Нещодавно двоє студентів відвідали Тернопільський будинок дитини «Малятко». Перший з них, зараз, намагатиметься вам розповісти про своє перебування там (вибачте будь ласка, якщо занадто особисто і емоційно, по-іншому писати не хочеться). Звичайна будівля, ще радянської зовнішності на вул. Сахарова, 2, гарно заховалася за висаджені перед нею сосни й ялинки. Вона б так і залишилась для нас непримітною, якби ми не знали, що саме сюди нам потрібно передати невеличкий пакуночок для дітей від імені коледжу: гофрований папір, термоклеєвий пістолет, двохсторонній скотч і якусь іншу дрібну канцелярію.
Пакуночок передавали ми вдвох педагогу-педіатру Ларисі Борисівні. Запитали чи можна поспілкуватися з дітьми, нам сказали що ні, бо зараз вирує епідемія кору і такі візити не бажані. Ми вийшли з будинку… На вулиці я вирішив, що хочу повернутися назад, щоб поспілкуватися, якщо не з дітьми, то з педагогом. Навіть не знаю, радіти чи заздрити Ромі, який в цей час залишився мене чекати на дворі. З Ларисою Борисівною ми проговорили хвилин 20. І хоча їй далеко не вперше приходилось відповідати на питання схожі на мої, «чайникові», сльози жінка стримати так і не змогла… Ніби і я зараз не можу, 2-га година ночі, сиджу на кухні, згадую прожитий день і “в захльоб ридаю”. Це неможливо… Просто неможливо на таке дивитися і розуміти, що це реальність, а не страшний сон. С*ка, чого все так не справедливо?
Найголовніше з того, що розповіла вихователька:
– заклад існує вже 38 років;
– швидше, в 90-ті, на початку 2000-х, в будинку перебували або діти сироти, або діти з інвалідністю (без ручок, без ніжок). Зараз, тут знаходиться 47 діток, віком до 6-ти років. Всі вони розподілені на групи: перша — 1-місячні немовлятка діти до 1,5 рочку; друга — від 1,5 до 3-х років; третя — від 3-х до 6-ти. За кожною групою закріплений педагог-вихователь також в будинку працюють головний лікар, логопед, психолог і кухарі. Серед дітей є лише одна кругла сирота, всі інші — або діти, які через певні обставини позбавлені батьківського піклування, або ті, яких сюди віддає соціальна служба, яка перед цим відбирає їх у батьків, даючи шанс виправитися: викарабкатися з скрутного матеріального становища, вилікуватися від алкогольної чи наркотичної залежності і так далі (рідко в кого виходить, в одиниць вийшло), або діти, чиї батьки невиліковно «кончені» і не заслуговують права на життя.
– майже всі діти в будинку з серйозним рівнем затримки в розвитку. Вони починають сидіти, ходити, говорити на 4-5 місяців пізніше норм. Є дитина, якій зараз чотири рочки і яка ще толком не говорить. Є дівчинка, в якої мама алкозалежна шльондра, яка брала з собою дитину на виклики до 6-ти років, бідолашне вже стільки життя побачило, що ворогу не побажаєш. Є тут діти, яких соцслужби забрали з наркопритонів, в яких підлоги не було видно, все тонуло під товстим шаром шприців і різної «дурі».
– єдина підтримка притулку — прості люди і волонтери, які втім справляються з цим завданням і діти забезпечені всім необхідним: теплом, світлом, гарячою водою, канцелярією. Іграшок каже стільки, «що діти вже не знають чим гратися». Малеча забезпечена всім крім сім’ї.
– влада в нашій країні абсолютно безсовісна і безсердечна. Навідується сюди хтось з чиновників лише перед Різдвом, Паскою і Новим Роком і звісно… виборами. Перед минулими виборами завітав в будинок, якийсь депутат. Діти старалися, готували якісь виступи. Він сидів з кам’яним обличчям, дивився на годинник, думав чи довго ще до кінця, потім зняв абсолютно душерозривний сюжет, в якому виставив себе неймовірним героєм і поїхав. Через деякий час в закладі зламалося два тени в бойлерах, які нагрівають воду. Грошей на той момент не було, головний лікар насмілилася подзвонити до цього самого депутата і попросити 500грн на два отих тени і працівник, який встановив би їх (бо в колективі працюють одні жінки, ніхто цього робити не вміє), депутат сказав, що вони розглянуть це питання. І пройшло, с*ка, 5 років, питання досі розглядається.
Як так можна? Мені в голові не вкладається. Як? Йдучи сюди я налаштовував себе, що буде важко, дуже важко, але не уявляв наскільки… З перших секунд, з перших кроків і подихів в середині закладу, зрозумів, що це місце не для таких сентиментальних пацанів, як я. Ні гарний ремонт, ні стильні картини, ні навіть безмежна любов вихователів, яким в ноги вклонитися хочеться за те, що вони роблять, тай не тільки їм — всім людям які небайдужі до чужої біди і проблеми, але, нажаль, не можуть приховати ту атмосферу, яка тут панує. Атмосферу покинутості і самотності.
Людині, яка тьфу-тьфу, ніколи з таким не зустрічалася, складно там перебувати, складно, повірте. Але ще складніше їй зустрітися з оцими маленькими дітиськами, які ні в чому не винні, але чомусь, через щось, знаходяться в місці, яке не повинно існувати. Жодна дитина в світі не заслуговує на такий початок свого життя. І коли до тебе, підбігає маленький, 5-річний хлопачка, а разом з ним така ж сама, малесенька 5-річна леді і обидва в один голос кричать, запитують, – «Тату, тату, ти до нас? Ти прийшов нас додому забрати?», в тебе світ перед очима падає. В той момент жити з одного боку не хочеться, а з іншого — хочеться, як ніколи. З одного боку ти нічого не відчуваєш, стоїш не дихаєш, а з іншого — всередині вирує і любов і дика ненависть, і серце з грудей вилітає і слова сказати не можеш. Придумуєш на ходу тупу відмазку, дякуєш Ларисі Борисівні, що все таки дозволила тобі на дві секунди завітати до дітей і йдеш німий на вихід. Зустрічає тебе Рома, питає що і як, а ти далі йдеш, не говориш. Приходиш додому і не знаєш куди емоції, куди злість подіти, чи піти на турнік, на холод їх повиганяти, чи забухати на два дні, а в результаті – сидиш зараз на кухні… Вже в 3-й годині ночі, додруковуєш цей текст, думаєш, варто вибачитися за те, що він занадто якийсь … вийшов, вибачаєшся (отам вверху, на початку), закриваєш ноутбук і далі “в захльоб” ревеш і … не спиш до ранку. Думаєш, дякуєш, думаєш…
Автор – Андрій Гнатюк
Думка автора може не співпадати з думкою редакції.
About the author
Громада на Тернопільщині оголосила про початок опалювального сезону
Громада на Тернопільщині оголосила про старт опалювального сезону. Втім, поки що частковий - він стосується соціальної сфери Підгороднянської громади. Про це повідомляється на сторінці громади у соцмережах. "Відповідно до розпорядження сільського голови з 19 жовтня у Підгороднянській територіальній громаді розпочнеться опалювальний сезон 2026/2027 для всіх об’єктів соціально-культурної сфери, навчально-виховних, лікувальних закладів та інших споживачів незалежно від форм власності та відомчої належності. Нагадуємо керівникам установ про необхідність економного споживання енергоносіїв та забезпечення дотримання температурних режимів відповідно до чинних санітарних норм", - йдеться у заяві.
Все вигоріло: у ДСНС показали наслідки вчорашньої атаки на підприємство у Чорткові (фото)
У ДСНС Тернопільщини показали фото ліквідації пожежі на підприємстві у Чорткові, яка виникла унаслідок ворожого удару. Світлини опубліковані на офіційних сторінках ДСНС у соцмережах. Як видно на фото, атака та пожежа наробили суттєвих руйнувань. "Ворожа атака на Тернопільщину: рятувальники ліквідували наслідки. Ввечері ворог атакував Тернопільщину ударними безпілотниками. Постраждало одне із підприємств на Чортківщині. На місці події працювали рятувальники ДСНС, піротехніки, представники Національної поліції та інших служб. За попередньою інформацією до лікувальних закладів звернулись 5 осіб", - йдеться у повідомленні. https://terminovo.te.ua/news/145737/
Чому пральна машинка автоматично збільшує час прання: головні причини та приховані ризики
Те, що пральна машина інколи автоматично збільшує час прання — це зазвичай нормально. Сучасні пристрої оснащені датчиками, які оцінюють реальні умови в баку і можуть додавати хвилини, щоб краще випрати та виполоскати речі. Чому машина додає час? Дисбаланс білизни. Якщо важкі речі (наприклад, підковдра чи рушники) збилися в один бік, барабану важко збалансувати їх перед віджимом, тому він повторює спроби. Слабкий напір води. Машина витрачає більше часу на набір води або чекає, поки її набереться достатньо. Забагато порошку або гелю. Через рясну піну техніка може автоматично додати додатковий цикл полоскання. Повільне нагрівання. Якщо вода нагрівається довше звичайного, цикл також подовжується. Автоматичне визначення завантаження. Деякі моделі коригують час залежно від ваги білизни та ступеня її вологопоглинання. Коли варто хвилюватися? Якщо таймер збільшується на 5–15 хвилин — це стандартна робота датчиків. Але якщо машина регулярно додає 30–60 хвилин, надовго завмирає на одному […]
Дрон атакував підприємство у Чорткові, є постраждалі
Росія продовжує тероризувати захід України реактивними дронами. Унаслідок останньої атаки постраждали люди. Про це повідомив начальник Тернопільської ОВА Тарас Пастух. "Тернопільщина знову зазнала атаки ворожих БпЛА. О 20:57 влучання зафіксовано на підприємстві у Чортківському районі", - йшлось у повідомленні. Згодом в ОВА сказали, що унаслідок атаки є поранені. "Під час крайньої ворожої атаки на Тернопільщину російський БпЛА завдав удару по провідному виробничому підприємству у Чорткові. На локації виникла пожежа. На місце події оперативно прибули рятувальники, медики та інші профільні служби", - сказав Пастух. Щонайменше 5 людей звернулись до лікарів унаслідок атаки. https://terminovo.te.ua/news/145670/
Смак історії та архівні таємниці: як у Тернополі оживили єврейську спадщину (фото)
10 жовтня 2026 року в Тернополі відбувся день єврейської спадщини в межах проєкту «Сусіди», який реалізує ГО «Брами Тернополя» в межах програми «Архів та мистецтво. Понад 30 учасників зібралися, щоб познайомитися з культурою єврейської громади міста через галицько-єврейську кухню, архівні історії та музику. До 1945 року єврейська громада становила більшість населення Тернополя та відігравала важливу роль у його культурному й суспільному житті. Сьогодні про цю частину історії міста нагадують архівні документи, старі фотографії, будівлі та родинні спогади. Проєкт «Сусіди» покликаний повернути ці історії в сучасний міський контекст. Програма дня об’єднала дві події. Під час лекції-дегустації шефиня та дослідниця галицько-єврейської кухні Льоля Ланда познайомила учасників із кулінарними традиціями єврейської громади Галичини. Страви стали способом поговорити про спадщину, яка зберігається не лише в книжках та архівах, а й у рецептах, запахах і звичаях, що передаються між поколіннями. Друга частина програми була присвячена […]
Суд виніс вирок нетверезому водію, за участі якого в Кременці загинула 16-річна дівчина
Суд виніс вирок п'яному керманичу, який в'їхав у електроскутер з підлітками на Кременеччині. У аварії загинула неповнолітня дівчина. Про це повідомила пресслужба Тернопільської обласної прокуратури. Трагедія сталася 17 червня 2026 року близько 22:00 у Почаєві. 40-річний керманич Renault Megane їхав вулицею Кременецькою в напрямку Кременця. В той самий час попереду рухався електроскутер Corso-Electro, на якому їхали двоє підлітків. 17-річний водій скутера пригальмував для повороту ліворуч, і в цей момент у нього ззаду врізався легковик. Водій автомобіля перебував у стані алкогольного сп'яніння. Внаслідок сильного удару 16-річна пасажирка електроскутера отримала важкі травми і померла в кареті швидкої допомоги дорогою до лікарні. Хлопця, який керував двоколісним транспортом, з тілесними ушкодженнями госпіталізували до медичного закладу. Кременецький районний суд визнав чоловіка винуватим у порушенні правил безпеки дорожнього руху в стані алкогольного сп'яніння, що спричинило смерть потерпілої. Винуватцю аварії призначено покарання у вигляді 7 років позбавлення […]
