Образ української жінки, загартований війною, назавжди увійде в історію як символ стійкості, рушійної сили та підтримки. Українки воюють, рятують життя, волонтерять, дбають про близьких, досягаюсь професійних успіхів і навіть знаходять час на себе у такому шаленому ритмі життя. Історія Тетяни Комісарчук, дружини колишнього військовополоненого та ветерана Артема Комісарчука, яка останні 1,5 року свого життя присвятила лікуванню та відновленню чоловіка після важкого поранення, доводить: якщо за воїном стоїть сильна жінка — вистоїть і сам воїн.
Подружжя Комісарчуків живуть у Тернополі, виховують 4-річну доньку Яну. 14 жовтня 2022 року, коли жінка дізналася про поранення коханого, їхнє життя докорінно змінилось. “О 5-й вечора мені постукали у двері незнайомі люди. Повідомили, що Артем важко поранений. Проте де він зараз — невідомо. Я почала обдзвонювати всіх, кого знала по службі чоловіка. Пізно ввечері ми дізналися, що Артем у Харківському військовому госпіталі, у комі”, — пригадує той день Тетяна.
За чотири дні військовий вийшов з коми та подзвонив дружині. З лікарняної виписки Тетяна дізналась, що всі частини тіла Артема були сильно ушкоджені, крім правої ноги. Тоді для родини Комісарчуків розпочався довгий шлях перебування у лікарнях і госпіталях в надії врятувати чоловіку життя.
“1,5 року Артема лікували у Польщі від рідкісної інфекції, яка з’їдала кісткові тканини лівої ноги. Йому зробили 130 операцій, щоразу відрізаючи по 1-1,5 см кістки. Коли хвороба зруйнувала кульшовий суглоб, лікарі допускали ремісію. Але я розуміла, з чоловіком щось не так, бо замість звичних 115 кг він важив 70 кг”, — розповідає Тетяна.
Лікарі у Львові радили ампутувати кінцівку, адже терапія антибіотиками не давала результату. Тетяна вмовила чоловіка піти на цей крок. Під час операції в Артема стався септичний шок, інфекція почала поширюватися на всі органи — шанси вижити були мізерними. Тетяна пригадує, що була на емоційному дні, адже це вона вмовила чоловіка погодитися на ампутацію.
На щастя, Артем вижив. Після ампутації лівої ноги хворобу вдалося подолати й чоловік почав швидко одужувати. Утім морально йому було дуже важко прийняти себе з інвалідністю — дуже дратувався, коли Тетяна пропонувала свою допомогу в побуті.
“Він хотів зі мною розлучитись, не розмовляв з донькою тривалий час. Навіть не хотів повертатися в наш дім після операції. Відчуття, що тепер він неповноцінний господар і навіть сніданок дружині приготувати не може, його руйнувало”.
Усе змінилося, коли чоловіку запропонували пройти протезування та реабілітацію у США від фонду Future for Ukraine. У провідній американській клініці MCOP Артему виготовили сучасний протез лівої ноги за його індивідуальними потребами. Протягом 6 тижнів з ветераном інтенсивно працювали фізичні терапевти та протезисти, аби максимально підготувати його до ходіння на протезі.
За час відсутності Артема, Тетяна облаштувала дім під потреби коханого. І коли чоловік повернувся додому, перше, що він зробив — приготував дружині сніданок.
1,5 року напруженого ритму життя дуже виснажили жінку емоційно та фізично. На власному досвіді Тетяна переконалась, що реабілітацію для військових з інвалідністю треба проводити в парі з дружиною. Адже якщо здасться жінка — чоловік залишається без підтримки та впадає в депресію.
Не падати духом Тетяні дуже допомагало волонтерство та поїздки на фронт, живе спілкування з військовими, які на передовій. Там жінка знаходила розуміння та підтримку. “Якось я усвідомила, що серед цивільних в мене немає нікого, кому б можна було вилити душу. Переважно всі казали, що я сильна і маю думати про Артема, бо йому зараз важче”.
Сьогодні Тетяна Комісарчук мріє разом із чоловіком відкрити реабілітаційний центр у Тернополі, щоб допомагати іншим ветеранам відновлюватися після війни. А ще разом із сім’єю сісти в машину і поїхати в подорож. Донька дуже хоче в Африку. Чоловік пообіцяв це бажання виконати, але після того, як закінчиться війна.
About the author
Вогонь міг перекинутись на щільну забудову: у Почаєві ледь не сталося біди
У Почаєві сталася пожежа, яка могла наробити великої біди людям. Та, на щастя, трагедії не сталося. Про це розповіли у ГУ ДСНС у Тернопільській області. Існувала загроза, що полум'я перекинеться на інші будівлі, розташовані поруч. "О 14:44 виникла пожежа закинутої житлової будівлі в місті Почаїв на Кременеччині. Існувала загроза перекидання полум’я на щільну забудову поруч. Зусиллями надзвичайників пожежу ліквідовано, а від вогню врятовано 5 будівель, розташованих поруч", - йдеться у повідомленні.
Сім’я виростила ялинку та віддала її для громади на свята на Тернопільщині
У Підгороднянській громаді встановили головну новорічну ялинку та шопку. Дерево для свят надала місцева родина зі свого двору. Ялинку та шопку прикрасили працівники КП "Підгороднянське" разом із фахівцями "Центру культури, дозвілля, туризму та спорту", повідомляється на сторінці громади. Святкову атрибутику встановили напередодні Дня Святого Миколая. Декорації стоятимуть до завершення зимових свят. Пухнасту красуню для громади подарувала родина Коцур із села Підгороднє. Павло, Ірина та Мартуся Коцур виростили дерево у власному господарстві. Представники громади подякували родині за щедрість. Масових заходів цього року не планують. Винятком стануть лише невеликі програми для дітей.
Творець легендарного “Жигулівського” народився на Тернопільщині: тепер його спадщину відроджують у Козові
У селищі Козова на Тернопільщині варять пиво, яке тримає в собі історію цілої епохи. Тут народився Альфред фон Вакано - австрійський дворянин, який подарував світу легендарне "Жигулівське" пиво і заснував найбільшу броварню в Росії. Сьогодні в його рідному місті місцевий підприємець Володимир Ярема, засновник "Козівської ремісничої броварні", відроджує древні пивоварні традиції. Тож розповідаємо, як у Козові повертають автентичний смак Галичини. Австрійський дворянин з Козови, який змінив історію пивоваріння в Росії 12 травня 1846 року в Козові народився Альфред фон Вакано - людина, яка згодом прославила це маленьке містечко на весь світ. Його батько Філіп керував землемірчою експедицією, описував землі Козови, а мати походила з відомого австрійського роду баронів Стедліх. Після повернення до Відня хлопець здобув освіту у Віденській комерційній академії, навіть встиг повоювати в австро-прусській війні 1866 року. У 80-х роках ХІХ століття фон Вакано став першим, хто почав варити […]
На Зборівщині виникла пожежа на господарстві
На Тернопільщині виникла пожежа на господарстві. Загорілась господарська будівля. Про це повідомляють у пресслужбі ГУ ДСНС у Тернопільській області. "1 грудня о 06:18 до оперативно-диспетчерської служби надійшло повідомлення про пожежу в селі Грабківці Зборівської територіальної громади. Загоряння виникло в господарській будівлі на площі 16 кв. м. Завдяки злагодженим та професійним діям бійців ДСНС пожежу було оперативно ліквідовано, а будівлю врятовано від повного знищення. З настанням холодів кількість пожеж у житловому секторі та господарських спорудах традиційно зростає. Найчастішими причинами стають порушення правил експлуатації пічного опалення, перевантаження електромережі та необережне поводження з вогнем", - йдеться у повідомленні.
Йому було лише 23. На Щиті повертається доброволець Володимир Демчишин
Йому було лише 23 роки. Він повернувся з-за кордону, аби піти добровольцем на фронт, коли почалось повномасштабне вторгнення росіян. На жаль, життя воїна Володимира Демчишина обірвалось надто рано. Про втрату бійця повідомив очільник Великоберезовицької громади Олег Кохман на своїй сторінці у соцмережах. "Сумна звістка чорною птахою прилетіла у Великогаївську громаду. Кривава війна обірвала життя зовсім юного Володимира Васильовича Демчишина (30.07.2001 р.н) із Великих Гаїв. Йому було лише 23. Володя був одним із тих, хто без вагань став на захист рідної землі. У лави Збройних Сил України хлопець пішов у березні 2024 добровольцем, сумлінно виконував свій обов'язок, обіймаючи посаду старшого стрільця-оператора. Він з тих, хто не знав страху, завжди готовий прикрити побратима і до останнього подиху був вірним присязі. 9 липня 2025 батьки отримали сповіщення, що їх Володя - зник безвісти. Майже 5 місяців болючого очікування тривожили родину та громаду, і […]
У Кременці знайшли справу про ката, який урятував цілительку від смерті
У Кременці 1759 року місцевий кат відмовився виконувати вирок суду і втік разом із засудженою. Адвокат з Кременця Віталій Сідоров виявив у архіві справу про звинувачення 34-річної Марцини у чаклунстві. Жінку судили за те, що вона лікувала людей травами без дозволу церкви та тримала вдома наперстянку і полин. Сусіди свідчили, що Марцина лікувала рани незрозумілою маззю, а після її доторку до хворого немовляти дитина одужала. Громада вважала це неприродним. На суді двоє райців запропонували «випробування водою», але суддя Остап Рудзінський відхилив цю пропозицію. Кат Шаркан, відомий своєю суворістю, несподіваної відмовився виконувати вирок. За словами дослідника, коли Марцина сказала: «Я нікого не кривдила. Якщо ви шукаєте винну - знайдіть того, хто вас лякає, а не того, хто лікує», кат поклав на стіл полиновий вузлик. Це означало відмову від виконання вироку. Судді припинили засідання і не оголосили вироку. У документах є запис […]
