Ми знову покоління тих, хто бачить ветеранів війни. Тільки тепер вони серед нас

ветерани війни
Колись я думала, що ми останнє покоління, яке бачить живих ветеранів війни. З кожним наступним Днем Перемоги на параді біля пам’ятника в центрі нашого села їх було все менше і менше.
Дев’ятого травня в школі не вчилися, вихідний. Проте кожен в Білозірці знав на котру годину парад, одне слово, але так багато означало для жителів нашого села.
Святково зібрані учні з великими букетами нарцисів, тюльпанів, ранніх півоній і розбитого серця поспішали до школи, звідки велелюдною ходою рушали в центр села до пам’ятника, попереду всіх йшли одинадцятикласники, вони несли велику гірлянду з ялинки і квітів, яку мали покласти на меморіал, де закарбовані імена тих односельчан, які загинули на війні.
Назустріч шкільній рушала така ж хода, тільки з церкви, її очолював священник, хористи та чоловіки з форенґлями (в нас так кажуть).
В самому ж центрі, на площі вже чекали люди, всі магазини були закриті, молодші чи старші, але обов’язково поспішали на парад.
Хвилина мовчання, покладання квітів, промови священника і сільського голови, сумні пісні учнів, молебен…. І тільки ветерани, ті, хто пережив ті страшні події, стояли мовчки, схиливши голови, а по стареньких зморщених щоках текли сльози. Чоловіки й жінки з орденами на грудями не намагалися стояти десь попереду всіх чи якось виділятися, навпаки. Вони завжди стояли під широкими деревами горобини, ніби намагаючись ховати там свій біль.
Не уявляю, що відчували вони, коли читали імена загиблих на війні односельчан, серед них же були їхні друзі чи рідні, там був чийсь брат чи тато, чиясь бабуся була закатована за те, що не зрадила своїх, а чиясь бачила на власні очі,як вбили її тата…
Я скажу те, за що мені насправді соромно і дуже прикро, але буду відвертою з вами. Ми співали пісні про ветеранів, про загиблих Героїв, розказували вірші, сповнені невимовного болю, дякували, але так мало проживали той біль разом з ними.
Не знаю чому… Чи в силу віку, може, в силу того, що ми цього не бачили на власні очі, чи тому, що роками влада нас вчила, що то велике свято, концерти, танці, пікніки…
А що ж святкувати?
Пам’ятаю, як в одинадцятому класі ми носили по своїй вулиці святкові листівки ветеранам, які дочекалися того Дня Перемоги, дві бабці в кількох словах розказували, що їм довелося пережити, суцільний біль, який не відпускав навіть крізь роки.
Ніколи в житті ми не могли уявити, що моя думка, описана в першому рядку, буде хибною, що ті хлопці, які несли квіти до пам’ятника чи несли почесну варту з муляжем автомату візьмуть в руки справжній.
Ми знову покоління тих, хто бачить ветеранів війни, тільки тепер вони серед нас, вони чи не в кожній сім’ї, вони наші друзі, близькі родичі, сусіди, однокласники. І найбільше я боюся, що колись, в далекому майбутньому, наші внуки чи правнуки зможуть пробачити, як зробили це ми, тих, хто століттями знищував нас, просто за те, що ми українці, що ми живемо своє життя.
Пам’ятаймо тих, хто боровся за Україну. Пам’ятаймо тих, хто бореться за неї знову.
Ольга Бітківська – волонтерка з Лановеччини

About the author

Гищук
trending_flat
Помер відомий аграрій та екскерівник районної держадміністрації з Тернопільщини

23 лютого 2026 року помер Володимир Тимофійович Гищук - голова фермерського господарства «Широка нива». Він прожив життя, повністю присвячене землі та хліборобській справі. Про втрату розповіли на сторінці Більче-Золотецької сільської ради. Свій шлях Володимир Гищук розпочав як звичайний спеціаліст у сільському господарстві. З часом він виріс до керівника господарства, а потім очолив районну державну адміністрацію. Десятки років він пропрацював у аграрній галузі краю. Редакція "Терміново" висловлює співчуття родині та близьким померлого.

Віталій Скакун
trending_flat
Він став живою перепоною для ворога: історія Віталія Скакуна з Тернопільщини, який підірвав себе разом із мостом у перший день Великої війни

Сьогодні, у четверті роковини повномасштабного вторгнення, згадуємо Героя з Тернопільщини Віталія Скакуна, який 24 лютого 2022 року пожертвував собою, прикривши побратимів. Його подвиг став одним із перших символів героїзму українських захисників у лютому 2022 року — прикладом усвідомленої жертви заради порятунку побратимів і стримування ворога. Подвиг 24 лютого 2022 року У перший день повномасштабного вторгнення російські війська проривалися з окупованого Криму на материкову Україну. Однією з ключових точок був автомобільний міст біля Генічеська на Херсонщині. Віталій Скакун отримав завдання замінувати переправу. Коли ситуація різко ускладнилася і часу на відхід не залишалося, він свідомо підірвав міст разом із собою, щоб зупинити просування російської колони та дати шанс українським підрозділам перегрупуватися. Цей вчинок затримав ворога на критично важливому напрямку в перші години вторгнення. Вшанування і пам’ять 26 лютого 2022 року Володимир Зеленський посмертно присвоїв Віталію Скакуну звання Героя України. У його рідних […]

телефон
trending_flat
Працівник пресслужби мерії адміністрував пабліки для ухилянтів на Тернопільщині

Працівник пресслужби Чортківської міськради вів Telegram- і Viber-канали, де публікував маршрути та місця роботи військових ТЦК і СП. Чортківський районний суд затвердив угоду про визнання винуватості - чоловіка засудили до 5 років ув'язнення з іспитовим строком один рік. З травня 2024 року по листопад 2025-го мешканець Чорткова адмініструв одразу три спільноти: Telegram-канал на 1,5 тисячі читачів, Telegram-групу на 12 тисяч підписників і Viber-групу з такою ж кількістю учасників. Там він розміщував інформацію про пересування та місця дислокації військових, які проводять мобілізаційні заходи, - це допомагало учасникам груп ухилятися від призову. Про це повідомляє "Судовий репортер". Наприкінці листопада 2025-го у будинку чоловіка провели обшук. З'ясувалося, що адміністратором спільнот виявився штатний спеціаліст пресслужби Чортківської міської ради. За два місяці він уклав угоду з прокурором, визнавши свою провину. Вирок суду датований 18 лютого 2026 року, про нього повідомив «Судовий репортер».

школи
trending_flat
Які тернопільські школи стануть гімназіями, а які – ліцеями: перелік

На черговій сесії Тернопільської міської ради затвердили план формування мережі закладів освіти на 2026-2027 навчальний рік. Документ визначає, які школи міста стануть гімназіями, а які - ліцеями. Реформа Нової української школи передбачає поділ загальноосвітніх закладів на два типи: гімназії з початковими та базовими класами і ліцеї зі старшими профільними класами. Обговорення тривали понад рік - до процесу залучали педагогів і батьків у кожному навчальному закладі міста. Про це повідомили у Тернопільській міській раді. Управління освіти паралельно перевіряло школи: дивилися на матеріально-технічну базу, кадри, розташування закладів та кількість учнів. За затвердженим планом, у гімназії зі структурним підрозділом «Початкова школа» перетворять школи №2, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 13, 14, 17, 18, 20, 22, 23, 24, 26, 27, 29, школу-колегіум імені Йосипа Сліпого, Кобзарівську гімназію, Курівецьку гімназію імені Миколи Бенцаля та Чернихівську гімназію. У цих закладах припинять набір до 10-го […]

trending_flat
Чотири роки великої війни: Україна вистояла

Рівно чотири роки тому, вдосвіта 24 лютого 2022 року, Росія розпочала повномасштабне вторгнення. Путін розраховував на блискавичну кампанію — за різними оцінками, Кремль відводив на захоплення Києва від трьох до десяти днів. Але сталося інакше. Україна зустріла агресора зі зброєю в руках. Ми зберегли Україну У зверненні до українців з нагоди четвертої річниці президент Володимир Зеленський підбив головний підсумок цих років боротьби. «Ми захистили незалежність, ми не програли державність, путін не досягнув своїх цілей. Не зламав українців, не переміг у цій війні. Ми зберегли Україну», — наголосив він. Ці слова — не лише про військові успіхи. Вони про мільйони українців, які залишилися в країні й продовжують жити та працювати попри обстріли. Про тих, хто пішов на фронт. Про тих, хто виїхав і продовжує підтримувати Україну з-за кордону. Про волонтерів, медиків, вчителів, які не покинули своїх місць. Чотири роки у цифрах […]

trending_flat
Автобуси з України до Німеччини: як обрати надійного перевізника

Кількість компаній, які пропонують автобусні рейси до Німеччини, постійно зростає. З одного боку — це добре: є з чого вибирати. З іншого — легко розгубитися і натрапити на перевізника, який не виправдає очікувань. Щоб поїздка пройшла без неприємних сюрпризів, варто знати, на що звертати увагу ще до купівлі квитка. Досвідчені мандрівники радять шукати компанії з підтвердженою репутацією та прозорими умовами — наприклад, Бенц експрес є одним із перевізників, які мають чітко прописані тарифи, розклад і правила бронювання на сайті. На що звертати увагу при виборі перевізника? Прозорість інформації. Надійна компанія завжди публікує на сайті актуальний розклад, вартість квитків, правила провезення багажу та контактні дані. Якщо цієї інформації немає або вона розмита — це привід насторожитися. Відгуки пасажирів. Перед бронюванням варто почитати реальні відгуки — не на сайті самої компанії, а на незалежних платформах або в тематичних групах у соціальних мережах. Зверніть увагу на те, […]

Контакти редакції: terminovo.te@gmail.com
м. Тернопіль, Кульчицької 2А
+380935295439
ПАРТНЕРИ

Новини Тернополя та Тернопільської області

Copyright

2018 – 2025