У селі Малашівці на Тернопільщині стоїть церква Пресвятої Трійці, яка пережила те, що важко уявити – її будували щонайменше три рази, привозили з Росії, дзвони крали російські солдати, а саму святиню розбирали і продавали в інше село. Ця парафія існує з 1473 року і має унікальні малюнки та скульптури. Останні створив легендарний галицький скульптор Пінзель або його учні.
Цю неймовірну історію храму з непростою долею редакція “Терміново” дізналася з розповідей односельчан і книги колишнього сільського голови Малашівців Степана Юрика “Село Малашівці у плині історії”. Автор ретельно зібрав перекази старожилів та свідчення архівів, проробивши величезну роботу з відновлення історичної правди.
Перша церква: з глибини століть
Храм у Малашівцях існує набагато довше, ніж багато хто думає. Хоча документів про будівництво найпершої церковної споруди не збереглося, в одній з церковних книг є запис, який свідчить про її існування ще у 1473 році. На той час українські землі перебували під владою Польщі, а парафія належала до Галицької єпархії Київської православної митрополії.
Свідченням того, що церква вже стояла в 15 столітті, є записи в результатах перепису Фінкеля 1672 року. Цей документ сьогодні зберігається в державному архіві та краєзнавчому музеї. На той час село Малашівці входило до володінь власника Тернополя – Конєцпольського, а в селі проживали священник Андрій і дяк Семен.
Підтвердженням існування храму є також запис про купівлю найбільшого дзвона, який важив понад тонну. Його придбали “року Божого 1681”. Такий дзвін могла собі дозволити лише економічно сильна громада.
Друга церква: привезена з Росії
З переказів Юстини Юрик відомо, що перша дерев’яна церква згоріла десь між 1700-1719 роками. Дуже цікаво, що наступну церкву привезли до Малашівців з Росії і освятили 24 квітня 1719 року – про це є запис у книзі церковного інвентарю і на дверному одвірку.
У 1700 році Тернопільська єпархія прийняла унію, тому цю церкву освячував уже греко-католицький священник. На час придбання дерев’яної церкви у селі проживало 60 сімей, і якщо вони змогли зібрати гроші на її купівлю, це свідчило про їхню заможність.
Перед тим як будувати нову кам’яну церкву, дерев’яну розібрали і продали до села Чистилів. За отримані гроші, а також обмінявши цеглу в Ігровиці на тесовий камінь, розпочали будівництво третього храму. Там теж в той час придбали такий камінь на будівництво церкви, але потім вирішили будувати її з цегли.
Третя церква, яку освячував сам Шептицький
Будівництво сучасного кам’яного храму розпочалося весною 1892 року за планом інженера Світковського і завершилося у 1893 році. “Наш прекрасний храм збудований силами односельчан в час служіння пароха Ераста Ходоровського, жінка якого Михайлина була рідною сестрою Івана Горбачевського – першого міністра охорони здоров’я Австрійської імперії”, – зазначено у книзі Степана Юрика.
Наприкінці будівництва сталася неприємність – обвалилося склепіння. Відновити його зумів лише автор проєкту Світковський, якого спеціально викликали до села за окрему плату.
Храм освячував особисто Галицький митрополит Андрей Шептицький у травні 1906 року. На час освячення нового іконостаса ще не було – його пізніше привезли зі Львова на кількох підводах, про що свідчать записи ревізії 1926 року.
Унікальні цінності храму
Особливою цінністю церкви є іконостас, який подарував Андрей Шептицький. Його привезли з церкви Петра і Павла у Львові разом з унікальними скульптурними фігурами святих з рядами натурального коралу. Царські врата та інші елементи покриті золотом.
Розписував церкву художник Дудак у 1895 році. Він був уже старим, і в знак того, що це була його остання робота, не взяв за це гроші, просто подарувавши свою працю селу. Одну з картин художник малював поза церквою, і щоб занести її до храму, довелося знімати щойно встановлені двері. Громада зекономила великі гроші, але насправді подарунок був безцінним – такі унікальні християнські малюнки були на стінах.
Історія першої реставрації також дуже цікава – її виконував художник Іван Страханський. Він замалював намальований на стіні образ Дудаком, на якому Ісус Христос благословляє дітей. Він був дуже цінним – адже всі обличчя художник змалював з малашовецьких дітей того часу.
У 1960 році під шаром фарби виявили ці оригінальні малюнки, а також фігури ангелів та апостолів, які були роботами Пінзеля або його учнів. Це справжня історична цінність.
Випробування воєнного часу та збитки радянщини
Драматичні сторінки в історії храму пов’язані з воєнними діями. Найбільший дзвін, той, що важив поза тонну, і чотири менших, вкрала російська армія під час Першої світової війни на саме свято Івана – 7 липня 1915 року. Російські вояки зняли освячені дзвони і забрали на переплавку. “Такого не робили навіть татарські орди”, – йдеться у книзі Степана Юрика.
Парадоксально, але ті самі російські солдати ходили до церкви молитися, про що є відповідні записи в церковних книгах. Під час Другої світової війни стіни будівлі були посічені осколками та кулями. На згадку про воєнні події в стіну над дверима замурували гарматний снаряд.
Свого часу церква мала значні багатства – дві чаші “щиросеребряних”, дароносицю “золота чистого”. Храм володів майже 50 моргами орного поля (близько 28 гектарів) і 4,5 моргами сіножаті. При парафіяльному будинку був сад з 50 яблунями, 32 грушами, 20 сливами, кущами порічок та агрусу.
Радянська влада завдала храму численних збитків. У 1946-1963 роках парафія і храм належали до російського православ’я. При церковній бібліотеці було чотири дуже давні книги 1694, 1717, 1791 та 1800 років, але, як повідомили «Терміново» місцеві мешканці, їх вивезли в невідомому напрямку радянські солдати. Збереглася лише Метрикальна книга, заведена в 1785 році.
Величезною втратою став Кивот віком понад 500 років – засклена шафка для зберігання ікон. Його як начебто непридатний до вжитку віддали до Тернопільської єпархії, а потім слід загубився. Тогочасні управителі, віддаючи данину моді, замінювали старовинні речі на зовнішньо гарніші сучасні, не розуміючи цінності того, що втрачали.
Факт існування церкви з 1473 року спростовує поширену думку, що село Малашівці засноване у 1529 році – його вік набагато більший. Для порівняння, перша писемна згадка про Тернопіль датується 1540 роком.
З 1990 року храм повернувся до УГКЦ. З 1 січня 2006 року адміністратором парафії служить отець Дмитро Мельничук. У храмі діють парафіяльне братство Матері Божої Неустанної Помочі та Марійська дружина.
Нещодавно село Малашівці відзначало храмовий празник. Як з’ясувалося, церкві понад 500 років, і вона готується до масштабної реставрації, яка поверне храму первісну красу.
Майбутнє реставрації
Наприкінці червня до реставраційних робіт долучаться фахівці зі львівського навчального закладу. Майстри планують очистити фундамент від радянської синьої фарби, відновити двері та інші елементи храму. Раніше в церкві вже проводилася реставрація ікон.
Є надія, що стародавні цінні розписи та церковне майно вдасться відновити, і храм отримає нове життя. Історія свідчить, що мешканці Малашівців мають особливу любов до своєї святині і завжди боролися за її збереження.
About the author
У Тернополі чоловік напав на поліцейських, що приїхали на виклик про домашнє насильство
У Тернополі погрожував жінці та завдав травм правоохоронцям, які намагались його наздогнати. 1 листопада близько 18:25 на спецлінію поліції надійшло повідомлення про домашнє насильство від мешканки Тернополя. Жінка викликала правоохоронців, оскільки її чоловік, з яким вони проживають окремо, прийшов додому, почав кричати та погрожувати. Про це повідомили в пресслужбі ГУНП у Тернопільській області. Читайте також: Побив знайому і ліг спати: суд виніс вирок мешканцю Підволочиська за вбивство Правоохоронці виявили агресивного чоловіка біля під'їзду, але той відмовився показати документи та почав тікати. Коли поліцейські наздогнали його, зловмисник розпилив їм в обличчя газовий балончик. Внаслідок нападу один із правоохоронців отримав тілесні ушкодження — комбіноване хімічне ураження слизових оболонок очей, шкіри та дихальних шляхів. Хоча чоловік і намагався втекти, співробітники роти поліції особливого призначення оперативно встановили його місцеперебування та затримали. Під час огляду у фігуранта, окрім газового балончика, також вилучили складний ніж та […]
Були зниклими безвісти: ще двох Героїв втратила Тернопільщина
Трагічні звістки для громад Тернопільщини. Війна забрала життя двох військових Степана Старицького 1988 року народження та Дмитра Бабкіна 1994 року народження. Степан Старицький Воїна майже рік вважали зниклим безвісти. Сергій загинув 29 грудня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Погребки Суджанського району Курської області Російської Федерації. Про це повідомив міський голова Збаража Роман Полікровський. Читайте також: Земля здригнулась від втрат. Тернопілля втратило ще 8 мужніх Героїв (фото) "Зустріч траурного кортежу відбудеться у Сквері Героїв завтра, 4 листопада, о 15 годині. Далі маршрут колони проляже до рідного села Степана у Нижчі Луб'янки, а далі у Тернопіль, у Дім Печалі, що на вул. Микулинецькій, де у середу, 5 листопада, об 11 годині відбудеться чин похорону", - йдеться у повідомленні. Дмитро Бабкін Півтора року в рідних та близьких жевріла надія, але підтвердилось найгірше. Обірвалось молоде життя воїна Дмитра Бабкіна. […]
Читає без окулярів та принципово не дивиться телевізор: на Тернопільщині жінці виповнилось 100
На Тернопільщині 100-літній ювілей святкувала одна із місцевих жительок Антоніна Сергіївна Чекурова. 1 листопада 2025 року жителька селища Підволочиськ Антоніна Сергіївна Чекурова відзначила свій столітній день народження. З нагоди такого видатного ювілею рідні влаштували пані Антоніні святковий сюрприз. Про це повідомили у Підволочиській селищній раді. Читайте також: Юною була санітаркою в УПА. Жительці Тернопільщини виповнилось 100 років Пані Антоніна — це неймовірно життєрадісна, світла та мудра жінка. У свої 100 років вона й досі читає книжки без окулярів і принципово не дивиться телевізор. Сама ювілярка стверджує, що секрет її довголіття — у доброму настрої та щирій усмішці. Привітати довгожительку особисто прийшла секретар Підволочиської селищної ради Мар’яна Кузьмін. Вона передала ювілярці вітання від імені всієї громади, побажавши міцного здоров’я, радості та довгих щасливих років життя. "На святі зібралася велика родина — діти, онуки, правнуки, друзі та близькі. Урочисте святкування відбулося у […]
Обірвалось життя командира з Кременеччини Сергія Біндаса
Кременецька громада у жалобі. Під час перебування у відпустці помер військовий Сергій Біндас 1971 року народження. Життя воїна обірвалось 1 листопада 2025 року. Сергій служив командиром відділення технічного обслуговування автомобільної техніки у взводі матеріально-технічного забезпечення 4-го батальйону військової частини А***. Про це повідомили у Кременецькій громаді. Читайте також: Прикривав побратимів: загинув 21-річний прикордонник Олександр Вусатюк, який лише у серпні одружився Зустріч та прощання з Героєм відбудеться 3 листопада о 15:00 годині на Майдані Волі. Після цього траурний кортеж вирушить до родинного дому в селі Лішня, де одразу буде відслужено літію. "Похорон захисника відбудеться таким чином: 04 листопада (вівторок) о 10:00 год. в родинному домі, опісля чин похорону відбудеться в церкві святого великомученика Димитрія Солунського с. Лішня. Поховання відбудеться на місцевому кладовищі", - йдеться у повідомленні. Редакція "Терміново" висловлює щирі співчуття рідним та близьким Сергія. Хай спочиває з миром! Вічна пам'ять!
У Тернополі поліцейські врятували бобра (відео)
У Тернополі правоохоронці врятували бобра, який був серйозно травмований. Неподалік від ставу патрульні виявили пораненого бобра. Тварина не могла спиратися на задні кінцівки й безпорадно волочила їх по землі. Про це повідомили у патрульній поліції України. Інспектори оперативно та обережно доставили бобра до місцевої ветеринарної клініки для надання першої допомоги. Згодом його транспортували до спеціалізованої клініки у Львові для детального обстеження та лікування. Після проведення рентгену ветеринари встановили, що тварина має травму хребта, що, на жаль, спричинило параліч задніх лапок. Наразі бобер перебуває під наглядом фахівців, проходить необхідний курс лікування та отримує все потрібне для відновлення. "Дякуємо нашим колегам за небайдужість, людяність і готовність допомогти тим, хто потребує захисту — навіть якщо це не людина, а маленький мешканець дикої природи", - йдеться у повідомленні.
Помер керівник унікального учнівського духовного оркестру в Тернополі
Трагічна втрата для 11-ї школи у Тернополі. Зупинилося серце керівника Ігоря Івановича Головка. "Візитівкою 11-ї школи від початку 80-х років упродовж трьох десятиліть був духовий оркестр – чи не єдиний учнівський колектив духових інструментів у Тернополі. Його виступи - окраса усіх шкільних та й міських урочистостей. Оркестр неодноразово ставав призером міського та обласного етапів конкурсів-оглядів шкільної художньої самодіяльності "Таланти твої, Україно!", - повідомили у Тернопільській ЗОШ N11. 30 жовтня 2025 року відійшов у засвіти Ігор Іванович Головко — музикант з великої літери та справжній митець-професіонал. Ігор Іванович був відомий як людина-оркестр, оскільки досконало володів багатьма інструментами. Завжди енергійний, він мав унікальний дар гуртувати юнацькі колективи та допомагав кожному юному артистові розкрити свій талант. Навіть найбільші "шибеники" під його керівництвом ставали зразковими оркестрантами. Він щиро вболівав за кожного свого вихованця та завжди підтримував їх. Учні любили й глибоко поважали свого наставника […]
