Нещодавно двоє студентів відвідали Тернопільський будинок дитини «Малятко». Перший з них, зараз, намагатиметься вам розповісти про своє перебування там (вибачте будь ласка, якщо занадто особисто і емоційно, по-іншому писати не хочеться). Звичайна будівля, ще радянської зовнішності на вул. Сахарова, 2, гарно заховалася за висаджені перед нею сосни й ялинки. Вона б так і залишилась для нас непримітною, якби ми не знали, що саме сюди нам потрібно передати невеличкий пакуночок для дітей від імені коледжу: гофрований папір, термоклеєвий пістолет, двохсторонній скотч і якусь іншу дрібну канцелярію.
Пакуночок передавали ми вдвох педагогу-педіатру Ларисі Борисівні. Запитали чи можна поспілкуватися з дітьми, нам сказали що ні, бо зараз вирує епідемія кору і такі візити не бажані. Ми вийшли з будинку… На вулиці я вирішив, що хочу повернутися назад, щоб поспілкуватися, якщо не з дітьми, то з педагогом. Навіть не знаю, радіти чи заздрити Ромі, який в цей час залишився мене чекати на дворі. З Ларисою Борисівною ми проговорили хвилин 20. І хоча їй далеко не вперше приходилось відповідати на питання схожі на мої, «чайникові», сльози жінка стримати так і не змогла… Ніби і я зараз не можу, 2-га година ночі, сиджу на кухні, згадую прожитий день і “в захльоб ридаю”. Це неможливо… Просто неможливо на таке дивитися і розуміти, що це реальність, а не страшний сон. С*ка, чого все так не справедливо?
Найголовніше з того, що розповіла вихователька:
– заклад існує вже 38 років;
– швидше, в 90-ті, на початку 2000-х, в будинку перебували або діти сироти, або діти з інвалідністю (без ручок, без ніжок). Зараз, тут знаходиться 47 діток, віком до 6-ти років. Всі вони розподілені на групи: перша — 1-місячні немовлятка діти до 1,5 рочку; друга — від 1,5 до 3-х років; третя — від 3-х до 6-ти. За кожною групою закріплений педагог-вихователь також в будинку працюють головний лікар, логопед, психолог і кухарі. Серед дітей є лише одна кругла сирота, всі інші — або діти, які через певні обставини позбавлені батьківського піклування, або ті, яких сюди віддає соціальна служба, яка перед цим відбирає їх у батьків, даючи шанс виправитися: викарабкатися з скрутного матеріального становища, вилікуватися від алкогольної чи наркотичної залежності і так далі (рідко в кого виходить, в одиниць вийшло), або діти, чиї батьки невиліковно «кончені» і не заслуговують права на життя.
– майже всі діти в будинку з серйозним рівнем затримки в розвитку. Вони починають сидіти, ходити, говорити на 4-5 місяців пізніше норм. Є дитина, якій зараз чотири рочки і яка ще толком не говорить. Є дівчинка, в якої мама алкозалежна шльондра, яка брала з собою дитину на виклики до 6-ти років, бідолашне вже стільки життя побачило, що ворогу не побажаєш. Є тут діти, яких соцслужби забрали з наркопритонів, в яких підлоги не було видно, все тонуло під товстим шаром шприців і різної «дурі».
– єдина підтримка притулку — прості люди і волонтери, які втім справляються з цим завданням і діти забезпечені всім необхідним: теплом, світлом, гарячою водою, канцелярією. Іграшок каже стільки, «що діти вже не знають чим гратися». Малеча забезпечена всім крім сім’ї.
– влада в нашій країні абсолютно безсовісна і безсердечна. Навідується сюди хтось з чиновників лише перед Різдвом, Паскою і Новим Роком і звісно… виборами. Перед минулими виборами завітав в будинок, якийсь депутат. Діти старалися, готували якісь виступи. Він сидів з кам’яним обличчям, дивився на годинник, думав чи довго ще до кінця, потім зняв абсолютно душерозривний сюжет, в якому виставив себе неймовірним героєм і поїхав. Через деякий час в закладі зламалося два тени в бойлерах, які нагрівають воду. Грошей на той момент не було, головний лікар насмілилася подзвонити до цього самого депутата і попросити 500грн на два отих тени і працівник, який встановив би їх (бо в колективі працюють одні жінки, ніхто цього робити не вміє), депутат сказав, що вони розглянуть це питання. І пройшло, с*ка, 5 років, питання досі розглядається.
Як так можна? Мені в голові не вкладається. Як? Йдучи сюди я налаштовував себе, що буде важко, дуже важко, але не уявляв наскільки… З перших секунд, з перших кроків і подихів в середині закладу, зрозумів, що це місце не для таких сентиментальних пацанів, як я. Ні гарний ремонт, ні стильні картини, ні навіть безмежна любов вихователів, яким в ноги вклонитися хочеться за те, що вони роблять, тай не тільки їм — всім людям які небайдужі до чужої біди і проблеми, але, нажаль, не можуть приховати ту атмосферу, яка тут панує. Атмосферу покинутості і самотності.
Людині, яка тьфу-тьфу, ніколи з таким не зустрічалася, складно там перебувати, складно, повірте. Але ще складніше їй зустрітися з оцими маленькими дітиськами, які ні в чому не винні, але чомусь, через щось, знаходяться в місці, яке не повинно існувати. Жодна дитина в світі не заслуговує на такий початок свого життя. І коли до тебе, підбігає маленький, 5-річний хлопачка, а разом з ним така ж сама, малесенька 5-річна леді і обидва в один голос кричать, запитують, – «Тату, тату, ти до нас? Ти прийшов нас додому забрати?», в тебе світ перед очима падає. В той момент жити з одного боку не хочеться, а з іншого — хочеться, як ніколи. З одного боку ти нічого не відчуваєш, стоїш не дихаєш, а з іншого — всередині вирує і любов і дика ненависть, і серце з грудей вилітає і слова сказати не можеш. Придумуєш на ходу тупу відмазку, дякуєш Ларисі Борисівні, що все таки дозволила тобі на дві секунди завітати до дітей і йдеш німий на вихід. Зустрічає тебе Рома, питає що і як, а ти далі йдеш, не говориш. Приходиш додому і не знаєш куди емоції, куди злість подіти, чи піти на турнік, на холод їх повиганяти, чи забухати на два дні, а в результаті – сидиш зараз на кухні… Вже в 3-й годині ночі, додруковуєш цей текст, думаєш, варто вибачитися за те, що він занадто якийсь … вийшов, вибачаєшся (отам вверху, на початку), закриваєш ноутбук і далі “в захльоб” ревеш і … не спиш до ранку. Думаєш, дякуєш, думаєш…
Автор – Андрій Гнатюк
Думка автора може не співпадати з думкою редакції.
About the author
«Ракети запускає диявол, а не Росія»: у Почаївській лаврі досі живе “рускій мір”
Поки державні органи намагаються юридично розірвати зв’язки Почаївської Свято-Успенської лаври з Російською православною церквою та повернути святиню під контроль України, у стінах монастиря час ніби зупинився. Там досі панує класична наративна база проросійського пропагандистського загартування, а провину за війну прихожани та духовенство перекладають із реального агресора на «метафізичне зло». Журналістські спостереження та спілкування з паломниками Почаївської лаври демонструють дивовижну стійкість кремлівських міфів, які роками вкорінювалися через літературу, проповіді та сповіді. Попри щоденні обстріли українських міст, чимало відвідувачів обирають відверте заперечення провини Кремля, повідомляє hromadske. На запитання про те, хто ж насправді несе відповідальність за смерті та руйнування в Україні, серед вірян можна почути заяви в дусі глибокого релігійного фаталізму, де для російської армії просто немає місця: «Це не Росія ракети запускає, це диявол їх запускає! Людина — це лише знаряддя. Воюють не люди, воюють духовні сили. Треба молитися, а не […]
Захід України атакували ворожі дрони: як впоралась ППО
Вранці 18 вересня російські війська атакували захід України ударними безпілотниками типу Shahed. Як повідомило Повітряне командування «Захід» Повітряних Сил ЗС України, у зоні його відповідальності авіація та підрозділи протиповітряної оборони знищили три ворожі БпЛА. У командуванні зазначили, що сили та засоби ППО перебувають у постійній готовності до відбиття повітряних атак противника. Інформація про наслідки атаки уточнюється.
Під час перебудов Почаївської лаври зафіксовано десятки порушень, – заповідник
Під час інвентаризації та перевірки будівель Почаївської лаври фахівці заповідника виявили численні порушення, зокрема самовільні перебудови та проведення робіт без необхідних погоджень. «Жодного проєкту нам не було надано, жодного погодження не було. І таких випадків порушення законодавства — десятки», — заявив директор Кременецько-Почаївського державного історико-архітектурного заповідника Василь Ільчишин в коментарі для hromadske. За його словами, у частині приміщень були змінені стіни та прорізи, а на території пам’ятки проводилися ремонтно-реставраційні роботи без погодження з Міністерством культури. Також під час інвентаризації заповідник заявив про зникнення кількох ікон. Зокрема, йдеться про ікону «Ангел причащає святого Онуфрія» 1807 року, яка, за словами Ільчишина, була зафіксована у паспорті об’єкта 2014 року, але під час перевірки її не виявили. Окремо директор заповідника заявив про роботи на фасаді Успенського собору. За його словами, там збивали ліпнину, шпаклювали та штукатурили стіни. Із цього приводу, зазначив Ільчишин, Міністерство культури […]
Як дізнатись, чи дитина поїла у школі: роз’яснення від міськради
Батьки школярів у Тернопільській громаді можуть самостійно перевірити, у які дні їхня дитина отримувала безкоштовне харчування у школі. Інформація доступна у мобільному застосунку «е-Тернопіль», повідомляє Тернопільська міська рада. Із початку вересня учні 1–11 класів шкіл Тернопільської громади отримують одноразове безоплатне гаряче харчування. Для обліку харчування кожен школяр має індивідуальну картку. Щоб переглянути інформацію про харчування дитини, батькам потрібно додати картку до свого акаунта в застосунку «е-Тернопіль». Як це зробити: відкрити розділ «Файна карта»; натиснути «Додати карту»; обрати тип картки «Файна карта»; ввести номер картки. Після цього картка для харчування з’явиться у розділі «Файна карта» поруч із карткою для проїзду. Перегорнувши картки праворуч, можна побачити інформацію про дні, коли дитина отримувала харчування. Поповнювати цю картку не потрібно — одноразове харчування школярів фінансується з державного та міського бюджетів. У міськраді також звертають увагу: якщо дитина була відсутня у школі, але в застосунку […]
З Почаївської лаври зникла стародавня ікона
Під час інвентаризації майна Почаївської лаври комісія не знайшла ікону «Ангел причащає святого Онуфрія», датовану 1807 роком. Про це hromadske повідомив директор Кременецько-Почаївського державного історико-архітектурного заповідника Василь Ільчишин. За його словами, представники Лаври стверджують, що цієї ікони там не було. Водночас, як зазначив Ільчишин, твір мистецтва зафіксований у паспорті Успенського собору за 2014 рік, а в документах є і його фотографія. «Ми не знайшли, наприклад, роботи “Ангел причащає святого Онуфрія”. Це ікона початку XIX століття, 1807 року. Вони кажуть, що її не було. Ну як не було, якщо в паспорті за 2014 рік вона є?» — сказав директор заповідника. Інвентаризація майна та будівель Лаври тривала на тлі суперечки між державою та нинішніми орендарями комплексу — релігійною організацією УПЦ. У заповіднику заявляють, що під час перевірки виявили не лише відсутність окремих предметів, а й численні перебудови та зміни в історичних будівлях. […]
Усім членам ВЛК медзакладу Тернопільщини висунуто підозри: як діяла схема
На Тернопільщині поліція і СБУ викрили схему, у якій лікарі та їхні спільники за гроші оформлювали чоловікам фіктивну потребу доглядати за родичами, щоб ті уникали мобілізації. Про це повідомляє Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України. Як діяла схема Правоохоронці встановили, що родичі військовозобов'язаних чоловіків за допомогою кількох лікарів отримували офіційний висновок про потребу постійного догляду. Такий документ давав підставу для відстрочки від служби та виїзду за кордон. До схеми причетні четверо лікарів одного з регіональних медичних закладів, які входили до лікарсько-консультативної комісії, а також двоє їхніх спільників - чоловік і жінка. Чоловік рекламував послугу серед охочих уникнути мобілізації та запевняв, що має вплив на членів комісії. Жінка домовлялася з клієнтами напряму і забирала в них документи родичів. Отримані папери вона передавала подрузі, яка очолювала лікарсько-консультативну комісію. Далі та разом з колегами вносила у медичні висновки неправдиву інформацію без жодного обстеження […]
