблять, тай не тільки їм — всім людям які небайдужі до чужої біди і проблеми, але, нажаль, не можуть приховати ту атмосферу, яка тут панує. Атмосферу покинутості і самотності.
Людині, яка тьфу-тьфу, ніколи з таким не зустрічалася, складно там перебувати, складно, повірте. Але ще складніше їй зустрітися з оцими маленькими дітиськами, які ні в чому не винні, але чомусь, через щось, знаходяться в місці, яке не повинно існувати. Жодна дитина в світі не заслуговує на такий початок свого життя. І коли до тебе, підбігає маленький, 5-річний хлопачка, а разом з ним така ж сама, малесенька 5-річна леді і обидва в один голос кричать, запитують, – «Тату, тату, ти до нас? Ти прийшов нас додому забрати?», в тебе світ перед очима падає. В той момент жити з одного боку не хочеться, а з іншого — хочеться, як ніколи. З одного боку ти нічого не відчуваєш, стоїш не дихаєш, а з іншого — всередині вирує і любов і дика ненависть, і серце з грудей вилітає і слова сказати не можеш. Придумуєш на ходу тупу відмазку, дякуєш Ларисі Борисівні, що все таки дозволила тобі на дві секунди завітати до дітей і йдеш німий на вихід. Зустрічає тебе Рома, питає що і як, а ти далі йдеш, не говориш. Приходиш додому і не знаєш куди емоції, куди злість подіти, чи піти на турнік, на холод їх повиганяти, чи забухати на два дні, а в результаті – сидиш зараз на кухні… Вже в 3-й годині ночі, додруковуєш цей текст, думаєш, варто вибачитися за те, що він занадто якийсь … вийшов, вибачаєшся (отам вверху, на початку), закриваєш ноутбук і далі “в захльоб” ревеш і … не спиш до ранку. Думаєш, дякуєш, думаєш…
Автор – Андрій Гнатюк
Думка автора може не співпадати з думкою редакції.
About the author
Бухгалтерка музею на Кременеччині привласнила понад 200 тисяч гривень бюджетних коштів
Бухгалтерка музею на Кременеччині привласнила понад 200 тисяч гривень бюджетних коштів шляхом незаконного завищення зарплат. Через це установа зазнала значних фінансових збитків, а справу розслідують поліцейські. Про це стало відомо з офіційного повідомлення начальника Головного управління Національної поліції в Тернопільській області Сергія Зюбаненка. Слідчі Кременецького райвідділу поліції встановили, що жінка мала доступ до банківської системи нарахування заробітної плати. Вона систематично вносила неправдиві дані та проводила незаконні виплати. Понад 70 тисяч гривень надійшли безпосередньо на її рахунок. Решту коштів вона розподілила у вигляді додаткових виплат ще одинадцятьом працівникам музею. Раніше жінка вже була засуджена за аналогічні злочини, коли працювала бухгалтером у бібліотеці. Однак попередній досвід відповідальності її не зупинив. Наразі фігурантці повідомлено про підозру за фактами привласнення та розтрати майна, а також несанкціонованої зміни інформації в автоматизованих системах. “Моя позиція незмінна: кожна гривня бюджетних коштів має використовуватися за призначенням. Посада, доступ […]
У Кобиловолоках ледь не згоріла церква (фото)
На Тернопільщині у селі Кобиловолоки сталася пожежа у церкві. Про це повідомили у ГУ ДСНС України у Тернопільській області. "Пожежа у приміщенні церкви на Тернопільщині: рятувальники не допустили поширення вогню на основну споруду. 1 листопада о 18:50 рятувальники отримали повідомлення про пожежу в церкві у селі Кобиловолоки Теребовлянської громади. Займання виникло у підсобному приміщенні. Вогонь охопив площу 20 м², знищивши облицювання стін і стелі та речі побутового вжитку," - йдеться у повідомленні. Рятувальники зупинили поширення вогню.
На Тернопільщині під фундаментом церкви знайшли старовинний склеп із труною
У селі Грабовець Тернопільського району під час будівництва виявили давнє поховання під церквою. На глибині близько двох метрів робітники натрапили на засипаний склеп і людські останки. Про це повідомили на сторінці спільноти «Від Тарнополя до Тернополя» у соцмережах. Знахідку відкопали під час ремонтних робіт біля місцевого храму. Будівельники проводили утеплення та гідроізоляцію фундаменту, коли натрапили на металеві двері. За цими дверима виявився підземний склеп, який пролежав під землею понад сотню років. Усередині приміщення знайшли триметрову труну. Під час вивезення ґрунту біля церкви робітники також відкопали останки двох людей. На кістках одного з померлих помітили сліди давньої травми щелепи. «В селі Грабовець відкопавши навколо церкву для утеплення і ізоляції фундаменту, натрапили на глибині 2х метрів, на металеві двері! Виявилося, що це склеп для поховання, який знаходився під церквою, і був більше ніж 100 років накритий землею. В склепі вияви труну довжиною […]
У Тернополі чоловік загинув під колесами власного авто
На території АЗС у Тернополі сталася ДТП, яка закінчилася трагічно. Про це повідомляє поліція Тернопільської області. "Смертельна ДТП сталася на території заправної станції, що по вулиці 15 квітня. Водій залишив авто, ймовірно, забувши поставити на ручне гальмо, і пішов у справах. У якийсь момент транспортний засіб самовільно почав рухатися і наїхав на власника. З важкими травмами чоловіка госпіталізували, проте цього ж дня він помер у лікувальному закладі. Проводиться перевірка", - йдеться у повідомленні.
На заході України знищили майже пів сотні ворожих дронів
Під час атаки на захід України воїни з Повітряних Сил знищили майже 50 ворожих дронів. Про це йдеться у повідомленні Повітряного командування "Захід". "Вдень 1 листопада та вночі 2 листопада російські агресори атакували західні області України реактивними безпілотниками. Авіація та підрозділи протиповітряної оборони повітряного командування «Захід» у зоні своєї відповідальності знищили 42 реактивні ударні БпЛА типу «Герань-2», «Герань-4» та «Герань-5»", - йдеться у заяві. У повідомленні також зазначається, що ворожі цілі знищували у небі Хмельниччини, Волині, Тернопільщини, Буковини та Львівщини.
Йому було лише 26: на Бережанщині помер молодий лікар
У Бережанах на Тернопільщині раптово зупинилося серце 26-річного лікаря-стоматолога КНП “Бережанська ЦМЛ” Ігоря Богдановича Крупи. Трагедія сталася на початку кар'єрного шляху медика. Про це повідомили на офіційній сторінці КНП “Бережанська ЦМЛ” у соціальній мережі Facebook. Ігор Богданович Крупа пішов із життя раптово та передчасно. Його земний шлях зупинився на самому злеті, коли молодий фахівець мав попереду ціле життя та плани на майбутнє. У лікарні зазначають, що він був світлою, доброю, щирою людиною та професіоналом своєї справи. Колектив закладу висловлює найщиріші співчуття родині, близьким і друзям померлого лікаря. Причину смерті не зазначають. Розділяємо біль непоправної втрати у цей неймовірно важкий час. Світла та вічна пам'ять.
