Усі, хто тими днями їхав дорогою Тернопіль-Кременець, бачив, що значний її відрізок встелений квітами. Люди розуміли, що тут прощаються з Героєм… 14 і 15 червня Вишнівецька громада провела в останній шлях захисника із с. Залісці, старшого солдата Руслана Сопігу. Він загинув 9 червня під Благодатним. 11червня це містечко звільнили побратими Руслана із 68-ї окремої єгерської бригади, – розповідають у Вишнівецькій територіальній громаді.
Мати зустрічала свого сина-Героя: натруджені руки обіймали труну, скроплюючи її гірками слізьми.
Ставали на коліна мешканці сіл Раковець, Коханівка, Старий Вишнівець, віддаючи останню шану Воїнові.
На перехресті у Вишнівці зі схиленими прапорами зустріли Героя учасники військо-патріотичної гри”Сокіл” Джура” Старовишнівецького ліцею.
Линула майданом “Плине кача”… А люди несли квіти Герою. Вистеленою квітами дорогою зустріли воїна мешканці Великого Кунинця: діти і дорослі на колінах через усе село… Квіти і сльози мешканців Малого Кунинця…
Здавалось, що усі Залісці вийшли, щоб зустріти свого доброго і щирого земляка, свого Захисника, провести його до рідного дому…
Зранку у Залісцях церковні дзвони перепліталися із траурною музикою військового оркестру. Квіти встелили дорогу Воїнові до храму і до місця вічного спочинку.
Мати… Мати, яка на вівтар Перемоги України віддала єдиного сина, цілує прапор і притискає до грудей. Біля могили сина звертається до усіх Захисників України, щоб були збережені, щоб з Перемогою повернулися додому!
І “Слава Україні!” з її вуст — це як воля і незламність українського народу!