У селі Великі Дедеркали, що на Кременеччині учора, 18 липня, сталася пожежа у споруді монастиря XVIII століття. Про прикру подію розповів місцевий журналіст Володимир Гаврилюк. Також він повідомив, що у приміщенні монастиря збираються підлітки для тусовок. Алкоголь, нікотин і не лише вони є неодмінним супроводом молодіжних “забав”. Пожежа теж стала наслідком необережності.
У ГУ ДСНС Тернопільщини “Терміново” повідомили, що звернень щодо згаданого займання не було. Автор посту зазначає, що вогонь оперативно загасила Великодедеркальська місцева пожежна команда.
“У Дедеркалах вранці, у четвер, 18 липня, була пожежа. Горіло на другому поверсі найбільшої та найдавнішої споруди села другої половини XVIII ст. де, у свій час, за польського домінування були келії монастиря францисканців-реформатів.
Згодом, за російської імперії тут діяла вчительська семінарія, за радянських часів містився адміністративний апарат тодішнього Великодедеркальського району, опісля – будинок для людей похилого віку на 300 чоловік. Передостаннім власником було міністерство внутрішніх справ радянської України, яке в лікувально-трудовому профілакторії лікувало (а насправді – використовувало як дешеву робочу силу) чоловіків, які зловживали алкоголем, але були майстрами своєї справи.
Вогонь, який розпалило майбутнє України якимось недопалком, що потрапив у щілину підлоги, загасила дедеркальська місцева пожежна команда. Вигоріло кілька квадратів дерев’яного покриття кімнат, де у свій час був сталінський суд.
Але чи буде суд над людською нерозпорядливістю?
Адже вже декілька років тому покрівля монастиря почала руйнуватися. І щораз – швидшими темпами. Дерев’яні кріплення в дедалі більших розмірах стають такими аварійним, що під ними небезпечно ходити. Все більше і більше є проломів в даху.
Вода, яка проникає до стелі, дуже швидко робить свою руйнівну справу. Вже давно можна бачити великий обвал перекриття другого поверху.
Якщо ситуацію із дахом найближчим часом не почати виправляти, за рік-другий, покрівля повністю зруйнується, а далі така сумна черга чекає і на внутрішні приміщення.
Немає бажаючих ані в бізнесу, ані в багатих меценатів виділити кошти хоча б на ремонт даху. Є просто небайдужі люди.
Але наразі вони теж не можуть зрушити камінь з мертвої точки. Скажуть – не на часі у роки війни займатися рятуванням давнього монастиря. Не знаю, може й так. Питання спірне. Але і мовчати теж немає як.
Приміщення не є власністю ані місцевої територіальної громади, ані сільської релігійної парафії. Та навіть якщо воно було у них у володінні, для цих структур теж стало б фінансово клопітно, як і для єпархії, виділити ресурси для ремонту чи хоча б консервації.
Дуже не хотілося б, щоб настав той час, коли наші друзі поляки можуть сказати – ми збудували величну споруду на славу Божу, а ви, українці, занехаяли її та зруйнували”, – пише Володимир Гаврилюк.
Фото Володимира Гаврилюка