Нещодавно двоє студентів відвідали Тернопільський будинок дитини «Малятко». Перший з них, зараз, намагатиметься вам розповісти про своє перебування там (вибачте будь ласка, якщо занадто особисто і емоційно, по-іншому писати не хочеться). Звичайна будівля, ще радянської зовнішності на вул. Сахарова, 2, гарно заховалася за висаджені перед нею сосни й ялинки. Вона б так і залишилась для нас непримітною, якби ми не знали, що саме сюди нам потрібно передати невеличкий пакуночок для дітей від імені коледжу: гофрований папір, термоклеєвий пістолет, двохсторонній скотч і якусь іншу дрібну канцелярію.
Пакуночок передавали ми вдвох педагогу-педіатру Ларисі Борисівні. Запитали чи можна поспілкуватися з дітьми, нам сказали що ні, бо зараз вирує епідемія кору і такі візити не бажані. Ми вийшли з будинку… На вулиці я вирішив, що хочу повернутися назад, щоб поспілкуватися, якщо не з дітьми, то з педагогом. Навіть не знаю, радіти чи заздрити Ромі, який в цей час залишився мене чекати на дворі. З Ларисою Борисівною ми проговорили хвилин 20. І хоча їй далеко не вперше приходилось відповідати на питання схожі на мої, «чайникові», сльози жінка стримати так і не змогла… Ніби і я зараз не можу, 2-га година ночі, сиджу на кухні, згадую прожитий день і “в захльоб ридаю”. Це неможливо… Просто неможливо на таке дивитися і розуміти, що це реальність, а не страшний сон. С*ка, чого все так не справедливо?
Найголовніше з того, що розповіла вихователька:
– заклад існує вже 38 років;
– швидше, в 90-ті, на початку 2000-х, в будинку перебували або діти сироти, або діти з інвалідністю (без ручок, без ніжок). Зараз, тут знаходиться 47 діток, віком до 6-ти років. Всі вони розподілені на групи: перша — 1-місячні немовлятка діти до 1,5 рочку; друга — від 1,5 до 3-х років; третя — від 3-х до 6-ти. За кожною групою закріплений педагог-вихователь також в будинку працюють головний лікар, логопед, психолог і кухарі. Серед дітей є лише одна кругла сирота, всі інші — або діти, які через певні обставини позбавлені батьківського піклування, або ті, яких сюди віддає соціальна служба, яка перед цим відбирає їх у батьків, даючи шанс виправитися: викарабкатися з скрутного матеріального становища, вилікуватися від алкогольної чи наркотичної залежності і так далі (рідко в кого виходить, в одиниць вийшло), або діти, чиї батьки невиліковно «кончені» і не заслуговують права на життя.
– майже всі діти в будинку з серйозним рівнем затримки в розвитку. Вони починають сидіти, ходити, говорити на 4-5 місяців пізніше норм. Є дитина, якій зараз чотири рочки і яка ще толком не говорить. Є дівчинка, в якої мама алкозалежна шльондра, яка брала з собою дитину на виклики до 6-ти років, бідолашне вже стільки життя побачило, що ворогу не побажаєш. Є тут діти, яких соцслужби забрали з наркопритонів, в яких підлоги не було видно, все тонуло під товстим шаром шприців і різної «дурі».
– єдина підтримка притулку — прості люди і волонтери, які втім справляються з цим завданням і діти забезпечені всім необхідним: теплом, світлом, гарячою водою, канцелярією. Іграшок каже стільки, «що діти вже не знають чим гратися». Малеча забезпечена всім крім сім’ї.
– влада в нашій країні абсолютно безсовісна і безсердечна. Навідується сюди хтось з чиновників лише перед Різдвом, Паскою і Новим Роком і звісно… виборами. Перед минулими виборами завітав в будинок, якийсь депутат. Діти старалися, готували якісь виступи. Він сидів з кам’яним обличчям, дивився на годинник, думав чи довго ще до кінця, потім зняв абсолютно душерозривний сюжет, в якому виставив себе неймовірним героєм і поїхав. Через деякий час в закладі зламалося два тени в бойлерах, які нагрівають воду. Грошей на той момент не було, головний лікар насмілилася подзвонити до цього самого депутата і попросити 500грн на два отих тени і працівник, який встановив би їх (бо в колективі працюють одні жінки, ніхто цього робити не вміє), депутат сказав, що вони розглянуть це питання. І пройшло, с*ка, 5 років, питання досі розглядається.
Як так можна? Мені в голові не вкладається. Як? Йдучи сюди я налаштовував себе, що буде важко, дуже важко, але не уявляв наскільки… З перших секунд, з перших кроків і подихів в середині закладу, зрозумів, що це місце не для таких сентиментальних пацанів, як я. Ні гарний ремонт, ні стильні картини, ні навіть безмежна любов вихователів, яким в ноги вклонитися хочеться за те, що вони роблять, тай не тільки їм — всім людям які небайдужі до чужої біди і проблеми, але, нажаль, не можуть приховати ту атмосферу, яка тут панує. Атмосферу покинутості і самотності.
Людині, яка тьфу-тьфу, ніколи з таким не зустрічалася, складно там перебувати, складно, повірте. Але ще складніше їй зустрітися з оцими маленькими дітиськами, які ні в чому не винні, але чомусь, через щось, знаходяться в місці, яке не повинно існувати. Жодна дитина в світі не заслуговує на такий початок свого життя. І коли до тебе, підбігає маленький, 5-річний хлопачка, а разом з ним така ж сама, малесенька 5-річна леді і обидва в один голос кричать, запитують, – «Тату, тату, ти до нас? Ти прийшов нас додому забрати?», в тебе світ перед очима падає. В той момент жити з одного боку не хочеться, а з іншого — хочеться, як ніколи. З одного боку ти нічого не відчуваєш, стоїш не дихаєш, а з іншого — всередині вирує і любов і дика ненависть, і серце з грудей вилітає і слова сказати не можеш. Придумуєш на ходу тупу відмазку, дякуєш Ларисі Борисівні, що все таки дозволила тобі на дві секунди завітати до дітей і йдеш німий на вихід. Зустрічає тебе Рома, питає що і як, а ти далі йдеш, не говориш. Приходиш додому і не знаєш куди емоції, куди злість подіти, чи піти на турнік, на холод їх повиганяти, чи забухати на два дні, а в результаті – сидиш зараз на кухні… Вже в 3-й годині ночі, додруковуєш цей текст, думаєш, варто вибачитися за те, що він занадто якийсь … вийшов, вибачаєшся (отам вверху, на початку), закриваєш ноутбук і далі “в захльоб” ревеш і … не спиш до ранку. Думаєш, дякуєш, думаєш…
Автор – Андрій Гнатюк
Думка автора може не співпадати з думкою редакції.
About the author
На Коновальця під час земляних робіт засипало двох людей
Під час виконання земляних робіт на вулиці Коновальця у Тернополі землею засипало двоє людей. Про це повідомляє "20 хвилин". На місці працюють медики та рятувальники. За попередньою інформацією, одну людину дістали, проводили реанімаційні дії. "Одну людину дістали, проводили реанімаційні заходи разом з медиками. До другої людини ще докопуються", - підтвердив речник ДСНС області Андрій Данілін.
“Голі” помідори за добу: найпростіший рецепт соковитої закуски, яка зникає зі столу першою (відео)
Якщо хочеться швидко приготувати щось смачне з помідорів, цей рецепт точно варто зберегти. Голі помідори в ароматному маринаді будуть готові вже через 24 години. Вони виходять ніжними, соковитими, з насиченим часниково-кроповим ароматом. Рецепт опубліковано на каналі "Корисні корисності" у Фейсбуці. Особливість рецепта в тому, що помідори попередньо очищають від шкірки. Завдяки цьому вони краще просочуються маринадом і буквально тануть у роті. Інгредієнти Для приготування знадобляться: помідори - 1 кг; парасольки кропу; часник - 1 головка. Для маринаду: вода - 1 л; сіль - 5 ч. л.; цукор - 10 ч. л.; чорний перець горошком - 10 шт.; лавровий лист - 3-4 шт.; оцет 9% - 100 мл. Як приготувати "голі" помідори Спочатку помідори потрібно очистити від шкірки. Щоб зробити це швидше, їх можна ненадовго залити окропом, а потім перекласти в холодну воду - шкірка після цього легко зніметься. Підготовлені помідори […]
Нічне життя, TikTok та алкоголь: як насправді живе молодь кашкетників на Тернопільщині
Попри суворі традиції, молоде покоління релігійної громади кашкетників на Тернопільщині виявляється значно ближчим до звичного сучасного життя, ніж прийнято вважати. Про це йдеться у програмі "Бомбардир" на Youtube. За словами вихідців зі спільноти, вечорами в селі кипить цілком звичне для підлітків і молоді життя - з побаченнями, прогулянками і навіть вечірками. Нічне життя, про яке не знають батьки Один із молодих кашкетників, який зараз живе і працює за кордоном, розповів, що замолоду разом з ровесниками часто збирався ввечері великими компаніями — гуляли по вулицях села, зустрічалися з дівчатами, а іноді й випивали. Додому доводилося повертатися непомітно: траплялося залазити до хати через вікно, щоб батьки не бачили, що син приходив пізно чи випив. За його словами, у селі є й звичайні для будь-якої молоді речі — дискотеки, побачення, бажання "кудись вирватися". Він відверто визнає: хоч громада живе за суворими релігійними правилами, […]
26 серпня два мікрорайони Тернополя залишаться без газу
Завтра, 26 серпня, два мікрорайони Тернополя залишаться без газу на весь день. Про це повідомляють у ПрАТ "Тернопільміськгаз". Причина - ремонтні роботи. "Завтра 26 серпня з 09:00 до 18:00 год буде припинено газопостачання на м-н "Центр" та "Новий світ" у зв'язку з ремонтними роботами по вул. Медова м. Тернопіль", - йдеться у повідомленні.
Не має аналогів в Україні: на Тернопільщині діє найколоритніше відділення “Нової пошти” (відео)
У селі на Тернопільщині, де живе релігійна громада, яку в народі називають кашкетниками, працює відділення "Нової пошти", яке навряд чи має аналоги в Україні. Замість звичного офісу — звичайна садиба: пасіка, господарство, автомобіль, велосипед, гуси біля двору і привітний пес, який зустрічає відвідувачів. Заходити всередину іноді доводиться, розувшись, як у звичайну домівку. Про це йдеться у програмі "Бомбардир" на Youtube. Відділення утримує родина місцевого священника Православної церкви України. За словами господарів, цей маленький "бізнес" виник насамперед заради зручності самих "кашкетників": оскільки представники громади принципово не користуються автомобілями і не їздять по магазинах у міста, замовлення онлайн та отримання посилок стало для них практично єдиним способом купувати одяг, взуття та інші необхідні речі — тим паче що в родинах тут традиційно багато дітей. Люди приміряють замовлене на місці, повертають те, що не підійшло, і забирають готове неподалік від дому, не витрачаючи […]
Спіймали п’яним: суддю з Тернополя Гевка відсторонено від правосуддя
Суддю Господарського суду Тернопільської області Володимира Гевка тимчасово відсторонили від здійснення правосуддя. Підставою стало рішення Першої Дисциплінарної палати, повідомляє Вища рада правосюддя. 24 серпня 2026 року Перша Дисциплінарна палата ВРП ухвалила рішення про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього стягнення у вигляді подання про звільнення з посади. У зв’язку з цим Володимир Гевко автоматично тимчасово відсторонений від здійснення правосуддя. Такий порядок передбачений законодавством: якщо Дисциплінарна палата ухвалює рішення про застосування до судді дисциплінарного стягнення у вигляді подання про звільнення, окремого рішення Вищої ради правосуддя для тимчасового відсторонення не потрібно. Відповідно до законодавства, суддя залишатиметься відстороненим до моменту, коли Вища рада правосуддя ухвалить рішення про його звільнення з посади або скасує рішення Дисциплінарної палати. Таким чином, наразі йдеться саме про тимчасове відсторонення судді, тоді як остаточне рішення щодо його звільнення має ухвалити Вища рада правосуддя.
