Святитель Рафаїл Заборовський – один із новопрославлених Православною Церквою України святих. Він був помітною постаттю серед Київських митрополитів-українців першої половини ХVІІІ століття, який робив все для того, щоби повернути давньому першопрестольному місту та Українській Церкві попередні права та привілеї, які на той час вже відібрала царська російська влада, – розповідають у ПЦУ.
Народився майбутній святитель 1676 року в м. Заборові, неподалік Львова (тепер це Зборів, районний центр Тернопільської області). За назвою цього містечка він пізніше й отримав прізвище Заборовський. Батько був католиком, мати – православною, назвала сина Михайлом. Початкову освіту майбутній архіпастир здобував в різних закордонних школах, а після смерті батька разом з матір’ю переселився до Києва і став студентом Могилянської академії.
Там на його здібності звернув увагу митрополит Стефан Яворський, який забрав юнака до Москви в академію, і там постриг в чернецтво з нареченням імені Рафаїл. Після рукоположення в сан ієромонаха Рафаїл Заборовський був призначений на викладача риторики до тієї ж академії, потім ніс капеланську службу на флоті. В 1725 році він став єпископом Псковським і Нарвським. А у квітні 1731 року його призначили на Київську первосвятительську кафедру, яка була на той час, м’яко кажучи, зубожілою: в території та правах обмежена, титул київського митрополита скасовано, лавру Печерську, найбільшу святиню і гордість київських первосвятителів, виведено з-під їх управління, монастирі з їх багатством і землями переведено в управління імперського «урядуючого синоду».
Багато добрих реформ започаткував і провів святитель Рафаїл у Києві, його послання, рекомендації та накази й до цього часу є актуальними для пастирського служіння. З особливою пошаною святитель Рафаїл Заборовський ставився до Київської академії, в якій і сам колись навчався, матеріально допомагав їй. Як вдячність за численні пожертви на її відбудову та побудову нових корпусів, на утримання викладачів та студентів прізвище митрополита було внесене в назву школи, і так Києво-Могило-Заборовською академія називалася аж до її реформування на початку ХІХ століття.
Митрополит Рафаїл також особливо піклувався про Софійський собор, резиденцію київських митрополитів, де під його керівництвом були здійснені великі реставраційні та будівельні роботи. Також його вважають творцем багатьох сакральних пам’яток у Києві, за його рішенням чи його коштом були закладені та побудовані: Андріївська церква, дзвіниці Софійського собору та Києво-Печерської лаври, Софійські мури та брама, що й донині носить його ім’я, Катериненський монастир на Подолі тощо.
Приблизно всередині 1747 року митрополит Рафаїл занедужав і упокоївся 22 жовтня у віці 71 року. Поки російський Священний синод затверджував рішення про чин його погребіння, 39 днів тіло спочилого митрополита лежало у незакритому гробі, який стояв посеред храму Святої Софії, де щоденно звершувались заупокійні літургії та панахиди. Після звершеного чину погребіння «тіло його покладене в склепі, праворуч, того ж 1747 року, листопада тридцятого дня, де нетлінним і до цього часу перебуває», – йдеться у життєписі митрополита.
Святитель Рафаїл Заборовський очолював Київську кафедру протягом 16 років. В листопаді минулого року митрополит Львівський і Сокальський Димитрій у Львівській православній богословській академії освятив перший в Україні храм на честь новоканонізованого українського святого – святителя Рафаїла (Заборовського), митрополита Київського.