Дошки від боєприпасів перетворює на святі образи: у Тернополі відкрилась виставка Наталії Війтович (фото, відео)

У Тернополі відбулася подія, яка наповнює душу світлом і вірою навіть у найтемніші часи. У бібліотеці-філії №4 на бульварі Данила Галицького відкрилася персональна виставка ікон “Коли зброя мовчить, говорять ікони” Наталії Війтович – волонтерки та майстрині іконопису, чиї роботи написані на дошках з-під боєприпасів, переданих із передової. Кожна ікона – це перетворення війни на молитву, темряви на світло, а відчаю на надію.

Журналістка “Терміново” побувала на урочистому відкритті цієї виставки та спробує передати читачам ту особливу атмосферу, яка панувала в залі – атмосферу тепла, щирості та Божої благодаті. Сьогодні розповімо про жінку, яка творить ікони серцем, допомагає захисникам України та несе у світ материнську молитву і світло надії.

Дошки, що пройшли через війну, тепер несуть світло Божого лику

Наталія Війтович пише ікони вже п’ять років – відколи вперше створила свою роботу у школі іконопису в Церкві Успіння Пресвятої Богородиці УГКЦ. Але останні пів року її творчість набула особливого, майже сакрального значення. Жінка пише ікони на дерев’яних дошках з ящиків, де раніше зберігалися боєприпаси.

Історія цих дощок вражає і зворушує водночас. У Наталії син служить у ЗСУ. Сім місяців тому він зник під час бойового завдання, і досі від нього немає звісточки. Але вся родина, друзі та знайомі моляться, аби він знайшовся. Саме син одного разу розповів матері, що командир наказав спалити дошки від боєприпасів, бо їх накопичилось дуже багато.

“Не пали, передай мені, я хочу написати ікону”, – попросила Наталія. На жаль, син не встиг передати дошки, бо пішов на бойове завдання. Але побратими передали їх матері – і тепер ці дошки, що побували на війні і колись несли у собі зброю, повернулися додому й несуть світло Божого лику.

Читайте також: “Доки люди звертаються, доти ікони й живуть”: храму на Кременеччині передали образи зі сходу України

Наталія Війтович розпочала своє звернення з подяки Богу, воїнам ЗСУ, завдяки яким можна було зібратися, а також усім присутнім.

Назва виставки пов’язана з тишею, і це невипадково. Наталія розповіла історію, яка сталася років десять тому. На парафію Ольги та Володимира прийшов отець Юстиніан, монах, і провадив науку, яка досі відгукується в серці жінки.

“Назва нашої виставки пов’язана з тишею. Як все розпочалось – одного разу, років 10 тому, на нашу парафію Ольги та Володимира прийшов отець Юстиніан, монах, і провадив таку науку (вона мені дотепер якось відгукується). Ми іноді в суєті земній хочемо вести з Богом бізнес… “Боже, я буду молитися на вервечку, я буду стояти на колінах… а ти нам дай”. Бог чує нашу будь-яку молитву, тож візьміть будь-який образ, який є вдома, і ви почуєте, що він вам скаже”, – цитує Наталія слова отця Юстиніана.

Вона послухала цієї поради. Взяла образ, вслухалася, як стукає серце, і почула слова, які промовляє до неї Бог. “Дійсно, коли є тиша, коли є ікона, і коли є молитва – ми відкриваємо серця до Бога”, – каже Наталія.

Важлива місія ікон Наталії Війтович

З початком повномасштабного вторгнення Наталія ще глибше відчула поклик до служіння через іконопис. Її роботи неодноразово передавалися на благодійні аукціони для підтримки Збройних сил України. Лише за перший рік такої діяльності вдалося зібрати понад 250 тисяч гривень, а згодом – ще більше.

Здебільшого ці ікони йдуть на благодійність. Деякі з них продаються за суттєві суми, але Наталія дуже скромна і конкретних цифр не називає. “Волонтерство потребує тиші”, – каже вона. Жінка багато років творить ікони, навчає інших і невтомно волонтерить для захисників України. Це не просто мистецтво, а й конкретний спосіб допомогти військовим.

Роботи Наталії стали не просто витворами мистецтва, а символами віри, сили та любові до рідної землі. У кожній іконі – сила духу та надія, які народжуються навіть посеред війни.

“Коли є тиша, коли є ікона, і коли є молитва – ми відкриваємо серця до Бога”

На відкритті виставки панувала особлива атмосфера. Виступав дует бандуристок “Мальви”.

У своєму слові отець Іван Козій наголосив на глибокому сенсі: не матеріал, з якого зроблена ікона, а образ святого, що на ній зображений, наповнює серця людей надією.

З молитвою, вірою і любов’ю – жінка передає свої вміння іншим

Наталія не лише творить ікони, а й навчає цього інших. До неї можна записатися у школу іконопису. З молитвою, з вірою і любов’ю жінка передає свої вміння всім охочим.

Щира, добра і світла – Наталя несе у цей світ материнську молитву та світло надії. Її ікони – це не просто картини. Вони – молитва, світло і віра, які вона вкладає у кожен мазок. Кожна робота – це історія про силу духу, надію та непереможність українців, над якими стоїть Господь та віра людей у Перемогу і мир.

Такі зустрічі не лише надихають, а й нагадують, що мистецтво має потужну силу – воно здатне говорити там, де мовчить зброя. Виставка дарує людям віру в себе, у добро, у диво.

Попередня

trending_flat

Тернополян попереджають про небезпечні погодні явища

Новини

Наступна

trending_flat

Вихованку Кременецької ДЮСШ викликали до збірної України з регбі

Новини