Для дітей замість ласощів, а для онкохворих після хімії: тернопільський ветеран створив унікальний бізнес

Коли сучасні діти відмовляються від шоколаду та цукерок на користь незвичних батончиків — це справді вражає. Але ще більше вражає те, що ці батончики стали порятунком для онкохворих, які після хіміотерапії не можуть їсти майже нічого. У Тернополі ветеран Віталій Шепель разом з дружиною Ольгою створив виробництво сублімованих продуктів, яких досі не існувало у світі.

“Терміново” поспілкувалось з Віталієм Шепелем і розповідає, як ветеран зумів створити бізнес на здоровій їжі, чому діти відмовляються від цукерок заради його батончиків і які плани має підприємець на майбутнє.

Як все починалося

Історія цього бізнесу почалася не з бізнес-плану, а з турботи. Віталій Шепель пішов на фронт добровольцем, а його дружина залишилася в селі під Тернополем, де вони вирощували органічну полуницю. Чоловік дзвонив з війни і питав про полуницю — хотів хоча б на відео побачити ягоди, бо там, де воював, все було понищено.

Одного разу він побачив напівгнилу полуницю на полі і засмутився. Тоді дружина почала думати, як зберегти врожай для нього. Проблема була ще й у тому, що Віталій зовсім не їв солодкого, а військові, які йдуть на завдання, не можуть взяти з собою їжу. Хлопці їли снікерси та енергетичні батончики, але для нього це не підходило.

Жінка замовила креслення сушильної машини, почала сушити полуницю, змішувала з горіхами, пакувала у зіп-пакети і передавала на фронт. Але це були просто сушені фрукти, які злипалися.

Ще до війни подружжя хотіло робити гідролати з лікарських трав, які ростуть у лісі поруч.  Це дистильована вода рослин, яка виходить в пройесі парової дистиляції ефірних олій, тобто натуральний засіб для косметології і не тільки.

У лютому 2022 року вони замовили дистилятор із Харкова. Він прийшов 22 лютого, але кришка не підходила. Відправили назад 23-го, щоб підігнали. А 24 лютого почалася повномасштабна війна.

“Навіть незрозуміло було, чи отримали, чи ні. А потім, коли чоловік приїхав у відпустку в кінці травня, якраз запрацювало в Харкові це виробництво, і вони дзвонять. Встигли отримати і кажуть: відішлемо кришку. Ми були в шоці”, — розповідає дружина Віталія.

Як створили перший батончик: експеримент, який став проривом

Коли Віталій повернувся з війни через проблеми зі здоров’ям, він думав про екстракти лікарських рослин. Але для виготовлення екстрактів потрібен був дорогий екстрактор, а для нього — сублімовані трави. Отже, треба було починати з сублімації.

Віталій знайшов грант і отримав сублімаційну установку. За умовами гранту обладнання мало заробляти гроші. Перша сублімація відбулася взимку — 30 грудня заклав яблука, 31-го вийняв. Спочатку сублімували те, що було: яблука, моркву, буряк, гарбуз. Роздавали знайомим, всі пробували.

Але продукція виходила дорогою. Ніхто не буде купляти сублімований буряк як чіпси. Треба було створити щось особливе. Давали сублімовані яблука і гарбуз дітям у школу — їли, але без особливого захоплення. Звичайні яблука теж існують.

Прорив стався випадково. Віталій зробив перший батончик на цілий піддон — суцільний пляцок, який порізали на шматки. Це було перед Великоднем. Поїхали до мами дружини, приїхала сестра з дітьми. У бабусі завжди повно солодощів на свята — цукерки, шоколад, – стандартна історія.

“І тут наш порізаний пляцок. Було дуже дивно, бо вони не їли шоколаду взагалі, а їли цей фруктовий пляцок. Ми такі: щоб сучасні діти відмовились від цукерок… Ми, дорослі, і то тяжко буває втриматись. Ми такі: це воно!” — пригадує подружжя.

Після цього вирішили робити саме батончики — зручно в кишеню всунути, у сумочку кинути. Пішли форми, упаковка. Екстракти відклали на потім, бо і на одне діло не вистачало енергії.

Їжа без компромісів: що всередині батончиків і чому вони унікальні

Віталій категорично не працює ні з хімією, ні з цукром. Мета — створити загальнодоступну їжу, яку він називає “їжею майбутнього” або “їжею без компромісів”. Це означає, що людина з будь-якими проблемами зі здоров’ям може її їсти.

“Якщо маєш високий цукор, алергію чи інші проблеми — можеш їсти, тому що це без компромісів”, — пояснює Віталій.

Основа батончиків — натуральна сировина: чорниці, вишні, малина, журавлина. Фрукти та ягоди змішують, дають їм пройтися власними соками. Потім усе піддається сублімації — 24 години у вакуумі при мінусовій температурі. Ця технологія усуває всі алергени.

“Людина, яка ніколи не їла полуницю через алергію, може запросто їсти наш батончик”, — каже підприємець.

У батончиках немає штучної фруктози. Є лише природна, а глікемічний індекс – максимум 70. Два батончики по 100 грам містять 96 калорій, але дають енергію на кілька годин. Люди з надлишковою вагою також можуть їх їсти без проблем.

Онкохворі, спортсмени і діти: хто їсть ці батончики

На виставках до подружжя тричі підходили люди з онкологічними захворюваннями. Одна жінка прямо сказала: “Ви ж розумієте, що це їжа для онкохворих. Я не можу їсти після хіміотерапії, а це можу, бо знаю, що у мене не буде реакції”.

Це наштовхнуло на думку розширювати асортимент і вказувати на упаковці, для кого призначений конкретний продукт. Зараз вони працюють над розробкою різних рецептур.

Військові купують батончики на фронт. У сухпайку не вистачає фруктів та ягід — він важкий, а таких речей там немає. Це вітаміни, які просто необхідні.

Діти у школах — окрема історія. Віталій запакував великий пакет батончиків для одного класу, думав, що вистачить на місяць. День. Перша тривога. Все розійшлося.

Діти ледь не з’їли вчительку (спойлер – це жарт)

“Вчителька каже: до шостого класу приходять, кажуть: дайте, дайте! Вона думала, що діти її з’їдять, коли закінчились ці батончики. Каже, це розлітається просто неймовірно”, — усміхається Віталій.

Чоловік розповідає, що у Тернополі працює своєрідний освітній проєкт: батончики продаються у двох школах Тернополя, 10 гривень з кожного йде у фонд підтримки учнів. Він заміняє дітям чіпси та горішки, дає їм здоров’я, а вони самі себе спонсорують, щоб краще вчитися.

“Для мене це реклама. Діти пробують, смакують. Продукт абсолютно новий, пояснити важко. Зайдуть до магазину, побачать і скажуть: це в школі є, це класно. Діти обирають собі здоров’я, нормальну їжу, яка їм подобається”, — каже підприємець.

Гранола без алергенів і коктейлі з лікарськими травами та українськими суперфудами

Окрім батончиків Віталій робить гранолу. У звичайній гранолі основа — вівсяні пластівці, горішки, родзинки. Та чоловік переграв рецепт. Основа його граноли — пророщена гречка, підсолоджувач — сік топінамбура чи агави, без цукру. Замість горіхів, які є алергеном, — українські суперфуди: насіння коноплі, соняшник, гарбуз.

“Ми популяризуємо наше, українське. Не арахіс, а гарбузове насіння, яке тут пророщується і яке безмежно позитивне”, — наголошує Віталій.

Також він створив протеїново-вітамінні коктейлі. Основа — пророщене зерно спельти (білок), сублімований гарбуз, лікарські трави. У рецептурах — топінамбур, кульбаба, яглиця. Кульбаба покращує мікрофлору кишечника, стимулює вироблення жовчі. Яглиця виводить солі з організму.

“Яглиця росте під ногами як бур’ян, але неймовірно допомагає. Я її збираю, сушу, перемелюю”, — ділиться Віталій.

Трави збирають самі у лісі, який поруч. Там майже ніхто не ходить, є багато лікарських рослин. Є коктейль з медункою — трава відновлює легеневу тканину, нею колись лікували навіть туберкульоз, розповідає дружина Віталія Ольга.

Є з чорницею — для травлення та зору. Кожен коктейль має своє призначення.

Коктейлі можна давати на йогурт або сік. Якщо гіркуватий — краще дати постояти п’ять-шість хвилин. Увечері, замість того щоб шукати їжу в холодильнику, можна випити з йогуртом. Ціна — 20 гривень.

“Коли випиваєш наш коктейль після спортзалу, він працює. Наш засвоюється на 80%, а протеїн з банок — на 30-40%. Можеш випити цілу кружку протеїну, але результат буде такий самий”, — стверджує підприємець.

Субліматор за 35 гривень на годину і ціна без компромісів

Найдорожче у виробництві — субліматор, розповідає Віталій. Установка споживає 3,5 кіловати на годину. Це приблизно 35 гривень тільки за електроенергію. Плюс вихід продукції, втрати, праця найманого робітника.

Зараз виробничі потужності дозволяють робити близько 180 батончиків щодня або до 3,5 тисячі на місяць.

Продукція реалізується у Тернополі через чотири магазини: “Родзинка”, “Кумін”, “Торба”, “Метрополіс”. У Києві — через “Крупотенко” та мережу Goodfood. Є сайт та інстаграм-сторінка, де можна замовити онлайн.

З початку 2025 року підписані угоди про співпрацю з проєктом Євгена Клопотенка “100 шоп” (онлайн-магазин відомого кулінара, де зібрані найкращі локальні виробники) та мережею GOOD FOOD.

Торгова марка TOBI символічно означає “для тебе, з тобою”.

Євросертифікат і плани на масштабування

Віталій має українські документи на продукцію, але каже, що це нічого в порівнянні з європейськими. Європейські сертифікати — це лабораторні випробування, небо і земля. Зараз він збирає документи на євросертифікат і однозначно хоче вийти на європейський ринок.

За рахунок Ветеранського фонду “Знову ЕРУВАН” він планує придбати ще дві сублімаційні установки. Є приміщення, де вони стоятимуть. Планує розширювати виробництво, створювати нові робочі місця для військових, які повернуться з фронту.

“Дуже велика перспектива. Я кому-небудь даю пробу, це всім цікаво. Можна робити неймовірно багато смаків. У мене зараз шість основних, чотири ще дотестовуємо”, — каже Віталій.

Сенс у тому, що продукт має бути і корисним, і смачним одночасно. Чоловік каже про користь, дружина додає інгредієнт, сублімує, дає пробувати. Не те — рецепт змінюють, і так поки не дійдуть до досконалості.

Продукту, який виготовляє Віталій разом з дружиною Ольгою, немає ніде у світі. Саме тому вони його патентують, і дуже тішаться, що це український, тернопільський продукт. Головна мета — не лише виготовляти якісну українську їжу, а й підтримувати захисників та розвивати економіку країни.

Попередня

trending_flat

Сповідь у телефоні: священник з Тернопільщини створив додаток для вірян

Новини

Наступна

trending_flat

Полковник з Тернопільщини став очільником Служби військового капеланства

Новини