Минає третій рік повномасштабної війни росії проти України. За даними Уповноваженого з питань зниклих безвісти за особливих обставин Артура Добросердова – нині в розшуку є майже 63 тисячі людей. Це цивільні і військові, які зникли внаслідок війни або окупації. Але ці цифри не остаточні, точної статистики в України поки що немає. Втім за кожним, хто загинув, потрапив у полон чи вважається безвісти зниклим, криються особисті болючі історії родин, які чекають на своїх близьких чи переживають трагічну втрату. У них ця війна відібрала сенс життя та роками продовжує тримати у стані невизначеності.
Катерина Єфіменкова — цивільна дружина військового з бригади НГУ “Азов”. Востаннє Катя бачилася зі своїм нареченим Богданом 21-го лютого 2022 року, на його 27-й день народження. “Це для мене прекрасний і жахливий день водночас, бо вже свій третій день народження він зустрічатиме в полоні”.
Пара родом з Маріуполя. Познайомилися ще у школі, але згодом тривалий час спілкувалися лише телефоном. І якось, коли чоловік вже був на військовій службі, вони таки домовилися побачитися вперше за довгий час, пригадує дівчина: “Я написала Богдану, зустріньмося зараз. Він відповів, що якраз у Маріуполі і має 10 хвилин перед від’їздом на базу в Урзуф. Я пам’ятала Богдана ще школярем, а тут виходить з таксі такий красень з бородою у тактичній кепці”.
За 4 місяці стосунків Богдан освідчився, закохані почали готуватися до весілля. Катерина каже, що в якийсь момент зрозуміла, що не хоче пишних святкувань — їй достатньо знати, що кохана людина поруч. У цивільному шлюбі вони прожили 6 років.
За тиждень до початку великої війни Богдан попросив наречену покинути Маріуполь. Він сказав, якщо росіяни зайдуть в місто, то зрівняють його з землею. Катерина до останнього не вірила в такий страшний сценарій.
“Ми з батьками виїжджали 24 лютого під вибухи. Як тільки машина зупинялася — в мене починалася паніка, мені здавалося, що зараз у нас влучить снаряд і ми всі загинемо. Думка про те що, якщо я зупинюсь, я помру, — переслідувала мене всю дорогу”, — пригадує Катерина день евакуації.
Дорогою дівчина отримувала повідомлення від нареченого — Богдан наполегливо просив виїжджати за кордон. Але Катерина з батьками зупинилися на Закарпатті. Про те, що відбувалося в Маріуполі, Богдан нічого не розповідав. На зв’язок виходив дуже рідко, адже в місті вже точилися важкі бої. “Усе, що він встиг мені написати, це те, що у них не вистачає їжі, він дуже схуд і через важкі контузії не може спати. Потім у коротких повідомленнях він просив прислати фото їжі, аби хоч подивитися на неї, а вже потім прощався зі мною. Я не знала, що відповідати… Мені було дуже важко”, — розповідає Катерина. Дівчина розуміла, що там пекло, і шанси в ньому вижити мізерні. Вона постійно шукала зв’язку з нареченим через його побратимів і готувалася до найгіршого.
У травні 2022 року, коли стало відомо про вихід оборонців Азовсталі та полон, доля Богдана була невідома. “Я дуже нервувала, бо дівчата одна за одною почали писати, що їхні чоловіки виходять на зв’язок, а мій досі ні. Тоді я звернулась із запитом до однієї служби, де дізналася, що Богдан вважається безвісти зниклим. Мій світ рухнув. Я сиділа в кутку кімнати десь на Закарпатті та просто ридала”, — пригадує Катерина.
Пізніше інформація про чоловіка була спростована. Богдан разом з усім гарнізоном виходив з оточення в “почесний полон”.
Полон
26 травня 2022 року Богдан вперше за довгий час подзвонив Катерині. Розмова була коротка. Він сказав, що дуже скучив і важить зараз лише 53 кг при зрості 180 см. Катя знала, що у Богдана були важкі контузії. Побратими розповідали, що поряд з ним впав снаряд, і всі думали, що він загинув. Але він встав і пішов. “Про його важкий стан я здогадалася навіть з його повідомлень, які він писав ще з Маріуполя, — вони були нерозбірливими, з одруківками”, — пригадує Катерина. Це було востаннє, коли дівчина розмовляла з коханим.
Про нелюдські катування Богдана в російському полоні наречена вперше дізналась у 2023 році від колишніх військових бранців, яким вдалося повернутися додому. “Таких тортур, як у фільмах жахів, я навіть уявити не могла. Полонених принижують усіма можливим методами”, — розповідає наречена Богдана.
Історія Богдана увійшла до “Московських конвенцій” — збірки статей, написаних на основі реальних свідчень колишніх військовополонених, їхніх близьких і товаришів по службі. У книзі описується полон та поводження російської сторони з українськими військовополоненими.
Проєкт було створено Асоціацією родин захисників “Азовсталі” за підтримки Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими при ГУР МО, Офісу Омбудсмена та Міністерства закордонних справ України.
Крім розповідей очевидців про полон, Катерина Єфіменкова не отримувала жодної звістки від свого нареченого азовця понад 2,5 роки.
Дівчину дуже пригнічує те, що чоловік перебуває у повній інформаційній ізоляції: листи йому не доходять, він навіть не знає, що на нього чекають вдома! “Я роками не знаю, де він знаходиться. У жовтні 2024 року я знайшла військового з обмінів, який був з Богданом в одній камері. Той сказав, що до літа вони перебували у в’язниці в Таганрозі, а потім їх вивезли. Відтоді Богдан просто зник, я не можу знайти ніякої інформації з того часу. І це дуже лякає”.
Катерину також засмучує бездіяльність міжнародних організацій, які мали б контролювати, як росія поводиться із полоненими українськими військовими. Дівчина неодноразово зверталася до Червоного Хреста, передавала їм факти катування — в офіційних листах, через форму на сайті, навіть дзвонила у Женевський офіс. Але все що вони зробили — це передавали запити на розгляд. Навіть посилка та лист, які Катерина відправляла через Червоний Хрест, Богдану не дійшли.
Понад 2,5 роки життя в страху та очікуванні привели Катерину до повного виснаження. “У мене був такий жахливий стан, що я навіть з ліжка не могла встати. Два тижні я не виходила з дому, навіть на акції на підтримку військовополонених не ходила. У мене просто опустилися руки, бо, щоб я не робила, — це не допомагало”, — пригадує дівчина. Продовжувати боротьбу за чоловіка Катерині допомогла робота з психологом на безоплатному проєкті GIDNA від фонду Future for Ukraine.
“Зараз я достатньо активна і навіть переїхала в нове житло. Повернулася до своєї соціальної роботи і про себе не забуваю. Дякую моїй психологині Ользі Корбут”.
За минулий рік проєкт допоміг відновити емоційний стан 28 жінкам, чиї рідні перебувають у полоні або безвісти зникли, зокрема 14 жінкам з Асоціації родин захисників “Азовсталі”.
На фото ми приховуємо обличчя Богдана навмисно задля безпеки захисника, який й досі перебуває в російському полоні.
Матеріал написаний на основі інтерв’ю з Катериною Єфіменковою, до дня народження її нареченого — захисника, військовослужбовця бригади НГУ “Азов”, якому 21 лютого виповнюється 30 років. Укотре наголошуємо, що важливо нагадувати світу про українців, яких росія незаконно утримує в жорстоких умовах. Кожна хвилина полону — це ризик не повернутися. Що довше наші захисники там, то ближче вони до смерті.
About the author
Знайшли за сотні кілометрів від дому: тернопільські патрульні допомогли розшукати зниклу дівчинку
Патрульні Тернопільщини розшукали неповнолітню дівчину з Черкащини, яка покинула домівку та вирушила до Львова. 20 лютого працівники дорожньої станції Підволочиська отримали повідомлення від правоохоронців Черкаської області про зникнення 16-річної дівчини. Вона прямувала невідомим транспортом у напрямку Тернополя. Після термінового сповіщення всіх патрульних екіпажів області заступник начальника служби освітньої безпеки разом із колегою зафіксували на трасі М-09 Тернопіль — Львів — Рава-Руська автомобіль Renault із черкаськими номерами. У салоні перебувала пасажирка, зовнішність якої збігалася з описом розшукуваної. Про це повідомили у патрульній поліції області. Водій транспортного засобу пояснив правоохоронцям, що працює таксистом і здійснює перевезення дівчини до Львова, де на неї нібито чекають родичі. Втім, сама пасажирка не змогла пояснити причини втечі з дому та ігнорування телефонних дзвінків від рідних. Патрульні доправили неповнолітню до районного відділу поліції для з'ясування всіх обставин події. Про знайдення дівчини одразу повідомили колег із Черкащини.
На Тернопільщині бібліотеки працюють у холоді або закриті
На Тернопільщині за минулий рік припинили роботу 15 бібліотечних закладів, а 88 установ не працюють через брак фінансування. Від початку повномасштабного вторгнення бібліотечна галузь області майже не отримує коштів. Найгострішою проблемою залишається відсутність опалення. У 116 публічних бібліотеках (16,7% від загальної кількості) опалення повністю відсутнє, а в 199 закладах (28,6%) приміщення опалюються лише частково. Про це йдеться у дописі на сторінці Прочитай. Книгозбірня. Критичною є ситуація з оновленням книжкових фондів. Упродовж 2024 року бібліотеки області отримали всього 47 642 примірники нових видань. У перерахунку на окремі заклади це становить від 2 до 80 книг на одну бібліотеку, що не відповідає потребам читачів. На тлі системної кризи окремі благодійники підтримують бібліотечні установи. Зокрема, Михайло Апостол, громадський діяч та радник начальника Тернопільської ОВА, передав цінні видання до фонду Тернопільської обласної універсальної наукової бібліотеки. Попри складні умови роботи, бібліотеки області продовжують зберігати та […]
Що саме не задекларував Головко на 2 мільйони гривень
НАБУ та САП висунули підозру колишньому очільнику Тернопільської обласної ради Михайлу Головку, який також був народним депутатом України 7-го та 8-го скликань, у приховуванні майна від декларування. За даними слідства, вартість незадекларованого майна перевищує 2 мільйони гривень. Правоохоронці встановили, що протягом 2022-2023 років посадовець користувався квартирою своєї матері площею 201,9 квадратного метра, проте не вніс цю інформацію до декларації. Окрім того, він не вказав у документах нежитлові приміщення, які належать членам його родини: паркувальне місце, автомийку та кладову. Також підозрюваний не задекларував кошти, які зберігалися на банківському рахунку. Про це йдеться у повідомленні на сайті НАБУ. За цим фактом відкрито кримінальне провадження за частиною 1 статті 366-2 Кримінального кодексу України. Яким майном володіє родина Головків? У повідомленні на сайті НАБУ вказано, що Головко не вніс у декларацію квартиру площею 201,9 кв.м. Це сусідня квартира від тієї у Тернополі, яку придбала […]
Змішувач для ванни: як вибрати і де купити
Комфорт ванної кімнати залежить від вибору сантехнічного обладнання, особливо такого, як змішувач для ванної, що регулює подачу води, її температуру і напір. Змішувачі доступні у різних виконаннях. Кожна модель має свої особливості і переваги. Зазвичай вони складаються з корпусу, картриджу, виливу, ручки керування і набору для душу. Як вибрати правильний змішувач для ванни Сьогодні найбільше мають попит якісні змішувачі для ванни, які монтуються у стіну, врізні безпосередньо на чашу ванни або встановлені на підлозі. Крім того, є різниця у механізмі змішування гарячої і холодної води – це одноважільні, або кранбуксові, крани і двовентильні, які мають два вентилі для різної води. За способом встановлення наразі перевагу віддають змішувачам прихованого монтажу. Це пристрій, в якого всі компоненти ховаються безпосередньо у стіну чи спеціальну інсталяцію, а зовні виводиться лише сам носик виливу, важіль керування і декоративна накладка. Це виглядає досить естетично і не […]
Помер відомий тернопільський художник і засновник Школи народних ремесел
Пішов з життя Ігор Турчин – тернопільський художник і один із засновників Школи народних ремесел. 20 лютого 2025 року перестало битися серце відомого тернопільського художника Ігоря Григоровича Турчина. Про це повідомив колектив Школи народних ремесел, одним із засновників якої був митець. Панахида відбудеться 21 лютого о 19:00 в церкві Святого Архангела Михаїла на вулиці 15-го Квітня, 1 у Тернополі. Похорон заплановано на 22 лютого об 11:00 у тій самій церкві. Ігор Турчин був відомий своїми картинами на козацьку тематику. За інформацією "Суспільного Тернопіль", кількість його робіт сягнула тисячі. Картини перебувають в приватних колекціях 16 країн світу, зокрема в Італії, Польщі, Австралії та Канаді. Мистецький шлях Турчина розпочався ще в ранньому дитинстві – перші малюнки він створював на конспектах матері, яка навчалася в медучилищі. Хоча художник закінчив факультет фізичного виховання педагогічного університету, своє захоплення живописом ніколи не полишав. Значний вплив на […]
Від електромонтера до мера: міський голова Збаража про сім’ю, чесну владу та як його хотіли вивезти в ліс (відео)
Міський голова Збаража Роман Полікровський дав інтерв'ю для Youtube-каналу "Християни для України", де розповів про свою родину, яка постраждала від радянських репресій, віру в Бога, принципи керування містом та інвестиційні перспективи громади. "Терміново" зібрало найцікавіше з інтерв'ю. Родинна історія та репресії Родина мера по обох лініях зазнала переслідувань з боку радянської влади. Дідусь Полікровського був вивезений до Сибіру і відбував покарання в концентраційних таборах. У той час енкаведисти вбили бабусю мера, коли його мамі було лише півтора року. "Одна із причин переслідувань - християнська віра родини. Дідусь віддав частину свого будинку для церковних богослужінь", - зазначив Полікровський. Один із братів діда помер у таборі. Після повернення із заслання його родині довелося жити з тавром "ворогів народу", що суттєво впливало на дитинство та юність батьків мера. Дідусь Полікровського, за його словами, блискуче знав Біблію та міг цитувати цілі глави напам'ять. Для […]
