
У самому центрі Тернополя, на вулиці Острозького, 45, стоїть сталінка п’ятдесятих років зі всією тогочасною розкішшю — колонами та ліпниною. Але під цією будівлею ховаються залишки старовинного єврейського цвинтаря, заснованого на початку 1600-х років.
Кіркут, як називали це місце поховань, проіснував понад два століття. До 1939 року тут можна було побачити найстаріший надгробок 1675 року.
Цвинтар розташовувався між вулицями Острозького, Стрімкою та Шпитальною. У 1770 році по Тернополю прокотилася епідемія, яка забрала життя тисячі людей. Їх поховали на цьому невеликому клаптику землі.
Тут була могила Йозефа Перля ( єврейський письменник, просвітитель, теолог, громадський діяч, засновник першої в Тернополі та всій Галичині школи) з великим пам’ятником. До 1840 року це було головне місце вічного спочинку євреїв у місті.

У 1840 році єврейська громада перенесла поховання на новий кіркут, на кінець вулиці Острозького. Старий цвинтар залишився порожнім і так простояв понад сто років.
У 1941 році німецькі солдати почали методично знищувати пам’ять про євреїв. Руками полонених нацисти плюндрували обидва єврейські цвинтарі, зривали надгробки, руйнували гробівці. Тисячі камінних плит пішли на будівництво дороги та військового аеродрому біля Підволочиська.
Під час реконструкції вулиці Степана Бандери біля стадіону з тротуару виймали плити. На них були гебрайські письмена, шестикутні зірки, підсвічники. Надмогильні плити з Окописька. Їх викопали у п’ятдесятих, коли будували той самий будинок на Острозького, 45, і пустили на бордюри центральної магістралі, розповідав раніше журналіст Ярослав Гулько.
Більше дивіться у відео:
У коментарях під роликом тернополяни, які проживають тут або просто знають історію рідного міста, розповідають, що вище у дворі цього будинку був цвинтар. Олег Фостяк пише: “Є рішення, наприкінці каденції котрогось із мерів, про дозвіл на будівництво на цій ділянці багатоквартирного житлового будинку, але оскільки на старих картах там цвинтар, ще й закон України забороняє будівництво у кварталах де не усі мешканці забезпечені гарантованою нормами інфраструктурою, то ми писали відмови. Але перед війною надал захотів знову проштовхнути будову. Мешканці навколишнії будинків збирались на протест і згадували про цвинтар”.
Надія Остапчук: “Нічого подібного.Був там цвинтар.квартири давали там в новому будинку комуністам.Коли люди копали ями в підвалах викопували кістки.В мене там жили родичі,розказували.Алеице є в архіві.неважко провірити”.
“Я жив у тому будинку до 6 років. За черепа правда … Навіть пам’ятаю як розкопали старий фонтан який був напевно на кладовищі”, – пише Юрій Саюк.
