Ми знову покоління тих, хто бачить ветеранів війни. Тільки тепер вони серед нас

ветерани війни
Колись я думала, що ми останнє покоління, яке бачить живих ветеранів війни. З кожним наступним Днем Перемоги на параді біля пам’ятника в центрі нашого села їх було все менше і менше.
Дев’ятого травня в школі не вчилися, вихідний. Проте кожен в Білозірці знав на котру годину парад, одне слово, але так багато означало для жителів нашого села.
Святково зібрані учні з великими букетами нарцисів, тюльпанів, ранніх півоній і розбитого серця поспішали до школи, звідки велелюдною ходою рушали в центр села до пам’ятника, попереду всіх йшли одинадцятикласники, вони несли велику гірлянду з ялинки і квітів, яку мали покласти на меморіал, де закарбовані імена тих односельчан, які загинули на війні.
Назустріч шкільній рушала така ж хода, тільки з церкви, її очолював священник, хористи та чоловіки з форенґлями (в нас так кажуть).
В самому ж центрі, на площі вже чекали люди, всі магазини були закриті, молодші чи старші, але обов’язково поспішали на парад.
Хвилина мовчання, покладання квітів, промови священника і сільського голови, сумні пісні учнів, молебен…. І тільки ветерани, ті, хто пережив ті страшні події, стояли мовчки, схиливши голови, а по стареньких зморщених щоках текли сльози. Чоловіки й жінки з орденами на грудями не намагалися стояти десь попереду всіх чи якось виділятися, навпаки. Вони завжди стояли під широкими деревами горобини, ніби намагаючись ховати там свій біль.
Не уявляю, що відчували вони, коли читали імена загиблих на війні односельчан, серед них же були їхні друзі чи рідні, там був чийсь брат чи тато, чиясь бабуся була закатована за те, що не зрадила своїх, а чиясь бачила на власні очі,як вбили її тата…
Я скажу те, за що мені насправді соромно і дуже прикро, але буду відвертою з вами. Ми співали пісні про ветеранів, про загиблих Героїв, розказували вірші, сповнені невимовного болю, дякували, але так мало проживали той біль разом з ними.
Не знаю чому… Чи в силу віку, може, в силу того, що ми цього не бачили на власні очі, чи тому, що роками влада нас вчила, що то велике свято, концерти, танці, пікніки…
А що ж святкувати?
Пам’ятаю, як в одинадцятому класі ми носили по своїй вулиці святкові листівки ветеранам, які дочекалися того Дня Перемоги, дві бабці в кількох словах розказували, що їм довелося пережити, суцільний біль, який не відпускав навіть крізь роки.
Ніколи в житті ми не могли уявити, що моя думка, описана в першому рядку, буде хибною, що ті хлопці, які несли квіти до пам’ятника чи несли почесну варту з муляжем автомату візьмуть в руки справжній.
Ми знову покоління тих, хто бачить ветеранів війни, тільки тепер вони серед нас, вони чи не в кожній сім’ї, вони наші друзі, близькі родичі, сусіди, однокласники. І найбільше я боюся, що колись, в далекому майбутньому, наші внуки чи правнуки зможуть пробачити, як зробили це ми, тих, хто століттями знищував нас, просто за те, що ми українці, що ми живемо своє життя.
Пам’ятаймо тих, хто боровся за Україну. Пам’ятаймо тих, хто бореться за неї знову.
Ольга Бітківська – волонтерка з Лановеччини

About the author

пиво
trending_flat
Творець легендарного “Жигулівського” народився на Тернопільщині: тепер його спадщину відроджують у Козові

У селищі Козова на Тернопільщині варять пиво, яке тримає в собі історію цілої епохи. Тут народився Альфред фон Вакано - австрійський дворянин, який подарував світу легендарне "Жигулівське" пиво і заснував найбільшу броварню в Росії. Сьогодні в його рідному місті місцевий підприємець Володимир Ярема, засновник "Козівської  ремісничої броварні", відроджує древні пивоварні традиції. Тож розповідаємо, як у Козові повертають автентичний смак Галичини. Австрійський дворянин з Козови, який змінив історію пивоваріння в Росії 12 травня 1846 року в Козові народився Альфред фон Вакано - людина, яка згодом прославила це маленьке містечко на весь світ. Його батько Філіп керував землемірчою експедицією, описував землі Козови, а мати походила з відомого австрійського роду баронів Стедліх. Після повернення до Відня хлопець здобув освіту у Віденській комерційній академії, навіть встиг повоювати в австро-прусській війні 1866 року. У 80-х роках ХІХ століття фон Вакано став першим, хто почав варити […]

пожежа
trending_flat
На Зборівщині виникла пожежа на господарстві

На Тернопільщині виникла пожежа на господарстві. Загорілась господарська будівля. Про це повідомляють у пресслужбі ГУ ДСНС у Тернопільській області. "1 грудня о 06:18 до оперативно-диспетчерської служби надійшло повідомлення про пожежу в селі Грабківці Зборівської територіальної громади. Загоряння виникло в господарській будівлі на площі 16 кв. м. Завдяки злагодженим та професійним діям бійців ДСНС пожежу було оперативно ліквідовано, а будівлю врятовано від повного знищення. З настанням холодів кількість пожеж у житловому секторі та господарських спорудах традиційно зростає. Найчастішими причинами стають порушення правил експлуатації пічного опалення, перевантаження електромережі та необережне поводження з вогнем", - йдеться у повідомленні.

trending_flat
Йому було лише 23. На Щиті повертається доброволець Володимир Демчишин

Йому було лише 23 роки. Він повернувся з-за кордону, аби піти добровольцем на фронт, коли почалось повномасштабне вторгнення росіян. На жаль, життя воїна Володимира Демчишина обірвалось надто рано. Про втрату бійця повідомив очільник Великоберезовицької громади Олег Кохман на своїй сторінці у соцмережах. "Сумна звістка чорною птахою прилетіла у Великогаївську громаду. Кривава війна обірвала життя зовсім юного Володимира Васильовича Демчишина (30.07.2001 р.н) із Великих Гаїв. Йому було лише 23. Володя був одним із тих, хто без вагань став на захист рідної землі. У лави Збройних Сил України хлопець пішов у березні 2024 добровольцем, сумлінно виконував свій обов'язок, обіймаючи посаду старшого стрільця-оператора. Він з тих, хто не знав страху, завжди готовий прикрити побратима і до останнього подиху був вірним присязі. 9 липня 2025 батьки отримали сповіщення, що їх Володя - зник безвісти. Майже 5 місяців болючого очікування тривожили родину та громаду, і […]

Кременецький замок
trending_flat
У Кременці знайшли справу про ката, який урятував цілительку від смерті

У Кременці 1759 року місцевий кат відмовився виконувати вирок суду і втік разом із засудженою. Адвокат з Кременця Віталій Сідоров виявив у архіві справу про звинувачення 34-річної Марцини у чаклунстві. Жінку судили за те, що вона лікувала людей травами без дозволу церкви та тримала вдома наперстянку і полин. Сусіди свідчили, що Марцина лікувала рани незрозумілою маззю, а після її доторку до хворого немовляти дитина одужала. Громада вважала це неприродним. На суді двоє райців запропонували «випробування водою», але суддя Остап Рудзінський відхилив цю пропозицію. Кат Шаркан, відомий своєю суворістю, несподіваної відмовився виконувати вирок. За словами дослідника, коли Марцина сказала: «Я нікого не кривдила. Якщо ви шукаєте винну - знайдіть того, хто вас лякає, а не того, хто лікує», кат поклав на стіл полиновий вузлик. Це означало відмову від виконання вироку. Судді припинили засідання і не оголосили вироку. У документах є запис […]

ДТП
trending_flat
На Зборівщині у страшній аварії загинув молодий чоловік

На Зборівщині сталася аварія з летальними наслідками. У ДТП загинув молодий чоловік, уродженець Луганської області. Про це інформують у пресслужбі тернопільської поліції. "Аварію зі смертельними наслідками зареєстрували слідчі Зборівського відділення поліції 29 листопада о 1:25. Водій Peugeot 405, житель Львова, поблизу села Метенів Зборівської громади збив пішохода. Потерпілий - уродженець Луганської області 1989 року народження. Чоловік знаходився на проїжджій частині дороги, а в результаті отриманих травм - загинув на місці ДТП. За даним фактом слідчі поліції відкрили провадження відповідно до частини 2 статті 286 Кримінального кодексу України", - йдеться у повідомленні поліції. Нагадаємо, "Терміново" повідомляло, що у моторошній аварії на Кременеччині загинув 15-річний хлопець.

алабай
trending_flat
Прив’язали і покинули. У Чорткові рятують породистого собаку (відео)

У Чорткові волонтери шукають нових господарів для алабая, якого колишні власники залишили на смітнику. Собаку знайшли прив'язаною мотузкою до дерева. Про це розповіла волонтерка Юлія у спільноті «Чортків Безпритульні Тварини». Жінка пояснила, що тварина – самка віком близько п'яти-шести років. «Собаку породи алабай прив'язали мотузкою до дерева на смітнику… Це дівчинка. Вік 5–6 років. Дуже добра і спокійна і лагідна», – написала волонтерка. Собаку стерилізують перед передачею новим господарям. Волонтери готові доставити тварину у Тернопільській та сусідніх областях. Усі, хто хоче допомогти, можуть телефонувати за номером 095 082 22 12.

Контакти редакції: terminovo.te@gmail.com
м. Тернопіль, Кульчицької 2А
+380935295439
ПАРТНЕРИ

Новини Тернополя та Тернопільської області

Copyright

2018 – 2025