Нещодавно двоє студентів відвідали Тернопільський будинок дитини «Малятко». Перший з них, зараз, намагатиметься вам розповісти про своє перебування там (вибачте будь ласка, якщо занадто особисто і емоційно, по-іншому писати не хочеться). Звичайна будівля, ще радянської зовнішності на вул. Сахарова, 2, гарно заховалася за висаджені перед нею сосни й ялинки. Вона б так і залишилась для нас непримітною, якби ми не знали, що саме сюди нам потрібно передати невеличкий пакуночок для дітей від імені коледжу: гофрований папір, термоклеєвий пістолет, двохсторонній скотч і якусь іншу дрібну канцелярію.
Пакуночок передавали ми вдвох педагогу-педіатру Ларисі Борисівні. Запитали чи можна поспілкуватися з дітьми, нам сказали що ні, бо зараз вирує епідемія кору і такі візити не бажані. Ми вийшли з будинку… На вулиці я вирішив, що хочу повернутися назад, щоб поспілкуватися, якщо не з дітьми, то з педагогом. Навіть не знаю, радіти чи заздрити Ромі, який в цей час залишився мене чекати на дворі. З Ларисою Борисівною ми проговорили хвилин 20. І хоча їй далеко не вперше приходилось відповідати на питання схожі на мої, «чайникові», сльози жінка стримати так і не змогла… Ніби і я зараз не можу, 2-га година ночі, сиджу на кухні, згадую прожитий день і “в захльоб ридаю”. Це неможливо… Просто неможливо на таке дивитися і розуміти, що це реальність, а не страшний сон. С*ка, чого все так не справедливо?
Найголовніше з того, що розповіла вихователька:
– заклад існує вже 38 років;
– швидше, в 90-ті, на початку 2000-х, в будинку перебували або діти сироти, або діти з інвалідністю (без ручок, без ніжок). Зараз, тут знаходиться 47 діток, віком до 6-ти років. Всі вони розподілені на групи: перша — 1-місячні немовлятка діти до 1,5 рочку; друга — від 1,5 до 3-х років; третя — від 3-х до 6-ти. За кожною групою закріплений педагог-вихователь також в будинку працюють головний лікар, логопед, психолог і кухарі. Серед дітей є лише одна кругла сирота, всі інші — або діти, які через певні обставини позбавлені батьківського піклування, або ті, яких сюди віддає соціальна служба, яка перед цим відбирає їх у батьків, даючи шанс виправитися: викарабкатися з скрутного матеріального становища, вилікуватися від алкогольної чи наркотичної залежності і так далі (рідко в кого виходить, в одиниць вийшло), або діти, чиї батьки невиліковно «кончені» і не заслуговують права на життя.
– майже всі діти в будинку з серйозним рівнем затримки в розвитку. Вони починають сидіти, ходити, говорити на 4-5 місяців пізніше норм. Є дитина, якій зараз чотири рочки і яка ще толком не говорить. Є дівчинка, в якої мама алкозалежна шльондра, яка брала з собою дитину на виклики до 6-ти років, бідолашне вже стільки життя побачило, що ворогу не побажаєш. Є тут діти, яких соцслужби забрали з наркопритонів, в яких підлоги не було видно, все тонуло під товстим шаром шприців і різної «дурі».
– єдина підтримка притулку — прості люди і волонтери, які втім справляються з цим завданням і діти забезпечені всім необхідним: теплом, світлом, гарячою водою, канцелярією. Іграшок каже стільки, «що діти вже не знають чим гратися». Малеча забезпечена всім крім сім’ї.
– влада в нашій країні абсолютно безсовісна і безсердечна. Навідується сюди хтось з чиновників лише перед Різдвом, Паскою і Новим Роком і звісно… виборами. Перед минулими виборами завітав в будинок, якийсь депутат. Діти старалися, готували якісь виступи. Він сидів з кам’яним обличчям, дивився на годинник, думав чи довго ще до кінця, потім зняв абсолютно душерозривний сюжет, в якому виставив себе неймовірним героєм і поїхав. Через деякий час в закладі зламалося два тени в бойлерах, які нагрівають воду. Грошей на той момент не було, головний лікар насмілилася подзвонити до цього самого депутата і попросити 500грн на два отих тени і працівник, який встановив би їх (бо в колективі працюють одні жінки, ніхто цього робити не вміє), депутат сказав, що вони розглянуть це питання. І пройшло, с*ка, 5 років, питання досі розглядається.
Як так можна? Мені в голові не вкладається. Як? Йдучи сюди я налаштовував себе, що буде важко, дуже важко, але не уявляв наскільки… З перших секунд, з перших кроків і подихів в середині закладу, зрозумів, що це місце не для таких сентиментальних пацанів, як я. Ні гарний ремонт, ні стильні картини, ні навіть безмежна любов вихователів, яким в ноги вклонитися хочеться за те, що вони роблять, тай не тільки їм — всім людям які небайдужі до чужої біди і проблеми, але, нажаль, не можуть приховати ту атмосферу, яка тут панує. Атмосферу покинутості і самотності.
Людині, яка тьфу-тьфу, ніколи з таким не зустрічалася, складно там перебувати, складно, повірте. Але ще складніше їй зустрітися з оцими маленькими дітиськами, які ні в чому не винні, але чомусь, через щось, знаходяться в місці, яке не повинно існувати. Жодна дитина в світі не заслуговує на такий початок свого життя. І коли до тебе, підбігає маленький, 5-річний хлопачка, а разом з ним така ж сама, малесенька 5-річна леді і обидва в один голос кричать, запитують, – «Тату, тату, ти до нас? Ти прийшов нас додому забрати?», в тебе світ перед очима падає. В той момент жити з одного боку не хочеться, а з іншого — хочеться, як ніколи. З одного боку ти нічого не відчуваєш, стоїш не дихаєш, а з іншого — всередині вирує і любов і дика ненависть, і серце з грудей вилітає і слова сказати не можеш. Придумуєш на ходу тупу відмазку, дякуєш Ларисі Борисівні, що все таки дозволила тобі на дві секунди завітати до дітей і йдеш німий на вихід. Зустрічає тебе Рома, питає що і як, а ти далі йдеш, не говориш. Приходиш додому і не знаєш куди емоції, куди злість подіти, чи піти на турнік, на холод їх повиганяти, чи забухати на два дні, а в результаті – сидиш зараз на кухні… Вже в 3-й годині ночі, додруковуєш цей текст, думаєш, варто вибачитися за те, що він занадто якийсь … вийшов, вибачаєшся (отам вверху, на початку), закриваєш ноутбук і далі “в захльоб” ревеш і … не спиш до ранку. Думаєш, дякуєш, думаєш…
Автор – Андрій Гнатюк
Думка автора може не співпадати з думкою редакції.
About the author
На фронті загинув моряк з Тернопільщини
На фронті поліг військовослужбовець з Тернопільщини Назар Стрельбіцький. Воїн тривалий час вважався зниклим безвісті. Про втрату повідомляє Чортківська районна адміністрація. "Уже втретє за сьогодні ми змушені повідомляти про велику ціну Перемоги. У бою за рідну землю загинув житель Заліщицької громади, військовослужбовця з села Касперівці — Стрельбіцького Назара, 1993 року народження, який тривалий час вважався зниклим безвісти. Чортківська районна військова адміністрація висловлює щирі співчуття рідним та близьким полеглого Героя", - йдеться у поввідомленні.
Загибель школярки на санній трасі у Кременці: у справі оголосили підозру
На Тернопільщині майже три роки тривало розслідування загибелі 15-річної спортсменки на санній трасі - і нарешті керівнику спортивної школи повідомили про підозру. Як повідомляє поліція Тернопільської області, підозру керівнику закладу було оголошено 6 квітня 2026 року. Загинула під час тренування Трагедія сталася 24 травня 2023 року в селі Великі Млинівці на Кременеччині. 15-річна дівчина спускалася санною трасою Кременецької обласної дитячо-юнацької спортивної школи "Колос", коли наїхала на пошкоджену дошку покриття. Дерев'яний уламок травмував спортсменку - ушкодження виявилися несумісними з життям. Дев'ятикласниця загинула на місці. Траса не відповідала нормам безпеки У ході розслідування слідчі призначили будівельно-технічну експертизу та експертизу з безпеки життєдіяльності. Висновки фахівців однозначні: технічний стан санної траси не відповідав вимогам безпечної експлуатації і був непридатним для використання. Хто несе відповідальність Слідство встановило, що саме директор школи "Колос" відповідав за: технічний стан і утримання споруд; своєчасний ремонт; запобігання аварійним ситуаціям. Спочатку […]
Інтернет у Києві: як обрати провайдера та не переплачувати
Київ — одне з найбільш охоплених інтернетом міст України. Тут працюють десятки провайдерів із різними тарифами, технологіями та рівнем сервісу. Конкуренція на ринку висока, але це не завжди спрощує вибір — навпаки, різноманіття пропозицій нерідко плутає користувачів. Мешканці столиці мають доступ до кількох типів підключення: оптоволокно, кабельний інтернет, мобільний 4G/5G і застарілий ADSL. Підключення інтернету Київ сьогодні найчастіше реалізується через оптоволоконні мережі — FTTH або FTTB. Ця технологія забезпечує швидкість до 1 Гбіт/с, стабільний сигнал і мінімальні втрати навіть у години пікового навантаження. Кабельний інтернет залишається актуальним для будинків зі старою інфраструктурою. Мобільний інтернет обирають ті, хто потребує підключення без прив'язки до конкретної адреси або живе в районах без кабельної мережі. ADSL поступово зникає з ринку — провайдери відмовляються від цієї технології через низьку швидкість і нестабільність. Як обрати провайдера Ціна тарифу — не єдиний критерій. Насамперед варто перевірити покриття […]
Як обрати найкращі елайнери: що дійсно має значення, а що — ні
Коли людина вперше стикається з елайнерами, здається, що всі варіанти приблизно однакові. Прозорі капи, схожий принцип роботи, обіцянка рівної усмішки. Але різниця є. І вона відчувається вже в процесі лікування. На що реально варто звернути увагу: точність цифрового планування; досвід лікаря; передбачуваність результату; комфорт у носінні; контроль лікування на кожному етапі. Саме ці фактори визначають, буде процес простим і зрозумілим чи перетвориться на постійні корекції. Ще один важливий момент — прозорість самого процесу. Коли пацієнт розуміє, що і чому відбувається на кожному етапі, зникає зайва тривога та сумніви. Це дозволяє не лише контролювати результат, а й комфортно проходити весь шлях лікування без непередбачуваних змін. Чому Invisalign — лідер ринку Серед усіх систем саме Invisalign, представлені на сайті, найчастіше називають «золотим стандартом». І це не просто маркетинг. Причини очевидні: багаторічний досвід і технології; велика база клінічних кейсів; точне прогнозування результату; постійний розвиток […]
Погрожував негайною мобілізацією: у селі під Тернополем викрили зухвалу схему ухилення від служби
На Тернопільщині чоловік за великі гроші допомагав знімати чоловіків з обліку в системі "Оберіг". Про це повідомили у Тернопільській обласній прокуратурі. "За процесуального керівництва Тернопільської окружної прокуратури повідомлено про підозру 32-річному жителю Тернопільського району в одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, поєднаному з вимаганням такої вигоди (ч. 3 ст. 369-2 КК України). За даними слідства, на початку березня 2026 року підозрюваний вирішив збагатитися за рахунок знайомого. Під час зустрічі він запевнив чоловіка, що має можливість вплинути на працівників Тернопільського ОМТЦК та СП для вирішення питання щодо його зняття з «розшуку» за порушення правил військового обліку. Для цього він попросив надати копії персональних документів. Свої послуги фігурант спочатку оцінив у 3500 доларів США, проте надалі сума була узгоджена у розмірі 3000 доларів США", - йдеться у повідомленні. Підозрюваний казав, що нема […]
Поліція Бережанщини розслідує трагічну загибель чоловіка
У селі Надрічне Бережанської громади 6 квітня стався нещасний випадок - місцева мешканка знайшла у ставку тіло свого родича без ознак життя. Чоловік пішов рибалити ще напередодні, але додому так і не повернувся. Про це повідомляє відділ комунікації поліції Тернопільської області. За цим фактом правоохоронці вже розпочали розслідування. Деталі зникнення та пошуків За даними поліції, загиблий чоловік 1962 року народження проживав сам. У неділю, 5 квітня, він відправився на риболовлю. Оскільки пенсіонер був одиноким, його зникнення помітили не одразу. Лише наступного дня родичка чоловіка занепокоїлася його відсутністю. Жінка самостійно почала шукати швагра і згодом побачила його тіло у водоймі сусіднього села Урмань. Близько опівдня вона зателефонувала на спецлінію 102. На місце події прибула слідчо-оперативна група та судово-медичний експерт. Під час первинного огляду фахівці зафіксували наступне: на тілі покійного немає ознак насильницької смерті; видимі тілесні ушкодження також відсутні; попередньою причиною загибелі […]
