Минає третій рік повномасштабної війни росії проти України. За даними Уповноваженого з питань зниклих безвісти за особливих обставин Артура Добросердова – нині в розшуку є майже 63 тисячі людей. Це цивільні і військові, які зникли внаслідок війни або окупації. Але ці цифри не остаточні, точної статистики в України поки що немає. Втім за кожним, хто загинув, потрапив у полон чи вважається безвісти зниклим, криються особисті болючі історії родин, які чекають на своїх близьких чи переживають трагічну втрату. У них ця війна відібрала сенс життя та роками продовжує тримати у стані невизначеності.
Катерина Єфіменкова — цивільна дружина військового з бригади НГУ “Азов”. Востаннє Катя бачилася зі своїм нареченим Богданом 21-го лютого 2022 року, на його 27-й день народження. “Це для мене прекрасний і жахливий день водночас, бо вже свій третій день народження він зустрічатиме в полоні”.
Пара родом з Маріуполя. Познайомилися ще у школі, але згодом тривалий час спілкувалися лише телефоном. І якось, коли чоловік вже був на військовій службі, вони таки домовилися побачитися вперше за довгий час, пригадує дівчина: “Я написала Богдану, зустріньмося зараз. Він відповів, що якраз у Маріуполі і має 10 хвилин перед від’їздом на базу в Урзуф. Я пам’ятала Богдана ще школярем, а тут виходить з таксі такий красень з бородою у тактичній кепці”.
За 4 місяці стосунків Богдан освідчився, закохані почали готуватися до весілля. Катерина каже, що в якийсь момент зрозуміла, що не хоче пишних святкувань — їй достатньо знати, що кохана людина поруч. У цивільному шлюбі вони прожили 6 років.
За тиждень до початку великої війни Богдан попросив наречену покинути Маріуполь. Він сказав, якщо росіяни зайдуть в місто, то зрівняють його з землею. Катерина до останнього не вірила в такий страшний сценарій.
“Ми з батьками виїжджали 24 лютого під вибухи. Як тільки машина зупинялася — в мене починалася паніка, мені здавалося, що зараз у нас влучить снаряд і ми всі загинемо. Думка про те що, якщо я зупинюсь, я помру, — переслідувала мене всю дорогу”, — пригадує Катерина день евакуації.
Дорогою дівчина отримувала повідомлення від нареченого — Богдан наполегливо просив виїжджати за кордон. Але Катерина з батьками зупинилися на Закарпатті. Про те, що відбувалося в Маріуполі, Богдан нічого не розповідав. На зв’язок виходив дуже рідко, адже в місті вже точилися важкі бої. “Усе, що він встиг мені написати, це те, що у них не вистачає їжі, він дуже схуд і через важкі контузії не може спати. Потім у коротких повідомленнях він просив прислати фото їжі, аби хоч подивитися на неї, а вже потім прощався зі мною. Я не знала, що відповідати… Мені було дуже важко”, — розповідає Катерина. Дівчина розуміла, що там пекло, і шанси в ньому вижити мізерні. Вона постійно шукала зв’язку з нареченим через його побратимів і готувалася до найгіршого.
У травні 2022 року, коли стало відомо про вихід оборонців Азовсталі та полон, доля Богдана була невідома. “Я дуже нервувала, бо дівчата одна за одною почали писати, що їхні чоловіки виходять на зв’язок, а мій досі ні. Тоді я звернулась із запитом до однієї служби, де дізналася, що Богдан вважається безвісти зниклим. Мій світ рухнув. Я сиділа в кутку кімнати десь на Закарпатті та просто ридала”, — пригадує Катерина.
Пізніше інформація про чоловіка була спростована. Богдан разом з усім гарнізоном виходив з оточення в “почесний полон”.
Полон
26 травня 2022 року Богдан вперше за довгий час подзвонив Катерині. Розмова була коротка. Він сказав, що дуже скучив і важить зараз лише 53 кг при зрості 180 см. Катя знала, що у Богдана були важкі контузії. Побратими розповідали, що поряд з ним впав снаряд, і всі думали, що він загинув. Але він встав і пішов. “Про його важкий стан я здогадалася навіть з його повідомлень, які він писав ще з Маріуполя, — вони були нерозбірливими, з одруківками”, — пригадує Катерина. Це було востаннє, коли дівчина розмовляла з коханим.
Про нелюдські катування Богдана в російському полоні наречена вперше дізналась у 2023 році від колишніх військових бранців, яким вдалося повернутися додому. “Таких тортур, як у фільмах жахів, я навіть уявити не могла. Полонених принижують усіма можливим методами”, — розповідає наречена Богдана.
Історія Богдана увійшла до “Московських конвенцій” — збірки статей, написаних на основі реальних свідчень колишніх військовополонених, їхніх близьких і товаришів по службі. У книзі описується полон та поводження російської сторони з українськими військовополоненими.
Проєкт було створено Асоціацією родин захисників “Азовсталі” за підтримки Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими при ГУР МО, Офісу Омбудсмена та Міністерства закордонних справ України.
Крім розповідей очевидців про полон, Катерина Єфіменкова не отримувала жодної звістки від свого нареченого азовця понад 2,5 роки.
Дівчину дуже пригнічує те, що чоловік перебуває у повній інформаційній ізоляції: листи йому не доходять, він навіть не знає, що на нього чекають вдома! “Я роками не знаю, де він знаходиться. У жовтні 2024 року я знайшла військового з обмінів, який був з Богданом в одній камері. Той сказав, що до літа вони перебували у в’язниці в Таганрозі, а потім їх вивезли. Відтоді Богдан просто зник, я не можу знайти ніякої інформації з того часу. І це дуже лякає”.
Катерину також засмучує бездіяльність міжнародних організацій, які мали б контролювати, як росія поводиться із полоненими українськими військовими. Дівчина неодноразово зверталася до Червоного Хреста, передавала їм факти катування — в офіційних листах, через форму на сайті, навіть дзвонила у Женевський офіс. Але все що вони зробили — це передавали запити на розгляд. Навіть посилка та лист, які Катерина відправляла через Червоний Хрест, Богдану не дійшли.
Понад 2,5 роки життя в страху та очікуванні привели Катерину до повного виснаження. “У мене був такий жахливий стан, що я навіть з ліжка не могла встати. Два тижні я не виходила з дому, навіть на акції на підтримку військовополонених не ходила. У мене просто опустилися руки, бо, щоб я не робила, — це не допомагало”, — пригадує дівчина. Продовжувати боротьбу за чоловіка Катерині допомогла робота з психологом на безоплатному проєкті GIDNA від фонду Future for Ukraine.
“Зараз я достатньо активна і навіть переїхала в нове житло. Повернулася до своєї соціальної роботи і про себе не забуваю. Дякую моїй психологині Ользі Корбут”.
За минулий рік проєкт допоміг відновити емоційний стан 28 жінкам, чиї рідні перебувають у полоні або безвісти зникли, зокрема 14 жінкам з Асоціації родин захисників “Азовсталі”.
На фото ми приховуємо обличчя Богдана навмисно задля безпеки захисника, який й досі перебуває в російському полоні.
Матеріал написаний на основі інтерв’ю з Катериною Єфіменковою, до дня народження її нареченого — захисника, військовослужбовця бригади НГУ “Азов”, якому 21 лютого виповнюється 30 років. Укотре наголошуємо, що важливо нагадувати світу про українців, яких росія незаконно утримує в жорстоких умовах. Кожна хвилина полону — це ризик не повернутися. Що довше наші захисники там, то ближче вони до смерті.
About the author
Звання «Мати-героїня» отримала 21 жителька Кременецького району, – Пастух
На Кременеччині 21 жінка отримала звання "Мати-героїня". Кожна з них виховує по 5 і більше дітей. Про це повідомив начальник Тернопільської обласної військової адміністрації Тарас Пастух. "Мав честь вручити жінкам-берегиням державні нагороди. Для мене це нагода особисто подякувати за ту тиху, але таку велику працю, яку вони роблять щодня. Материнство — це величезна відповідальність. Виховати дитину гідною людиною, навчити любити свою країну та поважати ближнього — це справжній виклик, особливо у часи війни. 🇺🇦 Від імені Президента та всієї Тернопільщини — низький уклін вам за невтомність. Робимо все, щоб наші діти росли у вільній Україні та якнайшвидше зустріли своїх рідних з Перемогою", - йдеться у повідомленні. Раніше "Терміново" повідомляло, що ще двоє дітей у Кременецькому районі матимуть дім та сім’ю. Вони отримують любов та турботу, яких їм бракувало у біологічній родині.
У тернопільського забудовника відсудили 2,5 млн гривень боргу
Тернопільський забудовник роками не платив місту за будівництво житлового будинку. Тепер суд зобов'язав повернути борг у 2,5 млн гривень. Про це повідомили у Тернопільській обласній прокуратурі. Що за справа У 2017 році приватна будівельна компанія уклала з виконавчим комітетом Тернопільської міської ради договір про пайову участь. Йшлося про будівництво багатоквартирного будинку з гаражами та громадськими приміщеннями на вул. Енергетична-бічна. За розрахунками, компанія мала перерахувати до міського бюджету понад 3 млн грн. Будинок здали в експлуатацію в березні 2020 року - але сплатили лише мізерну частину суми. Суд став на бік міста Господарський суд Тернопільської області задовольнив позов прокуратури. Забудовника зобов'язали виплатити заборгованість - понад 2 млн 474 тис грн. Ці гроші мають надійти до спеціального фонду міського бюджету, який недоотримував їх роками. Що таке пайовий внесок і навіщо він потрібен Пайовий внесок - це обов'язковий платіж, який будівельна компанія сплачує […]
У Львові сталася стрілянина у багатоповерхівці (відео)
У Львові чоловік стріляв з пневматичного пістолета з вікна багатоповерхівки - на місце виїхав спецназ. Інформацію про затримання стрільця виданню РБК-Україна підтвердила речниця Національної поліції Юлію Гірдвіліс. Під час інциденту правоохоронці провели спецоперацію із затримання. Що сталося У Львові в одній з багатоповерхівок чоловік відкрив вогонь з пневматичного пістолета - стріляв просто з вікна. На виклик прибули поліцейський спецназ і медики. Зловмисника затримали. На місці зараз працює слідчо-оперативна група. За попередніми даними, нікого з жителів будинку не поранено. Деталі інциденту встановлюють правоохоронці. Телеграм-канали вже публікують фото ймовірного стрільця
Двоє діток ростимуть без батька-Героя. Загинув тернополянин Андрій Студенний
На фронті загинув військовий з Тернополя Андрій Студенний. Про важку втрату написав міський голова Тернополя Сергій Надал. "Покинув цей світ як Герой, чий подвиг назавжди буде вписано в історію наш земляк Студенний Андрій Ярославович. Воїн визнаний загиблим 15 квітня під час виконання бойового завдання у Дніпропетровській області. Він до останнього боровся вірний військовій присязі на вірність Українському народу", - йдеться у повідомленні. В Андрія Студенного залишились донька та син, дружина і велика родина. Поховають Героя 25 квітня на Микулинецькому кладовищі. Редакція "Терміново" висловлює щирі співчуття рідним, близьким та усім, хто знав нашого Героя. Вічна йому пам'ять і слава!
Затримання на Новому світі: у чоловіка виявили предмет, схожий на зброю (оновлено)
На Новому світі відбулося затримання. На місці працюють правоохоронці. Інформацію, яка була поширена у соцмережах, підтвердили журналістам у патрульній поліції. "У чоловіка виявили предмет, схожий на зброю", - повідомляють у пресслужбі патрульної поліції Тернопільщини. Деталі згодом. Оновлено. У поліції Тернопільщини прокоментували затримання. "У середу, 22 квітня, близько 16:30 до Тернопільського районного управління поліції надійшло повідомлення про те, що на масиві «Новий світ» невідомий чоловік ходить з предметом, схожим на зброю. Подію також зафіксували небайдужі очевидці на відео. На місце одразу виїхали слідчо-оперативна група, оперативники карного розшуку та інші профільні служби поліції. У ході опрацювання відеоматеріалів поліцейські встановили особу фігуранта. Ним виявився 21-річний житель Тернополя, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності за злочини, пов’язані з незаконним обігом наркотиків. Згодом співробітники управління патрульної поліції виявили даного чоловіка на одній із вулиць міста та доставили його до Тернопільського районного управління поліції. Як з’ясувалося, […]
Стрілянина під Тернополем: нападники на ветерана отримали суворі терміни
Двоє жителів Тернопільського району напали на свого односельця-ветерана, побили його і вкрали карабін. Тернопільський суд засудив їх до 8 і 10 років ув'язнення. Про це повідомили у Тернопільській обласній прокуратурі. Як усе сталося 17 серпня 2025 року двоє мешканців Настасова приїхали до будинку свого односельця - 33-річного ветерана. Нібито для того, щоб продовжити якусь давню розмову. Вони без дозволу зайшли на подвір'я і напали на господаря. Чоловік отримав важке поранення на фронті і не міг захищатися. Його просто повалили і почали бити ногами. Після цього відібрали карабін DB-15, заряджений 24 набоями. Стріляли поряд із пораненим Зброя пішла в хід одразу. Один із нападників зробив кілька пострілів - поряд з тим місцем, де лежав побитий ветеран, і по його автомобілю. Напад стався на очах у дружини та сина одного зі злочинців. Після всього вони втекли на машині. Того ж дня бійці […]
