Нещодавно двоє студентів відвідали Тернопільський будинок дитини «Малятко». Перший з них, зараз, намагатиметься вам розповісти про своє перебування там (вибачте будь ласка, якщо занадто особисто і емоційно, по-іншому писати не хочеться). Звичайна будівля, ще радянської зовнішності на вул. Сахарова, 2, гарно заховалася за висаджені перед нею сосни й ялинки. Вона б так і залишилась для нас непримітною, якби ми не знали, що саме сюди нам потрібно передати невеличкий пакуночок для дітей від імені коледжу: гофрований папір, термоклеєвий пістолет, двохсторонній скотч і якусь іншу дрібну канцелярію.
Пакуночок передавали ми вдвох педагогу-педіатру Ларисі Борисівні. Запитали чи можна поспілкуватися з дітьми, нам сказали що ні, бо зараз вирує епідемія кору і такі візити не бажані. Ми вийшли з будинку… На вулиці я вирішив, що хочу повернутися назад, щоб поспілкуватися, якщо не з дітьми, то з педагогом. Навіть не знаю, радіти чи заздрити Ромі, який в цей час залишився мене чекати на дворі. З Ларисою Борисівною ми проговорили хвилин 20. І хоча їй далеко не вперше приходилось відповідати на питання схожі на мої, «чайникові», сльози жінка стримати так і не змогла… Ніби і я зараз не можу, 2-га година ночі, сиджу на кухні, згадую прожитий день і “в захльоб ридаю”. Це неможливо… Просто неможливо на таке дивитися і розуміти, що це реальність, а не страшний сон. С*ка, чого все так не справедливо?
Найголовніше з того, що розповіла вихователька:
– заклад існує вже 38 років;
– швидше, в 90-ті, на початку 2000-х, в будинку перебували або діти сироти, або діти з інвалідністю (без ручок, без ніжок). Зараз, тут знаходиться 47 діток, віком до 6-ти років. Всі вони розподілені на групи: перша — 1-місячні немовлятка діти до 1,5 рочку; друга — від 1,5 до 3-х років; третя — від 3-х до 6-ти. За кожною групою закріплений педагог-вихователь також в будинку працюють головний лікар, логопед, психолог і кухарі. Серед дітей є лише одна кругла сирота, всі інші — або діти, які через певні обставини позбавлені батьківського піклування, або ті, яких сюди віддає соціальна служба, яка перед цим відбирає їх у батьків, даючи шанс виправитися: викарабкатися з скрутного матеріального становища, вилікуватися від алкогольної чи наркотичної залежності і так далі (рідко в кого виходить, в одиниць вийшло), або діти, чиї батьки невиліковно «кончені» і не заслуговують права на життя.
– майже всі діти в будинку з серйозним рівнем затримки в розвитку. Вони починають сидіти, ходити, говорити на 4-5 місяців пізніше норм. Є дитина, якій зараз чотири рочки і яка ще толком не говорить. Є дівчинка, в якої мама алкозалежна шльондра, яка брала з собою дитину на виклики до 6-ти років, бідолашне вже стільки життя побачило, що ворогу не побажаєш. Є тут діти, яких соцслужби забрали з наркопритонів, в яких підлоги не було видно, все тонуло під товстим шаром шприців і різної «дурі».
– єдина підтримка притулку — прості люди і волонтери, які втім справляються з цим завданням і діти забезпечені всім необхідним: теплом, світлом, гарячою водою, канцелярією. Іграшок каже стільки, «що діти вже не знають чим гратися». Малеча забезпечена всім крім сім’ї.
– влада в нашій країні абсолютно безсовісна і безсердечна. Навідується сюди хтось з чиновників лише перед Різдвом, Паскою і Новим Роком і звісно… виборами. Перед минулими виборами завітав в будинок, якийсь депутат. Діти старалися, готували якісь виступи. Він сидів з кам’яним обличчям, дивився на годинник, думав чи довго ще до кінця, потім зняв абсолютно душерозривний сюжет, в якому виставив себе неймовірним героєм і поїхав. Через деякий час в закладі зламалося два тени в бойлерах, які нагрівають воду. Грошей на той момент не було, головний лікар насмілилася подзвонити до цього самого депутата і попросити 500грн на два отих тени і працівник, який встановив би їх (бо в колективі працюють одні жінки, ніхто цього робити не вміє), депутат сказав, що вони розглянуть це питання. І пройшло, с*ка, 5 років, питання досі розглядається.
Як так можна? Мені в голові не вкладається. Як? Йдучи сюди я налаштовував себе, що буде важко, дуже важко, але не уявляв наскільки… З перших секунд, з перших кроків і подихів в середині закладу, зрозумів, що це місце не для таких сентиментальних пацанів, як я. Ні гарний ремонт, ні стильні картини, ні навіть безмежна любов вихователів, яким в ноги вклонитися хочеться за те, що вони роблять, тай не тільки їм — всім людям які небайдужі до чужої біди і проблеми, але, нажаль, не можуть приховати ту атмосферу, яка тут панує. Атмосферу покинутості і самотності.
Людині, яка тьфу-тьфу, ніколи з таким не зустрічалася, складно там перебувати, складно, повірте. Але ще складніше їй зустрітися з оцими маленькими дітиськами, які ні в чому не винні, але чомусь, через щось, знаходяться в місці, яке не повинно існувати. Жодна дитина в світі не заслуговує на такий початок свого життя. І коли до тебе, підбігає маленький, 5-річний хлопачка, а разом з ним така ж сама, малесенька 5-річна леді і обидва в один голос кричать, запитують, – «Тату, тату, ти до нас? Ти прийшов нас додому забрати?», в тебе світ перед очима падає. В той момент жити з одного боку не хочеться, а з іншого — хочеться, як ніколи. З одного боку ти нічого не відчуваєш, стоїш не дихаєш, а з іншого — всередині вирує і любов і дика ненависть, і серце з грудей вилітає і слова сказати не можеш. Придумуєш на ходу тупу відмазку, дякуєш Ларисі Борисівні, що все таки дозволила тобі на дві секунди завітати до дітей і йдеш німий на вихід. Зустрічає тебе Рома, питає що і як, а ти далі йдеш, не говориш. Приходиш додому і не знаєш куди емоції, куди злість подіти, чи піти на турнік, на холод їх повиганяти, чи забухати на два дні, а в результаті – сидиш зараз на кухні… Вже в 3-й годині ночі, додруковуєш цей текст, думаєш, варто вибачитися за те, що він занадто якийсь … вийшов, вибачаєшся (отам вверху, на початку), закриваєш ноутбук і далі “в захльоб” ревеш і … не спиш до ранку. Думаєш, дякуєш, думаєш…
Автор – Андрій Гнатюк
Думка автора може не співпадати з думкою редакції.
About the author
Міжкімнатні двері в сучасному інтер’єрі: як зробити правильний вибір
Міжкімнатні двері є важливою частиною сучасного інтер’єру, хоча під час ремонту їм часто приділяють менше уваги, ніж підлозі, меблям або освітленню. Насправді саме двері допомагають об’єднати кімнати в єдину композицію, підкреслити стиль житла та зробити простір більш зручним. Вони щодня використовуються всіма членами сім’ї, тому мають бути не лише красивими, а й практичними, надійними та довговічними. Перший крок у виборі — визначити загальний стиль інтер’єру. Для мінімалізму добре підходять гладкі полотна без зайвого декору, приховані петлі, магнітні замки та спокійні кольори. У скандинавському стилі часто використовують світлі двері, натуральні деревні відтінки та прості форми. Для класичного інтер’єру доречними будуть моделі з фільонками, декоративними наличниками або скляними вставками. Якщо двері не відповідають стилю квартири чи будинку, вони можуть виглядати випадково, навіть якщо самі по собі якісні. Колір дверей має велике значення. Світлі полотна візуально розширюють простір і роблять коридор світлішим, тому вони […]
У центрі Тернополя п’яна жінка на Audi протаранила два авто, є постраждалі (відео)
Сьогодні, 8 червня, близько 17:00 у Тернополі сталася аварія. Зіштовхнулись три авто - Audi, Nissan та Volkswagen. Про це повідомила старша інспекторка патрульної поліції Тернопільщини Віталія Щупляк журналістам. "Попередньо, внаслідок автопригоди травмувалися двоє осіб. На місці події працюють усі відповідні служби. Обставини ДТП встановлюються", - йдеться у повідомленні. Пізніше у поліції додали, що водійка Audi є винною в автопригоді. Їй провели огляд на стан сп'яніння - драгер показав 1,67 проміле алкоголю у крові. Нагадаємо, раніше "Терміново" розповідало, що Кабмін запровадить нові штрафи для водіїв та не тільки. Уряд планує посилити відповідальність за порушення правил дорожнього руху, а також модернізувати камери на дорогах.
Що носити влітку 2026: головні тренди, які варто знати прямо зараз
Літо 2026-го розставляє акценти чітко: комфорт нарівні зі стилем, натуральні тканини замість синтетики і жодної метушні з образом. Якщо ви ще не оновили гардероб - саме час розібратись, що справді актуально цього сезону. Сайт жіночого одягу Twice розповідає, що головна ставка сезону - на якість тканини, чіткий крій і стриману палітру. Тканини, які рятують у спеку Синтетика цього літа - не варіант. Мода повертається до натурального: льон, бавовна, шифон, віскоза і тенсел - ось що справді носять у 2026-му. Ці тканини дихають, не мнуться критично і виглядають доглянуто навіть після цілого дня на ногах. Плюс - вони довговічні, тож покупка лляної сорочки або шифонової сукні це інвестиція, а не витрата. Палітра: між спокоєм і сміливістю Головні кольори сезону - м'ята, лаванда, пісок, молочний і глибокий зелений. Пастель домінує, але не нудно. Хочеш яскравості - є куди рухатись: червоний, помаранчевий і […]
Тернополянка захворіла на хворобу, яку має 2 людини на мільйон: вражаюча історія порятунку
Тернополянка Наталія Дзісяк захворіла на недугу, яку діагностують лише у 2-3 людей на мільйон - і єдиним порятунком стала її 19-річна дочка. Про випадок повідомило Перше медичне об'єднання Львова. Рідкісний діагноз У лютому 45-річна Наталія перенесла звичайну вірусну хворобу. Після неї з'явилася сильна слабкість, шкіра стала неприродно блідою. Жінка здала аналізи - і результати приголомшили її. Лікарі діагностували апластичну анемію. Це рідкісна і вкрай небезпечна хвороба крові, при якій кістковий мозок перестає виробляти еритроцити, лейкоцити та тромбоцити. "Мені сказали, що моя кров пуста. Першою думкою було: чому саме я? Я багато плакала, але все ж повірила, що Бог і лікарі допоможуть мені", - розповідає Наталія. Тернопільські медики скерували її до Лікарні Святого Пантелеймона у Львові. Донора з реєстру чекати не було часу Наталії потрібна була трансплантація кісткового мозку. У міжнародних реєстрах знайшовся сумісний донор - але його треба було чекати […]
У Тернополі працівники ТЦК затримали 24-річного чоловіка і утримували добу, поки йому не виповнилось 25
У Тернополі стався інцидент з ТЦК: його працівники затримали 24 річного чоловіка і утримували в приміщенні центру добу, поки йому опівночі не виповнилось 25 років. Наступного дня його мобілізували. Тернопільський ТЦК та СП коментувати подію відмовився. Про це пише "20 хвилин". Мобілізаційний вік — від 25 років Призову підлягають військовозобов'язані чоловіки від 25 до 60 років, придатні за станом здоров'я або придатні до служби в тилових частинах. Мобілізація осіб до 25 років без їхньої добровільної згоди — незаконна. Але є колізія. Після змін 2024 року категорію «обмежено придатний» замінили на «придатний до тилових частин, ТЦК та СП». Людина до 25 років може вже мати статус «військовозобов'язаного» — і тоді ТЦК має право викликати її повісткою на ВЛК. Ігнорування виклику є порушенням. Якщо в документах фіксується розшук — поліція в групі оповіщення може затримати та доставити до ТЦК. Якщо вас розшукує […]
Дощі нарешті припиняться? Якою буде погода на початку тижня на Тернопільщині
На Тернопільщині очікується тепла та малохмарна погода. Про це повідомили синоптики у Тернопільському обласному центрі з гідрометеорології. "Мінлива хмарність. Без істотних опадів. Вітер північно-західний, 7–12 м/с. Температура по області: +19...+24º; по м. Тернополю: +22...+24º", - такою буде погода 8 червня. Станом на ранок понеділка відносна вологість в області складає 90%. "08 червня в лісах та інших природних об’єктах у північній частині області надзвичайна пожежна небезпека 5-го класу, у західній – висока пожежна небезпека 4-го класу, у центральній - низька пожежна небезпека 2-го класу на решті території – пожежна небезпека відсутня (1-ий клас)", - нагадали синоптики. Якою буде погода найближчими днями Згідно з прогнозом Українського гідрометцентру, 9 червня на Тернопільщині буде ясно з проясненнями, максимальна температура повітря складатиме +28. 10 червня можливі дощі. Температура повітря підніметься до +28.
