Дуда Ігор

Україна - Бельгія - 3:1 Винесене в заголовок прислів'я здебільшого означає розчарування через те, що задумане не збулося. Але в даному випадку все навпаки: всупереч скепсису, що панував серед вболівальників (в тому числі й серед тернопільських футбольних провидців), збірна України спромоглася здобути одну з найяскравіших перемог в своїй історії. Одразу скажу: навряд чи варто поринати в ейфорію після цього іспанського успіху. В неділю в бельгійському Генку на команду С.Реброва очікує дуже нелегкий матч-відповідь із розлюченим і доволі амбіційним суперником. Перевага у 2 голи не є мізерною, але й не такою, що гарантує вихід в елітну Лігу А. Перед грою Більшість фахівців, уболівальників (в тому числі й українських) і всезнаючих букмекерів віддавали перевагу бельгійцям - і прізвища їхні в футбольному світі звучать гучніше, і рейтинг збірної вищий. А в збірної України, на додачу до всіляких логістичних труднощів, виникли  ще й кадрові […]

"Розробка цього транспортного хаба  дуже перспективна - глибокодумно промовив серйозний молодик в окулярах, - і обіцяє стати головним  мейнстрімом у створенні нових кластерів. Тому наші провайдери..." Далі я вже не слухав, оскільки спробував поставити  себе на місце пересічного обивателя, не  переобтяженого знанням англійської мови. Ну, гаразд, я нею володію - принаймні, в Нью-Йорку приймали за голландця -  а як же тим бідолахам, які знають її в обсязі "О'кей" і  "Хаудуюденькі були!"? Але навіть мені ота лавина доречних і не зовсім англомовних запозичень, що хлинула у "солов'їну і калинову", здається надмірною. Хоча слід визнати, що не завжди вона є проявом снобізму і бажання справити враження. Англійська мова - менш "соковита" і більш стисла за українську. Займаючись іноді перекладами, зауважив, що англійський переклад за обсягом, як правило, буває суттєво коротшим за оригінальну українську версію. Приміром, довгеньке українське "набір інформаційних підходів, необхідних для […]

Коли, бувало, рано-вранці бачив, як він крокує алеєю парку "Сопільче", то мимоволі забував, що нас з ним роз’єднує вікова дистанція у ціле покоління. Сама енергійна хода цього чоловіка змушувала замислитися над тим, яким невладним буває час над людьми. І наскільки багато встигли вони  зробити за відведений їм долею відтинок. І скільки ще, сподіваюся, встигнуть. Про те, що в Тернополі проживає мій відомий однофамілець, я довідався ще  на початку своєї журналістської діяльності. Тоді не раз доводилося отримувати дивні відгуки на публікації, до яких я був непричетний і тематика котрих ніяк не перетиналася з моєю. Нині зізнаюся: в променях доброї репутації  Ігоря Микитовича мені вдалося трохи "попаразитувати", перш ніж зробив собі сяке-таке ім'я в місцевій журналістиці. Нас, бувало,  плутали в редакціях, виникали майже комічні ситуації з гонорарами... Що таке тематика Ігоря Дуди-старшого (дозволю собі так його назвати), довідався,  не раз побувавши у […]

Трохи більше року тому довелося вперше побачити у нас одягнених у військову форму захисного кольору колумбійців. Деякі з них - мовчазні,  з типовими похмурими обличчями нащадків стародавніх інків; інші - доволі балакучі й галасливі. Предметного спілкування з ними у тролейбусі не вийшло - мої знання іспанської обмежуються десятком-півтора слів, а мої супутники не розмовляли англійською чи французькою. Пригадую, запитав лише їх: "Voluntarios militares?", тобто "Ви - військові добровольці?", на що отримав ствердні кивки головами. Відтоді отих voluntarios доводилося переважно бачити біля установ банків, або в самих них, де вони за допомогою перекладачів масово укладали якісь угоди. Пригадую, ще подумалося: ну, нехай, там, у Колумбії звикають до зброї з малих літ, отож вояки вони, мабуть, вправні. Але ж звикли, напевно, до джунглів і гір, а театр військових дій на сході України дуже відрізняється від звичного для латиноамериканських "ландскнехтів"... Втім, виявляється, що […]