Завод на 600 чоловік працював у дві зміни. Серед робітників – переважно українці-нелегали. За день людям обіцяли по 150 злотих, плату видавали через кожних два-три відпрацьовані дні. Проте за грошима доводилося вистоювати по кілька годин у черзі, а іноді просто вибивати.
Про роботу на нелегальному заводі з виготовлення одноразових медичних масок у Варшаві виданню Терміново розповіла тернопільська заробітчанка Лілія (справжнє ім’я та прізвище з етичних міркувань не називаємо – ред).
– Я поїхала на заробітки до Польщі на початку осені, відсиділа 10 днів карантину, зателефонувала до тієї жінки, яка мені обіцяла роботу, а вона сказала, що вже обіцяної мені вакансії немає, – пригадує тернополянка. – З роботою мені на початках було дуже важко.
За словами жінки, нині з працевлаштуванням у Польщі сутужно. Багато наших заробітчан сидять без роботи або перебиваються з однієї на другу.
За роботою приходять на базарчик
Лілія живе у містечку неподалік Варшави. Там є невеличкий ринок, куди приходять українці у пошуках роботи. Тернополянка також вирішила спробувати там своєї долі.
– Люди туди ідуть з надією, що може приїхати роботодавець і взяти на прибирання, поле, будову. Навіть був випадок, що треба було зарізати 7 свиней, – описує особливості працевлаштування тернополянка.
Поляк приїжджає, показує пальцем: ти, ти і ти, плачу 14 злотих за годину, потрібно позбирати яблука. Забирає людей і потім привозить назад на те саме місце.
– Я стояла від 4.00 до 12. 00 з надією, що також знайду якусь роботу. Перший раз я потрапила на збір червоних буряків. Того дня був сильний вітер, холодно, а я ще в новому одязі, бо не знала, що зразу піду працювати. Але оскільки мені потрібна була робота, то я не вибирала. Серед людей, які стояли на тому базарчику, були навіть такі, які вже по три місяці без роботи. Люди йдуть туди з надією, щоб їх взяли будь-куди.
Лілія додає, що буди випадки, коли роботодавець пропонував, приміром збирати яблука за 12-14 злотих за годину, а наші заробітчани відмовлялися працювати за таку малу плату і ставили свою ціну – 18 злотих. Мовляв, якщо підходить, тоді підуть працювати. Але були й такі, які погоджувалися на будь-які гроші, щоб бодай заробити на харчі.
– До речі, польські роботодавці хочуть, щоб українці знали польську, дратуються коли не можуть порозумітися, – зазначає Лілія. – Дивляться у паспорт, можуть спитати:” Ти їздиш до Польщі вже 4 роки і досі не знаєш мови?”. У мене є знайомі, які розуміють польську, але говорити не можуть, і от мали такі проблеми.
Працювала на пакуванні масок
З цього базарчика Лілія потрапила на нелегальний завод виготовлення одноразових медичних масок.
– Туди брали тільки українців. Коли ми зайшли в бус до того чоловіка, який нас віз на роботу, і почали його розпитувати подробиці, то він сказав, що поляків на роботу не беруть, бо їх, мовляв, важко надурити, а от українців можна, – пригадує заробітчанка. – І ти сидиш і не знаєш, що далі робити, чи їхати і працювати, бо ти без грошей, чи виходити з того буса і далі шукати роботу… Це завод працював підпільно, але так розумію, у них все було домовлено…
Лілія все ж вирішила погодитися на роботу на заводі. Працювала на пакуванні масок.
– Лінія шиє маски, їх потрібно швидко забирати і складати в упаковки по 10 штук, – пояснює процес роботи жінка. – Сидиш, рахуєш ті маски, я вже навіть у сні їх рахувала. Один рахує, другий пакує, третій складає у ящик – нас було троє за столиком. Якщо маска упала, її треба було викидати. Одного разу мені впала, то було стільки крику і галасу.
Проте я була свідком того, як купа масок перекинулася і впала на брудну підлогу. Але працівник швидко їх поскладав і завіз людям, щоб пакували. А потім це все віддають у аптеки…
Люди втратили роботу через свою зажерливість
За зміну працівники заводу пакували по 4-5 ящиків. Але були такі, які робили більше і били рекорди.
– Люди просто почали “їсти” один одного. Обурювалися, що один робить три ящики, а інший – 10, і при цьому отримують однакову зарплату. Почалися сварки, наговорювання одне на одного, – пригадує тернополянка. – Ось нам і сказали, хто зробить 14 ящиків, буде отримувати по 100 злотих премії. І тоді люди почали робити не по 14, а ще більше. Хтось зробив 19 ящиків і сказали, що той хто, зробив 14, вже премії не отримує, а отримує той, хто зробив 19. І потім люди почали все більше і більше робити. У результаті завод закрили, бо сказали, що вже більше масок не потрібно. Ось так люди наробили, що самі втратили свою роботу… Я відпрацювала на цьому заводі два тижні.
Лілія каже, що особливо важко було отримати зароблені кошти.
– Ми працювали від 6.00 до 16.00 і потім стояли біля буса у черзі, як на кордоні, щоб нам віддали гроші, – розповідає заробітчанка. – Стояли до 22. 00, поки не забрали своє. Просто грошей не давали, треба було практично їх вибивати. Кожеш розказував про свої проблеми, той не має за що жити, той за житло заплатити. В результаті зарплату все таки почали давати, але треба було довго чекати. Кошти виплачували кожних два-три дні, якщо хтось відпрацював день і більше не прийшов на зміну, зарплати за той день не отримував.
Жінка додає, що на заводі всі українці працювали “на чорно”, і якби з’явилася поліція, то були б проблеми.
– Я б заплатила штраф або була б депортована на два-три роки, тому що у мене було запрошення на роботу у сільському господарстві, а не на заводі, – зауважує жінка. – До речі, коли нам сказали, що завод закривають, люди наробили шуму і навіть хотіли оприлюднити фото заводу і провчити його власників. Одна жінка розповідала, що її доньці не заплатили і вона десь виставила це фото, але я цього не бачила.
За відсутність масок активно штрафують
Зараз Лілія знайшла нову роботу – займається прибиранням будинків. Жінка зазначає, що поляки дуже бояться коронавірусу і уважно ставляться до захисту.
– Власник будинку, де я живу, страшенно боїться заразитися, при вході в помешкання кожен повинен обробляти руки антисептиком. За відсутність маски люди роблять зауваження, – каже тернополянка. – Одного разу прибираю під’їзд і не одягнула маску, бо працювати у ній дуже важко і душно. Виходить жінка і запитує, чи знаю, в якій зараз Польща зоні. Відповідаю, що в червоній. “То чого пані без маски?” – запитала полька. Вона пояснила, що тут живе і боїться захворіти, а раптом я інфікована.
Окрім того, у Польщі активно штрафують за відсутність масок.
– Багато наших людей попалися на тому базарчику, де шукали роботу, адже стояли без масок, – розповідає заробітчанка.
Приїхала поліція, хто був у масці, але з відкритим носом – штраф 30 злотих, хто не мав маски взагалі – штраф 500 злотих.
Читайте також: “Ми не бачили мами майже два роки”: через коронавірус більшість заробітчан Тернопільщини на Різдво додому не приїдуть.
