Нещодавно двоє студентів відвідали Тернопільський будинок дитини «Малятко». Перший з них, зараз, намагатиметься вам розповісти про своє перебування там (вибачте будь ласка, якщо занадто особисто і емоційно, по-іншому писати не хочеться). Звичайна будівля, ще радянської зовнішності на вул. Сахарова, 2, гарно заховалася за висаджені перед нею сосни й ялинки. Вона б так і залишилась для нас непримітною, якби ми не знали, що саме сюди нам потрібно передати невеличкий пакуночок для дітей від імені коледжу: гофрований папір, термоклеєвий пістолет, двохсторонній скотч і якусь іншу дрібну канцелярію.
Пакуночок передавали ми вдвох педагогу-педіатру Ларисі Борисівні. Запитали чи можна поспілкуватися з дітьми, нам сказали що ні, бо зараз вирує епідемія кору і такі візити не бажані. Ми вийшли з будинку… На вулиці я вирішив, що хочу повернутися назад, щоб поспілкуватися, якщо не з дітьми, то з педагогом. Навіть не знаю, радіти чи заздрити Ромі, який в цей час залишився мене чекати на дворі. З Ларисою Борисівною ми проговорили хвилин 20. І хоча їй далеко не вперше приходилось відповідати на питання схожі на мої, «чайникові», сльози жінка стримати так і не змогла… Ніби і я зараз не можу, 2-га година ночі, сиджу на кухні, згадую прожитий день і “в захльоб ридаю”. Це неможливо… Просто неможливо на таке дивитися і розуміти, що це реальність, а не страшний сон. С*ка, чого все так не справедливо?
Найголовніше з того, що розповіла вихователька:
– заклад існує вже 38 років;
– швидше, в 90-ті, на початку 2000-х, в будинку перебували або діти сироти, або діти з інвалідністю (без ручок, без ніжок). Зараз, тут знаходиться 47 діток, віком до 6-ти років. Всі вони розподілені на групи: перша — 1-місячні немовлятка діти до 1,5 рочку; друга — від 1,5 до 3-х років; третя — від 3-х до 6-ти. За кожною групою закріплений педагог-вихователь також в будинку працюють головний лікар, логопед, психолог і кухарі. Серед дітей є лише одна кругла сирота, всі інші — або діти, які через певні обставини позбавлені батьківського піклування, або ті, яких сюди віддає соціальна служба, яка перед цим відбирає їх у батьків, даючи шанс виправитися: викарабкатися з скрутного матеріального становища, вилікуватися від алкогольної чи наркотичної залежності і так далі (рідко в кого виходить, в одиниць вийшло), або діти, чиї батьки невиліковно «кончені» і не заслуговують права на життя.
– майже всі діти в будинку з серйозним рівнем затримки в розвитку. Вони починають сидіти, ходити, говорити на 4-5 місяців пізніше норм. Є дитина, якій зараз чотири рочки і яка ще толком не говорить. Є дівчинка, в якої мама алкозалежна шльондра, яка брала з собою дитину на виклики до 6-ти років, бідолашне вже стільки життя побачило, що ворогу не побажаєш. Є тут діти, яких соцслужби забрали з наркопритонів, в яких підлоги не було видно, все тонуло під товстим шаром шприців і різної «дурі».
– єдина підтримка притулку — прості люди і волонтери, які втім справляються з цим завданням і діти забезпечені всім необхідним: теплом, світлом, гарячою водою, канцелярією. Іграшок каже стільки, «що діти вже не знають чим гратися». Малеча забезпечена всім крім сім’ї.
– влада в нашій країні абсолютно безсовісна і безсердечна. Навідується сюди хтось з чиновників лише перед Різдвом, Паскою і Новим Роком і звісно… виборами. Перед минулими виборами завітав в будинок, якийсь депутат. Діти старалися, готували якісь виступи. Він сидів з кам’яним обличчям, дивився на годинник, думав чи довго ще до кінця, потім зняв абсолютно душерозривний сюжет, в якому виставив себе неймовірним героєм і поїхав. Через деякий час в закладі зламалося два тени в бойлерах, які нагрівають воду. Грошей на той момент не було, головний лікар насмілилася подзвонити до цього самого депутата і попросити 500грн на два отих тени і працівник, який встановив би їх (бо в колективі працюють одні жінки, ніхто цього робити не вміє), депутат сказав, що вони розглянуть це питання. І пройшло, с*ка, 5 років, питання досі розглядається.
Як так можна? Мені в голові не вкладається. Як? Йдучи сюди я налаштовував себе, що буде важко, дуже важко, але не уявляв наскільки… З перших секунд, з перших кроків і подихів в середині закладу, зрозумів, що це місце не для таких сентиментальних пацанів, як я. Ні гарний ремонт, ні стильні картини, ні навіть безмежна любов вихователів, яким в ноги вклонитися хочеться за те, що вони роблять, тай не тільки їм — всім людям які небайдужі до чужої біди і проблеми, але, нажаль, не можуть приховати ту атмосферу, яка тут панує. Атмосферу покинутості і самотності.
Людині, яка тьфу-тьфу, ніколи з таким не зустрічалася, складно там перебувати, складно, повірте. Але ще складніше їй зустрітися з оцими маленькими дітиськами, які ні в чому не винні, але чомусь, через щось, знаходяться в місці, яке не повинно існувати. Жодна дитина в світі не заслуговує на такий початок свого життя. І коли до тебе, підбігає маленький, 5-річний хлопачка, а разом з ним така ж сама, малесенька 5-річна леді і обидва в один голос кричать, запитують, – «Тату, тату, ти до нас? Ти прийшов нас додому забрати?», в тебе світ перед очима падає. В той момент жити з одного боку не хочеться, а з іншого — хочеться, як ніколи. З одного боку ти нічого не відчуваєш, стоїш не дихаєш, а з іншого — всередині вирує і любов і дика ненависть, і серце з грудей вилітає і слова сказати не можеш. Придумуєш на ходу тупу відмазку, дякуєш Ларисі Борисівні, що все таки дозволила тобі на дві секунди завітати до дітей і йдеш німий на вихід. Зустрічає тебе Рома, питає що і як, а ти далі йдеш, не говориш. Приходиш додому і не знаєш куди емоції, куди злість подіти, чи піти на турнік, на холод їх повиганяти, чи забухати на два дні, а в результаті – сидиш зараз на кухні… Вже в 3-й годині ночі, додруковуєш цей текст, думаєш, варто вибачитися за те, що він занадто якийсь … вийшов, вибачаєшся (отам вверху, на початку), закриваєш ноутбук і далі “в захльоб” ревеш і … не спиш до ранку. Думаєш, дякуєш, думаєш…
Автор – Андрій Гнатюк
Думка автора може не співпадати з думкою редакції.
About the author
Цигани, Товстобаби, Цицори і не тільки: кумедні назви поселень Тернопільщини
На мапі Тернопільської області можна знайти десятки населених пунктів з незвичайними назвами. Деякі з них змушують усміхнутися, інші - замислитися над їхнім походженням. Історик та краєзнавець Віктор Уніят раніше склав рейтинг найкумедніших назв сіл області. За його словами, кумедні назви існують по всьому світу, тому не варто поспішати з висновками про їхнє значення. Села з географічними назвами У Тернопільській області є села та хутори, що носять імена далеких країн і континентів. Швейцарія, Французівка, Саджівка, Варшавка, Угорськ та Угринів нагадують про Європу. Сахалін, Курили та Кавказ - такі теж хутори є на Тернопільщині. Перейменовані села Багато сіл з незвичайними назвами отримали нові імена у радянський час. Село Повія носило таку назву до 1958 року (зараз - Набережне). Свинюхи перейменували на Очеретне у 1946 році. Назва походила від фільварка-свиноферми "Свиноберген" князів Збаразьких, де розводили свиней для продажу в Європу. Цапівці стали називатися […]
Підписав необхідні документи: судитимуть керівника та лісника лісгоспу, які вирубали понад 6 тисяч дерев
На Тернопільщині судитимуть головного лісничого та директора держпідприємства, з дозволу яких було вирубано понад 6 тисяч дерев різних порід. Про це повідомляє Тернопільська обласна прокуратура. "Під процесуальним керівництвом Тернопільської обласної прокуратури повідомлено про підозри головному лісничому та директору одного з державних лісопідприємств на Тернопільщині у вчиненні службової недбалості, що спричинила тяжкі наслідки державним інтересам (ч. 2 ст. 367 КК України). За даними слідства, головний лісничий безпідставно вніс до лісорубних квитків дані про можливість проведення 41 рубки рідколісся, а директор видав лісорубні квитки на ці роботи", - йдеться у повідомленні. Унаслідок знищення 6267 різних дерев довкіллю завдано шкоди на 57 млн грн.
У Бучачі 28 рятувальників гасили велику пожежу у пекарні (фото, відео)
У Бучачі спалахнула пекарня. Загоряння відбулось у середу, 2 липня. Про це повідомляють у ГУ ДСНС України у Тернопільській області. "Горіла покрівля хлібопекарні ТОВ «Бучачагрохлібпром» — вогонь охопив 400 м²", - кажуть рятувальники. Вогонь міг перекинутись на іншу будівлю. До гасіння було залучено 28 рятувальників та 8 одиниць техніки (зокрема автодрабина, газодимозахисна машина та 5 автоцистерн, а також місцева пожежна команда с. Трибухівці. Вогонь вдалось локалізувати о 17:48, повністю ліквідували пожежу о 20:09. "Сигнал про займання надійшов до Служби порятунку "101" о 16:24. Прибувши на місце події, пожежники виявили, що полум'я вже охопило елементи покрівлі хлібопекарні на площі 400 квадратних метрів. Існувала реальна загроза поширення вогню на сусідні будівлі. Для ліквідації пожежі було залучено значні сили Головного управління ДСНС України у Тернопільській області: 28 чоловік особового складу та 8 одиниць основної та спеціальної пожежно-рятувальної техніки. Серед залучених засобів – 5 […]
На Тернопільщині спиртзавод забруднив річку
На Тернопільщині спиртзавод забруднив річку Тайна у Хоростківській громаді на Тернопільщині. Місцеві мешканці поскаржилися у Спеціалізовану екологічну прокуратуру. Вона розпочала розслідування у зв'язку з порушенням правил охорони стічних вод. Про це повідомляє Тернопільська обласна прокуратура. За даними слідства, до правоохоронців звернулися місцеві жителі зі скаргами на неприємний запах води у ставку біля місця впадіння річки Тайна та велику кількість загиблої риби у водоймі. Ймовірно, що забруднення річки здійснюється внаслідок скиду вод із території місцевого спиртзаводу. За результатами розгляду звернення того ж дня, 30 червня 2025 року, зареєстроване кримінальне провадження. Вживаються вичерпні заходи щодо всебічного дослідження вказаних обставин справи, притягнення винних осіб до відповідальності та відшкодування завданої шкоди довкіллю", - йдеться у повідомленні. Схожий випадок стався на Бережанщині - тут місцевий директор комунального підприємства допустив забруднення річки Золота Липа. Через його недбалість протягом 2024 року було забруднено річку, а збитки сягають […]
Муасанітова каблучка: як зберегти блиск на довгі роки?
Уявіть каблучку, що ловить світло так, наче в ній живе маленьке сонце. І це не обов'язково ювелірний виріб з діамантом. Є ще один більш доступний варіант, і це — муасаніт. Камінь, який прийшов із космосу, а тепер підкорює серця тут, на Землі. Але навіть найяскравіші зірки потребують турботи, аби не згаснути. І муасаніт каблучка зовсім не виключення. Що робити, щоб вона тішила погляд не лише на фото, а й через багато сезонів? Дізнайтеся далі. Лайфхаки з догляду: прості засоби — блискучий результат Муасаніт виблискує так, що важко відвести погляд, і ви точно захочете, щоб цей ефект залишався надовго. Добра новина: для цього не обов’язково мати цілий арсенал професійної хімії. Догляд за каблучкою з муасанітом можна перетворити на простий ритуал із приємним результатом. М’яке мило і тепла вода — класика, яка працює безвідмовно. Замочіть каблучку на 10–15 хвилин, потім обережно прочистіть […]
На в’їзді у Кременець змінили дорожні знаки: мешканці обурені
На в'їзді до Кременця встановили новий дорожній знак, який забороняє поворот від цукрового заводу на вулицю Захисників України. Тепер водії не можуть проїхати до поліклініки та торгового центру "Панорама" звичним маршрутом. Про зміни повідомили у групі "Типовий Кременець". Віктор Панфілов звернувся до Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України та Андрія Смаглюка з проханням звернути увагу на реакцію громади. Тепер для проїзду до цих об'єктів потрібно заїжджати від Полкової церкви або через Підлісці з розворотом. Мешканці міста обурюються через нові обмеження. "А чим керуються наші можновладці, коли придумують такий брєд??? Хотілося б отримати роз'яснення, на підставі чого встановлюють такі обмеження?", - пише один з коментаторів. "До прикладу швидка, яка везе хворого з Млинівець повинна об'їхати коло, просто тому що хтось собі щось придумав і встановив обмеження???", - обурюється житель. Люди не розуміють логіку нового маршруту. "Якщо, наприклад, я зі сторони […]
