Нещодавно двоє студентів відвідали Тернопільський будинок дитини «Малятко». Перший з них, зараз, намагатиметься вам розповісти про своє перебування там (вибачте будь ласка, якщо занадто особисто і емоційно, по-іншому писати не хочеться). Звичайна будівля, ще радянської зовнішності на вул. Сахарова, 2, гарно заховалася за висаджені перед нею сосни й ялинки. Вона б так і залишилась для нас непримітною, якби ми не знали, що саме сюди нам потрібно передати невеличкий пакуночок для дітей від імені коледжу: гофрований папір, термоклеєвий пістолет, двохсторонній скотч і якусь іншу дрібну канцелярію.
Пакуночок передавали ми вдвох педагогу-педіатру Ларисі Борисівні. Запитали чи можна поспілкуватися з дітьми, нам сказали що ні, бо зараз вирує епідемія кору і такі візити не бажані. Ми вийшли з будинку… На вулиці я вирішив, що хочу повернутися назад, щоб поспілкуватися, якщо не з дітьми, то з педагогом. Навіть не знаю, радіти чи заздрити Ромі, який в цей час залишився мене чекати на дворі. З Ларисою Борисівною ми проговорили хвилин 20. І хоча їй далеко не вперше приходилось відповідати на питання схожі на мої, «чайникові», сльози жінка стримати так і не змогла… Ніби і я зараз не можу, 2-га година ночі, сиджу на кухні, згадую прожитий день і “в захльоб ридаю”. Це неможливо… Просто неможливо на таке дивитися і розуміти, що це реальність, а не страшний сон. С*ка, чого все так не справедливо?
Найголовніше з того, що розповіла вихователька:
– заклад існує вже 38 років;
– швидше, в 90-ті, на початку 2000-х, в будинку перебували або діти сироти, або діти з інвалідністю (без ручок, без ніжок). Зараз, тут знаходиться 47 діток, віком до 6-ти років. Всі вони розподілені на групи: перша — 1-місячні немовлятка діти до 1,5 рочку; друга — від 1,5 до 3-х років; третя — від 3-х до 6-ти. За кожною групою закріплений педагог-вихователь також в будинку працюють головний лікар, логопед, психолог і кухарі. Серед дітей є лише одна кругла сирота, всі інші — або діти, які через певні обставини позбавлені батьківського піклування, або ті, яких сюди віддає соціальна служба, яка перед цим відбирає їх у батьків, даючи шанс виправитися: викарабкатися з скрутного матеріального становища, вилікуватися від алкогольної чи наркотичної залежності і так далі (рідко в кого виходить, в одиниць вийшло), або діти, чиї батьки невиліковно «кончені» і не заслуговують права на життя.
– майже всі діти в будинку з серйозним рівнем затримки в розвитку. Вони починають сидіти, ходити, говорити на 4-5 місяців пізніше норм. Є дитина, якій зараз чотири рочки і яка ще толком не говорить. Є дівчинка, в якої мама алкозалежна шльондра, яка брала з собою дитину на виклики до 6-ти років, бідолашне вже стільки життя побачило, що ворогу не побажаєш. Є тут діти, яких соцслужби забрали з наркопритонів, в яких підлоги не було видно, все тонуло під товстим шаром шприців і різної «дурі».
– єдина підтримка притулку — прості люди і волонтери, які втім справляються з цим завданням і діти забезпечені всім необхідним: теплом, світлом, гарячою водою, канцелярією. Іграшок каже стільки, «що діти вже не знають чим гратися». Малеча забезпечена всім крім сім’ї.
– влада в нашій країні абсолютно безсовісна і безсердечна. Навідується сюди хтось з чиновників лише перед Різдвом, Паскою і Новим Роком і звісно… виборами. Перед минулими виборами завітав в будинок, якийсь депутат. Діти старалися, готували якісь виступи. Він сидів з кам’яним обличчям, дивився на годинник, думав чи довго ще до кінця, потім зняв абсолютно душерозривний сюжет, в якому виставив себе неймовірним героєм і поїхав. Через деякий час в закладі зламалося два тени в бойлерах, які нагрівають воду. Грошей на той момент не було, головний лікар насмілилася подзвонити до цього самого депутата і попросити 500грн на два отих тени і працівник, який встановив би їх (бо в колективі працюють одні жінки, ніхто цього робити не вміє), депутат сказав, що вони розглянуть це питання. І пройшло, с*ка, 5 років, питання досі розглядається.
Як так можна? Мені в голові не вкладається. Як? Йдучи сюди я налаштовував себе, що буде важко, дуже важко, але не уявляв наскільки… З перших секунд, з перших кроків і подихів в середині закладу, зрозумів, що це місце не для таких сентиментальних пацанів, як я. Ні гарний ремонт, ні стильні картини, ні навіть безмежна любов вихователів, яким в ноги вклонитися хочеться за те, що вони роблять, тай не тільки їм — всім людям які небайдужі до чужої біди і проблеми, але, нажаль, не можуть приховати ту атмосферу, яка тут панує. Атмосферу покинутості і самотності.
Людині, яка тьфу-тьфу, ніколи з таким не зустрічалася, складно там перебувати, складно, повірте. Але ще складніше їй зустрітися з оцими маленькими дітиськами, які ні в чому не винні, але чомусь, через щось, знаходяться в місці, яке не повинно існувати. Жодна дитина в світі не заслуговує на такий початок свого життя. І коли до тебе, підбігає маленький, 5-річний хлопачка, а разом з ним така ж сама, малесенька 5-річна леді і обидва в один голос кричать, запитують, – «Тату, тату, ти до нас? Ти прийшов нас додому забрати?», в тебе світ перед очима падає. В той момент жити з одного боку не хочеться, а з іншого — хочеться, як ніколи. З одного боку ти нічого не відчуваєш, стоїш не дихаєш, а з іншого — всередині вирує і любов і дика ненависть, і серце з грудей вилітає і слова сказати не можеш. Придумуєш на ходу тупу відмазку, дякуєш Ларисі Борисівні, що все таки дозволила тобі на дві секунди завітати до дітей і йдеш німий на вихід. Зустрічає тебе Рома, питає що і як, а ти далі йдеш, не говориш. Приходиш додому і не знаєш куди емоції, куди злість подіти, чи піти на турнік, на холод їх повиганяти, чи забухати на два дні, а в результаті – сидиш зараз на кухні… Вже в 3-й годині ночі, додруковуєш цей текст, думаєш, варто вибачитися за те, що він занадто якийсь … вийшов, вибачаєшся (отам вверху, на початку), закриваєш ноутбук і далі “в захльоб” ревеш і … не спиш до ранку. Думаєш, дякуєш, думаєш…
Автор – Андрій Гнатюк
Думка автора може не співпадати з думкою редакції.
About the author
Куди поїхати відпочити недалеко від Тернополя: список красивих місць з фото
Шукаєте місце, де можна по-справжньому відпочити — без довгих перельотів і втомливих переїздів? Тернопільщина має чим здивувати: тут є і мальовничі водоспади, і таємничі печери, і затишні садиби, і навіть екзотичні звірі. Ми зібрали 11 чудових місць поруч із Тернополем, куди можна вирушити прямо цими вихідними й повернутися додому ще до вечері. Равликова ферма в селі Довжанка Останнім часом стають популярними гастротури на равликові ферми з дегустаціями. Роман Репко із села Довжанка організував равликову ферму просто неба. Це не тільки успішний бізнес, але і хобі для його власника. Крім екскурсії по фермі, користувачі можуть поспостерігати за працівниками, які доглядають за своїми "підопічними". Піщаний кар’єр в селі Капустинці Капустянський кар'єр славиться водою аквамаринового кольору. Вода в ньому дуже чиста, проте купатись там не дозволяють. До Капустинців приїжджають, щоб пофотографувати цю незвичайну красу. Знаходиться кар'єр за 40 кілометрів від Тернополя. Екоферма "Веселі […]
Побили – відбулися умовно: вирок у справі бійців тернопільського ТЦК (відео)
Тернопільський міськрайонний суд 20 травня 2026 року ухвалив вирок у резонансній справі про незаконне позбавлення волі та побиття цивільних у приміщенні Тернопільського обласного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Інцидент стався у жовтні 2023 року і набув широкого розголосу після того, як відео з місця подій поширилося в соціальних мережах. Що сталося Увечері 6 жовтня 2023 року поблизу магазину «АТБ» на вулиці Лучаківського у Тернополі патруль ТЦК зупинив чоловіка для перевірки документів. Встановивши, що той є громадянином Росії, військовослужбовці силоміць затягнули його до мікроавтобуса Mercedes Vito та доставили до приміщення ТЦК. При цьому один із солдатів завдав потерпілому ударів ще під час «посадки» до машини. Вночі, вже в казармі на п'ятому поверсі, обидва обвинувачені побили двох затриманих, які лежали на ліжках. За висновком судово-медичної експертизи, першому потерпілому були завдані переломи стінки верхньощелепної пазухи, трьох ребер та кістки кисті — […]
У Борщеві жінка забрала з банкомата чужі 10 тисяч гривень: суд виніс вирок
Жительку Борщева засудили за крадіжку 10 тисяч гривень, які банкомат із затримкою видав після операції іншої клієнтки. Інцидент стався наприкінці минулого року біля відділення Ощадбанку. Суд визнав жінку винною, однак реального терміну ув'язнення вона не отримала. Як йдеться у вироку Борщівського районного суду від 15 травня 2026 року, подія сталася 18 грудня 2025 року близько 8:20 ранку біля банкомата Ощадбанку на вулиці Гетьмана Мазепи у Борщеві. Що встановило слідство Потерпіла намагалася зняти зі своєї картки 10 тисяч гривень. Після введення PIN-коду та оформлення операції банкомат повернув картку, однак гроші одразу не видав. Жінка вирішила, що сталася технічна несправність, відійшла від пристрою та стала в кінець черги. Через кілька хвилин до банкомата підійшла наступна клієнтка. Саме в цей момент купюровидавач видав 10 тисяч гривень, які замовила попередня користувачка. Згідно з матеріалами справи, жінка забрала гроші, поклала їх до сумки та пішла. […]
У Тернополі відбудеться донація крові пам’яті бойового медика Дмитра Хоми «Фантома»
У перший день літа в Тернополі пройде благодійна акція з донорства крові на честь бойового медика Дмитра Хоми на позивний «Фантом». Захід організовують Тернопільський обласний центр служби крові разом із вдовою Героя Олександрою Хомою. «Фантом» служив медиком у «Сталевій сотні» 2-го стрілецького батальйону 67-ї окремої механізованої бригади. Він загинув, прикриваючи побратима, — йому було лише 27 років. Дмитро пройшов шлях від рядового стрільця до медика, воював на Київщині, Чернігівщині, Харківщині, Луганщині та Донеччині, а за мужність був відзначений орденом «За мужність» III ступеня. Організатори переконані: здати кров — один із найдієвіших способів продовжити справу людини, яка щодня рятувала інших. «Кожна донація — це врятоване життя. Найкраща пам'ять про Героя — це добрі справи, які продовжують жити», — наголошують у центрі крові. Охочих узяти участь чекають у Тернопільському обласному центрі служби крові за адресою: вул. Клінічна, 8, з 09:30 до 13:00.
Вважався зниклим безвісти. На фронті загинув молодий воїн з Лановеччини
Лановецька громада отримала невтішну звістку — на фронті загинув 35-річний воїн Максим Савчук із села Білозірка. Максим служив старшим оператором протитанкових ракетних комплексів. З квітня 2026 року він вважався зниклим безвісти поблизу Івота на Сумщині. Рідні не втрачали надії та вірили в його повернення — але доля розпорядилася інакше. Загибель воїна підтвердилася: він став жертвою удару FPV-дрона по автомобілю. Громада висловлює глибокі співчуття сім'ї, друзям і всім, хто знав Максима. Він захищав Україну до останнього. Вічна пам'ять герою. Схиляємо голови.
Трійця 2026: сьогодні українці відзначають одне з найбільших християнських свят
Сьогодні, 31 травня, православні українці відзначають День Святої Трійці — одне з найбільших свят церковного року. У народі його ще називають П'ятдесятницею або Зеленими святами. Коли і чому саме сьогодні Трійця не має фіксованої дати — вона завжди припадає на 50-й день після Великодня, обов'язково в неділю. Цього року православні святкували Великдень 12 квітня, тому Трійця — 31 травня. Католики відзначили свято раніше, 24 травня. Що означає свято Трійця символізує триєдність Бога — Отця, Сина і Святого Духа. Саме цього дня, за євангельським переказом, Святий Дух зійшов на апостолів і дав їм силу нести Слово Боже по всьому світу. Тому П'ятдесятниця вважається днем народження християнської Церкви. Традиції та звичаї Зелені свята — це не лише церковне, а й глибоко народне свято. Хати та храми прикрашають свіжим зіллям: гілками клену, м'ятою, любистком, аїром. Аромат трав наповнює оселі особливою атмосферою. Освячені рослини […]
