Нещодавно двоє студентів відвідали Тернопільський будинок дитини «Малятко». Перший з них, зараз, намагатиметься вам розповісти про своє перебування там (вибачте будь ласка, якщо занадто особисто і емоційно, по-іншому писати не хочеться). Звичайна будівля, ще радянської зовнішності на вул. Сахарова, 2, гарно заховалася за висаджені перед нею сосни й ялинки. Вона б так і залишилась для нас непримітною, якби ми не знали, що саме сюди нам потрібно передати невеличкий пакуночок для дітей від імені коледжу: гофрований папір, термоклеєвий пістолет, двохсторонній скотч і якусь іншу дрібну канцелярію.
Пакуночок передавали ми вдвох педагогу-педіатру Ларисі Борисівні. Запитали чи можна поспілкуватися з дітьми, нам сказали що ні, бо зараз вирує епідемія кору і такі візити не бажані. Ми вийшли з будинку… На вулиці я вирішив, що хочу повернутися назад, щоб поспілкуватися, якщо не з дітьми, то з педагогом. Навіть не знаю, радіти чи заздрити Ромі, який в цей час залишився мене чекати на дворі. З Ларисою Борисівною ми проговорили хвилин 20. І хоча їй далеко не вперше приходилось відповідати на питання схожі на мої, «чайникові», сльози жінка стримати так і не змогла… Ніби і я зараз не можу, 2-га година ночі, сиджу на кухні, згадую прожитий день і “в захльоб ридаю”. Це неможливо… Просто неможливо на таке дивитися і розуміти, що це реальність, а не страшний сон. С*ка, чого все так не справедливо?
Найголовніше з того, що розповіла вихователька:
– заклад існує вже 38 років;
– швидше, в 90-ті, на початку 2000-х, в будинку перебували або діти сироти, або діти з інвалідністю (без ручок, без ніжок). Зараз, тут знаходиться 47 діток, віком до 6-ти років. Всі вони розподілені на групи: перша — 1-місячні немовлятка діти до 1,5 рочку; друга — від 1,5 до 3-х років; третя — від 3-х до 6-ти. За кожною групою закріплений педагог-вихователь також в будинку працюють головний лікар, логопед, психолог і кухарі. Серед дітей є лише одна кругла сирота, всі інші — або діти, які через певні обставини позбавлені батьківського піклування, або ті, яких сюди віддає соціальна служба, яка перед цим відбирає їх у батьків, даючи шанс виправитися: викарабкатися з скрутного матеріального становища, вилікуватися від алкогольної чи наркотичної залежності і так далі (рідко в кого виходить, в одиниць вийшло), або діти, чиї батьки невиліковно «кончені» і не заслуговують права на життя.
– майже всі діти в будинку з серйозним рівнем затримки в розвитку. Вони починають сидіти, ходити, говорити на 4-5 місяців пізніше норм. Є дитина, якій зараз чотири рочки і яка ще толком не говорить. Є дівчинка, в якої мама алкозалежна шльондра, яка брала з собою дитину на виклики до 6-ти років, бідолашне вже стільки життя побачило, що ворогу не побажаєш. Є тут діти, яких соцслужби забрали з наркопритонів, в яких підлоги не було видно, все тонуло під товстим шаром шприців і різної «дурі».
– єдина підтримка притулку — прості люди і волонтери, які втім справляються з цим завданням і діти забезпечені всім необхідним: теплом, світлом, гарячою водою, канцелярією. Іграшок каже стільки, «що діти вже не знають чим гратися». Малеча забезпечена всім крім сім’ї.
– влада в нашій країні абсолютно безсовісна і безсердечна. Навідується сюди хтось з чиновників лише перед Різдвом, Паскою і Новим Роком і звісно… виборами. Перед минулими виборами завітав в будинок, якийсь депутат. Діти старалися, готували якісь виступи. Він сидів з кам’яним обличчям, дивився на годинник, думав чи довго ще до кінця, потім зняв абсолютно душерозривний сюжет, в якому виставив себе неймовірним героєм і поїхав. Через деякий час в закладі зламалося два тени в бойлерах, які нагрівають воду. Грошей на той момент не було, головний лікар насмілилася подзвонити до цього самого депутата і попросити 500грн на два отих тени і працівник, який встановив би їх (бо в колективі працюють одні жінки, ніхто цього робити не вміє), депутат сказав, що вони розглянуть це питання. І пройшло, с*ка, 5 років, питання досі розглядається.
Як так можна? Мені в голові не вкладається. Як? Йдучи сюди я налаштовував себе, що буде важко, дуже важко, але не уявляв наскільки… З перших секунд, з перших кроків і подихів в середині закладу, зрозумів, що це місце не для таких сентиментальних пацанів, як я. Ні гарний ремонт, ні стильні картини, ні навіть безмежна любов вихователів, яким в ноги вклонитися хочеться за те, що вони роблять, тай не тільки їм — всім людям які небайдужі до чужої біди і проблеми, але, нажаль, не можуть приховати ту атмосферу, яка тут панує. Атмосферу покинутості і самотності.
Людині, яка тьфу-тьфу, ніколи з таким не зустрічалася, складно там перебувати, складно, повірте. Але ще складніше їй зустрітися з оцими маленькими дітиськами, які ні в чому не винні, але чомусь, через щось, знаходяться в місці, яке не повинно існувати. Жодна дитина в світі не заслуговує на такий початок свого життя. І коли до тебе, підбігає маленький, 5-річний хлопачка, а разом з ним така ж сама, малесенька 5-річна леді і обидва в один голос кричать, запитують, – «Тату, тату, ти до нас? Ти прийшов нас додому забрати?», в тебе світ перед очима падає. В той момент жити з одного боку не хочеться, а з іншого — хочеться, як ніколи. З одного боку ти нічого не відчуваєш, стоїш не дихаєш, а з іншого — всередині вирує і любов і дика ненависть, і серце з грудей вилітає і слова сказати не можеш. Придумуєш на ходу тупу відмазку, дякуєш Ларисі Борисівні, що все таки дозволила тобі на дві секунди завітати до дітей і йдеш німий на вихід. Зустрічає тебе Рома, питає що і як, а ти далі йдеш, не говориш. Приходиш додому і не знаєш куди емоції, куди злість подіти, чи піти на турнік, на холод їх повиганяти, чи забухати на два дні, а в результаті – сидиш зараз на кухні… Вже в 3-й годині ночі, додруковуєш цей текст, думаєш, варто вибачитися за те, що він занадто якийсь … вийшов, вибачаєшся (отам вверху, на початку), закриваєш ноутбук і далі “в захльоб” ревеш і … не спиш до ранку. Думаєш, дякуєш, думаєш…
Автор – Андрій Гнатюк
Думка автора може не співпадати з думкою редакції.
About the author
У громаді на Тернопільщині прощаються з прикордонником Василем Пелехатим
Микулинецька громада на Тернопільщині отримала страшну звістку - на фронті загинув Василь Пелехатий. Вчора, 26 липня, тіло воїна зутріли у рідному селі, повідомляє Микулинецька громада. "Василь пішов на захист рідної землі ще навесні 2022 року, вірно тримав стрій у лавах прикордонників і віддав найдорожче — власне життя за спокій кожного з нас. Тепер він повернувся туди, де минули його найкращі роки, аби знайти вічний спочинок у рідній землі. Завтра, 27 серпня, о 14:00 відбудеться чин похорону нашого Героя", - сказали у громаді. Редакція "Терміново" висловлює щирі співчуття рідним, близьким та усім, хто знав нашого захисника. Вічна йому пам'ять і слава!
Скасували давні заборони: у ПЦУ змінили правила вінчання
Православна церква України оновила правила звершення Таїнства шлюбу. Відтепер вінчання дозволятимуть у деякі дні, які раніше вважалися забороненими. Рішення Священний Синод ПЦУ ухвалив 13 липня 2026 року, повідомили на сайті Православної церкви України. Йдеться, зокрема, про вівторок, четвер та суботу. Раніше у практиці ПЦУ вінчання не дозволяли напередодні пісних середи та п’ятниці, а також напередодні неділі. Тобто церковний шлюб не звершували у вівторок, четвер і суботу. Тепер ці обмеження скасували. У ПЦУ пояснили, що така практика відповідає традиціям багатьох Помісних Православних Церков, зокрема церков грецької традиції. Водночас у конкретній парафії проведення вінчання у ці дні залежатиме від рішення правлячого єпископа. Коли вінчатися не можна Водночас ПЦУ чітко визначила періоди, коли Таїнство шлюбу не звершується. Зокрема, вінчання заборонене: під час Великого, Різдвяного, Успенського та Петрового постів; у середу та п’ятницю протягом року, за винятком періодів загальниць; 29 серпня - у день […]
Як обрати сонцезахисні окуляри для міста, водіння та відпочинку на природі?
Можна подумати, що вибір сонцезахисних окулярів обмежується тільки підбором моделі до форми обличчя. Проте це далеко не так. Найголовнішою функцією цього аксесуару є захист очей від ультрафіолету та надмірно яскравого світла. Для різних ситуацій важливо враховувати характеристики лінз, форму оправи, комфорт посадки та якість фільтра. Наприклад, потрібно обирати не просто прямокутні окуляри від сонця для міського образу, а обирати зручний у посадці та з потрібним фільтром аксесуар. Окуляри для міста: комфорт і стиль У міських умовах важливо обирати легку оправу та достатню площу лінз, оскільки аксесуар може бути на обличчі протягом кількох годин. Для використання кожного дня потрібно звернути увагу на такі характеристики: захист від UVA та UVB-променів; зручну посадку без ковзання; якісний матеріал оправи; відповідність форми окулярів рисам обличчя; достатню оптичну прозорість лінз. Колір лінз також має вплив на сприйняття навколишнього середовища. Сірі відтінки природно передають кольори, коричневі роблять […]
На Тернопільшині спалахнув сміттєвоз
На Тернопільщині сталася пожежа сміттєвоза. Про це розповіли у ГУ ДСНС у Тернопільській області. "Двічі протягом доби горіли автомобілі. У селі Діброва Почаївської громади зайнявся вантажний автомобіль-сміттєвоз МАЗ. Вогонь знищив задню шину та пошкодив сміттєвий контейнер. У Бережанах пожежа виникла в моторному відсіку Nissan Qashqai", - йдеться у заяві. В обох випадках автомобілі вдалось врятувати. https://terminovo.te.ua/news/143740/
Помер багаторічний посадовець Тернопільської міськради Іван Панцьо
Помер колишній заступник міського голови Тернополя Іван Панцьо. Про це повідомляє міський голова Тернополя Сергій Надал. "Відійшов у вічність Іван Іванович Панцьо. Багато років він працював для Тернополя, вкладаючи свої знання, досвід і сили у розвиток нашого міста. Багаторічний заступник міського голови минулих каденцій, очолював тернопільський "Зеленбуд", - написав Надал. Редакція "Терміново" висловлює щирі співчуття рідним, близьким та усім, хто знав Івана Панця. https://terminovo.te.ua/news/143084/
Загиблим під час копання траншеї на Коновальця виявився 16-річний хлопець
Одним із загиблих 25 серпня під час обвалу грунту у Тернополі виявився 16-річний юнак. Про це повідомив очільник поліції Тернопільщини Сергій Зюбаненко. "25 серпня на вулиці Євгена Коновальця під час робіт у траншеї глибиною близько шести метрів стався обвал ґрунту. Під землею опинилися 16-річний юнак та 50-річний чоловік. Рятувальники деблокували їх, однак врятувати життя обох не вдалося", - сказав Зюбаненко. Зюбаненко наголосив, що порушення правил під час виконання робіт можуть мати непоправні наслідки. "Коли внаслідок цього гине дитина, ситуація потребує особливо ретельного та об’єктивного розслідування. Слідчі поліції розпочали кримінальне провадження за ч. 2 ст. 272 КК України. Встановлюємо, хто залучив загиблих до виконання цих робіт, на яких умовах вони працювали, чи були дотримані всі вимоги безпеки та хто відповідав за їх забезпечення", - йдеться у повідомленні. Триває розслідування.
