Тернопільщина славиться величезною кількістю замків. Але, на жаль, є серед них такі, які вже на стадії активного руйнування. Тому варто якнайшвидше їх відвідати, аби насолодитись історією пам’яток та неймовірними краєвидами.
Читайте також: У Чорткові відкрили новий унікальний туристичний маршрут
Скала-Подільський замок
Величний Скала-Подільський замок на Тернопільщині, що височіє на скелі над річкою Збруч, є пам’яткою архітектури національного значення, історія якої сягає ще ранньослов’янських часів. Мурована фортеця була збудована князями Коріатовичами у 1370-х роках на місці давнього городища. Замок пережив численні руйнування від татар, волохів та козацько-селянських військ, а після турецької навали 1672 року вже не відбудовувався як оборонна споруда. У XVIII столітті на його руїнах староста Адам Тарло звів розкішний двоповерховий палац у стилі бароко, який проіснував недовго: у 1765 році в нього влучила блискавка, спричинивши пожежу. Цей зловісний випадок породив легенду про прокляття, накладене на палац селянами, з яких Тарло нібито збирав кошти на будівництво. Крім того, перекази розповідають про сховані скарби Лянцкоронських (золоті монети та реліквії), які нібито заховані у Пороховій вежі, та про привид у білому, що блукає руїнами. Сьогодні замок стоїть у руїнах, зберігаючи таємниці бурхливого минулого.
Язловецький замок
Однією з найдавніших фортифікаційних пам’яток Тернопільщини, яку називають “Ключем Поділля”, є Язловецький замок. Перші письмові згадки про нього датуються 1436 роком, коли він належав роду Бучацьких, хоча укріплення тут могли існувати і раніше, адже місце на високому пагорбі, оточеному річкою, було ідеальним для оборони та контролю важливого торгового шляху зі Львова до Молдови. Фортеця пережила кілька “золотих віків”: у XVI столітті коронний гетьман Юрій Язловецький перетворив її на одну з найкрасивіших ренесансних твердинь Речі Посполитої, а у XVIII столітті вона частково була перебудована на бароковий палац. Руїни замку овіяні легендами, найпоширенішою з яких є оповідь про захований скарб: за однією з версій, магнати сховали золото і коштовності від турецької навали 1672 року в таємних підземеллях, а дух Героніма досі стереже його, приносячи нещастя кожному, хто намагається знайти багатство.
Сидорівський замок
Неймовірний Сидорівський замок на Тернопільщині, якого збудували шляхтичі Калиновські близько 1640-х років, відомий завдяки своїй унікальній формі, яка нагадує корабель чи крейсер, що пливе по пагорбу, оточеному річкою Суходіл. Ця оборонна фортеця, що мала до семи веж і досягала майже 180 метрів у довжину, попри свою міць, була двічі захоплена турками у XVII столітті, що прискорило її подальший занепад. До наших днів збереглися легенди, що додають руїнам містичного ореолу: одна з них оповідає про золоту карету родини Калиновських, нібито заховану в таємних підземеллях, а інша – про драматичну історію двох доньок власника замку, долі яких були сповнені інтриг та ворожнечі між їхніми чоловіками. Сьогодні ця пам’ятка, що належала родині Пайґертів аж до 1941 року, приваблює туристів своєю величчю та захопливою історією.
Кременецький замок
Кременецький замок, що височіє на неприступній Замковій (нині — Бона) горі, є однією з найвеличніших фортифікаційних споруд України, яку свого часу марно намагався взяти хан Батий (у XIII столітті Кременець був одним із трьох замків, що вціліли під час монгольської навали). Найбільшого розквіту твердиня досягла у XVI столітті, коли перейшла у володіння італійської королеви Бони Сфорци — дружини польського короля Сигізмунда I, на честь якої і назвали гору. З ім’ям цієї красивої, амбітної, але жорстокої правительки пов’язані наймоторошніші легенди: зокрема, перекази про те, що вона нібито приймала ванни з крові незайманих дівчат для збереження вічної молодості, за що її називали “кременецькою відьмою”. Існує також легенда, що привид Бони й досі блукає руїнами на Великдень, охороняючи невивезені скарби, а лише сміливець, який зуміє її поцілувати, отримає ключ від сховку. Свою неприступність замок втратив лише у 1648 році, коли його після шеститижневої облоги зруйнували козаки під проводом Максима Кривоноса, після чого він більше не відновлювався.
Золотопотіцький замок
Золотопотіцький замок, розташований на Тернопільщині, є видатною пам’яткою архітектури початку XVII століття, яку звели польський шляхтич Стефан Потоцький та його дружина Марія Амалія Могилянка для захисту від татарських набігів. Збудована з місцевого пісковика фортеця має характерний регулярний план з чотирма п’ятигранними наріжними баштами, а її товсті мури свідчать про колишню могутність. Замок слугував головною резиденцією Потоцьких доки не був зруйнований турками у вересні 1676 року, хоча пізніше його частково відбудували. З цією твердинею пов’язані цікаві легенди: одна з них пояснює походження назви “Золотий Потік”, розповідаючи, що під час облоги захисники у скрутний момент знайшли в підземеллі рятівне джерело, вода якого нібито “пробилася” до них із зовнішнього потоку. Інша легенда оповідає про скарби дружини Стефана Потоцького, Марії Могилянки, чий величезний посаг, з коштовностями та діамантами, за переказами, і досі захований десь у стінах замку і чекає свого відкривача. Сьогодні Золотопотіцький замковий комплекс є об’єктом Національного заповідника “Замки Тернопілля”.
About the author
Спортсмен з Тернополя виборов першу золоту нагороду на Зимових Паралімпійських іграх
Тернопільський парабіатлоніст Тарас Радь приніс Україні першу золоту нагороду на Зимових Паралімпійських іграх 2026 року. Тарас став найкращим у спринті та зумів випередити двох сильних суперників із Китаю. Про це повідомили у Тернопільській обласній державній адміністрації. Це вже друга золота медаль Паралімпіад у кар'єрі спортсмена. Тарас є заслуженим майстром спорту України та представляє тернопільський центр "Інваспорт". Свою професійну підготовку він здобував на факультеті фізичного виховання ТНПУ імені Володимира Гнатюка. "Пишаємось нашим спортсменом та вітаємо з блискучою перемогою", - йдеться у дописі.
На Тернопільщині ледь не згорів будинок
У селі Ласківці Теребовлянської громади сталася пожежа. Пообіді 6 березня там загорівся приватний будинок. Вогонь швидко поширився на перекриття та дах будівлі. Рятувальники вчасно прибули на місце події. Бійці ДСНС зупинили вогонь та загасили полум'я. Житловий будинок вдалося врятувати від повного знищення. Про це повідомили в Головному управлінні ДСНС України у Тернопільській області. Читайте також: У передмісті Тернополя горів житловий будинок "Причини пожежі зараз встановлюють фахівці", - йдеться у повідомленні.
Назавжди 28: на фронті загинув молодий Герой з Тернопільщини
Саранчуківська громада у скорботі. Війна забрала життя захисника України Богдана Суховоя. Воїн загинув 6 березня 2026 року під час бойового завдання на Харківщині загинув Богдан Романович Суховій. Свій останній бій прийняв поблизу населеного пункту Глибоке. Про це повідомили в Саранчуківській сільській територіальній громаді. Читайте також: На фронті загинув 25-річний військовий з Тернопільщини Богдан був родом із села Мечищів. Він народився 14 жовтня 1997 року. Виконуючи обов'язок перед державою, воїн пожертвував найціннішим заради свободи майбутніх поколінь. Герою назавжди залишиться 28 років. "Саранчуківська сільська рада висловлює щирі співчуття рідним, близьким, побратимам і всім, хто знав Богдана. Нехай Господь дасть сили пережити цю непоправну втрату. Світла пам’ять про Героя назавжди житиме у наших серцях. Вічна слава і шана Захиснику України", - йдеться у повідомленні.
Намагалась придбати пальне за “старою” ціною: у Тернополі дівчина стала жертвою шахраїв
У Тернополі 26-річна дівчина стала жертвою шахрайської схеми. Вона намагалась зекономити на пальному. Зловмисники скористалися зростанням цін на АЗС і виставили в одному з популярних месенджерів оголошення про продаж паливних талонів за привабливою "старою" вартістю. Про це повідомили в пресслужбі ГУНП у Тернопільській області. Зацікавившись вигідною пропозицією, тернополянка зв’язалася з продавцем і перерахувала через мобільний банкінг 5 940 гривень. Однак одразу після отримання оплати аферист зник і перестав відповідати на повідомлення. Обіцяних талонів дівчина так і не побачила, тому звернулася по допомогу до поліції. "За даним фактом поліцейські проводять перевірку та встановлюють особу, причетну до шахрайства", - йдеться у повідомленні.
Століття історії: як маленьке село на вигині Дністра пережило імперії
Історія села Губин почалася задовго до появи перших книг. Ще в епоху палеоліту на місцевих пагорбах горіли перші вогнища, а згодом ці землі стали домом для представників культури кулястих амфор та давніх слов'ян. Про це розповідає Люба Кульбіцька. У часи Київської Русі Дністер служив важливою дорогою, що поєднувала Губин із великим світом. Офіційно село з'явилося на сторінках документів у XVI столітті, і з того часу його коротка, але міцна назва стала символом незламності. У XIX столітті тут звели дерев’яну церкву Усікновення голови святого Івана Хрестителя. Святиня пережила війни та десятиліття релігійних заборон. Колись людне багатонаціональне село, де мешкало понад тисячу людей, пройшло крізь трагедії Другої світової війни та важкі роки радянського тиску. Хоча населення згодом скоротилося, село не втратило своєї гідності. Попри те, що мешканців стало менше, тут і надалі живе пам’ять предків, стоїть старовинна церква. "Губин не прагне величі. […]
Ще п’ятеро воїнів із Тернопільщини повернулися з полону
У межах другого етапу масштабного обміну додому повертається чергова група захисників із Тернопільщини. Наразі офіційно підтвердили звільнення п’яти мешканців області, а дані щодо ще одного земляка наразі проходять перевірку. Обмін приніс радісну звістку у Великодедеркальську громаду, куди повертається Костянтин Глінчіков, та у Шумську громаду, яка зустрічає Івана Дробоцького. Про це повідомив начальник Тернопільської обласної військової адміністрації Тарас Пастух. Читайте також: Чекали на волю з 2022 року: відбувся другий етап масштабного обміну "500 на 500" На Монастирищину повертаються одразу двоє захисників - Богдана Зарічняка та Анатолія Копчі. Також серед звільнених героїв є Володимир Колодій, представник Козівської громади. "Дякую кожному, хто витримав, хто не здався. Дякую Президенту і великій команді за наших Героїв, які вже скоро зустрінуться з рідними", - йдеться у дописі.
