Минає третій рік повномасштабної війни росії проти України. За даними Уповноваженого з питань зниклих безвісти за особливих обставин Артура Добросердова – нині в розшуку є майже 63 тисячі людей. Це цивільні і військові, які зникли внаслідок війни або окупації. Але ці цифри не остаточні, точної статистики в України поки що немає. Втім за кожним, хто загинув, потрапив у полон чи вважається безвісти зниклим, криються особисті болючі історії родин, які чекають на своїх близьких чи переживають трагічну втрату. У них ця війна відібрала сенс життя та роками продовжує тримати у стані невизначеності.
Катерина Єфіменкова — цивільна дружина військового з бригади НГУ “Азов”. Востаннє Катя бачилася зі своїм нареченим Богданом 21-го лютого 2022 року, на його 27-й день народження. “Це для мене прекрасний і жахливий день водночас, бо вже свій третій день народження він зустрічатиме в полоні”.
Пара родом з Маріуполя. Познайомилися ще у школі, але згодом тривалий час спілкувалися лише телефоном. І якось, коли чоловік вже був на військовій службі, вони таки домовилися побачитися вперше за довгий час, пригадує дівчина: “Я написала Богдану, зустріньмося зараз. Він відповів, що якраз у Маріуполі і має 10 хвилин перед від’їздом на базу в Урзуф. Я пам’ятала Богдана ще школярем, а тут виходить з таксі такий красень з бородою у тактичній кепці”.
За 4 місяці стосунків Богдан освідчився, закохані почали готуватися до весілля. Катерина каже, що в якийсь момент зрозуміла, що не хоче пишних святкувань — їй достатньо знати, що кохана людина поруч. У цивільному шлюбі вони прожили 6 років.
За тиждень до початку великої війни Богдан попросив наречену покинути Маріуполь. Він сказав, якщо росіяни зайдуть в місто, то зрівняють його з землею. Катерина до останнього не вірила в такий страшний сценарій.
“Ми з батьками виїжджали 24 лютого під вибухи. Як тільки машина зупинялася — в мене починалася паніка, мені здавалося, що зараз у нас влучить снаряд і ми всі загинемо. Думка про те що, якщо я зупинюсь, я помру, — переслідувала мене всю дорогу”, — пригадує Катерина день евакуації.
Дорогою дівчина отримувала повідомлення від нареченого — Богдан наполегливо просив виїжджати за кордон. Але Катерина з батьками зупинилися на Закарпатті. Про те, що відбувалося в Маріуполі, Богдан нічого не розповідав. На зв’язок виходив дуже рідко, адже в місті вже точилися важкі бої. “Усе, що він встиг мені написати, це те, що у них не вистачає їжі, він дуже схуд і через важкі контузії не може спати. Потім у коротких повідомленнях він просив прислати фото їжі, аби хоч подивитися на неї, а вже потім прощався зі мною. Я не знала, що відповідати… Мені було дуже важко”, — розповідає Катерина. Дівчина розуміла, що там пекло, і шанси в ньому вижити мізерні. Вона постійно шукала зв’язку з нареченим через його побратимів і готувалася до найгіршого.
У травні 2022 року, коли стало відомо про вихід оборонців Азовсталі та полон, доля Богдана була невідома. “Я дуже нервувала, бо дівчата одна за одною почали писати, що їхні чоловіки виходять на зв’язок, а мій досі ні. Тоді я звернулась із запитом до однієї служби, де дізналася, що Богдан вважається безвісти зниклим. Мій світ рухнув. Я сиділа в кутку кімнати десь на Закарпатті та просто ридала”, — пригадує Катерина.
Пізніше інформація про чоловіка була спростована. Богдан разом з усім гарнізоном виходив з оточення в “почесний полон”.
Полон
26 травня 2022 року Богдан вперше за довгий час подзвонив Катерині. Розмова була коротка. Він сказав, що дуже скучив і важить зараз лише 53 кг при зрості 180 см. Катя знала, що у Богдана були важкі контузії. Побратими розповідали, що поряд з ним впав снаряд, і всі думали, що він загинув. Але він встав і пішов. “Про його важкий стан я здогадалася навіть з його повідомлень, які він писав ще з Маріуполя, — вони були нерозбірливими, з одруківками”, — пригадує Катерина. Це було востаннє, коли дівчина розмовляла з коханим.
Про нелюдські катування Богдана в російському полоні наречена вперше дізналась у 2023 році від колишніх військових бранців, яким вдалося повернутися додому. “Таких тортур, як у фільмах жахів, я навіть уявити не могла. Полонених принижують усіма можливим методами”, — розповідає наречена Богдана.
Історія Богдана увійшла до “Московських конвенцій” — збірки статей, написаних на основі реальних свідчень колишніх військовополонених, їхніх близьких і товаришів по службі. У книзі описується полон та поводження російської сторони з українськими військовополоненими.
Проєкт було створено Асоціацією родин захисників “Азовсталі” за підтримки Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими при ГУР МО, Офісу Омбудсмена та Міністерства закордонних справ України.
Крім розповідей очевидців про полон, Катерина Єфіменкова не отримувала жодної звістки від свого нареченого азовця понад 2,5 роки.
Дівчину дуже пригнічує те, що чоловік перебуває у повній інформаційній ізоляції: листи йому не доходять, він навіть не знає, що на нього чекають вдома! “Я роками не знаю, де він знаходиться. У жовтні 2024 року я знайшла військового з обмінів, який був з Богданом в одній камері. Той сказав, що до літа вони перебували у в’язниці в Таганрозі, а потім їх вивезли. Відтоді Богдан просто зник, я не можу знайти ніякої інформації з того часу. І це дуже лякає”.
Катерину також засмучує бездіяльність міжнародних організацій, які мали б контролювати, як росія поводиться із полоненими українськими військовими. Дівчина неодноразово зверталася до Червоного Хреста, передавала їм факти катування — в офіційних листах, через форму на сайті, навіть дзвонила у Женевський офіс. Але все що вони зробили — це передавали запити на розгляд. Навіть посилка та лист, які Катерина відправляла через Червоний Хрест, Богдану не дійшли.
Понад 2,5 роки життя в страху та очікуванні привели Катерину до повного виснаження. “У мене був такий жахливий стан, що я навіть з ліжка не могла встати. Два тижні я не виходила з дому, навіть на акції на підтримку військовополонених не ходила. У мене просто опустилися руки, бо, щоб я не робила, — це не допомагало”, — пригадує дівчина. Продовжувати боротьбу за чоловіка Катерині допомогла робота з психологом на безоплатному проєкті GIDNA від фонду Future for Ukraine.
“Зараз я достатньо активна і навіть переїхала в нове житло. Повернулася до своєї соціальної роботи і про себе не забуваю. Дякую моїй психологині Ользі Корбут”.
За минулий рік проєкт допоміг відновити емоційний стан 28 жінкам, чиї рідні перебувають у полоні або безвісти зникли, зокрема 14 жінкам з Асоціації родин захисників “Азовсталі”.
На фото ми приховуємо обличчя Богдана навмисно задля безпеки захисника, який й досі перебуває в російському полоні.
Матеріал написаний на основі інтерв’ю з Катериною Єфіменковою, до дня народження її нареченого — захисника, військовослужбовця бригади НГУ “Азов”, якому 21 лютого виповнюється 30 років. Укотре наголошуємо, що важливо нагадувати світу про українців, яких росія незаконно утримує в жорстоких умовах. Кожна хвилина полону — це ризик не повернутися. Що довше наші захисники там, то ближче вони до смерті.
About the author
Пухкі пампушки до борщу з часниковою намазкою, що тануть в роті: простий рецепт
Пампушки до борщу - це не просто хліб, це справжній символ української домашньої кухні. Але досягти тієї самої пухкості й аромату, що нагадують бабусину кухню, вдається не кожному. Цей рецепт — саме той випадок, коли все виходить з першого разу: булочки виходять надзвичайно м'якими, повітряними, з апетитною рум'яною скоринкою, а часникова намазка додає їм того неповторного смаку, заради якого хочеться готувати знову і знову. Рецепт опублікувала Магдалина Шершун у популярній Facebook-групі "Рецепти коліжанок". Приготування Готуємо опару. Злегка підігріти воду (не гарячу — лише тепленьку). Додати дріжджі та цукор, перемішати й відставити в тепле місце на ~10 хвилин, поки маса не почне підніматися й пузиритися. Замішуємо тісто. До просіяного борошна додати сіль і готову опару. Вимісити м'яке, еластичне тісто. Накрити й залишити підходити в теплі на 1 годину. Формуємо булочки. Тісто, що підійшло, поділити на 14 рівних частин. З кожної сформувати акуратну кульку і викласти у […]
У тернопільських магазинах перестали приймати купюри 1, 2, 5 та 10 гривень. Чи законно це
Тернополяни вже встигли здивуватись: на дверях деяких місцевих магазинів з'явились оголошення - дрібні паперові гривні більше не приймаються. Читачі надсилають фото, питають: це законно? Хто має нести гроші до банку на обмін - споживачі чи магазини? Розповідаємо. З початку березня 2026 року паперові купюри номіналами 1, 2, 5 та 10 гривень офіційно пішли з обігу - так вирішив Національний банк України. Тепер ці номінали існують виключно у форматі монет. Саме тому касири мають повне право повернути вам таку банкноту назад. А що ж робити з тими, що вже є в гаманці? Нести до банку - і не зволікати. До лютого 2027 року будь-яке відділення зобов'язане обміняти старі купюри безкоштовно, без черги і без обмежень по сумі. Тобто хоч цілий пакет принесіть - приймуть. Тож перевірте свої гаманці. Якщо там є паперові "одиниці", "двійки", "п'ятірки" чи "десятки" — відкладіть окремо і найближчим […]
Наталія Сумська завітала до Тернополя: яскраві кадри благодійного вечора (фото, відео)
У Тернополі відбувся на благодійний вечір "Світ" - літературно-музично-хореографічне дійство за мотивами книги Сергія Лазо "Цвяхи". Захід відбувся в актовій залі ЗУНУ. На сцені виступили Наталія Сумська, Сергій Лазо та Гриць Драпак. На вечорі зібралися поціновувачі мистецтва. Серед учасників - відома акторка Наталія Сумська, письменник Сергій Лазо та Гриць Драпак. Також були присутні поважні гості мистецької події. В основі дійства - книга Сергія Лазо "Цвяхи". Подія поєднала літературу, музику та хореографію. Більше фото та відео дивіться нижче.
На фронті загинув 25-річний військовий з Тернопільщини
На фронті загинув 25-річний Олександр Трушик з Горигляд — військовослужбовець 82-ї окремої десантно-штурмової бригади. Він віддав життя за Україну 24 лютого 2026 року. Про втрату повідомила Коропецька селищна рада. Олександр Трушик народився 16 жовтня 2000 року. Служив у 82-й окремій десантно-штурмовій бригаді. Загинув 24 лютого 2026 року під час бойових дій. У громаді оголошено жалобу з 5 по 10 березня 2026 року. Похорон відбудеться в селі Горигляди. Точний час прибуття кортежу, парастасу та чину похорону буде повідомлено додатково. "Висловлюємо щирі співчуття матері Світлані, батьку Олександру, брату Матвію, бабусі Ганні, дідусеві Михайлу, бабусі Тетяні, дідусеві Михайлу, хресній Наталії, родині, друзям, близьким та побратимам Героя.Розділяємо ваш біль і сумуємо разом з вами у цю важку годину", - йдеться у повідомленні.
Смерть жінки у Кременецькій лікарні розслідує поліція
Слідчі Кременеччини відкрили кримінальне провадження щодо медиків після смерті 55-річної пацієнтки. Дочка загиблої стверджує: лікарі ігнорували її прохання про додаткове обстеження матері. Як повідомляє поліція Тернопільської області, провадження відкрито за статтею 140 КК України - неналежне виконання обов'язків медичним працівником. Як це сталося Жителька одного із сіл Кременеччини опублікувала у соцмережах звинувачення на адресу лікарів. Слідчі самостійно виявили публікацію та запросили жінку до поліції - вона виклала всі обставини у письмовій заяві. Читайте також: У Кременецькій лікарні обшуки: що відомо За її словами, вона неодноразово просила направити матір до лікарні в Тернополі та провести додаткове обстеження. Лікарка відмовляла, пояснюючи, що в цьому немає потреби. 16 лютого 2026 року жінка померла. Поліція розпочала досудове розслідування. У його межах слідчі: встановлюватимуть усі обставини події; призначать необхідні експертизи; нададуть правову оцінку діям медпрацівників.
Курси німецької мови для початківців у 2026 році: як перейти з A1 до A2, скільки часу потрібно та що вчити
У 2026 році курси німецької мови для початківців залишаються найбільш затребуваним форматом навчання серед тих, хто планує навчання, роботу або переїзд до німецькомовних країн. Онлайн-формат дозволяє почати з нуля у комфортному темпі, без перевантаження та з чітким розумінням подальшого прогресу. Саме перехід із рівня A1 до A2 часто стає першим серйозним етапом, який показує, наскільки ефективно побудована програма навчання. Для новачків важливо не лише засвоїти базову лексику й граматику, а й навчитися стабільно використовувати мову в простих ситуаціях. Неправильний старт або відсутність системності на рівні A1 ускладнює подальший перехід до A2. Що означають рівні A1 та A2 у німецькій мові Рівень A1 передбачає знайомство з основами мови: алфавіт, вимова, прості слова та базові граматичні конструкції. На цьому етапі студент вчиться розуміти короткі фрази, представляти себе та будувати найпростіші речення. Головна мета A1 — сформувати мовну базу без перевантаження. Рівень A2 є логічним […]
