Нещодавно двоє студентів відвідали Тернопільський будинок дитини «Малятко». Перший з них, зараз, намагатиметься вам розповісти про своє перебування там (вибачте будь ласка, якщо занадто особисто і емоційно, по-іншому писати не хочеться). Звичайна будівля, ще радянської зовнішності на вул. Сахарова, 2, гарно заховалася за висаджені перед нею сосни й ялинки. Вона б так і залишилась для нас непримітною, якби ми не знали, що саме сюди нам потрібно передати невеличкий пакуночок для дітей від імені коледжу: гофрований папір, термоклеєвий пістолет, двохсторонній скотч і якусь іншу дрібну канцелярію.
Пакуночок передавали ми вдвох педагогу-педіатру Ларисі Борисівні. Запитали чи можна поспілкуватися з дітьми, нам сказали що ні, бо зараз вирує епідемія кору і такі візити не бажані. Ми вийшли з будинку… На вулиці я вирішив, що хочу повернутися назад, щоб поспілкуватися, якщо не з дітьми, то з педагогом. Навіть не знаю, радіти чи заздрити Ромі, який в цей час залишився мене чекати на дворі. З Ларисою Борисівною ми проговорили хвилин 20. І хоча їй далеко не вперше приходилось відповідати на питання схожі на мої, «чайникові», сльози жінка стримати так і не змогла… Ніби і я зараз не можу, 2-га година ночі, сиджу на кухні, згадую прожитий день і “в захльоб ридаю”. Це неможливо… Просто неможливо на таке дивитися і розуміти, що це реальність, а не страшний сон. С*ка, чого все так не справедливо?
Найголовніше з того, що розповіла вихователька:
– заклад існує вже 38 років;
– швидше, в 90-ті, на початку 2000-х, в будинку перебували або діти сироти, або діти з інвалідністю (без ручок, без ніжок). Зараз, тут знаходиться 47 діток, віком до 6-ти років. Всі вони розподілені на групи: перша — 1-місячні немовлятка діти до 1,5 рочку; друга — від 1,5 до 3-х років; третя — від 3-х до 6-ти. За кожною групою закріплений педагог-вихователь також в будинку працюють головний лікар, логопед, психолог і кухарі. Серед дітей є лише одна кругла сирота, всі інші — або діти, які через певні обставини позбавлені батьківського піклування, або ті, яких сюди віддає соціальна служба, яка перед цим відбирає їх у батьків, даючи шанс виправитися: викарабкатися з скрутного матеріального становища, вилікуватися від алкогольної чи наркотичної залежності і так далі (рідко в кого виходить, в одиниць вийшло), або діти, чиї батьки невиліковно «кончені» і не заслуговують права на життя.
– майже всі діти в будинку з серйозним рівнем затримки в розвитку. Вони починають сидіти, ходити, говорити на 4-5 місяців пізніше норм. Є дитина, якій зараз чотири рочки і яка ще толком не говорить. Є дівчинка, в якої мама алкозалежна шльондра, яка брала з собою дитину на виклики до 6-ти років, бідолашне вже стільки життя побачило, що ворогу не побажаєш. Є тут діти, яких соцслужби забрали з наркопритонів, в яких підлоги не було видно, все тонуло під товстим шаром шприців і різної «дурі».
– єдина підтримка притулку — прості люди і волонтери, які втім справляються з цим завданням і діти забезпечені всім необхідним: теплом, світлом, гарячою водою, канцелярією. Іграшок каже стільки, «що діти вже не знають чим гратися». Малеча забезпечена всім крім сім’ї.
– влада в нашій країні абсолютно безсовісна і безсердечна. Навідується сюди хтось з чиновників лише перед Різдвом, Паскою і Новим Роком і звісно… виборами. Перед минулими виборами завітав в будинок, якийсь депутат. Діти старалися, готували якісь виступи. Він сидів з кам’яним обличчям, дивився на годинник, думав чи довго ще до кінця, потім зняв абсолютно душерозривний сюжет, в якому виставив себе неймовірним героєм і поїхав. Через деякий час в закладі зламалося два тени в бойлерах, які нагрівають воду. Грошей на той момент не було, головний лікар насмілилася подзвонити до цього самого депутата і попросити 500грн на два отих тени і працівник, який встановив би їх (бо в колективі працюють одні жінки, ніхто цього робити не вміє), депутат сказав, що вони розглянуть це питання. І пройшло, с*ка, 5 років, питання досі розглядається.
Як так можна? Мені в голові не вкладається. Як? Йдучи сюди я налаштовував себе, що буде важко, дуже важко, але не уявляв наскільки… З перших секунд, з перших кроків і подихів в середині закладу, зрозумів, що це місце не для таких сентиментальних пацанів, як я. Ні гарний ремонт, ні стильні картини, ні навіть безмежна любов вихователів, яким в ноги вклонитися хочеться за те, що вони роблять, тай не тільки їм — всім людям які небайдужі до чужої біди і проблеми, але, нажаль, не можуть приховати ту атмосферу, яка тут панує. Атмосферу покинутості і самотності.
Людині, яка тьфу-тьфу, ніколи з таким не зустрічалася, складно там перебувати, складно, повірте. Але ще складніше їй зустрітися з оцими маленькими дітиськами, які ні в чому не винні, але чомусь, через щось, знаходяться в місці, яке не повинно існувати. Жодна дитина в світі не заслуговує на такий початок свого життя. І коли до тебе, підбігає маленький, 5-річний хлопачка, а разом з ним така ж сама, малесенька 5-річна леді і обидва в один голос кричать, запитують, – «Тату, тату, ти до нас? Ти прийшов нас додому забрати?», в тебе світ перед очима падає. В той момент жити з одного боку не хочеться, а з іншого — хочеться, як ніколи. З одного боку ти нічого не відчуваєш, стоїш не дихаєш, а з іншого — всередині вирує і любов і дика ненависть, і серце з грудей вилітає і слова сказати не можеш. Придумуєш на ходу тупу відмазку, дякуєш Ларисі Борисівні, що все таки дозволила тобі на дві секунди завітати до дітей і йдеш німий на вихід. Зустрічає тебе Рома, питає що і як, а ти далі йдеш, не говориш. Приходиш додому і не знаєш куди емоції, куди злість подіти, чи піти на турнік, на холод їх повиганяти, чи забухати на два дні, а в результаті – сидиш зараз на кухні… Вже в 3-й годині ночі, додруковуєш цей текст, думаєш, варто вибачитися за те, що він занадто якийсь … вийшов, вибачаєшся (отам вверху, на початку), закриваєш ноутбук і далі “в захльоб” ревеш і … не спиш до ранку. Думаєш, дякуєш, думаєш…
Автор – Андрій Гнатюк
Думка автора може не співпадати з думкою редакції.
About the author
Під час негоди на Кременеччині ледь не потонули діти та дорослі, людей рятували просто з води
Потужна злива на Тернопільщині ледь не завершилася трагедією. У селі Горинка на Кременеччині вода різко піднялася, а серед підтоплених опинилися дорослі та троє дітей, яких довелося рятувати. Про це повідомляє "Терміново" з посиланням на Головне управління ДСНС України у Тернопільській області та журналістку Зою Карпюк. Що сталося Увечері 2 липня близько 19:00 після інтенсивної зливи в селі Горинка Кременецької територіальної громади різко піднявся рівень води в річці Горинька. Через це підтопило три домогосподарства. Вода також частково вийшла на проїжджу частину дороги М-19 і прилеглу територію. У зоні підтоплення опинилися семеро людей, серед яких троє дітей. Дітей почало зносити течією Як розповіла журналістка Зоя Карпюк, після зливи вода піднялася настільки, що діти почали заходити у стрімкий потік. Однак течія виявилася дуже сильною і почала зносити трьох дітей. За словами журналістки, поруч були голова Кременецької районної військової адміністрації Віталій Кудлак, Сергій Сиротюк, […]
Води – по верх смітників. Затопило Горинку біля Кременця (фото, відео)
На Кременеччині унаслідок сильної зливи затопило село Горинка. Про це "Терміново" розповіли читачі. "Води сантиметрів 70, по другу педаль фури", - розповідає журналістам читач Петро. На фото та відео видно, що люди йдуть вбрід дорогою, що перетворилась на річку - рівень води сягає пояса. Деякі дороги не проїздні для транспорту. На одному з фото видно, що рівень води сягнув верху смітників. Журналісти "Терміново" також звернулись до ДСНС із запитом, чи надходили виклики від жителів Горинки, скільки будинків та присадибних ділянок підтоплено, а також чи є постраждалі.
Росія вночі масовано атакувала Україну дронами та ракетами: багато загиблих та поранених (фото, відео)
Україна пережила ще одну важку ніч, яка принесла біль, руйнування та втрати. Росія масовано атакувала дронами та ракетами. Основний удар припав на Київ. "Терміново" розповідає все, що відомо про наслідки атаки станом на зараз. На 09:00 за інформацією від рятувальників та медиків, унаслідок удару по Києву є 86 поранених та 13 загиблих. Є також двоє постраждалих в Київській області - там ворог гатив по підприємствах, цивільних авто та будинках. Наслідки удару по Києву Армія РФ тероризувала Київ всю ніч, удар тривав 11 годин поспіль. Ворог залучив ракети, балістику та дрони. "Ще понад 80 людей постраждали. Нелюди били просто по житлових кварталах, до фундамента знищені багатоповерхові будинки, де перебували люди. У столиці фактично всі районі зазнали пошкоджень від російських ударів. На всіх місцях влучань працюють рятувальники, профільні екстрені служби, під завалами досі можуть бути люди. Розгорнуті оперативні штаби для допомоги постраждалим", […]
Мешканці Тернополя скаржаться на відсутність транспортного сполучення з важливим мікрорайоном
Жителі Тернополя звернулися до міської влади та міського голови Сергія Надала з проханням вирішити проблему транспортного сполучення з районом Промисловий, де розташована велика кількість підприємств, установ та організацій. Як зазначають автори звернення, тут щодня працюють сотні людей, які сумлінно виконують свою роботу та сплачують податки до міського бюджету. Однак вони постійно стикаються з проблемою відсутності належного транспорту. Ще 23 березня 2026 року мешканці подали до Тернопільської міської ради офіційне колективне звернення, під яким зібрали 45 підписів. У зверненні йшлося: «Ми просили лише одного – звернути увагу на транспортне сполучення району Промисловий та запровадити додаткові маршрути». Втім, за кілька місяців жодних змін не відбулося. За словами жителів, після 19:00 дістатися з Промислового додому стає складно: тролейбус №7 та маршрут №21 у цей час уже не курсують. У вихідні дні пряме сполучення з містом практично відсутнє. Мешканці розповідають, що навіть у спекотну […]
Волонтери Тернопільщини закликали не використовувати соціальне таксі для супроводу Героїв
Волонтери громадської ініціативи «На щиті Тернопільщина» звернулися до мешканців та очільників громад із закликом гідно вшановувати полеглих захисників і не допускати використання соціального таксі для їхнього перевезення в останню путь. Про це написали на сторінці "На Щиті Тернопільщина". Якщо громада потребує допомоги з організацією, волонтери готові шукати рішення разом. Також волонтери звернули увагу, що місцеві водії вкрай рідко долучаються до таких колон. Однак варто було лише поговорити: після дзвінка голові громади та розмов із мешканцями ситуація змінилася — на супровід приїхали автомобілі з прапорами. «Отже, можна. Треба лише бажання», — підсумували в організації. Волонтери наголошують: вшанування Героїв — це не лише їхня місія. Будь-який охочий може приїхати на власному автомобілі з прапором і приєднатися до колони. Це не потребує значних коштів чи складної організації — лише небайдужості та поваги.
У ДТП на Тернопільщині постраждало четверо підлітків
Увечері 30 червня у селищі Козлів на Тернопільщині сталася аварія за участю підлітків. Про це йдеться у повідомленні пресслужби ГУНП у Тернопільській області. Як повідомляється, 15-річний хлопець керував квадроциклом Orix 150, на якому також їхав його ровесник-пасажир. Квадроцикл зіткнувся з мотоциклом Spark, за кермом якого перебував юнак 2009 року народження. На мотоциклі також перебував неповнолітній пасажир. Внаслідок зіткнення постраждали троє: водій і пасажир мотоцикла, а також пасажир квадроцикла. Їх усіх доправили до лікарні для надання медичної допомоги. Щоб з'ясувати всі обставини пригоди, в учасників аварії взяли кров на аналіз для визначення вмісту алкоголю. Точні причини та обставини ДТП зараз з'ясовують правоохоронні органи.
