Нещодавно двоє студентів відвідали Тернопільський будинок дитини «Малятко». Перший з них, зараз, намагатиметься вам розповісти про своє перебування там (вибачте будь ласка, якщо занадто особисто і емоційно, по-іншому писати не хочеться). Звичайна будівля, ще радянської зовнішності на вул. Сахарова, 2, гарно заховалася за висаджені перед нею сосни й ялинки. Вона б так і залишилась для нас непримітною, якби ми не знали, що саме сюди нам потрібно передати невеличкий пакуночок для дітей від імені коледжу: гофрований папір, термоклеєвий пістолет, двохсторонній скотч і якусь іншу дрібну канцелярію.
Пакуночок передавали ми вдвох педагогу-педіатру Ларисі Борисівні. Запитали чи можна поспілкуватися з дітьми, нам сказали що ні, бо зараз вирує епідемія кору і такі візити не бажані. Ми вийшли з будинку… На вулиці я вирішив, що хочу повернутися назад, щоб поспілкуватися, якщо не з дітьми, то з педагогом. Навіть не знаю, радіти чи заздрити Ромі, який в цей час залишився мене чекати на дворі. З Ларисою Борисівною ми проговорили хвилин 20. І хоча їй далеко не вперше приходилось відповідати на питання схожі на мої, «чайникові», сльози жінка стримати так і не змогла… Ніби і я зараз не можу, 2-га година ночі, сиджу на кухні, згадую прожитий день і “в захльоб ридаю”. Це неможливо… Просто неможливо на таке дивитися і розуміти, що це реальність, а не страшний сон. С*ка, чого все так не справедливо?
Найголовніше з того, що розповіла вихователька:
– заклад існує вже 38 років;
– швидше, в 90-ті, на початку 2000-х, в будинку перебували або діти сироти, або діти з інвалідністю (без ручок, без ніжок). Зараз, тут знаходиться 47 діток, віком до 6-ти років. Всі вони розподілені на групи: перша — 1-місячні немовлятка діти до 1,5 рочку; друга — від 1,5 до 3-х років; третя — від 3-х до 6-ти. За кожною групою закріплений педагог-вихователь також в будинку працюють головний лікар, логопед, психолог і кухарі. Серед дітей є лише одна кругла сирота, всі інші — або діти, які через певні обставини позбавлені батьківського піклування, або ті, яких сюди віддає соціальна служба, яка перед цим відбирає їх у батьків, даючи шанс виправитися: викарабкатися з скрутного матеріального становища, вилікуватися від алкогольної чи наркотичної залежності і так далі (рідко в кого виходить, в одиниць вийшло), або діти, чиї батьки невиліковно «кончені» і не заслуговують права на життя.
– майже всі діти в будинку з серйозним рівнем затримки в розвитку. Вони починають сидіти, ходити, говорити на 4-5 місяців пізніше норм. Є дитина, якій зараз чотири рочки і яка ще толком не говорить. Є дівчинка, в якої мама алкозалежна шльондра, яка брала з собою дитину на виклики до 6-ти років, бідолашне вже стільки життя побачило, що ворогу не побажаєш. Є тут діти, яких соцслужби забрали з наркопритонів, в яких підлоги не було видно, все тонуло під товстим шаром шприців і різної «дурі».
– єдина підтримка притулку — прості люди і волонтери, які втім справляються з цим завданням і діти забезпечені всім необхідним: теплом, світлом, гарячою водою, канцелярією. Іграшок каже стільки, «що діти вже не знають чим гратися». Малеча забезпечена всім крім сім’ї.
– влада в нашій країні абсолютно безсовісна і безсердечна. Навідується сюди хтось з чиновників лише перед Різдвом, Паскою і Новим Роком і звісно… виборами. Перед минулими виборами завітав в будинок, якийсь депутат. Діти старалися, готували якісь виступи. Він сидів з кам’яним обличчям, дивився на годинник, думав чи довго ще до кінця, потім зняв абсолютно душерозривний сюжет, в якому виставив себе неймовірним героєм і поїхав. Через деякий час в закладі зламалося два тени в бойлерах, які нагрівають воду. Грошей на той момент не було, головний лікар насмілилася подзвонити до цього самого депутата і попросити 500грн на два отих тени і працівник, який встановив би їх (бо в колективі працюють одні жінки, ніхто цього робити не вміє), депутат сказав, що вони розглянуть це питання. І пройшло, с*ка, 5 років, питання досі розглядається.
Як так можна? Мені в голові не вкладається. Як? Йдучи сюди я налаштовував себе, що буде важко, дуже важко, але не уявляв наскільки… З перших секунд, з перших кроків і подихів в середині закладу, зрозумів, що це місце не для таких сентиментальних пацанів, як я. Ні гарний ремонт, ні стильні картини, ні навіть безмежна любов вихователів, яким в ноги вклонитися хочеться за те, що вони роблять, тай не тільки їм — всім людям які небайдужі до чужої біди і проблеми, але, нажаль, не можуть приховати ту атмосферу, яка тут панує. Атмосферу покинутості і самотності.
Людині, яка тьфу-тьфу, ніколи з таким не зустрічалася, складно там перебувати, складно, повірте. Але ще складніше їй зустрітися з оцими маленькими дітиськами, які ні в чому не винні, але чомусь, через щось, знаходяться в місці, яке не повинно існувати. Жодна дитина в світі не заслуговує на такий початок свого життя. І коли до тебе, підбігає маленький, 5-річний хлопачка, а разом з ним така ж сама, малесенька 5-річна леді і обидва в один голос кричать, запитують, – «Тату, тату, ти до нас? Ти прийшов нас додому забрати?», в тебе світ перед очима падає. В той момент жити з одного боку не хочеться, а з іншого — хочеться, як ніколи. З одного боку ти нічого не відчуваєш, стоїш не дихаєш, а з іншого — всередині вирує і любов і дика ненависть, і серце з грудей вилітає і слова сказати не можеш. Придумуєш на ходу тупу відмазку, дякуєш Ларисі Борисівні, що все таки дозволила тобі на дві секунди завітати до дітей і йдеш німий на вихід. Зустрічає тебе Рома, питає що і як, а ти далі йдеш, не говориш. Приходиш додому і не знаєш куди емоції, куди злість подіти, чи піти на турнік, на холод їх повиганяти, чи забухати на два дні, а в результаті – сидиш зараз на кухні… Вже в 3-й годині ночі, додруковуєш цей текст, думаєш, варто вибачитися за те, що він занадто якийсь … вийшов, вибачаєшся (отам вверху, на початку), закриваєш ноутбук і далі “в захльоб” ревеш і … не спиш до ранку. Думаєш, дякуєш, думаєш…
Автор – Андрій Гнатюк
Думка автора може не співпадати з думкою редакції.
About the author
Усім членам ВЛК медзакладу Тернопільщини висунуто підозри: як діяла схема
На Тернопільщині поліція і СБУ викрили схему, у якій лікарі та їхні спільники за гроші оформлювали чоловікам фіктивну потребу доглядати за родичами, щоб ті уникали мобілізації. Про це повідомляє Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України. Як діяла схема Правоохоронці встановили, що родичі військовозобов'язаних чоловіків за допомогою кількох лікарів отримували офіційний висновок про потребу постійного догляду. Такий документ давав підставу для відстрочки від служби та виїзду за кордон. До схеми причетні четверо лікарів одного з регіональних медичних закладів, які входили до лікарсько-консультативної комісії, а також двоє їхніх спільників - чоловік і жінка. Чоловік рекламував послугу серед охочих уникнути мобілізації та запевняв, що має вплив на членів комісії. Жінка домовлялася з клієнтами напряму і забирала в них документи родичів. Отримані папери вона передавала подрузі, яка очолювала лікарсько-консультативну комісію. Далі та разом з колегами вносила у медичні висновки неправдиву інформацію без жодного обстеження […]
У дерев’яну клітку за непослух: на Тернопільщині судитимуть директора інтернату
Підопічних психоневрологічного інтернату на Тернопільщині роками змушували безкоштовно працювати, а тих, хто відмовлявся, замикали в саморобній дерев'яній клітці. Про це повідомляє поліція Тернопільської області. Як викрили схему трудової експлуатації У липні цього року правоохоронці Тернопільщини припинили схему трудової експлуатації підопічних одного з психоневрологічних будинків-інтернатів області. Злочинну діяльність посадовця викрили оперативники управління міграційної поліції спільно зі слідчими слідчого управління ГУНП в Тернопільській області. Розслідування проводили під процесуальним керівництвом обласної прокуратури. У чому звинувачують директора інтернату За даними слідства, директор закладу систематично використовував підопічних як безоплатну робочу силу. Через стан здоров'я та залежність від персоналу люди не могли відмовитися від примусових робіт чи захистити свої права. Потерпілих залучали до: господарських робіт; земляних робіт; жебрацтва. Слідчі довели понад десять фактів експлуатації, а загалом встановили 15 потерпілих. У деяких випадках керівник закладу отримував за це гроші від "замовників". Покарання "карантином" у дерев'яній клітці Слідство також […]
Не марка, а маршрут: як обрати базове авто для сучасної «швидкої»
Лікарні та служби екстреної медичної допомоги купують автомобіль не на один сезон. Від базового шасі залежать місткість медичного салону, безпека бригади, прохідність, доступність сервісу і витрати протягом усього строку експлуатації. Тому правильний вибір починається не з емблеми на решітці радіатора, а з аналізу маршрутів і клінічних завдань. Київ. У технічних завданнях на закупівлю автомобілів швидкої медичної допомоги часто першими з’являються назви брендів, потужність двигуна та перелік медичного обладнання. Проте базовий автомобіль потрібно оцінювати як частину єдиної системи: шасі, медичний салон і обладнання мають працювати разом без перевантаження, дефіциту електроживлення та обмеження доступу до пацієнта. Європейський стандарт EN 1789:2020+A1:2023 охоплює проєктування, випробування, оснащення, ергономіку медичного відсіку та безпеку пацієнтів і персоналу. В Україні перелік оснащення структурних підрозділів ЕМД актуалізовано наказом МОЗ України № 441 від 13 березня 2025 року. Обидва документи підводять до одного практичного висновку: спочатку визначають функцію автомобіля, […]
Наркотична залежність у сім’ї: як діяти близьким
Наркотична залежність у сім’ї рідко починається з одного очевидного сигналу. Частіше близькі помічають сукупність змін: людина стає замкнутою або різко дратівливою, зникають гроші, порушується звичний ритм життя, з’являються борги, конфлікти й постійні виправдання. У такій ситуації родичі часто намагаються посилити контроль, переконати, налякати наслідками або, навпаки, приховати проблему від оточення. Це зрозуміла реакція, але вона не завжди допомагає. Важливіше оцінювати не окремий епізод, а повторювану поведінку та її наслідки. Якщо ситуація вже виходить за межі домашніх домовленостей, варто розглянути професійне лікування наркоманії в Тернополі. Завдання близьких — не «вилікувати» людину самостійно, а діяти послідовно: говорити без приниження, встановлювати межі, не підтримувати залежну поведінку та не відкладати звернення по допомогу, коли стан погіршується. Як зрозуміти, що проблема вже вийшла за межі випадкового вживання Одна зміна в поведінці ще не означає залежність. Насторожувати має не окремий випадок, а повторювана картина: людина змінює звички, […]
Інтернет за 50 гривень: вигідне рішення для дому
Комунальні рахунки зростають щомісяця, і знайти ті статті витрат, на яких реально заощадити, не завжди просто інтернет за 50 грн. Ще важче знайти послуги зв'язку без переплат, що часто буває. Саме тому ця пропозиція від Київстар так пр͏ивертає увагу - вона дає змогу мати стабільний зв'язок без якихось зайвих витрат. Інтернет від Київстар – це, власне, той випадок, коли якість та доступність нарешті починають йти поруч. Ця пропозиція розрахована на людей, які цінують свій бюджет, але не готові миритися зі занадто повільним чи нестабільним з'єднанням. У цій статті ми розберемося, що входить до цієї пропозиції, кому вона підійде, і як взагалі оформити підключення інтернету за якісь кілька хвилин. Чому варто уважно обирати домашній інтернет Домашній інтернет, зараз, це вже зовсім не розкіш, а просто базова потреба для багатьох. Робота з дому, навчання дітей, перегляд фільмів увечері, спілкування з рідними - […]
У Тернополі трагічно загинув восьмикласник
У Тернополі сталася жахлива трагедія - загинув восьмикласник. Про втрату повідомила директорка ТНВК ШПЛ №2 Інна Іванюк. "Колектив ТНВКШПЛ2 в болю і скорботі з приводу трагічної смерті учня 8А1 класу Шмадила Артема. Витай, наш Ангелику ,в раю і вже дякуємо тобі, що будеш захищати всіх з Небес", - йдеться у повідомленні. Нагадаємо, "Терміново" ввечері 15 вересня повідомляло про загибель 13-річного хлопця, який впав з самоката. Медики намагалися його врятувати, та, на жаль, безрезультатно.
