
Автоісторик Роман Уррако розповів про незвичайний саморобний автомобіль “Горинь”, який створили на Тернопільщині на початку 1980-х років. Творцем унікального спортивного купе став Ярослав Цимбровський — інженер збаразького заводу “Квантор”.
Своє творіння майстер назвав на честь річки Горинь, що тече поблизу його рідного села Бодаки. Процес конструювання та збирання автівки власноруч стартував у 1980 році й тривав близько п’яти років. Про це розповіло видання “Топ жир”.

Зовнішність BMW та деталі від “Волги” й “Москвича”
При розробці дизайну Ярослав Цимбровський надихався західними концепт-карами, зокрема знаменитим німецьким прототипом BMW Turbo 1972 року від французького дизайнера Поля Брака. Основою “Горині” став міцний металевий каркас, на який встановили кузов із саморобного склопластику.

Слідом за німецьким оригіналом, купе отримало ефектні двері типу “крило чайки”, а в даху інженер передбачив відкидний люк. Весь інтер’єр салону автор також спроектував і виготовив самостійно.
Щоб поставити машину на колеса, конструктор використав деталі від серійного радянського автопрому:
лобове скло зняли з ГАЗ-24 “Волга”;
задні ліхтарі зібрали з перероблених елементів ВАЗ-2103;
серцем автомобіля став сильний двигун від “Москвича-412”.
Незвичайною фішкою спортивного купе став його багажник. Окрім оригінальної конструкції кришки, відсік виявився надзвичайно містким та міг легко вмістити до десяти мішків картоплі.
Складна легалізація та подорожі Європою
Коли роботу було завершено, винахіднику довелося пройти непросту бюрократичну процедуру, щоб узаконити саморобку. Для отримання держномерів від тернополянина вимагали детальні технічні розрахунки міцності рами, офіційні підтвердження походження всіх деталей, а також успішне проходження спеціальних дорожніх випробувань.
Попри всі труднощі, автомобіль врешті офіційно зареєстрували та допустили на дороги загального користування.
Машина могла розганятися до 140 км/год. За інформацією Романа Уррака, Ярослав Цимбровський разом із дружиною багато подорожував цим автомобілем країнами Європи. Згодом купе перейшло у користування до сина інженера.
Завдяки товстому шару склопластику (до 10 мм), кузов чудово зберігся і витримував щоденні навантаження. Ще на знімках 2008 року “Горинь” була повністю справною та стояла в гаражі родини. Що з унікальним автомобілем зараз та де він перебуває — наразі невідомо.

