
Коли надворі спека сягає 35 градусів, кондиціонер стає не розкішшю, а необхідністю. Проте навіть найдорожча спліт-система не працюватиме ефективно, якщо монтаж виконано з порушенням технології. Особливо це стосується буріння отвору у зовнішній стіні. Саме від правильності виконання цього етапу залежить, чи буде конденсат стікати на вулицю, чи почне капати вам на голову всередині квартири. Якісне встановлення кондиціонерів https://air-conditioner.ua/uk/montazh-konditsionerov/ передбачає дотримання точних параметрів при бурінні, про які і піде мова далі.
Чому не можна пробурити стіну абияк
Багато хто вважає, що головне – зробити дірку наскрізь, а все інше неважливо. Насправді від правильності буріння залежить одразу кілька критичних параметрів роботи системи. Якщо отвір виконано без нахилу або з нахилом у неправильний бік, дренажна трубка не зможе відводити конденсат самопливом. Результат передбачуваний – вода накопичується всередині блоку і починає протікати в кімнату.
Неправильний діаметр отвору створює не менше проблем. Занадто вузький канал ускладнює прокладання траси, може призвести до пошкодження теплоізоляції мідних трубок. Надто широкий – втрачає герметичність, через нього в приміщення проникає холодне повітря взимку та пил влітку. До того ж у широкому отворі складніше зафіксувати комунікації.
Якість буріння впливає і на естетику. Сколи довкола отвору, нерівні краї, тріщини на фасаді – все це наслідки непрофесійного підходу. Особливо це помітно на будинках з декоративним оздобленням зовнішніх стін.
Які інструменти використовують для буріння
Вибір обладнання залежить від матеріалу стіни і діаметра майбутнього отвору. Найпоширеніший варіант – перфоратор з ударним буром. Це доступний і відносно простий спосіб, який підходить для більшості типових завдань. Проте він має суттєві недоліки.
Буріння перфоратором супроводжується сильним шумом і вібрацією. У панельних будинках сусіди почують роботу навіть через три поверхи. Процес створює величезну кількість пилу, який проникає всюди, навіть під закриті двері. Край отвору часто виходить нерівним, з відколами бетону або цегли.
Набагато прогресивніший метод – алмазне буріння. Спеціальні установки з коронками, на які нанесено алмазну крихту, дозволяють робити ідеально рівні отвори без ударів і вібрації. Процес відбувається з подачею води, яка охолоджує коронку і зв’язує пил. Рівень шуму при цьому мінімальний, а точність – максимальна.
Недолік алмазного буріння тільки один – висока вартість. Таке обладнання є у спеціалізованих фірм, які займаються монтажем кліматичної техніки професійно. Для одноразової роботи купувати установку недоцільно.
Який діаметр отвору потрібен
Розмір отвору визначається кількістю і товщиною комунікацій, які через нього проходять. Стандартна траса для побутового кондиціонера включає дві мідні трубки у теплоізоляції, дренажний шланг і міжблоковий кабель. Усе це потрібно розмістити так, щоб елементи не деформувалися і не перегиналися.
Для інверторних спліт-систем невеликої потужності зазвичай достатньо отвору діаметром 50-55 міліметрів. Більш продуктивні моделі потребують 65-70 міліметрів. Якщо плануєте встановлювати мультиспліт-систему з кількома внутрішніми блоками, діаметр може сягати 80 міліметрів і більше.
Професійні монтажники часто роблять отвори трохи більшого діаметра, ніж мінімально необхідно. Це спрощує прокладання траси, особливо при роботі з товстими стінами. Надлишковий простір потім заповнюють монтажною піною, яка додатково ізолює і фіксує комунікації.
При виборі діаметра варто враховувати і товщину стіни. Якщо доведеться проходити 60-70 сантиметрів панелі, краще передбачити запас простору для маневру. У вузькому каналі складно контролювати положення бура на всій глибині.
Правильний кут нахилу – запорука сухості
Це один з найважливіших параметрів, який часто ігнорують непрофесійні монтажники. Отвір обов’язково повинен мати нахил убік вулиці. Оптимальний кут становить 3-5 градусів від горизонталі. Саме така величина забезпечує надійний відтік конденсату самопливом.
Якщо зробити отвір строго горизонтально, вода застоюватиметься в дренажній трубці. У спеку, коли кондиціонер працює на повну потужність, це призведе до переповнення піддону і протікання. Узимку застояла вода може замерзнути і пошкодити систему дренажу.
Нахил у протилежний бік – у бік приміщення – створює ще більші проблеми. У такому разі конденсат взагалі не може виводитися назовні і неминуче потрапляє в кімнату. Виправити цю помилку можна тільки повторним бурінням, що означає додаткові витрати і пошкодження стіни.
Контролювати кут нахилу при бурінні досить складно, особливо в товстих стінах. Професіонали використовують лазерні рівні або спеціальні кутоміри. При самостійній роботі можна орієнтуватися на бульбашковий рівень, встановлений на перфораторі, але точність буде нижчою.
Особливості роботи з різними матеріалами
Кожен тип стіни потребує особливого підходу. Цегляна кладка буриться відносно легко, але має свої підступи. Червона цегла м’якша і легко кришиться, тому при роботі з нею краще уникати ударного режиму. Біла силікатна цегла набагато міцніша і дозволяє використовувати повну потужність перфоратора.
Бетонні стіни – найскладніший варіант. Матеріал щільний, бур швидко нагрівається і може затупитися. Ще гірша ситуація, коли бур натрапляє на арматуру. Пробурити сталевий прут звичайним інструментом неможливо. Спроби це зробити призведуть лише до поломки бура і втрати часу.
Якщо відчули, що бур уперся у щось надзвичайно тверде, а на робочій частині з’явилася металева стружка – це арматура. У такому разі доведеться починати буріння в іншому місці. Пошкодження арматури в несучих стінах може ослабити конструкцію будинку і створити небезпеку.
Газоблок і піноблок бурять найлегше. Ці матеріали м’які, бур проходить їх швидко і майже без зусиль. Головна проблема тут – крихкість країв отвору. Матеріал може обвалюватися великими шматками, утворюючи неакуратні краї. Тому роботу потрібно виконувати обережно, без надмірного тиску на інструмент.
Підготовка до буріння
Перед початком роботи потрібно ретельно розмітити місце майбутнього отвору. Спочатку визначають оптимальне розташування внутрішнього блоку – зазвичай у верхній частині стіни, недалеко від кута кімнати. Від цієї точки прокладають траєкторію траси до місця виходу назовні.
Важливо переконатися, що в зоні буріння немає прихованої проводки або труб. Для цього використовують детектор прихованих комунікацій. Якщо такого приладу немає, орієнтуються на розташування розеток і вимикачів – проводка зазвичай проходить вертикально вгору від них.
З внутрішнього боку під місцем буріння закріплюють поліетиленову плівку або великий пакет. Це допоможе зібрати основну масу пилу і бетонної крихти. Якщо ремонт уже зроблений, додатково захищають шпалери і підлогу навколо робочої зони.
Перед початком буріння варто попередити сусідів, особливо якщо робота припадає на вихідний день. Процес триватиме від 20 хвилин до години, залежно від товщини і матеріалу стіни. Дотримання елементарних правил сусідського співіснування убереже від конфліктів.
Технологія буріння покроково
Роботу починають з внутрішнього боку стіни. У розміченій точці роблять невелике заглиблення – лунку, яка не дасть буру сповзати на початковому етапі. Перфоратор встановлюють під заданим кутом і починають буріння на середніх обертах.
Не варто одразу включати максимальну потужність. Інструмент повинен входити в матеріал поступово, без надмірного тиску. Періодично бур виймають і очищають від набитого пилу – це підвищує ефективність роботи і зменшує навантаження на інструмент.
При проходженні товстих стін може знадобитися подовжувач для бура. Стандартна довжина робочої частини становить 40-50 сантиметрів, чого недостатньо для панельних будинків з товщиною стін 60-70 сантиметрів. У такому разі використовують спеціальні подовжені бури або комбінують кілька стандартних.
Коли бур вийшов з протилежного боку стіни, роботу завершують. Отвір очищають від залишків пилу і бетонної крихти. Краї вирівнюють, видаляючи великі відколи і нерівності. Якість підготовки отвору безпосередньо впливає на зручність подальшого монтажу траси.
Що робити після завершення буріння
Після прокладання комунікацій через отвір необхідно провести герметизацію. Простір навколо траси заповнюють монтажною піною. Важливо використовувати пролофесійну піну з пістолетом, а не побутову балончик. Вона краще заповнює порожнини і має стабільніше розширення.
Категорично не можна використовувати силіконові герметики з кислотними сполуками. Вони корозійно впливають на мідні трубки і можуть пошкодити систему. Безпечні лише нейтральні герметики на основі санітарного силікону.
Після застигання піни зайві нашарування зрізають ножем врівень зі стіною. З зовнішнього боку отвір також герметизують, щоб убезпечити комунікації від впливу вологи і температурних перепадів. Якісна герметизація запобігає утворенню конденсату всередині отвору взимку.
Зовнішній вихід траси часто додатково закривають декоративним козирком або кришкою. Це не тільки покращує естетику, а й захищає комунікації від прямого потрапляння дощу і снігу. Правильно виконана герметизація служить роками без потреби в обслуговуванні.
Типові помилки при бурінні
Найпоширеніша проблема – відсутність нахилу або його неправильний напрямок. Це призводить до затікання конденсату в приміщення і необхідності переробляти весь монтаж. Виправити такий дефект без повторного буріння неможливо.
Друга помилка – недостатній діаметр отвору. Монтажники намагаються заощадити час і роблять мінімально можливий канал. У результаті траса проходить із зусиллям, теплоізоляція пошкоджується, а мідні трубки можуть деформуватися. Це знижує ефективність системи і скорочує термін її служби.
Ігнорування арматури – третя типова помилка. Спроби пробурити сталевий прут призводять до поломки інструменту. У гіршому випадку пошкодження арматури ослаблює несучу конструкцію, що загрожує безпеці всього будинку.
Недостатня герметизація після прокладання комунікацій створює довгострокові проблеми. Через негерметичний отвір у приміщення проникає холодне повітря, вологість зростає, можливе утворення конденсату на стінах. Взимку такі отвори стають справжніми містками холоду.
Коли краще звертатися до професіоналів
Самостійне буріння виправдане тільки при наявності досвіду і відповідного інструменту. Якщо робите це вперше, ризик помилок дуже високий. Неправильно виконана робота може коштувати дорожче, ніж послуги професійних монтажників.
Особливо небезпечно працювати на висоті при бурінні з зовнішнього боку. У багатоповерхових будинках це потребує промислового альпінізму або підйомника. Спроби виконати таку роботу самостійно загрожують життю.
Якщо стіна виконана з армованого бетону або має складну структуру, краще одразу звернутися до спеціалістів з алмазного буріння. Вони виконають роботу швидко, акуратно і з гарантією результату. Економія на цьому етапі може обернутися значно більшими витратами на виправлення помилок.
Для придбання якісної кліматичної техніки звертайтеся до інтернет-магазин кліматичного обладнання «air-conditioner.ua», де представлений широкий асортимент сучасних моделей від перевірених виробників. Правильний вибір обладнання і професійний монтаж – запорука комфорту у вашій оселі на довгі роки.
Буріння стіни під трасу кондиціонера – технологічна операція, що вимагає точності і дотримання встановлених параметрів. Основні правила прості: отвір діаметром 50-70 міліметрів з нахилом 3-5 градусів убік вулиці, акуратне виконання без пошкодження несучих конструкцій, якісна герметизація після прокладання комунікацій. Дотримання цих принципів забезпечить ефективну роботу кліматичної системи і убереже від проблем в експлуатації.