Історією про неймовірну сміливість тернопільського фельдшера з медицини невідкладних станів Віталія Гакало поділилися у Тернопільській станції Е(Ш)МД.
Віталія спитали, чому вирішив їхати в найгарячіші точки на фронт:
- Все дуже просто. – Відповідає хлопець з легкою усмішкою. – Коли ти перший раз там був, то бачив весь той об’єм роботи, яку ти робив, як багато допомагав. І зараз просто сидіти і розуміти, як там не вистачає людей, щоб зберігати життя нашим військовим чи покращувати його якість, дуже складно. Без нас, медиків, там буде важка ситуація. Кожного дня там багато травм, важких поранень, хтось гине. Ну і побратими там, брат за брата. Хоча те саме можна робити і тут, їздити на виклики, робити ту саму роботу, допомагати цивільним людям, але в умовах війни зараз для мене цього однаково недостатньо.
Гакало Віталій вдруге за останні пів року пішов добровольцем до БО «БФ «Першого добровольчого мобільного шпиталю (ПДМШ) ім. Миколи Пирогова». Був відряджений до стабілізаційного пункту 93 бригади Холодний Яр, яка базувалася поблизу самого Бахмуту.
Всіх з Бахмуту і околиць везли сюди для надання першої допомоги, а потім перенаправляли в найближчі шпиталі. В цьому місці кожен день наповнений такими банальними ситуаціями, як врятоване життя. Хтось дочекається тата з війни, а хтось зможе ходити, але більшість таки повернеться на фронт і боронитиме Україну від окупанта, щоб ми з вами мали шанс жити в своєму домі, і жити щасливо.
Зараз молодий чоловік не має часу на копання у своїй душі, адже окрім роботи на швидкій допомозі ще має відвідувати Тернопільський національний медичний університет імені І.Я. Горбачевського, де вчиться на другому курсі. Але впевнений, що реабілітація потрібна буде кожному, хто побував у цьому пеклі російської агресії.Здавалося б, в минулу свою подорож тернопільський медик був ще зовсім недосвідченим і юним, а цього разу відправлявся туди уже практично ветераном, але ні. Чому так?
- Перший раз я приїхав на фронт, як на роботу. Багато обдивлявся, освоювався. А от другий раз сприймав все набагато ближче. Хотілося дати кожному пораненому ще краще відношення, щоб вони відчували, наскільки ми хочемо їм допомогти. Бо всі маніпуляції болючі і не сильно знеболюються. І так важливо, щоб вони бачили, що всі навколо дуже стараються, що треба трішки просто потерпіти і все нарешті завершиться.
- Також більший досвід накладає на тебе більше відповідальності. Обдумуєш всі свої дії, щоб не нашкодити і зробити так, щоб бійці вийшли максимально здорові. А ситуації бувають дуже складні. Цей місяць на Донеччині був дуже дощовим. Доводилося по три пари рукавичок міняти, щоб просто оглянути рану. І от коли бачиш цих героїв по пояс в болоті, то вже не можеш спокійно переглядати стрічку новин у соцмережах, де так багато безтурботності. Це чудово, що тут є можливість піти на каву і не боятися прильотів, але важливо, щоб все це не переростало у байдужість, на яку я зараз особливо гостро реагую.
Коли спілкуєшся з Віталієм, то забуваєш в якийсь момент, що він всього лише студент, якому на долю випало дорослішання, до якого і не кожен чоловік доростає за все своє життя. Він настільки наповнений і мотивований, що мимоволі відчуваєш гордість за все молоде покоління, хоча далеко не всі такі, як він. Таких, як він, в першу чергу пожирає ця жорстока воєнна машина, яку сусід прикотив на нашу землю, бо саме їм важко залишатися байдужими. Та іноді крізь ці хмари задуми пробивається юнацький усміх, який різко забирає накинуті подумки йому зайві роки. То який ти, Віталій, насправді? Чи змінився ти за ці пів року?
- Я думаю, що змінився сильно. Багато банальних речей втратило для мене якийсь сенс, тому я просто перестав за це хвилюватися, адже нічого гіршого, аніж війна, уже точно не станеться. Мені все складніше розуміти людей, які нічим не переймаються. Багато навіть сміття після себе прибрати не можуть. Людина, яка викидає посеред тротуару цигарку – це людина, яка просто байдужа до своєї країни. І згадую, як ми на Сході всі старалися не смітити, мали смітники, машина приїжджала і все вивозила. А та територія вже завтра могла бути не наша. А тут людям жити. Багато таких моментів. Чого варті ті, які кажуть, що треба їхати звідси, бо тут немає майбутнього. За що ж тоді помирають всі ті воїни? І Бахмут пропонують віддати, щоб не було стільки жертв. Але ж ворог не зупиниться! І буде змітати всі нові населені пункти, які будуть траплятися йому на шляху. Кожен квадратний метр Бахмуту вартий наших зусиль.
Так багато запитань, і так мало відповідей. Ця війна добряче пройшлася по всіх, топчучи своїми кирзовими чоботами не тільки тіла, але і серця. І в момент нашої з Віталієм бесіди так щедро світить сонце і співають птахи, що все сказане сприймається на якомусь особливому контрасті і впивається голками в саму душу. Так би хотілося змести одним махом долоні росію із карти світу кудись подалі й засіяти все пшеницею, але, на жаль, це неможливо. Неможливо, так, так скаже більшість. А юний фельдшер нічого не скаже, але повернеться на Схід ще раз, якщо його життєві обставини йому дозволять. І знову робитиме самозречено те, що для більшості видається неможливим.
Віталію Гакалу не так складно примиритися зі своїми власними емоціями, як з тим жалем, який його бере за всіх, хто не повернеться додому, або повернеться згодом, але нікому не буде потрібен. Не буде, якщо ми це дозволимо. Наша країна в майбутньому стане осередком ветеранів і нам важливо не забувати це з першими нотами перемоги, яку ми неодмінно здобудемо. Зараз доброволець повернувся до свого чудового колективу медиків Центру екстреної медичної допомоги й на студентську лаву. Сьогодні його родина може видихнути на якийсь час. Але не може видихнути Україна, адже щомиті її синів і дочок вбиває ворог. Цей бій ще триває. Просто нам не варто забувати, що московиті – це не єдиний наш ворог. Не менш страшною може бути байдужість. Не ховайте руку допомоги тоді, коли її можна простягнути тим, хто її потребує. І пам’ятайте, сильні ми тільки разом. Слава Україні! Героям слава!
About the author
Куди поїхати відпочити недалеко від Тернополя: список красивих місць з фото
Шукаєте місце, де можна по-справжньому відпочити — без довгих перельотів і втомливих переїздів? Тернопільщина має чим здивувати: тут є і мальовничі водоспади, і таємничі печери, і затишні садиби, і навіть екзотичні звірі. Ми зібрали 11 чудових місць поруч із Тернополем, куди можна вирушити прямо цими вихідними й повернутися додому ще до вечері. Равликова ферма в селі Довжанка Останнім часом стають популярними гастротури на равликові ферми з дегустаціями. Роман Репко із села Довжанка організував равликову ферму просто неба. Це не тільки успішний бізнес, але і хобі для його власника. Крім екскурсії по фермі, користувачі можуть поспостерігати за працівниками, які доглядають за своїми "підопічними". Піщаний кар’єр в селі Капустинці Капустянський кар'єр славиться водою аквамаринового кольору. Вода в ньому дуже чиста, проте купатись там не дозволяють. До Капустинців приїжджають, щоб пофотографувати цю незвичайну красу. Знаходиться кар'єр за 40 кілометрів від Тернополя. Екоферма "Веселі […]
Побили – відбулися умовно: вирок у справі бійців тернопільського ТЦК (відео)
Тернопільський міськрайонний суд 20 травня 2026 року ухвалив вирок у резонансній справі про незаконне позбавлення волі та побиття цивільних у приміщенні Тернопільського обласного міського територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Інцидент стався у жовтні 2023 року і набув широкого розголосу після того, як відео з місця подій поширилося в соціальних мережах. Що сталося Увечері 6 жовтня 2023 року поблизу магазину «АТБ» на вулиці Лучаківського у Тернополі патруль ТЦК зупинив чоловіка для перевірки документів. Встановивши, що той є громадянином Росії, військовослужбовці силоміць затягнули його до мікроавтобуса Mercedes Vito та доставили до приміщення ТЦК. При цьому один із солдатів завдав потерпілому ударів ще під час «посадки» до машини. Вночі, вже в казармі на п'ятому поверсі, обидва обвинувачені побили двох затриманих, які лежали на ліжках. За висновком судово-медичної експертизи, першому потерпілому були завдані переломи стінки верхньощелепної пазухи, трьох ребер та кістки кисті — […]
У Борщеві жінка забрала з банкомата чужі 10 тисяч гривень: суд виніс вирок
Жительку Борщева засудили за крадіжку 10 тисяч гривень, які банкомат із затримкою видав після операції іншої клієнтки. Інцидент стався наприкінці минулого року біля відділення Ощадбанку. Суд визнав жінку винною, однак реального терміну ув'язнення вона не отримала. Як йдеться у вироку Борщівського районного суду від 15 травня 2026 року, подія сталася 18 грудня 2025 року близько 8:20 ранку біля банкомата Ощадбанку на вулиці Гетьмана Мазепи у Борщеві. Що встановило слідство Потерпіла намагалася зняти зі своєї картки 10 тисяч гривень. Після введення PIN-коду та оформлення операції банкомат повернув картку, однак гроші одразу не видав. Жінка вирішила, що сталася технічна несправність, відійшла від пристрою та стала в кінець черги. Через кілька хвилин до банкомата підійшла наступна клієнтка. Саме в цей момент купюровидавач видав 10 тисяч гривень, які замовила попередня користувачка. Згідно з матеріалами справи, жінка забрала гроші, поклала їх до сумки та пішла. […]
У Тернополі відбудеться донація крові пам’яті бойового медика Дмитра Хоми «Фантома»
У перший день літа в Тернополі пройде благодійна акція з донорства крові на честь бойового медика Дмитра Хоми на позивний «Фантом». Захід організовують Тернопільський обласний центр служби крові разом із вдовою Героя Олександрою Хомою. «Фантом» служив медиком у «Сталевій сотні» 2-го стрілецького батальйону 67-ї окремої механізованої бригади. Він загинув, прикриваючи побратима, — йому було лише 27 років. Дмитро пройшов шлях від рядового стрільця до медика, воював на Київщині, Чернігівщині, Харківщині, Луганщині та Донеччині, а за мужність був відзначений орденом «За мужність» III ступеня. Організатори переконані: здати кров — один із найдієвіших способів продовжити справу людини, яка щодня рятувала інших. «Кожна донація — це врятоване життя. Найкраща пам'ять про Героя — це добрі справи, які продовжують жити», — наголошують у центрі крові. Охочих узяти участь чекають у Тернопільському обласному центрі служби крові за адресою: вул. Клінічна, 8, з 09:30 до 13:00.
Вважався зниклим безвісти. На фронті загинув молодий воїн з Лановеччини
Лановецька громада отримала невтішну звістку — на фронті загинув 35-річний воїн Максим Савчук із села Білозірка. Максим служив старшим оператором протитанкових ракетних комплексів. З квітня 2026 року він вважався зниклим безвісти поблизу Івота на Сумщині. Рідні не втрачали надії та вірили в його повернення — але доля розпорядилася інакше. Загибель воїна підтвердилася: він став жертвою удару FPV-дрона по автомобілю. Громада висловлює глибокі співчуття сім'ї, друзям і всім, хто знав Максима. Він захищав Україну до останнього. Вічна пам'ять герою. Схиляємо голови.
Трійця 2026: сьогодні українці відзначають одне з найбільших християнських свят
Сьогодні, 31 травня, православні українці відзначають День Святої Трійці — одне з найбільших свят церковного року. У народі його ще називають П'ятдесятницею або Зеленими святами. Коли і чому саме сьогодні Трійця не має фіксованої дати — вона завжди припадає на 50-й день після Великодня, обов'язково в неділю. Цього року православні святкували Великдень 12 квітня, тому Трійця — 31 травня. Католики відзначили свято раніше, 24 травня. Що означає свято Трійця символізує триєдність Бога — Отця, Сина і Святого Духа. Саме цього дня, за євангельським переказом, Святий Дух зійшов на апостолів і дав їм силу нести Слово Боже по всьому світу. Тому П'ятдесятниця вважається днем народження християнської Церкви. Традиції та звичаї Зелені свята — це не лише церковне, а й глибоко народне свято. Хати та храми прикрашають свіжим зіллям: гілками клену, м'ятою, любистком, аїром. Аромат трав наповнює оселі особливою атмосферою. Освячені рослини […]
