
Архітектурне серце файного Тернополя – залізничний вокзал. Це перше місце, яке зустрічає гостей міста з далекої дороги та одразу ж закохує у себе новоприбулих.
Уявіть собі, ви прибули до файного міста десь у 1968 році. Тільки з потягу, трішки змучені дорогою, але вийшло сонечко і з’явились сили прогулятись містом. Тернополянин Віктор Мадрі опублікував текст, який допоможе відчути та поринути в атмосферу Тернополя десятки років тому.
“Найкраще подорож по місту розпочати з Привокзальної площі. Вокзал — це будівля післявоєнних років. Тут є просторі зали-почекальні, ресторан, службові кімнати, філія зв’язку.
Пішоходним мостом через залізничні колії переходимо у східну частину міста. Зліва видніються фабрично-заводські корпуси. Промисловість нового Тернополя випускає понад 300 назв виробів.
З промислового району вулицею Куйбишева можна пройти до старого парку. В центрі його височить монумент В. І. Леніну, споруджений у 1947 році. Є тут літній кінотеатр. Густі смарагдові віти дерев бережуть спокій воїнів, що полягли в боях за визволення Тернополя від фашистів. Тут поховані Герої Радянського Союзу рядовий А. Живов, що повторив при звільненні міста подвиг О. Матросова, старший лейтенант М. Карпенко та майор О. Максименко.
Біля парку — корпуси обласної лікарні, яка стала до ладу у 1959 році. Вона має 12 відділень, де одночасно проходять лікування 525 хворих. На її базі діє 9 кафедр медичного інституту. Тепер в місті є 23 медичних заклади.
Виходимо на головну артерію міста — вулицю Леніна. Вона забудована житловими і адміністративними будинками. Ось Палац культури залізничників. Він має просторий кіно-концертний зал, кімнати для занять гуртків, студій. Внизу за мостом — будинок філіалу Львівського політехнічного інституту, в якому є стаціонарний, заочний та вечірній відділи. Тут студенти здобувають спеціальності машинобудівників, приладобудівників, радіотехніків, хіміків та інші”.