28.03.2024
Новини

“Ми маємо бути готові зустрічати смерть”: як підтримати рідних загиблих захисників радить психологиня Світлана Пушкар

На жаль, більшість з нас не раз зустрічалися зі смертю. Як попрощатися із померлим знають усі, а як правильно повестися з рідними, які втратили близьку людину? Як своїми словами чи діями не завдати ще більшого болю? Як хоч трохи підтримати та полегшити ті жахливі години?  Про це розповідає відома психологиня Світла Пушкар.

“Моє місто в скорботі знову зустрічатиме загиблих. Що робити, коли у вашому місті, селищі востаннє проводять Героя?

Поділюся своїм досвідом, бо ключове, що потрібно дати, коли ми йдемо на похорон, — підтримку і присутність рідним. Часто люди налякані, розгублені, не знають, як бути, куди розміститися, не впевнені, які жести будуть доречними, а які ні.

Покійник нас, на жаль, не відчує, а рідним ми необхідні

1. Потрібно йти хоронити воїнів, незалежно від того чи знали ви їх особисто. Головна причина в тому, що ми потрібні іншим, хто живий. Батькам, дітям, дружині покійного. Йдемо заради них. Покійник нас, на жаль, не відчує, а рідним ми необхідні. Самим не справитися. Коли в дім приходить смерть, то люди, які туди також приходять, мимоволі робляться свідками продовження життя. Вони несуть рідним його краплини.

2. Важливо підходити до рідних й висловлювати свої співчуття, свій біль і жаль з приводу їхньої втрати. Фрази, що підтримують: Співчуваю вам. Мені дуже шкода. Прийміть мої співчуття. Можете на мене розраховувати, готовий підтримати. Що можу для вас зробити? Як вам допомогти? Чи можна вас обійняти?— останнє запитуйте, якщо готові теплими обіймами пригорнути людину і витримувати її плач, зітхання чи ридання.

Не кажіть: не плач, будь сильною, в тебе діти…

3. Фрази, які не підтримують: Будь сильною. Не плач. Тримайся. Не плач, в тебе діти. Ти ще молода. Мусиш жити, нічого не зробиш і подібні. Зупинюся, бо саму нудить від огиди. Просто повірте, що вони спричиняють ще гіршу біль і не говоріть їх людям, до яких в дім прийшла смерть. Взагалі нікому не говоріть.

4. Рідних загиблого можна і потрібно підтримати грошима. Ви можете їх дати, коли висловлюєте співчуття в церкві чи на цвинтарі. Можете залишити вдома, де облаштовують спеціальне місце для таких намірів. Можете перерахувати на картку. 5-10 гривень дуже важливі. Тому що рідню померлого підтримують не купюри, а ваш щиросердний намір розділити горе. Саме так, коли ви робите пожертву — тим самим говорите «Я з тобою. Ти не сам. Я тебе бачу і підтримую.» Так як витрат горе несе багато, то навіть згодом пожертви зігрівають сім’ю вашим теплом. І це дуже дорогоцінно.

Якщо можете, обійміть рідних померлого

5. Знаєте, що мене глибоко до болю вражає? До покійників підходять усі, а до рідних одиниці. Нагадаю, — покійника не болить, а сім’я, родина сильно зболені. Тому, якщо знайдете сил пригорнути, зробіть. Якщо ні, то поверніться обличчям і кивком голови висловіть співчуття. Їм сильно одиноко, а ви, кожен, можете на мить розділити таку тяжкість бодай поглядом.
Присутність лікує, підтримує ще довго, бо добре запам’ятовується тілом. Тому що в дні похорону пам’ять вмикається уривками, щоб людина, котра втратила, змогла витримати біль і жах, не збожеволівши.

Хай спогади рідних про останні, насправді, нестерпно болючі дні з покійником, будуть з нашими теплими обіймами, руками та поглядами. Розумієте, що без нас там буде лише домовина з найдорожчим.

Я постаралася вмістити в текст головне. Запитуйте, буду писати. Бо ми маємо бути готові зустрічати смерть і підтримувати в ній один одного. Низько вклоняюся полеглим Героям. Співпереживаю всім серцем рідним”, – пише Світлана Пушкар.

Перейти до панелі інструментів