Нещодавно двоє студентів відвідали Тернопільський будинок дитини «Малятко». Перший з них, зараз, намагатиметься вам розповісти про своє перебування там (вибачте будь ласка, якщо занадто особисто і емоційно, по-іншому писати не хочеться). Звичайна будівля, ще радянської зовнішності на вул. Сахарова, 2, гарно заховалася за висаджені перед нею сосни й ялинки. Вона б так і залишилась для нас непримітною, якби ми не знали, що саме сюди нам потрібно передати невеличкий пакуночок для дітей від імені коледжу: гофрований папір, термоклеєвий пістолет, двохсторонній скотч і якусь іншу дрібну канцелярію.
Пакуночок передавали ми вдвох педагогу-педіатру Ларисі Борисівні. Запитали чи можна поспілкуватися з дітьми, нам сказали що ні, бо зараз вирує епідемія кору і такі візити не бажані. Ми вийшли з будинку… На вулиці я вирішив, що хочу повернутися назад, щоб поспілкуватися, якщо не з дітьми, то з педагогом. Навіть не знаю, радіти чи заздрити Ромі, який в цей час залишився мене чекати на дворі. З Ларисою Борисівною ми проговорили хвилин 20. І хоча їй далеко не вперше приходилось відповідати на питання схожі на мої, «чайникові», сльози жінка стримати так і не змогла… Ніби і я зараз не можу, 2-га година ночі, сиджу на кухні, згадую прожитий день і “в захльоб ридаю”. Це неможливо… Просто неможливо на таке дивитися і розуміти, що це реальність, а не страшний сон. С*ка, чого все так не справедливо?
Найголовніше з того, що розповіла вихователька:
– заклад існує вже 38 років;
– швидше, в 90-ті, на початку 2000-х, в будинку перебували або діти сироти, або діти з інвалідністю (без ручок, без ніжок). Зараз, тут знаходиться 47 діток, віком до 6-ти років. Всі вони розподілені на групи: перша — 1-місячні немовлятка діти до 1,5 рочку; друга — від 1,5 до 3-х років; третя — від 3-х до 6-ти. За кожною групою закріплений педагог-вихователь також в будинку працюють головний лікар, логопед, психолог і кухарі. Серед дітей є лише одна кругла сирота, всі інші — або діти, які через певні обставини позбавлені батьківського піклування, або ті, яких сюди віддає соціальна служба, яка перед цим відбирає їх у батьків, даючи шанс виправитися: викарабкатися з скрутного матеріального становища, вилікуватися від алкогольної чи наркотичної залежності і так далі (рідко в кого виходить, в одиниць вийшло), або діти, чиї батьки невиліковно «кончені» і не заслуговують права на життя.
– майже всі діти в будинку з серйозним рівнем затримки в розвитку. Вони починають сидіти, ходити, говорити на 4-5 місяців пізніше норм. Є дитина, якій зараз чотири рочки і яка ще толком не говорить. Є дівчинка, в якої мама алкозалежна шльондра, яка брала з собою дитину на виклики до 6-ти років, бідолашне вже стільки життя побачило, що ворогу не побажаєш. Є тут діти, яких соцслужби забрали з наркопритонів, в яких підлоги не було видно, все тонуло під товстим шаром шприців і різної «дурі».
– єдина підтримка притулку — прості люди і волонтери, які втім справляються з цим завданням і діти забезпечені всім необхідним: теплом, світлом, гарячою водою, канцелярією. Іграшок каже стільки, «що діти вже не знають чим гратися». Малеча забезпечена всім крім сім’ї.
– влада в нашій країні абсолютно безсовісна і безсердечна. Навідується сюди хтось з чиновників лише перед Різдвом, Паскою і Новим Роком і звісно… виборами. Перед минулими виборами завітав в будинок, якийсь депутат. Діти старалися, готували якісь виступи. Він сидів з кам’яним обличчям, дивився на годинник, думав чи довго ще до кінця, потім зняв абсолютно душерозривний сюжет, в якому виставив себе неймовірним героєм і поїхав. Через деякий час в закладі зламалося два тени в бойлерах, які нагрівають воду. Грошей на той момент не було, головний лікар насмілилася подзвонити до цього самого депутата і попросити 500грн на два отих тени і працівник, який встановив би їх (бо в колективі працюють одні жінки, ніхто цього робити не вміє), депутат сказав, що вони розглянуть це питання. І пройшло, с*ка, 5 років, питання досі розглядається.
Як так можна? Мені в голові не вкладається. Як? Йдучи сюди я налаштовував себе, що буде важко, дуже важко, але не уявляв наскільки… З перших секунд, з перших кроків і подихів в середині закладу, зрозумів, що це місце не для таких сентиментальних пацанів, як я. Ні гарний ремонт, ні стильні картини, ні навіть безмежна любов вихователів, яким в ноги вклонитися хочеться за те, що вони роблять, тай не тільки їм — всім людям які небайдужі до чужої біди і проблеми, але, нажаль, не можуть приховати ту атмосферу, яка тут панує. Атмосферу покинутості і самотності.
Людині, яка тьфу-тьфу, ніколи з таким не зустрічалася, складно там перебувати, складно, повірте. Але ще складніше їй зустрітися з оцими маленькими дітиськами, які ні в чому не винні, але чомусь, через щось, знаходяться в місці, яке не повинно існувати. Жодна дитина в світі не заслуговує на такий початок свого життя. І коли до тебе, підбігає маленький, 5-річний хлопачка, а разом з ним така ж сама, малесенька 5-річна леді і обидва в один голос кричать, запитують, – «Тату, тату, ти до нас? Ти прийшов нас додому забрати?», в тебе світ перед очима падає. В той момент жити з одного боку не хочеться, а з іншого — хочеться, як ніколи. З одного боку ти нічого не відчуваєш, стоїш не дихаєш, а з іншого — всередині вирує і любов і дика ненависть, і серце з грудей вилітає і слова сказати не можеш. Придумуєш на ходу тупу відмазку, дякуєш Ларисі Борисівні, що все таки дозволила тобі на дві секунди завітати до дітей і йдеш німий на вихід. Зустрічає тебе Рома, питає що і як, а ти далі йдеш, не говориш. Приходиш додому і не знаєш куди емоції, куди злість подіти, чи піти на турнік, на холод їх повиганяти, чи забухати на два дні, а в результаті – сидиш зараз на кухні… Вже в 3-й годині ночі, додруковуєш цей текст, думаєш, варто вибачитися за те, що він занадто якийсь … вийшов, вибачаєшся (отам вверху, на початку), закриваєш ноутбук і далі “в захльоб” ревеш і … не спиш до ранку. Думаєш, дякуєш, думаєш…
Автор – Андрій Гнатюк
Думка автора може не співпадати з думкою редакції.
About the author
Кременець отримав нового шефа поліції
У Кременецькому районному відділі поліції змінився керівник. Начальник поліції Тернопільщини Сергій Зюбаненко представив особовому складу тимчасово виконуючого обов'язки начальника відділу Сергія Горяного. Новий керівник - кандидат юридичних наук, закінчив Київський національний університет внутрішніх справ. Більшу частину служби він провів в оперативних підрозділах поліції Тернопільщини, а безпосередньо у Кременці вже працював начальником районного відділу у 2021-2023 роках. Крім того, очолював Бережанський відділ поліції та Підволочиське відділення поліції. До нового призначення керував відділом поліції №1 Тернопільського райуправління, повідомляє очільник поліції Тернопільщини Сергій Зюбаненко. Зюбаненко зазначив, що від нового керівника очікує конкретних результатів: "Очікую від керівника чіткої організації роботи підрозділу, дисципліни та законності серед особового складу і конкретного результату. Люди мають відчувати захист і підтримку поліції у кожній громаді."
У Тернополі відбудеться Зимовий чемпіонат Всеукраїнської ветеранської ліги петанку
28–29 лютого 2026 року у Тернополі відбудеться Зимовий чемпіонат Всеукраїнської ветеранської ліги петанку (ВВЛП). У турнірі візьмуть участь 32 ветеранські команди: 96 учасників з Києва, Одеси, Львова, Дніпра, Тернополя, Луцька, Вознесенська, Ковеля, Кривого Рогу, Запоріжжя та інших міст України. У 2026 році команди вперше змагатимуться за перехідний Кубок чемпіонів петанку серед ветеранів ВВЛП 2026. Загалом протягом року відбудеться шість всеукраїнських турнірів ліги. Петанк набув популярності у ветеранській спільноті як доступний вид спорту без вікових і фізичних обмежень. Турніри ВВЛП це не лише спортивна конкуренція, а й простір підтримки, єдності та формування здорової ветеранської спільноти. Програма змагань 28.02.2026 09:00–09:30 — урочисте відкриття 09:30–19:00 — відбіркові змагання (швейцарська система, 4 тури) 01.03.2026 09:00–16:00 — плей-оф (16 кращих команд) 16:00–16:30 — нагородження та урочисте закриття Організатори: Міністерство у справах ветеранів України, американський благодійний фонд Nova Ukraine, Федерація петанку України, ГО «УАЗЗ «Марлог-Кадуцей», Тернопільська […]
Антитіла: «Вдома». Великий тур Україною і три Палаци спорту в столиці
Популярний рок-гурт АНТИТІЛА анонсував великий тур «Вдома», що охопить майже 40 міст та містечок України та три Палаци Спорту у Києві. Після виходу з фронту, під час закордонних та українських гастролей музиканти завжди через музику та особисті історії, просували правду про український супротив, і продовжують це робити. А також збирати кошти на потреби ЗСУ та ГУР, яких станом на зараз зібрано понад 135 млн грн, а численне необхідне обладнання передано до підрозділів. Сьогодні українці вдома, і це головна мотивація для нового туру колективу. «Вдома» — це відповідь на запит слухачів і бажання гурту зіграти наживо для своїх у кожному місті країни після гастрольної паузи в Україні. Всеукраїнський тур починається у січні 2026 р. та завершується навесні. 20, 21, 22 березня 2026 р. гурт АНТИТІЛА тричі поспіль вийде на столичну сцену Палацу спорту — щоб створити музичну трилогію про силу музику, […]
Врятуйте Лук’янчика: сину захисника України потрібні 126 мільйонів на ліки
Лук'ян Снітинський з Тернополя бореться з м'язовою дистрофією Дюшена - рідкісною генетичною хворобою, яка поступово забирає в дитини здатність ходити і може спричиняти смерть. Його батько Віктор Снітинський - наш захисник. Врятувати хлопчика може лише препарат «Елевідіс», який офіційно зареєстрований тільки у двох країнах - США та Об'єднаних Арабських Еміратах. Вартість лікування становить 126 мільйонів гривень - сума, яку родина самостійно зібрати не може. Рідні звертаються до всіх небайдужих із проханням долучитися до збору коштів. Допоможіть дати дитині шанс на звичайне життя. Реквізити для донатів тут:ПриватБанк 4149 4975 2199 5540 (тато Лук’янчика, СНІТИНСЬКИЙ Віктор Євгенович) https://www.privat24.ua/send/g22k4ПриватБанк 5168 7521 3634 8797 (КОНВЕРТ) (мама Лук’янчика, СНІТИНСЬКА Наталія Петрівна) https://www.privat24.ua/send/g29gxМоноБанк (БАНКА), (мама Лук’янчика, СНІТИНСЬКА Наталія Петрівна) https://send.monobank.ua/jar/9jG3i7YpqxМонобанк 4441 1111 2254 7908 (мама Лук’янчика, СНІТИНСЬКА Наталія Петрівна) https://send.monobank.ua/6aU6ipBA5bPayPal natalisnitynska@gmail.com
На війні загинув воїн, який повернувся з полону: страшна звістка для Тернопільщини
На фронті загинув воїн, який повернувся з полону. Не стало Миколи Миги - чоловік загинув 29 січня під час виконання бойового завдання в районі околиці населеного пункту Молодецьке Покровського району Донецької області. Про втрату повідомили у Білобожницькій громаді. "З глибоким сумом та невимовним болем повідомляємо, що наша громада втратила ще одного захисника. Пройшовши майже два з половиною роки російського полону, відданий обов’язку воїн знову відправився захищати нашу країну від окупанта. У цій боротьбі й обірвалося молоде життя… 29 січня під час виконання бойового завдання в районі околиці населеного пункту Молодецьке Покровського району Донецької області, внаслідок бойового зіткнення з противником загинув стрілець-помічник кулеметника батальйону оперативного призначення, солдат МИГА Микола Андрійович (09.03.1997 р.н.). Висловлюємо щирі співчуття матері, братам, сестрам, всім родичам і близьким загиблого Героя. Розділяємо спільно цей нестерпний біль втрати. Про дату зустрічі та чин похорону повідомимо додатково," - кажуть у […]
Тунелі заввишки у людський зріст і триповерхові льохи: які таємниці приховує одна з найдавніших вулиць Тернополя (фото)
Під ногами тернополян на вулиці Старий Ринок ховається ціле середньовічне місто. Асфальт тут провалюється регулярно. Георадари підтвердили: під цією вулицею - мережа тунелів шириною від 2,5 до 4,5 метра, де людина могла йти у повний зріст. Як найдавніша вулиця Тернополя пережила 480 років історії, чому під нею досі ховаються оборонні ходи і торгові льохи, розповідає "Терміново". Торговий майдан, який пам'ятає заснування міста: як Старий Ринок став серцем Тернополя Вулиця Старий Ринок - це корінь Тернополя у буквальному сенсі. Коли Ян Тарновський у 1540 році заклав перший камінь міста, саме тут виросла перша ринкова площа. Купці розкладали товари, ремісники стукали молотками у своїх ятках, а над усім цим піднімався Старий замок - головна оборонна споруда. Зараз на його місці стоїть готель "Тернопіль". Назва вулиці не бреше: це справді був перший торговий майдан міста. Сюди з'їжджалися купці з далеких країв, тут кипіло […]
