Нещодавно двоє студентів відвідали Тернопільський будинок дитини «Малятко». Перший з них, зараз, намагатиметься вам розповісти про своє перебування там (вибачте будь ласка, якщо занадто особисто і емоційно, по-іншому писати не хочеться). Звичайна будівля, ще радянської зовнішності на вул. Сахарова, 2, гарно заховалася за висаджені перед нею сосни й ялинки. Вона б так і залишилась для нас непримітною, якби ми не знали, що саме сюди нам потрібно передати невеличкий пакуночок для дітей від імені коледжу: гофрований папір, термоклеєвий пістолет, двохсторонній скотч і якусь іншу дрібну канцелярію.
Пакуночок передавали ми вдвох педагогу-педіатру Ларисі Борисівні. Запитали чи можна поспілкуватися з дітьми, нам сказали що ні, бо зараз вирує епідемія кору і такі візити не бажані. Ми вийшли з будинку… На вулиці я вирішив, що хочу повернутися назад, щоб поспілкуватися, якщо не з дітьми, то з педагогом. Навіть не знаю, радіти чи заздрити Ромі, який в цей час залишився мене чекати на дворі. З Ларисою Борисівною ми проговорили хвилин 20. І хоча їй далеко не вперше приходилось відповідати на питання схожі на мої, «чайникові», сльози жінка стримати так і не змогла… Ніби і я зараз не можу, 2-га година ночі, сиджу на кухні, згадую прожитий день і “в захльоб ридаю”. Це неможливо… Просто неможливо на таке дивитися і розуміти, що це реальність, а не страшний сон. С*ка, чого все так не справедливо?
Найголовніше з того, що розповіла вихователька:
– заклад існує вже 38 років;
– швидше, в 90-ті, на початку 2000-х, в будинку перебували або діти сироти, або діти з інвалідністю (без ручок, без ніжок). Зараз, тут знаходиться 47 діток, віком до 6-ти років. Всі вони розподілені на групи: перша — 1-місячні немовлятка діти до 1,5 рочку; друга — від 1,5 до 3-х років; третя — від 3-х до 6-ти. За кожною групою закріплений педагог-вихователь також в будинку працюють головний лікар, логопед, психолог і кухарі. Серед дітей є лише одна кругла сирота, всі інші — або діти, які через певні обставини позбавлені батьківського піклування, або ті, яких сюди віддає соціальна служба, яка перед цим відбирає їх у батьків, даючи шанс виправитися: викарабкатися з скрутного матеріального становища, вилікуватися від алкогольної чи наркотичної залежності і так далі (рідко в кого виходить, в одиниць вийшло), або діти, чиї батьки невиліковно «кончені» і не заслуговують права на життя.
– майже всі діти в будинку з серйозним рівнем затримки в розвитку. Вони починають сидіти, ходити, говорити на 4-5 місяців пізніше норм. Є дитина, якій зараз чотири рочки і яка ще толком не говорить. Є дівчинка, в якої мама алкозалежна шльондра, яка брала з собою дитину на виклики до 6-ти років, бідолашне вже стільки життя побачило, що ворогу не побажаєш. Є тут діти, яких соцслужби забрали з наркопритонів, в яких підлоги не було видно, все тонуло під товстим шаром шприців і різної «дурі».
– єдина підтримка притулку — прості люди і волонтери, які втім справляються з цим завданням і діти забезпечені всім необхідним: теплом, світлом, гарячою водою, канцелярією. Іграшок каже стільки, «що діти вже не знають чим гратися». Малеча забезпечена всім крім сім’ї.
– влада в нашій країні абсолютно безсовісна і безсердечна. Навідується сюди хтось з чиновників лише перед Різдвом, Паскою і Новим Роком і звісно… виборами. Перед минулими виборами завітав в будинок, якийсь депутат. Діти старалися, готували якісь виступи. Він сидів з кам’яним обличчям, дивився на годинник, думав чи довго ще до кінця, потім зняв абсолютно душерозривний сюжет, в якому виставив себе неймовірним героєм і поїхав. Через деякий час в закладі зламалося два тени в бойлерах, які нагрівають воду. Грошей на той момент не було, головний лікар насмілилася подзвонити до цього самого депутата і попросити 500грн на два отих тени і працівник, який встановив би їх (бо в колективі працюють одні жінки, ніхто цього робити не вміє), депутат сказав, що вони розглянуть це питання. І пройшло, с*ка, 5 років, питання досі розглядається.
Як так можна? Мені в голові не вкладається. Як? Йдучи сюди я налаштовував себе, що буде важко, дуже важко, але не уявляв наскільки… З перших секунд, з перших кроків і подихів в середині закладу, зрозумів, що це місце не для таких сентиментальних пацанів, як я. Ні гарний ремонт, ні стильні картини, ні навіть безмежна любов вихователів, яким в ноги вклонитися хочеться за те, що вони роблять, тай не тільки їм — всім людям які небайдужі до чужої біди і проблеми, але, нажаль, не можуть приховати ту атмосферу, яка тут панує. Атмосферу покинутості і самотності.
Людині, яка тьфу-тьфу, ніколи з таким не зустрічалася, складно там перебувати, складно, повірте. Але ще складніше їй зустрітися з оцими маленькими дітиськами, які ні в чому не винні, але чомусь, через щось, знаходяться в місці, яке не повинно існувати. Жодна дитина в світі не заслуговує на такий початок свого життя. І коли до тебе, підбігає маленький, 5-річний хлопачка, а разом з ним така ж сама, малесенька 5-річна леді і обидва в один голос кричать, запитують, – «Тату, тату, ти до нас? Ти прийшов нас додому забрати?», в тебе світ перед очима падає. В той момент жити з одного боку не хочеться, а з іншого — хочеться, як ніколи. З одного боку ти нічого не відчуваєш, стоїш не дихаєш, а з іншого — всередині вирує і любов і дика ненависть, і серце з грудей вилітає і слова сказати не можеш. Придумуєш на ходу тупу відмазку, дякуєш Ларисі Борисівні, що все таки дозволила тобі на дві секунди завітати до дітей і йдеш німий на вихід. Зустрічає тебе Рома, питає що і як, а ти далі йдеш, не говориш. Приходиш додому і не знаєш куди емоції, куди злість подіти, чи піти на турнік, на холод їх повиганяти, чи забухати на два дні, а в результаті – сидиш зараз на кухні… Вже в 3-й годині ночі, додруковуєш цей текст, думаєш, варто вибачитися за те, що він занадто якийсь … вийшов, вибачаєшся (отам вверху, на початку), закриваєш ноутбук і далі “в захльоб” ревеш і … не спиш до ранку. Думаєш, дякуєш, думаєш…
Автор – Андрій Гнатюк
Думка автора може не співпадати з думкою редакції.
About the author
На 98 році життя помер колишній ректор Тернопільського медуніверситету Іван Сміян
Пішла з життя видатна постать української медицини та науки. На 98-му році життя помер колишній ректор Тернопільського медичного університету Іван Сміян. Про це повідомляє офіційний сайт Тернопільського національного медичного університету імені І. Горбачевського. Внесок у медицину та науку Іван Сміян очолював медичний виш упродовж 1981-1997 років. За майже 17 років керівництва він зробив вагомий внесок у розбудову закладу та підготував 43 доктори та кандидати наук. Науковець був одним із провідних фахівців у галузі дитячої гастроентерології, нефрології та курортології. За своє життя він видав понад 700 наукових праць. “Ректорат, профком, працівники та студенти Тернопільського національного медичного університету імені І.Горбачевського з глибоким сумом сповіщають, що відійшов у вічність видатний науковець, академік Академії наук вищої школи України, член-кореспондент Національної академії медичних наук України, ректор ТНМУ в період 1981-1997 років, голова Тернопільської обласної асоціації педіатрів Іван Семенович Сміян”, - йдеться в повідомленні. Міжнародне визнання […]
Захід України атакували десятки дронів: скільки вдалось збити
Вдень 9 жовтня, а також уночі та вранці 10 жовтня російські окупанти атакували західні області України реактивними безпілотниками. Підрозділи сил протиповітряної оборони знищили 25 ворожих апаратів. Про це повідомили на офіційній сторінці Повітряного командування "Захід" Повітряних Сил ЗС України у Facebook. Що відомо про атаку Ворог застосував реактивні безпілотники типу «Герань-4». Повітряний бій тривав у декількох регіонах західної України. Авіація та мобільні вогневі групи знищили ворожі безпілотники над такими областями: Львівська; Волинська; Рівненська; Хмельницька; Івано-Франківська. Військові Повітряного командування "Захід" продовжують цілодобово контролювати повітряний простір і перебувають у готовності до відбиття нових атак.
Сором громаді: на Тернопільщині односельці не приїхали на супровід Героя (відео)
Під час супроводу полеглого Героя в Тернополі від Підгаєцької громади до рідного дому на зустріч ніхто не виїхав. Про це повідомили волонтери місії «На Щиті Тернопільщина». Як зазначають у місії, у Тернополі в цей час зупинився рух, щоб віддати шану захиснику. Місто зустрічало Героя, а от земляки, до яких він повертався, до колони не долучилися. На відео видно лише патрульний автомобіль поліції та автомобіль волонтерів «На Щиті», у якому перевозять тіло загиблого. Жодного автомобіля чи представника громади в колоні немає. "З Підгаєцької громади повернути до рідного дому не приїхав ніхто....", - йдеться у заяві. Волонтери раніше наголошували, що система супроводів не може триматися лише на кількох людях. Громади мають самі формувати колону, залучати своїх представників та офіцера громади й проводити земляка в останню дорогу. Автомобіль «На Щиті» та координацію надають волонтери. Нагадаємо, волонтери закликали громади самостійно організовувати супроводи. З 1 […]
Серйозна аварія на Тернопільщині: ЗІЛ врізався в автобус з пасажирами
На Чортківщині вантажівка ЗІЛ врізалася в пасажирський автобус Neoplan. Внаслідок аварії травми отримали двоє водіїв автобуса, пасажири не постраждали. Про це повідомили в поліції Тернопільської області. Аварія трапилася у п’ятницю, 9 жовтня, близько 13:40 поблизу села Комарівка Чортківського району. За попередніми даними правоохоронців, кермувальник вантажівки ЗІЛ виїжджав на головну дорогу. Під час маневру він не надав переваги в русі автобусу Neoplan та зіткнувся з ним. Автобус здійснював нерегулярне перевезення пасажирів. У момент зіткнення в салоні перебували 16 осіб. Усі пасажири залишилися неушкодженими, однак травми отримали два водії пасажирського транспорту. Наразі правоохоронці з'ясовують усі обставини ДТП. Слідчі вирішують питання про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за частиною 1 статті 286 Кримінального кодексу України.
Суд у Кременці повністю виправдав директорку гімназії через помилку в документі
У Кременецькому районному суді оголосили виправдувальний вирок директорці Сапанівської гімназії. Освітянку обвинувачували за статтею про службове підроблення документів. Про рішення суду повідомив адвокат обвинуваченої Віталій Сідоров. Що сталося Правоохоронці звинувачували керівницю навчального закладу за частиною 1 статті 366 Кримінального кодексу України. Підставою для справи став тарифікаційний список. За версією слідства, директорка вказала в документі, що вихователь гімназії має вищу освіту. Слідчі розцінили це як видачу завідомо неправдивого офіційного документа. Під час судового розгляду склад кримінального правопорушення не підтвердився. В діях посадовиці не знайшли умислу, корисливої мети чи заподіяної шкоди. Зокрема, тарифний розряд працівника залишився десятим. Це означає, що бюджетні кошти не втрачено і незаконного збільшення виплат не відбулося. “Між помилкою в документі та злочином існує величезна юридична різниця”, - заявив адвокат Віталій Сідоров. Кременецький районний суд ухвалив повністю виправдати директорку гімназії та повернути їй добре ім'я.
ТОП-5 продуктів для сяючої та здорової шкіри: що додати до щоденного раціону
Краса та молодість шкіри починаються зсередини, і щоденне харчування відіграє в цьому вирішальну роль. Нутріціологи та дерматологи виділяють кілька продуктів, регулярне вживання яких допомагає підтримувати водний баланс, еластичність та природне сяйво шкіри. Ось п'ять головних продуктів для здоров'я та краси шкіри: Жирна риба (лосось, скумбрія, оселедець) Джерело омега-3 жирних кислот, які зменшують запалення, утримують вологу в клітинах та запобігають сухості шкіри. Збагачена вітаміном E та цинком. Авокадо Містить корисні жири, вітаміни C і E, які захищають клітини від окислювального стресу та впливу ультрафіолету, покращуючи пружність шкіри. Горіхи (зокрема волоські) Багаті на жирні кислоти, цинк, селен та вітамін E. Вони прискорюють регенерацію тканин і допомагають боротися з дрібними висипаннями. Ягоди (чорниця, полуниця, малина) Потужний заряд антиоксидантів та вітаміну C, який бере участь у природному синтезі колагену, підвищуючи тонус і гладкість епідермісу. Зелений чай Містить катехіни — речовини, що покращують мікроциркуляцію крові, […]
