Нещодавно двоє студентів відвідали Тернопільський будинок дитини «Малятко». Перший з них, зараз, намагатиметься вам розповісти про своє перебування там (вибачте будь ласка, якщо занадто особисто і емоційно, по-іншому писати не хочеться). Звичайна будівля, ще радянської зовнішності на вул. Сахарова, 2, гарно заховалася за висаджені перед нею сосни й ялинки. Вона б так і залишилась для нас непримітною, якби ми не знали, що саме сюди нам потрібно передати невеличкий пакуночок для дітей від імені коледжу: гофрований папір, термоклеєвий пістолет, двохсторонній скотч і якусь іншу дрібну канцелярію.
Пакуночок передавали ми вдвох педагогу-педіатру Ларисі Борисівні. Запитали чи можна поспілкуватися з дітьми, нам сказали що ні, бо зараз вирує епідемія кору і такі візити не бажані. Ми вийшли з будинку… На вулиці я вирішив, що хочу повернутися назад, щоб поспілкуватися, якщо не з дітьми, то з педагогом. Навіть не знаю, радіти чи заздрити Ромі, який в цей час залишився мене чекати на дворі. З Ларисою Борисівною ми проговорили хвилин 20. І хоча їй далеко не вперше приходилось відповідати на питання схожі на мої, «чайникові», сльози жінка стримати так і не змогла… Ніби і я зараз не можу, 2-га година ночі, сиджу на кухні, згадую прожитий день і “в захльоб ридаю”. Це неможливо… Просто неможливо на таке дивитися і розуміти, що це реальність, а не страшний сон. С*ка, чого все так не справедливо?
Найголовніше з того, що розповіла вихователька:
– заклад існує вже 38 років;
– швидше, в 90-ті, на початку 2000-х, в будинку перебували або діти сироти, або діти з інвалідністю (без ручок, без ніжок). Зараз, тут знаходиться 47 діток, віком до 6-ти років. Всі вони розподілені на групи: перша — 1-місячні немовлятка діти до 1,5 рочку; друга — від 1,5 до 3-х років; третя — від 3-х до 6-ти. За кожною групою закріплений педагог-вихователь також в будинку працюють головний лікар, логопед, психолог і кухарі. Серед дітей є лише одна кругла сирота, всі інші — або діти, які через певні обставини позбавлені батьківського піклування, або ті, яких сюди віддає соціальна служба, яка перед цим відбирає їх у батьків, даючи шанс виправитися: викарабкатися з скрутного матеріального становища, вилікуватися від алкогольної чи наркотичної залежності і так далі (рідко в кого виходить, в одиниць вийшло), або діти, чиї батьки невиліковно «кончені» і не заслуговують права на життя.
– майже всі діти в будинку з серйозним рівнем затримки в розвитку. Вони починають сидіти, ходити, говорити на 4-5 місяців пізніше норм. Є дитина, якій зараз чотири рочки і яка ще толком не говорить. Є дівчинка, в якої мама алкозалежна шльондра, яка брала з собою дитину на виклики до 6-ти років, бідолашне вже стільки життя побачило, що ворогу не побажаєш. Є тут діти, яких соцслужби забрали з наркопритонів, в яких підлоги не було видно, все тонуло під товстим шаром шприців і різної «дурі».
– єдина підтримка притулку — прості люди і волонтери, які втім справляються з цим завданням і діти забезпечені всім необхідним: теплом, світлом, гарячою водою, канцелярією. Іграшок каже стільки, «що діти вже не знають чим гратися». Малеча забезпечена всім крім сім’ї.
– влада в нашій країні абсолютно безсовісна і безсердечна. Навідується сюди хтось з чиновників лише перед Різдвом, Паскою і Новим Роком і звісно… виборами. Перед минулими виборами завітав в будинок, якийсь депутат. Діти старалися, готували якісь виступи. Він сидів з кам’яним обличчям, дивився на годинник, думав чи довго ще до кінця, потім зняв абсолютно душерозривний сюжет, в якому виставив себе неймовірним героєм і поїхав. Через деякий час в закладі зламалося два тени в бойлерах, які нагрівають воду. Грошей на той момент не було, головний лікар насмілилася подзвонити до цього самого депутата і попросити 500грн на два отих тени і працівник, який встановив би їх (бо в колективі працюють одні жінки, ніхто цього робити не вміє), депутат сказав, що вони розглянуть це питання. І пройшло, с*ка, 5 років, питання досі розглядається.
Як так можна? Мені в голові не вкладається. Як? Йдучи сюди я налаштовував себе, що буде важко, дуже важко, але не уявляв наскільки… З перших секунд, з перших кроків і подихів в середині закладу, зрозумів, що це місце не для таких сентиментальних пацанів, як я. Ні гарний ремонт, ні стильні картини, ні навіть безмежна любов вихователів, яким в ноги вклонитися хочеться за те, що вони роблять, тай не тільки їм — всім людям які небайдужі до чужої біди і проблеми, але, нажаль, не можуть приховати ту атмосферу, яка тут панує. Атмосферу покинутості і самотності.
Людині, яка тьфу-тьфу, ніколи з таким не зустрічалася, складно там перебувати, складно, повірте. Але ще складніше їй зустрітися з оцими маленькими дітиськами, які ні в чому не винні, але чомусь, через щось, знаходяться в місці, яке не повинно існувати. Жодна дитина в світі не заслуговує на такий початок свого життя. І коли до тебе, підбігає маленький, 5-річний хлопачка, а разом з ним така ж сама, малесенька 5-річна леді і обидва в один голос кричать, запитують, – «Тату, тату, ти до нас? Ти прийшов нас додому забрати?», в тебе світ перед очима падає. В той момент жити з одного боку не хочеться, а з іншого — хочеться, як ніколи. З одного боку ти нічого не відчуваєш, стоїш не дихаєш, а з іншого — всередині вирує і любов і дика ненависть, і серце з грудей вилітає і слова сказати не можеш. Придумуєш на ходу тупу відмазку, дякуєш Ларисі Борисівні, що все таки дозволила тобі на дві секунди завітати до дітей і йдеш німий на вихід. Зустрічає тебе Рома, питає що і як, а ти далі йдеш, не говориш. Приходиш додому і не знаєш куди емоції, куди злість подіти, чи піти на турнік, на холод їх повиганяти, чи забухати на два дні, а в результаті – сидиш зараз на кухні… Вже в 3-й годині ночі, додруковуєш цей текст, думаєш, варто вибачитися за те, що він занадто якийсь … вийшов, вибачаєшся (отам вверху, на початку), закриваєш ноутбук і далі “в захльоб” ревеш і … не спиш до ранку. Думаєш, дякуєш, думаєш…
Автор – Андрій Гнатюк
Думка автора може не співпадати з думкою редакції.
About the author
Два роки чекали на диво: родина дізналась про загибель бійця з Шумщини
Родина захисника з Шумщини отримала страшну звістку - підтвердили загибель Олександра Каніщева. Понад два роки чоловік вважався зниклим безвісти, і все цей час рідні та друзі вірили в його повернення. Про це повідомила громадська організація "Схід та Захід єдині". Волонтери висловили співчуття родині загиблого - дружині, доньці, матері та сестрі. Олександр Каніщев зник безвісти більше двох років тому. Рідні та близькі все цей час зберігали надію, що він живий і повернеться додому. Трагічна новина стала важким ударом для всіх, хто знав бійця. Волонтерська спільнота оголосила жалобу за загиблим захисником. Олександр віддав життя, захищаючи Україну від російської агресії. Його пам'ять назавжди залишиться в серцях рідних, друзів та земляків. Вічна слава Герою!
Нелегальну АЗС викрили на Тернопільщині
На Тернопільщині викрили підпільну автозаправку, яка торгувала дизпаливом без дозволу. Власник станції мав лише ліцензію на зберігання пального для особистих потреб, але використовував його для комерції. Про це повідомляє Головне управління ДПС у Тернопільській області. Перевірку провели фахівці податкової служби регіону. Вони з'ясували, що підприємець продавав дизпаливо без ліцензії на роздрібну торгівлю. Така діяльність порушує закон. За нелегальну торгівлю пальним власнику АЗС загрожує штраф 360 тисяч гривень. Така санкція передбачена законодавством для тих, хто займається продажем паливно-мастильних матеріалів без відповідного дозволу. У податковій службі запевняють, що боротьба з нелегальним обігом підакцизних товарів буде продовжуватися. Контроль за реалізацією пального, алкоголю та тютюну залишається пріоритетним напрямом роботи відомства. Це потрібно не тільки для захисту законного бізнесу, а й для безпеки людей.
Тернопільських рибалок попередили про серйозну заборону: за що загрожує великий штраф і навіть кримінальна справа
На Тернопільщині з 1 грудня вводять заборону на лов річкових раків. Ловити їх не можна буде аж до кінця червня наступного року – всі сім місяців членистоногі будуть під захистом. Про це повідомив Тернопільський рибоохоронний патруль у своїх соцмережах. Відповідний наказ видало Управління Державного агентства з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм у Тернопільській області 27 листопада. Заборона діятиме у всіх водоймах області, окрім тих, які здають в оренду для аквакультури. Рибоохоронці пояснюють: раків треба захистити саме в період линьки, бо тоді вони найбільш беззахисні. Порушникам загрожує серйозна відповідальність – від адміністративного штрафу до кримінального переслідування. За кожного спійманого рака доведеться заплатити 3 332 гривні збитків. Управління закликає тернополян дотримуватись природоохоронних правил. Якщо помітили порушення, можна телефонувати на цілодобову гарячу лінію: (0352) 52-00-22, (097) 427-85-95 або (096) 655-87-58.
Дивом вижив хлопчик з 9 поверху будинку на Стуса – його у лікарні провідали рятувальники (фото)
У Тернополі рятувальники завітали до 10-річного Максима, якого вони витягли з-під завалів після ракетного удару 19 листопада. Зустріч у лікарняній палаті стала по-справжньому зворушливою. Про це повідомила Державна служба України з надзвичайних ситуацій у своїх соцмережах. Того вечора ракета влучила в багатоповерхівку. Частина будівлі обвалилася, і хлопчик, який був у квартирі на дев'ятому поверсі, миттєво опинився серед руїн на рівні сьомого поверху. Рятувальники підняли автодрабину та у спеціальній люльці дісталися до дитини. Вони обережно зняли Максима з висоти та передали медикам, які надали йому допомогу. Сьогодні надзвичайники прийшли до хлопчика у лікарню. Побачивши їх, Максим засяяв від радості. «Мої рятувальники прийшли!» — саме так відреагувала дитина на гостей. Рятувальники побажали хлопцю швидкого одужання. Для них усмішка Максима стала найкращою винагородою за їхню роботу.
Померла дитина, поранена під час ракетного удару по Тернополю 19 листопада
Удар ворога ракетами по Тернополю 19 листопада забрав життя ще однієї дитини. 12-річна Андріана Унольт померла у лікарні. Про втрату повідомив міський голова Тернополя Сергій Надал. "Трагічна новина про смерть ще однієї дитини від ракетної атаки на Тернопіль. Маленька Адріана Унольт, 12 років, померла після дев'ятиденної боротьби за життя. Її мама загинула, сестричка досі в лікарні. Тепер Адріана там, де немає страху й вибухів, - поруч із мамою, у тихому й світлому місці, недосяжному для війни. Дев'ять днів тому ракети влучили у два житлові будинки Тернополя. Сьогодні біль цієї трагедії повертається знову – ще одне дитяче життя забрала війна. Світла пам'ять Адріані. Щиро співчуваємо родині. Нехай Бог дає вам сили пережити це горе", - йдеться у повідолменні. Її мама, Олена Унольт, була перукаркою. Вона загинула того трагічного 19 листопада. Бабусю Андріани, заслужену артистку естрадного мистецтва Людмили Червінської, рятують у лікарні. […]
Три фото з Тернопільщини увійшли до списку 10 найкращих світлин української природи у 2025 році
Фотоконкурс «Вікі любить Землю» оголосив десять найкращих світлин української природної спадщини у 2025 році. Серед них — три фото з Тернопільської області. «Вікі любить Землю» (Wiki Loves Earth) — це міжнародний конкурс пам’яток природи, який зародився в Україні у 2013 році, а з 2014 проводиться у всьому світі. Його мета — зібрати фотографії природоохоронних територій України для ілюстрування статей у Вікіпедії. У 2025 році на міжнародній арені Україна посіла третє місце серед 57 країн та територій за кількістю завантажених світлин: 124 учасники та учасниці завантажили 7436 фотографій заповідних обʼєктів України. До списку 10 найкращих фото 2025 року увійшли знімки з пам’яток природно-заповідного фонду Тернопільської, Донецької, Одеської, Київської, Черкаської та Закарпатської областей. Три переможні світлини з Тернопільщини зробив фотограф та багаторічний учасник (і переможець) конкурсу Любомир Матвіїв. Сарна серед трав Жеребківського заказника Також це фото стало найкращою світлиною Тернопільської області 2025 […]
