Елвін Омаров – помічник Почесного консула Республіки Албанія в Україні Шахіна Омарова. Ми познайомилися під час реалізації соціального проекту з відпочинку дітей українських захисників, де він задіяний в організаційних та технічних аспектах. Та спілкувалися не лише про це. Завдяки цій зустрічі стало зрозуміліше ставлення албанців до українців, чому саме ця невелика країна – одна з перших, ще у 2014 році, подала Україні руку підтримки. Також помічник консула розповів, як після повномасштабного вторгнення у Тирані потролили посольство рф і, як за це консул мало не поплатився життям.
Елвін Омаров народився у Харкові. У 1980-их його батьки приїхали з Азербайджану в Україну навчатися і залишилися тут жити. Він володіє кількома іноземними мовами, серед яких англійська, німецька, турецька, трохи іспанська та китайська. І, як справжній громадянин України, чудово спілкується українською.
- Елвін, розкажіть про себе. Зараз Ви помічник консула. Це непроста і дуже відповідальна робота. Аби давати раду усім завданням, потрібні відповідні знання та освіта.
- Я екстерном закінчив українську школу у 15 років. За результатами ЗНО вступив до Інституту міжнародних відносин Київського унівеситету ім. Тараса Шевченка та до Харківського Національного економічного університету. Обрав все ж останній. Згодом навчався в Австрії, Китаї. Повернувшись до Харкова, здобув ступінь доктора філософії. Зараз, паралельно з роботою у консульстві, викладаю у Харківському економічному університеті. Спеціалізуюся на менеджменті та соціальному підприємництві.
- Попри широкий спектр Ваших інтересів, все ж головна робота на сьогодні – у Почесному консульстві Республіки Албанія в Україні. Розкажіть про це детальніше.
- Почесне Консульство Абанії в Україні відкрили у 2015 році. До цього не було жодного представництва. Тож воно стало єдиною дипломатичною установою Албанії на території України. До цього стосунки між країнами були дружні. Проте жодні дипломатичні, соціальні чи культурні зв`язки між нами не розвивалися.
З 2015 року Почесний консул Шахін Омаров приділяє багато уваги різним аспектам роботи установи. Наприклад, станом на 2015 рік албанцям для в`їзду в Україну була потрібна віза. Зараз між двома країнами, завдячуюючи старанням консульства, діє безвізовий режим.
-
- Тобто, ми з певністю можемо казати, що за 8 років стосунки між двома державами суттєво зміцнилися. Саме тому Албанія – одна з перших країн, які підтримали Україну у боротьбі з рф.
- Справді, з початку війни в Україні всі албанці та уряд роблять усе можливе для підтримки українців. З початком повномасштабного вторгнення скасували всі реєстраційні документи для українців. Міністерство Європейських та Закордонних Справ Республіки Албанія в особі Надзвичайного та Повноважного Посла у Варшаві (до України за сумісництвом) Шпреси Курети роблять все можливе для підтримки України на міжнародній арені та українців, що опинилися у біді
Усі албанці, Консульство, Посольство України в Албанії на чолі з Надзвичайним та Повноважним Послом Володимиром Шкуровим зробили досить багато для організації допомоги українцям. Ми фурами відправляли в Україну одяг, медикаменти і навіть продукти. Без будь-якої стратегічної програми та в кооперації між урядом та місцевим бізнесом майже усіх біженців, які приїхали з України у перші місяці війни, селили безкоштовно у готелях. Тим, хто вирішив залишитися, допомагали знайти роботу.
- Помітно, що не лише уряд та парламент, а й пересічні люди в Албанії дружньо ставляться до українців. Чи є все ж лояльні до росіян?
- Мені здається, що відсоток проукраїнськи налаштованих албанців більший, ніж було українців до початку війни. Я не зустрічав жодного албанця, який підтримав би рф. На початку 2000-их Албанія також пережила військову агресію і розуміє сьогоднішній біль України.
Якщо сьогодні ви зайдете в кав`ярню, магазин чи просто на вулиці у вас запитають, звідки ви, і у відповідь почують Україна, то у 100% випадків з вами будуть привітні і при потребі допоможуть.
Албанці раніше думали про Україну, що це якась територія біля росії. Проте з початком роботи Консульства ситуація значно покращилася, багато зусиль скерували на інформування людей. Зараз між нашими країнами є освітній, культурний та бізнес обмін.
Також до 2015 року між Україною та Албанією не було авіасполучення. А влітку 2021 року уже зявилося 7-10 рейсів з Києва й Одеси у Тирану.
- Очевидно, що стосунки розвивалися б значно активніше, якби не вторгнення рф в Україну. Зокрема, багатьом відомо, що у перші дні війни росіяни вщент зруйнували будівлю Почесного консульства у Харкові.
- У будівлі консульства ще до початку війни в підвалі облаштували сховище – почистили усе, занесли їжу, воду. Коли почалися обстріли, його відкрили для усіх мешканців (консульство було розташоване на першому поверсі багатоквартирного будинку). Ввечері 6 березня 2022 року росіяни влучними пострілами обстріляли консульство. Одна ракета потрапила у консульство та сам кабінет консула. На той момент усі мешканці будинку і працівники установи були в укритті. На щастя, ніхто не постраждав, проде будівля зруйнована вщент. Вона горіла сім діб.
На той момент росіяни ще так нещадно не бомбили міста. Вони ще сподівалися дійти до Києва і скинути державну владу.
- Тобто, зрозуміло, що стріляли цілеспрямовано, саме у консульство. Що спровокувало цю агресію і чому, на вашу думку, завдали удару саме по дипломатичній установі Албанії?
- 6 березня, в день обстрілу, за ініціативи Прем`єр-міністра Албанії муніципалітет Тирани, на позачерговій сесії, перейменував вулицю, на якій розташовані посольства України та рф. Вулицю назвали Ukraina e Lirë (Україна Вільна). У Твітері Прем`єр опублікував пост, що тепер посол росії отримуватиме пошту за адресою Вільна Україна. Реакція росіян не змусила себе чекати.
Наступного дня посла росії в Албанії викликали на розмову та вручили ноту протесту. МЗС росії надало офіційну відповідь, в якій зазначили, що обстріл консульства був зроблений не ними, адже вони не ведуть ніяких бойових дій, особливо в місцях перебування цивільних. У відповідь Республіка Албанія оголосила рф ворожою державою. Незабаром росіяни стріляли зі смерчів по приватному будинку Почесного консула, який знаходиться за межами міста Харків та, на той час, був далекий від фронту.
Цей момент яскраво демонструє позицію Албанії щодо війни в Україні. Зараз уже модно підтримувати Україну, але на початку вторгнення так не було. Багато хто спостерігав, а висловилися аж тоді, коли стало зрозуміло, що Україна не здасться.
Албанія ще з 2014 року, після анексії Криму, дуже обмежила свої взаємини з росією. Зокрема, встановили ембарго. Албанська сторона з 2014 відкрито казала про необхідність відновлення українських кордонів 1991 року. Почесний консул робить багато для українців, й у найскладніші часи перебував у Харкові. Навіть коли стояло питання про майбутнє Харківщини.
- Словом, одна вільна країна завжди зрозуміє і підтримає іншу вільну країну.
- Це справді так. До того ж, албанська культура та ідентичність мають глибоке коріння. Тут є міста, збудовані 3 тисячі років тому. Коли розвивалася древня Греція, на цій території жили ілірійці (вільні люди). Тож у їхніх нащадків є чітке розуміння незалежності і державності, вони з самого початку не велися на політику росії щодо України.
- В Україні ж досі комфортно проживає й албанська діаспора?
- Ще один місток між нашими народами – це албанці, котрі приїхали в Україну під час Османської експансії, понад 250 років тому. В Україні є 4 села, де проживають етнічні албанці. На жаль, 3 з цих поселень сьогодні окуповані. Українці ніколи не гнобили жодної нації, усіх приймали дружньо. Тож згодом албанці асимілювалися і втратили зв`язок зі своєю Батьківщиною. З 2015 року цей зв`язок почав відроджуватися. Сьогодні за сприяння Почесного консульства у цих селах діють етнічні осередки, люди мають змогу пригадати традиції, вивчати албанську мову, звичаї та ін.
- Наше видання уже розповідало про реалізацію спільного соціального проекту з відпочинку дітей українських захисників в Албанії. Важлива і вагома роль в його організації належить й Почесному консульству.
- Попри те, що фізично консульства в Україні зараз немає, ми намагаємося не втрачати зв`язку та й далі реалізовувати спільні проекти. Один з них соціальний.
У Верховній Раді України є група дружби з Республікою Албанія, яку очолює народний депутат з Тернопільщини Ігор Василів. Так і у парламенті Албанії є група дружби з Україною, яку очолює Панделі Майко, котрий до цього був міністром діаспори. Найперший його візит на цій посаді був саме до України, яка завжди у його серці. Він дуже досвідчений політик.
24 лютого за ініціативи Президента України та на запрошення Народного депутата України Ігоря Василіва, відбувся візит групи дружби Албанії в Україну. У ці дні проходили зустрічі, приурочені до річниці вторгнення росії. Албанська делегація була однією з небагатьох закордонних, які наважилися приїхати. Зокрема, побачили на власні очі, що росіяни зробили з Почесним консульством та самим Харківом.
Тоді й встановився тісніший зв`язок з українськими депутатами. Виникла ідея допомогти дітям українських захисників пережити жахи війни за допомогою відпочинку на морських узбережжях Албанії. Цей соціальний проект абсолютно безкоштовний для дітей, реалізовується двосторонньо.
Українська сторона забезпечує організацію, юридичну та медичну підтримку, супровід у поїздці. Албанія, в особі Народного депутата Панделі Майко та Почесного консула Шахіна Омарова, відповідає за прийом. Також у реалізації допомагає муніципалітет Тирани, зокрема, міський голова Еріон Веліай. Радий, що діти українських захисників мають можливість дещо перемкнутися.
- Ви особисто також можете говорити про албанців, як іноземець. Чи комфортна ця країна для Вас?
- Хоч представляю Албанію в Україні, для албанців я іноземець, тож можу говорити збоку. Мені дуже подобається дружнє ставлення до іноземців. Це прийнято не в усіх країнах. А тут це, здається, закладено з дитинства. Наприклад, тут чужі діти на вулиці просто можуть обійнятися, охоче діляться іграшками, старші наглядають за меншими, навіть, якщо вперше їх бачать. Діти виховуються з любов’ю. Тут немає розуміння “понаїхали”. Албанці вважають, що іноземцям важче, адже вони не у себе вдома, часто не знають мови, тож потребують допомоги, яку їм завжди радо надають. З великою повагою ставляться до людей похилого віку.
- Історично склалося так, що Албанія раніше здобула свою Незалежність, ніж Україна. Але це також вартувало певних жертв.
- Після розпаду Османської імперії, албанці отримали нагоду здобути Незалежність. У 1912 році заснувалася сучасна Албанія. Зберегти державність дорого коштувало. Під час двох Світових війн Албанія побувала й в італійській, й німецькій окупаціях. До кінця 1990-их це була закрита країна комуністичного режиму, усі люди були військовозобовязані, тобто весь час готові до захисту від нападу зовні. Тому економічно країна й досі відновлюється.
Заради збереження своєї Незалежності Албанії довелося багато чим пожертвувати, тому ці люди так добре сьогодні розуміють українців.
