Мандрівки селами Золотого Поділля: Кокутківці та Висипівці – від старенької церкви до лебединого озера (фоторепортаж)

Війна недалеко Кокутківців колись була неабияка. Сто років тому річка Нестерівка відчувала тупіт солдатських чобіт. У навколишніх селах базувалися війська трьох імперій: Прусія, Австро-Угорщина, Росія.

Частина перша: Нестерівці та хутір, якого нема на Святій горі

Затоптане кладовище безіменних солдат

Дорогою, якою марширували армії, прямуємо від Нестерівців в Кокутківці.

На угорському сайті архівних фотографій http://fortepan.hu викладені світлини Першої світової. Одна з них датується 1917 роком. На світлині показано поховання близько  сотень могил.

У короткому поясненні до старого фото вказано, що це ховають солдат 23-го Угорського піхотного полку Австро-Угорщини. Помітно: літній період, чоловіки біля могил легко одягнені.

Український історик, краєзнавець, дослідник військово-історичних подій Сергій Ткащов каже, що там могли бути поховані не тільки угорці. А також є думки, що військове кладовище виникло раніше.

– Можливо воно було облаштоване в 1915-1916, коли фронт стояв вздовж Серету довший час. Ось цей полк того періоду на позиціях в Глядках, а Кокутківці були тоді тилом. У сусідніх Висипівцях ще стояли Баварський полк (німці) та Боснійський полк. А до Тернополя тягнулася вузькоколійка, – розповів Сергій Ткачов.

23-й угорський полк у Глядках (Зборівський район). Фото надане Сергієм Ткачовим

Зараз на тому місці й сліду нема сотень солдатських могил. Це поруч старого католицького цвинтаря. На старій світлині помітна біла фігура.

На кладовищі фігура стоїть ще й досі. Надпис – поховання 1913-го. Тобто, коли ховали солдат австрійської армії, могила могла бути доглянута, фігура вибілена. Час взяв своє. Через сто років камінь потемнів так, що зараз в тіні дерев заледве помітний.

Та й взагалі наче нікого тут не ховали. На місцевості, де колись були сотня хрестів,  тепер дві ґрунтових дороги, росте трава.

– Вони там і залишилися, – каже Сергій Ткачов. – Років 10 тому чи 15 я розмовляв зі старенькими жіночками, які там пасли корови. Вони розказували, що відразу після війни одна сім’я, тато з двома синами, розкопували могили і знімали шкіряне взуття з тих солдат.

Отож, тверджень про те, що німців, угорців, боснійців не перепоховали в міжвоєнний період чи за часів совєтів нема. Нема хрестів над могилами, земля осілася після перекопу. Є лише свідчення, що на тому місці спочивають понад сотня безіменних солдат Австро-Угорської армії.

Храми Івана Хрестителя та Святої Марії

Неподалік цвинтаря є стара дерев’яна церква Івана Хрестителя, покрита бляхою. Зовні стіни оббиті пластиком. Церква дуже низька і розташована майже в долині.

За дослідженням краєзнавця зі Зборова Михайла Бігуса, цю маленьку церкву найбільш ймовірно звели в 1883 році.

 «Якщо підійти до церкви в селі Кокутківці дуже близько, то можна безпомилково побачити рік її будівництва “1883” – такі цифри вирізані на надпоріжниках західних і південних дверей до бабинця. Тоді церква булі філіальною до парафіяльної в с. Висипівці. Парафія і храм належали до УГКЦ з 1837 до 1946 рр. З 1992 р. святиню знову використовують греко-католики», – писав він в історико-краєзнавчому нарисі «Зборівщина: історія і сьогодення».

Це не єдиний храм в Кокутківцях. У північно-західній частині села осипається старий костел Святої Марії. Довкола нього заросли бур’яни, колючі кущі, бузина, дерева.

Зведений в перших роках ХХ століття за кошти пана Франциска Саковіча з Альбанівки.

У радянські роки використовувався колгоспом як склад міндобрив. В мережі є світлини, датовані 1996 роком, коли ще був дах.

Зараз усе покриття обвалилося, помітно, що дерев’яні кріплення даху горіли. В середині костелу небезпечно.

Поруч костелу  приборство, де жив католицький священик. З покрівлі будинку обвисає сухе бадилля.

За розповідями місцевих, хату священика колись використовували як колгоспну кантору та сільську раду.

Сліди минулого

Далі селом можна натрапити на металеві споруди радянської економіки. Магазин «Продукти», як і католицький храм, заріз хащами, аж наблизитись важко.

При дорозі, названої Шляхом, оббитий географічний знак з каменю. На ньому викарбуваний напис на польській мові – «Powiat Tarnopol». Тобто Тарнопольський повіт.

Кінець села зі сторони Висипівців помітний початком ставків. І, власне, дорожнім знаком «Кокутківці», спертого на сухій палці до молодого дерева при дорозі.

Блаженний з Висиповець

Кожне галицьке село має церкву. У Висипівцях вона збудована на високому пагорбі, з якого розкривається водне плесо місцевого ставка та вид на село. Спорудження церкви Святої Параскеви датується 1868 роком.

З 1925 до 1927 року правив греко-католицький парох Микола Цегельський. Тут була його перша парафія у сані священика. Після Висиповець він перевівся в село Сороки Гримайлівського повіту.

Після війни, 27 січня 1947, Військовий трибунал МВС Тернопільської області засудив священика на 10 років ув’язнення.

Був засланий на Сибір у табір суворого режиму в поселенні Явас біля станції Потьма (Мордовія). Помер 25 травня 1951 року, був похований на цвинтарі с Потьма. Прах новомученика спершу перепоховали на Микулинецькому кладовищі в Тернополі, а 17 грудня 2006 року урочисто внесено для постійного зберігання Мощі Блаженного Священомученика Миколая Цегельського у Храм Христового Воскресіння у Львові.

Микола Цегельський

Микола Цегельський вшанований Ватиканом 27 червня 2001 р. у Львові під час Святої Літургії у візантійському обряді. За участі Папи Івана Павла ІІ його було беатифіковано.

Син, Дометій-Тарас Цегельський, народився в 1927 році у Висипівцях. На початку 90-х він займався організацією відновлення храму Христового Воскресіння. Дометій був призначений старостою при церкві.

Цю святиню почали будувати ще з 1845 року. В радянський час будівлю використовували як конюшню, пересильний пункт, склад. А в 1987 році зроблена прибудова, чим позбавили церкву форми Хреста.

Тим не менше, Храм зараз відбудований і там лежать мощі висиповецького священика.

Втім, жодної згадки, що у Висипівцях був парохом священик, возвеличений Папою Римським, в селі не зустріти.

Храм Христового Воскресіння у Львові

Тунель бузини над жолобами та лебедине озеро

В руїнах колгоспні часи. Де був корівник, вздовж жолобів протоптана стежина. Над нею поросла бузина, утворивши 30-метровий тунель. Мабуть, гарно буде коли вкриється листям і зацвіте.

Окрасою села є водне плесо ставка. Сюди прилетіли лебеді.

У центрі села колись був дитсадок. Від нього залишилося велике подвір’я. Вхід  у двір сходами, над якими стоять дві великих кам’яних чаші.

Річка Нестерівка у своїй заплаві утворила рівнинне пасовище. Вдалині за ним невеликий ліс. І далі – Шлях прямує до села Серединці.

About the author

trending_flat
Дощові води з котловану на вулиці Миру злили в Серет (фото, відео)

У Тернополі на вулиці Миру сьогодні зібралися обурені мешканці навколишніх будинків. Вони виступають проти будівництва багатоповерхівки по сусідству. Під час негоди останніх днів дощі затопили котлован, який вирили під забудову. Це призвело до зсуву ґрунту, зокрема, і тротуару. Поруч паркова зона. Депутатка цього округу Оксана Яциковська скликала представників архбудконтролю міської ради, екологічної інспекції, земельників. До людей вийшли проектант будівництва, а також людина, яка називала себе забудовником (свого прізвища чоловік не назвав). Зустріч відбулася перед зачиненими воротами. На територію забудови людей не пропустили. – Йде зсув ґрунту. Тротуар вже весь пішов у яму, дорога тріщить. Вони ці тріщини заливають цементом, – каже мешканка з сусіднього будинку Лариса Карпенко. Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по зміні її цільового призначення площею 0,3900га за адресою вул. Миру,4В ТОВ «Акваріум – 1» сесія Тернопільської міської ради затвердила ще в серпні минулого року. Чоловік, який […]

trending_flat
«Не можна допустити, щоб люди збайдужіли. Війна не десь, вона поруч». Інтерв’ю з волонтеркою

У 2014 році волонтерський рух у протидії державі агресора набув загальнонаціонального масштабу. Від початку нападу агресора люди допомагали всім, чим могли. Багато тернополян теж не залишились осторонь біди, що поглинула Схід України. Того ж року за дослідженням фонду «Демократичні ініціативи» спільно з «Київським міжнародним інститутом соціологічних досліджень» третина населення України переказувала кошти українській армії. 23% громадян скористалися допомогою благодійних фондів та волонтерських організацій, передавши кошти, речі та продукти через них. Зараз наче все більш тихо. Та все ж волонтери є. І армія потребує піклування простих громадян, яких захищає. Тетяна Запаранюк – викладач коледжу економіки права та інформаційних технологій ТНЕУ. З перших днів агресії Кремля вона стала волонтером. З нею ми поговоримо про те, чого зараз бракує армії, чому й досі волонтери необхідні військовим, про жінок на війні. – Ви з перших днів допомагаєте армії? – Так, з перших днів я […]

trending_flat
ЦВК офіційно визнала Володимира Зеленського наступним президентом України

ЦВК склала і оголосила протокол про результати повторного голосування 21 квітня 2019 року з чергових виборів Президента України 31 березня 2019 року. 30 квітня відбулось чергове засідання Центральної виборчої комісії. Відповідно до Закону України "Про вибори Президента України", на підставі протоколів окружних виборчих комісій про підсумки повторного голосування в межах відповідних територіальних виборчих округів, у тому числі з поміткою "Уточнений", та протоколу Центральної виборчої комісії про підсумки повторного голосування в межах закордонного виборчого округу Центральна виборча комісія склала та оголосила протокол про результати повторного голосування 21 квітня 2019 року з чергових виборів Президента України 31 березня 2019 року. У протоколі зазначено, що до виборчого бюлетеня для повторного голосування 21 квітня 2019 року з чергових виборів Президента України 31 березня 2019 року було внесено дві кандидатури: Зеленський В.О. та Порошенко П.О. Відповідно до Закону України "Про вибори Президента України" за підсумками […]

trending_flat
Мандрівки селами Золотого Поділля: Кокутківці та Висипівці – від старенької церкви до лебединого озера (фоторепортаж)

Війна недалеко Кокутківців колись була неабияка. Сто років тому річка Нестерівка відчувала тупіт солдатських чобіт. У навколишніх селах базувалися війська трьох імперій: Прусія, Австро-Угорщина, Росія. Частина перша: Нестерівці та хутір, якого нема на Святій горі Затоптане кладовище безіменних солдат Дорогою, якою марширували армії, прямуємо від Нестерівців в Кокутківці. На угорському сайті архівних фотографій http://fortepan.hu викладені світлини Першої світової. Одна з них датується 1917 роком. На світлині показано поховання близько  сотень могил. У короткому поясненні до старого фото вказано, що це ховають солдат 23-го Угорського піхотного полку Австро-Угорщини. Помітно: літній період, чоловіки біля могил легко одягнені. Український історик, краєзнавець, дослідник військово-історичних подій Сергій Ткащов каже, що там могли бути поховані не тільки угорці. А також є думки, що військове кладовище виникло раніше. – Можливо воно було облаштоване в 1915-1916, коли фронт стояв вздовж Серету довший час. Ось цей полк того періоду […]

trending_flat
Мандрівки селами Золотого Поділля: Нестерівці та хутір, якого нема на Святій горі (фоторепортаж)

Замість вступу Процес децентралізації в Україні триває. Мешканці невеликих сіл вирішують, до якого центру об’єднаної громади приєднатися. Адміністративна реформа передбачає, що волевиявлення сільських рад повинна схвалити ще й обласна влада. Відтак, кілька років тому появився Перспективний план Тернопільської області. Згідно з цим документом населені пункти Нестерівської та Висиповецької сільських рад мали би ввійти до Озернянської ОТГ Зборівського району. Однак, тут люди вирішили інакше – вони хочуть приєднатися до громади Тернополя. У Тернополі теж начебто не проти. Лише депутати обласної ради ніяк не схвалять бажання мешканців, тим самим внісши зміни в Перспективний план. Та поки обласна рада роздумує, ми помандрували п’ятьма селами Нестерівці, Кокутківці, Висипівці, Серединці та Воробіївкою. Довкола цих сіл є місця, які внесені на карту історії України та пов’язані з визначними подіями та долями відомих особистостей. Барвінські у Нестерівцях та їх гості Через кожне село Нестерівської і Висиповецької сільських […]

trending_flat
Степан Барна заявив, в який день напише заяву про відставку з посади голови Тернопільської ОДА

Степан Барна заявив, що звільниться з посади голови Тернопільської ОДА після інавгурації нового президента. Відео про своє рішення Степан Барна оприлюднив у мережі Фейсбук, записавши його на горі Бона в Кременці. – Сьогодні я заявляю, як тільки відбудеться інавгурація новообраного президента України, я покладу перед ним заяву про відставку, – наголосив він. Також додав, що буде максимально допомагати тим, хто буде розвивати Україну в євроінтеграційному напрямку.  А також стоятиме на позиції недопущення реваншу. – Недопущення приходу в політику тих людей, які знищували Україну впродовж останніх, багатьох років і намагалися її загнати в російське ярмо – заявив наразі чинний голова Тернопільської ОДА. Додамо, за результатами голосування у виборчих округах Тернопільщини з невеликим відривом від Петра Порошенка переміг Володимир Зеленський. За екзит-полом Володимир Зеленський здобув довіру 73% виборців. Раніше,  журналісти «Терміново» вияснили, яким чином з обласного бюджету Тернопільщини фінансувалася агітація за кандидата […]

Контакти редакції: terminovo.te@gmail.com
м. Тернопіль, Кульчицької 2А

ПАРТНЕРИ

Новини Тернополя та Тернопільської області

Copyright 2025