Нещодавно двоє студентів відвідали Тернопільський будинок дитини «Малятко». Перший з них, зараз, намагатиметься вам розповісти про своє перебування там (вибачте будь ласка, якщо занадто особисто і емоційно, по-іншому писати не хочеться). Звичайна будівля, ще радянської зовнішності на вул. Сахарова, 2, гарно заховалася за висаджені перед нею сосни й ялинки. Вона б так і залишилась для нас непримітною, якби ми не знали, що саме сюди нам потрібно передати невеличкий пакуночок для дітей від імені коледжу: гофрований папір, термоклеєвий пістолет, двохсторонній скотч і якусь іншу дрібну канцелярію.
Пакуночок передавали ми вдвох педагогу-педіатру Ларисі Борисівні. Запитали чи можна поспілкуватися з дітьми, нам сказали що ні, бо зараз вирує епідемія кору і такі візити не бажані. Ми вийшли з будинку… На вулиці я вирішив, що хочу повернутися назад, щоб поспілкуватися, якщо не з дітьми, то з педагогом. Навіть не знаю, радіти чи заздрити Ромі, який в цей час залишився мене чекати на дворі. З Ларисою Борисівною ми проговорили хвилин 20. І хоча їй далеко не вперше приходилось відповідати на питання схожі на мої, «чайникові», сльози жінка стримати так і не змогла… Ніби і я зараз не можу, 2-га година ночі, сиджу на кухні, згадую прожитий день і “в захльоб ридаю”. Це неможливо… Просто неможливо на таке дивитися і розуміти, що це реальність, а не страшний сон. С*ка, чого все так не справедливо?
Найголовніше з того, що розповіла вихователька:
– заклад існує вже 38 років;
– швидше, в 90-ті, на початку 2000-х, в будинку перебували або діти сироти, або діти з інвалідністю (без ручок, без ніжок). Зараз, тут знаходиться 47 діток, віком до 6-ти років. Всі вони розподілені на групи: перша — 1-місячні немовлятка діти до 1,5 рочку; друга — від 1,5 до 3-х років; третя — від 3-х до 6-ти. За кожною групою закріплений педагог-вихователь також в будинку працюють головний лікар, логопед, психолог і кухарі. Серед дітей є лише одна кругла сирота, всі інші — або діти, які через певні обставини позбавлені батьківського піклування, або ті, яких сюди віддає соціальна служба, яка перед цим відбирає їх у батьків, даючи шанс виправитися: викарабкатися з скрутного матеріального становища, вилікуватися від алкогольної чи наркотичної залежності і так далі (рідко в кого виходить, в одиниць вийшло), або діти, чиї батьки невиліковно «кончені» і не заслуговують права на життя.
– майже всі діти в будинку з серйозним рівнем затримки в розвитку. Вони починають сидіти, ходити, говорити на 4-5 місяців пізніше норм. Є дитина, якій зараз чотири рочки і яка ще толком не говорить. Є дівчинка, в якої мама алкозалежна шльондра, яка брала з собою дитину на виклики до 6-ти років, бідолашне вже стільки життя побачило, що ворогу не побажаєш. Є тут діти, яких соцслужби забрали з наркопритонів, в яких підлоги не було видно, все тонуло під товстим шаром шприців і різної «дурі».
– єдина підтримка притулку — прості люди і волонтери, які втім справляються з цим завданням і діти забезпечені всім необхідним: теплом, світлом, гарячою водою, канцелярією. Іграшок каже стільки, «що діти вже не знають чим гратися». Малеча забезпечена всім крім сім’ї.
– влада в нашій країні абсолютно безсовісна і безсердечна. Навідується сюди хтось з чиновників лише перед Різдвом, Паскою і Новим Роком і звісно… виборами. Перед минулими виборами завітав в будинок, якийсь депутат. Діти старалися, готували якісь виступи. Він сидів з кам’яним обличчям, дивився на годинник, думав чи довго ще до кінця, потім зняв абсолютно душерозривний сюжет, в якому виставив себе неймовірним героєм і поїхав. Через деякий час в закладі зламалося два тени в бойлерах, які нагрівають воду. Грошей на той момент не було, головний лікар насмілилася подзвонити до цього самого депутата і попросити 500грн на два отих тени і працівник, який встановив би їх (бо в колективі працюють одні жінки, ніхто цього робити не вміє), депутат сказав, що вони розглянуть це питання. І пройшло, с*ка, 5 років, питання досі розглядається.
Як так можна? Мені в голові не вкладається. Як? Йдучи сюди я налаштовував себе, що буде важко, дуже важко, але не уявляв наскільки… З перших секунд, з перших кроків і подихів в середині закладу, зрозумів, що це місце не для таких сентиментальних пацанів, як я. Ні гарний ремонт, ні стильні картини, ні навіть безмежна любов вихователів, яким в ноги вклонитися хочеться за те, що вони роблять, тай не тільки їм — всім людям які небайдужі до чужої біди і проблеми, але, нажаль, не можуть приховати ту атмосферу, яка тут панує. Атмосферу покинутості і самотності.
Людині, яка тьфу-тьфу, ніколи з таким не зустрічалася, складно там перебувати, складно, повірте. Але ще складніше їй зустрітися з оцими маленькими дітиськами, які ні в чому не винні, але чомусь, через щось, знаходяться в місці, яке не повинно існувати. Жодна дитина в світі не заслуговує на такий початок свого життя. І коли до тебе, підбігає маленький, 5-річний хлопачка, а разом з ним така ж сама, малесенька 5-річна леді і обидва в один голос кричать, запитують, – «Тату, тату, ти до нас? Ти прийшов нас додому забрати?», в тебе світ перед очима падає. В той момент жити з одного боку не хочеться, а з іншого — хочеться, як ніколи. З одного боку ти нічого не відчуваєш, стоїш не дихаєш, а з іншого — всередині вирує і любов і дика ненависть, і серце з грудей вилітає і слова сказати не можеш. Придумуєш на ходу тупу відмазку, дякуєш Ларисі Борисівні, що все таки дозволила тобі на дві секунди завітати до дітей і йдеш німий на вихід. Зустрічає тебе Рома, питає що і як, а ти далі йдеш, не говориш. Приходиш додому і не знаєш куди емоції, куди злість подіти, чи піти на турнік, на холод їх повиганяти, чи забухати на два дні, а в результаті – сидиш зараз на кухні… Вже в 3-й годині ночі, додруковуєш цей текст, думаєш, варто вибачитися за те, що він занадто якийсь … вийшов, вибачаєшся (отам вверху, на початку), закриваєш ноутбук і далі “в захльоб” ревеш і … не спиш до ранку. Думаєш, дякуєш, думаєш…
Автор – Андрій Гнатюк
Думка автора може не співпадати з думкою редакції.
About the author
Ексдепутата з Кременеччини ув’язнили на 5 років за смертельну ДТП
Тернопільський апеляційний суд призначив 5 років позбавлення волі п’яному водію, який збив військовослужбовця. Трагедія сталася у травні минулого року в Кременецькому районі. Про це повідомила пресслужба Тернопільської обласної прокуратури. За даними прокуратури, 19 травня 2025 року о 19:30 у селі Старий Вишнівець водій Mitsubishi Colt не впорався з керуванням. Автомобіль занесло, він виїхав на зустрічну смугу та узбіччя. У цей момент там перебував військовослужбовець поблизу власного авто ВАЗ 2109. Від отриманих травм потерпілий загинув на місці події. За кермом перебував колишній депутат Кременецької районної ради. На момент аварії він був у стані алкогольного сп'яніння. Винуватець аварії визнав вину в суді та частково відшкодував матеріальну шкоду родині загиблого. Спочатку Зборівський районний суд призначив йому 3 роки позбавлення волі та позбавив права керувати авто на 8 років. Проте прокурор оскаржив це рішення через надто м'яке покарання. Тернопільський апеляційний суд скасував попередній вирок […]
Стало відомо, хто пошкодив ворота на території “Водної арени”
У Тернополі водійка пошкодила ворота на території "Водної арени". Про це повідомили у поліції Тернопільської області. "У четвер, 24 вересня, до відділу поліції №2 Тернопільського райуправління поліції надійшло повідомлення від жительки села Біла про те, що, керуючи автомобілем, вона допустила наїзд на ворота, встановлені на в’їзді до «Водної арени», внаслідок чого пошкодила їх", - йдеться у повідомленні. На неї склали адміністративний протокол за ст. 124 КУпАП (порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження іншого майна). Долю водійки вирішуватиме суд.
Біля Озерної на Тернопільщині сталася серйозна аварія, є постраждала
На Тернопільщині, поблизу села Озерна, сталася ДТП з травмованими. Про це повідомили у ГУНП у Тернопільській області. "Того ж дня близько 20:15 на автодорозі "Тернопіль - Львів - Рава-Руська", поблизу села Озерна, водій автомобіля Fiat Grande Punto, рухаючись у напрямку Львова, не впорався з керуванням, виїхав на смугу зустрічного руху та зіткнувся з автомобілем Toyota Land Cruiser", - йдеться у повідомленні. У результаті ДТП травми отримала пасажирка автомобіля Fiat. https://terminovo.te.ua/news/145031/
Жалоба на Кременеччині: загинув снайпер
На Кременеччині оголосили жалобу через загибель воїна на фронті Сергія Теренюка. Про це повідомили на сторінці Кременецької громади. "Повідомляємо вам, що в нашу громаду надійшла трагічна звістка про те, що 17 квітня 2025 року поблизу н. п. Успенівка, Покровського району, Донецької області, загинув житель с.Рудка, Дунаївського старостинського округу, стрілець - снайпер 1 механізованого відділення 3 механізованого взводу механізованої роти, молодший сержант ТЕРЕНЮК Сергій Петрович, 1994 року народження", - йдеться у повідомленні. Завтра, 27 вересня, біля Трьох Валетів відбудеться зустріч тіла загиблого Героя о 13:30. Прощання на Майдані Волі відбудеться о 14:00. Після того домовила з тілом Сергія прибуде до рідного села - похорон відбудеться у селі Рудка. 27 вересня у громаді оголосили Днем жалоби.
Біда в Копичинцях: пожежа пошкодила дім родинi, триває терміновий збір
У Копичинцях пожежа пошкодила житловий будинок родини Маркович. Внаслідок займання сім’я опинилася у скрутному становищі та потребує фінансової допомоги на ремонт. Про це повідомили на офіційній сторінці Копичинецької міської ради у соцмережах. Що сталося Вогонь завдав значної шкоди приватному будинку, де мешкає родина Маркович. Через масштаб руйнувань сім’ї важко самотужно впоратися з наслідками надзвичайної події. Власникам помешкання потрібні значні кошти для проведення відновлювальних робіт. Місцева влада закликає жителів громади та всіх небайдужих долучитися до збору коштів. “Дорога громадо, до нас звернулася сім’я Маркович. У них сталася біда - пожежа завдала значної шкоди будинку, і тепер родина опинилася перед непростим випробуванням”, - зазначили в міській раді. Як допомогти родині Підтримати сім’ю Маркович можна фінансово або поширенням інформації про збір. Реквізити для переказу коштів: Картка ПриватБанк: 5168 7451 4305 0042 Картка Ощадбанк: 5167 8033 2230 9688 Отримувач: Маркович Любов Андріївна.
На війні загинув колишній футболіст ФК “Тернопіль”
На війні загинув тернопільський військовий та колишній футболіст Остап Курпіта. Понад три роки воїна вважали зниклим безвісти, але нещодавно його смерть підтвердили офіційно. Про це повідомили в Асоціації футболу Тернопільщини. Остап Курпіта пішов захищати Україну в січні 2023 року. Вже 13 травня того ж року він зник безвісти під час боїв біля Бахмута на Донеччині. Рідні три роки сподівалися знайти воїна живим. Проте згодом його офіційно визнали загиблим. Захисникові було 40 років. Що відомо про Остапа Курпіту Чоловік народився у Тернополі та з дитинства займався спортом: грав у юнацькій команді тернопільської ДЮСШ «Нива» у 2000 році виступав у фіналі юнацької першості проти «Динамо» та «Шахтаря» того ж року підписав контракт із ФК «Тернопіль» та зіграв матч у Кубку України у цивільному житті працював на залізниці Колишні партнери по футбольній команді згадують чоловіка з теплом. “Остап Курпіта довго тренувався у Петра […]
