У селі на Тернопільщині пенсіонер відновлює старовинний храм за свої гроші. Про це розповіли у Тернопільській єпархії ПЦУ. Чоловік присвятив цій справі уже 7 років свого життя.
“У селі Литячі Товстенської громади на Тернопільщині наш герой Микола Горбаль втілює свою мрію у життя! Він відновлює римо-католицьку каплицю, яка служить пам’яткою 1887 року.
Зараз Миколі 83 роки, і він присвятив сім років свого життя відновленню цього храму. Зусиллями своєї пенсії та щедрості меценатів він втілює свою мрію.
Кожен цегляний камінчик, який відновлюється, стає символом віри та волі цього неймовірного чоловіка. Нехай його діло буде вдячністю майбутнім поколінням!”, – зазначають у єпархії.
У 1887 році збудували та освятили філіальну муровану каплицю (в деяких схематизмах Львівської архідієцезії в якості дати її спорудження подаються також 1867 та 1868 роки, що малоймовірно). У 30-х роках ХХ століття Литячі вже мали понад півтисячі римо-католиків.
Після війни парафіян-поляків депортували до Польщі, а їхню святиню використовували традиційно, як колгоспний склад. Потім вона перебувала у занедбаному та частково зруйнованому стані. 2017 року Микола Горбаль, член Української Гельсінської спілки та колишній в’язень радянських таборів, який народився і виріс у Литячах, коштом своїм та спонсорів розпочав зовнішнє відновлення каплиці.
Станом на 2021 рік її залишилось відновити всередині. Оскільки у селі відсутні римо-католики, то храм стане греко-католицьким. Його заплановано освятити під титулом св. Йоана Павла ІІ як місце діалогу польської та української культур, а також екуменічний центр, в якому зможуть звершувати богослужіння священники різних Христових Церков.
Довідка:
Микола Андрійович Горбаль народився 10 вересня 1940, Воловець, Дистрикт Краків, Генеральна губернія, Польща — український музикант, поет, політик, громадський діяч, член Української Гельсінкської групи.
Лемко за походженням. Народився в селянській сім’ї. Батько Андрій Горбаль (1898—1961) — сільський інтелігент. Мати Текля, з дому Ветлинська (1906—1995).
1945 року родина разом з усім українським населенням Лемківщини була примусово виселена з Польської республіки до УРСР. Спочатку родина жила у Харківській області, у 1947 р. переїхала в с. Летяче (нині Литячі) Заліщицького району Тернопільської області (нині Чортківський район). У 1957 р. закінчив школу.
У 1963 р. закінчив музичний відділ Чортківського педагогічного училища. Від вересня 1963 р. працював учителем музики в м. Борщів Тернопільської області, керував створеними ним же дитячим ансамблем «Сонце» і молодіжним учительським ансамблем «Подоляночка».
У 1968—1969 рр. навчався на музично-педагогічному факультеті Кам’янець-Подільського педагогічного інституту. 1969 року перевівся на заочне відділення Івано-Франківського педагогічного інституту.
Від 1970 року — викладач естетики у Борщівському технікумі механізації сільського господарства, був диригентом чоловічого хору технікуму.[3]
У 1992—1993 р.р. очолював редакцію інформаційних програм студії «Укртелефільм».
Тричі засуджений та ув’язнений радянським режимом, реабілітований у 1991 році.