Нещодавно двоє студентів відвідали Тернопільський будинок дитини «Малятко». Перший з них, зараз, намагатиметься вам розповісти про своє перебування там (вибачте будь ласка, якщо занадто особисто і емоційно, по-іншому писати не хочеться). Звичайна будівля, ще радянської зовнішності на вул. Сахарова, 2, гарно заховалася за висаджені перед нею сосни й ялинки. Вона б так і залишилась для нас непримітною, якби ми не знали, що саме сюди нам потрібно передати невеличкий пакуночок для дітей від імені коледжу: гофрований папір, термоклеєвий пістолет, двохсторонній скотч і якусь іншу дрібну канцелярію.
Пакуночок передавали ми вдвох педагогу-педіатру Ларисі Борисівні. Запитали чи можна поспілкуватися з дітьми, нам сказали що ні, бо зараз вирує епідемія кору і такі візити не бажані. Ми вийшли з будинку… На вулиці я вирішив, що хочу повернутися назад, щоб поспілкуватися, якщо не з дітьми, то з педагогом. Навіть не знаю, радіти чи заздрити Ромі, який в цей час залишився мене чекати на дворі. З Ларисою Борисівною ми проговорили хвилин 20. І хоча їй далеко не вперше приходилось відповідати на питання схожі на мої, «чайникові», сльози жінка стримати так і не змогла… Ніби і я зараз не можу, 2-га година ночі, сиджу на кухні, згадую прожитий день і “в захльоб ридаю”. Це неможливо… Просто неможливо на таке дивитися і розуміти, що це реальність, а не страшний сон. С*ка, чого все так не справедливо?
Найголовніше з того, що розповіла вихователька:
– заклад існує вже 38 років;
– швидше, в 90-ті, на початку 2000-х, в будинку перебували або діти сироти, або діти з інвалідністю (без ручок, без ніжок). Зараз, тут знаходиться 47 діток, віком до 6-ти років. Всі вони розподілені на групи: перша — 1-місячні немовлятка діти до 1,5 рочку; друга — від 1,5 до 3-х років; третя — від 3-х до 6-ти. За кожною групою закріплений педагог-вихователь також в будинку працюють головний лікар, логопед, психолог і кухарі. Серед дітей є лише одна кругла сирота, всі інші — або діти, які через певні обставини позбавлені батьківського піклування, або ті, яких сюди віддає соціальна служба, яка перед цим відбирає їх у батьків, даючи шанс виправитися: викарабкатися з скрутного матеріального становища, вилікуватися від алкогольної чи наркотичної залежності і так далі (рідко в кого виходить, в одиниць вийшло), або діти, чиї батьки невиліковно «кончені» і не заслуговують права на життя.
– майже всі діти в будинку з серйозним рівнем затримки в розвитку. Вони починають сидіти, ходити, говорити на 4-5 місяців пізніше норм. Є дитина, якій зараз чотири рочки і яка ще толком не говорить. Є дівчинка, в якої мама алкозалежна шльондра, яка брала з собою дитину на виклики до 6-ти років, бідолашне вже стільки життя побачило, що ворогу не побажаєш. Є тут діти, яких соцслужби забрали з наркопритонів, в яких підлоги не було видно, все тонуло під товстим шаром шприців і різної «дурі».
– єдина підтримка притулку — прості люди і волонтери, які втім справляються з цим завданням і діти забезпечені всім необхідним: теплом, світлом, гарячою водою, канцелярією. Іграшок каже стільки, «що діти вже не знають чим гратися». Малеча забезпечена всім крім сім’ї.
– влада в нашій країні абсолютно безсовісна і безсердечна. Навідується сюди хтось з чиновників лише перед Різдвом, Паскою і Новим Роком і звісно… виборами. Перед минулими виборами завітав в будинок, якийсь депутат. Діти старалися, готували якісь виступи. Він сидів з кам’яним обличчям, дивився на годинник, думав чи довго ще до кінця, потім зняв абсолютно душерозривний сюжет, в якому виставив себе неймовірним героєм і поїхав. Через деякий час в закладі зламалося два тени в бойлерах, які нагрівають воду. Грошей на той момент не було, головний лікар насмілилася подзвонити до цього самого депутата і попросити 500грн на два отих тени і працівник, який встановив би їх (бо в колективі працюють одні жінки, ніхто цього робити не вміє), депутат сказав, що вони розглянуть це питання. І пройшло, с*ка, 5 років, питання досі розглядається.
Як так можна? Мені в голові не вкладається. Як? Йдучи сюди я налаштовував себе, що буде важко, дуже важко, але не уявляв наскільки… З перших секунд, з перших кроків і подихів в середині закладу, зрозумів, що це місце не для таких сентиментальних пацанів, як я. Ні гарний ремонт, ні стильні картини, ні навіть безмежна любов вихователів, яким в ноги вклонитися хочеться за те, що вони роблять, тай не тільки їм — всім людям які небайдужі до чужої біди і проблеми, але, нажаль, не можуть приховати ту атмосферу, яка тут панує. Атмосферу покинутості і самотності.
Людині, яка тьфу-тьфу, ніколи з таким не зустрічалася, складно там перебувати, складно, повірте. Але ще складніше їй зустрітися з оцими маленькими дітиськами, які ні в чому не винні, але чомусь, через щось, знаходяться в місці, яке не повинно існувати. Жодна дитина в світі не заслуговує на такий початок свого життя. І коли до тебе, підбігає маленький, 5-річний хлопачка, а разом з ним така ж сама, малесенька 5-річна леді і обидва в один голос кричать, запитують, – «Тату, тату, ти до нас? Ти прийшов нас додому забрати?», в тебе світ перед очима падає. В той момент жити з одного боку не хочеться, а з іншого — хочеться, як ніколи. З одного боку ти нічого не відчуваєш, стоїш не дихаєш, а з іншого — всередині вирує і любов і дика ненависть, і серце з грудей вилітає і слова сказати не можеш. Придумуєш на ходу тупу відмазку, дякуєш Ларисі Борисівні, що все таки дозволила тобі на дві секунди завітати до дітей і йдеш німий на вихід. Зустрічає тебе Рома, питає що і як, а ти далі йдеш, не говориш. Приходиш додому і не знаєш куди емоції, куди злість подіти, чи піти на турнік, на холод їх повиганяти, чи забухати на два дні, а в результаті – сидиш зараз на кухні… Вже в 3-й годині ночі, додруковуєш цей текст, думаєш, варто вибачитися за те, що він занадто якийсь … вийшов, вибачаєшся (отам вверху, на початку), закриваєш ноутбук і далі “в захльоб” ревеш і … не спиш до ранку. Думаєш, дякуєш, думаєш…
Автор – Андрій Гнатюк
Думка автора може не співпадати з думкою редакції.
About the author
Залізобетонні вироби: різновиди, застосування та як обрати підходящі
Залізобетон лишається одним із найпоширеніших будівельних матеріалів. Бетон добре витримує стиснення, а сталева арматура всередині бере на себе розтягувальні навантаження. Разом вони дають конструкцію, що служить десятиліттями. Саме тому ЗБВ використовують і в житловому будівництві, і в інфраструктурних проєктах, і в благоустрої. Що таке ЗБВ і чим вони кращі за монолітні конструкції Залізобетонні вироби виготовляють на виробництві в заводських умовах, у формах, з контрольованим складом суміші та режимом твердіння. Готову конструкцію привозять на об'єкт і монтують. Основні переваги такого підходу: Стабільна якість. На заводі легше витримати пропорції цементу, піску, щебеню та води, а також температуру й вологість під час набору міцності. Швидкість монтажу. Не потрібно чекати 28 діб, поки бетон набере проєктну міцність безпосередньо на майданчику. Менша залежність від погоди. Заливати монолітний фундамент у мороз чи дощ складно, а готові блоки можна монтувати майже цілий рік. Передбачувані розміри. Типорозміри уніфіковані, […]
Трагічна ДТП у Смиківцях – легковик залетів під автокран
У селі Смиківці, що поблизу Тернополя, сталася смертельна ДТП. Про це повідомили у ГУНП у Тернопільській області. "За попередніми даними, 29-річний житель Тернополя, керуючи автомобілем Volkswagen Passat, виїхав на смугу зустрічного руху, де зіткнувся з автокраном. Внаслідок ДТП водій легкового автомобіля загинув", - йдеться у повідомленні. На місці події працюють слідчі - вони документують наслідки та встановлюють обставини інциденту. https://terminovo.te.ua/news/145237/
Як тернопільські підприємці оптимізують продажі: огляд CRM-інструментів для локального бізнесу
Сучасна NetHunt CRM — один із інструментів, що приходять у регіональний бізнес разом із загальним трендом на цифровізацію. Тернопіль сьогодні — не просто обласний центр, а місто з активною підприємницькою культурою, розвиненим IT-сектором і зростаючим сегментом малого та середнього бізнесу в торгівлі та послугах. І саме тут питання систематизації продажів стоїть дедалі гостріше: конкуренція в більшості ніш висока, залучення нових клієнтів дорожчає, а утримання наявних стає ключовим фактором прибутковості. Тернопільський бізнес: між традиціями та цифровими інструментами Тернопільські підприємці традиційно покладаються на особисті стосунки та сарафанне радіо — і в невеликому місті це дійсно працює. Але є нюанс: особисті стосунки не масштабуються. Коли бізнес росте від десяти клієнтів до ста, від одного менеджера до п'яти — система “все в голові” починає давати збої. Звернення губляться, домовленості забуваються, нові співробітники не знають контексту по наявних клієнтах. Саме в цей момент більшість підприємців […]
На Тернопільщині збудують новий завод з рафінацїі олії
На Тернопільщині збудують новий завод, який працюватиме над рафінацією олії. Про це повідомив ініціатор законопроекту, заступник голови Комітету Верховної Ради з питань економічного розвитку Дмитро Кисилевський. Монтаж обладнання першої черги будівництва нового заводу уже завершено. Він розташувався в індустріальному парку Chortkiv-West (Тернопільська область). "Наразі тривають роботи з монтажу зовнішніх елементів будівлі та облаштування навколишньої території підприємства. Запуск виробництва заплановано на кінець 2026 року. Обсяг інвестицій у першу чергу нового заводу - 25 млн. грн. Вона складається з цеху рафінації олії та цеху розливу. Обсяг виробництва - 50 тонн рафінації олії на добу. Друга черга передбачає інвестиції обсягом 50 млн грн у будівництва цеху переробки насіння соняшника на олію. На підприємстві планується працевлаштувати 123 робітника", - сказав Кисилевський. Інвестор проекту - компанія "А.В. Експорт Імпорт. На фінальній стадії перебувають переговори щодо релокації двох підприємств із Запорізької та Харківської областей.
У Залозецькій громаді батька загиблого воїна обдурили на 400 тисяч гривень
Житель Залозецької громади втратив частину грошей, які родина отримала після загибелі сина-військового. Чоловік довірився псевдопосереднику, який обіцяв допомогу з юридичним оформленням допомоги. Про це повідомив начальник Головного управління Національної поліції в Тернопільській області Сергій Зюбаненко. Що сталося 60-річний чоловік запевнив батька Захисника, що має потрібні зв’язки та допоможе оформити документи на державні виплати. Отримавши папери та доступ до банківської картки, зловмисник зняв із рахунку 1,6 мільйона гривень. З цієї суми він забрав собі майже 400 тисяч гривень. Аферу викрили співробітники Зборівського відділення поліції під процесуальним керівництвом Бережанської окружної прокуратури. Правоохоронці вже зібрали всі докази, слідчі завершили досудове розслідування, а обвинувальний акт скерували до суду. Підозрюваному інкримінують шахрайство, що завдало значної шкоди.; Крапку у цій справі має поставити суд. “Застерігаю громадян: не користуйтеся послугами різного роду посередників. Звертайтеся до Міністерства у справах ветеранів України за телефоном +380 44 281 08 32 […]
У Старому Почаєві прокуратура відсудила церкву, зведену без жодного цвяха
Господарський суд задоволив позов Кременецької окружної прокуратури щодо повернення Покровської церкви у селі Старий Почаїв у власність держави. Старовинний храм національного значення раніше незаконно передали у приватні руки. Про це повідомила пресслужба Тернопільської обласної прокуратури. У 2018 році державний реєстратор однієї з селищних рад Кременецького району незаконно оформив право приватної власності на давній комплекс. У результаті релігійна організація Тернопільської єпархії УПЦ отримала у приватне володіння майно, яке за законом має належати державі. Об'єктом судового спору стала Церква Покрови Божої Матері, зведена у 1643 році. Дерев’яний храм стоїть на кам’яному фундаменті. Споруду побудували майстри волинської школи без жодного залізного цвяха. Об’єкт має статус пам’ятки архітектури національного значення. Суд скасував незаконне рішення реєстратора. Це дає можливість державі знову вільно розпоряджатися своїм майном. Наразі рішення суду ще не вступило в законну силу.
