Нещодавно двоє студентів відвідали Тернопільський будинок дитини «Малятко». Перший з них, зараз, намагатиметься вам розповісти про своє перебування там (вибачте будь ласка, якщо занадто особисто і емоційно, по-іншому писати не хочеться). Звичайна будівля, ще радянської зовнішності на вул. Сахарова, 2, гарно заховалася за висаджені перед нею сосни й ялинки. Вона б так і залишилась для нас непримітною, якби ми не знали, що саме сюди нам потрібно передати невеличкий пакуночок для дітей від імені коледжу: гофрований папір, термоклеєвий пістолет, двохсторонній скотч і якусь іншу дрібну канцелярію.
Пакуночок передавали ми вдвох педагогу-педіатру Ларисі Борисівні. Запитали чи можна поспілкуватися з дітьми, нам сказали що ні, бо зараз вирує епідемія кору і такі візити не бажані. Ми вийшли з будинку… На вулиці я вирішив, що хочу повернутися назад, щоб поспілкуватися, якщо не з дітьми, то з педагогом. Навіть не знаю, радіти чи заздрити Ромі, який в цей час залишився мене чекати на дворі. З Ларисою Борисівною ми проговорили хвилин 20. І хоча їй далеко не вперше приходилось відповідати на питання схожі на мої, «чайникові», сльози жінка стримати так і не змогла… Ніби і я зараз не можу, 2-га година ночі, сиджу на кухні, згадую прожитий день і “в захльоб ридаю”. Це неможливо… Просто неможливо на таке дивитися і розуміти, що це реальність, а не страшний сон. С*ка, чого все так не справедливо?
Найголовніше з того, що розповіла вихователька:
– заклад існує вже 38 років;
– швидше, в 90-ті, на початку 2000-х, в будинку перебували або діти сироти, або діти з інвалідністю (без ручок, без ніжок). Зараз, тут знаходиться 47 діток, віком до 6-ти років. Всі вони розподілені на групи: перша — 1-місячні немовлятка діти до 1,5 рочку; друга — від 1,5 до 3-х років; третя — від 3-х до 6-ти. За кожною групою закріплений педагог-вихователь також в будинку працюють головний лікар, логопед, психолог і кухарі. Серед дітей є лише одна кругла сирота, всі інші — або діти, які через певні обставини позбавлені батьківського піклування, або ті, яких сюди віддає соціальна служба, яка перед цим відбирає їх у батьків, даючи шанс виправитися: викарабкатися з скрутного матеріального становища, вилікуватися від алкогольної чи наркотичної залежності і так далі (рідко в кого виходить, в одиниць вийшло), або діти, чиї батьки невиліковно «кончені» і не заслуговують права на життя.
– майже всі діти в будинку з серйозним рівнем затримки в розвитку. Вони починають сидіти, ходити, говорити на 4-5 місяців пізніше норм. Є дитина, якій зараз чотири рочки і яка ще толком не говорить. Є дівчинка, в якої мама алкозалежна шльондра, яка брала з собою дитину на виклики до 6-ти років, бідолашне вже стільки життя побачило, що ворогу не побажаєш. Є тут діти, яких соцслужби забрали з наркопритонів, в яких підлоги не було видно, все тонуло під товстим шаром шприців і різної «дурі».
– єдина підтримка притулку — прості люди і волонтери, які втім справляються з цим завданням і діти забезпечені всім необхідним: теплом, світлом, гарячою водою, канцелярією. Іграшок каже стільки, «що діти вже не знають чим гратися». Малеча забезпечена всім крім сім’ї.
– влада в нашій країні абсолютно безсовісна і безсердечна. Навідується сюди хтось з чиновників лише перед Різдвом, Паскою і Новим Роком і звісно… виборами. Перед минулими виборами завітав в будинок, якийсь депутат. Діти старалися, готували якісь виступи. Він сидів з кам’яним обличчям, дивився на годинник, думав чи довго ще до кінця, потім зняв абсолютно душерозривний сюжет, в якому виставив себе неймовірним героєм і поїхав. Через деякий час в закладі зламалося два тени в бойлерах, які нагрівають воду. Грошей на той момент не було, головний лікар насмілилася подзвонити до цього самого депутата і попросити 500грн на два отих тени і працівник, який встановив би їх (бо в колективі працюють одні жінки, ніхто цього робити не вміє), депутат сказав, що вони розглянуть це питання. І пройшло, с*ка, 5 років, питання досі розглядається.
Як так можна? Мені в голові не вкладається. Як? Йдучи сюди я налаштовував себе, що буде важко, дуже важко, але не уявляв наскільки… З перших секунд, з перших кроків і подихів в середині закладу, зрозумів, що це місце не для таких сентиментальних пацанів, як я. Ні гарний ремонт, ні стильні картини, ні навіть безмежна любов вихователів, яким в ноги вклонитися хочеться за те, що вони роблять, тай не тільки їм — всім людям які небайдужі до чужої біди і проблеми, але, нажаль, не можуть приховати ту атмосферу, яка тут панує. Атмосферу покинутості і самотності.
Людині, яка тьфу-тьфу, ніколи з таким не зустрічалася, складно там перебувати, складно, повірте. Але ще складніше їй зустрітися з оцими маленькими дітиськами, які ні в чому не винні, але чомусь, через щось, знаходяться в місці, яке не повинно існувати. Жодна дитина в світі не заслуговує на такий початок свого життя. І коли до тебе, підбігає маленький, 5-річний хлопачка, а разом з ним така ж сама, малесенька 5-річна леді і обидва в один голос кричать, запитують, – «Тату, тату, ти до нас? Ти прийшов нас додому забрати?», в тебе світ перед очима падає. В той момент жити з одного боку не хочеться, а з іншого — хочеться, як ніколи. З одного боку ти нічого не відчуваєш, стоїш не дихаєш, а з іншого — всередині вирує і любов і дика ненависть, і серце з грудей вилітає і слова сказати не можеш. Придумуєш на ходу тупу відмазку, дякуєш Ларисі Борисівні, що все таки дозволила тобі на дві секунди завітати до дітей і йдеш німий на вихід. Зустрічає тебе Рома, питає що і як, а ти далі йдеш, не говориш. Приходиш додому і не знаєш куди емоції, куди злість подіти, чи піти на турнік, на холод їх повиганяти, чи забухати на два дні, а в результаті – сидиш зараз на кухні… Вже в 3-й годині ночі, додруковуєш цей текст, думаєш, варто вибачитися за те, що він занадто якийсь … вийшов, вибачаєшся (отам вверху, на початку), закриваєш ноутбук і далі “в захльоб” ревеш і … не спиш до ранку. Думаєш, дякуєш, думаєш…
Автор – Андрій Гнатюк
Думка автора може не співпадати з думкою редакції.
About the author
У Збаражі в пожежі загинув чоловік
У Збаражі сталася трагедія - на другому поверсі двоповерхового будинку сталася пожежа. Про це повідомляє ДСНС Тернопільської області. Унаслідок пожежі загинув чоловік, травмувалася жінка. Рятувальники врятували шістьох мешканців, серед них — троє дітей. Причину пожежі встановлюють. "Трагічна пожежа сталася ввечері 23 жовтня у двоповерховому багатоквартирному житловому будинку на вулиці Хмельницького у Збаражі. О 21:27 до Служби порятунку надійшло повідомлення про загоряння у квартирі на другому поверсі. На жаль, пожежа забрала життя чоловіка 1955 року народження. Ще одна мешканка будинку, жінка 1936 року народження, зазнала травм", — йдеться в повідомленні.
«Він навчив сотні людей любити природу, свободу та Україну»: яким запам’ятали Бориса Гору, що загинув на фронті
На фронті загинув Борис Гора з Тернопільщини - спелеолог, мандрівник, гід і людина, яка відкривала іншим світ гір, річок та печер. Для багатьох він був не просто досвідченим провідником, а вчителем, наставником і другом, який залишив слід у їхньому житті. Звістка про загибель Бориса відгукнулася болем у тих, хто роками мандрував із ним, ходив у сплави, бував у печерах і пластових таборах. У спогадах близьких він постає принциповою людиною, яка мала власні переконання, не зраджувала їм і вміла навчати інших не лише туристичних навичок, а й життєвих цінностей. «Разом із тією людиною гине частина тебе», - написав його друг Мирослав Кувалдін. Саме через особисті історії та спогади тих, хто знав Бориса Гору, можна побачити, яким він був поза своїми мандрівками та громадською діяльністю. "Мій вчитель у водному, пішому та велотуризмі" Громадський діяч Назар Зелінка познайомився з Борисом Горою у 2000 […]
Як військові магазини допомагають задовольняти попит на спорядження та техніку: досвід Flash Army
Військовим не завжди потрібен новий комплект спорядження. Часто доводиться докуповувати окремі речі: штани замість зношених, підсумок під наявну плитоноску або запчастину до пошкодженого БПЛА. Профільні магазини дають змогу знайти конкретну модель і потрібну кількість, не замінюючи справне обладнання. Одяг до наявного комплекту Куртка може підходити за розміром, але тиснути в плечах під бронежилетом. Або фліс виявиться надто об’ємним для верхнього шару. Через такі деталі інтернет-магазин військового одягу потрібен не лише для замовлення форми з нуля — військові добирають речі до того, що вже носять. Термобілизну, флісові кофти, куртки та штани в каталозі FlashArmy винесено в окремі категорії. Є фільтри за розміром, сезоном і матеріалом. Вони допомагають звузити вибір, але посадку під спорядження все одно оцінюють за кроєм і розмірами конкретної моделі. Запчастини замість нової рами У ремонті БПЛА назва моделі часто важливіша за зовнішню схожість деталі. Наприклад, для TBS Source […]
У пожежі на Тернопільщині загинула людина
На Тернопільщині сталася трагедія - у пожежі загинув чоловік 1976 року народження. Про це повідомили у ГУ ДСНС у Тернопільській області. "21 жовтня о 15:20 надійшло повідомлення про пожежу житлового будинку в селі Матвіївці Великодедеркальської громади. Вогонь охопив 40 м.кв. Унаслідок пожежі загинув чоловік 1976 року народження. Рятувальники спільно з місцевою пожежною командою села Великі Дедеркали ліквідували займання та врятували будинок від знищення", - йдеться у повідомленні. https://terminovo.te.ua/news/146063/
Над західними областями ЗСУ збили пів сотні російських реактивних дронів
Підрозділи протиповітряної оборони та авіація Повітряного командування «Захід» знищили 51 ворожий безпілотник. Російські військові атакували регіон реактивними ударними БпЛА впродовж дня 21 жовтня та вночі 22 жовтня. Про це повідомили у ПК «Захід» Повітряних Сил Збройних Сил України. Українські захисники знешкодили безпілотники типу «Герань-4» та «Герань-5» у зоні своєї відповідальності. Ворожі цілі збивали над Тернопільською, Хмельницькою, Рівненською, Волинською, Івано-Франківською та Львівською областями. Сили ППО продовжують цілодобово контролювати повітряний простір і перебувають у готовності до відбиття нових атак. https://terminovo.te.ua/news/146067/
Атака дронів на Чортків: у місті з’ясовують, чому поранені під час уроків діти були не в укритті
Двох школярок поранило під час атаки дронів на Чортків, бо в період тривоги та навчального процесу вони були на вулиці, а не в укритті. У місті з'ясовують причини. Про це у відеозверненні повідомив міський голова Чорткова Володимир Шматько. Діти йшли тротуаром під час тривоги За словами Шматька, місто напередодні вкотре атакували реактивні дрони типу "Герань". Дякуючи силам протиповітряної оборони, багато дронів не досягли цілей. Проте пошкоджена інфраструктура, а понад 10 будинків у громаді зазнали незначних або значних руйнувань. Є постраждалі. Окремо мер наголосив на пораненнях дітей. Дівчата йшли тротуаром, коли була повітряна тривога, а навчання в школах ще тривало. "Тому будемо зараз ситуацію розбирати, комісія працює, щоб встановити причини, чому діти були на вулиці, а не в укритті під час навчального процесу" - сказав він. Шматько закликав не ігнорувати тривогу й залишатися в укриттях. Це стосується і батьків, які інколи […]
