Дитячий зразковий театр «Дивосвіт» у Козові народився з мрії Людмили Кульки. Майже сорок років тому вона після закінчення Івано-Франківського педагогічного інституту почала викладати в місцевій загальноосвітній школі. У виші Людмила була активною учасницею молодіжного театру. Їй настільки полюбився цей вид мистецтва, що наважилася створити колектив у школі райцентру.
На її здивування, дитячий театр швидко здобув популярність і через деякий час переїхав у Козівський районний будинок культури. Відтоді засновниця і незмінна режисерка «Дивосвіту» вважає театр своєю третьою дитиною.
“Навіть у відпустці весь час провела з акторами”
«Тепер такі назви для театрів немодні, — зітхає Людмила Кулька. — Мабуть, зараз я б назвала свій колектив якось по-іншому, не так банально. Але тоді мені дуже хотілося саме дивувати людей, глядачів і дітей: сценічним дійством, талантами. Про це свідчить і наше творче кредо: «Через здивування — до істини».
За кілька десятиліть у «Дивосвіті» виросло багато дітей. Режисерка зізнається: хоч і влаштовувала конкурсний відбір у групи, та не могла відмовити тим, хто гаряче прагнув долучитися до гри у виставах. Нерідко заспокоювала схвильовану дитину: «Якщо тобі дуже хочеться, будь ласка, приходи до театру». Інколи «Дивосвіт» був переповненим, кожну групу відвідували понад 30 дітей. Праця зі стількома юними підопічними була нелегкою.
«Тепер я трохи вчена режисерка, знаю, що оптимальна група повинна налічувати 12-15 учнів», — каже засновниця дитячого театру.
Зараз Людмила Кулька опікується двома групами «Дивосвіту» — старшою і молодшою, клубом «Силоам». Віднедавна замислилася над створенням інклюзивного театру. Виникла така ідея випадково.
«На пошту я отримала повідомлення про навчання для режисерів. Не придивилася, що йдеться про інклюзивні театри, заповнила анкету і стала учасницею курсу. Пізніше організаторка мене запевнила, що попри відсутність інклюзивного театру можу долучитися до практичних занять в Zoom, — пригадує режисерка. — Згодом я вирішила набрати групу дітей з інвалідністю. Пробуємо працювати. Маю шестеро учнів, серед них діти з синдромом Дауна та аутизмом. Мені дуже непросто, але з часом я їх хочу долучити до своїх дивосвітівців. Щоправда, зараз на заваді моїм планам карантинні обмеження».
Опіка над «Дивосвітом» вимагає від пані Людмили чимало сил ще й тому, що вона в театрі — людина-оркестр. На її плечах — сценографія, репетиції, доопрацювання зі сценаріями, питання з костюмами. Їй допомагають батьки і дуже підтримують діти. Але клопотів все одно вистачає. Наприклад, щоб створити неординарні сценічні образи Людмила Кулька підшукує цікавий одяг і тканини у секонд-хендах. Завдяки наполегливості керівниці дивосвітівці дожилися до власного костюмерного цеху. Також режисерка самотужки пише тексти до пісень у виставах.
Зрештою, життєвій енергії Людмили Кульки можуть позаздрити деякі її ровесники. До оголошення пандемії вона з дітьми ніколи не сиділа на місці. “Дивосвітівці” об’їхали всю Тернопільщину, гастролювали Україною. Виробили традицію щороку показувати виставу в рамках Форуму видавців у місті Лева. Побували в Німеччині та Польщі. Окрім цього, Людмила Кулька щораз вишукує можливості відвідувати мистецькі фестивалі, охоче подає заявки на курси сценічного мистецтва, тренінги для режисерів. «Мені вже 63 роки, але зараз у мене новий творчий виток», — зізнається пані Людмила.
У відповідь на запитання, як їй вдається все встигати, режисерка «Дивосвіту» щиро сміється.
«Я дуже мало сплю, не є великою господинею, не шию, не плету. Можу забути, що туфлі потребують ремонту, постригтися на місяць пізніше, ніж планувала. Моє життя присвячене театрові. Чоловік мусить мене терпіти. Як там у Джеймса Джойса? «Любиш мене, люби й мою парасольку», — усміхається Людмила Кулька. — Навіть у відпустці я ціле літо просиділа на стадіоні з дітьми. Дотримуючись карантинних обмежень, зробили виставу «Сонечко рятує світ». А зараз готуємо «Крило метелика» Дмитра Тернового. Сильна вистава, піднімає проблему моральності, ставлення до природи. Я дуже переймаюся екологією, серце болить за безпритульних тварин».
До слова, всі вистави Людмила Кулька вибирає лише спільно з вихованцями. Вона шукає саме такі, які б сподобалися дітям, пройняли їхні душі. Благо, зараз є доступ до творів сучасної української драматургії. Затверджують найкращі всі разом. В репертуарі театру — «Усмішка», «Чорна квітка», «Кривенька качечка», «Стриборів ліс», «Лускунчик», «Равлик і Кит» та багато інших.
Товаришувати з друзями, а не телефоном
Одним із найголовніших завдань «Дивосвіту» Людмила Кулька вважає здружити дітей. Каже, що за її спостереженнями, нове покоління втрачає цю здатність. Адже якщо раніше хлопці і дівчата виходили на вулицю, об’єднувалися в групи хоча б задля бешкету, то тепер більшість часу проводять у телефонах. Діти не вміють спілкуватися, знайомитися. Цього їх також навчає «Дивосвіт».
«Несміливі в діти приходять в театр і знаходять друзів. Повірте, це соціальна проблема серед підлітків. Мої підопічні вчаться протистояти булінгу, підтримувати один одного. Діти знаходять в театрі себе, — зазначає Людмила Кулька. — Я дуже хочу, щоб дивосвітівці відчули себе особистостями, могли в житті чогось досягнути. Досягнути в тому світі, де так багато ворожнечі, неприязні, депресій. Мені важливо, щоб діти зрозуміли, що на Землю вони прийшли недаремно».
Про позитивні зміни в характері та світогляді заявляють і випускники дитячого театру.
Яна Личак пригадує, що на перших заняттях у «Дивосвіті» була дуже закритою в собі, боялася публіки, хоч ходила на танці. Вже за кілька років дівчина блискуче грала головну роль Гадюки у виставі «Стриборів ліс». У Козові Яна виборола титул «Найталановитіша дитина року». Її також помітили на фестивалі у Львові і визнали «Найкращою актрисою 2017 року».
Багато теплих спогадів залишив театр у пам’яті сестер-близнючок Олі і Юлі Михайлюк. Дівчата — майбутні музикантки. Свого часу вони допомагали з музичним супроводом вистав. Тепер згадують численні поїздки з «Дивосвітом», найчастіше — мандрівку до Польщі. Там «Дивосвіт» демонстрував іноземцям «Кривеньку качечку».
Тадей Улішак також з усмішкою розповідає про мандрівки «Дивосвіту». Каже, весь колектив почувався, як одна сім’я.
«Пам’ятаю, як ми їздили на Львівський фестиваль «Казка в гаю». У виставі я грав двох другорядних персонажів. Мені треба було швидко переодягнутися. Не встиг я потрапити за лаштунки, як до мене підбігли 6-7 дивосвітівців і допомогли змінити образ. За кілька секунд знову був на сцені, а на мене ошелешено дивилися члени журі. Мабуть, були шоковані тим, як блискавично я перевтілився в іншого персонажа», — пригадує Тадей.
У захваті від «Дивосвіту» і теперішні його учасники, тринадцятирічні юні актори Юля Чикота, Назар Мацишин, Аня Кутнів. Зауважують, що за роки занять в дитячому театрі стали сміливішими, впевненішими в собі, позбулися комплексів, розвинули гарну дикцію та власні таланти. Підлітки розповідають про подорожі і вже забутий страх перед публікою, мрії. Так, якось усім колективом задумали поїхати на фестиваль до далекої Японії, але так і не змогли отримати дозвіл на інсценізацію твору від родичів письменниці Джулії Дональдсон. Писали іноземцям листи англійською, але марно. Проте підлітки вірять, що найзахопливіші театральні перемоги попереду.
Театр «Дивосвіт» відвідують і двоє дітей Лесі Мартинюк.
«Софії 10 років, у «Дивосвіті» вона вже половину свого життя. Заради театру донька покинула танцювальні заняття. Дитина живе Людмилою Василівною. Раніше Софійка була дуже скромною, а тепер вміє себе подати, є авторитетом для друзів, виробила гарну дикцію. За сестрою тягнеться і молодший Назар. Навіть зараз на карантині вдвох ставлять виставу, бо Софія вже визначилася з майбутньою професією: хоче стати режисеркою», — каже Леся Мартинюк. — Крім того, мої діти знайшли в колективі багато друзів. Людмила Василівна навчає їх взаємодопомозі, старші учасники опікуються меншими дітьми. Тому мені, як мамі не страшно відпускати Софію і Назара у поїздки, я знаю, що малі будуть під наглядом, їх ніхто не образить»…
Мар’яна БОБРІВЕЦЬ.
Фото з архіву «Дивосвіту»
About the author
“Його подвиг – це історія про мужність, самовідданість та безмежну любов до своєї країни”: Тернопільщина втратила молодого бійця
Чортківщина в скорботі, адже втратила свого молодого захисника Івана Попика. 17 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання біля села Єлизаветівка Покровського району Донецької області загинув Іван - житель села Капустинці Чортківського району Тернопільської області. Військовий був стрільцем-снайпером у 2-му аеромобільному відділенні 3-го аеромобільного взводу 4-ї аеромобільної роти військової частини А0224. Він віддав своє життя, захищаючи незалежність та територіальну цілісність України. Про це повідомили у групі "Наш край - Чортківщина". "Україна знову втратила одного зі своїх найкращих синів. На фронті загинув Іван Попик – випускник Чортківського навчально-наукового інституту підприємництва і бізнесу Західноукраїнського національного університету. Ця трагічна новина болем відгукнулася в серцях усіх, хто знав Івана, і стала черговим нагадуванням про жахливу ціну, яку платить наша країна за свою свободу. Його подвиг – це історія про мужність, самовідданість та безмежну любов до своєї країни. Іван Попик віддав найцінніше – своє […]
Вода на порозі, а замість городу – озеро: наслідки негоди на Тернопільщині
На Тернопільщині протягом доби негода наробила біди людям. Зокрема затопила житлові будинки, її наслідки ліквідовували рятувальники. На Лановеччині у селі Влащинці після сильного дощу підтопило два приватні будинки. Надзвичайники відкачали воду за допомогою мотопомпи. Про це повідомили в Головному управлінні ДСНС України у Тернопільській області. Читайте також: Підтопило дорогу, городи та домоволодіння. Негода наробила сильної біди на Тернопільщині (фото, відео) Також 3 червня гроза з громом у селі Синява перетворили людські городи на озера, а у Чернихівцях частково обвалився міст.
У Тернополі працівник ТЦК завдав 320 тисяч збитків державі
На Тернопільщині вручили підозру працівнику ТЦК. Чоловік завдав збитків у розмірі 320 тисяч гривень. Працівники Державного бюро розслідувань повідомили про підозру військовослужбовцю Тернопільського обласного ТЦК та СП за службову недбалість, що призвела до значних збитків під час воєнного стану. Про це повідомили в Теруправлінні ДБР у Львові. Слідство встановило, що у травні-липні 2022 року підозрюваний, будучи начальником продовольчого забезпечення, оформлював накладні на видачу харчів військовим, які фактично не проходили службу. В результаті таких дій було безпідставно видано продовольство на понад 3 тисячі осіб, що завдало державі збитків на суму майже 320 тисяч гривень. Через недбалість посадовця, частина продуктів, замість того, щоб потрапити до захисників, які їх потребували, опинилася на смітнику. Наразі слідчі ДБР вживають заходів для відшкодування завданих збитків. Читайте також: СБУ та ДБР проводили масштабну операцію: кого затримали у Тернополі "Дії військовослужбовця кваліфіковано за ч. 4 ст. 425 Кримінального […]
На Покровському напрямку загинув захисник з Тернопільщини Іван Березнюк
На Чортківщині прощатимуться із захисником Іваном Березюком, який боронив українську землю від загарбників. Загинув воїн 3 червня 2025 року під час виконання бойового завдання із стримування військової агресії російської федерації в районі н.п.Новоекономічне Покровського району Донецької області. Про це повідомили у фейсбук-групі "Наш край - Чортківщина". "Звістка про смерть українських захисників завжди є важкою і болісною… Ще один український військовий, ще один наш земляк, що воював за мир та свободу нашої країни, пішов від нас. Зі скорботою повідомляємо що боронячи державний суверенітет і територіальну цілісність загинув наш земляк, Березюк Іван Ярославович 10.08.1969 року народження, житель села Красне Гримайлівської громади. Світлий спомин про нього назавжди залишиться в наших серцях. Щирі співчуття рідним та близьким нашого славного Героя", - йдеться у дописі. Читайте також: Небесне військо поповнилось ще трьома Героями: загинули Анатолій Панасюк, Василь Ющишин і Захар Венчур
Били руками та ногами, тягали за волосся: у Тернополі жорстоко познущались з дівчини-підлітка (відео)
У Тернополі підлітки жорстоко побили дівчину. Відео конфлікту поширюють у соціальних мережах. 3 червня в одному із телеграм-каналів з'явилось відео, на якому група підлітків штовхає, тягає за волосся та всіляко ображає дівчину. Працівники Тернопільського районного управління поліції, за допомогою аналітиків кримінального аналізу та інспекторів ювенальної превенції, оперативно встановили особу постраждалої та двох кривдників, які завдали їй тілесних ушкоджень. "За фактом побиття вже розпочато кримінальне провадження за частиною 2 статті 296 Кримінального кодексу України, яка стосується хуліганства, вчиненого групою осіб. Санкція цієї статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до чотирьох років", - повідомляють правоохоронці. У соцмережах повідомляють, що це не перший інцидент з кривдницею. Раніше вона неодноразово била дівчат. Читайте також: За побиття матері тернополянину загрожують громадські роботи, обмеження або позбавлення волі
Трагічна втрата для однієї з тернопільських лікарень: померла Світлана Придаткевич
Обірвалось життя працівниці Тернопільської обласної дитячої клінічної лікарні Світлани Придаткевич. На 60 році життя та після важкої хвороби померла сестра медичного ортопедо-травматологічного дитячого відділення з травматологічним пунктом Світлана Юліанівна Придаткевич. Про це повідомили у КНП "Тернопільська обласна дитяча клінічна лікарня". "Адміністрація та весь колектив лікарні висловлює щирі співчуття рідним та близьким з приводу непоправної втрати близької людини. У цей скорботний час ми поділяємо Ваше горе, підтримуємо та сумуємо разом із Вами. Віримо, що Господь прийме її світлу та щиру душу в Царство Небесне. Світла пам’ять про Світлану Юліанівну назавжди залишиться в серцях колег. Світла пам’ять", - йдеться у повідомленні. Читайте також: Помер шанований священник з Кременеччини Редакція "Терміново" висловлює щирі співчуття рідним та близьким Світлани. Хай спочиває з миром. Вічна пам'ять.
