
Копичинці – невелике містечко на Тернопільщині, яке спростовує думку, що ефективні екосистеми існують лише у великих містах. Більшість знає їх як ковбасну столицю України. Але сьогодні мова йде про громаду, яка робить це місто неймовірним.
Міжнародна увага та інвестиції
У Копичинцях можна зустріти різних людей, зокрема американця Кріса. Його компанія Home Essentials визначила це місце як чудове для відкриття свого третього магазину в Україні. Кріс був вражений містом, мером та міською радою. Про це йдеться у сюжеті проєкту “Спільноти” на Youtube.

Він зауважив, що міста Тернопільщини, як-от Бережани, Кременець чи Чортків, нагадують Діснеївські фільми через їхні замки, монастирі та церкви. Компанія обрала менші міста, вірячи в економічний “ефект мультиплікатора”, де інвестиції матимуть більший і кращий внесок у громаду. Кріс також передав місцевому гуманітарному штабу матраци та наматрацники.
Волонтерський штаб та ВПО
Гуманітарний штаб у Копичинцях фокусується на допомозі військовим із громади. Волонтери допомагають приблизно 250 військовим. Запити варіюються від базових потреб одяг, форма, взуття до складніших – автомобілі, дрони, РЕБ-системи тощо.

Штаб акумулює кошти, максимально персоналізуючи збори під кожну конкретну людину, що підвищує довіру. Волонтери працюють у штабі безкоштовно та дистанційно. Наприклад, одна з них є керівником напрямку неформальної освіти в Британській раді в Україні.

У громаді, де проживає близько 13500 місцевих мешканців, максимальна кількість переселенців становила 2500 осіб, це було у 2022 році. Зараз тут залишається близько 700-800 ВПО, що є великою цифрою для Тернопільщини.
Секрет сталої інтеграції, за словами представників волонтерського штабу, полягає у створенні комфортних умов для людей. На початку вторгнення, коли людей розмістили в дитячому садочку, де був лише один душ, волонтери швидко залучили грантові кошти у сумі близько 150000 доларів, відремонтували 12 санвузлів, замінили опалення та кухню.

Також створили базу готовності місцевих жителів прийняти ВПО, включаючи інформацію про можливість розміщення чоловіків, жінок, собак та котів. Замість того щоб вкладати гроші в порожні будинки, пріоритет віддають ревіталізації житла, де ВПО вже проживають.
Проєкти
Зараз штаб працює над потужним проєктом навчання прокурорів, яким керує переселенка з Запоріжжя Валентина. Також виграли грант на створення інтеграційного центру на базі штабу для ВПО, молоді та людей похилого віку.
Штаб переходить від допомоги товарами до надання послуг, таких як громадська пральня та коворкінг. На стіні штабу висить карта, де ВПО позначають міста, звідки вони приїхали, – багато з Донецька, Харкова, є навіть Крим та Запоріжжя.

Міський голова Копичинців Богдан Келічавий, один із наймолодших мерів України, очолює громаду з 2020 року. Він прийшов у владу після роботи в американсько-канадському міжнародному проєкті, маючи бажання допомогти вдома та розуміючи реформу децентралізації.
На громаду позитивно вплинули релоковані підприємства та благодійні фонди, оскільки внутрішньо переміщені особи наймають місцевих людей. Також ВПО обіймають керівні посади в деяких установах. Влада громади з самого початку прагнула допомогти бізнесу релокуватися, щоб підтримати економічну міць України. Для залучення підприємців була використана маркетингова кампанія із розіграшем ковбасних наборів. Вони позиціонують себе як ковбасна столиця через найбільше виробництво ковбаси на душу населення в Україні.
Історія фабрики
На місці, яке знайшли підприємці, зараз працює велика меблева фабрика, що релокувалася. Власники виробництва та деякі співробітники вивезли обладнання, коли їхнє виробництво опинилося під окупацією в лютому 2022 року. Вони знайшли безпечне місце в Копичинцях. Фабрика отримала державні та іноземні гранти на обладнання. Вона забезпечує роботою близько 50 людей.

Власниця фабрики відзначає, що Копичинці — це цікаве місце з доброзичливими людьми і своїми традиціями. Фабрика виготовляє м’які та офісні меблі, стільці, дивани, а також дитячі меблі для садочків та сховищ. Продаж здійснюється переважно через інтернет та дилерську мережу, співпрацюючи з гуртожитками, школами та садочками.
Копичинці мають сім міжнародних міст-побратимів. Це цементує зв’язки знизу, особливо з огляду на хисткість міжурядової співпраці. Також успішно розвивається співпраця з містом Бозмен, штат Монтана, США. Одна з переселенок з Запоріжжя розповіла, що вони приїхали в Копичинці, бо через знайомих їм тут запропонували хороше житло, тоді як у Чернівцях не знайшли.

Вона та її колега швидко інтегрувалися, познайомившись з мером. Вони вже у квітні 2022 року відкрили простір “Дружні до дітей”. Після гуманітарних проєктів, вони перейшли до проєктів раннього розвитку, надаючи мінігранти на самозайнятість та допомогу в перекваліфікації, щоб уникнути “бульбашки” постійної гуманітарки, як це було в Запоріжжі.
За майже три роки перебування Копичинці дуже змінилися, а люди стали більш відкритими. Спільнота батьків, яка сформувалася навколо простору для дітей, почала застосовувати принципи позитивного батьківства. Освітяни зрозуміли, що можна писати проєкти і бути проактивними. Також люди почали брати на себе відповідальність і відкривати ФОПи. Їх була незвично для маленького містечка велика кількість – тому до них навіть телефонували з податкової.

Найближчий великий проєкт — створення Центру спільнототворення для молоді, підлітків та дорослих. Ідея виношувалася два роки, і нарешті отримано фінансування та підтримку архітекторів. Мета — створити безбар’єрний простір для системних зустрічей історичного клубу, митців та молоді, що грає в настільні ігри.
Мер підтверджує, що ВПО не живуть окремо, а стратегічно розселяються по громаді. Це допомагає інтеграції, адже люди вивчають звички та традиції сусідів. Завдяки цьому, фонди часто відзначають Копичинці як громаду, де немає конфліктів з переселенцями.
Місцевий крафт
Місцевий майстер, якому допомагає дружина, виготовляє меблі та декор, зокрема стільці, а також приліжкові тумби та декоративні зрізи для ресторанів. Деякі вироби, такі як набори ваза-підсвічник, навіть їдуть на експорт до Німеччини. Хоча місцеві більше замовляють дрібний декор та ялинкові іграшки, більшість крафту орієнтована на великі міста та дизайнерські інтер’єри.

Майстер отримував підтримку у вигляді грантів від громади та від центру зайнятості на закупівлю інструменту. Він заробляє гроші на крафті і фінансує цим громаду, купуючи молоко та м’ясо у місцевих жителів. Він не хоче переїжджати у велике місто, адже йому подобається жити, працювати і розвиватися тут.
Більше дивіться у відео:
