
Історія великих міст і малих селищ часто починається з ледь помітних на мапі хуторів. Для селища Заводське, що на Чортківщині, таким фундаментом став хутір Липники, заснований у 1901 році. Попри те, що хутір зник під тиском радянської перебудови та колективізації, спогади про його перших мешканців, воєнні драми та повоєнні депортації живі й досі.
Всі унікальні історичні деталі про заснування Заводського та минуле хутора Липники зберегла й переказала Марта Квасниця, яка з 1982 по 2010 рік працювала секретарем Заводської селищної ради.
Сучасне селище Заводське зберігає пам’ять про хутір Липники, заснований у 1901 році. До початку Другої світової війни це було невелике поселення з 15 родин, оточене густими лісами.
Головним джерелом виживання для місцевих мешканців було землеробство. Значна частина хуторян наймалася на роботу до панського маєтку, який колись розташовувався на території сучасної місцевої лікарні, отримуючи за свою працю частку від зібраного врожаю.

У роки Другої світової війни Липники опинилися на шляху переміщення радянських та німецьких підрозділів. Місцеві ліси стали свідками трагічних подій: німецькі війська проводили тут масові розстріли євреїв, а також стратили двох місцевих братів за звинуваченням у крадіжках.

Серед воєнних спогадів особливе місце посідає трагедія пораненого радянського бійця, якого намагалися виходити місцеві мешканки — сестри Романюк. Проте, аби поранений не став полоненим, його застрелив радянський офіцер. Солдата поховали при дорозі під трьома липами — це місце дотепер слугує німим нагадуванням про події тих років.
Повоєнний період приніс хутору кардинальні зміни. Разом із примусовою колективізацією та створенням колгоспу відбулися суттєві демографічні зсуви: частину польського населення Липників примусово депортували до Польщі, а в їхні домівки заселили нових мешканців.

