Історією про неймовірну сміливість тернопільського фельдшера з медицини невідкладних станів Віталія Гакало поділилися у Тернопільській станції Е(Ш)МД.
Віталія спитали, чому вирішив їхати в найгарячіші точки на фронт:
- Все дуже просто. – Відповідає хлопець з легкою усмішкою. – Коли ти перший раз там був, то бачив весь той об’єм роботи, яку ти робив, як багато допомагав. І зараз просто сидіти і розуміти, як там не вистачає людей, щоб зберігати життя нашим військовим чи покращувати його якість, дуже складно. Без нас, медиків, там буде важка ситуація. Кожного дня там багато травм, важких поранень, хтось гине. Ну і побратими там, брат за брата. Хоча те саме можна робити і тут, їздити на виклики, робити ту саму роботу, допомагати цивільним людям, але в умовах війни зараз для мене цього однаково недостатньо.
Гакало Віталій вдруге за останні пів року пішов добровольцем до БО «БФ «Першого добровольчого мобільного шпиталю (ПДМШ) ім. Миколи Пирогова». Був відряджений до стабілізаційного пункту 93 бригади Холодний Яр, яка базувалася поблизу самого Бахмуту.
Всіх з Бахмуту і околиць везли сюди для надання першої допомоги, а потім перенаправляли в найближчі шпиталі. В цьому місці кожен день наповнений такими банальними ситуаціями, як врятоване життя. Хтось дочекається тата з війни, а хтось зможе ходити, але більшість таки повернеться на фронт і боронитиме Україну від окупанта, щоб ми з вами мали шанс жити в своєму домі, і жити щасливо.
Зараз молодий чоловік не має часу на копання у своїй душі, адже окрім роботи на швидкій допомозі ще має відвідувати Тернопільський національний медичний університет імені І.Я. Горбачевського, де вчиться на другому курсі. Але впевнений, що реабілітація потрібна буде кожному, хто побував у цьому пеклі російської агресії.Здавалося б, в минулу свою подорож тернопільський медик був ще зовсім недосвідченим і юним, а цього разу відправлявся туди уже практично ветераном, але ні. Чому так?
- Перший раз я приїхав на фронт, як на роботу. Багато обдивлявся, освоювався. А от другий раз сприймав все набагато ближче. Хотілося дати кожному пораненому ще краще відношення, щоб вони відчували, наскільки ми хочемо їм допомогти. Бо всі маніпуляції болючі і не сильно знеболюються. І так важливо, щоб вони бачили, що всі навколо дуже стараються, що треба трішки просто потерпіти і все нарешті завершиться.
- Також більший досвід накладає на тебе більше відповідальності. Обдумуєш всі свої дії, щоб не нашкодити і зробити так, щоб бійці вийшли максимально здорові. А ситуації бувають дуже складні. Цей місяць на Донеччині був дуже дощовим. Доводилося по три пари рукавичок міняти, щоб просто оглянути рану. І от коли бачиш цих героїв по пояс в болоті, то вже не можеш спокійно переглядати стрічку новин у соцмережах, де так багато безтурботності. Це чудово, що тут є можливість піти на каву і не боятися прильотів, але важливо, щоб все це не переростало у байдужість, на яку я зараз особливо гостро реагую.
Коли спілкуєшся з Віталієм, то забуваєш в якийсь момент, що він всього лише студент, якому на долю випало дорослішання, до якого і не кожен чоловік доростає за все своє життя. Він настільки наповнений і мотивований, що мимоволі відчуваєш гордість за все молоде покоління, хоча далеко не всі такі, як він. Таких, як він, в першу чергу пожирає ця жорстока воєнна машина, яку сусід прикотив на нашу землю, бо саме їм важко залишатися байдужими. Та іноді крізь ці хмари задуми пробивається юнацький усміх, який різко забирає накинуті подумки йому зайві роки. То який ти, Віталій, насправді? Чи змінився ти за ці пів року?
- Я думаю, що змінився сильно. Багато банальних речей втратило для мене якийсь сенс, тому я просто перестав за це хвилюватися, адже нічого гіршого, аніж війна, уже точно не станеться. Мені все складніше розуміти людей, які нічим не переймаються. Багато навіть сміття після себе прибрати не можуть. Людина, яка викидає посеред тротуару цигарку – це людина, яка просто байдужа до своєї країни. І згадую, як ми на Сході всі старалися не смітити, мали смітники, машина приїжджала і все вивозила. А та територія вже завтра могла бути не наша. А тут людям жити. Багато таких моментів. Чого варті ті, які кажуть, що треба їхати звідси, бо тут немає майбутнього. За що ж тоді помирають всі ті воїни? І Бахмут пропонують віддати, щоб не було стільки жертв. Але ж ворог не зупиниться! І буде змітати всі нові населені пункти, які будуть траплятися йому на шляху. Кожен квадратний метр Бахмуту вартий наших зусиль.
Так багато запитань, і так мало відповідей. Ця війна добряче пройшлася по всіх, топчучи своїми кирзовими чоботами не тільки тіла, але і серця. І в момент нашої з Віталієм бесіди так щедро світить сонце і співають птахи, що все сказане сприймається на якомусь особливому контрасті і впивається голками в саму душу. Так би хотілося змести одним махом долоні росію із карти світу кудись подалі й засіяти все пшеницею, але, на жаль, це неможливо. Неможливо, так, так скаже більшість. А юний фельдшер нічого не скаже, але повернеться на Схід ще раз, якщо його життєві обставини йому дозволять. І знову робитиме самозречено те, що для більшості видається неможливим.
Віталію Гакалу не так складно примиритися зі своїми власними емоціями, як з тим жалем, який його бере за всіх, хто не повернеться додому, або повернеться згодом, але нікому не буде потрібен. Не буде, якщо ми це дозволимо. Наша країна в майбутньому стане осередком ветеранів і нам важливо не забувати це з першими нотами перемоги, яку ми неодмінно здобудемо. Зараз доброволець повернувся до свого чудового колективу медиків Центру екстреної медичної допомоги й на студентську лаву. Сьогодні його родина може видихнути на якийсь час. Але не може видихнути Україна, адже щомиті її синів і дочок вбиває ворог. Цей бій ще триває. Просто нам не варто забувати, що московиті – це не єдиний наш ворог. Не менш страшною може бути байдужість. Не ховайте руку допомоги тоді, коли її можна простягнути тим, хто її потребує. І пам’ятайте, сильні ми тільки разом. Слава Україні! Героям слава!
About the author
Цікаві місця Львова, про які ніхто не знає: відкриваємо нові горизонти
Львів – це місто з багатою культурною спадщиною та унікальною атмосферою, що приваблює туристів зі всього світу. Відомі пам’ятки, такі як площа Ринок, Високий Замок чи Оперний театр, добре знайомі як львів’янам, так і гостям міста. Однак існує низка цікаві місця Львова, про які ніхто не знає, навіть серед місцевих мешканців. У цьому тексті розглянемо саме такі локації, які варто відвідати, щоб відчути справжній колорит міста. Парк "Знесіння" – зелене серце на околиці Одним із таких маловідомих місць є парк "Знесіння". Він розташований на північному сході Львова і пропонує гармонійне поєднання природної краси та історичних артефактів. Багато львів’ян не здогадуються про цей простір, хоча він є ідеальним для тривалих прогулянок, бігу та велосипедних маршрутів. Тут збереглися залишки оборонних споруд, які колись слугували захистом для міста. "Знесіння" – це справжній природний оазис, прихований від повсякденного міського шуму. Таємничі лабіринти підземель Львова […]
Серйозна ДТП на виїзді з Теребовлі: троє травмованих
На виїзді з Теребовлі сталася серйозна ДТП. Унаслідок зіткнення двох авто троє людей отримали травми, в тому числі 10-річна дитина. Про це повідомили у пресслужбі поліції області. "Чергову автотрощу з потерпілими зареєстрували поліцейські 13 липня. Близько 12:40 житель Зборівської територіальної громади, керуючи автомобілем Reno clio, при виїзді із Теребовлі допустив зіткнення з автомобілем VoIkswagen Golf, який рухався попереду. До лікарні за меддопомогою звернулися троє пасажирів з VoIkswagen Golf. Двом потерпілим медики надали меддопомогу та відпустили за місцем проживання, а 10-річну дівчинку госпіталізували", - кажуть у поліції.
Трагедія на Чортківщині: чоловік випав з авто
На Тернопільщині стався нещасний випадок - посеред дороги в автомобіля відчинилися двері і пасажир випав з авто. На жаль, він загинув. Про це повідомили у поліції Тернопільської області. Трагедія сталася 12 липня. "У ході перевірки стало відомо, що близько 18:45 при в'їзді в село Глибочок Чортківського району в автомобілі КІА на повороті відкрилися задні двері, а пасажир не втримався та випав з автівки. У результаті падіння чоловік отримав травми несумісні із життям. За даним фактом відкрите провадження відповідно до частини 2 статті 286 Кримінального кодексу України", - йдеться у повідомленні.
На Кременеччині 16-річний юнак спаплюжив пам’ять Героя України
У селі Дунаїв Кременецького району 16-річний підліток виліз на пам'ятник Герою Небесної Сотні Олександру Капіносу та опублікував фото в соцмережі. Інцидент стався 12 липня. Про порушення повідомили поліцейському офіцеру громади того ж дня, повідомляють у ГУНП у Тернопільській області. Поліцейські швидко встановили особу порушника. Нею виявився місцевий житель 16 років. Інформацію про випадок внесли до журналу єдиного обліку заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події. Зараз вирішується питання про притягнення юнака до адміністративної відповідальності. Олександр Капінос народився в селі Дунаїв та загинув під час Революції гідності в Києві. Посмертно він отримав звання Герой України. На допис юнака у соцмережах, де він хвалиться тим, що заліз на пам'ятник, звернула увагу сестра загиблого Олександра Капіноса. Вона написала заяву до поліції. "В граніті в центрі села Дунаїв стоїть гордо Сашко Капінос з прапором в руках, бандура та кобзар поруч. Дивлячись на […]
Відпочинок на природі: як посмажити шашлики і не порушити закон
Літо — час відпочинку та пікніків на природі. Але перш ніж розпалити багаття, переконайтеся, що це не заборонено. Де це робити можна, а де ні і яка відповідальність чекає на порушників — розповідають юристи системи надання безоплатної правничої допомоги (БПД). Де заборонено розводити багаття у лісі під час пожежонебезпечного періоду — поза спеціальними місцями у заповідниках ближче ніж за 30 м до будівель і споруд у дворах, парках, скверах — без спеціально обладнаних місць в інших заборонених законом зонах. Відповідальність за порушення вимог пожежної безпеки Адміністративна: - за порушення в лісі — штраф від 1530 до 4590 грн - у населеному пункті— від 340 до 1360 грн. Кримінальна: якщо сталося займання з майновою шкодою у великому розмірі чи шкодою здоров’ю — штраф від 17 000 до 68 340 грн, або виправні роботи на строк до двох років або до 3 […]
Замку на Тернопільщині передали скіфські наконечники та монети XVII ст
Київська митниця віддала до музеїв нову партію історичних артефактів. Серед них - скіфські наконечники стріл, які датуються V-IV століттями до нашої ери, та старовинні монети XVII століття. Скіфські наконечники передали до Бережанського краєзнавчого музею, повідомляє Київська митниця. Монети - драйпелькери та півтораки XVII століття - поповнили колекцію Державного історико-архітектурного заповідника "Межибіж". Відвідувачі зможуть побачити ці унікальні речі у замковому ансамблі XIV-XVI століття на Хмельниччині та у замку Синявських на Тернопільщині. Всі артефакти повернули у власність держави за рішенням суду. Розподіл культурних цінностей до музеїв відбувається за рішенням Експертно-фондової ради при Міністерстві культури України. Після офіційної передачі музейники відвідали внутрішню лабораторію Київської митниці. Митниця планує створити електронну бібліотеку оцифрованих культурних цінностей, які врятували від вивезення з України. Серед уже збережених артефактів - старовинні ікони, стародруки, фосилії, монети, трипільський посуд, давня зброя, амоніти та прикраси.
