Напередодні виборів з’являється чимало результатів соціологічних опитувань, які стверджують про настрої виборців щодо того чи іншого кандидата у депутати Верховної Ради. Подекуди – результаті несподівані, а то й відверто дивні.
Утім не секрет, що такі маніпуляції із рейтингами є корисними для впізнаваності того чи іншого кандидата.
Як же не потрапити на гачок соціологічних маніпуляцій напередодні виборів та кому можна вірити, ми поцікавились у експертів. На їхню думку, глядачам телебачення, читачам ЗМІ, слухачам радіо варто завжди цікавитись репутацією тієї групи, що заявляє про ті чи інші політичні настрої населення.
– Чи можна вірити рейтингам? Суть технології рейтингів в тому, що виборці голосують за тих кандидатів і партії, які проходять, – каже заступник директора Українського інституту дослідження екстремізму Богдан Петренко. – Голосування за переможців. Українці не хочуть втрачати свій голос. Тому існує ймовірність, що попадеться проплачений рейтинг, у якому кандидат-аутсайдер займає перші позиції. Слід розуміти, то у всіх соціологічний опитувань є свій замовник. І цей замовник вирішує, які опитування давати «на гора», а які ні. Відомі фірми, як правило, не ризикують своєю репутацією і намагаються показати дані, близькі до реальності.
В Україні, за його словами, є дуже багато соціологічних служб, які працюють уже не один рік. Але однозначно довіряти даним, які не можна перевірити в іншому дослідженні, не варто. Бо серед цілком «нормальних» питань можуть попадатись і маніпулятивні. І відповідь на них залежать не скільки від респондента, скільки від побудови самого питання. І цим можуть страждати і відомі соціологічні служби.
– Але, в цілому, боротися з штучними рейтингами необхідно одним шляхом – голосувати за того, хто вам подобається насправді, а не за того, хто «однозначно проходить» відповідно до соціологічних опитувань, – додає пан Петренко.
Не лінуватись і копирсатись
Провідний науковий співробітник Інституту історії України НАН України Андрій Мартинов каже, що маніпуляція соціологічною інформацією – це складова частина вітчизняних виборчих кампаній. Тому на сьогодні й ті організації, які моніторять роботу фейкових соціологічних служб. Приміром, texty.org.ua зібрали дані про 96 псевдосоціологічних служб та 148 прихованих піарників, які оприлюднювали або коментували сумнівні результати протягом останніх 15 років.
Інший експерт – доцент ДВНЗ “Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана” Павло Сацький радить не лінуватись та копирсатись в історії діяльності компанії.
– Соціологічні служби, як і будь-яка компанія, люблять широко висвітлювати свою історію, – каже він. – Варто довіряти тим соціологічним службам, які мають довгу історію роботи і багату клієнтуру. Проте, цього замало для довіри професіоналізму і відповідності діяльності етичним нормам. Насамперед варто звернути увагу на те, хто були клієнтами служби і які замовлення для неї надавали. Найбільш заслуговують довіри соціологічні служби, які виконують багато замовлень від бізнесу, зокрема від серйозних компаній з вивчення споживчих настроїв ринку, тощо. Адже бізнес, сплачуючи за замовлення, бажає бути впевненим в отриманні якісного продукту, а тому серйозні компанії самі активно вивчають історію діяльності соціологічних служб і розміщують замовлення тим, результати роботи яких заслуговують на довіру.
Найчастіше бізнес, за словами пана Сацького, не замовляє опитування тим соціологічним службам, які можуть маніпулювати соціологічними даними на замовлення клієнта. Адже він не зацікавлений у отриманні маніпулятивних чи неточних даних.
Робота має бути системною
То ж чим більше у соціологічної служби замовлень на доброякісні результати досліджень, тим більше, на його думку, їм є підстав їй довіряти.
– Головне – репутація соціологічної служби, а вона перевіряється довірою замовників із сфери бізнесу, – каже Павло Сацький. – Окрім того, історію роботи соціологічної служби можна перевірити за допомогою звичайних пошуковиків, відстежуючи, із ким ця служба працювала. Слід також звертати увагу на частоту публікації результатів соціологічних досліджень відповідної служби протягом періоду виборчої кампанії. Серйозні соціологічні служби переважно мають замовлення на здійснення моніторингу на постійній основі й публікують їх результати із періодичністю 7-10 днів. Служба, котра публікує дослідження із меншою частотою, заслуговує меншої довіри.
Також Павло Сацький вважає, що слід ставити під сумнів доброякісність досліджень служби, якщо вона публікує свої результати під гострі соціально-політичні події, не виявляючи активності за період звичайного перебігу виборчої кампанії. Адже довіри заслуговують результати роботи більш системної.
