Нещодавно двоє студентів відвідали Тернопільський будинок дитини «Малятко». Перший з них, зараз, намагатиметься вам розповісти про своє перебування там (вибачте будь ласка, якщо занадто особисто і емоційно, по-іншому писати не хочеться). Звичайна будівля, ще радянської зовнішності на вул. Сахарова, 2, гарно заховалася за висаджені перед нею сосни й ялинки. Вона б так і залишилась для нас непримітною, якби ми не знали, що саме сюди нам потрібно передати невеличкий пакуночок для дітей від імені коледжу: гофрований папір, термоклеєвий пістолет, двохсторонній скотч і якусь іншу дрібну канцелярію.
Пакуночок передавали ми вдвох педагогу-педіатру Ларисі Борисівні. Запитали чи можна поспілкуватися з дітьми, нам сказали що ні, бо зараз вирує епідемія кору і такі візити не бажані. Ми вийшли з будинку… На вулиці я вирішив, що хочу повернутися назад, щоб поспілкуватися, якщо не з дітьми, то з педагогом. Навіть не знаю, радіти чи заздрити Ромі, який в цей час залишився мене чекати на дворі. З Ларисою Борисівною ми проговорили хвилин 20. І хоча їй далеко не вперше приходилось відповідати на питання схожі на мої, «чайникові», сльози жінка стримати так і не змогла… Ніби і я зараз не можу, 2-га година ночі, сиджу на кухні, згадую прожитий день і “в захльоб ридаю”. Це неможливо… Просто неможливо на таке дивитися і розуміти, що це реальність, а не страшний сон. С*ка, чого все так не справедливо?
Найголовніше з того, що розповіла вихователька:
– заклад існує вже 38 років;
– швидше, в 90-ті, на початку 2000-х, в будинку перебували або діти сироти, або діти з інвалідністю (без ручок, без ніжок). Зараз, тут знаходиться 47 діток, віком до 6-ти років. Всі вони розподілені на групи: перша — 1-місячні немовлятка діти до 1,5 рочку; друга — від 1,5 до 3-х років; третя — від 3-х до 6-ти. За кожною групою закріплений педагог-вихователь також в будинку працюють головний лікар, логопед, психолог і кухарі. Серед дітей є лише одна кругла сирота, всі інші — або діти, які через певні обставини позбавлені батьківського піклування, або ті, яких сюди віддає соціальна служба, яка перед цим відбирає їх у батьків, даючи шанс виправитися: викарабкатися з скрутного матеріального становища, вилікуватися від алкогольної чи наркотичної залежності і так далі (рідко в кого виходить, в одиниць вийшло), або діти, чиї батьки невиліковно «кончені» і не заслуговують права на життя.
– майже всі діти в будинку з серйозним рівнем затримки в розвитку. Вони починають сидіти, ходити, говорити на 4-5 місяців пізніше норм. Є дитина, якій зараз чотири рочки і яка ще толком не говорить. Є дівчинка, в якої мама алкозалежна шльондра, яка брала з собою дитину на виклики до 6-ти років, бідолашне вже стільки життя побачило, що ворогу не побажаєш. Є тут діти, яких соцслужби забрали з наркопритонів, в яких підлоги не було видно, все тонуло під товстим шаром шприців і різної «дурі».
– єдина підтримка притулку — прості люди і волонтери, які втім справляються з цим завданням і діти забезпечені всім необхідним: теплом, світлом, гарячою водою, канцелярією. Іграшок каже стільки, «що діти вже не знають чим гратися». Малеча забезпечена всім крім сім’ї.
– влада в нашій країні абсолютно безсовісна і безсердечна. Навідується сюди хтось з чиновників лише перед Різдвом, Паскою і Новим Роком і звісно… виборами. Перед минулими виборами завітав в будинок, якийсь депутат. Діти старалися, готували якісь виступи. Він сидів з кам’яним обличчям, дивився на годинник, думав чи довго ще до кінця, потім зняв абсолютно душерозривний сюжет, в якому виставив себе неймовірним героєм і поїхав. Через деякий час в закладі зламалося два тени в бойлерах, які нагрівають воду. Грошей на той момент не було, головний лікар насмілилася подзвонити до цього самого депутата і попросити 500грн на два отих тени і працівник, який встановив би їх (бо в колективі працюють одні жінки, ніхто цього робити не вміє), депутат сказав, що вони розглянуть це питання. І пройшло, с*ка, 5 років, питання досі розглядається.
Як так можна? Мені в голові не вкладається. Як? Йдучи сюди я налаштовував себе, що буде важко, дуже важко, але не уявляв наскільки… З перших секунд, з перших кроків і подихів в середині закладу, зрозумів, що це місце не для таких сентиментальних пацанів, як я. Ні гарний ремонт, ні стильні картини, ні навіть безмежна любов вихователів, яким в ноги вклонитися хочеться за те, що вони роблять, тай не тільки їм — всім людям які небайдужі до чужої біди і проблеми, але, нажаль, не можуть приховати ту атмосферу, яка тут панує. Атмосферу покинутості і самотності.
Людині, яка тьфу-тьфу, ніколи з таким не зустрічалася, складно там перебувати, складно, повірте. Але ще складніше їй зустрітися з оцими маленькими дітиськами, які ні в чому не винні, але чомусь, через щось, знаходяться в місці, яке не повинно існувати. Жодна дитина в світі не заслуговує на такий початок свого життя. І коли до тебе, підбігає маленький, 5-річний хлопачка, а разом з ним така ж сама, малесенька 5-річна леді і обидва в один голос кричать, запитують, – «Тату, тату, ти до нас? Ти прийшов нас додому забрати?», в тебе світ перед очима падає. В той момент жити з одного боку не хочеться, а з іншого — хочеться, як ніколи. З одного боку ти нічого не відчуваєш, стоїш не дихаєш, а з іншого — всередині вирує і любов і дика ненависть, і серце з грудей вилітає і слова сказати не можеш. Придумуєш на ходу тупу відмазку, дякуєш Ларисі Борисівні, що все таки дозволила тобі на дві секунди завітати до дітей і йдеш німий на вихід. Зустрічає тебе Рома, питає що і як, а ти далі йдеш, не говориш. Приходиш додому і не знаєш куди емоції, куди злість подіти, чи піти на турнік, на холод їх повиганяти, чи забухати на два дні, а в результаті – сидиш зараз на кухні… Вже в 3-й годині ночі, додруковуєш цей текст, думаєш, варто вибачитися за те, що він занадто якийсь … вийшов, вибачаєшся (отам вверху, на початку), закриваєш ноутбук і далі “в захльоб” ревеш і … не спиш до ранку. Думаєш, дякуєш, думаєш…
Автор – Андрій Гнатюк
Думка автора може не співпадати з думкою редакції.
About the author
Пошук у ЄДРПОУ: як швидко перевірити надійність контрагента
Фінансові втрати, зірвані поставки та судові суперечки часто починаються з однієї помилки – співпраці з неперевіреним контрагентом. Щоб не працювати наосліп, компаніям потрібен швидкий та надійний інструмент оцінки ділової репутації партнера. Таке завдання вирішує пошук у ЄДРПОУ через сервіс Українського бюро кредитних історій (УБКІ) – офіційний онлайн-інструмент, який за кілька хвилин показує реальний стан компанії або ФОП (від реєстраційних даних до фінансових та юридичних ризиків). Перевірка через УБКІ – практичний спосіб захистити свій бізнес, гроші та репутацію до підписання договору про співпрацю. Яку функцію виконує код ЄДРПОУ Це унікальний ідентифікаційний код юридичної особи чи фізичної особи-підприємця в Україні, «паспорт», яким можна отримати всю базову і розширену інформацію про партнера. Перевірка за кодом ЄДРПОУ дозволяє переконатися, що підприємство реально існує, перевірити актуальність реєстраційних даних, оцінити платіжну дисципліну, виявити фінансові та репутаційні ризики. Це важливо перед укладанням договорів, видачею відстрочки платежу, інвестуванням, участю у […]
Фігурки Funko Pop — стильні колекційні персонажі для фанатів попкультури
Фігурки Funko Pop — це більше, ніж просто декоративні статуетки. Вони стали впізнаваним символом сучасної попкультури, об’єднавши у мініатюрному форматі героїв кіно, серіалів, коміксів, аніме та відеоігор. Компактний розмір, характерний дизайн із великими очима та яскраві деталі зробили їх популярними серед підлітків і дорослих колекціонерів. Сьогодні фігурка Funko Pop може прикрасити робочий стіл, книжкову полицю або тематичний інтер’єр. Для багатьох це спосіб висловити свою любов до улюбленого персонажа, а для когось — частина серйозної колекції з рідкісними та лімітованими випусками. Саме завдяки універсальності іграшки Funko Pop стали світовим трендом. В Україні широкий вибір оригінальної продукції пропонує інтернет магазин World of Comics, де представлені як популярні серії, так і новинки сезону. Чому фігурки Фанко Поп стали культовими Популярність цих вінілових персонажів пояснюється їх унікальним стилем. Виробник не прагне до максимальної реалістичності, натомість зосереджується на впізнаваності образу. Саме тому навіть у мінімалістичному виконанні легко […]
Помер відомий аграрій та екскерівник районної держадміністрації з Тернопільщини
23 лютого 2026 року помер Володимир Тимофійович Гищук - голова фермерського господарства «Широка нива». Він прожив життя, повністю присвячене землі та хліборобській справі. Про втрату розповіли на сторінці Більче-Золотецької сільської ради. Свій шлях Володимир Гищук розпочав як звичайний спеціаліст у сільському господарстві. З часом він виріс до керівника господарства, а потім очолив районну державну адміністрацію. Десятки років він пропрацював у аграрній галузі краю. Редакція "Терміново" висловлює співчуття родині та близьким померлого.
Він став живою перепоною для ворога: історія Віталія Скакуна з Тернопільщини, який підірвав себе разом із мостом у перший день Великої війни
Сьогодні, у четверті роковини повномасштабного вторгнення, згадуємо Героя з Тернопільщини Віталія Скакуна, який 24 лютого 2022 року пожертвував собою, прикривши побратимів. Його подвиг став одним із перших символів героїзму українських захисників у лютому 2022 року — прикладом усвідомленої жертви заради порятунку побратимів і стримування ворога. Подвиг 24 лютого 2022 року У перший день повномасштабного вторгнення російські війська проривалися з окупованого Криму на материкову Україну. Однією з ключових точок був автомобільний міст біля Генічеська на Херсонщині. Віталій Скакун отримав завдання замінувати переправу. Коли ситуація різко ускладнилася і часу на відхід не залишалося, він свідомо підірвав міст разом із собою, щоб зупинити просування російської колони та дати шанс українським підрозділам перегрупуватися. Цей вчинок затримав ворога на критично важливому напрямку в перші години вторгнення. Вшанування і пам’ять 26 лютого 2022 року Володимир Зеленський посмертно присвоїв Віталію Скакуну звання Героя України. У його рідних […]
Працівник пресслужби мерії адміністрував пабліки для ухилянтів на Тернопільщині
Працівник пресслужби Чортківської міськради вів Telegram- і Viber-канали, де публікував маршрути та місця роботи військових ТЦК і СП. Чортківський районний суд затвердив угоду про визнання винуватості - чоловіка засудили до 5 років ув'язнення з іспитовим строком один рік. З травня 2024 року по листопад 2025-го мешканець Чорткова адмініструв одразу три спільноти: Telegram-канал на 1,5 тисячі читачів, Telegram-групу на 12 тисяч підписників і Viber-групу з такою ж кількістю учасників. Там він розміщував інформацію про пересування та місця дислокації військових, які проводять мобілізаційні заходи, - це допомагало учасникам груп ухилятися від призову. Про це повідомляє "Судовий репортер". Наприкінці листопада 2025-го у будинку чоловіка провели обшук. З'ясувалося, що адміністратором спільнот виявився штатний спеціаліст пресслужби Чортківської міської ради. За два місяці він уклав угоду з прокурором, визнавши свою провину. Вирок суду датований 18 лютого 2026 року, про нього повідомив «Судовий репортер».
Які тернопільські школи стануть гімназіями, а які – ліцеями: перелік
На черговій сесії Тернопільської міської ради затвердили план формування мережі закладів освіти на 2026-2027 навчальний рік. Документ визначає, які школи міста стануть гімназіями, а які - ліцеями. Реформа Нової української школи передбачає поділ загальноосвітніх закладів на два типи: гімназії з початковими та базовими класами і ліцеї зі старшими профільними класами. Обговорення тривали понад рік - до процесу залучали педагогів і батьків у кожному навчальному закладі міста. Про це повідомили у Тернопільській міській раді. Управління освіти паралельно перевіряло школи: дивилися на матеріально-технічну базу, кадри, розташування закладів та кількість учнів. За затвердженим планом, у гімназії зі структурним підрозділом «Початкова школа» перетворять школи №2, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 13, 14, 17, 18, 20, 22, 23, 24, 26, 27, 29, школу-колегіум імені Йосипа Сліпого, Кобзарівську гімназію, Курівецьку гімназію імені Миколи Бенцаля та Чернихівську гімназію. У цих закладах припинять набір до 10-го […]
