Нещодавно двоє студентів відвідали Тернопільський будинок дитини «Малятко». Перший з них, зараз, намагатиметься вам розповісти про своє перебування там (вибачте будь ласка, якщо занадто особисто і емоційно, по-іншому писати не хочеться). Звичайна будівля, ще радянської зовнішності на вул. Сахарова, 2, гарно заховалася за висаджені перед нею сосни й ялинки. Вона б так і залишилась для нас непримітною, якби ми не знали, що саме сюди нам потрібно передати невеличкий пакуночок для дітей від імені коледжу: гофрований папір, термоклеєвий пістолет, двохсторонній скотч і якусь іншу дрібну канцелярію.
Пакуночок передавали ми вдвох педагогу-педіатру Ларисі Борисівні. Запитали чи можна поспілкуватися з дітьми, нам сказали що ні, бо зараз вирує епідемія кору і такі візити не бажані. Ми вийшли з будинку… На вулиці я вирішив, що хочу повернутися назад, щоб поспілкуватися, якщо не з дітьми, то з педагогом. Навіть не знаю, радіти чи заздрити Ромі, який в цей час залишився мене чекати на дворі. З Ларисою Борисівною ми проговорили хвилин 20. І хоча їй далеко не вперше приходилось відповідати на питання схожі на мої, «чайникові», сльози жінка стримати так і не змогла… Ніби і я зараз не можу, 2-га година ночі, сиджу на кухні, згадую прожитий день і “в захльоб ридаю”. Це неможливо… Просто неможливо на таке дивитися і розуміти, що це реальність, а не страшний сон. С*ка, чого все так не справедливо?
Найголовніше з того, що розповіла вихователька:
– заклад існує вже 38 років;
– швидше, в 90-ті, на початку 2000-х, в будинку перебували або діти сироти, або діти з інвалідністю (без ручок, без ніжок). Зараз, тут знаходиться 47 діток, віком до 6-ти років. Всі вони розподілені на групи: перша — 1-місячні немовлятка діти до 1,5 рочку; друга — від 1,5 до 3-х років; третя — від 3-х до 6-ти. За кожною групою закріплений педагог-вихователь також в будинку працюють головний лікар, логопед, психолог і кухарі. Серед дітей є лише одна кругла сирота, всі інші — або діти, які через певні обставини позбавлені батьківського піклування, або ті, яких сюди віддає соціальна служба, яка перед цим відбирає їх у батьків, даючи шанс виправитися: викарабкатися з скрутного матеріального становища, вилікуватися від алкогольної чи наркотичної залежності і так далі (рідко в кого виходить, в одиниць вийшло), або діти, чиї батьки невиліковно «кончені» і не заслуговують права на життя.
– майже всі діти в будинку з серйозним рівнем затримки в розвитку. Вони починають сидіти, ходити, говорити на 4-5 місяців пізніше норм. Є дитина, якій зараз чотири рочки і яка ще толком не говорить. Є дівчинка, в якої мама алкозалежна шльондра, яка брала з собою дитину на виклики до 6-ти років, бідолашне вже стільки життя побачило, що ворогу не побажаєш. Є тут діти, яких соцслужби забрали з наркопритонів, в яких підлоги не було видно, все тонуло під товстим шаром шприців і різної «дурі».
– єдина підтримка притулку — прості люди і волонтери, які втім справляються з цим завданням і діти забезпечені всім необхідним: теплом, світлом, гарячою водою, канцелярією. Іграшок каже стільки, «що діти вже не знають чим гратися». Малеча забезпечена всім крім сім’ї.
– влада в нашій країні абсолютно безсовісна і безсердечна. Навідується сюди хтось з чиновників лише перед Різдвом, Паскою і Новим Роком і звісно… виборами. Перед минулими виборами завітав в будинок, якийсь депутат. Діти старалися, готували якісь виступи. Він сидів з кам’яним обличчям, дивився на годинник, думав чи довго ще до кінця, потім зняв абсолютно душерозривний сюжет, в якому виставив себе неймовірним героєм і поїхав. Через деякий час в закладі зламалося два тени в бойлерах, які нагрівають воду. Грошей на той момент не було, головний лікар насмілилася подзвонити до цього самого депутата і попросити 500грн на два отих тени і працівник, який встановив би їх (бо в колективі працюють одні жінки, ніхто цього робити не вміє), депутат сказав, що вони розглянуть це питання. І пройшло, с*ка, 5 років, питання досі розглядається.
Як так можна? Мені в голові не вкладається. Як? Йдучи сюди я налаштовував себе, що буде важко, дуже важко, але не уявляв наскільки… З перших секунд, з перших кроків і подихів в середині закладу, зрозумів, що це місце не для таких сентиментальних пацанів, як я. Ні гарний ремонт, ні стильні картини, ні навіть безмежна любов вихователів, яким в ноги вклонитися хочеться за те, що вони роблять, тай не тільки їм — всім людям які небайдужі до чужої біди і проблеми, але, нажаль, не можуть приховати ту атмосферу, яка тут панує. Атмосферу покинутості і самотності.
Людині, яка тьфу-тьфу, ніколи з таким не зустрічалася, складно там перебувати, складно, повірте. Але ще складніше їй зустрітися з оцими маленькими дітиськами, які ні в чому не винні, але чомусь, через щось, знаходяться в місці, яке не повинно існувати. Жодна дитина в світі не заслуговує на такий початок свого життя. І коли до тебе, підбігає маленький, 5-річний хлопачка, а разом з ним така ж сама, малесенька 5-річна леді і обидва в один голос кричать, запитують, – «Тату, тату, ти до нас? Ти прийшов нас додому забрати?», в тебе світ перед очима падає. В той момент жити з одного боку не хочеться, а з іншого — хочеться, як ніколи. З одного боку ти нічого не відчуваєш, стоїш не дихаєш, а з іншого — всередині вирує і любов і дика ненависть, і серце з грудей вилітає і слова сказати не можеш. Придумуєш на ходу тупу відмазку, дякуєш Ларисі Борисівні, що все таки дозволила тобі на дві секунди завітати до дітей і йдеш німий на вихід. Зустрічає тебе Рома, питає що і як, а ти далі йдеш, не говориш. Приходиш додому і не знаєш куди емоції, куди злість подіти, чи піти на турнік, на холод їх повиганяти, чи забухати на два дні, а в результаті – сидиш зараз на кухні… Вже в 3-й годині ночі, додруковуєш цей текст, думаєш, варто вибачитися за те, що він занадто якийсь … вийшов, вибачаєшся (отам вверху, на початку), закриваєш ноутбук і далі “в захльоб” ревеш і … не спиш до ранку. Думаєш, дякуєш, думаєш…
Автор – Андрій Гнатюк
Думка автора може не співпадати з думкою редакції.
About the author
У Тернопільському військкоматі чоловік намагався себе порізати
6 лютого 2026 року до Тернопільського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки мобільна група оповіщення разом із поліцією доставила військовозобов'язаного К., 1977 року народження. Під час перевірки документів виявилося, що чоловік раніше мав судимість за частиною 3 статті 186 Кримінального кодексу України (грабіж) та неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за керування авто у нетверезому стані. Про це розповіли у Тернопільському ТЦК та СП. Перебуваючи в приміщенні центру, К. намагався підкупити військовослужбовців, щоб вийти і надалі ухилятися від служби. Отримавши відмову, він погрожував, що все одно уникне армії, посилаючись на кримінальне минуле. Скориставшись моментом, коли інший військовозобов'язаний відійшов, чоловік вкрав його одноразовий станок для гоління і порізав собі шкіру на передпліччі лівої руки. Військовослужбовці надали першу медичну допомогу та викликали швидку. Лікарі встановили, що пошкодження не несли загрози життю і не є підставою для звільнення від служби. Військово-лікарська комісія визнала […]
Водій влаштував шалений дрифт біля Катедри у Тернополі (відео)
Учора в Тернополі патрульні отримали скаргу від перехожого: на вулиці Патріарха Йосифа Сліпого водій BMW дрифтував поблизу пішохідного переходу. На місці в той час були люди, а дії водія створювали реальну загрозу для пішоходів. Про це повідомили у патрульній поліції. Поліцейські швидко приїхали на місце, знайшли автомобіль і встановили особу водія. Ним виявився 19-річний тернополянин. "Інспектори оперативно прибули на місце, виявили транспортний засіб та встановили особу водія. На нього патрульні склали відповідні адміністративні матеріали", - повідомляє патрульна поліція Тернополя.
Кременець отримав нового шефа поліції
У Кременецькому районному відділі поліції змінився керівник. Начальник поліції Тернопільщини Сергій Зюбаненко представив особовому складу тимчасово виконуючого обов'язки начальника відділу Сергія Горяного. Новий керівник - кандидат юридичних наук, закінчив Київський національний університет внутрішніх справ. Більшу частину служби він провів в оперативних підрозділах поліції Тернопільщини, а безпосередньо у Кременці вже працював начальником районного відділу у 2021-2023 роках. Крім того, очолював Бережанський відділ поліції та Підволочиське відділення поліції. До нового призначення керував відділом поліції №1 Тернопільського райуправління, повідомляє очільник поліції Тернопільщини Сергій Зюбаненко. Зюбаненко зазначив, що від нового керівника очікує конкретних результатів: "Очікую від керівника чіткої організації роботи підрозділу, дисципліни та законності серед особового складу і конкретного результату. Люди мають відчувати захист і підтримку поліції у кожній громаді."
У Тернополі відбудеться Зимовий чемпіонат Всеукраїнської ветеранської ліги петанку
28–29 лютого 2026 року у Тернополі відбудеться Зимовий чемпіонат Всеукраїнської ветеранської ліги петанку (ВВЛП). У турнірі візьмуть участь 32 ветеранські команди: 96 учасників з Києва, Одеси, Львова, Дніпра, Тернополя, Луцька, Вознесенська, Ковеля, Кривого Рогу, Запоріжжя та інших міст України. У 2026 році команди вперше змагатимуться за перехідний Кубок чемпіонів петанку серед ветеранів ВВЛП 2026. Загалом протягом року відбудеться шість всеукраїнських турнірів ліги. Петанк набув популярності у ветеранській спільноті як доступний вид спорту без вікових і фізичних обмежень. Турніри ВВЛП це не лише спортивна конкуренція, а й простір підтримки, єдності та формування здорової ветеранської спільноти. Програма змагань 28.02.2026 09:00–09:30 — урочисте відкриття 09:30–19:00 — відбіркові змагання (швейцарська система, 4 тури) 01.03.2026 09:00–16:00 — плей-оф (16 кращих команд) 16:00–16:30 — нагородження та урочисте закриття Організатори: Міністерство у справах ветеранів України, американський благодійний фонд Nova Ukraine, Федерація петанку України, ГО «УАЗЗ «Марлог-Кадуцей», Тернопільська […]
Антитіла: «Вдома». Великий тур Україною і три Палаци спорту в столиці
Популярний рок-гурт АНТИТІЛА анонсував великий тур «Вдома», що охопить майже 40 міст та містечок України та три Палаци Спорту у Києві. Після виходу з фронту, під час закордонних та українських гастролей музиканти завжди через музику та особисті історії, просували правду про український супротив, і продовжують це робити. А також збирати кошти на потреби ЗСУ та ГУР, яких станом на зараз зібрано понад 135 млн грн, а численне необхідне обладнання передано до підрозділів. Сьогодні українці вдома, і це головна мотивація для нового туру колективу. «Вдома» — це відповідь на запит слухачів і бажання гурту зіграти наживо для своїх у кожному місті країни після гастрольної паузи в Україні. Всеукраїнський тур починається у січні 2026 р. та завершується навесні. 20, 21, 22 березня 2026 р. гурт АНТИТІЛА тричі поспіль вийде на столичну сцену Палацу спорту — щоб створити музичну трилогію про силу музику, […]
Врятуйте Лук’янчика: сину захисника України потрібні 126 мільйонів на ліки
Лук'ян Снітинський з Тернополя бореться з м'язовою дистрофією Дюшена - рідкісною генетичною хворобою, яка поступово забирає в дитини здатність ходити і може спричиняти смерть. Його батько Віктор Снітинський - наш захисник. Врятувати хлопчика може лише препарат «Елевідіс», який офіційно зареєстрований тільки у двох країнах - США та Об'єднаних Арабських Еміратах. Вартість лікування становить 126 мільйонів гривень - сума, яку родина самостійно зібрати не може. Рідні звертаються до всіх небайдужих із проханням долучитися до збору коштів. Допоможіть дати дитині шанс на звичайне життя. Реквізити для донатів тут:ПриватБанк 4149 4975 2199 5540 (тато Лук’янчика, СНІТИНСЬКИЙ Віктор Євгенович) https://www.privat24.ua/send/g22k4ПриватБанк 5168 7521 3634 8797 (КОНВЕРТ) (мама Лук’янчика, СНІТИНСЬКА Наталія Петрівна) https://www.privat24.ua/send/g29gxМоноБанк (БАНКА), (мама Лук’янчика, СНІТИНСЬКА Наталія Петрівна) https://send.monobank.ua/jar/9jG3i7YpqxМонобанк 4441 1111 2254 7908 (мама Лук’янчика, СНІТИНСЬКА Наталія Петрівна) https://send.monobank.ua/6aU6ipBA5bPayPal natalisnitynska@gmail.com
