Відкрити кав’ярню у розпал чергової хвилі епідемії – неабиякий ризик. Але не для того, хто любить свою справу та готовий ділитися її плодами з іншими. “У нас я готую ті ж страви, що й удома для своїх дітей”, – каже Наталія Буграк – господиня кав’ярні “Вулик”, яку відкрили в історичній частині Кременця днями. Про те, як дружина священика із працівника місцевого самоврядування стала бізнес-леді? пані Наталія розповіла “Терміново” в ексклюзивному інтерв’ю.
Від місцевого самоврядування до господині кав’ярні
- Досить різкий перехід від роботи у місцевому самоврядуванні до власної кав’ярні. Що спонукало Вас до цього?
- Кожна людина має свій потенціал у певній сфері на якийсь час. Я пропрацювала керівником ЦНАП Кременецької міської ради 6 років. Коли розумієш, що вкладаєш сили, а віддачі немає, у душі з’являється порожнеча. Розумієш, що треба зупинитися і братися до чогось іншого. На будь-яких навчаннях, при спілкуванні з колегами з інших міст, нам говорили, що ЦНАП – це обличчя громади. Проте наше керівництво цієї думки не поділяло.
З іншого боку звільнення з міської ради стало стимулом, аби спробувати щось інше. У цьому мене дуже підтримала моя мама Марія Михайлівна Старик. Вона власноруч готує прекрасні десерти для нашої кав’ярні, надихає нас на нові ідеї.
Спочатку мала бути лише кава та випічка
- Як відреагував на Ваш задум чоловік, о. Володимир (Володимир Буграк – настоятель собору Преображення Господнього у Кременеці – авт.) ? Чи вносив власні корективи у концепцію закладу?
- Чоловік відреагував дуже позитивно. Цілковито підтримав нас з мамою, адже давно переконував звільнятися з державної роботи. Початковою концепцією “Вулика” була кава і випічка. Та коли ми побачили площу приміщення, яке запланували орендувати, чоловік запропонував розширити асортимент страв. Так з`явилися борщ, вареники, салати, млинці та інше.
- Звідки взялася назва “Вулик”, що вона означає?
- Ми дуже довго думали над назвою, перебирали варіанти. Мій чоловік займається бджільництвом. Я, спостерігаючи за бджолиними сім’ями, помітила там лад, затишок, достаток. Хочеться, щоб так було й у нашому закладі. Тому “Вулик”.
- Чи не було страшно у час епідемії, карантинних обмежень започаткувати бізнес, який повністю залежить від клієнтів?
Для працівників одна з основних вимог – вакцинація
- Деякі перестороги були. Та, знаючи, що навіть у червоній зоні вакциновані люди можуть відвідувати заклади громадського харчування, ми ризикнули. Підбираючи працівників, основною вимогою було наявність вакцинування у кандидатів. Мої батьки медики, тож насправді розумію необхідність.
- Яка страва користується найбільшою популярністю?
- За кілька днів, що ми працюємо, найбільше замовляли солянку та вареники з сиром. Один з наших ексклюзивів – круасани з вишнею і солоною карамеллю. Вони також до вподоби нашим відвідувачам.
“Вулик” відкривається найраніше з кременецьких кав’ярень
- Ваша кав’ярня – заклад громадського харчування, який у будні відкривається найраніше у місті – о 8.00. Які ще особливості у “Вулика”?
- Перш за все ми прагнули створити тут домашній затишок. Аби люди могли прийти та відпочити у теплій домашній атмосфері. Більшість страв, які ми пропонуємо, я готую вдома своїм дітям. Борщ, соляночка, деруни по-селянськи, млинці. Є у нас й родзинка кременецької кухні – гречані вареники з домашнім сиром. Усе готуємо щодня, фактично на очах у клієнтів.
