Дмитро Галюк, 28-річний морський піхотинець із села Бариш на Тернопільщині, повернувся додому після 1072 днів російського полону. Військовослужбовець разом із побратимами тримав оборону на металургійному комбінаті Ілліча у Маріуполі до останнього патрона.
За його звільнення весь цей час боролася родина – дружина Катерина, матір Олександра та маленька донька Софія. Як повідомляє “Суспільне”, воїн повернувся в Україну 19 березня цього року в межах обміну полоненими, коли Росія передала 175 українських захисників.
Морпіх розповів, що у квітні 2022 року його підрозділ опинився в потрійному кільці оточення. Закінчилися боєприпаси, техніка та озброєння — залишалася лише стрілецька зброя. Тоді й надійшов наказ командування виходити в полон.
“12 квітня о 23:45 ночі прийшла черга нашого підрозділу виходити в полон. Ми вийшли, нас зустріли російські військові, вишикували в колону по 4 людини й почали запитувати: “Хто 36-та бригада?”. Ми сказали, що це ми й почули у відповідь: “Вы достойно сражались”, — розповів Дмитро Галюк.
Останній дзвінок рідним та три роки в полоні
Востаннє перед полоном він поговорив з родиною по відеозв’язку. Тоді його доньці Софійці було лише 2 роки.
“Я з дружиною говорю, вона плаче, я кажу: “Все, Кать, мабуть ми потрапляємо в полон, бо іншого виходу немає”. Вона каже: “Я йду розбуджу дитину”. Я кажу: “Та чого будеш її будити, хай спить”. Вона: “Ні, я розбуджу”. Вона розбудила, доця прокинулася, щось розмовляє, мудрує, сміється. Вона не знала, що відбувається”, — пригадує Дмитро.
Після здачі в полон українських військових спочатку доправили до Сартани на Донеччині, де добу тримали на фермі. Потім – перевезли до Оленівського СІЗО. Вже під’їжджаючи туди, бійці чули крики інших полонених і зрозуміли, що на них чекає так звана “прийомка”.
При вході росіяни влаштували “живий коридор” з приблизно 12 осіб, через який змушували пробігати полонених. Під час цього їх били ременями, пряжками та гумовими кийками.
Під час обшуку росіяни шукали патріотичні татуювання, за які жорстоко били українських бійців. Крім того, Дмитро розповів про зустріч зі зрадником України.
Був бойовик з Тернополя
“У мене козак на руці, герб і напис: “Козацькому роду нема переводу”. Бойовик, який мене оглядав, нічого не говорив за татуювання, бо сказав, що я його земляк, бо він теж з Тернополя. Я став і кажу: “Як земляк?”. А він каже: “Ну я тоже с Тернополя, видиш как получилось”. Я був шокований”, — розповів Дмитро.
Після Оленівки 19 квітня полонених доправили на військовий аеродром у Таганрозі, де спочатку з’явилася надія на обмін. Однак усіх помістили в автозаки та перевезли до в’язниці в Костромській області РФ.
Як утримують наших воїнів в полоні
Воїн розповів про жахливі умови утримання. Військовополонені отримували мінімальну кількість їжі та води, спали на підлозі в приміщеннях без вікон та дверей, їх регулярно катували.
“Почали бити по ребрах, по голові, по руках, по ногах, по гомілках, по всьому почали бити. Електричним струмом били. Брали дерев’яні молотки, кийки такі, також били по ногах, забивали м’язи. Хвилин 20 кожну камеру так тримали, побили-побили, завели в камеру. “Поняли, куда вы попали, или закрепить?” Ми чули про прийомку, думали, може раз, два, завжди так не буде, але так продовжувалося, я був без двох тижні 3 роки в полоні, то 2022-23 рік так було кожен ранок і кожен вечір”, – згадує захисник.
За словами Дмитра, найважчим був період з 30 липня по 27 серпня 2022 року, коли до в’язниці приїжджав спецназ із Кіровської області. Окрім фізичних тортур, полонених змушували виконувати виснажливі фізичні вправи у величезній кількості.
“Присісти могли й по тисячу разів, й по дві тисячі. Це попри те, що вони чергували вправи. До прикладу, присів 500 разів і віджався 70, потім стоїш на кулаках і піднімаєш ноги до грудей. Коли ми ці вправи виконували, то вперше почули фразу: “Что, “люди из стали”, немножечко устали?”. Ми не знали до чого тут люди зі сталі. Потім вже нам інші хлопці, які потрапили в полон, розказали, що так називають бійців, які обороняли Маріуполь”, – розповів морпіх.
На допитах полонених катували та змушували підписувати неправдиві зізнання у вбивствах цивільних маріупольців. Дмитро згадує один із таких допитів:
“Мішок на голову, завели в бібліотеку, поставили на коліна, руки ззаду. — Какое у вас в Украине приветствие? — Гражданин начальник, может не надо? — Говори! — Слава Україні! — А ответ? — Героям Слава! Це їх розізлило, що я так зразу впевнено сказав. Почали бити по нирках, по спині. Казали: “Каким героям? Где у вас там герои нашлись?”.
Наслідки полону
Постійні знущання та катування залишили глибокі психологічні травми. Дмитро розповідає, що досі не може спокійно спати, відчуває тремор тіла, а звук ключів викликає страх.
“Коли чую, як десь дзвенять ключі чи звук електрошокера, аж така злість бере. Бо там все це чулося й ти нічого не міг зробити, бо вони б тебе просто вбили. У Маріуполі не було так страшно, як було в полоні”, – зізнається воїн.
Увесь час перебування Дмитра в полоні його родина боролася за звільнення. Спочатку рідні діяли без розголосу, зустрічалися з представниками Координаційного штабу, Червоного Хреста, СБУ, Уповноваженим ВР з прав людини. З 2023 року разом із донькою та матір’ю дружина Катерина почала виходити на акції на підтримку полонених в різних містах України.
“Кожен обмін ми бачили, що немає наших людей. Немає тих, хто потрапив у полон найпершими. Повертали нацгвардію, прикордонників, але морпіхів та “азовців” немає і все. Ми попіднімалися всі, почалися акції на Майдані Незалежності, потім акції біля Червоного Хреста, Координаційного штабу, Офісу Президента”, – розповідає Катерина.
Особливо важко було пояснювати ситуацію маленькій доньці, яка після кожного обміну запитувала: “Мамо, а що сьогодні не наш? Ну коли тато повернеться?”.
За час полону бійці могли писати листи додому, але робити це змушували російською мовою та розповідати, що вони живуть у хороших умовах. Катерина надсилала чоловікові листи з фотографіями доньки, малюнками Софії та іконками, хоча вони доходили не завжди.
Нарешті 19 березня цього року Дмитро повернувся до України в межах обміну полоненими. 16 квітня його урочисто зустріли в рідному селі Бариш Бучацької громади, де на нього чекали рідні.
Тепер Дмитро проходить лікування та адаптується до мирного життя. “Буду продовжувати лікування і я думаю, що все буде нормально. За цих декілька днів я більше привикаю до людей, можу нормально спілкуватися, фізично тіло витримало, дякувати Богу. Я дуже дякую всім, хто мене підтримував. Я думаю, що все буде добре”, – підсумовує воїн.
About the author
Підлітки під прицілом: як штучний інтелект стає зброєю онлайн-злочинців
Українських підлітків шантажують сексуальним контентом, згенерованим штучним інтелектом. Наразі з такою проблемою стикнулися близько 3% дітей, але з розвитком технологій ця кількість може зростати. Загалом кожна третя дитина в Україні стикалася з ризиками сексуального насильства у мережі. Про нові загрози та як їм запобігти, розповідає Центр громадського моніторингу та контролю. Третина дітей стикалася з насильством в інтернеті Кожна третя українська дитина за останній рік стикалася з ситуаціями, пов’язаними з ризиками сексуального насильства або експлуатації в онлайн-просторі. Про це повідомила директорка агенції Proinsight Lab Ольга Овчар під час презентації результатів дослідження в Медіацентрі Україна. Найпоширенішими виявилися ситуації, пов’язані з отриманням повідомлень із сексуальним підтекстом, спробами зустрічей незнайомців із дітьми в реальному житті, отриманням фото або відео чужого оголеного тіла, а також проханнями надіслати інтимні зображення. Штучний інтелект допомагає зловмисникам Також за результатами дослідження, понад 3% українських підлітків стикалися з використанням сексуального […]
Як врятувати пральну машинку від цвілі: треба натиснути лише дві кнопки
Пральні машини часто стають домівкою для плісняви через регулярне використання та постійну вологість усередині барабана. Це призводить не лише до неприємного запаху, але й може негативно впливати на якість прання вашої білизни. Та мало хто знає, що кожна пральна машина має вбудовану функцію самоочищення, яка може врятувати ваш пристрій без використання дорогих хімічних засобів. Потрібно лише знати, які саме кнопки натиснути для активації цього корисного режиму. На панелі керування кожної пральної машини розташовані дві важливі кнопки: "Інтенсивне прання" та "Без складок". Вони зазвичай знаходяться поруч і з'єднані квадратною дужкою із зірочкою посередині. Щоб увімкнути режим самоочищення, потрібно одночасно натиснути й утримувати ці дві кнопки протягом 2-3 секунд. Найголовніше перед запуском такого режиму – переконатися, що барабан пустий. Вам не потрібно додавати жодних миючих засобів, адже система працює автономно. Після натискання кнопки "Старт" машина сама проведе очищення барабана від забруднень і […]
Полуниця коштуватиме понад 400 грн/кг, інші фрукти теж значно подорожчають: причини пояснили експерти
Весняні примхи погоди суттєво вплинуть на вартість фруктів та ягід в Україні цього року. За прогнозами аграріїв, ціни на сезонні плоди зростуть щонайменше на 30%. Про це повідомляє "Телеграф" з посиланням на власника СТОВ "Енограй" Руслана Голуба. Експерт зазначає, що точніші прогнози можна буде надати після завершення травня, проте вже зараз очевидно значне подорожчання. Квітнево-травневі погодні аномалії – сніг, сильні морози та проливні дощі – завдали серйозної шкоди врожаю по всій країні. Найбільше постраждали західні області України, де цвітіння розпочалося раніше. "Заморозки були по всій Україні, в когось більше, в когось менше, але Захід України, там раніше цвітіння, вони більше постраждали. Постраждала і не окупована Херсонщина, Правобережжя Херсонщини, Миколаївщина, Запоріжжя також, але більше постраждали ті регіони, де цвітіння було раніше", — пояснив Руслан Голуб. Імпорт фруктів та овочів не зможе стримати зростання цін на внутрішньому ринку. За словами аграрія, традиційно […]
За побиття матері тернополянину загрожують громадські роботи, обмеження або позбавлення волі
22-річний тернополянин систематично знущався над власною матір'ю протягом року. Поліція відкрила кримінальне провадження за фактом домашнього насильства психологічного характеру. За інформацією правоохоронців, чоловік регулярно принижував жінку, словесно ображав її та погрожував фізичною розправою. Про це повідомляють у пресслужбі поліції Тернопільської області. Попри численні виїзди мобільної групи з реагування на факти домашнього насильства та складені адміністративні протоколи, порушник продовжував агресивну поведінку. Навіть термінові заборонні приписи та накладені судом стягнення не зупинили молодика. Слідчі Тернопільського районного управління поліції розпочали досудове розслідування за статтею 126-1 Кримінального кодексу України. Санкція передбачає покарання у вигляді громадських робіт, пробаційного нагляду, обмеження волі або позбавлення волі терміном до двох років. Начальниця сектору з протидії домашньому насильству Тернопільського районного управління поліції Галина Гуменюк зазначила, що мобільна група щодня реагує на повідомлення про насильство в сім'ях Тернополя та населених пунктах громади. Поліцейські документують правопорушення, проводять профілактичну роботу з кривдниками […]
Ще трьох Героїв втратила Тернопільщина: не стало Юрія Шведа, Олега Дундія та Сергія Малика
Тернопільщина втрачає найкращих людей - вірних державі та народу, сміливих, добрих, щирих. Тернопільська громада ще не оговталась від втрати своїх вірних синів - Владислава Тищука, Богдана Кархута та Любомира Бачинського - як надійшли чергові жахливі звістки про загибель наших Героїв. Юрій Швед У мирному житті Юрій Швед був фотографом та працював у Котюжинській гімназії у Вишнівецькій громаді, звідки він родом. У громаді не можуть повірити, що їхній Юра загинув. У бійця залишились тато, мама, сестра. Чоловіку було лише 40 років. Юрій народився 01.02.1985 року і проживав у с. Котюжини Великовікнинського старостинського округу. Про дату, час та місце зустрічі Захисника, що повертається на щиті, буде повідомлено додатково. Висловлюємо щирі співчуття батькам, сестрі та усім, хто знав Юрія! Вічна пам’ять і слава Героєві, який захищав Україну та кожного з нас», – йдеться у повідомленні Вишнівецької громади. Юрій Швед був дуже творчою особистістю […]
Як виростити тонну овочів на 5 метрах городу. Феноменальне рішення
Городники часто стикаються з проблемою нестачі місця для вирощування достатньої кількості овочів. Навіть мала ділянка в 5 метрів може стати справжньою овочевою фабрикою, проте лише за умови правильного підходу. Планування - запорука успіху Для успішного городництва на обмеженій площі необхідно використовувати сучасні методи інтенсивного вирощування. Планування — основа успіху маленького городу. Розділіть наявну площу на сектори, враховуючи терміни дозрівання різних культур. Так ви зможете розмістити рослини з різними періодами росту на одній ділянці протягом сезону. Посадка ранньої редиски в квітні з подальшою заміною її на огірки чи кабачки в травні — чудовий приклад ефективного використання площі. Такий підхід дозволяє отримати кілька врожаїв з однієї грядки за сезон. Сумісне вирощування овочів також значно збільшує продуктивність малої ділянки. Цибуля поруч з морквою створює взаємовигідне сусідство: цибуля відлякує морквяну муху, а морква — цибульну. Вертикальні грядки допомагають використовувати не тільки площу, але й […]
