Минає третій рік повномасштабної війни росії проти України. За даними Уповноваженого з питань зниклих безвісти за особливих обставин Артура Добросердова – нині в розшуку є майже 63 тисячі людей. Це цивільні і військові, які зникли внаслідок війни або окупації. Але ці цифри не остаточні, точної статистики в України поки що немає. Втім за кожним, хто загинув, потрапив у полон чи вважається безвісти зниклим, криються особисті болючі історії родин, які чекають на своїх близьких чи переживають трагічну втрату. У них ця війна відібрала сенс життя та роками продовжує тримати у стані невизначеності.
Катерина Єфіменкова — цивільна дружина військового з бригади НГУ “Азов”. Востаннє Катя бачилася зі своїм нареченим Богданом 21-го лютого 2022 року, на його 27-й день народження. “Це для мене прекрасний і жахливий день водночас, бо вже свій третій день народження він зустрічатиме в полоні”.
Пара родом з Маріуполя. Познайомилися ще у школі, але згодом тривалий час спілкувалися лише телефоном. І якось, коли чоловік вже був на військовій службі, вони таки домовилися побачитися вперше за довгий час, пригадує дівчина: “Я написала Богдану, зустріньмося зараз. Він відповів, що якраз у Маріуполі і має 10 хвилин перед від’їздом на базу в Урзуф. Я пам’ятала Богдана ще школярем, а тут виходить з таксі такий красень з бородою у тактичній кепці”.
За 4 місяці стосунків Богдан освідчився, закохані почали готуватися до весілля. Катерина каже, що в якийсь момент зрозуміла, що не хоче пишних святкувань — їй достатньо знати, що кохана людина поруч. У цивільному шлюбі вони прожили 6 років.
За тиждень до початку великої війни Богдан попросив наречену покинути Маріуполь. Він сказав, якщо росіяни зайдуть в місто, то зрівняють його з землею. Катерина до останнього не вірила в такий страшний сценарій.
“Ми з батьками виїжджали 24 лютого під вибухи. Як тільки машина зупинялася — в мене починалася паніка, мені здавалося, що зараз у нас влучить снаряд і ми всі загинемо. Думка про те що, якщо я зупинюсь, я помру, — переслідувала мене всю дорогу”, — пригадує Катерина день евакуації.
Дорогою дівчина отримувала повідомлення від нареченого — Богдан наполегливо просив виїжджати за кордон. Але Катерина з батьками зупинилися на Закарпатті. Про те, що відбувалося в Маріуполі, Богдан нічого не розповідав. На зв’язок виходив дуже рідко, адже в місті вже точилися важкі бої. “Усе, що він встиг мені написати, це те, що у них не вистачає їжі, він дуже схуд і через важкі контузії не може спати. Потім у коротких повідомленнях він просив прислати фото їжі, аби хоч подивитися на неї, а вже потім прощався зі мною. Я не знала, що відповідати… Мені було дуже важко”, — розповідає Катерина. Дівчина розуміла, що там пекло, і шанси в ньому вижити мізерні. Вона постійно шукала зв’язку з нареченим через його побратимів і готувалася до найгіршого.
У травні 2022 року, коли стало відомо про вихід оборонців Азовсталі та полон, доля Богдана була невідома. “Я дуже нервувала, бо дівчата одна за одною почали писати, що їхні чоловіки виходять на зв’язок, а мій досі ні. Тоді я звернулась із запитом до однієї служби, де дізналася, що Богдан вважається безвісти зниклим. Мій світ рухнув. Я сиділа в кутку кімнати десь на Закарпатті та просто ридала”, — пригадує Катерина.
Пізніше інформація про чоловіка була спростована. Богдан разом з усім гарнізоном виходив з оточення в “почесний полон”.
Полон
26 травня 2022 року Богдан вперше за довгий час подзвонив Катерині. Розмова була коротка. Він сказав, що дуже скучив і важить зараз лише 53 кг при зрості 180 см. Катя знала, що у Богдана були важкі контузії. Побратими розповідали, що поряд з ним впав снаряд, і всі думали, що він загинув. Але він встав і пішов. “Про його важкий стан я здогадалася навіть з його повідомлень, які він писав ще з Маріуполя, — вони були нерозбірливими, з одруківками”, — пригадує Катерина. Це було востаннє, коли дівчина розмовляла з коханим.
Про нелюдські катування Богдана в російському полоні наречена вперше дізналась у 2023 році від колишніх військових бранців, яким вдалося повернутися додому. “Таких тортур, як у фільмах жахів, я навіть уявити не могла. Полонених принижують усіма можливим методами”, — розповідає наречена Богдана.
Історія Богдана увійшла до “Московських конвенцій” — збірки статей, написаних на основі реальних свідчень колишніх військовополонених, їхніх близьких і товаришів по службі. У книзі описується полон та поводження російської сторони з українськими військовополоненими.
Проєкт було створено Асоціацією родин захисників “Азовсталі” за підтримки Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими при ГУР МО, Офісу Омбудсмена та Міністерства закордонних справ України.
Крім розповідей очевидців про полон, Катерина Єфіменкова не отримувала жодної звістки від свого нареченого азовця понад 2,5 роки.
Дівчину дуже пригнічує те, що чоловік перебуває у повній інформаційній ізоляції: листи йому не доходять, він навіть не знає, що на нього чекають вдома! “Я роками не знаю, де він знаходиться. У жовтні 2024 року я знайшла військового з обмінів, який був з Богданом в одній камері. Той сказав, що до літа вони перебували у в’язниці в Таганрозі, а потім їх вивезли. Відтоді Богдан просто зник, я не можу знайти ніякої інформації з того часу. І це дуже лякає”.
Катерину також засмучує бездіяльність міжнародних організацій, які мали б контролювати, як росія поводиться із полоненими українськими військовими. Дівчина неодноразово зверталася до Червоного Хреста, передавала їм факти катування — в офіційних листах, через форму на сайті, навіть дзвонила у Женевський офіс. Але все що вони зробили — це передавали запити на розгляд. Навіть посилка та лист, які Катерина відправляла через Червоний Хрест, Богдану не дійшли.
Понад 2,5 роки життя в страху та очікуванні привели Катерину до повного виснаження. “У мене був такий жахливий стан, що я навіть з ліжка не могла встати. Два тижні я не виходила з дому, навіть на акції на підтримку військовополонених не ходила. У мене просто опустилися руки, бо, щоб я не робила, — це не допомагало”, — пригадує дівчина. Продовжувати боротьбу за чоловіка Катерині допомогла робота з психологом на безоплатному проєкті GIDNA від фонду Future for Ukraine.
“Зараз я достатньо активна і навіть переїхала в нове житло. Повернулася до своєї соціальної роботи і про себе не забуваю. Дякую моїй психологині Ользі Корбут”.
За минулий рік проєкт допоміг відновити емоційний стан 28 жінкам, чиї рідні перебувають у полоні або безвісти зникли, зокрема 14 жінкам з Асоціації родин захисників “Азовсталі”.
На фото ми приховуємо обличчя Богдана навмисно задля безпеки захисника, який й досі перебуває в російському полоні.
Матеріал написаний на основі інтерв’ю з Катериною Єфіменковою, до дня народження її нареченого — захисника, військовослужбовця бригади НГУ “Азов”, якому 21 лютого виповнюється 30 років. Укотре наголошуємо, що важливо нагадувати світу про українців, яких росія незаконно утримує в жорстоких умовах. Кожна хвилина полону — це ризик не повернутися. Що довше наші захисники там, то ближче вони до смерті.
About the author
У центрі Тернополя велосипедист збив жінку і втік: її забрала швидка
У центрі Тернополя сталася дорожньо-транспортна пригода, в якій постраждала жінка. Велосипедист, який її збив, зник з місця події, а потерпілу госпіталізували. ДТП сталася 18 червня близько 13:20 на бульварі Тараса Шевченка. Про це повідомляє Відділ комунікації поліції Тернопільської області. До травмпункту бригада швидкої допомоги доправила тернополянку 1955 року народження. У жінки діагностували перелом та інші ушкодження. На місце події прибула слідчо-оперативна група Тернопільського райуправління поліції. Вони з'ясували, що велосипедист рухався пішохідним тротуаром у напрямку вулиці Князя Острозького. Водій двоколісного транспорту наїхав на пішохода, після чого жінка впала. Натомість велосипедист не зупинився і втік з місця пригоди. Наразі правоохоронці встановлюють особу велосипедиста. За цим фактом відкрито провадження за частиною 1 статті 291 Кримінального кодексу України (порушення чинних на транспорті правил). Триває розслідування.
Серйозна пожежа на Чортківщині: могло згоріти три будівлі
У селі на Чортківщині сталася серйозна пожежа. Майже опівночі, коли більшість людей вже спали, спалахнула господарська будівля у селі Синьків. Площа загоряння склала 55 квадратних метрів. Про це повідомляють у ГУ ДСНС України у Тернопільській області. "Майже опівночі, о 23:56, коли більшість людей вже спали, наші рятувальники отримали терміновий виклик із села Синьків. На місці вони побачили господарську будівлю, охоплену полум'ям. Площа пожежі — 55 квадратних метрів, а головне — вогонь вже був готовий перекинутися на три сусідні будівлі, зокрема й на житловий будинок! Завдяки миттєвій реакції та злагодженій роботі, хлопці не лише приборкали пожежу, але й відстояли у вогню три споруди! Це і є те, що називається "врятовано"", - йдеться у повідомленні.
У селі на Кременеччині московський патріархат будує церкву
На Тернопільщині, у селі Сураж Кременецького району під виглядом звичайного будинку будують церкву. Та ще й московського патріархату. Про це розповів журналіст з Тернополя Сергій Сінкевич. Зазначимо, що село ще в 2019 році перейшло до Православної церкви України. "Все добре чув. Бачив на власні очі. І констатую патологічне самодурство, юридичну профанність, або зухвалу бравуру місцевих московських священників. Все настільки очевидно, що вважаю: є усі підстави, аби до Суража приїхали нарешті й якісь компетентні контролери з відповідних структур. З яких завгодно. Наприклад, з прокуратури. Варто не ігнорувати, а лише спробувати. Поговорити з людьми. Глянути на великий хрест, встановлений біля майбутнього нібито просто будинку. І зовсім не складно буде переконатись, що замовники цього будівництва давно вже наплювали на документи, і справді будують там церкву", - пише журналіст на своїй сторінці у фейсбуці. "Командир" будівельної бригади, Сергій, відкрито розповів, що вони є спеціалістами […]
Чи потрібне загартоване скло на смартфон: практичний аксесуар чи маркетинговий хід?
Смартфони стали нашим щоденним помічником, але варто цьому розумному пристрою впасти і вже можна втратити не лише настрій, а й значну суму грошей. Саме тому захист дисплея виходить на перший план одразу після купівлі нового телефону. Найпопулярніший спосіб — встановлення загартованого скла. Проте чи справді воно необхідне, чи це просто модна тенденція? Екран під загрозою: навіщо взагалі додатковий захист? Більшість нових смартфонів оснащуються екранами з високою роздільною здатністю, які одночасно є найкрихкішими деталями пристрою. Хоча виробники рекламують наявність захисного скла (найчастіше це Gorilla Glass різних поколінь), у реальному житті цього буває недостатньо. Падіння навіть з висоти столу може спричинити появу мікротріщин або повністю розбити екран. Вартість заміни дисплея в деяких моделях може досягати 40–60% вартості всього смартфона. У такому контексті загартоване скло, яке коштує в рази дешевше, виглядає цілком логічним і практичним рішенням. Загартоване скло проти плівки: битва за дисплей […]
Зняття з розшуку та оформлення непридатності до служби: тернопільські поліцейські знешкодили незаконні оборудки у ТЦК
Поліція Тернопільщини викрила корупційні схеми у двох територіальних центрах комплектування. Зловмисники обіцяли громадянам допомогу з уникненням мобілізації. Правоохоронці оголосили підозру трьом особам, серед яких двоє нинішніх та один колишній працівник ТЦК. Їм загрожує до восьми років ув'язнення за такі дії, як зняття з розшуку та оформлення фіктивної непридатності до служби. Про це повідомляє Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України. Схеми ухилення від мобілізації: як це працювало Оперативники Департаменту внутрішньої безпеки Нацполіції та слідчі поліції Тернопільщини, спільно зі співробітниками СБУ, викрили осіб, які організовували незаконні схеми. Цього разу під підозру потрапили двоє працівників військової установи та їхній колишній колега. Один із військових районного ТЦК, разом зі спільником (колишнім військовослужбовцем цього ж підрозділу), обіцяв чоловікові оформити документи про непридатність до служби. За цю «послугу» вони вимагали 20 тисяч доларів. Змовники запевняли, що мають вплив на посадовців центру комплектування, які б "виготовили" необхідні […]
Стало відомо, хто переміг у першому турі виборів ректора ТНПУ
У середу, 18 червня, відбулися вибори ректора Тернопільського національного педагогічного університету імені Гнатюка. Голосування і підрахунок голосів завершені - при цьому 4 бюлетені визнали недійсними, 9 виборців не підтримали жодного кандидата. Перемогу у першому турі здобув Богдан Буяк. Він отримав 192 голоси. "Терміново" інформує читачів з місця події. Друге місце, з великим відривом від першого зайняла Ірина Задорожна - 95 голосів. Ігор Гевко майже так само - 93 голоси, Надія Дробик - 57 голосів. Древніцький Юрій - 33 голоси. Андрій Кузишин набрав 79 , Світлана Калаур - 39. Жоден з кандидатів не набрав 50%, отже буде другий тур. Вибори ректора ТНПУ відбулися у середу, 18 червня, серед семи претендентів, шестеро з яких – професори, і один – доцент. Читайте також: “Доктор Копіпаст”: що кажуть в ТНПУ про звинувачення ректора у плагіаті Богдан Буяк вже очолював педагогічний університет з 2017 року, а потім […]
