Сезон збору ягід з середини липня починається у Швеції та Фінляндії. І якщо Фінляндія лояльна до українських заробітчан і роботодавці Тернопільщини без проблем надсилають запрошення на роботу, то до Швеції через карантин пробратися важко. Дорога туди довго і непроста, перевізники змушені вдаватися до різних хитрощей та “давати на каву” митникам на кордонах. То ж переважно до Швеції заробітчани їдуть на свій страх і ризик, адже немає гарантій, що все пройде гладко.
Дорога до Швеції, якщо збираєтесь їхати за біометричним паспортом, нині коштує 400 євро, тоді як до карантину – 150, розповів журналістці Терміново первізник Микола (прізвище просив не називати – ред). У цю суму входить весь “пакет послуг” включно з хабарями митникам, фіктивним контрактом, страхівкою.
– Є ще варіант за 200 євро через Польщу з обсервацією. Ми виготовляємо дозвіл на господарські роботи. Але я б не радив таке робити, – каже Микола. – От нещодавно хлопці поверталися зі Швеції і їм присудили по три роки депортації та по 10 тис. злотих штрафу. Тому що вони порушили правила карантину – не пройшли обсервацію у Польщі, а поїхали у Швецію. А коли поверталися назад, то на кордоні їх чекав такий сюрприз.
Збір ягід не на плантаціях, а у лісі
– Фінляндія вже два роки робить офіційні документи для українців – запрошення до праці на сезонні роботи, яке дійсне упродовж трьох місяців, – розповідає менеджерка з персоналу Тернопільської Асоціації роботодавців Світлана Повар. – Це дуже зручно. Фіни молодці, що таке придумали для наших заробітчан, які хочуть заробити на зборі ягід. Зі Швецією такого варіанту немає. Туди можна потрапити офіційно, якщо їхати через польську фірму-”прокладку”. Але переважно люди їдуть у Швецію “на чорно”: відбувають термін по біометрії, збирають ягоди і повертаються додому.
У Швецію добираються зазвичай бусами та паромом з Польщі чи Естонії. У Фінляндію летять літаком Хельсінкі, куди приїжджає роботодавець і забирає людей.
– Варто мати на увазі різницю між цими країнами, – зауважує Світлана Повар. – У Фінляндії є плантації полуниць, малини, лохини. А у Швеції треба працювати переважно в диких умовах – ходити по лісі і збирати ягоду, а потім здавати у пункти прийому. Це дуже важка праця.
Зарплата – від 1000 євро
У Швеції зазвичай збирають морошку, чорницю та брусницю. Сезон триває приблизно з 20 липня по 15 вересня, повідомляють в оголошеннях перевізники та посередники з працевлаштування.
“Для роботи необхідний автомобіль і дві- три людини в ньому. Працюєте самі на себе! Проживання платне, умови хороші. Робочий інвентар допоможемо купити по оптимальній ціні в Україні або в Швеції”, – йдеться в одному з оголошень у соцмережі Фейсбук.
На зборі ягід у Швеції можна заробити від 1000 євро. З собою обов’язково потрібно мати пластикові ящики, відра, інструмент для збору ягід – «гребінку», поліетиленові мішки ( можна сміттєві пакети) або мішки з-під цукру, гумові чоботи, легкий довгий водонепроникний плащ, годинник, компас чи кишеньковий туристичний навігатор, аптечку, спрей чи крем від комарів.
Всюди доводиться домовлятися
Раніше до Швеції зазвичай їхали через польський кордон до Гданська, де сідали на паром у шведський Нюнесхамн. Нині перевізники стараються оминати Польщу.
– Якщо їдете транзитом через Польщу, хочете чи не хочете за польськими законами ви маєте пройти карантин, – зазначає Світлана Повар. – Тому перевізники шукають інші шляхи – приміром, хто їде транзитом через Угорщину, карантин проходити не потрібно. Але і там не все так просто. Я спілкуюся з перевізниками і вони розповідають, що і на угорському кордоні, і на румунському доводиться підплачувати митникам, які користуючись ситуацією з коронавірусом, придумали собі нішу як заробити. Через все це і перевезення в рази подорожчали. Але це заробітки перевізників, тому і тут вони шукають виходи, підплачують на кордонах, домовляються.
Дехто з перевізників навіть робить румунські документи, щоб без проблем перетнути шведсько-польський кордон, додає жінка.
– Всюди, де тільки можна, б’ють по кишені наших людей і це працює, – каже вона. – Та ж сама ситуація з паромом до Швеції. Ще надавно сюди не пропускали українців, проте первізники і там придумують як домовитися. Але звісно це все – не безкоштовно.
На кордоні – по 100 євро з буса
Яка зараз дорога до Швеції, через які кордони краще їхати, скільки давати митникам “на каву”, який паром краще обрати, – все це обговорюють заробітчани і перевізники в одній із груп у Вайбері.
Дорога справді непроста. Люди розповідають про далекі об’їзди. Одні їдуть через румунський кордон у Литву, Латвію у Естонію. Там у м. Палдісікі сідають на паром до Швеції. Інші – через Угорщину заїжджають до Польщі і відравдяються до Швеції паромом з Гданська, Гдині чи Свіноуйсьце. Ще є варіант добратися до Німеччини і вже звідти пересісти на паром.
“У кожному напрямку є ризик. А там кому як пощастить”, – пише у коментарях користувач Володимир.
Приміром, як повідомляють інші користувачі, у неділю, 12 липня, завернули 80 людей з парому з Гданська. У всіх були біометричні паспорти і польські візи.
“Свіноуйсьце-Істад, Гдиня-Карлскруна проїхати неможливо, на кожному пасі стоїть швецька поліція і завертає назад”, – застерігає користувач Ігор.
Також люди повідомляють про хабарі, які доводиться давати митникам, які “не те що просять, а ставлять перед фактом”.
“На угорському кордоні нас зупиняли, ми заповнювали бланки на ковід, чи не маємо симптомів, дали з буса 100 евро, на нього наклеїли наліпку з написом Only for transit і ми поїхали далі”, – розповідає Вікторія.
“Нашим водій дав 400 грн , а румунам 100 євро за бус”, – пише Андрій.
Саме тому, що всюди треба проплачувати кордони, дорога подорожчала в рази, зауважує Світлана Повар.
– Якщо, до прикладу Німеччина раніше коштувала 80-100 євро залежно від дальності дороги, то на сьогодні 350 євро, – розповідає вона. – Те саме Франція – було 80-100 євро, нині 400-450.
З’явилося багато шахраїв
Загалом, нині поїхати офіційно на роботу за біометричним паспортом можна лише до Польщі, де зазвичай працюють на будівництві чи сезонних роботах, зауважує Світлана Повар. Також вона працевлаштовує на опіку за літніми людьми в Німеччину. Однак потрібно знати німецьку мову на рівні А1, А2.
А загалом заробітчани обирають різні країни і зрозуміло, що зазвичай працюють там нелегально.
– Люди їдуть і ні перед чим не зупиняються, – зазначає менеджерка з персоналу. – На кордонах кілометрові черги. З’явилося багато шахраїв, яким заробітчани довіряють гроші та документи. На роботу в інші країни часто їдуть через запрошення від польських фірм-прокладок, які мають контракти з підприємствами у Бельгії чи Німеччині і відправляють наших заробітчан туди у відрядження. Але ризик існує в будь-якому випадку. Бо не всі польські фірми мають такі контракти, а люди не завжди можуть це перевірити. Їм обіцяють золоті гори, вони це все слухають і попадаються. Тому слід бути обережними.
Головне фото: visasam.ru
