Світлиця пам’яті – саме таке змістове і духовне навантаження має експозиція Музею фотомистецтва Кременеччини ім.Генрика Германовича, що днями відкрилася в історичному Ліцейному корпусі Кременецької обласної гуманітарно-педагогічної академії ім.Тараса Шевченка. Її підготували та оформили творчою групою науково-педагогічних працівників нашого навчального закладу за допомогою та у співпраці з представниками міської влади й фотоаматорами міста, – розповідають в академії.
У музеї – дві зали
Структурно Музей розподілено на два експозиційних зали: в першому експонуються світлини, виконані сучасними кременецькими майстрами фотомистецтва, в другому – роботи видатних фотомитців минулих часів. Головний персонаж представлених 108 фотосюжетів, об’єкт і суб’єкт кожної світлини – наше місто з усіма його визначними архітектурними і природними пам’ятками, з його людьми, котрі формували і презентували образ тогочасного Кременця. Зауважимо, що саме в згаданих залах у 40-их роках минулого століття функціонувала фотолабораторія.
У першому залі представлені світлини старого міста, сюжетні фрагменти окремих історичних подій. Це своєрідні сліди «колеса історії», що прокотилося вулицями нашого міста і серйозно вплинуло на його архітектурний портрет, на долі мешканців, а також на його урбаністичний образ. Авторські хронікально-документальні фото виступають свідченнями становлення та самозбереження Кременця і Кременеччини у вихорі історичних катаклізмів, яких зазнав наш край. Тут бачимо високохудожні світлини професійних фотографів і фотоаматорів. Серед них – відомі своїми творчими здобутками Володимир і Віталій Чумакевичі, Юрій Гаськевич, Володимир Крутевич (молодший), Віктор Созоновський, Валерій Ольшанський, Валентина Томчук і Алла Ольшанська, Юлія Трачук і Степан Сіятов, а також представники нашої Академії – члени редакційної колегії газети «Замок» Валентина Кащук і Петро Данилюк. У першому експозиційному залі Музею фотомистецтва 12 сучасних кременецьких фотохудожників пропонують для огляду відвідувачами 52 світлини, які предметно ілюструють архітектурне багатство, соціально-історичну специфіку, особливу духовну ауру та природну неповторність нашого міста.
В одному залі – 56 фотохудожніх робіт п’яти видатних представників фотомистецтва минулого століття
Саме про це свідчать слова Генрика Германовича, настінним цитуванням яких зустрічає відвідувачів другий зал Музею: «Кременець має таке невичерпне багатство ландшафтних і архітектурних моментів, що виправдано приваблює все більше адептів фотомистецтва, які прагнуть зафіксувати їх на своїх світлинах». В залі – 56 фотохудожніх робіт п’яти видатних представників фотомистецтва минулого століття, чия творчість та життєва доля певною мірою була пов’язана із Кременеччиною, навчальними закладами – попередниками нашої Альма-матер: Генрика Германовича, Яна Булгака, Мойсея Скакальського, Людвіка Грановського і Станіслава Шейбаля. Зал оснащений засобами комп’ютерного забезпечення процесу ознайомлення з його експозицією та із творчістю фотомитців – авторів презентованих для огляду творів.
Частина експозиції другого залу, що розкриває духовну сутність фототворчості Генрика Германовича, розміщена під універсальним творчим гаслом-кредо «Свою долю мають міста, мистецтва та люди». Цим підкреслено, що доля представлених у Музеї митців, спрямованість, форми і зміст їх творчості невідривні від долі краю, де вони жили і творили. Генрик Германович ґрунтовно розпочав займатися фотографією п’ятнадцятирічним юнаком, а вже через чотири роки, в 1931 році, був учасником V Міжнародного салону фотографії у Варшаві. В 1933 році отримав першу премію «Фотографічних новин» за світлину «Вільнюський провулок». З 1937 року працював у Кременці інструктором шкільної фотостудії в Ліцеї, яку очолював Станіслав Шейбаль. Саме Кременцю майстер присвятив найпрекрасніші свої фотографії – настільки місто його зачарувало. Тут він документував життя нашого міста, факти з діяльності Кременецького ліцею. Видав бібліофільський альбом «Чудове родинне місто Юліуша Словацького». З цього приводу він писав: «Тут ( у Кременці) уперше здійснилися мої мрії про переплетіння зв’язків поетичного опису з фотоописом однієї теми». Тема Кременця залишилася провідною і в його фотографіях, вміщених в альбомі «Місто великої туги» (1938 рік). В 1939-1943 роках працював у кременецькому фотоательє «Мистецтво», документував археологічні розкопки на Кременеччині, працював інструктором фотографії. Після цього виїхав до Кракова.
Різносторонньою людиною був Станіслав Шейбаль, який народився в українському Самборі: Академію мистецтва закінчив у Кракові, математику і логіку вивчав у Ягеллонському університеті, навчався (але не закінчив) у Празькій Академії мистецтв, з 1927 року – вчитель малювання у Кременецькому ліцеї, де відкрив фотостудію та заснував Кременецьке фотографічне товариство. В 1936 році Королівське фотографічне товариство у Лондоні визнало його одним із десяти кращих фотографів світу. Багато писав і публікував матеріалів з питань фотомистецтва. З початку Другої світової війни залишився у Кременці, де разом із Генриком Германовичем відкрив фотосалон «Мистецтво». В 1942 році повернувся до Польщі.
Поляк за національністю, Мойсей Скакальський – кременчанин від народження. Із сім’ї столяра. З 15-ти років почав працювати: як батько, освоїв професію столяра, робив дубові бочки. Водночас займався музикою, грав на мандоліні. Перед службою в армії і після неї працював листоношею. Як працівник пошти, добре знав Кременець і любив це місто. Очевидно, останнє і спонукало його зайнятися фотографією. З 1945 року став професійним фотографом. Вів фотогурток при Кременецькому педагогічному інституті. Підготував фотоальбоми «Кременець та його околиці. Історичний фотонарис», «Слідами Словацького», «Шевченко і Кременеччина» (останній переданий Кременецькому краєзнавчому музею).
Людвік Гроновський родом із Варшави. У 1930 році отримав диплом вчителя нарисної геометрії, алгебри і рахунків (математики) та розпочав працювати в Кременецькому ліцеї, у фотографічній студії якого розпочав займатися художньою фотографією. У передвоєнні роки був членом Кременецького фотографічного товариства. Як талановитий фотограф, швидко здобув визнання у середовищі фотомитців. Брав участь у мистецьких фотовиставках, що експонувалися в Європі та Америці, від Парижа і Лондона – до Нью-Йорка і Чикаго. В 1942 році повернувся до Польщі. Більшість його фоторобіт загинули під час війни. В родинному архіві залишилося менше півсотні фотошедеврів…
Оригінальний професійний профіль Яна Булгака – філософ (вивчав філософію у Ягеллонському університеті) і теоретик польської фотографії. До аматорської фотографії його «схилив» фотоапарат, подарований дружиною. Відкрив власну фотостудію, але перед цим вивчав фотосправу у Дрездені. На замовлення міської влади Вільнюса робив фотодокументацію ландшафту й архітектури рідного міста, а потім і багатьох інших населених пунктів від Варшави до Любліна, навіть малих містечок і окремих садиб, внаслідок чого його студія випустила 158 тематичних фотоальбомів. До 1939 року очолював кафедру художньої фотографії Університету Стефана Баторія у Вільнюсі. Керував фотогуртком у місті Гродно. Одним із його учнів був Генрик Германович.
На церемоніал урочистого відкриття Музею фотомистецтва Кременеччини ім.Генрика Германовича прибув консул Генерального консульства Республіки Польща у місті Луцьку Кшиштоф Василевський, заступник Кременецького міського голови Микола Матвіюк, голова Клубу фотоаматорів міста Рівне Олександр Харбар, члени ректорату та науковці Кременецької обласної гуманітарно-педагогічної академії ім.Тараса Шевченка, представники громадськості міста. Музичний супровід урочистого дійства забезпечував симфонічний оркестр навчального закладу під керівництвом Володимира Козачка.
З вітальним словом до присутніх звернувся ректор Кременецької гуманітарно-педагогічної академії ім.Тараса Шевченка, професор Афанасій Ломакович. Він зазначив, що мистецьке життя Кременця упродовж століть формувалося у взаємодії людей кількох національностей – носіїв різних національних культур, насамперед української та польської. Колектив Академії докладає необхідних зусиль до того, щоб максимально зберегти і повноцінно використати мультикультурні надбання багатьох поколінь кременчан. Наше місто славиться мистецькими традиціями різних жанрових напрямків: літературного, образотворчого, музичного, архітектурного, скульптурного, в тому числі в секторі фотомистецтва. Зокрема, у міжвоєнний період минулого століття у Кременецькому ліцеї працювали талановиті митці, фотохудожники Генрик Германович, Людвик Гроновський, Станіслав Шейбаль, творчість яких була відомою далеко за межами міста, а роботи знаходили своє місце на міжнародних фотовиставках. Знаковою постаттю був Генрик Германович, який присвятив нашому місту найпрекрасніші фотографії свого багатого творчого доробку. Він створив оригінальну художню фотоепопею як своєрідний різнопрофільний фотопортрет Кременця і Кременеччини в їх природному, архітектурному, соціально-культурному та життєво-побутовому аспектах. Зауважимо, що особливе місце в його творчій спадщині належить фотошедеврам, присвяченим Кременецькому ліцею – історичному попереднику нашої Академії. Тож закономірно, що виникла ідея створення музею фотографії у нашому місті, яка була підтримана Генеральним Консульством Республіки Польща у Луцьку та до реалізації якої долучилася Кременецька міська рада, а також представники культурно-мистецького активу нашого міста. Причому було вирішено експозицію творчих робіт фотографів минулих часів доповнити світлинами авторства сучасних фотомитців. Створення в нашій Академії Музею фотомистецтва Кременеччини ім.Генрика Германовича позитивно оцінили Генеральний Консул Республіки Польща у Луцьку Марек Войцеховський, очільники Тернопільської обласної ради, нашого району і міста. Відтепер до туристичних маршрутів регіону включається і наш Музей фотомистецтва, світлини якого відтворюватимуть минуле Кременецького краю та демонструватимуть динаміку нинішнього дня.
Фото зі сторінки КОГПА ім. Тараса Шевченка у Фейсбук
About the author
“Його подвиг – це історія про мужність, самовідданість та безмежну любов до своєї країни”: Тернопільщина втратила молодого бійця
Чортківщина в скорботі, адже втратила свого молодого захисника Івана Попика. 17 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання біля села Єлизаветівка Покровського району Донецької області загинув Іван - житель села Капустинці Чортківського району Тернопільської області. Військовий був стрільцем-снайпером у 2-му аеромобільному відділенні 3-го аеромобільного взводу 4-ї аеромобільної роти військової частини А0224. Він віддав своє життя, захищаючи незалежність та територіальну цілісність України. Про це повідомили у групі "Наш край - Чортківщина". "Україна знову втратила одного зі своїх найкращих синів. На фронті загинув Іван Попик – випускник Чортківського навчально-наукового інституту підприємництва і бізнесу Західноукраїнського національного університету. Ця трагічна новина болем відгукнулася в серцях усіх, хто знав Івана, і стала черговим нагадуванням про жахливу ціну, яку платить наша країна за свою свободу. Його подвиг – це історія про мужність, самовідданість та безмежну любов до своєї країни. Іван Попик віддав найцінніше – своє […]
Вода на порозі, а замість городу – озеро: наслідки негоди на Тернопільщині
На Тернопільщині протягом доби негода наробила біди людям. Зокрема затопила житлові будинки, її наслідки ліквідовували рятувальники. На Лановеччині у селі Влащинці після сильного дощу підтопило два приватні будинки. Надзвичайники відкачали воду за допомогою мотопомпи. Про це повідомили в Головному управлінні ДСНС України у Тернопільській області. Читайте також: Підтопило дорогу, городи та домоволодіння. Негода наробила сильної біди на Тернопільщині (фото, відео) Також 3 червня гроза з громом у селі Синява перетворили людські городи на озера, а у Чернихівцях частково обвалився міст.
У Тернополі працівник ТЦК завдав 320 тисяч збитків державі
На Тернопільщині вручили підозру працівнику ТЦК. Чоловік завдав збитків у розмірі 320 тисяч гривень. Працівники Державного бюро розслідувань повідомили про підозру військовослужбовцю Тернопільського обласного ТЦК та СП за службову недбалість, що призвела до значних збитків під час воєнного стану. Про це повідомили в Теруправлінні ДБР у Львові. Слідство встановило, що у травні-липні 2022 року підозрюваний, будучи начальником продовольчого забезпечення, оформлював накладні на видачу харчів військовим, які фактично не проходили службу. В результаті таких дій було безпідставно видано продовольство на понад 3 тисячі осіб, що завдало державі збитків на суму майже 320 тисяч гривень. Через недбалість посадовця, частина продуктів, замість того, щоб потрапити до захисників, які їх потребували, опинилася на смітнику. Наразі слідчі ДБР вживають заходів для відшкодування завданих збитків. Читайте також: СБУ та ДБР проводили масштабну операцію: кого затримали у Тернополі "Дії військовослужбовця кваліфіковано за ч. 4 ст. 425 Кримінального […]
На Покровському напрямку загинув захисник з Тернопільщини Іван Березнюк
На Чортківщині прощатимуться із захисником Іваном Березюком, який боронив українську землю від загарбників. Загинув воїн 3 червня 2025 року під час виконання бойового завдання із стримування військової агресії російської федерації в районі н.п.Новоекономічне Покровського району Донецької області. Про це повідомили у фейсбук-групі "Наш край - Чортківщина". "Звістка про смерть українських захисників завжди є важкою і болісною… Ще один український військовий, ще один наш земляк, що воював за мир та свободу нашої країни, пішов від нас. Зі скорботою повідомляємо що боронячи державний суверенітет і територіальну цілісність загинув наш земляк, Березюк Іван Ярославович 10.08.1969 року народження, житель села Красне Гримайлівської громади. Світлий спомин про нього назавжди залишиться в наших серцях. Щирі співчуття рідним та близьким нашого славного Героя", - йдеться у дописі. Читайте також: Небесне військо поповнилось ще трьома Героями: загинули Анатолій Панасюк, Василь Ющишин і Захар Венчур
Били руками та ногами, тягали за волосся: у Тернополі жорстоко познущались з дівчини-підлітка (відео)
У Тернополі підлітки жорстоко побили дівчину. Відео конфлікту поширюють у соціальних мережах. 3 червня в одному із телеграм-каналів з'явилось відео, на якому група підлітків штовхає, тягає за волосся та всіляко ображає дівчину. Працівники Тернопільського районного управління поліції, за допомогою аналітиків кримінального аналізу та інспекторів ювенальної превенції, оперативно встановили особу постраждалої та двох кривдників, які завдали їй тілесних ушкоджень. "За фактом побиття вже розпочато кримінальне провадження за частиною 2 статті 296 Кримінального кодексу України, яка стосується хуліганства, вчиненого групою осіб. Санкція цієї статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до чотирьох років", - повідомляють правоохоронці. У соцмережах повідомляють, що це не перший інцидент з кривдницею. Раніше вона неодноразово била дівчат. Читайте також: За побиття матері тернополянину загрожують громадські роботи, обмеження або позбавлення волі
Трагічна втрата для однієї з тернопільських лікарень: померла Світлана Придаткевич
Обірвалось життя працівниці Тернопільської обласної дитячої клінічної лікарні Світлани Придаткевич. На 60 році життя та після важкої хвороби померла сестра медичного ортопедо-травматологічного дитячого відділення з травматологічним пунктом Світлана Юліанівна Придаткевич. Про це повідомили у КНП "Тернопільська обласна дитяча клінічна лікарня". "Адміністрація та весь колектив лікарні висловлює щирі співчуття рідним та близьким з приводу непоправної втрати близької людини. У цей скорботний час ми поділяємо Ваше горе, підтримуємо та сумуємо разом із Вами. Віримо, що Господь прийме її світлу та щиру душу в Царство Небесне. Світла пам’ять про Світлану Юліанівну назавжди залишиться в серцях колег. Світла пам’ять", - йдеться у повідомленні. Читайте також: Помер шанований священник з Кременеччини Редакція "Терміново" висловлює щирі співчуття рідним та близьким Світлани. Хай спочиває з миром. Вічна пам'ять.
