Без перебільшення кожен, хто зараз на пекельній передовій, заслуговує не лише на окрему розповідь, а й, мабуть, на власну книжку. Кожна історія – це життя окремої людини, цілої родини, яке змінилося назавжди. Неймовірними жертвами ці Люди змінюють світ, прагнуть зробити майбутнє нашої країни кращим і вільним. Один з таких Героїв – молодий медик з Тернополя Ярослав Корніцький. Про свого колегу розповідають у КНП “ЦЕМД та МК” ТОР.
“Добровольці нашого Центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф – це особлива категорія людей. Про кожного з них можна писати книжку. Героїчний епос. Не менше. Тільки накладений на сучасні реалії, де фоном війна. Справжня і така страшна, що і в казці не вигадаєш. Всі найстрашніші історії писалися з життя. І ця пишеться кров’ю українців. Так цинічно і безжально, що поступово можна втратити віру, надію і любов. Залишити десь на узбіччі, як зайвий тягар, адже вже точно знаєш, що щасливого кінця не буде. І тоді з’являється один із них, добровольців. Заповнює весь простір певністю свого призначення, витісняючи страх і відчай. Для кожного з них у ці важкі часи боротьби йдеться про щось своє. Але всі вони мають і дещо спільне – твердою рукою самі пишуть свою долю, не даючи ворогу поставити на собі клеймо жертви.
Ярослав Корніцький – один із титанів нашого Центру екстреної медичної допомоги, на плечах якого в тому числі тримається медичний фронт. Цілком буквально, а не для гарного слова. І якщо ви запитаєте, про що цей молодий чоловік, який обрав для себе шлях на Схід, а зовсім не навпаки, то тут є лише одна відповідь. Ярослав – це про свободу вибору, якої українці прагнули ще задовго навіть до славнозвісного козацтва. Він обирає бути там, де вважає за потрібне в той чи інший момент свого життя. Обирає тоді, коли тисячі просто рухаються за течією. І знаєте що? Чуття ще ні разу його не підвело. Принаймні у тих кроках, які ставали доленосними. Таким був і той день, коли хлопець заніс документи у медичне училище.
Після 24 лютого життя усіх змінилося в один день. Комусь довелося покинути домівку, хтось пішов воювати, хтось продовжував виконувати свої обов’язки та тримати своє підприємство на плаву. Все працює, поки люди тримаються разом і не дають цьому світу розсипатися на уламки від російських ракет. Наш герой хотів зробити щось більше для перемоги, тому вирушив з ротацією працівників нашого Центру на деокуповану Херсонщину, де допомагав як цивільному населенню, так і роботі стабілізаційних пунктів. Це був новий досвід усвідомлення того, що війна є насправді, бо ось вони перед тобою – її наслідки, розруха і травмовані мешканці, як не буквально, то психологічно.
Рішення долучитися до лав Першого добровольчого мобільного шпиталю імені Пирогова у хлопця теж було спонтанним. Хоча насправді в душі він вже був готовий стати частиною того локомотива, який рухає нашу країну до перемоги. Зробити рішучий крок допомогли колеги, які вже планували відбути свою ротацію у якості медиків-добровольців. Друзі повернулися із серпневої ротації додому, а Ярослав залишився там на пів року. Перших два місяці він працював на реанімаційній бригаді. Забирав зі стабілізаційного пункту важких пацієнтів і доставляв до лікарень. В якийсь момент його пересадили на медичну евакуацію – третє плече евакуації. На цьому етапі вводяться всі ліки, забезпечується внутрішньовенний доступ і здійснюється транспортування поранених до стабілізаційного пункту. Повернувся до Тернополя лише на місяць, щоб пройти курси підвищення кваліфікації фельдшерів, трохи пожити в цьому тиловому світі й зрозуміти для себе, чи змінюється щось тут, поки наші бійці віддають за нас життя там. Маленький спойлер: ні, все залишається незмінним. Головне, не варто говорити військовим, що ви втомилися від війни чи когось кудись не посилали. Варто в першу чергу бути чесним перед собою. І питання ставити саме собі.
Що далі? Далі повернення до лав ПДМШ, а там Бог покаже. Що керує Ярославом? Чим рухається його добра воля?
- Я знаю, що роблю добру роботу. Я на своєму місці, коли треба. Надихаєшся людьми. Одного привезли пораненого, а він просить його підлатати й відпустити, бо він ще двох покладе. Хоча іноді бувають і моральні спади. Не без того. В будь-якому випадку, роботу не перестаєш робити. Стараєшся викладатися на всі 100%. Врятувати людину. За ці пів року розширилося коло спілкування. Коли мені потрібна підтримка, я завжди можу подзвонити чи написати своїм побратимам з ПДМШ. Не завжди вдома можуть тебе зрозуміти й сказати потрібні слова. Дуже хочу, щоб люди не забували, що у нас війна. Бо коли ми в єдності, то ми сильніші. Всі ми там будемо. Рано чи пізно.
В наших добровольцях так багато реалізму, бачення повної картини сучасного світу і нашого місця в ньому. І зазвичай ця картина вимальовується в темній палітрі. Але разом з тим, з великою ймовірністю навпроти ви побачите усмішку і живі очі. Адже той, хто збагнув, за що він готовий померти, завжди добре знає, за що варто жити. Нехай дорога, обрана Ярославом, веде його до перемоги й щасливого майбутнього, адже саме такими серцями та такими руками закладаються найнадійніші підвалини державності. І нехай Бог оберігає його у цій його нелегкій, але гідній справі”.
About the author
“Його подвиг – це історія про мужність, самовідданість та безмежну любов до своєї країни”: Тернопільщина втратила молодого бійця
Чортківщина в скорботі, адже втратила свого молодого захисника Івана Попика. 17 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання біля села Єлизаветівка Покровського району Донецької області загинув Іван - житель села Капустинці Чортківського району Тернопільської області. Військовий був стрільцем-снайпером у 2-му аеромобільному відділенні 3-го аеромобільного взводу 4-ї аеромобільної роти військової частини А0224. Він віддав своє життя, захищаючи незалежність та територіальну цілісність України. Про це повідомили у групі "Наш край - Чортківщина". "Україна знову втратила одного зі своїх найкращих синів. На фронті загинув Іван Попик – випускник Чортківського навчально-наукового інституту підприємництва і бізнесу Західноукраїнського національного університету. Ця трагічна новина болем відгукнулася в серцях усіх, хто знав Івана, і стала черговим нагадуванням про жахливу ціну, яку платить наша країна за свою свободу. Його подвиг – це історія про мужність, самовідданість та безмежну любов до своєї країни. Іван Попик віддав найцінніше – своє […]
Вода на порозі, а замість городу – озеро: наслідки негоди на Тернопільщині
На Тернопільщині протягом доби негода наробила біди людям. Зокрема затопила житлові будинки, її наслідки ліквідовували рятувальники. На Лановеччині у селі Влащинці після сильного дощу підтопило два приватні будинки. Надзвичайники відкачали воду за допомогою мотопомпи. Про це повідомили в Головному управлінні ДСНС України у Тернопільській області. Читайте також: Підтопило дорогу, городи та домоволодіння. Негода наробила сильної біди на Тернопільщині (фото, відео) Також 3 червня гроза з громом у селі Синява перетворили людські городи на озера, а у Чернихівцях частково обвалився міст.
У Тернополі працівник ТЦК завдав 320 тисяч збитків державі
На Тернопільщині вручили підозру працівнику ТЦК. Чоловік завдав збитків у розмірі 320 тисяч гривень. Працівники Державного бюро розслідувань повідомили про підозру військовослужбовцю Тернопільського обласного ТЦК та СП за службову недбалість, що призвела до значних збитків під час воєнного стану. Про це повідомили в Теруправлінні ДБР у Львові. Слідство встановило, що у травні-липні 2022 року підозрюваний, будучи начальником продовольчого забезпечення, оформлював накладні на видачу харчів військовим, які фактично не проходили службу. В результаті таких дій було безпідставно видано продовольство на понад 3 тисячі осіб, що завдало державі збитків на суму майже 320 тисяч гривень. Через недбалість посадовця, частина продуктів, замість того, щоб потрапити до захисників, які їх потребували, опинилася на смітнику. Наразі слідчі ДБР вживають заходів для відшкодування завданих збитків. Читайте також: СБУ та ДБР проводили масштабну операцію: кого затримали у Тернополі "Дії військовослужбовця кваліфіковано за ч. 4 ст. 425 Кримінального […]
На Покровському напрямку загинув захисник з Тернопільщини Іван Березнюк
На Чортківщині прощатимуться із захисником Іваном Березюком, який боронив українську землю від загарбників. Загинув воїн 3 червня 2025 року під час виконання бойового завдання із стримування військової агресії російської федерації в районі н.п.Новоекономічне Покровського району Донецької області. Про це повідомили у фейсбук-групі "Наш край - Чортківщина". "Звістка про смерть українських захисників завжди є важкою і болісною… Ще один український військовий, ще один наш земляк, що воював за мир та свободу нашої країни, пішов від нас. Зі скорботою повідомляємо що боронячи державний суверенітет і територіальну цілісність загинув наш земляк, Березюк Іван Ярославович 10.08.1969 року народження, житель села Красне Гримайлівської громади. Світлий спомин про нього назавжди залишиться в наших серцях. Щирі співчуття рідним та близьким нашого славного Героя", - йдеться у дописі. Читайте також: Небесне військо поповнилось ще трьома Героями: загинули Анатолій Панасюк, Василь Ющишин і Захар Венчур
Били руками та ногами, тягали за волосся: у Тернополі жорстоко познущались з дівчини-підлітка (відео)
У Тернополі підлітки жорстоко побили дівчину. Відео конфлікту поширюють у соціальних мережах. 3 червня в одному із телеграм-каналів з'явилось відео, на якому група підлітків штовхає, тягає за волосся та всіляко ображає дівчину. Працівники Тернопільського районного управління поліції, за допомогою аналітиків кримінального аналізу та інспекторів ювенальної превенції, оперативно встановили особу постраждалої та двох кривдників, які завдали їй тілесних ушкоджень. "За фактом побиття вже розпочато кримінальне провадження за частиною 2 статті 296 Кримінального кодексу України, яка стосується хуліганства, вчиненого групою осіб. Санкція цієї статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до чотирьох років", - повідомляють правоохоронці. У соцмережах повідомляють, що це не перший інцидент з кривдницею. Раніше вона неодноразово била дівчат. Читайте також: За побиття матері тернополянину загрожують громадські роботи, обмеження або позбавлення волі
Трагічна втрата для однієї з тернопільських лікарень: померла Світлана Придаткевич
Обірвалось життя працівниці Тернопільської обласної дитячої клінічної лікарні Світлани Придаткевич. На 60 році життя та після важкої хвороби померла сестра медичного ортопедо-травматологічного дитячого відділення з травматологічним пунктом Світлана Юліанівна Придаткевич. Про це повідомили у КНП "Тернопільська обласна дитяча клінічна лікарня". "Адміністрація та весь колектив лікарні висловлює щирі співчуття рідним та близьким з приводу непоправної втрати близької людини. У цей скорботний час ми поділяємо Ваше горе, підтримуємо та сумуємо разом із Вами. Віримо, що Господь прийме її світлу та щиру душу в Царство Небесне. Світла пам’ять про Світлану Юліанівну назавжди залишиться в серцях колег. Світла пам’ять", - йдеться у повідомленні. Читайте також: Помер шанований священник з Кременеччини Редакція "Терміново" висловлює щирі співчуття рідним та близьким Світлани. Хай спочиває з миром. Вічна пам'ять.
