Нещодавно двоє студентів відвідали Тернопільський будинок дитини «Малятко». Перший з них, зараз, намагатиметься вам розповісти про своє перебування там (вибачте будь ласка, якщо занадто особисто і емоційно, по-іншому писати не хочеться). Звичайна будівля, ще радянської зовнішності на вул. Сахарова, 2, гарно заховалася за висаджені перед нею сосни й ялинки. Вона б так і залишилась для нас непримітною, якби ми не знали, що саме сюди нам потрібно передати невеличкий пакуночок для дітей від імені коледжу: гофрований папір, термоклеєвий пістолет, двохсторонній скотч і якусь іншу дрібну канцелярію.
Пакуночок передавали ми вдвох педагогу-педіатру Ларисі Борисівні. Запитали чи можна поспілкуватися з дітьми, нам сказали що ні, бо зараз вирує епідемія кору і такі візити не бажані. Ми вийшли з будинку… На вулиці я вирішив, що хочу повернутися назад, щоб поспілкуватися, якщо не з дітьми, то з педагогом. Навіть не знаю, радіти чи заздрити Ромі, який в цей час залишився мене чекати на дворі. З Ларисою Борисівною ми проговорили хвилин 20. І хоча їй далеко не вперше приходилось відповідати на питання схожі на мої, «чайникові», сльози жінка стримати так і не змогла… Ніби і я зараз не можу, 2-га година ночі, сиджу на кухні, згадую прожитий день і “в захльоб ридаю”. Це неможливо… Просто неможливо на таке дивитися і розуміти, що це реальність, а не страшний сон. С*ка, чого все так не справедливо?
Найголовніше з того, що розповіла вихователька:
– заклад існує вже 38 років;
– швидше, в 90-ті, на початку 2000-х, в будинку перебували або діти сироти, або діти з інвалідністю (без ручок, без ніжок). Зараз, тут знаходиться 47 діток, віком до 6-ти років. Всі вони розподілені на групи: перша — 1-місячні немовлятка діти до 1,5 рочку; друга — від 1,5 до 3-х років; третя — від 3-х до 6-ти. За кожною групою закріплений педагог-вихователь також в будинку працюють головний лікар, логопед, психолог і кухарі. Серед дітей є лише одна кругла сирота, всі інші — або діти, які через певні обставини позбавлені батьківського піклування, або ті, яких сюди віддає соціальна служба, яка перед цим відбирає їх у батьків, даючи шанс виправитися: викарабкатися з скрутного матеріального становища, вилікуватися від алкогольної чи наркотичної залежності і так далі (рідко в кого виходить, в одиниць вийшло), або діти, чиї батьки невиліковно «кончені» і не заслуговують права на життя.
– майже всі діти в будинку з серйозним рівнем затримки в розвитку. Вони починають сидіти, ходити, говорити на 4-5 місяців пізніше норм. Є дитина, якій зараз чотири рочки і яка ще толком не говорить. Є дівчинка, в якої мама алкозалежна шльондра, яка брала з собою дитину на виклики до 6-ти років, бідолашне вже стільки життя побачило, що ворогу не побажаєш. Є тут діти, яких соцслужби забрали з наркопритонів, в яких підлоги не було видно, все тонуло під товстим шаром шприців і різної «дурі».
– єдина підтримка притулку — прості люди і волонтери, які втім справляються з цим завданням і діти забезпечені всім необхідним: теплом, світлом, гарячою водою, канцелярією. Іграшок каже стільки, «що діти вже не знають чим гратися». Малеча забезпечена всім крім сім’ї.
– влада в нашій країні абсолютно безсовісна і безсердечна. Навідується сюди хтось з чиновників лише перед Різдвом, Паскою і Новим Роком і звісно… виборами. Перед минулими виборами завітав в будинок, якийсь депутат. Діти старалися, готували якісь виступи. Він сидів з кам’яним обличчям, дивився на годинник, думав чи довго ще до кінця, потім зняв абсолютно душерозривний сюжет, в якому виставив себе неймовірним героєм і поїхав. Через деякий час в закладі зламалося два тени в бойлерах, які нагрівають воду. Грошей на той момент не було, головний лікар насмілилася подзвонити до цього самого депутата і попросити 500грн на два отих тени і працівник, який встановив би їх (бо в колективі працюють одні жінки, ніхто цього робити не вміє), депутат сказав, що вони розглянуть це питання. І пройшло, с*ка, 5 років, питання досі розглядається.
Як так можна? Мені в голові не вкладається. Як? Йдучи сюди я налаштовував себе, що буде важко, дуже важко, але не уявляв наскільки… З перших секунд, з перших кроків і подихів в середині закладу, зрозумів, що це місце не для таких сентиментальних пацанів, як я. Ні гарний ремонт, ні стильні картини, ні навіть безмежна любов вихователів, яким в ноги вклонитися хочеться за те, що вони роблять, тай не тільки їм — всім людям які небайдужі до чужої біди і проблеми, але, нажаль, не можуть приховати ту атмосферу, яка тут панує. Атмосферу покинутості і самотності.
Людині, яка тьфу-тьфу, ніколи з таким не зустрічалася, складно там перебувати, складно, повірте. Але ще складніше їй зустрітися з оцими маленькими дітиськами, які ні в чому не винні, але чомусь, через щось, знаходяться в місці, яке не повинно існувати. Жодна дитина в світі не заслуговує на такий початок свого життя. І коли до тебе, підбігає маленький, 5-річний хлопачка, а разом з ним така ж сама, малесенька 5-річна леді і обидва в один голос кричать, запитують, – «Тату, тату, ти до нас? Ти прийшов нас додому забрати?», в тебе світ перед очима падає. В той момент жити з одного боку не хочеться, а з іншого — хочеться, як ніколи. З одного боку ти нічого не відчуваєш, стоїш не дихаєш, а з іншого — всередині вирує і любов і дика ненависть, і серце з грудей вилітає і слова сказати не можеш. Придумуєш на ходу тупу відмазку, дякуєш Ларисі Борисівні, що все таки дозволила тобі на дві секунди завітати до дітей і йдеш німий на вихід. Зустрічає тебе Рома, питає що і як, а ти далі йдеш, не говориш. Приходиш додому і не знаєш куди емоції, куди злість подіти, чи піти на турнік, на холод їх повиганяти, чи забухати на два дні, а в результаті – сидиш зараз на кухні… Вже в 3-й годині ночі, додруковуєш цей текст, думаєш, варто вибачитися за те, що він занадто якийсь … вийшов, вибачаєшся (отам вверху, на початку), закриваєш ноутбук і далі “в захльоб” ревеш і … не спиш до ранку. Думаєш, дякуєш, думаєш…
Автор – Андрій Гнатюк
Думка автора може не співпадати з думкою редакції.
About the author
Загинув боєць “Правого сектора” “Дуб” з Тернопільщини
На фронті загинув боєць "Правого сектора" з Тернопільщини Олег Шелетин з позивним "Дуб". Про це повідомили на сторінці "Правий сектор Тернопільщина" у фейсбуці. "Друг Дуб був активним бійцем НВР «Правий сектор» ще від початків руху з 2014/15 рр. Брав участь у російсько-українській війні в час АТО/ООС у складі Добровольчого українського корпусу. Завжди поміркований, спокійний, послідовний у словах і вчинках, братерський, готовий на різну працю для добра справи", - йдеться у заяві. З перших днів "Дуб" вирушив на захист України, брав участь у визволенні Київщини та Чернігівщини, боях за Харківщину. "У 2023-2025 рр. активно ліквідовував ворога у складі артилерійської батареї 2 батальйону ім. Т. Хаммера 67 омбр. Без нарікань чи сумнівів, впевнено і послідовно виконував бойові завдання на Донеччині і Курщині. У 2026 році служив у цивільно-військовому співробітництві батальйону, де проявляв велику ініціативу і ефективність. 2 серпня 2026 року загинув, захищаючи […]
Помер відомий плавець, рекордсмен з Тернопільщини Ростислав Ласюта
На 46-му році життя помер відомий спортсмен з Тернопільщини Ростислав Ласюта. Про це повідомили у клубі Ternopillia SWIM Masters, членом якого був Ласюта. "З великим сумом повідомляємо, що на 46-ому році життя не стало члена нашого клубу, рекордсмена області з плавання серед мастерс Ростислава Ласюти. Найщиріші співчуття сімї, рідним та близьким... Світла память", - йдеться у заяві. Про причину смерті не повідомляють. https://terminovo.te.ua/news/142347/
Курйозна аварія у Кременці: авто опинилось на даху іншого (відео)
У Кременці сталася дивна ДТП, унаслідок якої одне авто опинилося на даху іншого. Відповідні відео опублікував у соцмережах місцевий мешканець user7fzkmh1kce. Як видно на відео, унаслідок аварії автівка, ймовірно, з'їхала з дороги і опинилась на даху іншого автомобіля, що рухався дорогою нижче. Втім, точні обставини ДТП наразі не відомі.
Зневажив єпископа і чинив розкол: ПЦУ покарала священника з Тернопільщини
Митрополит Тернопільський і Кременецький Нестор заборонив священнослужіння священника Олексія Николишина. Про це йдеться в указі від 4 серпня, повідомляє Тернопільська єпархія ПЦУ. "За грубе порушення канонічного порядку, непослух та зневагу до свого єпископа, участь у незаконних зібраннях та діях, спрямованих на розділення Православної Церкви України, позаштатний клірик Тернопільської єпархії Української Православної Церкви (Православної Церкви України) священник Олексій Зеновійович Николишин відповідно до 15, 31, 39 правил Святих Апостолів та правила 5 Святого Помісного Собору Антіохійського забороняється у священнослужінні в очікуванні його повного і щирого покаяння та повернення у лоно Православної Церкви України" - йдеться в указі митрополита Нестора. Наразі не відомо, які саме порушення вчинив священник.
Багато загиблих і постраждалих: наслідки атаки на Київ та область 5 серпня
У ніч проти 5 серпня Росія здійснила масовану комбіновану атаку на Київ та Київську область, застосувавши балістичні ракети та ударні безпілотники. Розповідаємо все, що відомо про обстріл Києва та Київщини 5 серпня. У столиці протягом кількох годин працювали сили протиповітряної оборони, однак падіння уламків і влучання спричинили пожежі та руйнування. Що відомо про наслідки у Києві Пошкодження зафіксували в Оболонському, Святошинському, Голосіївському та Деснянському районах столиці. Основні наслідки атаки: Загинула одна людина. Постраждали щонайменше 27 людей, 16 із них госпіталізували, четверо перебувають у тяжкому стані. Виникли пожежі у житлових і нежитлових будівлях, складських та офісних приміщеннях. Пошкоджено цивільну інфраструктуру, автомобілі та інші об'єкти. У Голосіївському районі стався витік аміаку, через що на місці працювали спеціалізовані служби. Які наслідки на Київщині У Київській області найбільше постраждали Броварський, Бучанський та Фастівський райони. Через ворожу атаку виникли масштабні пожежі на складах, логістичних підприємствах […]
Поліцейський з Тернопільщини отримав дві почесні відзнаки за службу Україні
Поліцейський з Тернопільщини Олександр Гайдукевич отримав дві відзнаки за служіння Батьківщині. Про це повідомляє начальник ГУНП Тернопільщини Сергій Зюбаненко. "Свій бойовий шлях у складі стрілецького батальйону поліції Тернопільщини він пройшов на Торецькому напрямку - одному з найгарячіших відтинків фронту. Разом із побратимами мужньо тримав оборону, виконував бойові завдання, стримував ворога та зазнав поранення", - пише Зюбаненко. За мужність та службу він був нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України» та почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Срібний Хрест». Після лікування та реабілітації Гайдукевич продовжує службу дільничним офіцером у Бережанах, допомагає людям.
