
Чорні дні для Тернопілля. Цього тижня трагічні звістки з передової сколихнули одразу кілька громад нашої області. Додому “На Щиті” повертаються шість Героїв, які стримували ворога на Херсонщині, Запоріжжі, Донеччині та Харківщині.
Ігор Кульбаба

Під час виконання бойових та службових завдань у прифронтовій зоні Херсонщини трагічно загинув тернопільський поліцейський Ігор Кульбаба. Життя правоохоронця обірвалося напередодні ввечері через прицільний удар ворожого FPV-дрона, який завдав йому поранень, несумісних із життям.
Ігор Кульбаба стояв у витоків створення місцевого підрозділу — він прийшов на службу у 2016 році, коли патрульна поліція Тернопільщини лише розпочинала свою роботу, і присвятив цій справі десять років. Колеги та побратими згадують його як щирого, товариського, справедливого чоловіка з великим серцем, який бездоганно виконував свій обов’язок та залишався до кінця вірним Присязі.
Читайте також: Світ затьмарився від горя: лави небесного війська поповнили троє Героїв з Тернопільщини
Цей підступний обстріл залишив без батька та чоловіка молоду родину. У загиблого правоохоронця сиротами залишилися двоє маленьких дітей: дев’ятирічна донька та однорічний син.
Олег Гавриляк

Болюча звістка надійшла до Теребовлянської громади. Захищаючи свободу та незалежність України, на фронті загинув солдат Олег Ярославович Гавриляк.
Життя військовослужбовця обірвалося 17 червня 2026 року неподалік села Лісне Запорізької області. Воїн потрапив під ворожий авіаобстріл і отримав смертельні поранення внаслідок удару керованою авіабомбою (КАБ).
Олег Гавриляк народився 25 лютого 1996 року. Свій шлях у Збройних силах України він розпочав наприкінці минулої осені, коли 24 листопада 2025 року був призваний до лав армії.
На передовій чоловік виконував надскладні та ризиковані завдання, керуючи безпілотними літальними апаратами. До свого останнього бою він залишався надійним побратимом та відданим сином своєї країни.
Дмитро Фуголь

На Чортківщину надійшла надзвичайно важка та болюча звістка. Офіційно підтвердилася загибель військовослужбовця Дмитра Анатолійовича Фуголя.
Воїн народився 16 липня 1996 року і майже два роки — з 5 липня 2024 року — вважався зниклим безвісти. Весь цей час рідні жили у виснажливому очікуванні та до останнього сподівалися на диво, проте найстрашніші побоювання, на жаль, справдилися.
Солдат Дмитро Фуголь воював на найскладніших напрямках передової. Він служив гранатометником у 3-му штурмовому відділенні 1-го штурмового взводу 1-ї штурмової роти військової частини А4862. Свій останній бій захисник прийняв під час виконання бойового завдання поблизу селища Нью-Йорк Бахмутського району Донецької області.
Сам Дмитро був родом із Кривого Рогу, що на Дніпропетровщині. Через повномасштабне вторгнення його родина була змушена залишити рідний дім і переїхати на Тернопільщину як внутрішньо переміщені особи. Новим прихистком для сім’ї стало село Олексинці Більче-Золотецької громади — саме тут тепер знайде свій вічний спочинок полеглий Герой.
Олександр Мінько

На Кременеччина втратила талановитого молодого командира та відважного захисника. 23 червня на Харківському напрямку під час виконання бойового завдання обірвалося життя 27-річного капітана Олександра Мінька на позивний “Камінь”.
Про трагічну втрату повідомили його бойові побратими.
Попри молодий вік, Олександр володів винятковими командирськими навичками та значним бойовим досвідом. Він очолював підрозділ у складі елітного 10-го мобільного прикордонного загону ДОЗОР (До find-out/загін оперативного реагування Держприкордонслужби). Разом зі своїми бійцями капітан тримав оборону та виконував надскладні завдання на найгарячіших ділянках фронту.
За визначну мужність, самовідданість та героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету, Олександр Мінько був відзначений державними нагородами — орденом “За мужність” III ступеня та відзнакою Президента України “За оборону України”.
Олександр Попілевич

Кременецька громада оплакує непоправну втрату. На війні загинув місцевий житель, офіцер Олександр Сергійович Попілевич.
Життя військовослужбовця обірвалося 22 червня 2026 року під час виконання службового та бойового обов’язку із захисту України. Про це повідомили в Кременецькій громаді.
Олександр Попілевич народився у 1999 році. Попри молодий вік, він мав звання лейтенанта та служив на посаді офіцера відділення забезпечення безпеки іноземних делегацій однієї з військових частин. До останнього подиху він залишався відданим військовій присязі та українському народові.
Юрій Пристайко

Збаражчину сколихнула важка звістка. Підтвердилася загибель молодого захисника, мешканця села Зарубинці Юрія Пристайка.
Воїн народився у 1999 році й майже десять місяців — з 27 серпня 2024 року — вважався зниклим безвісти. Весь цей час рідні та близькі трималися за надію, проте найгірші побоювання, на жаль, підтвердилися. Про непоправну втрату повідомив міський голова Збаража Роман Полікровський.
Солдат Юрій Пристайко захищав суверенітет України на Донецькому напрямку, де служив механіком-водієм механізованого відділення. Його життя обірвалося під час виконання бойового завдання у запеклих боях поблизу міста Торецьк Бахмутського району.
