
Історія капітана поліції Михайла Бурого — це розповідь про надзвичайну мужність, військову удачу та невидимого “ангела-охоронця”, який не раз рятував його на самому краї прірви. Командир взводу батальйону поліції охорони Тернопільщини пройшов шлях від патрулювання Луганщини у 2015 році до запеклих боїв у складі стрілецького батальйону на Донеччині.
Найскладнішим випробуванням для Михайла стали 24 доби, які він провів в трубі під трасою на позиції. Воїн згадує, як куля застрягла в підошві берця побратима, і як сам дивом виживав там, де наступного дня артилерія рівняла бетонні укріплення з землею. Про це розповіли в поліції у Тернопільській області.

Один із таких випадків стався в Іванопіллі. Раптовий вибух зруйнував хату, де відпочивав Михайло, але його лише присипало пилом, хоча контузія залишила слід на слуху.
Загалом кар’єра Михайла Бурого в правоохоронних органах стартувала у 2015 році в лавах спецбатальйону “Тернопіль”. У той період він ніс службу на Луганщині, де забезпечував правопорядок та чергував на блокпостах у межах регулярних ротацій.
З 2017 року Михайло перейшов до поліції охорони Тернопільщини. За роки служби він зарекомендував себе як надійний та принциповий фахівець. Саме тому, коли в регіоні почали формувати стрілецький батальйон, офіцер одним із перших виявив бажання стати до його лав.
Після навчання підрозділ Михайла спершу виконував завдання на волинському кордоні з Білоруссю, а згодом вирушив у гарячу точку Донеччини – Краматорськ. На жаль, війна одразу показала свою жорстокість: уже під час першого бойового виходу Михайло втратив побратима, який донині офіційно має статус зниклого безвісти.
Михайло досі пам’ятає побратимів, які не дійшли на зміну, та колегу, який зник безвісти під час першого ж виходу. Разом із групою з восьми бійців він пішки долав кілометри під обстрілами, відмовившись від навушників, аби чути “вихід” кожного снаряда.

Сьогодні в арсеналі Михайла Бурого дев’ять нагород від МВС та Нацполіції. Проте найціннішою для нього залишається орден “Україна – Доброволець” – символ його свідомого вибору захищати рідну землю. Капітан наразі повернувся до служби в поліції охорони.
“Утім, офіцер наголошує: найцінніше для нього – не нагороди, а те, що вдалося вистояти й повернутися. Адже коли обставини складалися так, що врятувати могла тільки мить або крок убік, спрацьовувала небесна охорона – невидимий захист для тих, хто захищає інших”, – йдеться у повідомленні.

