Нещодавно двоє студентів відвідали Тернопільський будинок дитини «Малятко». Перший з них, зараз, намагатиметься вам розповісти про своє перебування там (вибачте будь ласка, якщо занадто особисто і емоційно, по-іншому писати не хочеться). Звичайна будівля, ще радянської зовнішності на вул. Сахарова, 2, гарно заховалася за висаджені перед нею сосни й ялинки. Вона б так і залишилась для нас непримітною, якби ми не знали, що саме сюди нам потрібно передати невеличкий пакуночок для дітей від імені коледжу: гофрований папір, термоклеєвий пістолет, двохсторонній скотч і якусь іншу дрібну канцелярію.
Пакуночок передавали ми вдвох педагогу-педіатру Ларисі Борисівні. Запитали чи можна поспілкуватися з дітьми, нам сказали що ні, бо зараз вирує епідемія кору і такі візити не бажані. Ми вийшли з будинку… На вулиці я вирішив, що хочу повернутися назад, щоб поспілкуватися, якщо не з дітьми, то з педагогом. Навіть не знаю, радіти чи заздрити Ромі, який в цей час залишився мене чекати на дворі. З Ларисою Борисівною ми проговорили хвилин 20. І хоча їй далеко не вперше приходилось відповідати на питання схожі на мої, «чайникові», сльози жінка стримати так і не змогла… Ніби і я зараз не можу, 2-га година ночі, сиджу на кухні, згадую прожитий день і “в захльоб ридаю”. Це неможливо… Просто неможливо на таке дивитися і розуміти, що це реальність, а не страшний сон. С*ка, чого все так не справедливо?
Найголовніше з того, що розповіла вихователька:
– заклад існує вже 38 років;
– швидше, в 90-ті, на початку 2000-х, в будинку перебували або діти сироти, або діти з інвалідністю (без ручок, без ніжок). Зараз, тут знаходиться 47 діток, віком до 6-ти років. Всі вони розподілені на групи: перша — 1-місячні немовлятка діти до 1,5 рочку; друга — від 1,5 до 3-х років; третя — від 3-х до 6-ти. За кожною групою закріплений педагог-вихователь також в будинку працюють головний лікар, логопед, психолог і кухарі. Серед дітей є лише одна кругла сирота, всі інші — або діти, які через певні обставини позбавлені батьківського піклування, або ті, яких сюди віддає соціальна служба, яка перед цим відбирає їх у батьків, даючи шанс виправитися: викарабкатися з скрутного матеріального становища, вилікуватися від алкогольної чи наркотичної залежності і так далі (рідко в кого виходить, в одиниць вийшло), або діти, чиї батьки невиліковно «кончені» і не заслуговують права на життя.
– майже всі діти в будинку з серйозним рівнем затримки в розвитку. Вони починають сидіти, ходити, говорити на 4-5 місяців пізніше норм. Є дитина, якій зараз чотири рочки і яка ще толком не говорить. Є дівчинка, в якої мама алкозалежна шльондра, яка брала з собою дитину на виклики до 6-ти років, бідолашне вже стільки життя побачило, що ворогу не побажаєш. Є тут діти, яких соцслужби забрали з наркопритонів, в яких підлоги не було видно, все тонуло під товстим шаром шприців і різної «дурі».
– єдина підтримка притулку — прості люди і волонтери, які втім справляються з цим завданням і діти забезпечені всім необхідним: теплом, світлом, гарячою водою, канцелярією. Іграшок каже стільки, «що діти вже не знають чим гратися». Малеча забезпечена всім крім сім’ї.
– влада в нашій країні абсолютно безсовісна і безсердечна. Навідується сюди хтось з чиновників лише перед Різдвом, Паскою і Новим Роком і звісно… виборами. Перед минулими виборами завітав в будинок, якийсь депутат. Діти старалися, готували якісь виступи. Він сидів з кам’яним обличчям, дивився на годинник, думав чи довго ще до кінця, потім зняв абсолютно душерозривний сюжет, в якому виставив себе неймовірним героєм і поїхав. Через деякий час в закладі зламалося два тени в бойлерах, які нагрівають воду. Грошей на той момент не було, головний лікар насмілилася подзвонити до цього самого депутата і попросити 500грн на два отих тени і працівник, який встановив би їх (бо в колективі працюють одні жінки, ніхто цього робити не вміє), депутат сказав, що вони розглянуть це питання. І пройшло, с*ка, 5 років, питання досі розглядається.
Як так можна? Мені в голові не вкладається. Як? Йдучи сюди я налаштовував себе, що буде важко, дуже важко, але не уявляв наскільки… З перших секунд, з перших кроків і подихів в середині закладу, зрозумів, що це місце не для таких сентиментальних пацанів, як я. Ні гарний ремонт, ні стильні картини, ні навіть безмежна любов вихователів, яким в ноги вклонитися хочеться за те, що вони роблять, тай не тільки їм — всім людям які небайдужі до чужої біди і проблеми, але, нажаль, не можуть приховати ту атмосферу, яка тут панує. Атмосферу покинутості і самотності.
Людині, яка тьфу-тьфу, ніколи з таким не зустрічалася, складно там перебувати, складно, повірте. Але ще складніше їй зустрітися з оцими маленькими дітиськами, які ні в чому не винні, але чомусь, через щось, знаходяться в місці, яке не повинно існувати. Жодна дитина в світі не заслуговує на такий початок свого життя. І коли до тебе, підбігає маленький, 5-річний хлопачка, а разом з ним така ж сама, малесенька 5-річна леді і обидва в один голос кричать, запитують, – «Тату, тату, ти до нас? Ти прийшов нас додому забрати?», в тебе світ перед очима падає. В той момент жити з одного боку не хочеться, а з іншого — хочеться, як ніколи. З одного боку ти нічого не відчуваєш, стоїш не дихаєш, а з іншого — всередині вирує і любов і дика ненависть, і серце з грудей вилітає і слова сказати не можеш. Придумуєш на ходу тупу відмазку, дякуєш Ларисі Борисівні, що все таки дозволила тобі на дві секунди завітати до дітей і йдеш німий на вихід. Зустрічає тебе Рома, питає що і як, а ти далі йдеш, не говориш. Приходиш додому і не знаєш куди емоції, куди злість подіти, чи піти на турнік, на холод їх повиганяти, чи забухати на два дні, а в результаті – сидиш зараз на кухні… Вже в 3-й годині ночі, додруковуєш цей текст, думаєш, варто вибачитися за те, що він занадто якийсь … вийшов, вибачаєшся (отам вверху, на початку), закриваєш ноутбук і далі “в захльоб” ревеш і … не спиш до ранку. Думаєш, дякуєш, думаєш…
Автор – Андрій Гнатюк
Думка автора може не співпадати з думкою редакції.
About the author
Підліток з Кременеччини обіграв титулованих шахістів на турнірі пам’яті загиблого воїна
У Кам'янці-Подільському завершився третій турнір пам'яті Романа Бузінського. Переможцем змагань став 15-річний Богдан Стравінський з Почаєва. Підліток здобув перемогу в турнірі, де грали досвідчені шахісти з високими званнями. Серед учасників були гросмейстер, три міжнародних майстра та інші титуловані спортсмени. Богдан набрав 7,5 очка і випередив найближчих суперників на пів очка. Юний шахіст провів дев'ять партій за швейцарською системою. Він виграв сім разів, один раз зіграв унічию та зазнав однієї поразки. Призовий фонд турніру становив 40 тисяч гривень. Змагання зібрали 81 учасника. На другому місці фінішував Ярослав Шевченко з результатом 7 очок. Ще троє шахістів - Володимир Вусатюк, Дмитро Горєлов та Леонід Старожилов - також набрали по 7 очок і розділили місця з третього по п'яте.
Моторошна аварія у Кам’янках: зіштовхнулося 4 авто
У селі Кам'янки, що неподалік Тернополя, сталася серйозна ДТП. Зіштовхнулись 4 авто. Про це повідомили у ГУ ДСНС України у Тернопільській області. Рятувальники прибули на місце події. "Рятувальники надали допомогу в ліквідації наслідків ДТП у Тернопільському районі 25 січня о 10:16 у селі Кам’янки Підволочиської громади сталася дорожньо-транспортна пригода за участю чотирьох транспортних засобів — двох легкових і двох вантажних автомобілів. Унаслідок аварії травмовано двох осіб. До місця події залучалися рятувальники 20-ї державної пожежно-рятувальної частини, які провели заходи з недопущення виникнення пожежі, перевірили стан транспортних засобів та усунули потенційні загрози займання", - йдеться у повідомленні.
На Тернопільщині вкрали мікроавтобус
На Тернопільщині вкрали мікроавтобус Mercedes-Benz, який був припаркований на узбіччі дороги. Про це повідомили у поліції Зборівщини та на Facebook-сторінці «Озернянська ОТГ Озерна». В орієнтуванні поліцейські зазначають, що житель села Озерна Озернянської ТГ Тернопільського району повідомив про відсутність його автомобіля Mercedes-Benz 313 CDI. Машина була відчинена, а в баці було близько 60 літрів пального. Авто він залишив на узбіччі автомобільної дороги М09 «Тернопіль–Львів–Рава-Руська» в межах села Озерна Озернянської ТГ Тернопільського району Тернопільської області. Номерний знак BO0599BI. «В разі отримання будь якої інформації просимо вас повідомити відділення поліції №2 Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області», – просять правоохоронці.
У пожежах на Тернопільщині загинуло 4 людей всього за 2 дні
Всього за 2 дні Тернопільщина через пожежі втратила 4 людей. Про це розповіли у ГУ ДСНС України у Тернопільській області. "Сокільники (Золотниківська ТГ): Пожежа житлового будинку. Вогнеборці врятували будівлю, але на місці виявлено 2 загиблих. с. Милівці (Нагірянська ТГ): Масштабна пожежа господарської будівлі (100 м.кв.). Врятовано 2 сусідні споруди. На згарищі виявлено тіло жінки", - кажуть рятувальники. Трагічні наслідки мала пожежа в селі Романове Село Байковецької громади. Там загорілася господарська будівля — вогонь охопив площу 40 м², знищив вікна та майно, пошкодив перекриття й облицювання стін. Попри зусилля рятувальників, людського життя врятувати не вдалося. Водночас надзвичайникам вдалося запобігти поширенню вогню та врятувати сусідню будівлю.
Нещодавно переніс трансплантацію серця: помер священник Микола Ференц з Тернопільщини
Помер священник Микола Ференц, який у листопаді 2025 року переніс операцію з пересадки серця. Йому було 66 років. Про це повідомив у Facebook Євген Махніцький. Причина смерті - важка хвороба. У неділю о 16:00 у селі Угринь відправлять літію в домі покійного. Після цього тіло перенесуть до храму. Похорон відбудеться у понеділок - літургія почнеться о 9:00. Нагадаємо, Микола Ференц переніс трансплантацію серця наприкінці 2025 року. Чоловік чекав на донорський орган цілий рік. Священник вважав себе, ймовірно, першим в Україні представником духовенства з таким досвідом. Перед операцією він радився з монахами та іншими духівниками про допустимість втручання. «Я, напевно, перший священник, який зробив пересадку серця. Але я спілкувався з монахами, з іншими духівниками, з питанням "Чи можна?". Вони кажуть, що серце – це орган, це не є душа», - розповідав тоді Ференц. Редакція "Терміново" висловлює щирі співчуття рідним покійного. Вічна […]
Перекурило дорогу: на Тернопільщині скасували богослужіння через снігопад
На Тернопільщині священник змушений був скасувати недільне богослужіння через снігопад. Дорогу до джерела у Гончарівці біля Монастириськ, де традиційно відбуваються богослужіння, перекурило снігом. Про це повідомив отець Ростислав Смірнов. "❗️❗️❗️У зв’язку з тим що дорогу до паломницького місця Джерела Матері Божої Всецариці перекурило снігом, доїзду доброго немає. Тому богослужіння в неділю не буде!" - написав він.
