Нещодавно двоє студентів відвідали Тернопільський будинок дитини «Малятко». Перший з них, зараз, намагатиметься вам розповісти про своє перебування там (вибачте будь ласка, якщо занадто особисто і емоційно, по-іншому писати не хочеться). Звичайна будівля, ще радянської зовнішності на вул. Сахарова, 2, гарно заховалася за висаджені перед нею сосни й ялинки. Вона б так і залишилась для нас непримітною, якби ми не знали, що саме сюди нам потрібно передати невеличкий пакуночок для дітей від імені коледжу: гофрований папір, термоклеєвий пістолет, двохсторонній скотч і якусь іншу дрібну канцелярію.
Пакуночок передавали ми вдвох педагогу-педіатру Ларисі Борисівні. Запитали чи можна поспілкуватися з дітьми, нам сказали що ні, бо зараз вирує епідемія кору і такі візити не бажані. Ми вийшли з будинку… На вулиці я вирішив, що хочу повернутися назад, щоб поспілкуватися, якщо не з дітьми, то з педагогом. Навіть не знаю, радіти чи заздрити Ромі, який в цей час залишився мене чекати на дворі. З Ларисою Борисівною ми проговорили хвилин 20. І хоча їй далеко не вперше приходилось відповідати на питання схожі на мої, «чайникові», сльози жінка стримати так і не змогла… Ніби і я зараз не можу, 2-га година ночі, сиджу на кухні, згадую прожитий день і “в захльоб ридаю”. Це неможливо… Просто неможливо на таке дивитися і розуміти, що це реальність, а не страшний сон. С*ка, чого все так не справедливо?
Найголовніше з того, що розповіла вихователька:
– заклад існує вже 38 років;
– швидше, в 90-ті, на початку 2000-х, в будинку перебували або діти сироти, або діти з інвалідністю (без ручок, без ніжок). Зараз, тут знаходиться 47 діток, віком до 6-ти років. Всі вони розподілені на групи: перша — 1-місячні немовлятка діти до 1,5 рочку; друга — від 1,5 до 3-х років; третя — від 3-х до 6-ти. За кожною групою закріплений педагог-вихователь також в будинку працюють головний лікар, логопед, психолог і кухарі. Серед дітей є лише одна кругла сирота, всі інші — або діти, які через певні обставини позбавлені батьківського піклування, або ті, яких сюди віддає соціальна служба, яка перед цим відбирає їх у батьків, даючи шанс виправитися: викарабкатися з скрутного матеріального становища, вилікуватися від алкогольної чи наркотичної залежності і так далі (рідко в кого виходить, в одиниць вийшло), або діти, чиї батьки невиліковно «кончені» і не заслуговують права на життя.
– майже всі діти в будинку з серйозним рівнем затримки в розвитку. Вони починають сидіти, ходити, говорити на 4-5 місяців пізніше норм. Є дитина, якій зараз чотири рочки і яка ще толком не говорить. Є дівчинка, в якої мама алкозалежна шльондра, яка брала з собою дитину на виклики до 6-ти років, бідолашне вже стільки життя побачило, що ворогу не побажаєш. Є тут діти, яких соцслужби забрали з наркопритонів, в яких підлоги не було видно, все тонуло під товстим шаром шприців і різної «дурі».
– єдина підтримка притулку — прості люди і волонтери, які втім справляються з цим завданням і діти забезпечені всім необхідним: теплом, світлом, гарячою водою, канцелярією. Іграшок каже стільки, «що діти вже не знають чим гратися». Малеча забезпечена всім крім сім’ї.
– влада в нашій країні абсолютно безсовісна і безсердечна. Навідується сюди хтось з чиновників лише перед Різдвом, Паскою і Новим Роком і звісно… виборами. Перед минулими виборами завітав в будинок, якийсь депутат. Діти старалися, готували якісь виступи. Він сидів з кам’яним обличчям, дивився на годинник, думав чи довго ще до кінця, потім зняв абсолютно душерозривний сюжет, в якому виставив себе неймовірним героєм і поїхав. Через деякий час в закладі зламалося два тени в бойлерах, які нагрівають воду. Грошей на той момент не було, головний лікар насмілилася подзвонити до цього самого депутата і попросити 500грн на два отих тени і працівник, який встановив би їх (бо в колективі працюють одні жінки, ніхто цього робити не вміє), депутат сказав, що вони розглянуть це питання. І пройшло, с*ка, 5 років, питання досі розглядається.
Як так можна? Мені в голові не вкладається. Як? Йдучи сюди я налаштовував себе, що буде важко, дуже важко, але не уявляв наскільки… З перших секунд, з перших кроків і подихів в середині закладу, зрозумів, що це місце не для таких сентиментальних пацанів, як я. Ні гарний ремонт, ні стильні картини, ні навіть безмежна любов вихователів, яким в ноги вклонитися хочеться за те, що вони роблять, тай не тільки їм — всім людям які небайдужі до чужої біди і проблеми, але, нажаль, не можуть приховати ту атмосферу, яка тут панує. Атмосферу покинутості і самотності.
Людині, яка тьфу-тьфу, ніколи з таким не зустрічалася, складно там перебувати, складно, повірте. Але ще складніше їй зустрітися з оцими маленькими дітиськами, які ні в чому не винні, але чомусь, через щось, знаходяться в місці, яке не повинно існувати. Жодна дитина в світі не заслуговує на такий початок свого життя. І коли до тебе, підбігає маленький, 5-річний хлопачка, а разом з ним така ж сама, малесенька 5-річна леді і обидва в один голос кричать, запитують, – «Тату, тату, ти до нас? Ти прийшов нас додому забрати?», в тебе світ перед очима падає. В той момент жити з одного боку не хочеться, а з іншого — хочеться, як ніколи. З одного боку ти нічого не відчуваєш, стоїш не дихаєш, а з іншого — всередині вирує і любов і дика ненависть, і серце з грудей вилітає і слова сказати не можеш. Придумуєш на ходу тупу відмазку, дякуєш Ларисі Борисівні, що все таки дозволила тобі на дві секунди завітати до дітей і йдеш німий на вихід. Зустрічає тебе Рома, питає що і як, а ти далі йдеш, не говориш. Приходиш додому і не знаєш куди емоції, куди злість подіти, чи піти на турнік, на холод їх повиганяти, чи забухати на два дні, а в результаті – сидиш зараз на кухні… Вже в 3-й годині ночі, додруковуєш цей текст, думаєш, варто вибачитися за те, що він занадто якийсь … вийшов, вибачаєшся (отам вверху, на початку), закриваєш ноутбук і далі “в захльоб” ревеш і … не спиш до ранку. Думаєш, дякуєш, думаєш…
Автор – Андрій Гнатюк
Думка автора може не співпадати з думкою редакції.
About the author
Понад рік рідні чекали звістки: підтвердилась втрата Героя зі Збаражчини
На Тернопільщину надійшла чергова сумна звістка. Понад рік рідні чекали інформації про долю нашого захисника, та, на жаль, підтвердилось найгірше. Андрій Савечко зі Збаражчини загинув 17 листопада 2024 року. Про втрату розповів міський голова Збаража Роман Полікровський. "На жаль, ще одну велику втрату має Збаразька громада. Наш захисник Андрій Савечко, 1975 р.н., який вважався безвісти зниклим, як з'ясувалося, загинув 17 листопада минулого року під час виконання бойового завдання поблизу Торецька Бахмутського району Донецької області. Молодший сержант служив сапером інженерно-саперного взводу. Висловлюємо щире співчуття рідним та близьким Героя. Розділяємо непоправне горе втрати найдорожчої людини. Зустріч захисника відбудеться у Сквері Героїв завтра, 30 грудня, о 14 годині. Після спільної молитви колона попрямує до рідної оселі Андрія на вулицю Куліша, де буде відслужена панахида, а далі - до церкви Христового Воскресіння, де відслужать парастас", - йдеться у повідомленні. Поховають Героя 31 грудня у […]
І дорослі, і діти: ціла сім’я отруїлась чадним газом на Тернопільщині
На Тернопільщині сталося масове отруєння чадним газом. Постраждали дорослі та діти. Про випадок розповіли у ГУ ДСНС України у Тернопільській області. Рятувальники закликали дотримуватись життєво важливих правил, щоб уберегти себе та близьких. "Зокрема, 24 грудня о 20:30 до оперативно-диспетчерської служби надійшло повідомлення про те, що у приватному житловому будинку у селі Сухівці чадним газом отруїлись п’ятеро людей, серед них — двоє дітей. За попередніми даними, причина — негерметичність камери згоряння твердопаливного котла. Усіх постраждалих у стані середньої тяжкості госпіталізували до реанімаційного відділення. Надзвичайники, нагадують, чадний газ небезпечний тим, що його неможливо відчути: він не має ані кольору, ані запаху, ані смаку. Він утворюється, коли паливо (газ, дрова, вугілля, бензин) згорає не повністю через нестачу кисню. Навіть невелика концентрація може бути смертельною", - йдеться у повідомленні. Нагадаємо, "Терміново" розповідало, що у страшній пожежі на Тернопільщині загинув чоловік. Він встиг винести свою […]
Негода не стихає: знову оголосили штормове попередження на Тернопільщині, чого чекати
На Тернопільщині не вщухає негода. Синоптики і надалі прогнозують штормове попередження у нашій області. 30 грудня, очікується хуртовина, ожеледиця на дорогах, а також пориви північно-західного вітру 15–20 м/с. Про це повідомляють у Тернопільському обласному центрі з гідрометрології. "Поточного тижня область перебуватиме в зоні діяльності атмосферних фронтів. Періодично випадатиме сніг. Тилова частина циклону, в першій половині робочого тижня, спричинятиме посилення вітру до 15 - 20 м/с, місцями очікується хуртовина. На дорогах ожеледиця. Температурні показники знижуватимуться", - кажуть синоптики. До тернополян та відповідних служб звернувся міський голова Тернопільщини Сергій Надал. "Прошу тернополян прибрати автомобілі з проїжджої частини доріг, щоб комунальні служби міста могли працювати в ефективному режимі. Також, прошу працівників ОСББ і обслуговуючі підприємства заздалегідь приготувати суміші для пішохідних та автомобільних доріг! Будьте обережними та дотримуйтесь правила дорожнього руху!," - йдеться у повідомленні. Читайте також: Через негоду повністю перекрито дорогу регіонального значення […]
На війні загинув 25-річний воїн з Тернопільщини
На фронті загинув 25-річний воїн з Тернопільщини Віталій Гарапʼяк з с. Щитівці, 2000 року народження. Чоловіку було лише 25 років. Про втрату повідомили у Заліщицькій міській раді. "Віталій був із покоління тих, хто мав жити, мріяти, будувати майбутнє, створювати сім’ю й пізнавати світ. Натомість він обрав шлях Захисника — шлях честі, відповідальності й любові до своєї землі. Він став до строю, щоб ми мали змогу жити, щоб у наших домівках було світло і тиша. Виконавчий комітет міської ради на чолі з міським головою Іваном Дроздом висловлює щирі співчуття родині, рідним, близьким і бойовим побратимам Героя. У цю гірку мить ми разом із вами в скорботі та молитві. Не для всіх різдвяний час є часом радості. Для когось ці дні наповнені тишею, болем і сльозами за тими, хто віддав життя за нашу свободу. Просимо громаду з повагою та розумінням поставитися до […]
Врятував маму, а сам не вибрався: на Чортківщині у пожежі загинув чоловік
На Тернопільщині пожежа забрала життя людини. Рятувальники під час гасіння пожежі виявили тіло місцевого мешканця села Оришківці. Про це повідомили у поліції Тернопільської області. "Близько 1:20 ночі 27 грудня на спецлінію Чортківського райуправління поліції надійшло повідомлення від диспетчера служби надзвичайних ситуацій про пожежу в будинку, у якій загинув чоловік. На місце події виїжджала слідчо-оперативна група. У ході перевірки стало відомо, що вогонь помітили сусіди. Вони викликали пожежників. Останні локалізували полум'я, зайшли до приміщення та виявили там обгоріле тіло господаря, який міг отруїтися чадним газом. Читайте також: Експерти припускають, що пожежа виникла в результаті несправних електропобутових приладів. Чоловік мешкав у будинку разом з мамою. Жінка хворіла. Коли почалася пожежа, він встиг винести її на вулицю, а сам повернувся по документи. Проте вийти з будинку не зміг", - йдеться у повідомленні.
Сучасне кредитування в Україні: як змінюються фінансові звички споживачів
Фінансовий ринок України за останні роки зазнав суттєвих змін, і ці трансформації безпосередньо вплинули на поведінку споживачів. Якщо раніше люди намагалися уникати кредитів або зверталися до них лише у крайніх випадках, то сьогодні позикові кошти стали звичним фінансовим інструментом. Це пов'язано як із цифровізацією послуг, так і зі зміною способу мислення. Саме тому все більше українців розглядають можливість оформити 100 відсотковий кредит онлайн на карту, сприймаючи його як зручний спосіб оперативно вирішити тимчасові фінансові труднощі. Еволюція кредитних продуктів: від банків до онлайн-сервісів Ще кілька років тому основними гравцями на ринку кредитування залишалися банки. Вони пропонували стандартні продукти, орієнтовані переважно на довгострокові позики. Проте розвиток фінтех-компаній змінив правила гри. Онлайн-кредитори змогли запропонувати альтернативу - швидкі кредити з мінімальними вимогами, які оформлюються без відвідування відділень. Чому онлайн-кредитування стало масовим Популярність онлайн-позик пояснюється не лише простотою оформлення. Важливу роль відіграє і загальний темп […]
