Цвітіння синьо-зелених водоростей у розпал літа вже не перший рік можна спостерігати на Тернопільському ставі. Вода вкотре покрилася зеленими маслянистими плямами і має насичений неприємний запах. У вихідні тернополяни масово нарікали, що “цвітіння” води заважає їм відпочивати біля ставу та гуляти набережною, адже шалений сморід стояв на дамбі, біля Надставної церкви, причалу та Циганки. У соцмережі Фейсбук тернополяни масово ділилися негативними емоціями, при цьому висловлювали різні припущення, що ж спричиняє незручності жителям та гостям міста.
Дехто навіть окреслив песимістичний прогноз, що років за 10-15 років став, який завжди був окрасою міста, може стати болотом, або “великою помийною ямою”.
“Це просто жах! Маючи таку окрасу міста і отак запустити її! Нема нікому діла до нього. Дуже шкода, адже в спеку так хочеться до водички, але то неможливо, фу”, – з сумом пише Anna Golovchenko.
“Тільки шо їхав попри озеро і хочу сказати, що за 46 років скільки живу в Тернополі, то ще такого смороду не чув і такої води зелено-синьої не бачив”, – зауважує Vasyl Sus .
“Просто декому у владі “бракує яєць” навести порядок з нелегальними і легальними (дощова каналізація з Нового світу, частини Дружби і Кутківців йде до ставу) каналізаційними стоками до ставу! Для цього не треба багато коштів. Тільки знехтувати “чиїмись” інтересами”, – вважає Ivan Rudakevych.
За даними фахівців, причиною “цвітіння” води на Тернопільському ставі є забруднення водойми нечистотами, висока температура повітря та мала проточність води. Коли вода прогрівається вище 22 градусів, кисень “тікає” – приблизно так само, як з води вилітають бульбашки повітря, коли її кип’ятити. Від браку кисню у воді синьо-зелені водорості гинуть, тому і з’являється неприємний запах.
Проблема повторюється щороку. Чому ж її досі не вирішили?
Вміст токсичних сполук зашкалює
Насправді Тернопільський став – у доволі проблемному стані і потребує порятунку. Науковці мають напрацювання, однак їх влада не спішить втілювати.
– Міськрада у 2017 році дала нам декілька десятків тисяч на моніторинг ставу. Ми це зробили. Написали звіт, книжку, програму для міської ради, яку згодом затвердили, всі кроки. Але їх треба було комусь робити. Бо ми навчально-наукова установа, ми такими речами не займаємось, – розповідає доктор біологічний наук, професор Тернопільського педуніверситету Василь Грубінко. – Насправді прийнята міською радою Програма розвитку водосховища «Тернопільський став» на 2017-2019 рр. виконана лише відсотків на 30%.
Зауважимо, що 2017 році науковці провели топографічну зйомку дна Тернопільського ставу вперше за 40 років та визначили стан води. Результати їх неприємно вразили. На дні накопичилось чимало токсичного мулу, подекуди висотою 2,5 метри. А вміст окремих елементів у ставі в десятки, а то й в сотні разів перевищують норму. Зокрема, став дуже залужений, його треба закислити. Також тут великий вміст аміаку, свинцю, який викидається з транспорту. А натрію у ставі стільки, що його можна назвати “слабосолоним озером”. Ймовірно, що сіль потрапляє від посипання взимку льоду та снігу.
Обіцянками “годують” з 2016 року
Про програму порятунку Тернопільського ставу місцеві посадовці почали говорити ще у 2016 році.
Чиновники озвучували обіцянки, що вже вже за два роки проблеми ставу вирішать. Проте наразі вдалося реалізувати лише один проєкт – будівництво смуги аераційних фонтанів, які мають збільшувати проточність води та збагачувати її киснем. Втім, вони не допомогли уникнути проблеми. Кожного літа став продовжує цвисти і смердіти, до того ж у ставі ще й почала масово дохнути риба.
План порятунку ставу, як свідчать публікації у ЗМІ та телепрограми, посадовці представляли у березні 2017 року.
– За оцінками біологів, став за 5-10 років вже може перетворитися на болото. Однак план порятунку є, – говорив тоді заступник міського голови Леонід Бицюра. – Прийнята програма з відновлення екосистеми ставу і наразі проєктанти працюють з трьома проєктно-кошторисними документаціями.
Проблеми ставу тоді найперше планували вирішити за допомогою аераційної системи вартістю 7 млн грн і спеціальних водоростей “зелена свиня”, на придбання яких планували витратити мільйон.
– Це спеціальні бактерії, які борються з забрудненням. Засипаються всі ці речі в став і гарантія від 3 до 5 років, що став буде ідеально чистий і жодних проблем не буде взагалі, – запевняв начальник управління ЖКГ міськради Олег Соколовський під час прес-конференції у березні 2017 року. – Для прикладу в гідропарку була водойма вся заросла, неможливо було дивитися. Я кажу: покажіть. Насипали, за 15 днів водойма була ідеально чиста.
Проте цю опимітичну ідею не реалізували. Як повідомив Олег Соколовський, співпрацю з організацією, яка мала продати місту “зелену свиню”, налагодити не вдалося.
– Вони самі нас знайшли, розказували нам, на скільки це круто. А як дійшло до діла, коли побачили, що ми почали вникати у все, зразу пропали з кінцями, – пригадує посадовець. – Так, вони демонстрували свій засіб на невеличкій водоймі і це працювало. Але це попахувало аферизмом. Гроші ми готові були виділяти. Але коли почали вимагали сертифікати, то представники даної структури раптово зникли.
На найпроблемнішу зону забракло коштів
Поки чиновники думають, як же зарадити вирішити проблему, тернополяни щоліта і далі змушені миритися зі смородом в час цвітіння водоростей. Що ж насправді було зроблено для порятунку ставу за останніх три роки і чому досі не вдалося попередити неприємний запах та цвітіння водойми?
Заступник міського голови Леонід Бицюра, який відповідальний за виконання міської програми розвитку ставу, щороку розповідає журналістам практично одне і те саме. Виглядає, що весь цей час влада займалися більше теорією, ніж практикою. Тоді як проблему з потраплянням нечистот і шкідливих сполук у став чи з розчищенням дна від мулу досі не вирішили.
За словами Бицюри, нинішній стан ставу є результатом того, що близько 50 років ним взагалі ніхто не займався.
– Це нирка Тернополя, в яку активно зливають продукти життєдіяльності. І зараз йде накопичення аміачних сполук, фосфатів. На це накладається недостатня проточність. Для водоростей це сприятливе середовище, – каже чиновник. – Головне завдання – це збільшити проточність озера. Основне русло ставу йде попри парк “Загребелля”, відповідно в зоні Надставної церкви циркуляція води практично не відбувається і тут найбільш яскраво виражені процеси цвітіння.
Проблему застою води мала б вирішувати аераційна система, четверту чергу якої цього планували продовжити аж до Надставної церкви.
-Проєктно-кошторисна документація вже готова, але ми змушені були відмовитися від фінансування через те, що впали доходи міського бюджету, – пояснює Бицюра.
Він вважає, що аераційним фонтанам, які встановили на набережній, вдалося частково вирішити проблеми ставу завдяки пожвавленню водообміну та насичення води киснем.
– Якби їх там не було, ми мали б ще більші проблеми, – переконує заступник міського голови. – Ми зараз спілкуємось з фахівцями, і вони кажуть, що вже в річках та озерах є інший вид такої водорості, яка утворює такий шар, що навіть човен не може пройти. Якби у нас не було аераційної системи, ми мали б дуже погану ситуацію.
“Біля Надставної церкви необхідний стік води”
Чому водорості смердять і яку роль для них відіграє аераційний фонтан, пояснює науковець Тернопільського педуніверситету Андрій Пальчик, який активно цікавиться питаннями очищення ставу і бере участь у розробках щодо вирішення даної проблеми.
– Синьо-зелені водорості цвітуть в силу того, що в них є харчове середовище, тобто нечистоти. Також їх цвітінню сприяє спека, застій води, зміління озера, – пояснює науковець. – Власне тому встановили аераційні фонтани. Їх мета максимально наповнити повітрям хоча б прибережну територію для того, щоб водорості просто не задихалися. Бо коли вони задихаються, тоді починають неприємно пахнути.
За словами Пальчика, синьо-зелені водорості плавають на поверхні води практично рівномірно. А коли вітер їх зганяє в одну сторону (як правило, поблизу Надставної церкви), водорості скупчуються, їм не вистачає повітря і вони помирають. Від цього і з’являється сморід.
– Аераційний фонтан мав би давати ефект насичення киснем, щоб ці водорості не вмирали хоча б одразу. А потім може їх вітер розжене або похолодає. Але у спекотну погоду, коли їх дуже багато, фонтани не дають результату, – зауважує Андрій Пальчик. – Вихід – треба поглиблювати дно. Це зменшить температуру води, тоді теоретично ця проблема була б ліквідована.
Науковець додає, що має бути додатковий стік від Надставної церкви, тоді б це теж помогло вирішити проблему.
– Сам фонтан не зможе змінити кардинально картину, – переконаний Пальчик. – Можливо, на якусь долю трохи зменшить сморід. Думаю, якби його не поставили, то можливо, запах був би сильніший.
Став забруднюють навколишні села
Аерація води допомагає лише частково, погоджується Леонід Бицюра. Бо проблема забруднення ставу комплексна і потребує вирішення багатьох питань. Зокрема, значну проблему становить забруднення води фекаліями. Це неканалізовані Кутківці і Пронятин, села вверх по течії, починаючи від Залізців, продовжуючи Івачевом, Ігровицею, Біла, Глибочок.
– У приватних секторах – неякісні септики, – стверджує Леонід Бицюра. – Все звідти переноситься у Тернопільський став. Також забруднення йдуть зі сторони комбайнового заводу. Є потрапляння у став нафтопродуктів, хімічно-побутових засобів, отрутохімікатів з полів. Засміченість прибережних смуг річки Серет, озер.
Леонід Бицюра додає, що мав минути певний час, перш ніж у влади міста з’явилося усвідомлення того, що треба розглядати очищення не лише Тернопільського ставу, а й річки Серет та її приток.
За словами чиновника, зараз треба вести перемовини з сусідніми ОТГ, щоб було розуміння екологічної проблематики і співпраця.
– Я виходив на моторному човні на став. Дивився всі ділянки, де утворилися плями, де була характерна смуга забруднення, – каже Бицюра. – Ми замовили дослідження води та мулу. Відібрали взірці по Центру ставу, в районі Надставної церкви, в районі шлюзів, комбайнового заводу, в районі гребного каналу. Аналіз покаже характер забруднення. Одна справа фекалії, а інше, якщо йде забруднення промисловими викидами. Треба буде шукати винуватців, які це роблять.
Однак незрозуміло, чому це не зроблено досі! Озеро цвіте з року в рік, тернополяни влітку в пору цвітіння водорстів не можуть без огиди пройти повз водойму, а чиновники досі розповідають, що “треба вести перемовини” і “шукати винуватців”. З такими підходами і темпами роботи Тернопіль має всі шанси втратити став…
Планують очистити мул і модернізувати шлюзи
Наразі в мерії не дуже можуть похвалитися результатами. Відтак продовжують “годувати” планами.
Зокрема, обіцяють почистити мул в районі Надставної церкви та ще двох точках. Для цього було проведено водолазні обстеження дна, щоб побачити, що там відбувається.
– Якраз закінчується проектування, – каже Леонід Бицюра. – Також у планах – ще один важливий гідроінженерний об’єкт – це модернізація шести шлюзів. Скільки коштуватимуть ці роботи наразі сказати не можу, оскільки відбувається завершення проектування, дораховують монтаж. Вартість буде відома після експертизи. По очистці ставу від мулу також наразі все дораховуємо, бо є питання місця утилізації донних відкладів. Щоб мати кінцевий кошторис, треба дочекатися результату дослідження мулу. Тоді будемо бачити, куди можемо його транспортувати для утилізації та захоронення. Безпечний він чи токсичний. Можливо, зможемо запропонувати сільськогосподарським підприємствам використати його в якості добрива.
Ще у планах міськради – зробити придонний спуск біля Надставної церкви в для активного перемішування нижнього і верхнього шару води. Саме в нижньому йдуть процеси гниття і це мертва зона для живих організмів. Проєктна документація готова.
– Вже цього літа у нас стоїть завдання зробити очищення дна від мулу і сподіваємось, що вдасться зробити модернізацію шлюзів. Це непроста робота, яка не робилися 40 років, – каже Бицюра. – Фінансуватимемо ці об’єкти за кошти міського бюджету.
Програму “провалили” через оптимістичні прогнози
Програма розвитку Тернопільського ставу була розрахована на 2017-2019 роки. Її не вдалося повністю виконати насамперед через брак фінансування, зауважує Леонід Бицюра.
– Але оскільки в нас не було спеціалізованої програми охорони навколишнього середовища, ми зробили таку загальну програму, розраховану на 2020-2023 рік. І там є окремий розділ про став, – говорить чиновник. – Не було потреби його виділяти в окрему програму. З того, що було заплановано у програмі 2017-2019 року, то аераційну систему ми зробили, проєктування по придонному спуску ми зробили, у планах були роботи по очистці мулових відкладень – ми їх будемо робити тільки цього року. Тому це все десь посунулося. Це був оптимістичний прогноз на три роки, треба мінімум 5.
У міську програму охорони навколишнього середовища перенесли і будівництво четвертої черги аераційного фонтану, облаштування придонного спуску біля Надставної церкви, поглиблення ставу та очищення від мулу. Також нова програма передбачає модернізацію шлюзів і будівництво колектора.
Останнім етапом попередньої програми розвитку ставу мало бути внесення рослин і зариблення ставу, аби збалансувати флору і фауну. Це теж зроблять, але вже коли виконають всі вищезгадані роботи. Орієнтовно – десь у 2022 році, вважає Леонід Бицюра.
– Поки ми не очистимо воду і не наблизимо її до безпечних параметрів, ні в зарибленні, ні в занесенні груп рослин просто немає змісту, – пояснює посадовець.
За його словами, для того, щоб зрозуміти, що відбувається з ставом, представники тернопільської влади спілкувалися з багатьма фахівцями України.
– Це і тернопільські науковці, задіювали ми і колег з міста Ольштин на півночі Польщі, де є багато озер. Там є серйозні університети, які здійснюють науковий супровід очистки водойм, – розповідає заступник мера . – До Тернополя приїжджали троє польських спеціалістів. Вони оглядали дослідження по ставу і в принципі їх висновки не такі песимістичні. До речі, придонний спуск води – це їхня пропозиція.
Нагадаємо, дану ідею щодо спорудження додаткового стоку розкручував у своїй передвиборчій програмі тодішній мер Роман Заставний ще 10 років тому(!). Однак чомусь проєкт, який би забезпечив проточність води біля Надставної церкви, досі не втілений.
Для розведення корисних водоростей потрібен мільйон
Цвітіння ставу триватиме близько місяця, прогнозує Леонід Бицюра.
– Це все таки природний процес. Ми його можемо лише обмежити, – констатує заступник міського голови. – Були задуми доселити зелені водорості, які б збалансовували ці синьо-зелені. Є унікальна розробка професора Грубінка. Він створив генератор для виробництва зелених водоростей. Але це треба пробувати на меншій водоймі.
Зелені водорості – це складна технологія, яка дуже добре працює на невеликих озерах, ставках, зауважує Бицюра. На 300 га озера , яке не є самостійною екосистемою і залежить ще від інших водойм, такі водорості ситуації кардинально не змінять, вважає чиновник.
У свою чергу професор Грубінко переконаний у протилежному і сподівається, що розробку місцевих науковців таки впровадять. Затримка за фінансуванням. Адже нині науковці можуть виготовити зелені водорості лише в малому об’ємі, а цього недостатньо для очищення ставу.
– Є дві групи водоростей – зелені і синьо-зелені. Цвітіння води викликають синьо-зелені. Їх співвідношення в нормі має бути на користь зелених. А оскільки синьо-зелених є більше, то вони цвітуть і є таке поняття “цвітіння “водойми, – пояснює професор Грубінко. – Просто треба повернути співвідношення на користь зелених водоростей. Їх треба вирощувати у спеціальних установках.
Педуніверситет має тільки установку на одну тонну, яку виготовили за власні та спонсорські кошти для наукових розробок. Експериментальна водорость є, але у ставі дуже великий об’єм води: 4,5 куб. км. Для досягнення результату, за даними професора, потрібно хоча б 6-тонну установку для вирощення зелених водоростей. Все це обійдеться орієнтовно у мільйон гривень.
– Минулого року ми це рахували, коли подавалися на громадський бюджет, – каже Василь Грубінко. – Але ми не пройшли, бо ми державна установа. Нам пояснили, що міська рада не може фінансувати держустанови.
Чому у мерії не підказали ідейникам задуму подати такий важливий для міста проєкт від громадської організації, аби таки його втілити – не зрозуміло.
У будівництві однотонного біологічного реактора брав участь і кандидат технічних наук Андрій Пальчик, який є доцентом кафедри комп’ютерних технологій педуніверситету.
– Професор Грубінко з колегами ведуть біологічну частину проєкту, а я відповідають за технологічний аспект – забезпечити процес, щоб водорості добре почувалися в цьому інкубаторі, – розповідає науковець. – Цього року, якщо нам дадуть дозвіл, ми теоретично можемо спробувати починати підселення цієї культури у невелику водойму у парку Шевченка. Хоча для ефективності у Ставі їх треба виготовити дуже велику кількість.
Андрій Пальчик каже: якби місто профінансувало роботу лабораторії і будівництво біологічних реакторів для вирощування зелених водоростей, тоді б їх можна було постійно запускати в став і вони допомогли б вирішити проблему. За його даними, щоб досягти результату потрібні реактори хоча б на 10 тонн.
– Замість токсичних водоростей будуть корисні. Якщо вони будуть розмножуватися, їх будуть їсти мілкі ракоподібні та інші істоти. А тих їстиме риба і все це дасть позитивний вплив на екосистему цілого ставу, – міркує Пальчик.
Зауважимо, що часто самі посадовці плутають зелену водорость, яку розводять науковці, з так званою “зеленою свинею”, яку планували закинути в став кілька років тому.
– “Зелена свиня” є в продажі, її привозять з закордону, але як правило її використовують для очищення ям та туалетів в сільській місцевості, – пояснює професор Василь Грубінко. – Ми маємо патент на нашу зелену водорость – хлорелу. Але до виробництва поки не дійшли , бо ми не виробнича організація. Хоча ту технологію можна спокійно поставити на виробництво, але для цього потрібні виробничі потужності та інвестора.
Чому ж у мерії досі не виділили кошти на масштабне виготовлення педуніверситетом зеленої водорості, яка потенційно може врятувати став?
– Ми пропонували, щоб це було за кошти громадського бюджету, але такий варіант не пройшов. Бо університет – це державна структура. Є заборона в бюджеті прямого фінансування таких установ, – пояснює Леонід Бицюра. – Це дуже складна тема. Адже щоб виділити кошти, міськрада має проводити тендер, невідомо хто виграє… Тому тут треба шукати механізм.
Заступник мера також вважає, що дуже складно точно змоделювати вплив одних водоростей на других (тобто зелених на синьо-зелені – ред.). Мовляв, краще таки спочатку провести експеримент на малій водоймі.
– Ми якраз почали розчищати ставок “Чайка” у парку Шевченка, – каже Бицюра. – Думаємо його перекрити від ставу, щоб туди не стікав мул. Є задум спробувати поселити туди ці зелені водорості. А далі дивитися, що буде.
Коли конкретно буде проведений такий експеримент і чи буде він проведений взагалі, посадовець не уточнив.
– Наше завдання – зменшити цвітіння шляхом активного перемішування води в ставі, недопускання потрапляння нечистот. І треба очистити ті донні відклади, які назбиралися за 50 років, і які можуть бути насичені різними шкідливими сполуками, – перелічив першочергові завдання Бицюра.
“У воду ні в якому разі не лізти”
Василь Грубінко погоджується – проблему цвітіння ставу не вирішити, якщо закривати очі на потужну систему надходження нечистот у став.
– Цей фактор чомусь применшують, бо комусь не хочеться відкрити очі на джерела забруднення і оштрафувати всіх постачальників цього бруду, – зазначає професор. – Ми ж чудово знаємо, що у став виливається і з боку Нового Світу, і з боку Кутківців, багато каналізаційних систем приватного сектору і ще так званий колектор колишнього комбайнового заводу.
Андрій Пальчик також звертає увагу на врізки в річку Рудка. За його даними, під час сильних дощів, Рудка вимиває в озеро продукти людської життєдіяльності, які туди не повинні були б потрапляти.
Професор Грубінко також наголошує, що воду у ставі не можна пити, а якщо купатися, то ні в якому разі не ковтати. Адже у воді є радіонукліди, а під час злив туди потраплають паливо-мастильні матеріали та поверхнево активні речовини пральних засобів.
– Після купання в ставі – швидко в душ і це все змити, – радить вчений. – Бо можуть бути алергічні реакції на шкірі, слизових оболонках, запальні процеси. Все залежить індивідуально від організму людини. Я не кажу, що у всіх 100% будуть такі ефекти, але вони можуть бути.
Грубінко категорично не рекомендує заходити у став час цвітіння синьо-зелених водоростей. Максимум – позасмагати на березі. Також він не радить їсти рибу зі ставу. На його переконання, вона отруйна.
Замість підсумків
Як повідомили у прес-службі управління Держпродспоживслужби в Тернопільській області, 7 липня працівники установи відібрали взірці води для дослідження. Про результат повідомлять через 3-5 днів.
Тим часом на сайті міськради повідомляють, що у зв’язку із цвітінням водоростей в Тернопільському ставі до 13 липня аераційний фонтан, що в парку Шевченка, працюватиме цілодобово.
Представники влади активно демонструють видимість роботи, однак результат тернополяни бачать щороку. Точніше його відсутність. У спеку в період цвіту водоростей біля ставу – нестерпний сморід. Його не усунути ні обіцянками, ні розмовами про грандіозні плани чи брак коштів. До речі, кошти на вирішення глобальних проблем міста в казні б вистачало, якби міський голова Сергій Надал з депутатським корпусом не реалізовував схеми з безкоштовної роздачі земель забудовникам. Адже продай ці ділянки з аукціону – і були б мільйонні надходження.
Зрештою, лише на піар мера з казни теж витрачаються мільйони. А ось на вирішення проблеми ставу грошей не вистачає…
Головне фото: Люба Вовк
