Нещодавно двоє студентів відвідали Тернопільський будинок дитини «Малятко». Перший з них, зараз, намагатиметься вам розповісти про своє перебування там (вибачте будь ласка, якщо занадто особисто і емоційно, по-іншому писати не хочеться). Звичайна будівля, ще радянської зовнішності на вул. Сахарова, 2, гарно заховалася за висаджені перед нею сосни й ялинки. Вона б так і залишилась для нас непримітною, якби ми не знали, що саме сюди нам потрібно передати невеличкий пакуночок для дітей від імені коледжу: гофрований папір, термоклеєвий пістолет, двохсторонній скотч і якусь іншу дрібну канцелярію.
Пакуночок передавали ми вдвох педагогу-педіатру Ларисі Борисівні. Запитали чи можна поспілкуватися з дітьми, нам сказали що ні, бо зараз вирує епідемія кору і такі візити не бажані. Ми вийшли з будинку… На вулиці я вирішив, що хочу повернутися назад, щоб поспілкуватися, якщо не з дітьми, то з педагогом. Навіть не знаю, радіти чи заздрити Ромі, який в цей час залишився мене чекати на дворі. З Ларисою Борисівною ми проговорили хвилин 20. І хоча їй далеко не вперше приходилось відповідати на питання схожі на мої, «чайникові», сльози жінка стримати так і не змогла… Ніби і я зараз не можу, 2-га година ночі, сиджу на кухні, згадую прожитий день і “в захльоб ридаю”. Це неможливо… Просто неможливо на таке дивитися і розуміти, що це реальність, а не страшний сон. С*ка, чого все так не справедливо?
Найголовніше з того, що розповіла вихователька:
– заклад існує вже 38 років;
– швидше, в 90-ті, на початку 2000-х, в будинку перебували або діти сироти, або діти з інвалідністю (без ручок, без ніжок). Зараз, тут знаходиться 47 діток, віком до 6-ти років. Всі вони розподілені на групи: перша — 1-місячні немовлятка діти до 1,5 рочку; друга — від 1,5 до 3-х років; третя — від 3-х до 6-ти. За кожною групою закріплений педагог-вихователь також в будинку працюють головний лікар, логопед, психолог і кухарі. Серед дітей є лише одна кругла сирота, всі інші — або діти, які через певні обставини позбавлені батьківського піклування, або ті, яких сюди віддає соціальна служба, яка перед цим відбирає їх у батьків, даючи шанс виправитися: викарабкатися з скрутного матеріального становища, вилікуватися від алкогольної чи наркотичної залежності і так далі (рідко в кого виходить, в одиниць вийшло), або діти, чиї батьки невиліковно «кончені» і не заслуговують права на життя.
– майже всі діти в будинку з серйозним рівнем затримки в розвитку. Вони починають сидіти, ходити, говорити на 4-5 місяців пізніше норм. Є дитина, якій зараз чотири рочки і яка ще толком не говорить. Є дівчинка, в якої мама алкозалежна шльондра, яка брала з собою дитину на виклики до 6-ти років, бідолашне вже стільки життя побачило, що ворогу не побажаєш. Є тут діти, яких соцслужби забрали з наркопритонів, в яких підлоги не було видно, все тонуло під товстим шаром шприців і різної «дурі».
– єдина підтримка притулку — прості люди і волонтери, які втім справляються з цим завданням і діти забезпечені всім необхідним: теплом, світлом, гарячою водою, канцелярією. Іграшок каже стільки, «що діти вже не знають чим гратися». Малеча забезпечена всім крім сім’ї.
– влада в нашій країні абсолютно безсовісна і безсердечна. Навідується сюди хтось з чиновників лише перед Різдвом, Паскою і Новим Роком і звісно… виборами. Перед минулими виборами завітав в будинок, якийсь депутат. Діти старалися, готували якісь виступи. Він сидів з кам’яним обличчям, дивився на годинник, думав чи довго ще до кінця, потім зняв абсолютно душерозривний сюжет, в якому виставив себе неймовірним героєм і поїхав. Через деякий час в закладі зламалося два тени в бойлерах, які нагрівають воду. Грошей на той момент не було, головний лікар насмілилася подзвонити до цього самого депутата і попросити 500грн на два отих тени і працівник, який встановив би їх (бо в колективі працюють одні жінки, ніхто цього робити не вміє), депутат сказав, що вони розглянуть це питання. І пройшло, с*ка, 5 років, питання досі розглядається.
Як так можна? Мені в голові не вкладається. Як? Йдучи сюди я налаштовував себе, що буде важко, дуже важко, але не уявляв наскільки… З перших секунд, з перших кроків і подихів в середині закладу, зрозумів, що це місце не для таких сентиментальних пацанів, як я. Ні гарний ремонт, ні стильні картини, ні навіть безмежна любов вихователів, яким в ноги вклонитися хочеться за те, що вони роблять, тай не тільки їм — всім людям які небайдужі до чужої біди і проблеми, але, нажаль, не можуть приховати ту атмосферу, яка тут панує. Атмосферу покинутості і самотності.
Людині, яка тьфу-тьфу, ніколи з таким не зустрічалася, складно там перебувати, складно, повірте. Але ще складніше їй зустрітися з оцими маленькими дітиськами, які ні в чому не винні, але чомусь, через щось, знаходяться в місці, яке не повинно існувати. Жодна дитина в світі не заслуговує на такий початок свого життя. І коли до тебе, підбігає маленький, 5-річний хлопачка, а разом з ним така ж сама, малесенька 5-річна леді і обидва в один голос кричать, запитують, – «Тату, тату, ти до нас? Ти прийшов нас додому забрати?», в тебе світ перед очима падає. В той момент жити з одного боку не хочеться, а з іншого — хочеться, як ніколи. З одного боку ти нічого не відчуваєш, стоїш не дихаєш, а з іншого — всередині вирує і любов і дика ненависть, і серце з грудей вилітає і слова сказати не можеш. Придумуєш на ходу тупу відмазку, дякуєш Ларисі Борисівні, що все таки дозволила тобі на дві секунди завітати до дітей і йдеш німий на вихід. Зустрічає тебе Рома, питає що і як, а ти далі йдеш, не говориш. Приходиш додому і не знаєш куди емоції, куди злість подіти, чи піти на турнік, на холод їх повиганяти, чи забухати на два дні, а в результаті – сидиш зараз на кухні… Вже в 3-й годині ночі, додруковуєш цей текст, думаєш, варто вибачитися за те, що він занадто якийсь … вийшов, вибачаєшся (отам вверху, на початку), закриваєш ноутбук і далі “в захльоб” ревеш і … не спиш до ранку. Думаєш, дякуєш, думаєш…
Автор – Андрій Гнатюк
Думка автора може не співпадати з думкою редакції.
About the author
З Алеї пам’яті загиблого Героя на Кременеччині поглумилися (фото, відео)
На Тернопільщині вандали зруйнували Алею пам'яті загиблого Героя Миколи Мазурка у селі Влащинці. Невідомі злочинці вирвали та вкрали дерева, які були висаджені на честь захисника України. Про цей випадок повідомив голова Лановецької громади Роман Казновецький. "Алею слави пам'яті загиблого Миколи Мазурка створила його дружина Лідія Мазурок. Чудову ініціативу підтримали жителі села Влащинці та бізнес. Висаджено фруктові та декоративні дерева. Щоправда, є і ті, яким ті дерева заважають. Ті, які дозволяють собі вирвати і забрати з собою дерево", – зазначив голова Лановецької громади. Микола Мазурок народився 22 травня 1976 року в селі Укромне в Криму, але жив із матір'ю у селі Вербовець на Тернопільщині. Закінчив Вербовецьку середню школу, де запам'ятався вчителям як скромний та справедливий учень. Односельці згадують його як веселу та товариську людину, яка чудово малювала та грала на музичних інструментах. З початком повномасштабного вторгнення Микола твердо вирішив захищати Україну. […]
Моторошна аварія на Кременеччині: загинув водій
На Кременеччині сталася жахлива аварія за участі двох легковиків. Про це повідомили у ГУ ДСНС України у Тернопільській області. Згідно з наявною інформацією, зіштовхнулися ВАЗ 21099 та Mitsubishi Colt. " С. Старий Вишнівець, Кременецький район ДТП за участі двох авто: "ВАЗ 21099" та "Mitsubishi Colt". Один із водіїв, на жаль, загинув. Іншого водія рятувальники деблокували з понівеченого авто і передали медикам", - йдеться у повідомленні. За даними "Терміново", унаслідок аварії загинув мешканець Вишнівця, орієнтовно 1979-80 р.н. Авто стояло припарковане, а водій був біля машини. Інше авто рухалось в напрямку Кременця, як від Тернополя, з гірки. З якихось причин автомобіль, який їхав з гірки, відкинуло на протилежну сторону, де стояв автомобіль загиблого. Нагадаємо, раніше "Терміново" писало, що біля Кременця юнак та його неповнолітній друг злетіли з мотоцикла під мінівен.
Біля Кременця юнак та його неповнолітній друг злетіли з мотоцикла під мінівен
На Кременеччині сталася чергова ДТП з постраждалими. Травми отримали 19-річний юнак та його неповнолітній пасажир. Про це повідомили у пресслужбі поліції області. "Чергову автопригоду з потерпілими зареєстрували працівники Кременецького райуправління поліції о 23:00 в селі Горинка. Як з'ясувалося, 19-річний водій мотоцикла VIPER, виїжджаючи з другорядної дороги на головну, не переконався у безпечному русі та допустив зіткнення із мінівеном марки Toyota Avensis Verso. У результаті удару мотоцикліста та його неповнолітнього пасажира із забоями та переломами госпіталізували", - йдеться у повідомленні. Раніше "Терміново" повідомляло, що у Кременці водійка збила двох 14-річних дівчат.
Ви можете отримати страховий стаж до пенсії, якщо працювали за кордоном
Мільйони українців зараз проживають та працюють за межами країни через повномасштабну війну. Тепер страховий стаж, набутий ними за кордоном, зараховуватиметься при визначенні права на пенсію за віком в Україні. Уряд ухвалив відповідну постанову, розроблену Міністерством соціальної політики України. Про це повідомляє пресслужба міністерства. Раніше в Україні діяла норма, згідно з якою для нарахування пенсії враховувався лише стаж, набутий на території України. Винятком були тільки країни, з якими Україна мала ратифіковані угоди про взаємне визнання стажу. Торік народні депутати ухвалили закон, що запровадив пропорційну систему обрахування стажу. Відповідно до нових правил, розмір пенсії українців залежатиме від страхових внесків, сплачених в Україні, але для отримання права на пенсію враховуватиметься весь період трудової діяльності, включно з роботою за кордоном. Це значно розширює можливості багатьох українців. Наприклад, якщо людина пропрацювала в Україні 25 років і додатково 5 років за кордоном, раніше вона не мала […]
Не Тернопіль. Яке місто Тернопілля увійшло до рейтингу прозорості українських міст
Статус «прозорого міста» у 2025 році зберегли Мукачево та Львів. Водночас Дніпро та Дрогобич втратили свої лідерські позиції та стали «частково прозорими». Тернопіль, нагадаємо, виключили з рейтингу, бо міська влада збрехала про проведені заходи. В офіційних відповідях Тернопільської міської ради були подані сфальсифіковані дані одразу у двох дослідженнях. "Нагадаємо, у межах підготовки Рейтингу прозорості 2024 програма «Прозорі міста» вперше в історії оцінювання ухвалила рішення не надавати місця та статусу місту. Причина – свідом апідміна публікацій на офіційному сайті Тернопільської міськради, надання неправдивої інформації, подальше невизнання власних помилок і неприйнятна комунікація цього питання" - йдеться у публікації програми «Прозорі міста» Transparency International Ukraine у вже 8-му дослідженні роботи 100 міських рад з 21 області. У 2024 році прозорими стали 5 міст. Вперше з початку повномасштабного вторгнення – Чернівці, Вінниця, Луцьк, а також лідери 2023 року – Мукачево та Львів. Статус «частково прозорих» […]
Дві доньки осиротіли вмить. На Козівщині попрощались з воїном, який зник безвісти 1,5 роки тому
На Козівщині, у селі Вимислівка, поховали полеглого воїна Андрія Яцулу. Наш Герой загинув на Харківщині у віці 43 роки. "Андрій Яцула народився 12 лютого 1979 року в селі Вимислівка. Навчався в Олесинській загальноосвітній школі І-ІІІ ст. Після закінчення школи пішов працювати будівельником. Одружився, у подружжя народилося дві доньки. У лютому 2023 року був призваний до лав Збройних Сил України. Службу проходив на посаді радіотелефоніста 1-го мінометного взводу 1-ї мінометної батареї 2-го механізованого батальйону в/ч А4053. Із серпня 2023 року воїн вважався зниклим безвісти. Лише нещодавно рідні отримали звістку про підтвердження загибелі захисника," - йдеться у повідомленні Козівської селищної ради. У воїна залишились батьки, дві сестри та дві доньки. Поховали його з усіма військовими почестями у рідному селі. Вічна пам'ять і слава Герою! Раніше "Терміново" писало, що молодий військовий з Тернопільщини загинув на фронті. В'ячеславу Куделі було всього 23 роки.
