Військовий медик Мар’яна Мамонова, яка, будучи вагітною, перебувала у полоні в окупантів, розповіла в інтерв’ю програми “Так Proсто” журналістці Христі Равлюк, що їй довелося там пережити.
Зокрема, під час спілкування з Христею Мар’яна розповіла, що на війні вона опинилася 24 лютого. “Ми займали одну з оборонних позицій. Це було село Широкине, мій медпункт був у селі Бердянське, і в нас був один поранений з 3 годин ночі. Йому куля застрягла в шиї, його врятувало те, що куля зупинила кровотечу. Евакуація була важка, нас обстрілювали з повітря, з моря ракетами”.
Також Мамонова розповіла, що у неї був позивний “Вітамінка” через яскравий колір волосся.
В середині березня, як розповідає медикиня, вона відчула швидку стомлюваність, сонливість. “І в мене залишався один тест на вагітність, і він показав 2 смужки. Я не сказала нікому: в мене був шок, а Маріуполь був в оточенні”. Сподівалась на те, що скоро це все закінчиться, і вона скоро поїде додому. Проте не склалося.
Про полон
Мар’яна не розповідає усіх подробиць з відомих причин.
“Ви знаєте, це дуже страшно. Коли на вас піднімають заряджену зброю, з усіх сторін гавкають собаки і говорять, що ви з цієї хвилини є військовополоненими російської федерації. Якщо ви хочете жити, робіть все те, що було сказано”.
- Ви були в колонії в Оленівці. Можете розказати, як поводилися з нашими військовими?
“Коли ми приїхали, умови були жахливі, – згадує Мамонова, – по-перше, ми не милися три тижні, бо нам не давали помитися. Нас водили на допити… Я не можу сказати, що всі погані…Були і добрі люди, конвоїри, які знали, що я вагітна, приносили мені печенько і цукерку. Хлопців в нас на очах били”.
“Умови… тут ніхто ніколи не жив. Це холодне, сире приміщення, де немає ніяких умов для перебування жінки… У вас забирають засоби гігієни, прикраси, зайвий одяг”.
“Ми спали просто на підлозі, вона була кам’яна, у нас на двох було дві чи три подушки… І ми спали з нею на маленьких подушках на кам’яній підлозі, 40 дівчат у камері, розрахованій на 6 людей”.
На вулиці, як згадує медик, випустили вперше через 3 тижні. Зранку давали пшеничну кашу, в обід давали а-ля “ші” – картопля, вода і трохи квашеної капусти. Ввечері знову давали кашу і один шматочок хліба.
“Я постійно хотіла їсти. Але найважча була ситуація, коли мене забрали в Донецьк, в слідчий комітет, один з офіцерів мене допитував, і казав, що поклопоче, щоб мене забрали в Ростов, де я буду сидіти разом з жінками, засудженими за важкі кримінальні правопорушення. І що в мене заберуть дитину, і її віддадуть в дитячий будинок”.
Про фільтраційні табори
Військових б’ють. Як чоловіків чи жінок. Жінок роздягали, фотографували, насміхалися. Мар’яна жила з дівчиною, яка 1,5 місяця провела в Донецькому СІЗО, де їх б’ють. Тому в Оленівці, казали конвоїри, вони ще жили “як на курорті”.
Нагадуємо, Мар’яна вчилася в Тернопільському медичному університеті на спеціальності “Лікувальна справа”. Після повернення з полону 25 вересня Мамонова народила здорову дівчинку. Мар’яна згадує, що пережити це все їй допомогла дитина. Вона не дуже багато плакала, тому саме дитина стала причиною того, що медикиня не занепала духом.
Ця жінка врятувала 132 поранених хлопців в Маріуполі. Ми навіть не уявляємо, що вона пережила. Але це однозначно дуже сильна жінка і ми дякуємо Мар’яні за її невтомну працю.
