Нещодавно двоє студентів відвідали Тернопільський будинок дитини «Малятко». Перший з них, зараз, намагатиметься вам розповісти про своє перебування там (вибачте будь ласка, якщо занадто особисто і емоційно, по-іншому писати не хочеться). Звичайна будівля, ще радянської зовнішності на вул. Сахарова, 2, гарно заховалася за висаджені перед нею сосни й ялинки. Вона б так і залишилась для нас непримітною, якби ми не знали, що саме сюди нам потрібно передати невеличкий пакуночок для дітей від імені коледжу: гофрований папір, термоклеєвий пістолет, двохсторонній скотч і якусь іншу дрібну канцелярію.
Пакуночок передавали ми вдвох педагогу-педіатру Ларисі Борисівні. Запитали чи можна поспілкуватися з дітьми, нам сказали що ні, бо зараз вирує епідемія кору і такі візити не бажані. Ми вийшли з будинку… На вулиці я вирішив, що хочу повернутися назад, щоб поспілкуватися, якщо не з дітьми, то з педагогом. Навіть не знаю, радіти чи заздрити Ромі, який в цей час залишився мене чекати на дворі. З Ларисою Борисівною ми проговорили хвилин 20. І хоча їй далеко не вперше приходилось відповідати на питання схожі на мої, «чайникові», сльози жінка стримати так і не змогла… Ніби і я зараз не можу, 2-га година ночі, сиджу на кухні, згадую прожитий день і “в захльоб ридаю”. Це неможливо… Просто неможливо на таке дивитися і розуміти, що це реальність, а не страшний сон. С*ка, чого все так не справедливо?
Найголовніше з того, що розповіла вихователька:
– заклад існує вже 38 років;
– швидше, в 90-ті, на початку 2000-х, в будинку перебували або діти сироти, або діти з інвалідністю (без ручок, без ніжок). Зараз, тут знаходиться 47 діток, віком до 6-ти років. Всі вони розподілені на групи: перша — 1-місячні немовлятка діти до 1,5 рочку; друга — від 1,5 до 3-х років; третя — від 3-х до 6-ти. За кожною групою закріплений педагог-вихователь також в будинку працюють головний лікар, логопед, психолог і кухарі. Серед дітей є лише одна кругла сирота, всі інші — або діти, які через певні обставини позбавлені батьківського піклування, або ті, яких сюди віддає соціальна служба, яка перед цим відбирає їх у батьків, даючи шанс виправитися: викарабкатися з скрутного матеріального становища, вилікуватися від алкогольної чи наркотичної залежності і так далі (рідко в кого виходить, в одиниць вийшло), або діти, чиї батьки невиліковно «кончені» і не заслуговують права на життя.
– майже всі діти в будинку з серйозним рівнем затримки в розвитку. Вони починають сидіти, ходити, говорити на 4-5 місяців пізніше норм. Є дитина, якій зараз чотири рочки і яка ще толком не говорить. Є дівчинка, в якої мама алкозалежна шльондра, яка брала з собою дитину на виклики до 6-ти років, бідолашне вже стільки життя побачило, що ворогу не побажаєш. Є тут діти, яких соцслужби забрали з наркопритонів, в яких підлоги не було видно, все тонуло під товстим шаром шприців і різної «дурі».
– єдина підтримка притулку — прості люди і волонтери, які втім справляються з цим завданням і діти забезпечені всім необхідним: теплом, світлом, гарячою водою, канцелярією. Іграшок каже стільки, «що діти вже не знають чим гратися». Малеча забезпечена всім крім сім’ї.
– влада в нашій країні абсолютно безсовісна і безсердечна. Навідується сюди хтось з чиновників лише перед Різдвом, Паскою і Новим Роком і звісно… виборами. Перед минулими виборами завітав в будинок, якийсь депутат. Діти старалися, готували якісь виступи. Він сидів з кам’яним обличчям, дивився на годинник, думав чи довго ще до кінця, потім зняв абсолютно душерозривний сюжет, в якому виставив себе неймовірним героєм і поїхав. Через деякий час в закладі зламалося два тени в бойлерах, які нагрівають воду. Грошей на той момент не було, головний лікар насмілилася подзвонити до цього самого депутата і попросити 500грн на два отих тени і працівник, який встановив би їх (бо в колективі працюють одні жінки, ніхто цього робити не вміє), депутат сказав, що вони розглянуть це питання. І пройшло, с*ка, 5 років, питання досі розглядається.
Як так можна? Мені в голові не вкладається. Як? Йдучи сюди я налаштовував себе, що буде важко, дуже важко, але не уявляв наскільки… З перших секунд, з перших кроків і подихів в середині закладу, зрозумів, що це місце не для таких сентиментальних пацанів, як я. Ні гарний ремонт, ні стильні картини, ні навіть безмежна любов вихователів, яким в ноги вклонитися хочеться за те, що вони роблять, тай не тільки їм — всім людям які небайдужі до чужої біди і проблеми, але, нажаль, не можуть приховати ту атмосферу, яка тут панує. Атмосферу покинутості і самотності.
Людині, яка тьфу-тьфу, ніколи з таким не зустрічалася, складно там перебувати, складно, повірте. Але ще складніше їй зустрітися з оцими маленькими дітиськами, які ні в чому не винні, але чомусь, через щось, знаходяться в місці, яке не повинно існувати. Жодна дитина в світі не заслуговує на такий початок свого життя. І коли до тебе, підбігає маленький, 5-річний хлопачка, а разом з ним така ж сама, малесенька 5-річна леді і обидва в один голос кричать, запитують, – «Тату, тату, ти до нас? Ти прийшов нас додому забрати?», в тебе світ перед очима падає. В той момент жити з одного боку не хочеться, а з іншого — хочеться, як ніколи. З одного боку ти нічого не відчуваєш, стоїш не дихаєш, а з іншого — всередині вирує і любов і дика ненависть, і серце з грудей вилітає і слова сказати не можеш. Придумуєш на ходу тупу відмазку, дякуєш Ларисі Борисівні, що все таки дозволила тобі на дві секунди завітати до дітей і йдеш німий на вихід. Зустрічає тебе Рома, питає що і як, а ти далі йдеш, не говориш. Приходиш додому і не знаєш куди емоції, куди злість подіти, чи піти на турнік, на холод їх повиганяти, чи забухати на два дні, а в результаті – сидиш зараз на кухні… Вже в 3-й годині ночі, додруковуєш цей текст, думаєш, варто вибачитися за те, що він занадто якийсь … вийшов, вибачаєшся (отам вверху, на початку), закриваєш ноутбук і далі “в захльоб” ревеш і … не спиш до ранку. Думаєш, дякуєш, думаєш…
Автор – Андрій Гнатюк
Думка автора може не співпадати з думкою редакції.
About the author
Тернопільські борці підкорили міжнародний турнір у Чехії
Юні борці з Тернопільщини здобули блискучі результати на престижному міжнародному турнірі Memorial Jiřího Klepce у чеській Остраві, в якому взяли участь спортсмени із семи країн — України, Чехії, Словаччини, Польщі, Угорщини, Литви та Вірменії. Золото від «ГалТер'S» Вихованці Спортивного клубу імені Богдана Сцібайла "ГалТер'S" (Галичина–Тернопіль–Sport) вибороли дві золоті медалі: Максим Змарко (U13, до 31 кг) — чемпіон турніру Богдан Маркевич (U13, до 70 кг) — чемпіон турніру Денис Змарко (U11, до 35 кг) — посів четверте місце, поступившись досвідченому борцю з Будапешта Усі троє є учнями Тернопільської спеціалізованої ЗШ №17 імені В. Вихруща. Їхній наставник — Сергій Дмитрович Левковський. Не менш успішно виступили представники збірної Тернопіль–Борщів, які тренуються у Борщівській ДЮСШ під керівництвом Руслана Орестовича Антонюка: Матвій Кукела (U11, до 35 кг) — чемпіон турніру Олександр Човник (U13, до 47 кг) — чемпіон турніру Владислав Кучіра (U13, до 43 кг) […]
На Тернопільщині трагічно загинув чоловік, випавши з ковша трактора
На Тернопільщині сталася трагедія - загинув чоловік. Про це повідомили у ГУ Нацполіції Тернопільської області. "Аварію з летальними наслідками зареєстрували слідчі Тернопільського райуправління поліції в обласному центрі. Як з'ясувалося, потерпілий випав із ковша трактора JCB, яким близько 10:30 в селі Довжанка керував житель Тернополя. Проте врятувати життя 63-річного чоловіка медикам не вдалося. За даним фактом триває розслідування", - йдеться у повідомленні.
До Тернополя влітку приїдуть два луна-парки: де і коли
Цього літа Тернопіль готує справжнє свято розваг для дітей і дорослих — у місті працюватимуть два мобільні парки атракціонів у різних рекреаційних зонах. Окрім розважальної складової, організатори разом із міською владою передбачили й соціальний аспект — пільгові категорії дітей зможуть скористатися безкоштовними квитками та знижками. Про це повідомила пресслужба Тернопільської міської ради. Луна-парк із Запоріжжя на Східному масиві Першим відкриється атракціон на бульварі Данила Галицького, поблизу регіонального Палацу спорту, — вже у другій декаді червня тут розгорне роботу запорізький луна-парк. Терміни роботи: 20 червня — 15 липня 2026 року. У будні: 16:00–22:00. У вихідні: 12:00–22:00. Луна-парк із Закарпаття у парку Нацвідродження У липні естафету прийме інший відомий мандрівний парк атракціонів — закарпатський, який традиційно розташовується на території парку Національного відродження. Терміни роботи: 20 липня — 17 серпня 2026 року. У будні: 14:00–22:00. У вихідні: 12:00–22:00. Безкоштовні розваги та пільги для […]
Випускника Кременецького ліцею трагічно вбили за кордоном
Випускника Кременецького ліцею жорстоко вбили за кордоном. Рідні просять допомогти з транспортуванням тіла. Сумну новину повідомили у Кременецькому ліцеї імені Уласа Самчука. "Нашого випускника Станіслава Гурецького трагічно вбили за кордоном. Зараз родина робить усе можливе, щоб повернути його тіло додому, в Україну, та гідно провести в останню путь. На жаль, транспортування потребує значних коштів, яких родина не має…Мама бореться з онкологією...Тому родина звертається по допомогу до всіх небайдужих і буде щиро вдячна за будь-яку фінансову підтримку. Кожна гривня має велике значення для родини в цей надзвичайно важкий час. Прохання усіх небайдужих принести гроші в понеділок у приймальню", - йдеться у повідомленні.
Повернувся з Польщі, щоб збивати “Шахеди”: історія пасічника з Тернопільщини з 40-річним стажем
Миколі - 51 рік, він родом із Тернопільщини, солдат 105-ї окремої бригади тероборони. Позивний Шмель узяв не для краси: бджільництвом займається вже понад сорок років. Військовий досвід у нього чималий - строкова служба в середині 90-х, потім понад рік в АТО на Донеччині у 2015–2016 роках. Після демобілізації виїхав до Польщі на заробітки. Повномасштабне вторгнення застало його там. Попри прохання дружини залишитися, вже в березні 2022-го повернувся й одразу записався добровольцем. Про це розповіли у 105 окремій бригаді територіальної оборони ЗСУ. Сьогодні Микола служить у мобільній вогневій групі зенітної батареї — полює на «Шахеди» та «Молнії». На його рахунку вже два збитих дрони, обидва — із зенітної установки. Перший збив у хмарну ніч, стріляв на звук: ціль просто зникла з планшета. «Висота була більше кілометра — тільки зенітка могла дістати», — каже він. «Молнії», за його словами, складніші: майже беззвучні, […]
Після скарг на порушення прав громадян у ТЦК на Тернопільщині спецпрокуратура відкрила кримінальне провадження
Прокуратура Тернопільщини відкрила кримінальне провадження через можливе незаконне утримання людей у місцевому ТЦК. Про це повідомляє Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Західного регіону. Кримінальне провадження розпочато через виявлені факти незаконного позбавлення волі або викрадення людини (ч. 2 ст. 146 КК України). Відомості до ЄРДР внесені 12 червня 2026 року. Приводом для розслідування стали результати моніторингового візиту представників Уповноваженого Верховної Ради з прав людини до Тернопільського районного та міського ТЦК і СП, а також матеріали, отримані від Військової служби правопорядку. Під час перевірки у приміщенні ТЦК перебували близько 28 осіб. Сімнадцять із них письмово заявили про можливі порушення своїх прав. Серед затриманих виявилися люди, які, за попередніми даними, не підлягали мобілізації: чоловік із довічною інвалідністю ІІ групи з дитинства, особи з психічними розладами та громадяни, що фактично досягли граничного віку перебування на військовому обліку. За підсумками перевірки п'ятьох із них звільнили. […]
