Ми знову покоління тих, хто бачить ветеранів війни. Тільки тепер вони серед нас

ветерани війни
Колись я думала, що ми останнє покоління, яке бачить живих ветеранів війни. З кожним наступним Днем Перемоги на параді біля пам’ятника в центрі нашого села їх було все менше і менше.
Дев’ятого травня в школі не вчилися, вихідний. Проте кожен в Білозірці знав на котру годину парад, одне слово, але так багато означало для жителів нашого села.
Святково зібрані учні з великими букетами нарцисів, тюльпанів, ранніх півоній і розбитого серця поспішали до школи, звідки велелюдною ходою рушали в центр села до пам’ятника, попереду всіх йшли одинадцятикласники, вони несли велику гірлянду з ялинки і квітів, яку мали покласти на меморіал, де закарбовані імена тих односельчан, які загинули на війні.
Назустріч шкільній рушала така ж хода, тільки з церкви, її очолював священник, хористи та чоловіки з форенґлями (в нас так кажуть).
В самому ж центрі, на площі вже чекали люди, всі магазини були закриті, молодші чи старші, але обов’язково поспішали на парад.
Ми знову покоління тих, хто бачить ветеранів війни. Тільки тепер вони серед нас
Хвилина мовчання, покладання квітів, промови священника і сільського голови, сумні пісні учнів, молебен…. І тільки ветерани, ті, хто пережив ті страшні події, стояли мовчки, схиливши голови, а по стареньких зморщених щоках текли сльози. Чоловіки й жінки з орденами на грудями не намагалися стояти десь попереду всіх чи якось виділятися, навпаки. Вони завжди стояли під широкими деревами горобини, ніби намагаючись ховати там свій біль.
Не уявляю, що відчували вони, коли читали імена загиблих на війні односельчан, серед них же були їхні друзі чи рідні, там був чийсь брат чи тато, чиясь бабуся була закатована за те, що не зрадила своїх, а чиясь бачила на власні очі,як вбили її тата…
Я скажу те, за що мені насправді соромно і дуже прикро, але буду відвертою з вами. Ми співали пісні про ветеранів, про загиблих Героїв, розказували вірші, сповнені невимовного болю, дякували, але так мало проживали той біль разом з ними.
Не знаю чому… Чи в силу віку, може, в силу того, що ми цього не бачили на власні очі, чи тому, що роками влада нас вчила, що то велике свято, концерти, танці, пікніки…
А що ж святкувати?
Ми знову покоління тих, хто бачить ветеранів війни. Тільки тепер вони серед нас
Пам’ятаю, як в одинадцятому класі ми носили по своїй вулиці святкові листівки ветеранам, які дочекалися того Дня Перемоги, дві бабці в кількох словах розказували, що їм довелося пережити, суцільний біль, який не відпускав навіть крізь роки.
Ніколи в житті ми не могли уявити, що моя думка, описана в першому рядку, буде хибною, що ті хлопці, які несли квіти до пам’ятника чи несли почесну варту з муляжем автомату візьмуть в руки справжній.
Ми знову покоління тих, хто бачить ветеранів війни, тільки тепер вони серед нас, вони чи не в кожній сім’ї, вони наші друзі, близькі родичі, сусіди, однокласники. І найбільше я боюся, що колись, в далекому майбутньому, наші внуки чи правнуки зможуть пробачити, як зробили це ми, тих, хто століттями знищував нас, просто за те, що ми українці, що ми живемо своє життя.
Пам’ятаймо тих, хто боровся за Україну. Пам’ятаймо тих, хто бореться за неї знову.
Ми знову покоління тих, хто бачить ветеранів війни. Тільки тепер вони серед нас
Ольга Бітківська – волонтерка з Лановеччини

About the author

Screenshot
trending_flat
Власник Domino Шухнін Антон і Раміна Есхакзай: стиль без компромісів у проєкті DOMINO Style&Friends

«Майже ідеально» — це не про неї. Раміна Есхакзай, нова героїня спецпроєкту DOMINO Style & Friends, обирає речі так, як ювелір обирає камені: прискіпливо, повільно, з увагою до кожної грані. У проєкті мережа Антона Шухніна разом із друзями бренду відкриває світ культових марок через образи тих, хто надихає, формує тенденції та переосмислює сучасну елегантність. Історія Раміни — про стиль, у якому немає місця компромісам. Раміна Есхакзай у проєкті DOMINO Style & Friends Чорний трикотаж, рельєфне золото, маленька сумка-скринька в руках і спокійний упевнений погляд. Позаду — мармурова статуя, що століттями зберігає свою красу незмінною. Саме таку довговічність Раміна шукає в одязі: речі, які не втратять форми після першого сезону, а залишаться з тобою надовго. Що означає «без компромісів» Компроміс у гардеробі звучить безневинно. Купити сукню, яка «майже сідає». Обрати сумку, яка «майже подобається». Погодитися на тканину, що «майже не мнеться». […]

Screenshot
trending_flat
У Тернополі сталася велика пожежа на СТО – рятувальники показали відео

У Тернополі на вулиці Морозенка сталася велика пожежа. По обіді біля "Подолян" спалахнуло СТО. Про це повідомили у ГУ ДСНС України у Тернопільській області. "9 листопада о 12:11 рятувальники отримали повідомлення про пожежу на вулиці Морозенка у Тернополі. Вогонь виник у приміщенні станції технічного обслуговування. Площа пожежі становила 50 м²", - йдеться у заяві. "На місце події оперативно прибули вогнеборці. Для недопущення поширення полум’я залучили додаткові сили та техніку. Завдяки злагодженим діям рятувальників о 12:34 пожежу локалізували. До гасіння залучили 5 одиниць техніки та 14 рятувальників", - йдеться у заяві рятувальників.

На Чортківщині у пожежі загинула людина
trending_flat
На Чортківщині у пожежі загинула людина

На Чортківщині сталася трагедія - у пожежі загинула людина. Про це повідомляє ГУ ДСНС України у Тернопільській області. "Село Осівці Бучацької громади — о 11:20 виникла пожежа господарської будівлі на площі 40 м². Вогонь знищив підлогу, побутову техніку та речі домашнього вжитку. Врятовано 3 будівлі. На жаль, загинув 67-річний власник будівлі", - йдеться у повідомленні. https://terminovo.te.ua/news/146757/

На Чортківщині 35-річний водій отримав важкі травми: його авто злетіло в кювет
trending_flat
На Чортківщині 35-річний водій отримав важкі травми: його авто злетіло в кювет

На Тернопільщині сталася серйозна аварія - автомобіль злетів у кювет і перекинувся. Про це повідомили у ГУНП у Тернопільській області. "У неділю, 8 листопада, близько 12:30 між селами Дністрове та Дзвинячка Чортківського району водій автомобіля ВАЗ-2109 не впорався з керуванням та допустив з’їзд у кювет, де транспортний засіб перекинувся. У результаті аварії численні травми голови отримав водій – 35-річний житель Чортківського району. Його доправили до лікарні", - йдеться у повідомленні.  

На Кременеччині попрощаються з лікарем-офтальмологом
trending_flat
На Кременеччині попрощаються з лікарем-офтальмологом

На Кременеччині помер лікар-офтальмолог місцевої лікарні Севастьян Мартинчук. Про це повідомили у Кременецькій лікарні. Лікар відійшов до вічності 7 листопада. "Севастьян Андрійович був висококваліфікованим лікарем, відданим своїй професії та медицині. Його професійність, людяність, доброзичливість і багаторічна праця назавжди залишаться у пам’яті колег, пацієнтів та всіх, хто його знав. Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким покійного. Світла пам’ять про Севастьяна Андрійовича назавжди залишиться у наших серцях", - йдеться у заяві.  

Туалетний папір в офіс: як розрахувати запас
trending_flat
Туалетний папір в офіс: як розрахувати запас

Туалетний папір, здавалося б, дрібниця, але саме через неї може зупинитися весь робочий день. Туалетний папір в офісі закінчується завжди невчасно: в п'ятницю ввечері, перед довгими вихідними або в розпал ділових переговорів. Office Better розібрався, як правильно підрахувати потребу і більше не стикатися з цією проблемою. Скільки рулонів витрачає один офіс Середньостатистична людина використовує від 50 до 100 аркушів туалетного паперу на день. У перерахунку на стандартний рулон із 150–200 аркушів це приблизно один рулон на 2–3 дні при щоденному відвідуванні вбиральні. В офісному середовищі картина дещо інша. Один співробітник у середньому витрачає 1–2 рулони на тиждень, залежно від режиму роботи та кількості відвідувань санвузла протягом дня. Якщо офіс приймає клієнтів або відвідувачів, витрата зростає пропорційно їхньому потоку. Ці цифри варто брати за базу, але не за абсолютну норму. Тип паперу, кількість шарів і щільність аркуша суттєво впливають на фактичну […]