Те, що для більшості буденне і непомітне, для них – нездійсненне. Ці діти не просять у Миколая айфони і приставки. Вони мріють про теплу піжаму, улюблену молочну ковбасу, а також не забувають про “маленьку шоколадку для мами”. І добре, коли ця мама є, бо є і такі, які просять у Миколая, щоби повернув найріднішу людину.
Це найбільша радість, коли приходить Святий Миколай і приносить їм те, чого вони так бажали. Та насправді, коли між багатими та бідними в Україні така величезна прірва, так і між дитячими бажаннями: хтось просить айфон останньої моделі або новомодну приставку, а хтось зрадіє улюбленим сосискам чи печиву.
Благодійниця Марта Левченко опублікувала сотню зворушливих листів. Їх швидко розібрали небайдужі українці, щоби стати “миколайчиком” для якоїсь збідованої родини, у якій 6 або навіть 9 дітей. Ці помічники Святого Миколая саме докуповують необхідне та пакують у посилки, щоби їх встигли вчасно отримати дітки.
Ось декілька зворушливих уривків з цих листів:
“Всім привіт. Я Семен, мені 4 роки. Дуже хочу попросити велику машинку і кіндер сюрприз”.
13-річна Віра, яка дуже любить малювати, просить скейтч-маркери для малювання і блокнот, а також молочну ковбасу і чипси.
А 6-річний Вовка, який живе на Київщині, мріє про іграшковий літак, шоколад і сосиски.
Свято Миколая – це свято милосердя і доброти. Серед нас є такі люди, які справді потребують допомоги. І вони не лише у закинутих та Богом забутих селах, вони серед нас. Просто тут, у твоєму містечку чи мегаполісі. Просто їх звикли не помічати.
